Програма розвитку Віконечко для дітей із ЗПР. Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років Київ 2013 Рецензенти

• Название: Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років Київ 2013 Рецензенти
• Анкор: Програма розвитку Віконечко для дітей із ЗПР.doc
• Дата: 26.04.2017
• Размер: 1.34 Mb.
• Имя файла: Програма розвитку Віконечко для дітей із ЗПР.doc
• Тип: Програма; #5806
• страница: 13 из 25

Робота з книжкою. Для успішного розвитку маляти важливо, щоб йому щоденно читали. За таких умов у нього будуть своєчасно розвиватися уміння і навички, необхідні для читання. Читання книги сприяє розвитку активного мовлення, особистості дитини , формує емоційно-естетичне сприйняття книги, розвиває уяву.

Для дітей 3х річного віку із ЗПР краще починати читання з книжок-іграшок та книжок-маляток. Важливо звертати їхню увагу на малюнки, розкривати їхній зміст.

Далі варто читати легкі за змістом віршики. Вони швидше запам’ятовуються, сприяють розвитку мовлення. Корисно «підігрувати» вірші, тобто промовляючи одночасно виконувати дії, про які йдеться у них.

У цьому віці діти починають розуміти казки. Слід добирати для читання прості, емоційні казки з позитивним змістом. Важливо акцентувати увагу дітей на захоплюючих подіях тексту. Найближчим для малят цього віку є світ тварин. Тому починати читання слід з розвитку світогляду дітей на матеріалі казок, у яких присутні представники світу тварин: їжак, ведмідь лисиця, заєць тощо. Під час читання слід звертати увагу дітей на звучання і написання букв у тексті. Після читання корисно намалювати з дітьми героїв казки чи зліпити їх із пластиліну.

При читанні тексту важливо звертати увагу дітей на нові слова, залучати до вживання їх у мовленні.

Поради батькам:

Розмовляйте з дитиною чіткою, виразною мовою. По можливості поповнюйте словниковий запас маляти під час прогулянок, при читанні. Пояснюйте зміст слів, які дитині ще невідомі, підкріплюйте слова малюнками.

Створюйте разом із дитиною тематичні альбоми «Дерева», «Квіти», «Птахи» тощо. Наповнюйте їх малюнками та живим матеріалом, Підписуйте назви, робіть аплікації. Коментуйте усі ваші дії, так ви розвиваєте мовлення дитини. Порівнюйте за величиною, формою, кольором предмети. Запитуйте дитину, але самі дайте правильну відповідь короткими фразами.

Не пропонуйте дитині («повтори»!)

Проявляйте свої емоції під час прогулянок: «Ну-мо разом покличемо, запитаємо!»

Використовуйте малюнки для складання простих розповідей.

Спонукайте дитину, (якщо вона слухає, як ви читаєте), вставляти знайомі слова.

Включайте в заняття з малюком ліпку, малювання, омовлюйте дії.

Не зупиняйте малюка на півслові, якщо він промовляє нечітко чи неправильно. Ні в якому разі не критикуйте його мовлення.

Уникайте тиску на малюка, це може підсилити його мовленнєві проблеми.

Не змушуйте дитину говорити, коли вона не бажає цього.

Не ставте запитань, які вимагають довгих відповідей.

Використовуйте паузи і повтори слів і фраз, щоб дитина змогла уникнути в те, що ви сказали.

Не обмежуйте мовлення дитини в часі.

Читайте дитині казки, вірші, співайте разом з нею.

Описуйте дитині все, що вона робить, бачить, чує, використовуючи доступні слова.

Додавайте кілька простих слів до словничка дитини кожного дня, повторюйте їх.

Використовуйте у мовленні слова, що означають послідовність дій: спочатку, потім, після, у кінці тощо.

Допомагайте дитині класифікувати предмети, що її оточують. Описуйте їхнє призначення, що з ними можна робити.

Описуйте предмети пояснюючи, чим вони схожі і чим не схожі.

Просіть дитину розповідати про те, що вони робила.

Результати навчально-виховної роботи:

• 
  протягом першого року виховання у дошкільному закладі діти оволодівають словами, що означають предмети та об’єкти найближчого їй довкілля, назвами дій зі знайомими предметами, називають ознаки кількох предметів;
  
• 
  володіють словами, що означають найпростіші часові, кількісні категорії;
  
• 
  знають своє прізвище, ім’я, а також прізвище та ім’я батьків, імена інших людей, які знаходяться поруч з нею;
  
• 
  розуміють вихователів, виконують їхні вказівки;
  
• 
  беруть участь у рольових іграх, спілкуються з партнерами по грі;
  
• 
  відтворюють за вихователем звуки, слова, фрази;
  
• 
  вживають слова, необхідні для висловлення бажань;
  
