Програма розвитку Віконечко для дітей із ЗПР. Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років Київ 2013 Рецензенти
 Скачать 1.34 Mb.
|
знайомити та виховувати цікавість та любов до народної пісенної творчості.Співаночки. Розвивати діапазон голосу, вміти доспівати закінчення співаночки (вміння знаходити голосом тоніку як верхню, так і нижню); вміти співати як голосно так і тихо. Пісенний репертуар: Співаночки:«Кую, кую чобіток» укр. нар. примовка, «Сорока – ворона» укр. нар. примовка, «Павлику – равлику», «Пішов котко на місто», «Лади – ладки», «Печу – печу хлібчик» сл.. нар., муз. В. Верховинця. Пісні:«Ходить гарбуз по городу» укр. нар. пісня, «Великий олень» фр. нар. пісня, «Всі малята люблять митись» муз. Т. Потапенко, сл. О. Висотської, «Восени» укр. нар. мел., сл. І. Плакіди, «Дощик» муз. В. Косенко, сл. Т. Коломієць, «Морозець» муз. Г. Компанійця, сл. Г. Бойка, «Білі сніжинки» муз. сл. Н. Грановської, «Ялинка» муз. А. Філіпенка, сл. М. Познанської, «Любій мамі» муз. І. Кишка, сл. Т. Волгіної, «Пиріжки» муз. А. Філіпенка, сл. В. Кукловської, «Сонечко» муз. Т. Потапенко, сл. Н. Найдьонової, «Танець», В. Благ, «Курочка – рябушечка», Г. Лобачев Музично-ритмічні рухи. Це один з найулюбленіших видів музичної діяльності дітей молодшого дошкільного віку. Малюки постійно знаходяться в русі, і тому дуже активно реагують на музичні твори: підтанцьовують, підстрибують, відбивають ритм ногою, нахилами голови. На зміну характеру музичного твору вони реагують зміною рухів тіла. Але ці рухи далеко не досконалі і побудовані поки що на імпульсах тіла. Музичний керівник у дитини 3 років вже може: формувати музично-ритмічні навички марширування в ритмі твору (весело, бадьоро, чітко, легко, спокійно), підстрибування (одночасно на двох ногах), ходіння по колу (взявшись за руки, прискорюючи рух, збираючись до купи), ходіння «змійкою» з зупинками за сигналом вихователя, вільно рухаючись у різних напрямках; передавати сюжет пісні через дії, створювати музично -руховий образ (збирання квітів, грибів, дощик, метелики, зайчики стрибають, пташки літають, тощо), а через це – створення позитивного настрою, радісного переживання від музично-рухливих дій; заохочувати до цілісного сприймання твору, через рухову діяльність визначати початок та кінець твору, зміну характеру, настрою; вчити відповідно до зміни музичного ритму змінювати характер рухів (плескати швидше чи повільніше, тихше чи голосніше, тупотіти гучно чи легенько). Танці. Будуть складатися з вивчених рухів і повинні бути невеликими за розміром та простими за танцювальними елементами (за обсягом не більш 8 – 16 тактів). Це можуть бути хороводи, кружляння в парі («човник», «пружинка»), рухи з предметами, ходіння колонами. Але неодмінно треба давати змогу «висловитися» дітям через музично-ритмічні рухи, тобто давати час для самостійних танців – імпровізацій під різнохарактерну музику. Танцювальний репертуар: Музично – ритмічні рухи: «Ходимо – бігаємо» муз. О. Тилічеєвої, «Гра в конячки» муз. А. Гречанінова, «Киця кицю вчила» муз. М. Ведмедері, «Крокують ніжки» муз. Д. Шостаковича, «Мир – миром» укр. нар. забава в обробці Я. Степового, «Ладки, ладки» укр. нар. забава, муз. В. Верховинця, «Зробимо коло» укр. нар. забава, муз. В. Верховинця, «Стрибучі м’ячики» укр. нар. забава, муз. М. Сатуліної, «Солдатський марш» муз. Р. Шумана, Танці: «Маленька полька» Д. Кабалевського (рух по колу парами), «Сміливий вершник» Р. Шуман (галоп по колу зі зміною напрямку руху), «Старовинна французька пісня» П. Чайковський (імпровізація), «Танець» В. Благ, «Во поле береза стояла» рос. нар. пісня в обр. А. Гурильова (рух по колу навшпиньках), «Зайчик дражнить ведмедика» Д. Кабалевський (театралізація). Гра на дитячих музичних інструментах. Це новий вид діяльності для малят, новий але дуже цікавий. Малята з великим захопленням починають знайомитися з музичними інструментами. Їм дуже подобається бути «солістами оркестру». Завдяки цьому діти стають більш дисципліновами, більш організованими, зібраними. Вони вчаться бережливо ставитися до музичного інвентарю. Малята ще не здатні до чіткого відтворювання ритмічного малюнку музичного твору, але відтворити сильну долю, динамічні відтінки (крещендо та димінуендо, форте та піано) в змозі. Також діти із задоволенням можуть передати характер, головні риси музичного образу (навіть за допомогою міміки, рухів тіла, що також можна вважати своєрідними музичними інструментами).