Главная страница

Перелік теоретичних питань до Державного іспиту з технології лікарських засобів


Скачать 486 Kb.
НазваниеПерелік теоретичних питань до Державного іспиту з технології лікарських засобів
Дата30.12.2021
Размер486 Kb.
Формат файлаdoc
Имя файла1610275862335137.doc
ТипДокументы
#322113
страница9 из 10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Рідкі екстракти. Способи їх виробництва. Стандартизація рідких екстрактів.

Виробництво Екстракти рідкі виготовляють у співвідношенні 1:1, тобто з однієї вагової частини сировини одержують одну обємну частину витягу, якщо немає інших вказівок у приватних статтях. При одержанні рідких екстрактів витяги відстоюють при температурі 10 °С не менше 48 годин до утворення прозорої рідини, потім фільтрують. Витяги для густих і сухих екстрактів звільняють від баластових речовин застосуванням адсорбентів, спиртоочисткою, кипятінням або іншими способами з наступною фільтрацією.

Стандартизація: У рідких екстрактах визначають вміст спирту етилового (див. розділ «Настоянки»), сухий залишок (ДФУ с. 491), вміст діючих речовин за АНД або іншою НТД.


  1. Густі і сухі екстракти. Технологічна схема їх виробництва. Методи одержання та очистки витяжок для виготовлення густих та сухих екстрактів. Стандартизація сухих і густих екстрактів.

Екстракти являють собою концентровані витяжки з ЛРС. Вони бувають сухі та густі за агрегатним станом. Густі екстракти не зовсім зручні для застосування. При їх дозуванні спостерігаються значні втрати.

Густий екстракт беладони містить 1,5 % алкалоїдів, а сухий містить 0,75 % алкалоїдів, тобто 2 частини сухого екстракту дорівнюють 1 частині густого екстракту (1:2).

Для зручності в аптеках використовують розчин густого екстракту - extractum Belladonnae solutum (1:2). Розчин густого екстракту беладони готують таким чином: 100,0 г густого екстракту розчиняють у суміші з 60,0 г води, 10,0 г 90% етилового спирту і 30,0 г гліцерину. Вода – основний розчинник. Гліцерин виконує роль поптизатора. Він оберігає колоїдні розчини і розчини високомолекулярних сполук, що утворюються при розчиненні екстракту, від коагуляції і старіння. Етиловий спирт поліпшує розчинення екстракту, а також виконує роль антисептика. При зберіганні розчин екстракту менш стійкий, ніж вихідний густий екстракт.

Rp. Extr. Belladonnae 0,015

Magnesii oxydi 0,5

Natrii hydrocarbonatis 0,2

M. f. pulvis

D. t. d. N. 12

S. По 1 пор. 3 р. на день

При використанні розчину густого екстракту йог відмірюють краплями, рівномірно розподіляючи в порошковій суміші.

Розчин екстракту беладони густого (1:2) 0,36 – 18 крапель (0,1=5 кр.)

Магнію оксиду 0,5*12=6,0

Натрію гідрокарбонату 0,2*12=2,4

Розважування: (0,015*2)+0,2+0,5=0,73

Використовувати розчин беладони зручно, якщо до складу порошків входять речовини, які мають високу адсорбційну здатність і погано розчиняються у воді (магнію окис). У противному разі утворюються важко дозовані вологі суміші.

Порошки, які містять екстракти, внаслідок їх гігроскопічності відпускають у парафінових капсулах.

Готують порошки з сухими екстрактами за загальними правилами. Порошки пакують у парафіновані капсули (екстракт беладони – гігроскопічна речовина)
СПОСОБИ ОДЕРЖАННЯ

Процес виробництва густих екстрактів включає три основні стадії: 1) отримання витяжки; 2) її очищення і 3) згущування. Виробництво сухих екстрактів може бути здійснене за двома схемами. За першою схемою процес-складається з чотирьох стадій: 1) отримання витяжки; 2) очистки; 3) згущування витяжки; 4) висушування згущеної витяжки. За другою схемою процес виробництва сухих екстрактів проводиться без стадії згущування, тобто він включає три стадії: 1) отримання витяжки; 2) очистки; 3) висушування рідкої або злегка згущеної витяжки. Висушування рідкої витяжки може проводитися в розпилювальних або сублімаційних (ліофільних, молекулярних) сушарках; Злегка згущену витяжку висушують у вакуум-вальцевих сушарках.

У виробництві густих і сухих екстрактів як екстрагент використовують воду (у деяких випадках гарячу), водні розчини амоніаку, хлороформну воду, етанол різних концентрацій, органічні розчинники, зріджені гази, рослинні олії і мінеральні масла.

СТАНДАРТИЗАЦІЯ

Відповідно до вимог ДФУ густі і сухі екстракти контролюють за показниками, що і рідкі екстракти. Додатково визначають втрату в масі при висушуванні. У густих екстрактах, що використовуються як готові лікарські засоби, визначають масу вмісту контейнера та вміст вологи.