• 
  володіють в мовленні особовими займенниками, прийменниками, категоріями форми множини, наказової форми дієслова;
  
• 
  з допомогою вихователя будують фрази із 2 – 3х слів;
  
• 
  вступають у діалог з дорослими;
  
• 
  володіють умінням розрізняти мовні та немовні звуки, розрізняють на слух усі або частину фонем рідної мови;
  
• 
  спроможні визначати правильність вимови слів дітьми групи;
  
• 
  з бажанням слухають читання вихователя, намагаються передати зміст прочитаного;
  
• 
  прагнуть правильно вимовляти звуки, вдаються до звуконаслідування;
  
• 
  зосереджуються на слуханні іншої людини;
  
• 
  адекватно реагують на звернення дорослих;
  
• 
  називають деякі частини свого тіла;
  
• 
  розуміють прості фрази, пов’язані з побутовими ситуаціями, процесами, подіями, ігровими діями;
  
• 
  намагаються словесно переказати дорослому подію;
  
• 
  називають предмети харчування, одягу, меблів, іграшки;
  
• 
  короткими уривчастими фразами реагують на вчинки людей, що їх оточують;
  
• 
  знають, що слід утримуватися від образливих слів;
  
• 
  короткими реченнями супроводжують свої предметні дії;
  
• 
  висловлюються з приводу свого стану.
  

«ДИТИНА І НАВКОЛИШНІЙ СВІТ»
Навчально-виховні завдання:

• 
  формувати уявлення про себе, про батьків та інших членів сім’ї, виховувати чуйне ставлення до них;
  
• 
  поглиблювати знання дітей про правила спілкування, заохочувати до вживання ввічливих форм звертання та відповіді;
  
• 
  формувати уявлення про житло людини, приміщення групи дитячого садка;
  
• 
  розвивати прості позитивні взаємовідносини дітей, стимулювати спільні дії;
  
• 
  виховувати бажання спільно діяти з дорослим, наслідувати його дії, під час виконання доручень, під час гри;
  
• 
  виховувати навички культури поведінки.
  

Зміст педагогічної роботи

Про себе і свою сім’ю. Формувати знання дітей про імена своїх батьків, свого імені та прізвища.

Формувати елементарні уявлення про стосунки у сім’ї. Заохочувати до виявлення турботи та любові до мами, тата, інших членів сім’ї пестливими словами (мамочка, матуся, татусь та ін.), пропозицією допомогти. Збагачувати знання про форми вітання, прощання, подяки, прохання.

Продовжувати ознайомлення з предметами домашнього побуту, одягу, посуду. Ознайомлювати з назвами предметів, їхнім призначенням і діями з ними (в тарілку наливають суп, ложкою їдять, з чашки п’ють тощо).

Формувати уявлення про сімейні та народні свята.

Дитячий садок. Розширювати уявлення про дорослих, які працюють у дитячому садку (вихователь, няня, медична сестра, музичний керівник, кухар), їхні імена та значення їхньої праці, називати їх трудові дії, пов’язані з приготуванням їжі, сервіруванням стола, прибиранням приміщення, двору, підготовкою та проведенням занять. Орієнтувати дітей на те, що в дитячому садку кухар готує їжу, миє посуд; няня прибирає приміщення; двірник – двір; вихователь проводить заняття, ігри; музичний керівник організовує свята.

Вправляти дітей у набутті досвіду вітатися і прощатися з вихователем, нянею, дітьми своєї групи, вживати слова, які виражають прохання, подяку (дякую, будь ласка); відповідати на запитання дорослого. Спонукати до виявлення уваги і співчуття, бажання поступитися, поділитися, допомогти ровесникам. Виховувати негативне ставлення до прояву грубощів, жадібності.

Формувати уявлення про територію дошкільного навчального закладу, ігрового майданчика, зелену зону, формувати уміння орієнтуватися у приміщеннях дитячого садка, ознайомити з їх призначенням та використанням.

Вправляти дітей у дотриманні правил культурної поведінки на вулиці, в дошкільному навчальному закладі, вдома (говорити спокійним тоном, витирати ноги перед тим, як зайти у приміщення, дотримуватися акуратності в туалеті, умивальній кімнаті та ін.). Виховувати почуття задоволення від чистоти та порядку.

Поради батькам:

Збагачуйте знання дитини про себе та свою сім’ю (власне ім’я дитини, стать, вік, прізвище, імена батьків), про різні предмети домашнього побуту, одягу, посуду, роз’яснюйте їхнє призначення та використання, шляхом бесід, розповідей, пояснень, читання книг, за допомогою картинок, за власним прикладом.

Знайомте дитину з родинними святами (днем народження дитини, дні народження батьків та ін.). Залучайте її до підготовки свят, виготовляйте разом подарунки, листівки та ін.

