Програма розвитку Віконечко для дітей із ЗПР. Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років Київ 2013 Рецензенти
 Скачать 1.34 Mb.
|
|
«ЦІКАВА МАТЕМАТИКА» Корекційно-розвивальні завдання розділу «Цікава математика» спрямовані на логіко-математичний розвиток дошкільнят, розвиток якісних змін в пізнавальній діяльності дитини, які відбуваються в результаті формування елементарних математичних уявлень і пов’язаних з ними логічних операцій і інтегрується з усією дитячою життєдіяльністю (при розгляданні та описі предметів, підготовці форм для ліплення й аплікації, в малюванні та конструюванні, настільних конструкторських іграх, іграх-головоломках, при виготовленні схем, простих планів, моделей чи макетів, у творчих іграх тощо). Ознайомлення з математичним матеріалом сприяє розвитку та корекції недоліків мислення у дошкільнят із ЗПР: вміння виділяти істотні ознаки предмета; синтезувати різні ознаки у ціле уявлення про предмет; порівнювати різні предмети і виявляти розбіжності між ними; осмислювати зміст життєвих ситуацій, наслідувати й програвати їх із заміною одних об’єктів іншими тощо. Математична підготовка дитини здійснюється під керівництвом вихователя поступово, в процесі систематичних занять, які передбачають ознайомлення з кількістю предметів, розташуванням їх у просторі, часі тощо. Заняття можуть проходити у формі гри, бесіди, розповіді й пояснень вихователя, а також організації практичних дій самих дітей (накладання, прикладання, вимірювання, вирізування, спорудження, перелічування, штрихування тощо). Словесно вихователь допомагає дітям групувати навколишні предмети, узагальнювати їх, навчає усвідомлено сприймати їх. Включаючи цю роботу у вирішення практичних завдань, вихователь розвиває, розширює сприймання дитини із ЗПР. Для цього вихователь використовує дидактичні ігри, бесіди, мовні завдання, які спрямовані на розвиток сприймання дітей 3-5 років. Для розумового розвитку дошкільників велике значення мають заняття з розвитку елементарних логіко-математичних уявлень. Засвоюючи програмовий матеріал діти не тільки займаються засвоєнням навиків лічби, розв’язанням простих практичних завдань, але і знайомляться з геометричними формами, поняттям множини, вчаться орієнтуватися в часі і просторі. Оперуючи різними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами), дитина вчиться встановлювати рівність та нерівність множин, називати кількість певними словами: «більше», «менше», «порівну». Порівняння конкретних множин готує дитину до засвоєння в майбутньому поняття числа. З метою корекції пізнавального розвитку дитини в програмі передбачені завдання на формування елементів самоконтролю, привернення їхньої уваги до вольової регуляції дій, формування необхідності в контролюючих діях власної діяльності. Для дошкільного віку суть формування самоконтролю і довільної поведінки полягає в умінні відволікатися від зовнішніх перешкод під час виконання якогось завдання. Для дітей дошкільного віку самі речі і предмети, що оточують їх, мають привабливість і спонукають до дії. Усвідомлення власних дій, подолання безпосередніх ситуативних дій і складають основу оволодіння предметною діяльністю в дошкільному віці. З метою корекції та формування у дитини дій правильно групувати предмети, у розділі «Цікава математика» передбачені такі завдання: накладання фігури на предмет відповідного угруповання; завдання на прикладання; ігри з картками геометричних фігур на запам’ятовування тощо. Оволодіння дитиною практичними вміннями на таких заняттях сприяє розвитку не тільки пам’яті, але й уяви, мовлення, мислення. Завдання вихователя на занятті з математики – включити всіх дітей в активне і систематичне засвоєння математичного матеріалу. Для цього він, перш за все, повинен добре знати індивідуальні особливості дітей, відношення їх до таких занять, рівень їх логіко-математичного розвитку і ступінь розуміння ними нового матеріалу. У розділі «Цікава математика» є завдання, які спрямовані на формування та корекцію довільної уваги дошкільників із ЗПР (наприклад, навмисно