цив. цив і сім (копия). Питання до іспиту поняття зобовязального права України та його система

• Название: Питання до іспиту поняття зобовязального права України та його система
• Дата: 24.01.2022
• Размер: 393.14 Kb.
• Имя файла: цив і сім (копия).docx
• Тип: Кодекс; #340965
• страница: 40 из 46

Стаття 1177. Відшкодування (компенсація) шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення

1. Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

2. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

100. Основні поняття та принципи спадкового права (відкриття спадщини, час і місце відкриття спадщини, спадщина, спадкова маса, спадкодавець, спадкоємці).

падкування (ст. 1216 ЦКУ) – це певний перехід прав і обов’язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Суб’єкти спадкового права: спадкодавець – це фізична особа права та обов’язки якої після її смерті переходять до інших осіб. При спадкуванні за законом спадкодавцем може бути фізична особа незалежно від обсягу її цивільної дієздатності. При спадкуванні за заповітом спадкодавцем (заповідачем) може бути фізична особа яка на момент складання заповіту має повну цивільну дієздатність (ч. 1 ст. 1234 ЦКУ); спадкоємець – це особа до якої переходять права та обов’язки особи яка померла. Спадкоємцями за законом можуть бути тільки фізична особа Спадкоємцями за заповітом можуть бути будь-які учасники цивільних відносин зазначених в ст. 2 ЦКУ. Спадкоємцями за законом і за заповітом можуть бути ті фізичні особи які є живими на час відкриття спадщини, а також особи які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦКУ). Особи які не мають право на спадкування за заповітом і за законом (ч. 1 і 2 ст. 1224 ЦКУ): особи які УМИСНО позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя; особи які УМИСНО перешкоджали спадкодавцю скласти заповіт внести до нього зміни або скасувати його і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Особи які не мають право спадкувати за законом (ч. 3-5 ст. 1224 ЦКУ): батьки після дитини щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їх права не були поновлені на час відкриття спадщини (ст. 164, 166, 169 СК); батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти усиновлені а також інші особи які УХИЛЯЛИСЯ від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця якщо ця обставина встановлена судом; одна після одної особи шлюб між якими є не дійсним (ст. 39 СК) або визнаний таким за рішенням суду (ст. 40, 41 СК; особа яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві який через похилий вік чи каліцтво тяжку хворобу був у безпорадному сатані (при цьому усунення проводиться за рішенням суду)

Об’єкти спадкового права – спадкове майно спадковою масою спадщиною. Спадщина – це сукупність прав і обов’язків, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та існування яких не припинилося його смертю.

До складу спадщини не входять права і обов’язки нерозривно пов’язані з особою спадкодавця: 1) особисті немайнові права (книга 2 ЦКУ права на ім’я, честь, гідність); 2) право на участь у товариствах та права членства в об’єднаннях громадян якщо інше не встановлене законом або їх установчими документами (виключення ч. 5 ст. 147 ЦКУ); 3) право на відшкодування шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (ст. 1195 ЦКУ); 4) права на аліменти пенсію допомогу або інші виплати встановлені законом (ст. 75 СК, ЗУ «Про пенсійне забезпечення»); 5) права та обв’язки особи як кредитора або боржника передбачені ст. 608 ЦКУ. Крім цього до складу спадщини не входить: А) права і обов’язки що виникають з договору доручення крім тих які набуті спадкоємцем в наслідок виконання доручення (ст. 1008 ЦКУ); Б) право користування житловим приміщення що мав спадкодавець не підстав договору житлового найму (ст. 61 ЖК, ст. 810 ЦКУ); В) право на одержання приватизаційних цінних паперів (ст. 2 ЗУ Про приватизаційні папери).

В складі спадщини виділяють спадковий актив і спадковий пасив. Спадковий актив – це сукупність усіх прав що входять до складу спадщини, спадковий пасив – це сукупність усіх обов’язків що входять до складу спадщини. Пасив спадщини не може перевищувати її актив (ч. 4 ст. 1231 ЦКУ).

Види спадкування (ст. 1217): спадкування за заповітом глава 85 ЦКУ; спадкування за законом глава 86 ЦКУ (пріоритет спадкування за заповітом);

Відкриття спадщини — це наявність певних юридичних фактів, з якими законодавець пов'язує виникнення права спад­кування. Спадкові правовідносини виникають із смертю гро­мадянина або з оголошенням його у встановленому порядку померлим.

• 
  З часом та місцем відкриття спадщини пов'язане встанов­лення таких істотних обставин, як:
  
• 
  • визначення кола спадкоємців;
  
• 
  • строк для прийняття спадщини чи відмови від спадщини;
  
• 
  • склад спадкового майна;
  
• 
  • строк для звернення кредиторів з претензіями;
  
• 
  • закон, яким потрібно керуватися;
  
• 
  • строк для видачі свідоцтва на спадщину.
  
• 
  Саме за місцем відкриття спадщини вживаються заходи з охорони спадкового майна і видається свідоцтво про право на спадщину.
  
• 
  Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця, або день, коли за рішенням суду він оголошується померлим.
  

Особи, які померли в різний час, але вмежах однієї доби, називаються комморієнтами. Наприклад, під час катастрофи з гігантським морським лайнером «Титаніком» загинуло понад 1,5 тис. пасажирів в тому числі ряд родин. Спадщина після таких осіб відкривається одночасно і окремо після кожної із них.
101. Поняття та значення спадкового права. Види спадкування.

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

       Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
       Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою
        Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
        Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
          Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

2.Види спадкування.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

3.Склад спадщини.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

4.Спадкування за заповітом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

             Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

            Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
             Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

             Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

              Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
              Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

               Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
               Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.
               На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов’язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.
           Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.

            Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

             Заповідач може скласти заповіт з умовою – це проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти.

             Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
             У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
             За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.
              Заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування.

               Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
               Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
                Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними законодавством.

                Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

                Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.
                Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача.
                 Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
                 Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.
                 Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
                 Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
               До відкриття спадщини забороняється розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

5.Тлумачення заповіту.

            Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.
            У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом.

            При тлумаченні беруться до уваги значення слів і понять, а якщо немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін.
102. Усунення від права на спадкування.