Тому на даному етапі музичний керівник може: познайомити з елементарними музичними інструментами (дзвіночки, брязкальця, маракаси), принципами гри на них; навчити використовувати підручні засоби як музичний інструментарій (обгортки, целофанові пакети, каштани, камінчики, дерев’яні палички; навчити дітей опановувати засоби музичної виразності (темп, ритм, регістр, динаміка),визначати характер твору; Репертуар з гри на дитячих музичних інструментах: «Великий олень» фр. нар. пісня, «Веселі гуси» укр. нар. пісня, «Маленька полька» Д. Кабалевського, «Андантіно» Д. Тюрк, «Тамбурін» Ж. – Ф. Рамо, «Волинка» Й. Бах, «Їжачок» Д. Кабалевського, «Забавна пригода» Д. Кабалевського, «Колискова» В. Моцарта, «Во поле береза стояла» рос. нар. пісня, «Клоуни» Д. Кабалевського, «Солдатський марш», муз. Р. Шумана, «Слон» К. Сен-Санса, «Вальс півників» А. Стрибогг, «Полька» М.Глинки, «Козачок» Ю. Щуровського, «Аннушка» чеська нар. мелодія, «Марш» Д. Шостаковича, «Котику сіренький» укр. нар. колискова пісня, «Колискова» Й.Брамса, «Пастушок», С. Майкапара, «Зимовий ранок» П.Чайковського, «Метеличок» С. Майкапара, «Дощик» В.Косенко, «Сумний дощик» Д. Кабалевський, «На узліссі», «Горе ляльки» А. Рюіграс, «Великий слон» Я. Лефельд, «Старовинна французька пісня», П. Чайковський, «Зайчик дражнить ведмедика» Д. Кабалевський. Ритміка. Діти із задоволенням граються в різноманітні ігри. Тому цей вид діяльності для них є доступним. Але маючи на увазі, що такі ігри будуть спрямовані на розвиток музично-ритмічних здібностей, артикуляційного апарату, рухової, зорової пам’яті та уваги, вихователь повинен почати з: ознайомлення дітей з частинами тіла (назва пальців, долонька, зап'ясток, лікоть, колінця тощо) – називаючи частини тіла, дотикаючись до них. Це необхідно для пальчикових ігор та гри на музичних інструментах: повторення деяких складних для початку рухів і їх закріплення; чіткого промовляння і розуміння дітьми текстів, але невід’ємно з рухами. Мовленнєві ігри. «Кулачки й долоньки» Ю.Островський, «Яків» Д. Хармс, «Чечір – вечір» А. Камінчук, «Мавпочка і звичка» М. Сингаївський, «Веснянка» Т. Коломієць, «Ідуть дощі» М. Познанська, «Курочка» М. Жмурій, «Стриба зелена жабка» З. Жук Пальчикові ігри.«Пальцята» Ю.Буряк, «У саду – садочку», «Мишенята вилізали», «Півник, півник», «Водичка – водичка» І. Ликова Рухливі та музичні ігри. «Бочка», «Дзень – брень», «Тра – та – та», «Дощик» нар. укр. пісня, «А – а – а, котика нема» М. Підгірянка, «Стрики – брики і музики» П. Засенко, «Діти і ведмідь» муз. Сл.. В. Верховинця (музично – ритмічна гра), «Курчата» муз. А. Філіпенка, сл. М. Познанської (музично – ритмічна гра). Поради батькам: Сприяти музично – естетичному розвитку дитини: відвідувати дитячі лялькові вистави; вдома слухати дитячі пісні, підспівувати та рухатися в такт пісні; вчити вдома з малюком коротенькі вірші; малювати ілюстрації до пісень, вивчених в садочку; відвідувати батьками ранки та тематичні заняття. Результати навчально-виховної роботи:
СЕРЕДНЯ ГРУПА (4-РІЧНІ ДІТИ ) Особливості організації виховання і навчання 4-річних дітей Частина дітей виховується у дитячому садку другий рік. Вони вже знають один одного, своїх вихователів, самостійно йдуть у групу, відгукуються на різноманітні пропозиції вихователя. Малюки більш самостійні та врівноважені. Ще частина дітей прийшла до дитячого садка вперше. Такі діти потребують особливої уваги педагогів. Найперше, з ними слід встановити добрий емоційний контакт, ласкаво зустрічати, звертаючись по імені, допомагати зорієнтуватися в різних ситуаціях, підбадьорювати, заспокоювати, знайомити з дітьми. Частина з них потребує тривалої адаптації до нових умов. Важливо вчити налагоджувати з однолітками контакти, спілкуватися. Для налагодження контактів дітей один з одним вихователь може використати різні методи і прийоми: заохочувати до спільної діяльності та взаємної допомоги дітей, що сидять за одним столом (спільні ігри, спільне чергування), організовувати колективні форми діяльності (колективне конструювання з будівельного матеріалу зоопарку для звірят, колективна аплікація — виготовлення панно для оздоблення групової кімнати, колективна праця – садіння цибулі, квасолі тощо). Основні завдання в роботі з дітьми цього віку: формувати інтерес до предметів і явищ навколишнього світу; збагачувати знаннями про навколишній світ; розвивати мовлення; вчити гратися. Організація життєдіяльності дітей Основною вимогою до організації навчально-виховного процесу з дітьми середньої групи є поєднання спільних та індивідуальних занять при обов'язковому забезпеченні останніх для кожної дитини (індивідуальне заняття з дитиною дає змогу вихователеві повніше визначити як її успіхи, так і труднощі, особливості психічного розвитку, надати відповідну допомогу). Протягом року доцільно проводити п'ять-шість спільних занять на тиждень тривалістю до 20 хв. (підсумкові — до 25 хв.). Заняття мають бути цікавими, приємними для дітей, насиченими ігровими прийомами, елементами гри-драматизації, відповідними предметними, практичними діями самих дітей, супроводжуватись схвальною оцінкою дій дитини з боку вихователя, загальною доброзичливою атмосферою, що викликає в дітей інтерес і любов до занять. Потрібно передбачити можливості для теплого емоційного спілкування і спільних з вихователем практичних, ігрових занять. З особливою увагою слід ставитися до звертань і запитань кожної дитини, заохочуючи до спілкування. Вечірні години доцільно використовувати для читання дітям оповідань, казок — улюблених і нових, закріплювати враження від читання в іграх-драматизаціях. Орієнтовний розпорядок дня на процеси життєдіяльності дітей
«ВИХОВУЄМО ЗДОРОВУ ДИТИНУ» Характерним для четвертого року життя є збільшення маси тіла дитини, підвищення активності дитини, посилення її цілеспрямованості, рухи стають різноманітнішими й більш координованими. У цьому віці в дітей продовжуються формуватися навички охайності. У деяких дітей із ЗПР спостерігається сповільненість і недостатня координованість довільних рухів, що проявляється в тому, що рухи ще неточні, несміливі. У 4-річному віці діти навчаються ходити різноманітними способами. У деяких дітей із ЗПР складнощі виникають при виконанні приставних кроків вперед, у сторони, через порушену координацію рухів та плоскостопість. Також для більшості дітей складними для виконання є ходіння в різних напрямках (врозтіч). Діти володіють навичками бігати у всіх напрямках, різноманітними способами. Але для деяких дітей із ЗПР труднощі виникають під час бігу при зміні напрямку руху, у різних напрямках, бігу по звивистій доріжці через відсутність належної уваги, погану координацію рухів, а також із-за значних порушень роботи серцево-судинної системи. Цей вік характеризується оволодінням уміннями стрибати різноманітними способами. Слід зазначити, що у деяких дітей із ЗПР виникають труднощі при виконанні стрибків на одній нозі, перестрибувань через 5-6 паралельних ліній; перестрибування через невисокі (5-8 см) предмети для більшості дітей є взагалі дуже складним процесом, що спричинено несформованістю координації рухів. Діти оволодівають уміннями маніпуляції з такими предметами як м'яч, кулька (діаметром 20—25 см), обруч, торбинка з піском. Для деяких дітей із ЗПР складнощі спостерігаються з попаданням м’яча у ціль; всі рухи лівою рукою є недосконалими. У чотирьохрічному віці діти навчаються лазити, підлізати, пролізати у різних