  1. Новогаленові препарати та препарати індивідуальних речовин із рослинної сировини. Технологія, екстрагенти. Специфічні способи очищення. Стандартизація.

Новогаленові препарати — специфічна група галенових препаратів, отриманих методом екстрагування, максимально звільнених від баластних речовин, в складі яких діючі речовини знаходяться в нативному стані (як і у вихідній сировині).

екстрагент (повинен максимально екстрагувати АФІ і якнайменше супутніх речовин, легко десорбуватися із рослинного матеріалу). Цим і пояснюється використання не тільки спирту і води при одержанні Н.п., але й водних розчинів кислот, солей, суміші спирту з хлороформом.

технологія: екстракція ЛРС, очищення екстракту, стандартизація, отримання кінцевого продукту.

стандартизують за діючими речовинами (хімічними або біологічними методами).


  1. Випарювання в технології галенових препаратів. Випарювальні апарати.

ГАЛЕНОВІ ПРЕПАРАТИ являють собою специфічні складні комплекси, отримані з рослинної або тваринної лікарської сировини, в яких міститься незначна кількість БАР.

Випарювання застосовують для одержання більш концентрованих розчинів (синтетичні і галенові препарати, антибіотики, вітаміни). При цьому використовують багатокорпусні випарні апарати. Несприятливі у гігієнічному плані операції: подача розчинів і вивантаженнч готового продукту (супроводжуються виділенням шкідливих речовин).

При випарюванні відбувається зменшення кількості леткого розчинника й підвищення концентрації нелетких речовин. У більшості випадків цей процес проводять при інтенсивному підведенні тепла, для забезпечення кипіння рідини й утворення парів розчинника. Пара, що утворюється над киплячою рідиною, називається вторинною (вода, етанол і ін.).

Залежно від властивостей рідин, що випарюються (мало концентровані, рухливі або в’язкі, наявність термолабільних біологічно активних речовин та ін.), а також від параметрів гріючої пари, випарювання здійснюють при нормальному тиску або під вакуумом у робочій камері апарата (випарника).

З метою збереження діючих речовин випарювання з кипінням рідини здійснюють в установках, у яких вторинна пара, що утворюється над рідиною, постійно видаляється з робочої частини апарата (випарника), що створює розрідження (вакуум) і знижену температуру кипіння (40-55 °С).

* Вакуум-випарна установка періодичної дії з поверхневим (трубчастим) конденс ором

* Вакуум-випарна установка з гіротитечійним конденсором змішування

* Вакуум-випарна установка з прямотечійним конденсором змішуванн

* Вакуум-випарний апарат з виносним вертикальним кип’ятильником

* Відцентровий роторно-плівковий апарат «Центритерм» фірми «Альфа Лаваль» (Швеція)


  1. Висушування рослинних витяжок. Контактні та повітряні сушарки.

Висушування рідкої витяжки може проводитися в розпилювальних або сублімаційних (ліофільних, молекулярних) сушарках. Злегка згущену витяжку висушують у вакуум-вальцевих сушарках.

Висушування очищених витяжок може проводитися їм за двома схемами: 1) без згущування рідкої витяжки

2) через стадію згущування з подальшим висушуванням.

У першому випадку висушування витяжок здійснюється в розпилювальних сушарках, де рідкі витяжки розпорошуються в дуже дрібні краплі у великій камері. Знизу, назустріч осідаючим краплям, подається за допомогою вентилятора нагріте повітря (його температура становить 150—200°С), при цьому перегріву матеріалу не відбувається, тому що все тепло повітря йде на зміну агрегатного стану вологи з крапельок витяжки. Температури матеріалу, який висушується, не перевищує 50—60 °С.

За другою схемою висушування здійснюється в барабанних (вальцьових) вакуум-сушарках. Витяжку трохи упарюють (щоб на обертових вальцях утворився після висушування достатній шар сухого екстракту) і подають між обертовими назустріч один одному пальцями, які обігріваються із середини. Зняту з вальців кірку сухого екстрагента потім розмелюють у кульовому млині.

З рідкого стану висушування може проводитися також у сублімаційних (ліофільних, молекулярних) сушарках. При цьому розчин (витяжку) заморожують, поміщають у сублімаційну камеру де створюють глибокий вакуум. У таких умовах волога із-за мороженого матеріалу сублімується, тобто випаровується, минаючи рідку фазу. Температура висушування в цьому разі 20—30 °С. Отриманий порошок дуже легко розчиняється, містить усі біологічно активні речовини в незмінному вигляді.