Розширюйте уявлення про людей, які працюють у дошкільному навчальному закладі, про значення їхньої праці для інших людей, про оточуючі предмети за допомогою гри, картинок, читання книг та ін.

Формуйте у дитини правила культури поведінки та етики спілкування (вітатися, прощатися з членами сім’ї, вихователями, однолітками; дякувати за послугу та ін.). Важливо пояснити дитині, навіщо потрібні привітання. Зробити це слід у простій формі, без повчання, привітно та доступно.

Створіть ігрову ситуацію, де всі іграшки говорять різноманітні привітання одна одній. Якщо зацікавити дитину та пограти з нею у таку гру декілька днів, тоді буде легко донести до неї, що люди також використовують привітання.

Виховуючи дитину будьте послідовними (дотримуйтеся принципів у вихованні і не відхиляйтеся від них в залежності від свого настрою або інших зовнішніх факторів) і не допускайте будь-яких протиріч. (Батьки повинні дотримуватися однакових поглядів на виховання дитини.)

Показуйте дитині приклади справжньої доброзичливості. Спостерігаючи кожного дня вдома випадки щирої симпатії до оточуючих, дитина сама захоче порадувати оточуючих добрими словами. Орієнтуючись на батьків як на зразок, вона навчиться всім необхідним нормам поведінки.

Результати навчально-виховної роботи:

• 
  знають свої імена, прізвища, імена батьків, педагогів;
  
• 
  уміють виражати своє позитивне ставлення до людей: вітаються, прощаються, ввічливо просять про допомогу, дякують за допомогу, надану послугу;
  
• 
  розуміють призначення різних кімнат людського житла та дитячого садка;
  
• 
  використовують речі за призначенням;
  
• 
  дотримуються правил культурної поведінки на вулиці, вдома, в дитячому садку;
  
• 
  цікавляться трудовими діями дорослих у сім’ї, у дошкільному навчальному закладі, намагаються допомогти, відтворюють трудові дії у грі.
  

«ГРА»
Навчально-виховні завдання:

• 
  формувати предметні дій з іграшками, вміння знаходити іграшки за назвою, вміння виконувати ігрові дії з іграшками, що об’єднані нескладним сюжетом, зосереджено діяти з ігровим матеріалом за наслідуванням дій вихователя;
  
• 
  формувати вміння прибирати іграшки на місце, складати будівельний матеріал за допомогою вихователя після закінчення гри;
  
• 
  формувати вміння порівнювати іграшки за розміром, правильно називати предмети, що використовуються під час гри;
  
• 
  сприяти розвитку основних рухів (ходьби, бігу, кидання);
  
• 
  формувати вміння гратися поряд з іншою дитиною, доброзичливо ставитись до гри ровесників, розуміти, що не можна заважати іншим дітям;
  
• 
  формувати позитивне спілкування дітей один з одним;
  
• 
  формувати вміння брати участь в елементарних спільних іграх, що організовує вихователь.
  

Зміст педагогічної роботи

Предметні ігри. Формувати дії з предметами та іграшками: ляльками, тваринами (собаками, кішками, курками, конями, зайцями, білками, ведмедями, їжаками), вантажними та легковими машинами, з поїздом, автобусом у спільних з вихователем іграх. Розширювати сенс ігрової ситуації: доповнювати за змістом дії дитини, стимулювати перехід до нової дії.

Формувати вміння добирати за допомогою дорослого іграшки для своїх ігор.

Формувати вміння переносити знайомі дії з іграшками в різні ігрові ситуації.

Формувати елементарні ігрові взаємодії між дітьми (перекочувати один одному предмети – машини, м’ячики тощо).

Формувати у дітей найпростіші форми рольової поведінки. Навчати відображати найпростіші образні дії деяких персонажів (бути зайчиками та пострибати, як зайчики).

Формувати вміння використовувати як партнера у грі ляльку, різних тварин.

Формувати вміння програвати побутові дії на дитині та ляльці (іграшку годують, лікують, купають, вкладають спати – повторюючи усі знайомі дітям побутові дії).

Дидактичні ігри. Дидактичні ігри з іграшками й настільно-друкованим матеріалом – важливий засіб організації діяльності дітей третього року життя. Ці ігри допомагають формувати й розвивати вміння різноманітно діяти з предметами відповідно до їх особливостей. Слід проводити ігри, спрямовані на орієнтування в кольорі, формі, величині предметів, оскільки вони сприяють розвитку уваги, мислення, сприймання, дрібної моторики рук дитини.

