Програма розвитку Віконечко для дітей із ЗПР. Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років Київ 2013 Рецензенти
 Скачать 1.34 Mb.
|
|
Хвилинки-здоровинки. Розвивати вміння виконувати «хвилинки-здоровинки». Сидячи, ноги разом, руки внизу. 1-2 – долоні на потилицю, відводячи лікті назад, прогнутися в спині – вдих; 3-4 – тривалий видих. Повторити 3-4 рази. Сидячи, ноги разом, руки вперед. Вправа «ножиці». Від маленької амплітуди руху переходити на більшу й назад. Повторити 2-3 рази. Сидячи, ноги злегка розставити. 1 – встати; 2 – сісти. Повторити 4-6 разів. Зверху униз вказівними пальцями помасажувати ніс. Погладити ніс вказівними пальцями з одного та іншого боку (можна по черзі). Заплющити очі та вказівними пальцями погладити повіки. «Походити» вказівними пальцями по очах. Вправи на розвиток дрібної моторики та сумісних дій руками. Розвивати дрібну моторику. «Погріємо руки на сонці». Стоячи, ноги трохи розставити, руки за спину (на пояс). Руки вперед, повертаючи долоні догори – донизу, сказати: «Гаряче», сховати руки за спину. «Грають пальчики». Стоячи, ноги на ширині плечей, руки в сторони. Руки вперед, поворушити пальцями, руки в сторони. З різних положень рук стискувати та розгинати пальці. На паличку намотувати нитку (завдовжки 2-3 м). Вчити розстібувати ґудзики, розв’язувати шнурки, застібати блискавки, правильно тримати олівець, повторювати за зразком вертикальні та круглі лінії, копіювати коло; хватати предмети у русі, розривати папір, нанизувати на шнур великі намистинки. Більшість дітей із ЗПР починають виконувати дії з дрібної моторики лише у п’ятирічному віці, через погано розвинений хватальний рефлекс, рухи пальців рук досить повільні, несміливі, неточні. У цьому віці діти можуть складати мозаїку, пірамідки, фігурки з паличок та картинки з трьох частин. Рухливі ігри та ігрові вправи. Ігри з ходьбою, бігом, рівновагою: «Горобчики й авто-мобіль»; «До ляльок у гості»; «Жили у бабусі»; «По стежці»; «Дожени мене!»; «Через струмок»; «Поїзд»; «Хто тихіше?»; «Пузирі»; «Літаки»; «Сонечко і дощик». Ігри з повзанням і лазінням: «У ворітця»; «Доповзи до бряз¬кальця»; «Не наступи на лінію»; «Будь обережний!»; «Мавпочки»: «Курочка-чубирочка». Ігри з киданням та ловінням м'яча: «Влучити у воріт-ця»; «М'яч у колі»; «Прокоти м'яч»; «Цілься точніше»; «До-жени м'яч!»; «Передай м'яч»; «Злови м'яч». Ігри із стрибками: «Мій дзвінкий веселий м'яч»; «Зай¬чик біленький сидить»; «Пташки літають». Ігри на орієнтування в просторі: «Де подзвонили?»; «Знайди прапорець»; «Дзвіночок». Поради батькам: Зацікавлюйте дітей до активних рухливих дій. Дотримуйтеся вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних вимог, культурно-гігієнічних навичок. Щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартовуючи процедури; виходьте на прогулянки. Залучайте дітей до виконання основних рухів – вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м’ячем. Грайте в рухливі ігри. Допомагайте дітям у виконаннях певних дій, а не виконуйте їх за дітей. Показники фізичного розвитку дитини:
«РІДНА ПРИРОДА» Навчально-виховні завдання: - сприяти розвитку позитивно-емоційного ставлення до всіх об’єктів і явищ природи; - ознайомлювати дітей з явищами природи, рослинами, тваринами; - пояснювати дітям основні ознаки тварин і рослин; - пояснювати, що тварини можуть поводити себе агресивно, тому не можна близько підходити до тварин, гладити їх, годувати; - пояснювати, що не потрібно нівечити рослини; - підводити дітей до елементарних уявлень про єдність природи: рослини, тварини, люди живуть поряд, є багато спільного в будові тварин і людей. Зміст педагогічної роботи Нежива природа. Сонце. Пояснювати дітям що таке Сонце, що воно знаходиться на небі, що воно світить і гріє. Вода. Пояснювати дитині властивості води: ллється, прозора, холодна, тепла, гаряча, чиста, забруднена. Постійно привчати до безпечного поводження з водою. Земля. Тверді тіла. Учити розрізняти каміння, пісок, землю. Пояснювати, що в землі ростуть дерева, трава. Природні явища. Вправляти дітей помічати й називати