В іншому випадку висушування проводять у вакуум-сушильних шафах. Згущену витяжку наносять у вигляді тонкого шару на листи і проводять висушування при залишковому тискові 14—21 кПа (110—160 мм рт. ст.), тобто вакуум 80—87 кПа (600—650 мм рт. ст.). У процесі висушування об'єм екстракту збільшується в кілька десятків разів. У результаті одержують дуже пухка масу у вигляді коржів, що розмелюють на кульовому млині.


  1. Лікарські препарати із тваринної сировини (органопрепарати). Технологічні стадії виробництва препаратів висушених органів, екстракційних органопрепаратів.

Органопрепарати відносяться до препаратів галенового типу із тваринної сировини ( органів, тканин, крові, сечі та ін.) . В основі їх виробництва лежать ті ж принципи, що і при виробництві екстракційних препаратів (фітопрепаратів) - екстрагування із органів і тканин тварин біологічно-активних речовин (БАР).

3.2. Технологія препаратів висушених органів

Виробництво препаратів висушених органів включає такі технологічні стадії:

1. Допоміжні роботи ( підготовка приміщень, персоналу, матеріалів );

2. Підготовка сировини ( див. вище );

3. Швидке висушування сировини ( тонким шаром на склі чи підносах при температурі не вище 500С);

4. Знежирювання сухої сировини органічними розчинниками ( в апараті Сокслєта);

5. Видалення залишків розчинника з сировини ( просушуванням у вакуум-сушильних сушарках чи під витяжними шафами на повітрі);

6. Подрібнення знежиреного сухого матеріалу ( у фарфорових кульових млинах);

7. Таблеткування ( якщо передбачено НТД );

8. Фасування та упакування.

3.3. Технологія екстракційних органопрепаратів для внутрішнього застосування.

Виробництво екстракційних органопрепаратів для внутрішнього вживання включає такі основні технологічні стадії:

1. Допоміжні роботи (підготовка приміщень, персоналу і матеріалів);

2. Підготовка тваринної сировини;

3. Екстрагування подрібненої сировини одно- або багаторазовою мацерацією ( водними розчинами хлоридної та оцтової кислот, етанолу та ін.) в реакторах з мішалками, протягом години або декількох діб);

4. Проціджування екстракту ( крізь щільні тканини,), центрифугування або пресування);

5. Очищення витяжки від жирів І баластних речовин ( відстоювання до 7 діб при охолоджуванні до 00, 40, 80С і фільтрування;

6. Згущування витяжки, висушування ( у вакуум-сушильних шафах ) або осаджування органічним розчинником чи висолювання ферментів ( якщо передбачено НТД );

7. Таблеткування або виготовлення спиртових розчинів ( якщо передбачено НТД);

8. Фасування та упакування


  1. Технологічні стадії виробництва органопрепаратів для парентерального введення.

Виробництво максимально очищених екстрактів та препаратів індивідуальних речовин для ін'єкційного (парентерального) введення включає такі основні технологічні стадії:

  1. Допоміжні роботи ( підготовка приміщень, персоналу та матеріалів);

  2. Підготовка тваринної сировини;

3. Екстрагування подрібненої сировини;

4. Проціджування екстракту;

5. Очищення витяжки від жирів (органічними розчинниками - бензин, ефір та ін., тривале відстоювання на холоді з наступним фільтруванням );

6. Очищення витяжки від баластних речовин (відстоюванням при охолодженні, висолюванням, термофракціонуванням, кислотно-лужною обробкою);

7. Очищення витяжки від низькомолекулярних біологічних домішок і речовин, які використовувались на ТС-6 (діалізом, електродіалізом та ультрафільтруванням);

8. Хроматографування індивідуальних БАР (іонообмінною, адсорбційною, гель-хроматографією) - якщо передбачено НТД;

9. Стандартизація (біологічним і хімічним методами);

10. Стерильне фільтрування (крізь мембранні фільтри );

11. Фасування у флакони або ампули і ліофільне висушування - якщо передбачено НТД;

12. Запаювання ампул або укупорювання флаконів;

13. Упакування.


  1. Препарати гормонів. Класифікація.Технологічна схема виробництва.

Гормони ( від лат. hormao- збуджую, приводжу в рух) - це речовини, які утворюються в залозистих клітинах ендокринних залоз, виділяютьс в кров або лімфу і регулюють обмін речовин та розвиток організму.Хімічна природа: білки, пептиди, похідні амінокислот, стероїди, ліпіди.

Гормональні лікарські препарати одержують, як правило, за загальними технологічними стадіями виробництва препаратів висушених органів, екстракційних препаратів для внутрішнього вживання і максимально очищених екстрактів для парентерального введення.

Препарати гормонів за фармакологічною активністю відносять до лікарських засобів, що впливають на процеси обміну речовин.

Класифікують лікарські препарати гормонів залежно від органів (залоз) з яких їх одержують.