Доцільно використовувати ігри з розбірними іграшками (пірамідками з 3-х кілець, розташованих за збільшенням, матрьошками, башточками, циліндрами, кубиками, кулями тощо); з розрізними картинками, що складаються з двох частин; ігри типу «Узнай, хто говорить», «Добери до матусі її дитинча», «Великі й маленькі», «Знайди предмет такого ж кольору» тощо.

Формувати знання про назву предметів, їх призначення (іграшки; одяг ляльки, послідовність її одягання та роздягання; посуд, формувати вміння використовувати їх за призначенням; меблі).

Формувати вміння правильно називати предмети та дії з ними.

Формувати вміння збирати знайомі предмети із 2-3 розрізаних по горизонталі частин за наслідуванням дій вихователя (овочі, фрукти, іграшки, рослини). Розвивати знання про домашніх тварин та їхніх дитинчат, вчити хто як говорить.

Формувати здатність впізнавати предмети та іграшки за зразком вихователя, показувати та виділяти їх серед різноманітних об’єктів («Дай ляльку», «Покажи цуценя» тощо), ігри з парними іграшками – вибрати з двох предметів.

Формувати вміння розпізнавати чотири основні кольори (червоний, жовтий, зелений, синій), розміри предметів (великий, маленький), фігури (куб, куля, цеглина), формувати перші числові уявлення (один, багато, мало), уявлення про відстань (далеко, близько).

Формувати вміння знаходити однакові предмети за кольором, формою, розміром, призначенням у настільних друкованих іграх. 

Формувати вміння орієнтуватися у власному тілі, частинах тіла іншої людини, ляльки, іграшкових тварин («Покажи, де у киці лапки, ушки, хвостик») та їх зображеннях.

Розвивати дрібну моторику, застосовуючи масаж пальців та кисті рук в іграх з горіхами, каштанами, масажними м’ячиками, використовуючи по черзі холодну та гарячу воду.

Конструктивно-будівельні ігри. Формувати вміння діяти з будівельним матеріалом, ознайомити з їх різновидом.

Формувати вміння ставити кубики один на один, будувати невеликі будинки для ляльок, гаражі для машин, доріжки для пішоходів, машин, залізничні та трамвайні шляхи за наслідуванням дій вихователя.

Формувати вміння знаходити подібність між будівлями з будівельного матеріалу та знайомими навколишніми предметами, називати свої будівлі.

Формувати вміння будувати фігури з піску, снігу за допомогою готових форм.

Формувати вміння використовувати крупний будівельний матеріал, який складається з різних геометричних форм, для будівель на підлозі та настільний матеріал для будівництва на столі, конструктор «Лего» для дітей 3-ох – 4-ох років.

Рухливі ігри. Формувати вміння дітей гратися у рухливі ігри. Активізувати їх за допомогою різноманітних ігрових вправ. Розвивати рухові функції за наслідуванням дій вихователя (імітувати окремі рухи – присісти, встати, топнути, хлопнути, похитати головою тощо) та діям з предметами (перенести, перекласти тощо). Залучати дітей до спільної гри, враховуючи їхні індивідуальні особливості. Використовувати рухливі ігри з простим змістом, нескладними рухами, об’єднуючи дітей спочатку у невеликі групи, а потім включати в гру всіх дітей одночасно. Поступово вводити ігри з новими видами рухів. Тривалість гри для дітей 3-х – 4-х років становить у середньому 5 – 7 хвилин; повторювати кожну з них 6 – 8 разів.  

Формувати вміння ходити по прямій, по зменшеній опорі, дотримуючись визначеного напряму. Учити ходити й бігати одне за одним. Учити бігати по прямій, у різних напрямках, не наштовхуючись одне на одного.

Формувати вміння повзати в упорі стоячи на колінах і спираючись руками об підлогу, повзати по зменшеній площині, лазити по гімнастичній стінці приставним кроком.

Формувати вміння прокочувати м’яч по підлозі, відштовхуючи його обома руками. Ловити м’яч, витягнувши кисті рук уперед.

Формувати вміння стрибати на місці на обох ногах, зістрибувати з невисоких предметів.

Формувати увагу, вміння орієнтуватися в просторі, окомір, почуття рівноваги, спритність. Виховувати організованість.

Поради батькам:

Без допомоги батьків дитина із затримкою психічного розвитку не зможе навчитися грати. Одних занять у дитячому садку недостатньо для корекції розвитку ігрової діяльності.

Дуже важливо викликати у дитини бажання гратися з оточуючими її предметами та іграшками. Для цього необхідно створити позитивний настрій, показуючи своєю поведінкою, наскільки цікаві усі навколишні предмети та іграшки. Ігри з дітьми потрібно проводити систематично, використовуючи для цього увесь вільний час. Навіть перед сном дитина, наприклад, може за допомогою дорослого викупати ляльку, надіти на неї нічну білизну та вкласти спати.