зосереджувати увагу на певних предметах, переключати й розподіляти її). Розвиток довільної уваги тісно пов’язаний не тільки з розвитком мови, але й з усвідомленням майбутньої дії. З цією метою програмовий матеріал побудований так, що спочатку діти виконують завдання з опорою на зовнішні засоби (вказівний жест, слово дорослого), далі – таким засобом стає мова самої дитини, що набуває плануючої функції. Наприклад, у запропонованому навчальному матеріалі розділу «Цікава математика» пропонується такі завдання, де багато дій малюка спочатку доводяться до автоматизму з поступовим переходом до навчання дітей керувати собою та свідомо направляти свою увагу на певний предмет, що забезпечує розвиток вмінь дитини розподіляти уваги. Роботу з розвитку у дітей елементарних логіко-математичних уявлень вихователь організовує 2-3 рази на тиждень на заняттях і поза заняттями: вранці, вдень, під час прогулянок, увечері. Педагоги всіх вікових груп повинні використовувати всі види діяльності для закріплення у дітей логіко-математичних знань. Наприклад, в процесі малювання, ліплення, конструювання у дітей закріплюються знання про геометричні фігури, число і розмір предметів, про їх просторове розташування; просторові уявлення, рахункові навики, порядковий рахунок – на музичних і фізкультурних заняттях, під час спортивних розваг. У різних рухливих іграх можуть формуватися знання дітей про вимірювання умовними мірками величин предметів тощо. Математичний матеріал, який поданий у розділі «Цікава математика» для дітей 3-4 та 5-ти років, дозволяє інтенсивно розвивати наочно-образне мислення, яке є підґрунтям логічного, пам’ять, увагу, уяву, здатність до довільного запам’ятовування та відтворення. У розділі «Цікава математика» для дітей 6-7 років, основна увага приділяється розвитку у дітей вмінь аналізувати різні предмети, порівнювати їх, узагальнювати. З цією метою використовуються 8-10 предметів. Різноманітні вправи сприяють вдосконаленню вмінь класифікувати предмети; виділяти їх істотні ознаки, простежувати зміни в розташуванні предметів. Наприклад, діти спочатку розкладають стовпчики за висотою, потім за шириною, за кольором, за вагою тощо. Кожен предмет при цьому займає певне місце, залежно від наявності у ньому тієї чи іншої властивості. Діти оволодівають вміннями виділяти різноманітні властивості предметів, відносити об’єкти до певного класу, проявляти самостійність в оцінці, тощо. Розділ «Цікава математика» для дітей 6-7 років насичена корекційно-розвивальним матеріалом, що дозволяє розвивати довільну увагу, пам’ять, мислення дитини, наприклад: проведення роботи з формування у дитини вмінь групувати, класифікувати об’єкти, узагальнювати засвоєні знання і використовувати результати цих узагальнень у нових пізнавальних і практичних ситуаціях; оволодіння вміннями здійснювати «перетворення», коли один і той самий предмет заміняє інші предмети за якою-небудь ознакою тощо. Геометричні фігури і їх властивості стають предметом вивчення і самостійної дослідницької діяльності дітей. З метою корекції геометричних уявлень дошкільника із ЗПР доцільно добирати завдання так, щоб змінювалась лише одна певна ознака. Наприклад, можна замінити квадрат квадратом більших розмірів або ж квадратом таких самих розмірів, але зображеним в іншому положенні; відрізок замінити довшим (коротшим) відрізком: пряму, зображену горизонтально, замінити вертикальною прямою тощо. Оволодіння вміннями виконувати завдання з геометричними фігурами сприяє розвитку у дитини із ЗПР уваги, спостережливості, сприяє розвитку зорової пам’яті, уяви, уявлень, привчає до самостійних висновків, обґрунтувань, розвиває мислення. Поряд з ознайомленням з геометричним матеріалом, на заняттях з математики, діти 6-7 років із затримкою психічного розвитку ознайомлюються і з кількісними уявленнями, навчаються порівнювати числа, використовувати їх для оцінки величини: тимчасової тривалості, ваги, довжини тощо. Оволодівають вміннями рахунку, виконувати прості арифметичні дії, розв’язувати елементарні арифметичні задачі за малюнками. Робота