найбільш виразні явища природи (падає дощ, сніг, дме вітер, світить сонце). Пояснювати прості залежності між явищами природи і поведінкою людей: влітку тепло, жарко діти ходять роздягнені, граються у пісочниці, купаються у річці, морі; взимку холодно діти одягнені в теплий одяг (пальта, шуби), багато снігу, катаються на санках, лижах. Рослини. Ознайомлювати дітей з квітучими, трав’янистими рослинами, деревами, фруктами та овочами. Тварини. Ознайомлювати дітей з тваринами, які перебувають поряд з ними. Навчати називати тварин (кіт, собака, корова, кінь). Спостерігати за ними. Заохочувати дітей називати характерні риси і звички тварин: корова мукає; собака гризе кістку, гавкає; кішка нявкає, п’є молоко; горобець літає, клює; кролик стрибає, гризе моркву. Звертати увагу дітей на основні частини тіла тварин: голова, лапи, тулуб, хвіст. Пояснювати, що їх не потрібно ображати. Наше здоров’я і природа. Органи людини. Надавати дітям уявлення про основні органи людини та їх функції: носом ми дихаємо; ротом їмо, говоримо; вухами чуємо; очима бачимо. Пояснювати дітям правила гігієни (не можна облизувати брудні руки, їсти землю, траву, пити воду з водоймищ). Ознайомлювати дітей з правилами поводження під час їжі, що під час вживання страв не можна розмовляти, потрібно добре жувати тверді продукти, оберігати очі від ушкоджень. Поради батькам: Дитина в 3-4 роки активно вивчає навколишній світ. Допомагаючи дитині оволодівати природничими знаннями, частіше запитуйте малюка про те, що ви бачили на прогулянці (тварина, квітка, дерево тощо). Розповідайте дитині про властивості побаченої тварини, рослини, фіксуйте увагу малюка на них. Після прогулянки покажіть дитині ту тварину (рослину), з якою познайомився малюк, на малюнках, фотографіях, іграшках тощо. Предмет чи малюнок побаченого, виконують роль зовнішньої опори, навколо якої дитина будує власне розуміння образу. Чим різноманітнішими є наочні засоби вираження уявлень, які опанував малюк, тим легше й глибше він осягає навколишню природу. Виховуйте у дитини інтерес до явищ природи, починаючи з набуття вмінь вдивлятися, милуватися рослинами і тваринами; проявляти спостережливість і дбайливо ставитися до світу природи. У цьому віці дитина починає цікавитися тваринами, тому можна завести домашню тварину, але дорослі повинні пам’ятати, що діти 3-4 років ще не можуть самостійно доглядати за улюбленцем, тому доглядати за твариною доведеться дорослим. В такому віці малюкові підійдуть акваріум з рибиками, папужка, морська свинка, хом’ячок. Покажіть малюкові тварину, зверніть увагу дитини на зовнішні ознаки тварини (рибки, птаха): лапи, голова, око, вухо, ніс, хвіст, крила тощо, познайомте з їх особливостями і звичками. Переконайтеся, що ваш вихованець не проявляє до дитини ознак агресії, так само як і навпаки – дитина до тварини, і тільки після цього привчайте сина чи дочку до догляду за нею. Однак, контроль за спілкуванням малюка з твариною в цьому віці вкрай необхідний. Дитина ще не розуміє, що рибку не можна брати в руки, пташку хапати за крила або хвостик. Навчайте дитину називати тварину. Відвідайте з дитиною зоопарк, ознайомлюйте дитину з іншими тваринами. Розповідайте дитині про Сонце, воду, ґрунт. Покажіть їх на малюнках, читайте дитині казки, героями яких виступає нежива природа (Сонце, вітер, вода). Результати навчально-виховної роботи: - діти мають уявлення про Сонце, воду, землю, пісок; - ознайомлені з рослинами і тваринами, розуміють, що потрібно бережно поводитися з ними; - орієнтуються у зовнішній будові тварин і рослин, показують основні органи людей і тварин; - мають уявлення про доступні для їхнього віку правила дбайливого ставлення до свого здоров’я, безпечної поведінки з тваринами. «ЦІКАВА МАТЕМАТИКА» Навчально-виховні завдання: - ознайомлювати з геометричними формами; - формувати вміння розрізняти кулю, куб; - залучати до вправ у створенні нерівних за кількістю множини на однакових і різних іграшках, предметах; - заохочувати вживати слова: один, багато, мало; - формувати практичні вміння групувати один, два