Необхідно учити діям із предметами та іграшками за допомогою спільних дій, коли дорослий керує рукою дитини; дій наслідування, коли дитина повторює дії, які виконав дорослий; дій за зразком, коли дитина відтворює усю послідовність, яку виконав дорослий.

Купуйте іграшки, які є педагогічно корисними для даного віку. Для дитини 3-ох – 4-ох років потрібні набори кубиків для конструювання (різні за кольором та величиною); набори форм, які вставляються одна в одну; м’які ляльки розміром від 10 до 25 – 35 см, з намальованими очима, з руками та ногами, що згинаються; набори посуду, відповідно до розміру ляльок; меблі різних розмірів; книжки з великими картинками й короткими віршами для дітей, з картонними сторінками; іграшки, що складаються з 2-ох – 3-ох частин; іграшки – моделі людей та тварин; парні картинки, лото, пазли для складання цілого з частин, розрізні картинки з 2-ох – 3-ох частин; хрестоматія для дітей від 2-ох до 4-ох років; фігурки тварин з дитинчатами; набори овочів та фруктів; іграшковий транспорт. Іграшки повинні бути реалістичного кольору, зручного розміру для тримання дитиною, легко митися, з екологічно безпечних матеріалів.

Кожна іграшка, яку отримує дитина, повинна бути їй представлена; лялькам та тваринам бажано давати імена. Іграшку необхідно уважно роздивитися, з’ясувати, з яких частин вона складається, з чого зроблена, якого кольору тощо. Слід показати способи дії з нею, дати дитині можливість самій виконати ці дії, погратися. Дитина із затримкою психічного розвитку, зазвичай, рідко виявляє бажання гратися, тому її необхідно стимулювати до гри.

Тільки за допомогою співпраці педагогів та батьків дитина здатна оволодіти предметними діями, що слугують передумовою розвитку сюжетно-рольвої гри.

Результати навчально-виховної роботи:

- у дітей з’являється інтерес до іграшки, вони можуть знайти її за назвою;

- починають використовувати запропоновані дорослими предмети та виконувати наслідувальні дії з ними;

- за допомогою сюжетно-образних іграшок слідом за дорослими відтворюють життєві ситуації, у яких беруть безпосередню участь (одягання, роздягання, підготовка до сну, прогулянки тощо);

- починають орієнтуватися у власному тілі, можуть показати очі, руки, ноги тощо;

- порівнюють предмети за розміром, деякі діти починають добирати предмети за кольором відповідно до зразка;

- ставлять один на одного кубики, цеглинки. Ліплять із піску за допомогою готових форм фігури.
«КОНСТРУЮВАННЯ»
Навчально-виховні завдання:

• 
  ознайомлювати дітей з конструктивним матеріалом;
  
• 
  формувати інтерес й емоційний відгук на діяльність дорослого у процесі конструювання шляхом створення на очах у дітей нескладних конструкцій (доріжка, башточка, автомобіль, стіл, стілець, диван, ворота, будинок);
  
• 
  формувати сприйняття просторових властивостей об'єктів (форма, розмір, місце розташування);
  
• 
  формувати вміння виділяти з незначної кількості кубиків необхідні для створення даної конструкції;
  
• 
  формувати просторові уявлення (вперед – назад, попереду – ззаду, поряд, біля, близько – далеко, вгорі – внизу) у процесі ігор із конструктивним матеріалом;
  
• 
  формувати вміння виконувати послідовний ланцюжок дій (2-3 дії) , спрямованих на створення конструкції;
  
• 
  розвивати загальну і дрібну моторику, формуючи необхідні для конструювання операційні вміння (пальцеве захоплення деталей, їх утримування, повертання, поєднання), здатність утримувати площинний та об'ємний матеріал двома й однією рукою, переміщати в просторі різні частини й деталі конструкції;
  
• 
  формувати вміння будувати споруди за наслідуванням дій вихователя;
  
• 
  створювати умови для використання дітьми поза заняттями, під час предметно-будівельної гри умінь, отриманих у спільних з дорослим конструктивних іграх;
  
• 
  формувати вміння досягати результату в конструюванні, для подальшого використання створених споруд у предметній грі;
  
• 
  формувати вміння виражати радість і задоволення від отриманого результату, демонструвати його дорослим, іншим дітям;
  
• 
  розширювати пасивний словник.
  

Зміст педагогічної роботи

Конструювання з будівельного матеріалу. Ознайомити дітей з деталями конструктора (кубик, цеглинка, пластина).

Формувати вміння накладати одну деталь на іншу, кубик на кубик (башточка); кубик на цеглинку (автомобіль); цеглинку на кубик (стіл); викладати у ряд однакові пластини на площині (доріжка); знімати зі стержня кільця і надівати на нього кільця з великими отворами.