Гормони, їх аналоги і антигормональні препарати:

4.1. Гормони гіпофізу

1.1. Препарати передньої долі гіпофізу

Кортикотропін - одержують з гіпофізу ВРХ, свиней і овець. Це поліпептидний гормон (39АК),діофілізований порошок у флаконах для ін'єкцій, по 10. 20, ЗО. 40 ОД кортікотропіна. Список Б.

Тіротропін - одержують із передньої долі гіпофізу ВРХ. Стерильний ліофілізований порошок для ін'єкцій у флаконах по 10 ОД.

Соматотропін - одержують із передньої долі гіпофізу людини. Стерильний ліофілізований порошок для ін'єкцій у флаконах по 2 або 4 ОД.

Аденозин - одержують із п.д.г. худоби. Стерильний ліофілізований порошок для ін'єкцій у флаконах по 50 ОД препарату.

Лактин - одержують з п.д.г. великої і малої рогатої худоби. Стерильний ліофілізований порошок для ін єкцій у флаконах по 100 і 200 ОД.

1.2. Препарати середньої долі гіпофізу:

інтермедин - одержують із с.д.г. рогатої худоби і свиней. Ліофілізований порошок у флаконах по 0,05 і 0,1 г.

1.3. Препарати задньої долі гіпофізу:

Окситоцин - розчин для ін'єкцій в ампулах по 1 мл. Список Б.

Дезаміноокситоцин - синтетичний поліпептид. Випускають в таблетках по 50 ОД. Список Б.

Гіфотоцин - очищений екстракт з.д.г. ВРХ і свиней. Прозора рідина без

кольору з запахом фенолу ( консервант ), рН = 3.0 - 4.0. Випускають в ампулах по 1мл (5 ОД). Список Б.

Маммофізин - одержують із екстракту молочної залози корів і екстракту з.д.г. ВРХ і свиней (1:1). Прозора рідина світложовтого кольору з запахом фенолу (консервант), рН = 3,0 - 4,0. Випускають в ампулах по 1 мл.

Адіурекрин - одержують із з.д.г. рогатої худоби і свиней. Порошок у флаконах по 1, 5 і 10 г. Список Б.
4.2. Препарати, які стимулюють і гальмують функцію щитовидної залози.

Тіреоїдин - одержують із висушених знежирених щитовидних залоз худоби.

Вміст йоду в препараті 0,17 - 0,23 %. Випускають в порошку І таблетках по 0.05 г і 0,1 - 0,2 г покритих оболонкою, а також в гранулах по 0,01 г. Список Б.

Трийодтіронину гідрохлорид - синтетичний препарат. Випускають у вигляді таблеток по 20 і 50 мкг. Список Б.

Мерказолил - синтетичний тиреостатичний препарат. Випускають в таблетках по 0,005 г. Список Б.

Дійодтирозин - синтетичний препарат. Містить близько 55% органічно зв”язаного йоду. Випускають в таблетках по 0,05 г. Список Б.


    1. ПРЕПАРАТИ НАВКОЛОЩИТОВИДНИХ ЗАЛОЗ І ГОРМОНОПОДІБНІ РЕЧОВИНИ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ ОБМІН КАЛЬЦІЮ.

Дигідротахістероп - синтетичний препарат регулюючий обмін кальцію і фосфору. Випускають 0.1 % р-н олії у флаконах по 10 і 50 мл. Список Б.

Кальцітрин - одержують із щитовидних залоз свиней. Ліофілізований порошок. В 1 мл не менше 60 ОД. Випускають у флаконах по 10 і 15 ОД.

4. 4. Гормони підшлункової залози і синтетичні цукрознижуючі препарати.

Інсулін (від латинського insula – острів) виробляється гормон В- клітинами острівців Лангерганса. Одержують із підшлункових залоз ВРХ і свиней. Активність не менше 23 ОД в 1 мг інсуліну. Кристалічний порошок використовують для одержання водного розчину для ін'єкцій.

Вперше інсулін виділили в Торонто (Канада) фармацевт Бентінг та фармацевт Бест з підшлункової залози собаки при обробці підкисленим етанолом.

Інсулін для ін'єкцій - одержують шляхом розчинення кристалічного інсуліну у воді підкисленій хлоридною кислотою з додаванням 1,6 -1,8 % гліцерину і консерванта фенолу (0,25 - 0,3 %). Активність 40 або 80 ОД в 1 мп. Випускають у флаконах по 5 і 10 мл. Список Б.

Суінсулін - розчин інсуліну, який одержують із підшлункової залози свиней в ацетатному буфері. Консервант – ніпагін. В 1мл міститься 40 або 80 ОД. Випускають у флаконах по 5 і 10 мл. Список Б.

Інсулін Б - препарат інсуліну пролонгованої дії. Містить в 1 мл 40 ОД. Випускають у флаконах по 10 мл. (Німеччина).

