Товариства у Господарському праві. Товариства ГП. Поняття та види господарських товариств

• Название: Поняття та види господарських товариств
• Анкор: Товариства у Господарському прав
• Дата: 17.11.2021
• Размер: 358.5 Kb.
• Имя файла: Товариства ГП.doc
• Тип: Документы; #274576
• страница: 4 из 11

Адміністративна

Відповідно до ст.164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, тягне за собою накладення штрафу від 340,00 грн. до 1700,00 грн. з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, чи без такої.

Повторне правопорушення протягом року, або правопорушення, внаслідок
якого отримано  дохід більше 17000,00 грн., тягнуть за собою накладення штрафу від 1700,00грн до 8500,00 грн. з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок
вчинення такого правопорушення.

Надання суб’єктом господарювання недостовірної інформації щодо
відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства тягне за
собою накладення штрафу від 680,00 грн. до 1700,00 грн.

Кримінальна

Як таку кримінальну відповідальність за провадження безліцензійної діяльності (ст. 202 ККУ) скасовано, але відповідно до ст. 138 ККУ заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 

Цивільно-правова

Відповідно до ст.11 закону “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби можуть здійснювати контроль за наявністью ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, з наступною передачею матеріалів про виявлене порушення, органу що видавліцензію.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України та п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи податкових органів можуть подати до судів позови до фізичних осіб – підприємців, підприємств, установ та організацій про визнання укладених угод при здійсненні діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії недійсними i стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

4. 3. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства

Виробничо-економічні відносини фермерського господарства з іншими юридичними особами і окремими громадянами будуються на основі договорів. Втручання в його господарську діяльність з боку дер­жавних, громадських та інших органів не допускається. Державні орга­ни здійснюють контроль за діяльністю господарства тільки відповідно до своєї компетенції, яка встановлена чинним законодавством. Фер­мерське господарство має право бути засновником або членом асоціа­цій, корпорацій, консорціумів, галузевих та територіальних об´єднань, кооперативів, спільних підприємств. Це право значно розширює вироб­ничі і фінансові можливості господарства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану організаційних заходів щодо сприяння розвиткові сільськогос­подарських обслуговуючих кооперативів та забезпечення доступу осо­бистих селянських і фермерських господарств на ринок аграрної про­дукції» від 11 лютого 2009 р. № 219 визначено пріоритетні напрями державної політики в сфері підтримки фермерських господарств в Україні та сприяння фермерським господарствам в опануванні аграр­них ринків. Фермерські господарства, створені з 1 січня 2004 р. на під­ставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів Украї­ни щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки» від 19 червня 2003 р., є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

У практиці діяльності фермерських господарств чинним законо­давством дозволяється створення фермерських кооперативів. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про фермерське господарство» фермерські гос­подарства разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробни­ками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські ко­оперативи, кооперативні банки, спілки, інші об´єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств. Фермерський кооператив — це добровільне об´єднання фермерів, які на пайових заса­дах спільно займаються певним видом господарської діяльності. Основ­ним призначенням фермерських кооперативів є надання послуг його членам. Вони централізовано виконують такі функції: постачання засо­бів виробництва (мінеральних добрив, засобів захисту рослин, насіння, пального, кормів, запасних частин, сільськогосподарської техніки і об­ладнання тощо); переробка сільськогосподарської (м´яса, молока, пти­ці, зерна, цукрових буряків, овочів, фруктів) і несільськогосподарської продукції (глини, дерева та ін.); підготовка до реалізації та реалізація продукції (зберігання, пакування, маркування, рекламування, оптова і роздрібна реалізація, маркетингове обслуговування); фінансування і кредитування фермерських господарств; придбання і спільне викорис­тання складної і дорогої техніки; професійного, правового, фінансо­во-економічного консультування та інформаційного забезпечення. Ко­оперативи надають послуги своїм членам за собівартістю, розподіл їх постійних витрат на більші обсяги виробленої продукції значно здешев­люють її собівартість. Крім того, кооперативи дають змогу фермерам отримувати прибуток не тільки від виробництва, а і з подальших ста­дій руху виробленої ними продукції (зберігання, переробка, транспор­тування, торгівля).

Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на ос­нові праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське госпо­дарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за тру­довим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерсь­кого господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), — законодавством України про працю. З особами, залученими до роботи у фермерському господарстві, укладається трудовий договір (контракт). Розмір оплати праці і трива­лість щорічної відпустки осіб, які працюють у фермерському господар­стві за трудовим договором (контрактом), не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і перед­бачену законом тривалість щорічної відпустки. Час роботи у фермер­ському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором, зараховується до загального стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують спла­ту внесків на соціальне страхування.

Підставами для припинення діяльності фермерського господар­ства є: реорганізація; ліквідація; визнання неплатоспроможним (банк­рутом); відсутність усіх членів фермерського господарства або спадко­ємців, які бажають продовжити діяльність господарства. Рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається: влас­ником у разі реорганізації або ліквідації фермерського господарства — відповідно до закону та Статуту фермерського господарства; у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у поряд­ку, встановленому законом; у разі банкрутства фермерського господар­ства — відповідно до закону. Спори про припинення діяльності фер­мерського господарства вирішуються судом.

При проведенні державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомості суб’єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, за виключенням майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності.

Це стає очевидним, виходячи з наступного :

Згідно із Цивільним кодексом України, учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Вона реалізує це право за умови державної реєстрації підприємницької діяльності в порядку, встановленому законом.

Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Також Господарським кодексом України передбачено, що громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу.

Таким чином, реєстрація (як підприємцем) є правом громадянина – фізичної особи.

ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