Програма розвитку Віконечко для дітей із ЗПР. Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років Київ 2013 Рецензенти
 Скачать 1.34 Mb.
|
|
«ГРА» Дитяча гра – це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання. Гра формує та розвиває інтелектуальні, емоційні, вольові якості особистості. Ігрова діяльність дітей із затримкою психічного розвитку зазнає суттєвих змін у дошкільному віці, проте головною умовою виникнення зазначених змін є участь дитини у спеціально організованому процесі навчання, без якого гра не досягає оптимального рівня розвитку для кожної дитини та не виконує функції провідної діяльності у період дошкільного дитинства. При розробці програми корекційного розвитку ігрової діяльності дошкільників із затримкою психічного розвитку враховувалися вікові можливості та психофізичні особливості дітей цієї категорії. Зміст програми включає предметні, сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові ігри, в процесі яких у дошкільників формуються способи дії з предметами. У даних іграх діти копіюють окремі аспекти життя дорослих, виконують певні ролі та ігрові дії. Дидактичні ігри, представлені в програмі, на основі ігрового і дидактичного завдання використовуються з навчальною метою. У дидактичній грі дитина не лише отримує, а й закріплює та узагальнює знання, розвиває пізнавальні здібності, засвоює засоби й раціональні способи розумової діяльності. Конструктивно-будівельні ігри допомагають дітям розуміти світ створених людиною споруд і механізмів, це ігри, у яких діти відображають навколишній предметний світ, зводячи будови та обіграючи їх. Рухливі ігри, спрямовані на розвиток основних рухів і формування рухових якостей, позитивно впливають й на морально-вольову сферу дитини. Саме у колективних рухливих іграх відбувається становлення організаційних і комунікативних умінь дитини. Слід зазначити, що в процесі спеціально організованого навчання необхідно домагатися не тільки засвоєння дітьми відповідного набору ігрових прийомів, вивчення ними декількох ігор, а формувати у них саму ігрову діяльність. Для цього на кожному етапі навчання у дітей повинні виникати такі новоутворення, які слугують передумовою до переходу на новий ступінь оволодіння діяльністю (від елементарних маніпуляцій з предметами й предметними іграми до більш складних сюжетно-рольових ігор). Сформованість таких новоутворень – основний критерій оцінки розвитку ігрової діяльності. Змістом дитячих ігор є відображення життя, діяльності й стосунків людей. Для відтворення їх у грі, дитина повинна мати необхідні для цього знання. Як відомо, дошкільники із затримкою психічного розвитку не здатні самостійно оволодівати знаннями. Тому в процесі формування ігрової діяльності доцільно здійснювати цілеспрямовану роботу щодо ознайомлення дітей з оточуючим середовищем у процесі спілкування з дорослими; необхідно виховувати у них інтерес до діяльності; формувати мінімальний запас життєвих уявлень для розгортання різноманітних ігрових сюжетів. На спеціальних групових та індивідуальних заняттях дошкільники із затримкою психічного розвитку ознайомлюються з різними властивостями предметів, їх призначенням, вчаться діяти з предметами. При роботі з дітьми слід широко використовувати систему дидактичних ігор. Оволодіння дитиною міцними знаннями являє собою тривалий процес, що потребує значної кількості вправ, тому дидактичні ігри повинні бути різноманітними (за змістом, використаним матеріалом, формою проведення) і проводитися у різних варіантах з поступовим ускладненням. Розвиток ігрової діяльності дітей молодшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку варто розпочинати із формування у них позитивного відношення до іграшок. При цьому доцільно використовувати іграшки з м’яких, приємних на дотик матеріалів, яскравих, реалістичних. Для того, щоб іграшки стимулювали дитину до дії з ними, вона повинна вміти їх використовувати, знати, що й як можна відтворити за їх допомогою. Дошкільникам слід демонструвати усі можливі варіанти способів виконання дій з даною іграшкою й вчити їх використанню встановлених способів. Кожна нова іграшка, запропонована дітям для гри, повинна обов’язково обіграватися. Без цього діти її не використовують. Характерним для даної