Суспензія цинк-інсуліну аморфного для ін'єкцій – це стерильна суспензія з хлоридом цинку в ацетатному буфері. В 1мл – 40-80 ОД. Консервант – фенол (ефект – 10-12 год.).

Суспензія цинк-інсуліну для ін”єкцій – суспензія цинк-інсуліну аморфного і суспензія цинк-інсуліну кристалічного (3:7) в ацетатному буфері. В 1 мл – 40 ОД. Ефект 20-24 год.

Суспензія Інсулін - протамінудля Ін'єкцій. В 1 мл – 40 ОД. Ефект – 16-18 год.

Протамін цинк- інсуліндля ін"єкцій – В 1 мл – 40 ОД. Ефект – 24-36 годин.

Суспензія цинк-інсуліну кристалічногодля ін'єкцій - суспензія інсуліну кристалічного з хлоридом цинку в ацетатному буфері. В 1 мл – 40 ОД. Ефект – 30-36 годин.

На даний час розроблені більш очищені суспензії інсуліну – семілонг, лонг, ультралонг (пролонговані).

Бутамід - букарбан, цикпамад, хлоцикламід, глібенкпамід, предіан,хлорпропамід, гліпудіт, гліформін - синтетичні цукрознижувачі засоби.

    1. Гормони кори наднирників і їх синтетичні аналоги.

Кортизон - (кортизону ацетат ) - глюкокортикостероїдний препарат. Форма випуску: таблетки по 0,025 та 0,05 г, флакони по 10 мл з суспензією. Список Б.

Кортин – водний розчин екстракту кори наднирників. Регулює обмін.Випускають в ампулах по 1 мл. В 1 мл – 10 ОД.

Гідрокортизон- (ацетат, сукцінат ) - випускають у вигляді 1 і 2,5% мазі

(Угорщина ) гідрокартізону; суспензії гідрокортизону ацетату 2,5 % для о ін'єкцій та 0,5% очної мазі.

Преднізон - у 3-5 разів активніший кортизону і менше впливає на мінеральний обмін.
Випускають в таблетках по 0,0011 і 0,056 г преднізону ацетату.

Список Б.
Преднізолон - дегідрований аналог гідрокортізону. Випускають в таблетках по 0,001 і 0,005 г.
Преднізолон гемісукцинат – ліофілізований порошок в амп. По 0.025 г.

Метілпреднізолон – аналог преднізолону. Табл. По 0.004 г і сухий порошок в амп. По 0.02 і 0.04 г.реднізолон.
4.6.Препарати жіночих статевих гормонів і їх синтетичні аналоги.

4.6.1.Естрогенні препарати стероїдної структури

Естрон – натуральний фолікулярний гормон. Олійний розчин 0,05% і 0,1% в амп. По 1 мл. Одержують іх сечі вагітних жінок або тварин.

Естрадіолу діпропіонат – 0,1% рочний в олії для ін”єкцій в амп. По 1 мл.

Метілестрадіол –синтетичний препарат. Табл. По 0,02 мг. Список Б.

4.6.2.Естрогенні препарати нестероїдної структури

Сінестрол – синтетичний препарат. 1 мг відповідає 10000 ОД. Табл. По 0,001 г, амп. По 1 мл 0,1% і 2% олійного розчину. Сп.Б.

Диместрол – 0.6% олійний розчин в амп. по 2 мл.

Октестрол – табл.по 0,001 г.

Сігетин – табл. По 0,05 і 0,1 г, амп. По 1 і 2 мл 1% розчину.

4.6.3.Антиестрогенні препарати

Кломіфенцитрат – табл. По 0.05 г.

4.6.4. Гормони жовтого тіла і їх аналоги

Прогестерон – одержують синтетично. 1% і 2,5% розчин в олії в амп.по 1 мл. Сп.Б.

Оксипрогестероу - синтетичний аналог прогестерону. Форми випуску: ампули по 1 мл з 12.5 і 25 і 25% розчином в олії. Список Б.

Прегнін - синтетичний аналог прогестерону. Форма випуску: таблетки по 0,01 г. Список Б.

Норкалут - таблетки містять по 0,005 г норетистерону. Список Б. АллІлестренол - таблетки ло 0,005. Список Б.

      1. Комбіновані прогестино-естрогенні препарати

Бісекурін - містить гестаген - етіндіолу ацетат і естроген

Форма випуску: таблетки. Список Б.

Рігевідон - таблетки містять 0,25 мг гестагену - левоноргестрілу і 0,03 мг естрагену - етілестрадіолу.

Нон - омнопон - драже містить по 1 мг норетистерону ацетату ( 0,05 мг етінілестрадіолу.

Овідон – таблетки, містять по 0;25 мг левоноргестріолу і 0,05 мг етінілестрадіолу.

Постінор -таблетки, містять по 0,75 мг гестагену - левонолгестролу.

