Програма розвитку Віконечко для дітей із ЗПР. Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років Київ 2013 Рецензенти
 Скачать 1.34 Mb.
|
|
«ВИХОВУЄМО ЗДОРОВУ ДИТИНУ» Особливості психомоторного розвитку дитини із ЗПР мають братися до уваги під час організації режиму дня дошкільного навчального закладу. Ранкова гімнастика, фізкультурні заняття, рухливі ігри та індивідуальна робота з фізичного виховання організовується з урахуванням таких вимог. 1. використання комплексу прийомів під час виконання вправ словесних (неодноразові повторення, називання виконуваних дій, термінів), наочних (показ, використання схем, моделей), практичних (спільне з дорослим виконання вправи, тактильна допомога); 2. на заняттях матеріал треба ділити на частини; новий матеріал має бути мінімальним; вдаватися до багаторазового повторення раніше засвоєних дій; 3. обмеження (виключення) вправ для шиї (для дітей з нестійкістю шийного відділу хребта), вправ з різкими нахилами і поворотами голови, глибокими нахилами, інтенсивними стрибками (для дітей з гіпертензійним синдромом); інтенсивних стрибків, активних рухливих ігор для дітей з гіпердинамічним синдромом (заміна їх на менш рухливі ігри); 4. не використовувати вправи з тривалою статичною напругою м'язів і силових вправ, що вимагають затримки або напруги дихання; 5. у комплексах надавати перевагу вправам з предметами різного розміру (для вдосконалення функції захоплення і розвитку дрібної моторики); 6. включення в заняття дихальних вправ (після кожної частини заняття). Грунтуючись на закономірностях формування рухових навичок, на заняттях з дітьми із ЗПР ( так само, як і при нормальному розвитку) виділяють 3 етапи навчання: 1-й етап - початкове розучування рухових дій; 2-й етап - поглиблене розучування рухових дій; 3-й етап - закріплення і вдосконалення рухових дій. На кожному з цих етапів діти із ЗПР потребують детального і послідовного викладу техніки виконання руху з демонстрацією кожного елемента. При цьому діти не завжди можуть утримати в пам'яті всю послідовність рухів, тому під час виконання треба задіяти всі аналізатори, найперше – зоровий. Ось чому суттєва роль відводиться використанню наочних засобів (опорних схем, піктограм, моделей), а також сигнальному значенню кольору і звуку. Крім того, для ефективного розучування рухових дій необхідна словесна регуляція рухового акту – мовленнєві коментарі, спільне обговорювання, словесний звіт після виконання кожного завдання. Враховуючи те, що нові умовно-рефлекторні зв'язки в дітей із ЗПР утворюються зі значними труднощами і легко втрачаються, для закріплення тієї чи іншої навички необхідно постійно закріплювати її окремі елементи, а виконання і ускладнення елементів проводити в більш уповільненому темпі. У роботі з дітьми із ЗПР суттєве значення має мотиваційний компонент. Тому необхідно створити позитивний емоційний стан, зацікавити дітей виконувати рухи, чому може допомогти музичний супровід. Рухи під музику не тільки підвищують загальне емоційно-позитивне тло, а й сприяють чіткості і координації рухів, розвивають слух і ритмічні здібності. Крім того, певна метрична пульсація, з якою пов'язані рухи дитини, викликає узгоджену реакцію всього організму (дихальної, серцевої, м'язової діяльності), що сприяє загальному оздоровленню організму. У перервах між навчальними заняттями з дітьми із ЗПР рекомендується проводити рухові розминки, фізкультхвилинку, ігри та вправи на розвиток дрібної моторики, а також релаксаційні вправи з елементами аутотренінгу (для гіперактивних дітей). Для даної категорії дітей організація харчування (засвоєння вміння користуватися столовим прибором), проводиться згідно вимог попередньої вікової групи для дітей з нормою розвитку. Бажано уникати загальних зауважень, а звератися до конкретної дитини, пояснювати прийоми прийняття їжі, правила користування столовим прибором. Перед денним сном треба уникати рухливих ігор, активної рухової діяльності. Для дітей з гіперактивним синдромом