над розв’язуванням задач забезпечує найсприятливіші умови для їх зіставлення, порівняння, протиставлення, що має важливе корекційне значення в розвитку логічного мислення дошкільників із ЗПР. Водночас, діти навчаються використовувати цифри, знаки: =, >, < , + , –. Під час засвоєння навчального матеріалу з математики, в процесі спеціальних ігор і вправ, діти освоюють елементи математичної логіки. Для формування у дитини математичних уявлень, вихователь використовує різноманітні дидактичні ігри. Такі ігри вчать дитину розуміти елементарні математичні поняття, формують уявлення про співвідношення цифри і числа, кількості та цифри, розвивають вміння орієнтуватися у напрямках простору, робити висновки. Під час ознайомлення з навчальним матеріалом з математики, вихователь повинен включити всіх дітей у активне і систематичне його засвоєння. Для цього він, перш за все, повинен добре знати індивідуальні особливості дітей, рівень їх логіко-математичного розвитку і ступінь розуміння ними нового матеріалу. Індивідуальний підхід в проведенні занять по математиці дає можливість не тільки допомогти дітям в засвоєнні програмного матеріалу, але і розвивати їх інтерес до цих занять. Вихователь повинен спрямовувати свою роботу на розвиток у дітей вмінь лічити, навчати їх застосовувати отримані раніше знання, творчо підходити до вирішення запропонованих завдань. «РОЗВИВАЄМО МОВУ ТА МОВЛЕННЯ» Розвиток мовлення дітей із ЗПР відбувається у тісному зв’язку з розвитком пізнавальних процесів, моторики. Формування мовлення передбачає аналіз, порівняння мовленнєвих одиниць, виділення й узагальнення мовленнєвих правил, тобто високий рівень сформованості аналітико-синтетичної діяльності. Отже, засвоєння мови має ґрунтуватися на розвитку мисленнєвих операцій : аналізу, синтезу, узагальнення , абстракції на мовленнєвому матеріалі. Розвиток тонкої ручної моторики у сензитивний період розвитку мовлення викликає активізацію, дозрівання мовленнєвих зон кори головного мозку, забезпечує готовність руки дитини до оволодіння письмом. Мовленнєві уміння формуються поетапно. Початкова диференціація мовленнєвих одиниць відбувається на основі наочно-образного мислення, з опорою на зовнішні дії, а далі на слова, словосполучення, речення. На наступному етапі дитина використовує мовленнєві одиниці в експресивному мовленні (в самостійному висловлюванні). При навчанні мовлення малят із ЗПР важливо враховувати думку Л.С.Виготського про те, що процес розвитку тієї чи іншої психічної функції здійснюється поступово, з врахуванням того рівня, на якому виконання завдання можливе з незначною допомогою педагога. Послідовність роботи над розвитком мовлення визначається послідовністю його розвитку в онтогенезі ( від простого до складного). При реалізації диференційованого підходу до формування мовлення у дітей із ЗПР слід враховувати, що за рівнем сформованості мовленнєвих функцій, уміння диференціювати мовленнєві одиниці вони неоднорідні. Одна група у якійсь мірі наближається до норми, однак переважна більшість з них має значний недорозвиток мовлення. Оскільки гра у дошкільному віці розглядається як провідна діяльність, у процесі проведення якої розвивається мовлення, доцільно завдання дітям пропонувати в ігровій формі, що підвищить ефективність корекційного впливу. У малят із ЗПР спостерігається дефекти звуковимови та спотворення звуко-складової структури слова, які усуває логопед. Однак, педагоги також повинні приділяти увагу формуванню й розвитку звукової сторони мовлення дітей. При формуванні правильної звуковимови слід враховувати, що вона відбувається на тлі розвитку та вдосконалення звукової структури слова. Корекція звуковимови здійснюється: а) на основі слухомовного сприймання та артикуляції моторики; б) одночасно з формуванням фонематичних процесів ( фонематичного сприймання й фонематичного аналізу); в) у тісному зв’язку з розвитком лексики й граматичної будови мовлення. Враховуючи те, що у дітей із ЗПР наявна затримка формування звукової сторони мовлення, велику увагу варто приділяти активізації процесу