  1. Препарати чоловічих статевих гормонів ( андрогени ) і їх синтетичні аналоги.

Тестостерону пропіонат - одержують синтетично. Випускають в ампулах по 1 мл 1% або 5% олійного розчину. Список Б.

Тестенат - комбінований препарат, що містить суміш розчинів тестостерону енантату і тестостерону пропіонату в олії. Випускають в ампулах по 1 мл 10% розчину. Список Б.

Розчин " Тестостерон" - ампули по 1 мл.

Метилтестостерон - синтетичний аналог тестостерону. Випускають в таблетках по 0,005 і 0,01 с. Список А н а б о л і т и ч н і стероїди

Метандростенопон - аналог тестостерону. Випускають в таблетках по

0.001 і 0.005 г. Список Б.

Феноболін - форма випуску - ампули по 1 мл 1% і 2,5% розчину в олії. Список Б.

Ретаболіл - ампули по 1 мл 5% розчину в олії. Список Б.

Метиландростендіоп - аналог метилтестостерону. Випускають в таблетках по 0,01 і 0,025 г для приймання під язик. Список Б.

Сіпаболін - має пролонговану анаболічну дію. Форма випуску - ампули по 1 мл 2,5% або 5% розчин в олії. Список Б.



  1. Ферментні лікарські препарати. Класифікація, технологічні стадії виробництва ферментних лікарських препаратів з тваринної та рослинної сировини.

Згідно із сучасною класифікацією всі ферменти поділяють на

шість основних класів за типом реакції, яку вони каталізують:

1. Оксидоредуктази.

2. Трансферази.

3. Гідролази.

4. Ліази.

5. Ізомерази.

6. Лігази (синтетази).

Тваринні

Використовують відходи мясопереробної промисловості (підшлункова залоза, слизові оболонки кишечнику свиней, сичуги великої рогатої худоби, молочних телят, сімяники статевозрілих

тварин). Накопичено значний досвід з їх переробки, розробленіраціональні технологічні схеми одержання декількох препаратів

з одного сировинного джерела. Однак використання тваринної сировинипоєднано з багатьма труднощами, обумовленими переробкою

великої кількості тканинних матеріалів забійної худоби дляодержання необхідної кількості ферментів, створення спеціальних

умов для їх зберігання.

Застосовують при розладах травлення (гіпо- і анацидний гастрит,диспепсія). Призначають усередину у вигляді розчину в поєднанні з ацидином (бетаїну гідрохлорид).

Зберігають у добре укупорених банках у прохолодному (2—15 °С), захищеному від світла

Рослинні

Для виділення ферментів часто використовують насіння рослин,багате на білки, і яке може зберігати ферментативну активність протягом багатьох років. До вад рослинної сировини можнавіднести сезонність її заготівлі і неоднаковий вміст ферментіву різних частинах рослини та регіонах заготівлі.

Загальні принципи технологічних прийомів, включаючи підготовкусировини та обладнання і закінчуючи одержанням очищеногопрепарату, не є уніфікованими, а формуються і застосовуються

залежно від завдань технології, типу та індивідуальнихособливостей ферменту.


  1. Технологічні стадії виробництва ферментних лікарських препаратів шляхом мікробіологічного синтезу (біотехнологічними методами). Імобілізація ферментів.

Основний напрям мікробіологічного синтезу — використання клітин мікроорганізмів для виробництва ферментів, антибіотиків, вітамінів, алкалоїдів, амінокислот, органічних кислот,

полісахаридів та ін. Промислове виробництво ферментних препаратів здійснюють в основному з культур мікроорганізмів : плісеневих грибків, бактерій, дріжджів, актиноміцетів. Останніми роками для промислового виробництва ферментів використовують в основному міцеляльні гриби родів Aspersillus, Penicillinum і Rhizopus,

а також організми-продуценти бактерій роду Bacillus, Escherihiacoli та інших.

Іммобілізація ферментів – це підвищення їх стабільності. Ферменти є нестабільними сполуками. Виділені із органів і тканин, та мікробної сировини, особливо у високоочищеному стані, вони швидко інактивуються. Тому, виникає потреба їх стабілізації, використання в імобілізованому вигляді. Іммобілізації фермента можна досягти включенням молекули фермента в будь яку ізольовану фазу, відокремлену від фази вільного розчину


  1. Лікарські препарати із свіжої рослинної сировини. Технологія незгущених, згущених і сухих соків та витяжок із свіжої рослинної сировини.

Незгущені соки

Сік подорожника (Suceus Plantaginis). Суміш соку зі свіжих листів подорожника великого (Plantago major G.) і соку трави подорожника блошного (Plantago psillium G.). Технологічний процес: збір сировини, здрібнювання, пресування, консервування соку, відстоювання, фільтрування.