ефективним буде використання прийому ритуалів: "Хвилинки входження в сон», «Сонні подушки» і ін.; для дітей з нервово-рефлекторною збудливістю рекомендується пролонгувати денний сон (укладати першими, піднімати останніми). Для дітей із ЗПР рекомендовано такі види загартовування: у молодших групах проводиться ходьба босоніж, у середніх - ходьба по мокрому настилу, полоскання зіва водою кімнатної температури і омивання рук до ліктя, у старших - контрастні ванни для стоп, полоскання зіва прохолодною водою і розлоге умивання. У довільній і спільній з дорослим діяльності перевага надається артикуляційній гімнастиці, пальчиковим іграм та вправам на розвиток дрібної моторики. Пальчикова гімнастика включає активні вправи та ігри для пальців рук, які використовуються як самостійно (в ранковий та вечірній час), так і інтегровано в різних видах дитячої діяльності (продуктивні види діяльності, фізкультурні заняття та ін.) У роботі з дітьми використовуються різні комплекси пальчикових вправ з застосуванням різноманітного обладання: паличок, кілечок, масажних м'ячів і ін.. Подібна система роботи дозволяє педагогам максимально врахувати особливості розвитку дитини з обмеженими можливостями здоров'я в процесі перебування її в умовах загально розвиваючої групи. Засоби розвивально-корекційного впливу: Загартування - спрямоване на зміцнення здоров’я, ефективну профілактику простудних та інфекційних захворювань, формування вміння безболісно переносити зміни навколишнього середовища. Незагартовані діти менш витривалі, легко застуджуються і часто хворіють. Під впливом загартовування поліпшується діяльність імунної системи, підвищується стійкість до застудних та інфекційних хвороб. Загартовування організму насамперед, необхідно сприймати як комплекс заходів. Розрізняють загальні й спеціальні загартувальні заходи. Загальними є правильний режим дня, раціональне збалансоване харчування, що відповідає віку дитини, щоденні прогулянки, сон на свіжому повітрі, відповідний одяг, повітряний і температурний режим приміщення, регулярне провітрювання приміщень. До спеціальних загартувальних заходів належать дозовані сонячні ванни, гімнастичні вправи, повітряні й водні процедури, плавання. Ходьба - спрямована на розвиток основних рухів дитини, формування вміння правильно тримати корпус, дотримуватися ритму ходьби, вдосконалення узгоджених рухів рук і ніг, формування слухо-рухової та зорово-рухової координації. У процесі ходьби розвивається цілеспрямованість у діяльності дитини. Біг - сприяє вдосконаленню основних рухів, дозволяє оволодіти навичками узгодженого управління всіма діями корпусу, формує легкість і витонченість при швидкому переміщенні дитини. Спільний біг в групі дітей закріплює навички колективних дій, сприяє появі емоційного відгуку на них і розвитку передумов комунікативної діяльності. Стрибки - спрямовані на розвиток основних рухів дитини, тренування внутрішніх органів і систем дитячого організму. Стрибки слід вводити поступово і дуже обережно, оскільки вони створюють велике навантаження на незміцнілий організм дитини (фізіологами доведено, що для безпечного виконання стрибків дитиною необхідно наявність у неї розвиненого черевного пресу і S-подібного вигину хребта). Дітей починають вчити стрибків з сплигування, з підтримкою дорослого. Стрибки готують тіло малюка до виконання завдань на рівновагу. Для вдосконалення навичок у стрибках дитина повинна проявити вольові якості – зосередитися і зібратися з силами. Крім того, в процесі виконання стрибків у дітей починають закладатися основи саморегуляції та самоорганізації своєї діяльності. Кочення, кидання, ловіння - загальновідомо, що в онтогенезі рухів хапання розвивається раніше прямостояння. Розвиток руки стимулює формування інших рухових функцій організму, активізуючи всю психічну діяльність дитини. У процесі метання, рух виконується як однією рукою, так і обома. При цьому стимулюється виділення провідної руки і формується узгодженість спільних дій обох рук. Все