предмети; - вправляти орієнтуватися на собі та в напрямах від себе: показувати частини свого тіла (око, ніс, голова, рука, нога), рухатись у зазначеному напрямку (йди вперед, повернись назад). Зміст педагогічної роботи Кількість та лічба. Надавати дітям уявлень про предмети. Формувати у дітей вміння створювати нерівні за кількістю множини на однакових і різних іграшках, предметах (більше-менше іграшок), показувати де багато іграшок, а де одна. Вправляти у вживанні слів «один», «багато», «мало». Пояснювати дітям їх значення на конкретних діях з предметами. Просторові уявлення. Зміцнювати вміння дітей в орієнтуванні на собі та в напрямах від себе: показувати частини свого тіла, рухатись у зазначеному напрямку. Пояснювати дітям слова, що означають напрями: вперед-назад, у сторони. Величина. Геометричні уявлення (форма). Заохочувати дітей виконувати вправи у розрізнянні кулі, куба (взяти, принести чи показати їх на прохання дорослого). Зміцнювати вміння дітей розрізняти предмети за величиною (великий ведмідь – маленький ведмідь, велика куля – маленька куля), і формою (стіл квадратний; тарілка, повітряна кулька – круглі). Знаходити два подібних предмети за величиною (два великих кубика, два – маленьких). Порівнювати два предмети за величиною (великий автомобіль, маленький автомобіль). Поради батькам: Граючись з дитиною знайомте її з основними геометричними формами. Покажіть, за допомогою іграшок, дитині кулю, куб. Закріплення знань про величину можна організовувати під час побутових процесів (одягання, роздягання, підготовки до їди тощо). Покажіть дитині, наприклад, на татову куртку і запитайте: «Чия така велика куртка? Татова? А де твоя куртка? Ось, бачиш, яка маленька» тощо. Готуючи обід на кухні, попросіть малюка подати найбільшу морквину. При цьому голосом, інтонацією виділіть слова: одну велику, маленьку. Для визначення величини предмета виберіть еталон, тобто предмет, з яким порівнюватиметься решта предметів. Наприклад, запропонуйте дитині порівнювати усі іграшки з ведмедиком. Ті, що менші від ведмедика покладіть у коробку, а ті, що більші – на стіл. Щоб дитина краще оволодівала елементами математики необхідно їй надати можливість придбати досвід маніпуляції з різними предметами, показувати розбіжності між предметами (кольори, форма, розмір тощо). Після ознайомлення з предметами покажіть дитині ці предмети на малюнках, запропонуйте їх розфарбувати. Створюйте спеціальне розвивальне середовище, яке б сприяло використанню набутих знань, вмінь та навичок з математичного розвитку в родинному побуті дитини: влаштовуйте прості математичні ігри; читайте дитині лічилки, математичні віршики; розвивайте вміння розфарбовувати, визначати колір та форму предметів; навчайте будувати елементарні конструкції з простих геометричних фігур. Результати навчально-виховної роботи: - діти порівнюють два предмети за величиною чи формою; - розуміють поняття «один», «багато», «мало»; - можуть орієнтуватися на собі і в напрямах відносно себе; - виконують дії за напрямами: у сторону, вперед, назад. «РОЗВИВАЄМО МОВУ ТА МОВЛЕННЯ» Навчально-виховні завдання:
Зміст педагогічної роботи Розвивок звукосприймання та звуковимови. Розвивати мовленнєве дихання. Розвивати артикуляційну моторику. Розвивати артикуляційнй апарат (вчити зосереджуватись, вловлювати й розрізняти різноманітні звуки : шум вітру, звуки грому, птахів, тварин, побутових речей, транспорту, іграшок тощо; Розрізнювати звуки за силою звучання. Розвивати уміння визначати джерело і напрямок звуків. Розвивати здатність розрізняти на слух звуки (фонеми) рідної мови, розуміти смисл сполучення звуків у словах. Виявляти труднощі у розвитку звукосприймання та звуковимови. Розвивати уміння самостійно визначати правильно й неправильно вимовлений звук у власному мовленні. Розвивати уміння правильно називати предмети, зображені на малюнках. Розрізнювати на слух правильно й неправильно названі предмети, що зображені на малюнках (собака – лобака, хобака, мобака, фобака). Збагачення словникового запасу. Повторювати та закріплювати словник, набутий у