Згущені соки

Екстракт журавлини (Extracti Oxycocci). Вичавлюють сік зі зрілих ягід журавлини болотної (Oxycoccus palustris Pers.) родини брусничних (Yacinaceae) за типовою схемою. Після чого проводять зброжування соку для видалення пектинових речовин, якими багата журавлина. Відокремлюють пектинові речовини центрифугуванням. Згущають сік до концентрації густого екстракту у вакуум-апаратах, усередині висеребрених, при розрідженні 0,6 — 0,65 атм до вмісту 10% сухих речовин. У згущеному соці до 3,6% цукрів, 3,25% лимонної кислоти, аскорбінова кислота, вітамін Р (цитрин). Застосовують як вітамінний сік і смаковий засіб при пропасних станах.

Сухі соки

Для одержання 100 частин сухого стабільного соку чистотілу вихідну сировину беруть у наступних кількостях: здрібнена сировина (трава з квітками) до кашкоподібної маси — 3090 частин, спирту етилового 96% — 360 частин. Спочатку грубо подрібнюють сировину на траво- і корнерізці. Негайно ж удруге подрібнюють на механічному подрібнювачі чи на машині-вовчку до кашкоподібної маси. Потім сировину загортають у лляні серветки і вичавлюють у перфорованому циліндрі з нержавіючої сталі під пресом із граничним навантаженням. Сік збирають у відстійник, де для консервування й осадження баластових речовин додають 360 частин 96% етилового спирту, щоб в отриманому рідкому соку містилося його 20%. Потім сік декантують, центрифугують 10 хв на осаджувальній центрифузі і потім фільтрують. Прозорий відфільтрований сік залишають на семиденне відстоювання в герметично закритому відстійнику. Якщо після 7 днів збереження випаде осад, то сік удруге 5 хв центрифугують на осаджувальній центрифузі. Далі із соку випарюють етиловий спирт у вакуум-апараті при залишковому тиску 160 мм рт. ст. і температурі не вище 50 °С до 80% первісного обсягу. Частково упарений сік розливають у спеціальні склянки для сушіння і збереження і заморожують методом накочування на сушарці КС-6 (Чехія) протягом 1 ч. Заморожений сік сушать на зазначеній сушарці 18 — 20 год при залишковому тиску в системі 100—160 мм рт. ст. і температурі внутрішнього і зовнішнього казанів не вище +55 °С.


  1. Біогенні стимулятори. Технологічні стадії виробництва лікарських препаратів біогенних стимуляторів біомінерального походження.

  2. Біогенні стимулятори. Технологічні стадії виробництва лікарських препаратів біогенних стимуляторів біологічного та рослинного походження.

Біогенні стимулятори (грец. bios - життя + genneo створювати) - це біологічно-активні речовини, які утворюються в результаті біохімічних змін у ізольованих тваринних і рослинних тканинах у процесі їх пристосування до несприятливих умов існування. До головних чинників, що спричиняють утворення біостимуляторів, належать: низька температура (2—4 °С вище нуля); зберігання в темряві (частин рослин); інтенсивна робота мязів; опромінення рентгенівськими променями.

Біогенні стимулятори, введені у «великий» організм (шляхом пересадок законсервованих тканин або інєкцій екстрактів), активізують у ньому життєві процеси. Посилюючи обмін речовин, вони підвищують фізіологічні функції організму; у разі захворювання організму підвищують його опірність і регенеративні властивості, сприяють видужанню.

Основна особливість препаратів біогенних стимуляторів полягає в тому, що вони спричиняють активацію різних захисних систем організму, головним чином ферментних систем, імунобіоло-гічної реактивності, нормалізацію гормональних функцій, процесів збудження і гальмування в ЦНС. Завдяки індукції, репресії, інгібуванню, підвищенню енергетичного рівня різних ферментів вони впливають на метаболізм організму, а також на весь організм у цілому у чим і пояснюється широкий діапазон їх дії.

Технологічні стадії виробництва біогенних стимуляторів:

1. Підготовка виробництва

2. Підготовка сировини

3. Біостимулювання за Філатовим

4. Подрібнення сировини

5. Приготування биостимулятора у вигляді субстанції сухого соку

6. Віджимання соку

7. Очищення соку

8. Висушування соку


  1. Досягнення фармацевтичної технології у створенні нових лікарських засобів. Загальна характеристика та класифікація нових лікарських форм. Основні напрямки пролонгування лікарських речовин.

Для фармацевтичної промисловості, як і для інших галузей виробництва, характерна зміна

поколінь продукції, що випускається. За останні десятиріччя серед лікарських форм змінилось декілька поколінь.

1. Традиційні лікарські форми — це таблетки, мазі, супозиторії, ін’єкційні розчини та інші препарати з короткою біофармацевтичною фазою, їх біодоступність незадовільна, крім того, вони характеризуються разовим застосуванням.

