Програма розвитку Віконечко для дітей із ЗПР. Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років Київ 2013 Рецензенти
 Скачать 1.34 Mb.
|
|
Розвиток образотворчої діяльності Образотворча діяльність є продуктивною діяльністю дитини. Її виникнення пов’язано із сприйняттям предметів та явищ оточуючого середовища. Отже не сприйняте, не може бути відображено. Неможливо отримати будь-яке зображення, не володіючи предметами та знаряддями образотворчої діяльності – олівцем, пензлем, глиною, клеєм, та способами їх використання. Таким чином, розвиток образотворчої діяльності дитини також пов’язано з розвитком предметної діяльності та передбачає достатньо високий рівень її розвитку. Образотворча діяльність має важливе значення для всебічного розвитку дошкільника, оскільки в процесі створення зображення формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Образотворча діяльність уможливлює доступними засобами виразити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, уміння самостійно створювати прекрасне. У молодшому дошкільному віці малювання, ліплення та аплікація тісно переплітаються з грою. До 3-х років дитина з нормальним інтелектуальним розвитком, зазвичай, залишає стадію каракулів. Вона має певний запас графічних образів, який дозволяє зображувати предмети. Проте його обмеженість призводить до того, що різні предмети малюються однаково й ніхто, крім самої дитини, не зможе чітко визначити, що намальовано. Наприклад, яблуко, м’яч, картопля, кавун, повітряна кулька тощо дитина малює за допомогою однакових неправильних кружечків. У вигляді однакових «головоногих» вона малює батьків, себе, тварин. Переважна більшість малюнків дитини 3-х – 4-х років із нормальним інтелектуальним розвитком – це зображення окремих предметів. Розвиток дитячого малювання відбувається під впливом навчання й ознайомлення з предметами на власному досвіді. Діти, які виховуються вдома, зазвичай, малюють людей, будиночки, квіточки, автомобілі, на відміну від тих, хто відвідує дитячий садок та займається малюванням за програмою – доріжки, паркани, кульки, ялинки, сонечко тощо. Молодші дошкільники з нормальним інтелектуальним розвитком не усвідомлюють, що малюнок завжди вміщує в себе тільки ті особливості предметів, які сприймаються при односторонньому їх розгляданні. Крім того, на процес створення дитячого малюнку впливає увесь наявний досвід дитини, отриманий шляхом розглядання предметів, обмацування їх, виконання з ними різноманітних дій. Причому дитина зображує тільки ті особливості предметів, які на її думку є важливими, не звертаючи уваги на багато інших. Малюнок дитини поступово змінюється в залежності від її дій з предметами, знайомства з ними, того, що привертає увагу дитини. Молодші дошкільники з нормальним інтелектуальним розвитком, використовуючи колір у малюнках, зазвичай, не співвідносять його з кольором зображувальних предметів. Вони беруть той олівець або фарбу, що впали в очі, або вибирають колір, який їм більш до вподоби. Деякі діти використовують значно більшу кількість кольорів. Після 4-х років діти із нормальним інтелектуальним розвитком використовують колір як обов’язкову ознаку відповідних предметів й, як правило, зафарбовують їх завжди однаково: трава – зелена, небо – сине, сонце жовте або червоне тощо. Проте, цей факт свідчить не про результат власних спостережень, а наявність використання кольорових шаблонів, запропонованих дорослими. Дитина 3-х – 4-х років із нормальним інтелектуальним розвитком заздалегідь визначає майбутній малюнок, проте її задум недостатньо тривалий й змінюється в процесі малювання. Зазвичай, задум малюнка залучається дитиною до гри, й власне малювання здійснюється, як своєрідна гра. Дошкільникам із затримкою психічного розвитку 3-х – 4-х років властива знижена зацікавленість, у деяких дітей спостерігається відсутність інтересу до процесу та результату образотворчої діяльності. Їх дії зі знаряддями та матеріалами образотворчої діяльності (олівцем, пензлем, папером, глиною) на момент вступу до спеціального дошкільного закладу, зазвичай, являють собою різноманітні специфічні та неспецифічні маніпуляції, які не враховують якості та функціональні призначення предметів. У дошкільників із затримкою психічного розвитку не сформовані технічні навички малювання: вони неправильно тримають олівець, пензлик, не знають як набрати фарбу, промити та просушити пензлі, не володіють прийомами фарбування. Дошкільники 5-річного віку із нормальним інтелектуальним