Перелік теоретичних питань до Державного іспиту з технології лікарських засобів
 Скачать 486 Kb.
|
|
§ вивільнення ЛР із системи; § дифузія в локальний кровообіг; § транспортування до органу. Терапевтичні системи. Характерні особливості та класифікація. Принцип дії пероральних, трансдермальних терапевтичних систем. Терапевтичні системи. Принцип дії очних, інтраутеральних, імплантаційних та інфузійних терапевтичних систем. Терапевтичними системами (ТС) називаються пристрій або дозована лікарська форма, що вивільняє лікарську субстанцію із запрограмованою швидкістю через окремі проміжки часу. ТС з кожним днем знаходить все ширше застосування в медицині, а за своєю ефективністю переважає класичні лікарські форми, а також лікарські форми подовженої дії (пролонговані), які почали застосовуватись у 70-х роках минулого століття. Час вивільнення ЛР залежить від виду терапевтичної системи, він може складати кілька годин чи навіть кілька діб. У цей період терапевтичні системи мають забезпечити постійну концен- трацію лікарської субстанції в організмі. Швидкість вивільнення ЛР не залежить від її кількості в системі і узгоджується з кінетикою нульового порядку, швидкість вивільнення зменшується одночасно зі зменшенням кількості субстанції в цій формі та властивостей допоміжних речовин. ТС характеризується не дозою, а кількістю лікарської субстанції, що дійшла до організму за одиницю часу. Залежно від шляхувведення ТС можна класифікувати на системи: пероральні; трансдермальні; внутрішньоочні; внутрішньопорожнинні (внутрішньоматкові, ректальні та ін.); імплантаційні (силіконові); інфузійні. Доставка ліків в задану ділянку організму проходить в кілька стадій: вивільнення ЛР із системи; дифузія в локальний кровообіг; ранспортування до органу. Пероральні ТС це таблетки, вкриті оболонкою, з отворами, їх ще називають елементарними осмотичними насосами. На вивільнення ЛР при цьому впливають такі фактори: — природа допоміжних речовин; — співвідношення кількості полімеру та ЛР; — форма матричної таблетки; — наявність оболонки. Трансдерамальні ТС При застосуванні трансдермальних терапевтичних систем (ТТС) потрібно враховувати не тільки фізико-хімічні властивост і ЛР, але й фізіологічний стан поверхні шкіри (запалення, ступінь ушкодження рогового шару, проникність, вікові та етнічн і відмінності і т. ін.). ОТС — найсучасніше технологічне досягнення в створенні лі- ків подовженої дії, що застосовуються при лікуванні різних захворювань очей. Аерозольні лікарські препарати. Допоміжні речовини для виробництва аерозолів. Наповнення аерозольних балонів під тиском та при низькій температурі. Лікарські засоби, що знаходяться під тиском — це лікарські засоби в спеціальних контейнерах під тиском газу, що містять одну або більше діючих речовин і являють собою розчини, емульсії або суспензії, призначені для місцевого нанесення на шкіру, слизові оболонки або для інгаляцій. При натискуванні на клапан вони, виходять з контейнеру у вигляді аерозолю (дисперсії твердих або рідких частинок у газі, розмір яких залежить від призначення), рідини або м'якої піни. Лікарські аерозолі — являють собою аеродисперсні системи, в яких дисперсним середовищем є повітря, газ або суміш газів, а дисперсною фазою — найдрібніші частинки рідких або твердих лікарських засобів (розмірами частинок від одного до декількох десятків мікрометрів). До групи допоміжних речовин відносять поверхнево-активні речовини (емульгатори, солюбілізатори), консерванти, консистентні речовини та інші. Вони призначені для забезпечення належної якості аерозолю, створення необхідної форми вивантаження упаковки і ефективнішого використання препарату. Важливе значення для видачі аерозольного продукту мають розсіюючі, або свакуюю- чі гази, за допомогою яких усередині балона створюється тиск. Ці гази називаються пропелєнтами. 1. Зріджені гази: а) фторорганічні сполуки (фтор і фторхлорвуглеводні, або інакше - фреони); б) вуглеводні парафінового ряду (пропан, бутан, ізобутан); в) хлоровані вуглеводні (вінілхлорид, метилхлорид та ін.). 