категорії дітей є використання у процесі ігрової діяльності переважно знайомих іграшок, способи дій з якими вони добре засвоїли. На першому році перебування дітей із затримкою психічного розвитку в дошкільному закладі доцільно звертати увагу на правильне використання різноманітних предметів ігрового призначення – знаряддями (совок, лопата); формувати способи дії з різними дидактичними іграшками (мотрійками, пірамідками, кубиками) тощо. Тільки після сформованості елементарних предметних дій з’являється готовність до оволодіння ігровими діями. Спочатку ігрові дії засвоюються дітьми у спільній з дорослими діяльності. Зокрема, вихователь вкладає у руку дитини предмет, наприклад чашку, й напоює ляльку її рукою. Важливо, щоб дошкільники із затримкою психічного розвитку здійснювали ігрову дію емоційно, доповнюючи її, по можливості, мімікою, жестами, мовленням, зверненими до ляльки. Ігрова дія не повинна багаторазово повторюватися дитиною. Засвоєння дітьми техніки виконання ігрових дій уможливлює формування навичок використання іграшок і сприяють подальшому розвитку розгорнутих ігрових дій. Формування та розвиток ігрової діяльності обов’язково повиннен включати пояснення послідовності дій, їх доцільності. При відтворенні дитиною нової ігрової дії, слід пропонувати їй використовувати інші іграшки й намагатися зацікавити виконанням знайомої ігрової дії на новому предметі. Необхідно враховувати, що у процесі формування ігрової діяльності дошкільники із затримкою психічного розвитку інколи уникають виконання ігрових дій, замінюючи їх предметними. Наприклад, попоївши ляльку, дитина «п’є» з тієї самої чашки. Перетворення предметних дій в ігрові відбувається після виникнення специфічних стосунків між дитиною й об’єктом її дії – лялькою, твариною тощо. Під час розвитку ігрової діяльності дошкільників із затримкою психічного розвитку важливо формувати вміння об’єднувати ігрові дії у логічні ланцюги, складені з двох або декількох послідовних ігрових дій. Наприклад, пропонується погодувати ляльку й вкласти її спати, одягти й вийти на прогулянку тощо. Необхідно пам’ятати, що ланцюг дій передбачає не тільки логічну послідовність, але й доцільність. Дошкільники із затримкою психічного розвитку, зазвичай, застряють на окремих способах дії. Для подолання цього недоліку, вихователю, слід, спільно з дитиною формулювати мету ігрової дії на початку кожного заняття з корекції ігрової діяльності. Наприклад: « Що ми будемо робити?» Після завершення гри, необхідно запитати у дитини, що вона робила й що буде робити далі. Словесний звіт про виконану ігрову дію в сукупності з визначенням наступних дій сприяє подальшому виникненню задуму гри та його реалізації. Важливе значення в процесі формування ігрових вмінь дошкільників із затримкою психічного розвитку має спілкування дорослого з дитиною. Саме під час спілкування відбувається засвоєння дитиною соціального досвіду. Спілкування дорослого з дітьми спрямовано на формування ігрових дій та організацію їх діяльності. Дорослий повинен пропонувати дітям зразки спілкування з різними людьми, еталони емоційних проявів, уважно слідкувати за реакціями дітей, намагатися спрямовувати їх спілкування, навчати адекватному й емоційному спілкуванню між собою під час гри. В процесі навчання грі дорослий виконує функцію організатора й керівника ігровою діяльністю дітей. Ступінь керівництва змінюється в залежності від можливостей дошкільників. Це може бути рольова участь у грі, пояснення її правил, допомога та поради під час гри. На початкових етапах навчання грі дорослому слід виконувати головні ролі (лікар, продавець тощо), пізніше ролі можуть бути другорядними (покупець, хворий). Являючись учасником гри, дорослий, в залежності від ситуації, завжди має можливість показати різні способи організації гри, вирішити суперечливі питання, уточнити бажання дітей та застосувати індивідуальний підхід. «КОНСТРУЮВАННЯ» Конструювання відноситься до діяльності, яка має моделюючий характер. В процесі конструювання оточуючий світ моделюється з боку просторових відношень та взаємозв’язків, що позитивно впливає на якість сприймання, мислення, мовлення, зорово-просторової координації, оволодіння загальнотрудовими вміннями. Тісний зв'язок конструктивної