розвитком переходять від малювання окремих предметів до виконання сюжетного малюнку – зображення життєвих ситуацій, сцен із казок, розповідей із значною кількістю предметів та персонажів. Створенню малюнків передує розгорнутий задум, який послідовно втілюється у життя. Малюнок 5-ти – 6-ти річних дітей з нормальним інтелектуальним розвитком характеризується низкою особливостей, позначених як схематизм дитячого малюнку. Слід зазначити, що дитячий схематичний малюнок завжди площинний. Він не передає об’єм предметів та їх перспективні скорочення – зображень предметів зменшення в залежності від відстані. Типовим для малюнку є розташування предметів і персонажів у один ряд. Впродовж нижнього краю аркуша проводиться лінія, яка зображує землю з розташованими людьми, будинками, деревами, тваринами, які ніколи не затуляють один одного. Вдовж верхнього краю аркуша проводиться друга лінія – небо, на якому розміщуються сонце, хмари, птахи. Тільки під впливом систематичного навчання діти поступово оволодівають прийомом заповнення всього простору аркуша, але при вільному малюванні вони, як правило, відмовляються від цього прийому. Зображення людей, тварин, предметів у схематичному малюнку, зазвичай, дуже детальні, але деталі скоріше окреслені, ніж зображені: руки й ноги – одинарні або подвійні прямі лінії, ступні – загнуті кінці прямих ліній, пальці – пучок ліній. Люди й тварини зображені у статичних позах, у фас, або профіль. На малюнках інколи зображуються частини тіла людини, яких не видно, наприклад, у людини, яка сидить на лошаті в профіль, видні обидва ока й обидві ноги. Деякі малюнки мають «рентгенівський» характер – трамвай, а у ньому люди у весь зріст, у людині, що одягнена, видно живіт, або серце. Іноді дитина, намагаючись зазначити предмет, який зникає, закреслює його зображення. Схематизм дитячого малюнку свідчить про зображення дітьми, як того, що бачать, але й відомого їм про оточуюче середовище. Не зважаючи на схематизм, дитячі малюнки характеризуються виразністю, наявністю відношення дитини до того, що вона зображує. Особливості предметів й персонажів, які призводили найбільше враження на дитину, підкреслені шляхом зображення їх у збільшеному вигляді. Все, що приваблює дитину зображується дуже ретельно, персонажі, предмети розфарбовуються яскравими фарбами, а все, що викликає негативні емоції – малюється криво, абияк, темними фарбами. Справжній колір предметів при цьому не враховується. Слід зазначити, що на якість малюнка впливають індивідуальні інтереси, смаки та схильності, ступінь навченості малюванню, загальний емоційний стан дитини, її життєвий досвід. Зазначені якості виявляються у змісті дитячих малюнків, їх сюжетах, способах зображення. Деяким дітям до вподоби зображення різних природних явищ, реальних ситуацій повсякденного життя людини, іншим – відтворення у малюнках своїх мрій, казкового світу. Нерідко на протязі певного відрізка часу дитина захоплюється одними й тими ж сюжетами, а потім обов’язково переходить до інших. У кожної дитини з’являються улюблені теми. Діти 4-х – 5-ти років із затримкою психічного розвитку майже не використовують вільний від занять час для малювання, байдужі до своїх малюнків і з легкістю їх позбавляються. Дошкільники середнього дошкільного віку зазначеної категорії рідко зображують людей, тварин та живих істот, у малюнках відсутній зв’язний зміст, прості сюжети. Вони не супроводжують малювання словесним коментуванням та створенням ігрової ситуації. Предметні малюнки дітей із затримкою психічного розвитку відрізняються примітивністю, фрагментарністю. Відсутність цілісного образу, розташування частин предметів у один ряд, зазвичай, супроводжується обмеженістю детального змісту. Іноді зображення складається лише з одного елемента, спостерігається відсутність важливих деталей при наявності вторинних частин, невідповідність числа зображених предметів, їх реальній кількості. Неточність зображення пояснюється недостатнім рівнем сформованості уявлень про предмет, який малюється, його функціональне призначення. При копіюванні малюнків – зразків без опори на предмети, дошкільники із затримкою психічного розвитку недостатньо орієнтуються у зображенні, не співвідносять частин виконаних ними малюнків та реального предмета, не впізнають елементів власного малюнку. До 6-ти річного віку майже у всіх дітей із затримкою психічного розвитку предметний малюнок сформований, але, зазвичай, він спрощений, схематичний, є яскраво вираженим штампом. Зображення