Товариства у Господарському праві. Товариства ГП. Поняття та види господарських товариств

• Название: Поняття та види господарських товариств
• Анкор: Товариства у Господарському прав
• Дата: 17.11.2021
• Размер: 358.5 Kb.
• Имя файла: Товариства ГП.doc
• Тип: Документы; #274576
• страница: 11 из 11

Правове регулювання виконання судових рішень на території України

Відповідно до ст. 1291 Конституції України «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України».

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України «Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Сторони виконавчого провадження:

Відповідно до статті 15 Закону України «Про  виконавче провадження»  сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.  

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок  щодо виконання рішення.

При цьому, особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли особа боржник  згідно з рішенням суду зобов'язана  вчинити певні дії особисто.

Діти та особи, визнані судом недієздатними, реалізують свої права та виконують обов’язки, пов’язані з виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону через своїх законних представників.

Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється  відповідно до статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону.

Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа.

Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Повноваження адвоката як представника посвідчуються ордером, дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Договір засвідчується підписами сторін.

Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено перелік осіб, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні:

1. 
   особи, які не мають повної цивільної дієздатності;
   
2. 
   судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які провадять оперативно-розшукову діяльність, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності - суб’єкти господарювання, які діють як учасники цього виконавчого провадження, виконавці та помічники приватних виконавців, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;
   
3. 
   інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво. 
   

Підстави припинення представництва за довіреністю:

Особа, яка видала довіреність, може у будь який час скасувати довіреність.

Про скасування довіреності довіритель повинен негайно сповістити представника, а також орган державної виконавчої служби, для представництва в якому видана довіреність.

8 Роль суду у виконавчому провадженні

Незважаючи на те, що виконання судових рішень і рішень органів (посадових осіб) покладено на державних і приватних виконавців, роль суду у виконавчому провадженні є багатогранною й важливою, адже у виконавчому процесі суд вирішує досить широке коло питань: розгляд заяв (подань) виконавця або сторін виконавчого провадження стосовно вирішення певних питань, які виникають у виконавчому провадженні і розгляд скарг на дії або бездіяльність виконавця.

Таким чином, суд при розгляді даних справ виконує дві основні функції: забезпечувальну й контрольну.

Виконання забезпечувальної функції відбувається через санкціонування судом певних процесуальних виконавчих дій, вчинення яких, на думку законодавця, потребує встановлення додаткових гарантій законності і дотримання відповідних прав їх учасників (Изарова И.А., Кравцов С.А. Роль суда в исполнительном производстве: опыт Украины и дальнейшие тенденции развития // Вестник исполнительного производства, 2015, № 1, – с. 91–106.).

Контрольна функція суду у вузькому розумінні такого контролю полягає у розгляді скарг на дії або бездіяльність державних виконавців, у широкому ж значенні такий контроль має здійснюватися за виконанням судового рішення в цілому.

Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Проте лише адміністративні суди наділені повноваженнями судового контролю саме за виконанням рішення. Так, Кодекс адміністративного судочинства України (ст.ст. 382 – 383) містить норми, за якими суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб’єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша – до Державного бюджету України.

Крім того, позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Норма щодо судового контролю запроваджена у Кодексі адміністративного судочинства у 2016 р. Це позитивно вплинуло на виконання судових рішень в адміністративних справах. Так, у 2019 році судовий контроль було використано у 2000 адміністративних справах, а близько 90 % рішень у цих справах виконано без залучення органів державної виконавчої служби.

Деякі науковці й експерти висловлюються на користь того, аби аналогічні норми з’явилися в цивільному (Жукевич І. В. Оптимізація виконання судових рішень у цивільних справах / І. В. Жукевич // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Серія : Право. – 2016. – № 1. – С. 157-161. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nivif_2016_13_24) й господарському судочинстві, а в адміністративному процесі доцільно було б запровадити обов’язковий і безальтернативний для всіх адміністративних справ контроль за виконанням судових рішень у публічно-правових спорах, де відповідачами є суб’єкти владних повноважень.