це має особливе значення для корекції відхилень у психомоторній сфері дітей із ЗПР. Повзання, лазіння - спрямовані на розвиток і вдосконалення рухових навичок, зміцнення м'язів спини, черевного преса, хребта. Ці рухи, у свою чергу, впливають на формування координованої взаємодії в рухах рук і ніг, на зміцнення внутрішніх органів і систем. Даний напрямок роботи є одним з найважливіших, оскільки здійснює вагомий корекційний вплив на фізичний і психічний розвиток дитини. Вправи для розвитку рівноваги - створюють сприятливі умови для координованої роботи центральної нервової системи, а також всього нервово-м'язового апарату. У ході тренування постійно формуються і уточнюються різні форми зв’язків між нервовими центрами м'язових груп, і чим краща тренованість людини, тим досконалішими стають ці зв’язки. Використовуючи активну рухову діяльність, як форму тренування, ми можемо прискорити і вдосконалити процес розвитку координації рухів. Однак слід пам'ятати, це має бути не хаотичний набір рухів, а правильно і чітко організований педагогічний процес, в якому фізичні вправи виконуються з певними навантаженням і дозуванням відповідно до віку дитини. Корекційно-розвиваючі вправи – розвивають інтересу до рухів, удосконалення фізичних показників і рухових здібностей; розвивають гнучкість і рухливість в суглобах; активізують функціонування вестибулярного апарату. Фізичні вправи забезпечують активну діяльність внутрішніх органів і систем, укріплюють м'язову систему в цілому. Вправи для рук та плечового поясу – розвивають м’язи рук, точність, силу. Вправи для ніг та на коригування плоскостопості – розвивають силу в ногах, корригують стопу, що сприяє кращій координованості рухів. Вправи для тулуба та на коригування постави – розвивають правильну поставу. Дихальні вправи – забезпечують достатнє постачання організму киснем. Вправи на розслаблення – сприяють зняттю м’язового напруження та емоційного збудження. Хвилинки-здоровинки– дають можливість зменшити стомленість і відновити працездатність дошкільнят, розвивають дрібну моторику. Вправи на розвиток дрібної моторики - розвивають м’язи пальців рук, точність, силу, готують руку до письма. Рухливі ігри закріплюють сформовані вміння і навички, стимулюють рухливість, активність дітей, розвивають здатність до співпраці з дорослими і дітьми. Рухливі ігри створюють умови для формування у дітей уміння орієнтуватися в просторі, узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей у грі. Діти вчаться знаходити своє місце в колоні, в колі, діяти за сигналом, швидко переміщатися по залу або на ігровому майданчику. Спільні дії дітей створюють умови для загальних радісних переживань, активної спільної діяльності. У процесі рухливих ігор створюються умови для розвитку психічних процесів і особистісних якостей вихованців, у дітей формуються вміння адекватно діяти в колективі однолітків. Найбільш ефективна організація рухливих ігор на свіжому повітрі (за активної рухової діяльності дітей на свіжому повітрі посилюється робота серця і легенів, а отже, збільшується надходження кисню в кров, що позитивно впливає на загальний стан здоров'я). «РІДНА ПРИРОДА» Ознайомлення дошкільників з природою є одним із головних засобів їх пізнавального розвитку. В процесі оволодіння дітьми природничими знаннями, розширюється їх орієнтація в навколишньому середовищі, формуються пізнавальні здібності, виховується бережливе відношення до природи. У програмовому розділі «Рідна природа» запропонований відповідний об’єм знань про предмети, явища неживої і живої природи, виховання інтересу і любові до неї. Для кожної вікової групи визначені певні програмові завдання ознайомлення дітей з природою, які спрямовані на поступове засвоєння природних знань. Навчання природі рідного краю дітей молодшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку спрямоване на формування та корекцію пізнавального та психічного розвитку дитини в ході оволодіння програмовим матеріалом. У змісті навчального