Формувати вміння ставити у ряд цеглинки, спочатку на довге ребро (низький парканчик), а потім на коротке (високий парканчик); виготовляти найпростіші меблі (стіл, стілець, диван, ліжко); робити перекриття на стійкій основі з двох кубиків (лава) і менш стійкій – з двох вертикально поставлених цеглинок (ворота, будинок).

Поради батькам:

Дитина із затримкою психічного розвитку потребує допомоги дорослих у пізнанні різноманітних властивостей речей та їх відношень, оскільки значна частина необхідних вражень пройде повз них. Саме тому дорослим слід так організувати діяльність дітей, щоб вони постійно виявляли різні ознаки предметів (колір, форма, розмір, просторове розташування) та порівнювали їх між собою. Без цих вмінь неможливе формування конструктивної діяльністі.

Як відомо, успішний розвиток дитини передбачає спочатку формування вміння практично користуватися ознакою і лише потім (іноді значно пізніше) ознайомлення з назвою ознаки предмета. Наприклад, малюк знаходить й віддає мамі іграшку аналогічного кольору іграшці, яка знаходиться у неї в руці, і лише потім встановлює його.

Запам'ятовування назв кольорів, геометричних фігур відбувається дещо пізніше. Так, у процесі практичного визначення кольорів, геометричних форм дорослі повинні вживаюти відповідні назви ознак. Згодом дитині пропонується знайти іграшку не за зразком ("таку ж саму"), а за вказівкою: "Дай мені червону".

Враховуючи особливості психічного розвитку дітей, важливо стимулювати їх діяльність, зокрема, шляхом використання іграшок, які складаються з декількох частин (пірамідки, матрьошки, кольорові кубики, брусочки різного розміру, мозаїка, деталі для конструювання). При наявності простого і складного варіанту зазначених іграшок, можливе користування ними протягом тривалого часу.

У іграх з пірамідками і матрьошками у дітей починають формуватися вміння розрізняти предмети за величиною, кольором, користуватися виявленими ознаками, складаючи окремі частини у певній послідовності.

Доцільно з крупного будівельного матеріалу створювати конструкції та демонструвати їх використання на очах у дітей (з двох деталей зробити машину й покатати її, стілець – й посадити на нього ляльку тощо).

Слід брати дитячу ручку у свою, і керуючись нею, разом накладати один кубик на інший (башточка), кубик на цеглинку (машина), викладати у ряд однакові пластини (доріжка), нанизувати кільце на стержень. Повторивши кілька разів таку дію з дорослими , дитина зможе її виконати самостійно.

Усі дії дитини повинні супроводжуватися похвалою, радістю успішного їх виконання, піднесенням настрою малюка, його заохочуванням.

Результати навчально-виховної роботи:

• 
  діти виявляють інтерес до іграшок, предметів, дій з ними, спрямованих на одержання певного результату;
  
• 
  емоційно відгукуються на ігрові дії з образними іграшками, будівлями;
  
• 
  споруджують вежу, машину, доріжку, парканчик, збирають пірамідки, виготовляють найпростіші меблі за наслідуванням дій вихователя, використовуючи засвоєні елементарні конструктивні вміння;
  
• 
  застосовують створені будівлі у предметних іграх.
  

«ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ»
Навчально-виховні завдання:

• 
  виховувати у дітей інтерес до образотворчої діяльності;
  
• 
  знайомити з видами образотворчої діяльності: малюванням, ліпленням, аплікацією; з матеріалами образотворчої діяльності: папером, фарбою, солоним тістом; приладдям: олівцями, ватними паличками;
  
• 
  формувати зорове, слухове, дотиково-рухове сприймання;
  
• 
  формувати вміння орієнтуватися в просторі;
  
• 
  формувати вміння впізнавати, називати предмети, зображені на малюнку, аплікації або виліплені. Визначати, називати кольори (червоний, синій, зелений, жовтий), встановлювати зв'язок між кольором предмета і кольором олівця;
  
• 
  сприяти поступовому переходу дітей від простого маніпулювання з матеріалами до зображення найпростіших за формою предметів;
  
• 
  розвивати регулюючу функцію мовлення;
  
• 
  збагачувати пасивний словниковий запас.
  

Зміст педагогічної роботи

Малювання. Навчати впізнавати і називати зображення на малюнку дорослого. Встановлювати зв'язок між зображенням на малюнку і процесом малювання.

Формувати вміння малювати пальчиком (подушечкою – крапки, притискаючи – мазки, усією долонею).

Формувати вміння малювати ватною паличкою.

Формувати вміння користуватися фломастером, олівцем, тримаючи його в правій руці за 3 – 4 см до загостреного кінця.

Формувати вміння користуватися фарбами.