2. Стиснені (труднозріджувані) гази. Сюди відносять азот, закис азоту, двоокис вуглецю та ін. 3. Леткі органічні розчинники (метиленхлорид, етиленхлорид та ін.). Наповнення концентратом. * Для наповнення балонів концентратом застосовуються автоматичні дозувальні установки. Дозування, як правило, здійснюється за об’ємним принципом. * Видалення повітря з балонів. Якщо видалення повітря з балонів проводиться зрідженим газом, то лінія наповнення оснащується автоматичною головкою, яка дозує 1-2 краплі зрідженого хладону. Крапля хладону, потрапляючи в балон і випаровуючись, витісняє повітря, що знаходиться в ньому. Для балона середньої величини достатньо 1 мл зрідженого газу, що створює 250 мл пари. Якщо для видалення повітря використовується вакуумування балона, то цей процес здійснюється на автоматі кріплення клапана. * Кріплення клапана. Після наповнення балонів концентратом і видалення з них повітря проводиться їх герметизація клапанами, які вручну або напівавтоматично встановлюються в горловини балонів. * Введення пропеленту. За герметизацією балонів, які надходять до спеціальних автоматичних порційних дозаторів, здійснюється вприскування під тиском нропеленту. * Перевірка на міцність і герметичність. Після заповнення пропелентом балони перевіряються на міцність і герметичність у термостатованій водяній ванні при температурі 45±5 °С протягом 15-20 хв. для скляних балонів або 5-10 хв. для металевих балонів. За цей час балони та їх вміст нагріваються. При цьому в балонах створюється підвищений тиск. Балони, що не витримали підвищеного тиску, вибухають. Якщо балони міцні, але не герметичні, то при підвищеному тиску відбувається виділення пропеленту, що видно по бульбашках, які піднімаються у воді. Водяна ванна спеціально пристосована для візуального контролю. Для оберігання від вибухів, що не витримали випробування балонів, ванна забезпечена запобіжним ковпаком з органічного скла. Технологічні особливості промислового виробництва очних лікарських форм: розчинів, крапель, суспензій, мазей та плівок. Обладнання для їх виробництва. Стандартизація очних лікарських форм. Очні краплі є найбільш розповсюдженою лікарською формою в офтальмології. Вони являють собою стерильні водні та масляні розчини або суспензії, що містять одну або більше діючих речовин, призначених для інстиляції в око. Основні вимоги, що ставляться до якості очних крапель —стерильність, певна величина рН і осмотичного тиску, кількіснийвміст діючих речовин, відсутність механічних включень, вязкість,прозорість — описано в усіх провідних фармакопеях світу. Технологія виготовлення очних крапель практично повністюповторює загальну технологію виробництва інєкційних розчиніві має такі основні стадії: одержання або попередня підготовка розчинника й інґредієнтів сполуки; розчинення (у разі необхідності стабілізація, ізотонування, уведення консервантів) і фільтрація; наповнення й закупорювання первинної упаковки; стерилізація; контроль якості й упаковка, маркування готової продукції. Очні суспензії — найтонші суспензії порошків лікарських речовину водному або маслянистому дисперсійному середовищі. Одержують їх дисперсійним способом, коли суспензія утворюєтьсявнаслідок поступового зменшення ступеня дисперсності вихідно ї нерозчинної речовини, тобто її подрібнювання, або конденсаційним способом, коли утворення суспензії має місце в результатізбільшення ступеня дисперсності вихідного матеріалу, який раніше знаходився в іонному, молекулярному або колоїдному ступенідисперсності. Загальна технологія виробництва очних розчинів в тюбик-крапельницях складається з таких стадій: — підготовка виробничих приміщень, повітря, обладнання, персоналу та одягу; — формування захисних ковпачків; — виготовлення полімерних стерильних корпусів; — приготування розчину та його стерильна фільтрація; — наповнення корпусів і герметизація їх; — маркування корпусів крапельниці; — зборка корпусів та ковпачків; — пакування готової продукції. Очні примочки — це стерильні водні розчини, призначені для змочування і промивання очей, а також для просочуванняматеріалів, які накладають на око. Технологічні особливості промислового виробництва супозиторіїв. Обладнання для їх виробництва. Стандартизація. Супозиторії у промисловому виробництві виготовляють двомаметодами — виливанням розплавленої маси у форми і пресуванням на спеціальному обладнанні.