2. Пролонговані лікарські форми — це повільно розчинні таблетки, ін’єкційні розчини з комплексоутворювачем, масляні розчини та ін. Вони повільно вивільняють діючі речовини та відповідно забезпечують триваліший терапевтичний ефект, створюючи депо препарату в організмі.

3. Лікарські форми з контрольованим вивільненням діючих речовин. Такі форми необхідні для ліків, які приймаються тривалий час (тижні, місяці, роки), що особливо важливо для лікування хронічних захворювань.

Для лікарських форм третього покоління характерні:

— безперервна, тривала подача ЛР (від кількох тижнів до кількохмісяців);

— можливість вибору швидкості вивільнення ЛР;

— можливість подачі в організм мінімальних кількостей діючихречовин, що зменшує їх витрату;

— лікарські речовини ізольовані від внутрішнього середовища організму, що значно знижує їх побічну дію.

Лікарські форми третього покоління поділяються на дві групи:

1-ша — системи-резервуари з програмним вивільненням лікарських речовин (С-1);

2-га — системи для спрямованої доставки лікарських речовин (С-2).

Системи С-1 забезпечують стабільне постачання організму лікарськими речовинами, зменшення їх побічних ефектів, включають у себе певну кількість лікарських речовин, що вивільнюються із С-1 упродовж заданого періоду часу. Це так звані системи-резервуари, що складаються із чотирьох основних компонентів:

— резервуару для лікарських речовин;

— приладу для контролю за постачанням ЛР;

— джерела енергії;

— елемента зв’язку з біологічною системою-акцептором.

С-1 за механізмом дії поділяють на системи загальної дії (для перорального, трансдермального і парентерального шляхів введення) та на системи локальної дії (для введення в око, матку, ректальний і внутрішньопорожнинний шлях уведення).

Лікарські форми (ЛФ) з контрольованим вивільненням залежно від фізико-хімічних принципів дії поділяють на декілька типів.

Резервуарні ЛФ. У них лікарська речовина замкнута всередину резервуара, обмеженого мембраною. Швидкість дифузії ЛР через мембрану і визначає швидкість вивільнення.

Монолітні і матричні ЛФ. Лікарські речовини замкнуті у вигляд і розчинів чи суспензій у полімерну матрицю.

Біодеградуючі ЛФ. Вони поступово розчиняються або хімічно розпадаються в процесі застосування під дією біологічних середовищ організму. Основою служать розчинні чи гідролізуючі полімери. Швидкість дифузії залежить від швидкості набухання полімеру.

Осмотичні ЛФ (міні-насоси). В таких системах швидкість вивільнення ЛР залежить від зростання осмотичного тиску в системі. Вони являють собою суміш ЛР і осмотичного агента (солі), оточених напівпроникною мембраною.

Механічні інфузійні насоси. У названих системах швидкість вивільнення ЛР задається мікропроцесором. Це складні електронні пристрої, сприймаючі сигнал про стан організму і його потребу в цій ЛР (наприклад, при діабеті — інсулін).

С-2 — системи спрямованої доставки ЛР — створюють добрі перспективи у сфері лікарської терапії, зв’язаної із спрямованим постачанням лікарських речовин до певного органу(тканини)-мішені. Ці системи дозволяють значно знизити токсичність ЛР та економно їх використовувати (тому що близько 90 % лікарських засобів, що застосовуються, не досягають мети), знижують побічну дію і зменшують дозу ліків. С-2 — це ліпосоми, наночастинки, нанокапсули. За допомогою спеціальних систем ЛР може бутидоставлена:

v в заданий орган (легені, печінку);

v спеціальні клітини органу (ендотеліальні клітини та органи);

v специфічні структури клітини (лізосоми, цитоплазму і т. д.).

Найбільша увага серед лікарських форм з регульованою швидкістю вивільнення ЛР приділяється терапевтичним системам.

Терапевтичними системами (ТС) називаються пристрій або дозована лікарська форма, що вивільняє лікарську субстанцію із запрограмованою швидкістю через окремі проміжки часу. ТС з кожним днем знаходить все ширше застосування в медицині, а за своєю ефективністю переважає класичні лікарські форми, а також лікарські форми подовженої дії

(пролонговані), які почали застосовуватись у 70-х роках минулого століття.

Час вивільнення ЛР залежить від виду терапевтичної системи, він може складати кілька годин чи навіть кілька діб. У цей період терапевтичні системи мають забезпечити постійну концентрацію лікарської субстанції в організмі.

Швидкість вивільнення ЛР не залежить від її кількості в системі і узгоджується з кінетикою нульового порядку, швидкість вивільнення зменшується одночасно зі зменшенням кількості субстанції в цій формі та властивостей допоміжних речовин. ТС характеризується не дозою, а кількістю лікарської субстанції, що дійшла до організму за одиницю часу.

Доставка ліків в задану ділянку організму проходить в кількастадій:

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


написать администратору сайта