Навчати дотримуватись правил малювання: сидіти за столом у правильній позі, малювати на папері, не стукати олівцем, не м’яти папір.

Малювати ватною паличкою (фломастером, олівцем, пальцем) прямі лінії зліва направо, згори вниз (стовпчики, палички, доріжки, стрічки), перетинати лінії (клітинки, хустки), сполучати прямі і криві лінії (ялинка). Зображувати предмети круглої форми (клубки ниток, кульки, м’ячі.)

Формувати вміння малювати на всьому аркуші, заповнюючи зображенням одних і тих же предметів весь аркуш; користуватися олівцями різних кольорів (червоний, синій, зелений, жовтий); малювати однією – двома фарбами; відтворювати нескладні предмети і явища за наслідуванням дій вихователя: дощик крапає, сніг падає (крапки ватною паличкою), вогники, намистинки (плями пальчиком), струмочки, доріжки (ватною паличкою або пальчиком).

Ліплення. Формувати вміння охайно користуватися матеріалом – ліпити тільки на дощечці, не розкидати солоне тісто, не бруднити одяг, після закінчення заняття разом з вихователем прибирати робоче місце.

Навчати впізнавати і називати знайомі предмети у виліплених вихователем формах.

Формувати вміння відривати шматки солоного тіста, м’яти їх, розкочувати.

Формувати вміння розривати солоне тісто, розкочувати прямими рухами рук (палички, стовпчики, ковбаски); коловими рухами (кульки, цукерки, горішки, м’ячики, вишеньки); розплющувати солоне тісто (печиво, котлети).

Аплікація без наклеювання. Пропедевтичний період до аплікації.

Формувати вміння розкладати на фланелеграфі, а потім на аркуші паперу готові геометричні фігури (круги, квадрати двох кольорів) у визначеній послідовності, чергувати їх за кольором, формою за наслідуванням дій вихователя.

Формувати вміння викладати у визначеній послідовності готові зображення предметів (м’ячі, квіти, листя, гриби, кулі), чергуючи їх за кольором, розміром за наслідуванням дій вихователя.

Формувати вміння викладати предмети, що складаються з 2 – 3 готових частин однакових за формою і різних за величиною (снігова баба, башточка) за наслідуванням дій вихователя.

Формувати вміння викладати предмети, які складаються з 2 – 3 готових частин різної форми та величини (курчатко, машина, будинок) за наслідуванням дій вихователя.  

Поради батькам:

Успішність оволодіння образотворчою діяльністю дитиною із затримкою психічного розвитку залежить від ефективності проведення підготовчої роботи, яка передбачає безпосереднє ознайомлення з реальним предметом, називання його, розглядання, з’ясування складових частин, порівняння предмета із зображенням на малюнку, знаходження цього предмета серед інших та його зображень.

Необхідно грати з дітьми в ігри, спрямовані на ознайомлення з кольором, розміром, формою. Таку гру доцільно проводити з іграшками та знайомими предметами; запитувати у дітей: «Як називається предмет?», «Дай мені кубик», «Вибери великі (маленькі) кульки» тощо.

Для формування вміння користуватися пензлем, ознайомленню з кольором, доцільно використовувати фабричні розфарбовки водою.

Дорослі повинні демонструвати дітям приклади малювання, процес ліплення з солоного тіста, прикрашання предметів за допомогою накладання візерунка, супроводжуючи цей процес розповіддю й поясненням, використовувати виготовлені предмети у подальшій грі.

Грати у пальчикові ігри, робити масаж кисті.

Результати навчально-виховної роботи:

• 
  вихованці виявляють інтерес до процесу образотворчої діяльності та власних виробів;
  
• 
  малюють нескладні предмети за наслідуванням дій вихователя;
  
• 
  ліплять предмети круглої та продовгуватої форми за наслідуванням дій вихователя;
  
• 
  викладають геометричні форми та знайомі предмети на фланелеграфі, аркуші паперу за наслідуванням дій вихователя.
  

«ПРАЦЯ»

Навчально-виховні завдання:

• 
  формувати елементарні навички самообслуговування та господарсько-побутової праці;
  
• 
  виховувати інтерес до трудової діяльності;
  
• 
  розвивати прагнення самостійно виконувати посильні трудові дії.
  

Зміст педагогічної роботи

Самообслуговування. Формувати прості трудові уміння: розстібати та застібати ґудзики. Фомувати уміння одягатися та знімати одяг, взуття, складати їх на місце, самостійно їсти, вмиватися. Сприяти засвоєнню дітьми навичок охайності, поведінки за столом, культурно-гігієнічних навичок (уміння акуратно їсти, правильно тримати ложку та ін.).