матеріалу для дітей 3-4 та 5-ти років, пропонується ознайомлення дошкільників з рослинами, тваринами, явищами неживої природи; формування вмінь визначати їх в природі, виділяти і правильно називати деякі частини рослин (листя, квіти), називати тварин тощо. Для успішного оволодіння навчальним матеріалом з рідної природи дитини із ЗПР особливе значення мають зорові, слухові сприймання, бо саме через ці канали дитина дістає велику кількість інформації про навколишній світ. Недорозвиток сприймання у дітей із затримкою психічного розвитку пов’язано з порушенням у вищій нервовій діяльності, обробка отриманої від органів інформації відбувається менш успішно. Розвиток сприймання такої дитини потребує особливого підходу. З перших років навчання в дошкільному навчальному закладі вихователь керує сприйманням дитини на заняттях, щоб навчити дітей правильно сприймати і усвідомлювати предмети, об’єкти, явища природи тощо. Для розвитку сприймання дітей із ЗПР програмовий матеріал супроводжується різноманітною наочністю, грою. Програмовим матеріалом передбачені заняття на формування уявлень про предмети і явища природи, з якими діти постійно зустрічаються в житті, встановлення таких зв’язків, які діти можуть пізнати в процесі предметно-чуттєвої діяльності на заняттях, іграх і відобразити їх в формі конкретних уявлень. Такі заняття є основною формою організації дітей із затримкою психічного розвитку при ознайомленні з природою. Заняття проводять в певні години по розробленому плану, згідно програми. Заняття будують так, щоб в процесі ознайомлення з природою формувався пізнавальний розвиток, мовлення, виховувався інтерес та любов до природи. Спостереження є основним методом ознайомлення молодших дошкільників з природою. Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи та зв’язки між ними. З метою корекції довільної уваги та пам’яті дошкільнят в програмі передбачені завдання на спостереження, наприклад, спостерігати за пташками, щоб довідатися, як вони літають, де сплять, які мають домівки. Деякі завдання передбачають цілеспрямоване спостереження за явищами природи, тваринами тощо, що забезпечує розвиток довільної уваги і формуванню елементів довільної пам’яті. Розвиток властивостей і видів уваги, пам’яті дошкільнят із ЗПР суттєво залежить від вагомості, емоційності, цікавості матеріалу, від характеру діяльності, яку виконує дитина. Під час занять на спостереження діти 3-4 років навчаються виділяти окремі прикмети тварин, порівнювати їх по зовнішніх ознаках; визначати особливості будови рослин, тварин, встановлювати їх залежність від умов проживання. Ознайомлення з природою навколишнього світу сприяє формуванню та корекції у дітей із ЗПР сприймання, уваги, пам’яті, мислення тощо. Тому вихователь під час занять використовує дидактичні засоби: слово (вихователя, дитини, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічних засобів, дидактичних матеріалів); об’єкти живої і неживої природи, їх зображення; дія (дитини, вихователя, дидактичні вправи, елементарні досліди). Добирають їх залежно від віку, форм мислення, рівня розумового розвитку дошкільника. Ознайомлення з природою передбачає проведення занять-екскурсій. Специфічне значення екскурсій полягає в забезпеченні першого сприймання невідомих предметів і явищ. За правильної методики таке сприймання є яскравим і цілісним, наповненим емоційним ставленням дитини із ЗПР до побаченого, що сприяє розвитку та корекції її пізнавальних інтересів. На таких заняттях діти знайомляться з явищами і об’єктами природи; рослинами і тваринами в куточку природи, на території дитячого саду, в лісі, на полі, в саду, в гаю тощо. Під час ознайомлення з рідною природою діти навчаються виконувати самостійні практичні дії у природі (полити квітку, погодувати рибок тощо), вчаться ставитися до природних об’єктів дбайливо та уважно. Тому ще одним видом занять під час формування зуявлень про природу є праця. Працю і спостережливість дітей за рослинами і тваринами в «куточку