Лікарські речовини вводять в основу у вигляді водних розчинів (водорозчинні), жировихрозчинів (жиророзчинні) або суспензій розтертих порошківв основах (нерозчинні у воді і жирах). Отримані розчини або суспензії називають концентратами. Для виливання супозиторіїв використовуються автоматичні лінії типу «Sarong 200 S» (рис. 21.1) із безпосереднім дозуванняммаси у сформовані комірки з полівінілхлоридної плівки з подальшоюукладкою продукції в пачки. Відповідно до Державної фармакопеї України супозиторії контролюють за такими показниками: опис, ідентифікаціядіючих речовин і антимікробних консервантів, середня маса і однор ідність маси, розпадання, однорідність вмісту, температура плавленняабо час повної деформації, розчинення, супровідні домішки,мікробіологічна чистота, кількісне визначення діючих речовин і антимікробних консервантів. Технологічні особливості промислового виробництва мазей. Обладнання для їх виробництва. Стандартизація. Відмінними рисами виробництва мазей у заводських умовах є те, що їх готують у спеціальних цехах із застосуванням складного обладнання за технологією, що забезпечує їх стабільність протягом не менше двох років, відповідно до розробленої і затвердженої АНД. Технологічний процес виробництва мазей на хіміко-фармацевтичнихпідприємствах складається з таких основних стадій: — санітарна обробка виробничих приміщень; — підготовка сировини і матеріалів (лікарських речовин, основи, тари, упаковки та ін.); — уведення лікарських речовин в основу; — гомогенізація мазей; — стандартизація готового продукту; — фасування, маркування та упаковування готової продукції. Котли і реактори обладнані потужними мішалками, пристосованимидля роботи у вязких середовищах (якірні, грабельні абопланетарні).Реактор Мазі стандартизують за якісним і кількісним вмістом лікарських речовин (визначення істинності). Пакування лікарських форм промислового виробництва. Пакувальні матеріали, тара. Виробниче обладнання для фасування та пакування ліків. Та́ра — це промисловий виріб, що призначається для пакування, зберігання, переміщення і реалізації товарів у сфері обігу. Упаковка зберігає товар від пошкоджень, сприяє його безпечному транспортуванню, збереженню та продажу. Тара забезпечує збереження споживчих властивостей товарів, полегшує їх транспортування і виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Види: За формою тара буває циліндричною, круглою, овальною, чотиригранною, складної конфігурації. За щільністю – жорстка, напівжорстка, м”яка, тверда, напівтверда. За об”ємом –повна та номінальна, а за ємністю – мала, середня, велика. За кольором – прозора, непрозора, біла, пофарбована. За методом виробництва – видувна, штампована, пресована, клеєна тощо. Біофармацевтичні аспекти промислового виробництва ліків. Біоеквівалентність ліків. Біоеквівалентність - два лікарські препарати вважаються біоеквівалентними, якщо вони фармацевтично еквівалентні і їх біодоступність (швидкість і ступінь абсорбції активної речовини) після призначення в однаковій дозі є схожими, забезпечуючи належну ефективність і безпеку (ВОЗ, 1994, 1996). Біоеквівалентність, базується на однаковій біодоступності генеричного і еталонного (оригінального) лікарського препарату для таблетованих лікарських форм, призначених для прийому всередину або трансдермального всмоктування, може бути встановлена тільки за допомогою проведення контрольованих перехресних клінічних досліджень Вплив різних факторів (постійних та змінних) на терапевтичну дію лікарських препаратів. Фармацевтичні фактори. Біоеквівалентність ліків. На фармакотерапевтичу дію препарату впливають багато чинників: 1. наявність супутніх захворювань у пацієнта; 2. порушення всмоктування препарату; 3. захворювання печінки і нирок; 4. порушення скріплення лікарських речовин з білками; 5. генетично обумовлені особливості метаболізму препаратів. Всі фармацевтичні фактори, які впливають на біологічну дію лікарських препаратів, можна поділити на п’ять груп: - фізичний стан лікарських речовин; - проста хімічна модифікація лікарської речовини; - допоміжні речовини (їх природа, фізичний стан і кількість); - лікарська форма і шляхи її введення в організм; - технологічний процес. Завідувач кафедри аптечної та промислової технології ліків, д.фарм.н. К.Л. Косяченко |