попередні роки. Поповнювати словниковий запас словами, що відображають різні сфери життєдіяльності дітей за рахунок повідомлювальної функції (дитина наслідує дорослого, повторюючи за ним слова, словосполучення); продуктивної функції (дитина вживає у власному мовленні засвоєні раніше слова і словосполучення, що пов’язуються з розвитком граматичної будови мовлення). Збагачувати словник завдяки вживанню дорослим у спілкуванні з дитиною слів-назв, слів-дій, слів-ознак, слів на позначення просторових та часових категорій. Засвоювати слова, що означають імена людей, які оточують дитину, назви деяких рослин і тварин, їхні властивості. У процесі гри з іграшками засвоювати слова, що означають дії людини і тварин, а також дії, пов’язані із виявленням бажань (хотіти їсти, пити, спати, тощо); фізичного стану (холодно, жарко та ін.. ). Розуміти слова, які означають розміри предметів, їхній колір, властивості і якості, що сприймаються зором, дотиком, слухом; слів, що містять у собі оцінку (добре, погано), а також слова, що характеризують просторові (тут, там), часові ( зараз, потім) і кількісні (один, багато) відношення. Розвиток сприймання та розуміння мовлення. Розуміти прохання дорослого й виконувати його доручення. Уміти за словесною вказівкою вихователя знаходити іграшки в ситуації ускладненого вибору; наприклад, відшукай серед іграшок м’ячика і кульку, машинку і візочка, а також предмети, що позначаються близькими за звучанням словами: чашка і чайник, стіл і стілець, шапка і шарф. Узагальнювати подібні між собою предмети за найсуттєвішим и ознаками і називати їх. Розрізнювати предмети за формою, величиною, кольором, за схожістю в звучанні, за призначенням та називати їх. Розуміти зміст інсценівок, що відображають взаємопов’язані дії, наприклад: лялька Катруся приймає гостей. Зайчик захворів і до нього прийшов лікар. Уміти слухати та сприймати звернення дорослих. Розуміти короткі розповіді, сюжетні тексти. У процесі спілкування з дитиною вживати забавлянки, приказки, примовлянки для створення у неї бадьорого настрою, бажання спілкуватися. Розвиток активного мовлення. Повторювати та закріплювати уміння володіти словами замість звуконаслідувань: гав-гав – собачка, ляля – лялька; Розвивати здатність відтворювати не лише звуки , а й слова, фрази, які промовляє вихователь; розвивати уміння впізнавати в іграшці і на малюнку людей різної статі ( чоловік, жінка, дідусь, бабуся), називати їх; розвивати уміння впізнавати на малюнках зображення предметів, впізнавати на малюнках та в іграшках свійські тварини і називати їх; розвивати уміння вживати слова, що необхідні для висловлення бажань і встановлення взаємовідносин між дітьми й дорослими (хочу, дай, посунься, пусти); засвоювати уміння правильно вживати особові займенники я, ми, ти, мені, прислівники там,туди, прийменники в, на, а також деякі граматичні категорії: форму множини, відмінки іменників, наказову форму дієслова, майбутній та минулий часи; спонукати дітей до позначення предметів та дій з ними словами й трислівними реченнями, вживаючи при цьому прикметники; використовувати у мові епітети, образні вислови (вовчик-братик, зайчик-побігайчик), вживати іменники з прийменниками в, на, під та дієсловами; готувати дітей до оволодіння інтонацією запитання, вигуку; створювати ситуації спілкування, які сприяють розвитку діалогічної мови; спонукати дітей до переходу у процесі мовлення від коротких речень до складніших ( із 3-4 слів); стежити, щоб діти говорили правильно, не поспішаючи, достатньо голосно; при використанні звуконаслідувальних слів, вправляти дітей у їх вимовлянні з різною силою голосу і швидкістю, у правильному вимовлянні голосних а. о, у, е. і; приголосних м, н, п, б, т, д, к, г, ф, в. Учити робити видих плавно і протяжно через рот; привчати дітей відповідати на запитання про щойно сприйняте, побачене; спонукати їх ставити запитання вихователеві, ровесникам; висловлюватись з приводу зображеного на картині, почутого; формувати вміння висловлювати бажання, прохання; розповідати кількома словами про почуте, побачене. |