діяльності з психічним розвитком дозволяє використовувати її у якості дієвого засобу корекції. Разом з тим, загально-розвиваюче та корекційне значення конструювання набуває лише при особливій організації навчання, коли способи, прийоми формування діяльності адекватні рівню розвитку та віковим можливостям дітей. Першочерговим завданням із розвитку конструктивних вмінь дошкільників із затримкою психічного розвитку є формування інтересу до діяльності. Причому, слід виховувати у дитини інтерес як до продукту діяльності, так і до безпосередньо процесу діяльності. Конструювання має тісний зв'язок із грою. Виховування інтересу до конструктивної діяльності невід’ємно від формування розуміння дітьми із затримкою психічного розвитку функціонального призначення предметів. Первинне орієнтування на функціональні ознаки предмета виникає у грі, суттєво удосконалюється та збагачується в процесі конструктивної діяльності. Якщо гра виробляє практичне орієнтування на якості предмета, розвиває його цілісне сприймання, пізнання функціонального призначення, то в процесі конструювання дитина починає замислюватися над якостями об’єкту, чому він такий і, таким чином, пов’язує ознаки, які сприймаються зором, з функціональними особливостями предмета. Завдяки цьому, у дитини формуються достатньо повні уявлення про форму, величину, колір, просторове розташування предметів, а також вміння виконувати більш складну діяльність з опорою на зазначені уявлення. Навчання дошкільників із затримкою психічного розвитку вмінню досліджувати предмет, аналізувати його, передбачати майбутній результат дії, спрямовано на формування орієнтовного етапу діяльності. Від ефективності його проведення залежить успішність подальшої практичної діяльності дитини, оскільки спеціальна організація дитячого сприймання, поєднання сприйнятого зі словом, забезпечує утворення цілісного образу моделі предмета. Для того, щоб навчання носило розвивальний характер , воно повинно враховувати як особливості мотивації діяльності, так і особливості психічного розвитку дошкільників. Розвиток мислення у дитини відбувається найбільш ефективно при умові забезпечення навчанням не тільки шляхом опанування нових знань та вмінь, але й здатності використовувати їх у нових умовах. На початкових етапах формування конструктивних вмінь слід використовувати метод поелементного диктанту. Сутність цього методу полягає в постановці перед дітьми завдання щодо створення конструкції того чи іншого предмету. Далі вихователь демонструє процес створення зразка на очах у дітей, які мають змогу спостерігати деталі конструкції, дії конструктора та особливості й послідовність процесу. Дитина при цьому виконує кожну дію за дорослим. Використання розчленованого на складові елементи зразка доцільно лише на початку формування конструктивної діяльності, коли у дитини формуються перші вміння обстежувати, виділяти основні частини конструкції. Тривале конструювання за наслідуванням дій з часом втрачає свою користь, бо дитина, навчившись копіювати їх, вичерпує своє конструктивне завдання. Після сформованості елементарних конструктивних вмінь, дитині пропонується виконати модель предмета за заданими умовами. Особливість виконання полягає у створенні конструкції на основі запропонованих вихователем умов гри (побудувати гараж, щоб у ньому розмістилися конкретні машини). Для цього необхідно вміти встановлювати залежність конструкції предмета від його призначення, вміння враховувати і виконувати певні умови. Забезпечення ігрової мотивації та постановка ігрової мети є важливою умовою успішного формування конструктивної діяльності дошкільників із затримкою психічного розвитку. Використовуючи конструювання як засіб досягнення ігрової мети, продуктивна діяльність, не зважаючи на свою складність, буде уявлятися дитині як цікаве та захоплююче заняття. Навчально-виховні та корекційні завдання розвитку дошкільників із затримкою психічного розвитку засобами конструктивної діяльності вирішуються ефективно при умові поєднання змісту занять, програмних вимог та методик проведення з роботою по іншим розділам програми. Наявність міжпредметних зв’язків забезпечує комплексний підхід до вирішення корекційних та загально-розвиваючих завдань, суттєво