положеннях тіла, робити кувирок вперед. Деякі діти із ЗПР пролізаючи напівприсівши під мотузком, торкаються руками підлоги через втрату рівноваги; вправи на гімнастичній стінці, на похилій драбини є складними для виконання, оскільки у більшості дітей є страх впасти чи не виконати певні дії, тому вони взагалі відмовляються їх виконувати або ж тільки зі страховкою. Більшість дітей із ЗПР, виконуючи різноманітні вправи спрямовані на розвиток рівноваги, бігаючи і ходячи між двома лініями, наступають на них; ходять по покладеній похило дошці, по гімнастичній лаві лише зі страховкою, через страх та сповільненість і недостатність координованості довільних рухів. Також важливим є розвиток дрібної моторики. У 4 роки у дітей розвиваються вміння застібувати ґудзики, зав’язувати шнурки; правильно тримати олівець, пензлик, копіювати по зразку квадрат (нечітко, із загнутими кутами); різати ножицями папір. Для більшості дітей із ЗПР характерним є виконання цих рухів у 6-річному віці через утруднення в засвоєнні нових рухових формул, особливо пов'язаних з дрібними точними рухами; підвищення рухової активності, непосидючість, розгальмування, недостатній розвиток дрібної моторики. Навчально-виховні завдання: - тренувати у дітей серцево-судинну і дихальну системи, загартовувати організм; - формувати у дітей інтерес до фізичної культури та спільних фізичних занять з однолітками; - розвивати координацію, рівновагу; - здійснювати систему корекційно-відновлювальних заходів, спрямованих на розвиток психічних процесів і особистісних якостей вихованців, попереджати виникнення вторинних відхилень у психофізичному розвитку дитини; - формувати правильну поставу та розвиток стопи у кожної дитини; - формувати вміння виконувати рухи ведучої руки з великою амплітудою та рухи кисті й пальців рук при зоровому контролі; - використовувати вправи та ігрові завдання на формування просторових уявлень. Характерним для четвертого року життя є збільшення маси тіла дитини за рік на 1,5-2,0 кг, зріст на 5-7 см; до 4 років маса тіла досягає близько 16,5 кг, зріст – 102 см, окружність грудної клітки - 53 см. Підвищується активність дитини, посилюється її цілеспрямованість, рухи стають різноманітнішими й більш координованими. У цьому віці в дітей продовжуються формуватися навички охайно їсти: не кришити хліб, пережовувати їжу із закритим ротом, не розливати страву, правильно користуватись ложкою, виделкою (до кінця четвертого року), серветкою. Також діти оволодівають навичками самостійно засукувати рукава, мити руки та обличчя, правильно користуватися милом, не мочити одягу, насухо витирати обличчя і руки, вішати рушник у відведене для нього місце; одягатися без чиєїсь допомоги, розрізняти передню частину одягу від задньої. Зміст педагогічної роботи Загартовування. Проводити комплекс загартовувальних заходів з використанням природних факторів. У холодний період року дбати про щоденне перебування дітей на повітрі до 4 год. Улітку все життя дітей організовувати на повітрі. Проводити загартовування сонцем під час ранкової прогулянки у веснянолітній період року, керуючись гігієнічними рекомендаціями. Температура в приміщені має бути такою, як і в першій молодшій групі. Продовжувати проводити місцеві і загальні процедури — ходьба по мокрому настилу, полоскання зіва водою кімнатної температури і омивання рук до ліктя. Продовжувати купання дітей у відкритій водоймі, додержуючи всіх гігієнічних і педагогічних вимог (див. «Третій рік життя»). Вправи з ходьби. Розвивати вміння ходити на носках, високо піднімаючи коліна, на зовнішній стороні стопи, на п'ятках, роблячи приставні кроки вперед, у сторони. Ходити в колоні, по колу, не тримаючись за руки; парами один за одним та в різних напрямах (врозтіч). Ходити, виконуючи завдання вихователя, із зупинками, присіданням, повертанням, «змійкою» (між предметами на підлозі), підніматися та спускатися по сходах, переступаючи обома ногами, сидіти з перехрещеними ногами. |