природи» організовують протягом року. Праця в «куточку природи» проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами, навчаються бережно ставитися до них, оволодівають елементарними трудовими навичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім і самостійно. Організація праці дітей залежить від віку. Діти 3 років тільки спостерігають, як вихователь доглядає за рослинами, на четвертому році життя навчаються не лише спостерігати, але й самі приймати участь в цій роботі. Молодші дошкільники 5-ти років навчаються виконувати окремі доручення вихователя по догляду за рослинами. Пізнання природи допомагає дітям 3-4 та 5-ти років із затримкою психічного розвитку адаптуватися в навколишньому світі, підтримувати зацікавленість і допитливість, активність і самостійність. У процесі ознайомлення малюків з природою вихователь вирішує важливі корекційно-розвивальні завдання спрямовані на сенсорний розвиток, формування у дітей елементарних форм предметно-дієвого й наочно-образного мислення, довільної уваги, уяви тощо. Вихователь створює умови для включення дітей у реальну діяльність по догляду за рослинами, що знаходяться в «куточку природи», на подвір’ї, навчає спостерігати за тваринами, що дозволяє формувати у дитини зацікавленість, спостережливість, увагу, а також елементарні дії самоконтролю. Особливо добре, якщо в дошкільному дитячому закладі є «живий куточок», що дозволить дітям спостерігати за поведінкою птахів, комах, кішок, собак, виховуючи емоційну чуйність і гуманні почуття. На кожному з занять, які передбачені програмою, розв’язуються навчальні, корекційно-розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчального змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття є невеликим за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті відбувалося первинне сприймання нового матеріалу, його осмислення та закріплення, а на наступних – розширення знань, умінь, навичок. У розділі «Рідна природа» для дітей 6-7 років простежується чітка екологічна та валеологічна спрямованість змісту, до якого увійшли такі основні ідеї та поняття: - єдність та взаємозв’язок живого і неживого в природі (нежива природа – джерело задоволення потреб живих організмів; зв’язок рослин і тварин проявляється в різноманітній пристосованості до середовища існування); - єдність живого та неживого в природі розкривається через поняття «живий організм»: живі істоти дихають, живляться, пересуваються, відчувають, розмножуються; - живе може існувати тільки за умови цілісності його зв’язків з природним середовищем та відповідності умов середовища його потребам; - єдність людини і природи (людина як біологічна жива істота є частиною природи, вона здатна діяти усвідомлено, передбачаючи наслідки своїх дій; взаємодія людини і природи розкривається через вплив природи на людину і людини на природу). Враховуючи індивідуальні вікові особливості дітей 6-7 років із затримкою психічного розвитку, ознайомлення дітей з природою починається з природи місцевості, у якій вони проживають і в якій знаходиться дошкільний навчальний заклад. Дітей знайомлять з деревами, чагарниками, трав’янистими рослинами своєї ділянки, території дошкільного навчального закладу, довколишнього парку, гаю. У програмовому матеріалі звертається увага дітей на особливості клімату місцевості, на сезонні зміни у природі. Поступово, із засвоєнням знань, коло інтересів дітей розширюється; збільшується обсяг матеріалу, його глибина, і до 6-7 років діти отримують цілісне уявлення про природу рідного краю. У змісті розділу «Рідна природа» прослідковується послідовність, систематичність, конкретність викладу матеріалу, наявність завдань розвивального спрямування, введення корекційно-розвивального змісту, що будується з урахуванням своєрідностей розвитку мислення цих дітей і особливостей даного розділу програми. У старшому дошкільному віці, коли розвивається словесно-логічна форма мислення, можливі різноманітні поєднання дидактичних засобів, що залежить