підвищують роль навчання та виховання в психічному розвитку дітей даної категорії. « ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ» При розробці програми з образотворчої діяльності враховувалися вікові можливості та психофізичні особливості дітей із затримкою психічного розвитку. Заняття з образотворчої діяльності сприяють розвитку в дітей відчуття прекрасного, формуванню естетичних смаків, уміння розуміти і цінувати твори мистецтва, красу і багатство рідної природи, мають величезний пізнавальний потенціал. У зв’язку з цим, доцільно організувати спостереження дитини за об’єктами та явищами навколишнього середовища, сприяти вдосконаленню вмінь образотворчої діяльності. Зокрема, дитину треба зацікавити процесом образотворення та його результатами, навчити сприймати різні об’єкти довкілля, виділяти частини в цілому, визначати колір. Заняття мають бути спрямовані на формування та розвиток наочно-дійового мислення; зорового, слухового, дотиково-рухового сприймання; просторової орієнтації; фіксуючої, супроводжуючої, плануючої функції мовлення. Дошкільники із затримкою психічного розвитку виконують практичні дії за наслідуванням вихователя, за зразком та словесною інструкцією, в залежності від року навчання. Ліплення має велике значення для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку, оскільки розвиває дрібну моторику рук. Систематичні заняття з ліплення у поєднанні з гімнастикою пальців сприяють зміцненню м’язів китиці, формуванню вмінь тримати олівець та ручку, здатності здійснювати рухи, які необхідні для письма. Найпростішим прийомом ліплення є скачування паличок між долонями прямими рухами. Оволодівши цим прийомом, діти вчаться скачувати між долонями кульки коловими рухами. В процесі подальшого навчання у вихованців необхідно формувати та розвивати вміння з’єднувати кінці паличок, защипувати краї пальцями, відтягують дрібні частини, з’єднують їх прикладанням і притискуванням, передавати розмір, форму, характерну будову та особливості зображувальних предметів. Перед виконанням кожного практичного завдання діти мають розглянути зразок предмета чи його зображення, визначити розмір, форму виробу та окремих його частин. Вихователь повинен показати прийом ліплення для даної фігури, ознайомити з інструментами, матеріалами, які стануть у пригоді під час виготовлення виробу. Заняття з аплікації сприяють формуванню відчуття форми, кольору, просторового мислення, розвивають естетичні почуття. На цих заняттях діти вчаться обривати, вирізати, викладати візерунки, наклеювати їх, добирати кольори, визначати однакові й різні за кольором, розміром, формою елементи, чергувати їх при створенні виробу. Починати роботу потрібно з викладання всього візерунку, що важливо для перевірки правильності розуміння дітьми поставленого перед ними завдання та для попередження помилок у розміщенні фігур. Вихователь повинен формувати та розвивати вміння правильно користуватися ножицями, клеєм, пензлем, кольоровим папером. Якщо дітям складно самостійно користуватися ножицями, доцільно підготувати необхідні деталі перед початком заняття з аплікації. Малювання сприяє всебічному розвитку дошкільників, збагачує їхні знання про навколишній світ. У дошкільників із затримкою психічного розвитку формують вміння проводити вертикальні, горизонтальні, замкнені заокруглені лінії, малювати замкнені форми, крапки, мазки, створювати кольорові плями. Оволодівши цими прийомами, діти зможуть відтворювати нескладні форми предметів. Під час занять діти ознайомлюються з використанням різноманітного приладдя: фарб, олівців, пензлів, фломастерів; кольорами та формами предметів, розрізняють їх, вчаться визначати просторові відношення в межах аркуша паперу – низ, верх, ліворуч, праворуч. Перед зображенням на папері, доцільно ознайомити дітей з конкретним предметом або явищем. Для цього слід використовувати наочність: реальні предмети та муляжі, природні явища варто спостерігати. З цією метою теми занять доцільно пов’язувати з явищами природи, предметами навколишнього середовища, дитячими іграми, що відповідають певній порі року. «ПРАЦЯ» Трудове виховання дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку в дошкільному навчальному закладі включає загальні завдання, які