невеликі, мало виразні, не співставленні з краєм аркуша, або із зображенням землі на ньому, навіть при чіткому її визначенні. Зображені предмети іноді подані лише контурною лінією. Діти старшого дошкільного віку зазначеної категорії здатні цілеспрямовано вибирати колір, але його мотивація або відсутня, або визначається тим, «щоб красиво було». В процесі малювання більшість дітей використовують олівці та фарби основних кольорів, практично не змішуючи їх. Відмічаються характерні труднощі у створенні сюжетного малюнку. Діти із затримкою психічного розвитку не вміють сформулювати свій задум, не володіють навичками його реалізації. У переважної більшості дітей сюжетний малюнок не розвинений, зазвичай, вони зображують лише окремі елементи сюжету, не вміють розміщувати їх на площині аркуша. Розташовані по краю аркуша елементи сюжетного малюнку мають низку пропорційних та композиційних особливостей, які відсутні в малюнках однолітків із нормальним інтелектуальним розвитком. Наприклад, дошкільники із затримкою психічного розвитку малюють квіти, дерева, будинки однакової величини, не враховуючи всього простору аркуша та розташовують зображення лише на невеликій ділянці. Тематика сюжетних малюнків дітей зазначеної категорії, зазвичай, обмежується 3 – 4 звичайними темами, при цьому вони не використовують у сюжетній композиції дійових суб’єктів. У дошкільників практично відсутні уявлення про композиційну виразність сюжетного зображення. Стереотипність сюжетних малюнків є однією з особливостей образотворчої діяльності дітей із затримкою психічного розвитку. При недостатньому педагогічному керівництві образотворчою діяльністю, дошкільники із затримкою психічного розвитку не відображають свої враження та уявлення про оточуючий світ та діяльність людей, не реалізують досвід, набутий під час інших видів діяльності, зокрема ігрової. У дошкільники із затримкою психічного розвитку спостерігається різний рівень сформованості образотворчих вмінь – від їх повної відсутності до рівня розвитку вікової норми. Розвиток трудової діяльності Праця – найважливіший засіб виховання, починаючи з дошкільного віку; у праці формується особистість дитини, складаються колективні взаємовідносини. Виконання дошкільниками трудових дій організовується та керується дорослими і не може відбуватися без постійної участі дорослих, допомоги дітям у плануванні, узгодженні дій. Починаючи з молодшого дошкільного віку, у дітей формуються елементарні навички самообслуговування (спрямованого на догляд за собою), елементи господарсько-побутової праці (дії, пов’язані з повсякденним життям). Молодші дошкільники ще недостатньо самостійні в своїх діях, схильні до наслідування, вони не можуть співвідносити свої дії з діями однолітків, часто відволікаються, не доводять справу до кінця. У цьому віці дітей мало цікавить результат, їм цікавий власне процес дії (вони ще не володіють необхідними уміннями та навичками для досягнення результату). Тому тільки на 4 році життя, коли дошкільники мають певний трудовий досвід, під керівництвом дорослого, вони можуть виконувати прості доручення. Участь молодших дошкільників в елементарній трудовій діяльності носить ігровий характер, оскільки приваблює своєю цікавістю. Її своєрідний взаємозв’язок із грою зберігається у праці середнього, іноді і старшого дошкільника. Невміння планувати свої дії, підпорядковувати їх свідомо поставленій меті, обмеженість трудових навичок не дає змоги молодшим дошкільникам успішно справлятися із складним трудовим завданням. У цей період починають формуватися елементарні навички господарсько-побутової праці. Тому вони під керівництвом дорослого виконують прості трудові дії: допомагають накривати на стіл, поливають квіти, годують рибок тощо. У 3 роки дитина може виконувати прості доручення, пов’язані із виконанням одного способу дії: подати, принести, віднести. Вони короткочасні, епізодичні, викликані тимчасовою необхідністю. У 4 роки дитина здатна виконувати доручення, які містять декілька способів дії, декілька трудових операцій. Сюди можна віднести доручення наступного змісту: погодувати тварин, полити кімнатні рослини тощо. Ускладнюється і урізноманітнюється трудова діяльність у середньому дошкільному віці, коли дитина починає відрізняти працю як серйозну справу від гри, а її інтерес до неї поєднується з інтересом до її результату (продукту). Створення задуму дій починає передувати їх здійсненню, триває збагачення трудових навичок. У своїх трудових діях, дитина