від матеріалу, який вивчається, індивідуальних особливостей дітей. Робота з реалізації корекційно-розвивального змісту розділу «Рідна природа» здійснюється, в першу чергу, в повсякденному житті дітей шляхом спостережень, екскурсій, практичної діяльності: дослідів, експериментів, замальовування об’єктів, складання екологічних карт, облаштування екологічних стежок, підбору колекцій, ілюстративного матеріалу тощо. Введення у зміст навчального матеріалу корекційно-розвивальної лінії, сприяє розвитку логічного мислення учнів, розумінню і запам’ятовуванню ними навчального матеріалу; закріпленню отриманих знань; формування способів самоконтролю в процесі пізнання. Завдання вихователя під час спостереженням за явищами неживої природи, навчити дітей оцінювати красу і своєрідність явищ природи; визначати причини явищ, доступні для розуміння дітей; розуміти значення цього явища в житті природи, діяльності людини. Під час спостереження за явищами живої природи (рослинами), вихователь навчає дітей визначати естетичний вигляд і особливості будови рослини; пояснює умови їх життя; повідомляє про їх значення для природи і життя людини. Спостерігаючи за тваринами, вихователь навчає дітей визначати зовнішні особливості будови тварини залежно від способу життя (де живе, чим живиться, як захищається, які зміни відбуваються в зовнішньому вигляді тварини у різні сезони); пояснює значення тварин в природі і в житті людини. Отримані знання уточнюються і закріплюються на заняттях, під час бесід, перегляду відеозаписів чи альбомів, читання художньої літератури. Під час ознайомлення дітей 6-7 років з темою «Пори року», частинами доби, вихователю потрібно пам’ятати, що дошкільники із затримкою психічного розвитку недостатньо диференціюють ці поняття, у них ще не сформована здатність виокремлювати якусь частину з цього поняття. Тому дитині необхідні недовготривалі, систематичні заняття, з використанням різноманітної наочності. Таким чином, засвоєння дітьми на заняттях знань про природу відбувається в 3 етапи: первинне ознайомлення; закріплення; систематизація, узагальнення. Під час первинного ознайомлення дітей з новим матеріалом, вихователь використовує наочні, практичні методи, особливо спостереження, досліди, які забезпечують живе споглядання. На заняттях на закріплення знань вихователь використовує ігри, працю, розповідає про природу, читає дитячу природознавчу літературу. Заняття на систематизацію, узагальнення знань здійснюються за допомогою бесід, дидактичних ігор. У віці 6-7 років праця і спостереження є основним засобом пізнавальної діяльності дітей. Заняття з праці проводяться щоденно в години, відведені для праці. Діти 6-7 років оволодівають вміннями, під наглядом вихователя, виконувати нескладні завдання по догляду за рослинами та тваринами, проводити індивідуальні спостереження за ними. В процесі догляду за рослинами у дітей виробляється вміння правильно користуватись простими знаряддями по обробці землі, отримані знання по догляду за рослинами підкріплюються практично, формується бережливе відношення до природи. В процесі праці, діти практично вивчають зв’язок між умовами для росту рослин, тварин і їх розвитком. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: відрізняють суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур’янів. Проведення корекційного навчання дитини дошкільного віку із затримкою психічного розвитку це довготривалий процес, який вимагає від вихователів розуміння стану дитини, що вона відстає як у інтелектуальному, так і у фізичному розвитку, тому і потребує особливого підходу, спеціального навчання. Вихователю необхідно терпляче спонукати дитину до виконання завдання; ретельно підбирати наочний матеріал для занять і розміщувати його таким чином, щоб зайвий матеріал не відволікав увагу дитини; контролювати діяльність дитини під час занять; змінювати один вид діяльності іншим; розвивати елементи самоконтролю під час виконання завдань; застосовувати індивідуальний підхід. |