спрямовані на оволодіння дітьми трудовими навичками, а також специфічні, які враховують особливості розвитку цих дітей і спрямовані на корекцію недоліків пізнавальної діяльності, мовлення. У процесі трудового виховання повинні компенсуватися недоліки емоційно-вольової сфери дітей, формуватися навички колективних взаємовідносин, а також такі риси особистості як спостережливість, цілеспрямованість, самостійність, працелюбність. Спеціальні завдання мають присвячуватися розвитку дрібної моторики, просторових уявлень. Значна увага приділяється розвитку інтересу та позитивного ставлення дошкільників до праці. Важливим завданням педагога є формування у дітей навичок самообслуговування та господарсько-побутової праці відповідно до віку, індивідуальних особливостей, потенційних можливостей кожної дитини. Заняття з господарсько-побутової праці старших дошкільників включають працю у куточку природи (догляд за тваринами та рослинами, які є у групі), працю на дитячому майданчику (підмітання доріжок від листя, піску, підгодовування птахів і тварин та ін.). Корисним є залучення дітей до чергування у їдальні, у куточку природи, які сприяють самостійності і відповідальності дітей. Усе це відбувається спочатку за наслідуванням дій педагога, виконання разом, а потім під його контролем. На заняттях з праці у куточку природи значна увага приділяється вихованню у дітей бережливого ставлення до природи (правила догляду за рослинами, тваринами), розвитку спостережливості, розширення світогляду. Підрозділ програми «Художня праця» спрямований на розвиток у дітей старшого дошкільного віку елементів творчості, на формування умінь та навичок виготовляти різні вироби (з паперу, тканини, природних матеріалів). Під час виготовлення виробів з різних матеріалів (природних, штучних) діти повинні засвоїти основні властивості цих матеріалів, технічні навички, ознайомитися з основними операціями оброблення, навчитися економно використовувати матеріал. Використання природних матеріалів сприяє розширенню знань та уявлень дітей про навколишню дійсність, розвитку естетичного смаку. У процесі оволодіння програмовим матеріалом з кожного розділу вихователю потрібно мати чітке уявлення про те, які уміння та навички діти мають засвоїти, а які мають бути закріплені та повторені. У такому випадку доцільним буде розвиток самостійності дітей під час виконання трудових завдань. Іншою умовою розвитку самостійності є відповідність обсягу нового матеріалу, що опановується, можливостям дитини із затримкою психічного розвитку. Оцінюючи рівень засвоєння програмового матеріалу з праці потрібно враховувати не тільки знання та уміння, передбачені програмою, але й рівень розумових дій (вміння аналізувати зразок, планувати роботу та ін.), самостійність, усвідомленість виконання завдання. У процесі оволодіння дітьми елементарними трудовими уміннями та навичками, окремими прийомами роботи підвищується рівень трудової культури, розвиваються організаційні вміння. У розділі програми «Праця» для кожної вікової групи подані показники того, яких основних результатів важливо досягти в процесі реалізації цього розділу. Інструменти та інший інвентар повинні відповідати віковим можливостям дітей, бути безпечними для користування (у ножиць, лопат, ножиків заокруглені кінці та ін.), міцне та зручне для виконання певних трудових дій, гігієнічне і зовні привабливе. Обов’язковим є засвоєння дітьми правил безпеки праці. На заняттях з праці, для забезпечення розвивального характеру трудового виховання, доречно використовувати ігрові ситуації, запитання, у тому числі і проблемного характеру, проблемні ситуації, пізнавальні завдання на порівняння та ін. Одне із важливих завдань педагога – залучення дітей до колективної праці, тобто спільного виконання будь-якого доручення. Особливе значення має моральний бік колективної праці: уміння ставитись до партнера з повагою, довірою, враховувати його інтереси, співпереживати, розуміти його труднощі, вчасно приходити на допомогу. Спільна діяльність дітей контролюється вихователем. При цьому можна використовувати педагогічно доцільні форми допомоги: пояснення, показ, нагадування, поради, запитання, які підводять дітей до самостійних рішень про те, як їм потрібно діяти та ін. |