виявляє більше самостійності, менше залежить від допомоги дорослих. Під керівництвом дорослого діти 5 років виконують доручення, пов’язані із результатами, яких діти досягають не одразу (наприклад, принести з дому гребінець, посіяти ті ін.). Вони миють іграшки, перуть і розвішують одяг ляльок, витирають пил та ін. Старший дошкільник цікавиться не лише безпосередніми результатами своєї діяльності, а й їх значенням для інших людей. У його свідомості починають формуватися високі мотиви суспільно корисної праці, вольові якості, трудові навички. Діти вже захоплено працюють над виробами з паперу, природних матеріалів, із задоволенням допомагають дорослим, відповідальніше ставляться до отриманих доручень. До 7 років їх трудова діяльність ускладнюється за обсягом, видами, змістом, ставленням до неї та спрямованістю. Старші дошкільники особливо люблять допомагати дорослим. Спочатку ця допомагати дорослим. Спершу ця допомога символічна, адже дитина ще не переймається відсутністю у себе умінь і навичок. Вона отримує задоволення від відчуття своєї належності до серйозної справи, усвідомлює себе рівноправним учасником спільної діяльності. Уміле підтримання її позитивних емоцій посилює інтерес до праці, бажання досягти певного результату. У старших дошкільників навички самообслуговування продовжують удосконалюватися навички самообслуговування, їхнє виконання стає усвідомленим. Господарсько-побутова праця дітей старшого дошкільного віку значно змістовніша, стає колективною. Найбільш складною формою організації праці дітей є колективна праця (коли діти опиняються в залежності один від одного в процесі роботи). Вона набуває свого значення у старшому дошкільному віці, коли навички стають більш стійкими, а результати праці мають практичну і суспільну значущість. Безрезультатна праця неприваблива для дітей, як і для дорослих. Однак маленькі діти ще не можуть ставити перед собою творчі цілі – це роблять дорослі, формулюючи конкретні завдання діяльності. Завдяки цьому у дітей поступово розвивається цілеспрямованість – здатність намітити ціль і досягати її. У дітей даного віку розширюються уявлення про якості різних матеріалів (дерево, папір, скло та ін.), виникає прагнення щось змайструвати, виконати роботу якомога краще (надійніше, стійкіше, міцніше, акуратніше). Усе це сприяє розвитку ручної праці, зокрема художньої праці. У дітей дошкільного віку із ЗПР трудова діяльність затримується у розвитку, знижений інтерес до праці. СТРУКТУРА ПРОГРАМИ Загальна структура програми передбачає комплексне забезпечення діяльності педагогічного колективу через практичне втілення програмового змісту роботи в таких складових: загальні - розвивальні, виховні та навчальні завдання у роботі з дошкільниками із ЗПР; знання про особливості дизонтогенетичного розвитку при затримці психічного розвитку; умови реалізації корекційно-розвивальних завдань в педагогічному процесі; відомості про причини і форми затримки психічного розвитку; сумісна робота педагогів спеціального дошкільного навчального закладу і сім'ї дитини із затримкою психічного розвитку; психологічні особливості дитини із затримкою психічного розвитку; завдання та зміст виховання і навчання дитини із затримкою психічного розвитку; показники успішного розвитку дитини; вимоги до розвивального предметного середовища; завдання і зміст роботи музичного керівника, додаткова рекомендована література. Програмовий зміст навчально-виховної роботи з дітьми представлено по роках життя дитини дошкільного віку (від 3 до 7 років) у такій послідовності. Молодша група (діти третього року життя) Середня група (діти четвертого року життя ) Старша група (діти п’ятого року життя ) Підготовча група (діти шостого –сьомого року життя) Роки навчання є логічно і змістовно взаємопов’язаними, поступово ускладнюються та відображують картину цілісного формування різних сфер психічного розвитку дитини упродовж дошкільного періоду, при цьому, зважаючи на особливості дизонтогенетичного розвитку при затримці психічного розвитку, формування пізнавальної сфери є провідним. У змісті кожної вікової групи матеріал систематизовано таким чином: організація життєдіяльності дітей; орієнтовний розпорядок дня; зміст виховання і навчання дітей; поради батькам; досягнення дітей. Тематичні розділи: «Виховуємо здорову дитину» «Рідна природа» «Цікава математика» «Розвиваємо мову та мовлення» «Дитина і навколишній світ» «Гра» «Конструювання» «Образотворча діяльність» «Праця» «Музичне виховання. Ритміка» |