звуковимови. Цьому сприятиме робота з уточнення звуковимови й звукового образу тих звуків, які дитина вже засвоїла. Це допоможе вдосконаленню артикуляційної моторики, мовно-слухового сприймання та спонтанній появі нових звуків. Корекційній роботі над звуковимовою передує цілий ряд вправ, націлених на розвиток слухового сприймання, слухової уваги, слухової пам’яті, розвиток ручної та мовленнєвої моторики, зорово-просторових функцій, формування часових уявлень, розвиток ритму, формування мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння тощо. Така робота проводиться у процесі ігор, спостережень, екскурсій. Формування лексики у дітей відбувається у кількох напрямах: 1) розширення обсягу словника паралельно з розширенням уявлення про довкілля, формуванням пізнавальної діяльності; 2) уточнення значення слів; 3) активізація словника, перенесення слова із активного у пасивний словник. З метою формування лексики доцільно використовувати різноманітні вправи, ігри на розвиток словесних асоціацій, класифікації предметів, зображених на малюнках, диференціації предметів за зовнішніми ознаками, назви предметів за узагальненими словами. Щоб уникнути труднощів при виділенні з мовлення форм слів, морфем, у визначенні граматичних значень, педагог повинен допомагати дитині оволодіти мовленнєвими передумовами, які сприяють вибору правильної форми слова у процесі висловлювання. Для цього слід: уяснити лексичне значення слова, уточнити граматичне значення іменника, прикметника, дієслова з допомогою предметів та їхніх зображень, якостей, дій з ними. Діти диференціюють різні частини мови у процесі мовленнєвих вправ, складають речення. Формування системи словозмін відбувається на рівні словосполучення, а її закріплення – на рівні речення, а далі у зв’язному тексті. Особливої уваги потребує робота з утворення відмінкових форм іменників з прийменниками, яка має свою послідовність. Оволодіння прийменником здійснюється у три етапи: виділення просторових відношень на основі аналізу предметної ситуації, уточнення прийменників в імпресивному, а далі в експресивному мовленні. Методика корекційної роботи при оволодінні процесом словотворення відбувається з урахуванням появи форм словотворення в онтогенезі. Робота з окремою словотворчою моделлю відбувається з урахуванням поетапного формування мовленнєвих умінь (спочатку на основі наочно-образного мислення, а далі у мовленнєвому плані). Формування словотворення починається з іменника конкретного значення у такій формі: утворення іменника з допомогою зменшувально-пестливих суфіксів, суфікса вміщення (хліб-хлібниця): суфікса -инк (сніжинка), утворення назв дитинчат тварин, іменників, що означають професію. Утворення прикметників відбувається у такій послідовності: утворення присвійних прикметників, утворення якісних прикметників, утворення відносних прикметників. Словотвір дієслів відбувається за таким планом: утворення зворотних дієслів, утворення і диференціація дієслів доконаного й недоконаного видів. Багато уваги слід приділяти засвоєнню й диференціації префіксальних дієслів, що означають напрямок руху. Робота має відбуватися у такій послідовності: засвоєння значення префікса (виділення спільного елемента у різнокореневих дієсловах); далі співставлення спільнокореневих дієслів з різними префіксами; засвоєння співвіднесення префікса і відповідного прийменника (вилетів з гнізда. ви-з); диференціація префіксів з різним значенням. Важливим для дітей із ЗПР є засвоєння споріднених слів, що сприяє підготовці до оволодіння грамотою. Слід вчити дітей сприймати й розвивати зв’язне мовлення – опис, пояснення, переказ, розвивати увагу до мовлення, уміння вслухатися у звернення до них. Починати варто із відповідей на запитання і поступово переходити на опис предметів, а від нього – до складання оповідання за малюнком із найпростішим сюжетом. При аналізі змісту запропонованого сюжету окрім запитань використовувати наслідування готовим зразкам, інструкції. «ДИТИНА І НАВКОЛИШНІЙ СВІТ» У дошкільному віці закладаються основи особистості, формується соціальний досвід у спілкуванні та діяльності. Для цього дитині із затримкою психічного розвитку необхідно набути досвіду орієнтування у предметному світі, який створений руками людини, у самій собі та в інших, у явищах власного та суспільного життя. Теми, які запропоновані у програмі, побудовані відповідно до вікових можливостей дітей з поступовим ускладненням матеріалу, який опановується, й охоплюють такі напрями роботи:
Починаючи з молодшого дошкільного віку знання дітей про себе самого (ім’я, прізвище, вік тощо) та свою сім’ю (імена та прізвища батьків, особливості спілкування в сім’ї тощо), дошкільний навчальний заклад (про дорослих, які працюють у дошкільному навчальному закладі, їхні імена, ознайомлення з правилами етики спілкування, предметами, які є у дошкільному навчальному закладі тощо) збагачують за допомогою ігор, бесід, розповідей, читання книг, спостережень та ін. Щоб зацікавити дітей і сприяти кращому засвоєнню програмового матеріалу про свою сім’ю корисно залучати дошкільнят до оформлення сімейних альбомів, підготовки до свят, виготовлення листівок (засобами малювання, ліплення, конструювання) та ін. Формування у дітей навичок спілкування з близькими людьми (батьками, однолітками, вихователями) – важливе виховне завдання, яке розв’язується у ході спільної з дорослим діяльності (побут, прогулянки, ігри та ін.). Щоб знання мали виховний ефект слід враховувати особливості сімейного виховання дитини. Ознайомлюючи дітей з життям у сім’ї, дошкільному навчальному закладі, потрібно звертати їхню увагу на незнайомі для них предмети та явища життя суспільства (предмети домашнього вжитку, професії, предмети, які є у дошкільному навчальному закладі та ін.) і не просто повідомляти назви, функції, а й вводити їх в активне мовлення (засобами бесід, різних ігор, використання книг, опис картинок та ін.). Поступово програмовий матеріал ускладнюється і вже у середньому дошкільному віці дітей ознайомлюють з рідним містом (селом), у якому вони живуть (транспорт, правила культури поведінки у громадських місцях, назва вулиці, де живе дитина та ін.). У старшому дошкільному віці розширюються знання дітей про рідний край (назва країни, міста (села), де живе дитина), шляхом ознайомлення з елементами народознавства (виховання позитивного ставлення до національних традицій, народної творчості та ін.). Матеріал для занять підбирається педагогом відповідно до географічних, культурно-етнографічних, економічних особливостей регіону. Збагачення знань дітей про навколишній світ тісно пов’язане із формуванням у них уміння спостерігати, виділяти суттєві ознаки предметів і явищ, які вивчаються, робити умовиводи. Закріплення і розширення сформованих на заняттях знань та уявлень про рідне місто (село) має відбуватися під час прогулянок, де дітей навчають орієнтуватися на місцевості (наприклад, дорога від дому до садочка), знати, який транспорт є у місті (автобус, тролейбус, трамвай, вантажівка, автомобіль), дотримуватися правил дорожнього руху (наприклад, переходити дорогу разом з дорослим через перехід на зелене світло та ін.), знати, які громадські будівлі розташовані на вулицях, хто в них працює, яку роботу виконує. Заняття з соціального розвитку дітей мають проводитися 1-2 рази на тиждень. Навчальний матеріал має відповідати віковим можливостям дітей. Поступово, із засвоєнням дітьми знань, програмовий матеріал ускладнюється, збільшується його обсяг. Під час засвоєння програмового матеріалу дітьми педагогу необхідно добре знати індивідуальні особливості кожної дитини і стежити за її розвитком. З дітьми, які не засвоїли матеріал на занятті, корисно проводити додаткові заняття (з використанням ігрових прийомів, вправ, бесід, розповідей, пояснень, книг, картинок та ін.), орієнтуючись на навчально-виховні завдання. У ході занять з соціального розвитку здійснюється розвиток пізнавальних процесів (мислення, пам’яті, уваги, уяви), мовлення, а також особистісний розвиток, формування навичок спілкування. Усе це сприяє нормальній соціалізації дитини із затримкою психічного розвитку. |