Елементи господарсько-побутової праці. Фомувати уміння виконувати прості трудові доручення: допомагати накривати на стіл (ставити тарілки на стіл, розкладати ложки, хлібниці), ставити стільці до столів, розкладати олівці, допомагати вихователю прибирати іграшки після гри, книги.

Розвивати активність дітей, бажання виконувати доручення дорослих.

Пояснювати значення трудових дій, які виконує дитина, зв’язок між виконанням завдання та результатом.

Поради батькам:

Заохочуйте дитину послідовно одягатися і роздягатися, виявляти самостійність у цій формі самообслуговування, потрібно знайомити її з цим процесом під час розгляду сюжетних картинок, який супроводжуйте поясненням способу виконання трудового завдання. Підвищує інтерес у дитини до самостійної діяльності використання іграшок, організація ігор (одягати ляльку, роздягати, годувати та ін.).

За ходом оволодіння дитиною навичками одягання та роздягання поступово переходять від безпосередньої допомоги до нагадування дій.

Доручайте дитині посильну справу, щоб вона розуміла: якщо не виконає доручення, підведе себе та інших.

Не потрібно, жаліючи дитину, брати всю відповідальність на себе.

Результати навчально-виховної роботи:

• 
  дитина за допомогою дорослого одягає та знімає одяг, взуття, складає їх на місце;
  
• 
  намагається самостійно розстібати ґудзики, зашнуровувати взуття;
  
• 
  під контролем дорослого використовує культурно-гігієнічні навички;
  
• 
  виявляє інтерес до виконання трудових дій.
  

«МУЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ. РИТМІКА»
Слухання музики. В 3 роки дитині ще дуже тяжко слухати музичний твір від початку до кінця. Більш того, малюк слухає тільки перші 5 – 10 секунд, далі йому вже хочеться побігати, погратися з друзями. І це не його провина. Така короткотривала зосередженість на якомусь предметі (не тільки на музичному творі) притаманна цьому віку. Тому і твори для прослуховування треба підбирати невеликого обсягу, легкі і прості за змістом (8 – 16 тактів, програмні, або ті, які мають назву). Дуже корисно давати дітям змогу прослуховувати музичний твір через рух, тобто під час прослуховування дозволяти дітям рухатися так, як вони того потребують. На даному етапі малюк вже може:

емоційно відгукуватись на музику;

починає володіти чуттям музичного ритму, тембру, виявляє різне ставлення до тембрів, регістрів, вчиться розрізняти різні тембри, регістри, їх зміну, зміну ладу;

може сприймати музику звуковими образами, емоційно переживати її на своєму рівні;

отримує задоволення від прослуханого, має бажання слухати музику.

Орієнтовний репертуар: «Їжачок» Д. Кабалевського, «Слон» К. Сен-Санса, «Пташка» Е. Гріга (фрагмент), «Вальс півників» А. Стрибогг, «Весело – сумно» Л.Бетховена, «Вальс» С. Майкапар, «Полька» М.Глінки, «Козачок» Ю. Щуровського, «Аннушка» чеська нар. мелодія, «Солдатський марш» Р. Шумана, «Марш» Д. Шостаковича, «Котику сіренький» укр. нар. колискова пісня, «Колискова» Й.Брамса, «Колискова» Я.Степового, «Клоуни» Д. Кабалевського, «Пастушок» С. Майкапара, «Вальс квітів» П.Чайковського, «Зимовий ранок» П.Чайковського, «Метеличок» С. Майкапара, «Дощик» В.Косенко, «Сумний дощик» Д. Кабалевський, «На узліссі», «Горе ляльки» А. Рюіграс, «Великий слон» Я. Лефельд, «Старовинна французька пісня» П. Чайковський, «Зайчик дражнить ведмедика» Д. Кабалевський

Співи. Діти 3 років вже охоче «підспівують» дорослим нескладні пісні. Вони ще не здатні правильно і чітко відтворити текст пісні, бо ще нездатні розмовляти в межах норми. Дітям також дуже складно, а під час і неможливо інтонаційно чисто заспівати, але емоційно відтворити, передати характер вони в змозі. В цей час серед дітей дуже поширено так би мовити «мистецтво імпровізації – що бачу, про те і співаю». Наподальше воно може зіграти не аби яку роль в розвитку дитини: малюк не буде соромитись виступати в майбутньому, ще – це позитивний поштовх для розвитку мовленнєвої діяльності, уваги, спостережливості, тощо. Малюк починає вчитися: наслідувати дорослого в співочих інтонаціях, прислухатися до звучання фортепіано, і старатися відтворити прослухане голосом;

розвивати діапазон в межах трьох – чотирьох нот (ре – соль); запам’ятовувати і емоційно відтворювати зміст невеличких пісень, або співаночок, співати без напруги, природнім голосом;

в кінці фраз протягувати довгі звуки, співати з супроводом і без нього