Особлива роль у судовому контролі за виконанням рішень належить Верховному Суду, бо відповідно до Конституції України (ст. 125) і Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ст. 36) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Крім здійснення правосуддя, Верховний Суд проводить узагальнення судової практики і забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку і спосіб, визначені процесуальним законом.

Рішення Верховного Суду є одним із засобів забезпечення сталості й єдності судової практики.

У справах щодо судового контролю за виконанням рішень дуже важливим є те, аби цей контроль був спрямований саме на виконання судового рішення, а не на формальну оцінку дій або бездіяльності виконавців.

Як приклад спрямованості судового контролю саме на виконання рішення можна навести Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 28.05.2019 р. у справі №905/2458/16 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82294154), в якій суд заначив наступне:

«Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 1291 Конституції України у їх системному зв’язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов’язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов’язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов’язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов’язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Одним із основних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку, що принцип обов’язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов’язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов’язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати, чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи, навпаки, перешкоджає такому виконанню.

При цьому слід акцентувати на тому, що виконання судового рішення є прямим обов’язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відтак за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення».

9 ОСОБИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННЮ

Остання категорія суб'єктів виконавчого провадження - особи, що сприяють виконавчому провадженню. Як і в цивільному процесі, такі суб'єкти відрізняються відсутністю зацікавленості до результату виконавчого провадження та залучаються до нього не з власної ініціативи, а на вимогу інших суб'єктів виконавчого провадження (перш за все судового пристава-виконавця) ^* * 4. В силу принципу процесуального керівництва виконавчим провадженням судовим приставом-виконавцем їх участь у виконанні конкретної окремої процесуальної функції опосередковується постановою в рамках порушеної виконавчого провадження. Такі особи повинні діяти незалежно від осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні,не пов'язані з ними матеріальними правовідносинами. Як правило, закон конструює правовий статус осіб, які сприяють виконавчому провадженню, за допомогою встановлення вичерпного переліку вимог до таких осіб, їх обов'язків і прав, необхідних для ефективного виконання покладеного на них процесуальної функції зі сприяння в здійсненні виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання.

До осіб, сприяючим виконавчого провадження, відносяться в тому числі:

• 
  -перекладач (ст. 58 Закону про виконавче провадження);
  
• 
  -Поняття (ст. 59, 60 Закону про виконавче провадження);
  
• 
  - фахівець, в тому числі оцінювач (ст. 61, п. 9 ч. 1 ст. 64 Закону про виконавче провадження);
  
• 
  - органи внутрішніх справ, зобов'язані сприяти судовим приставам-виконавцям в ході виконавчого провадження (ст. 62 Закону про виконавче провадження);
  
• 
  - хранитель, якому судовим приставом-виконавцем передано арештоване майно боржника (ст. 86 Закону про виконавче провадження);
  
• 
  - спеціалізована організація, що здійснює примусову реалізацію майна боржника (ст. 87 Закону про виконавче провадження);
  
• 
  - спеціалізована організація, що здійснює примусове звільнення нежитлового приміщення, земельної ділянки або знесення будівлі, будівлі або споруди або їх окремих конструкцій (ч. 8 ст. 107 Закону про виконавче провадження);
  
• 
  - організатор торгівлі при проведенні організованих торгів, брокер або керуючий, який здійснює продаж цінних паперів боржника (ст. 89 Закону про виконавче провадження);
  
• 
  - податкові органи, органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на майно, особи, які здійснюють облік прав на цінні папери, банки та інші кредитні організації, інші органи та організації, що надають інформацію за запитом судового пристава-виконавця (ч. 9 ст. 69 Закону про виконавче провадження);
  

органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним, реєстрацію морського судна, судна внутрішнього плавання (п. 14 ч. 1 ст. 64, п. 1 ч. 1.1 ст. 78, ч. 8 ст. 80 Закону про виконавче провадження);

інші особи у випадках, встановлених законом.