Главная страница

Тема 7 ЕМД при МТ. Протокол засідання кафедри від 2013 р. Методичні матеріали до практичного заняття для студентів 5 курсу медичного факультету


Скачать 12.71 Mb.
НазваниеПротокол засідання кафедри від 2013 р. Методичні матеріали до практичного заняття для студентів 5 курсу медичного факультету
АнкорТема 7 ЕМД при МТ.doc
Дата11.04.2017
Размер12.71 Mb.
Формат файлаdoc
Имя файлаТема 7 ЕМД при МТ.doc
ТипПротокол засідання
#4712
страница8 из 8
1   2   3   4   5   6   7   8

4. Техніка виконання навичок при наданні допомоги травмованим
Навичок № 1

Накладання джгута (стандартного)



1. Якщо є можливість - накладіть на рану кінцівки стерильну серветку та притисніть рану для зменшення кровотечі.

2. Місце накладання джгута огорніть тканиною.

3
Мал. 1
. Джгут необхідно накладати вище рани (на стегно або плече) (мал. 1).

4. Першим циркулярним туром джгута здійсніть максимальний тиск до зупинки кровотечі (мал.2).

5. Проведіть фіксацію джгута (мал.3).

6. Запишіть час накладання джгута (мал.4).

7
Мал. 2
. Накладання джгута припиняє надходження крові до ураженої кінцівки, що може спричинити її відмирання, тому через кожні 30 хвилин послаблюйте джгут на 5 хвилин, міцно притискаючи місце рани рукою.


Мал. 3

Мал. 4


Навичок № 2

Накладання джгута-закрутки



1. Якщо є можливість - накладіть на рану кінцівки стерильну серветку та притисніть рану для зменшення кровотечі.

2. Місце накладання джгута огорніть тканиною.

3
Мал. 5
. Джгут необхідно накладати вище рани (на стегно або плече).

4
Мал. 6
. На тканині циркулярно розмістіть дві цупкі мотузки, зав'язавши кожну з них не менше ніж на два вузли (мал. 5).

5. Розмістіть під мотузкою, що знаходиться ближче до рани предмет (ручка, ножиці та ін.) та закручуйте ним мотузку до зупинки кровотечі (мал.6).

6. Зафіксуйте предмет за допомогою мотузки, що розташована зверху (мал. 7).

7. Запишіть час накладання джгута (мал. 8).

8. Накладання джгута припиняє надходження крові до ураженої кінцівки, що може спричинити її відмирання, тому через кожні 30 хвилин послаблюйте джгут на 5 хвилин, міцно притискаючи місце рани рукою.


Мал. 8

Мал. 7


Навичок № 3

Накладання шийного комірця
1. Зафіксуйте голову постраждалого руками (мал. 9).

Мал. 10

Мал. 9


2. Визначте необхідний розмір комірця, вимірявши відстань між кутом нижньої щелепи і надпліччям постраждалого, та визначивши таку ж саму відстань між відповідними точками на комірці (мал. 10-11).

Мал. 12

Мал. 11


3. Розмістіть комірець на передній поверхня шиї постраждалого, підвівши його анатомічний вигин під підборіддя (мал. 12).
4. Зафіксуйте комірець за допомогою липучки (мал. 13).

Мал. 13


Навичок №4

Фіксація постраждалого на довгій транспортувальній дошці
1. Зафіксуйте шийний відділ хребта (навичок 3).

Мал. 14

Мал. 15


2. Переміщення постраждалого на довгу транспортувальну дошку проводиться за одною командою, за принципом «як одне ціле» (мал. 14-17).

Мал. 16

Мал. 17


3. Зафіксуйте постраждалого (голову, тулуб, ноги) на довгій транспортувальній дошці за допомогою ременів (мал. 18-19).

Мал. 18

Мал. 19

Навичок №5

Накладання бинтових пов’язок
1. Постраждалий повинен лежати або сидіти так, щоб частина тіла, яка бинтується, була нерухомою та доступною для накладання пов'язки.

Мал. 20

Мал. 21


2. Бинтування розпочинайте з формування «замка» (мал. 20-23).

Мал. 22

Мал. 23

3. Бинтувати слід від периферії до центру (з низу до верху), зліва на право (за годинниковою стрілкою) (мал. 24).



Мал. 24


4. Кожний наступний шар бинта повинен перекривати попередній не менш ніж на половину.
Навичок №6

Накладання пов’язок за допомогою косинки
1. Постраждалий повинен лежати або сидіти так, щоб частина тіла, на яку накладається пов'язка, була нерухомою та доступною.

2. Розташуйте пошкоджену кінцівку на косинці. Загортаючи кінці косинки, формуйте пов'язку (мал. 25-29).

Мал. 25

Мал. 26


Мал. 29

Мал. 28

Мал. 27



Косинкова пов’язка (вигляд спереду) Косинкова пов’язка (вигляд ззаду)





Косинкова пов’язка на стопу Косинкова пов’язка на сідничну ділянку



Пращевидна пов’язка
на тім’я Косинкова пов’язка




Пов’язка на плече з однієї косинки Пов’язка на плече з двох косинок


Косиночна пов’язка на руку Косиночна пов’язка на молочну залозу




Прщевидна пов’язка на потилицю

Навичок № 7

Фіксація перелому за допомогою м’якої шини


  1. Підберіть необхідний розмір шини (мал. 30-31).



Мал. 30

Мал. 31


Мал. 32

Мал. 33



  1. Надайте шині жолобоподібну форму (мал. 32).

  2. Розмістіть пошкоджену кінцівку на шині та зафіксуйте за допомогою бинта вище та нижче перелому (мал. 33-34).





  1. Мал. 34

    Мал. 35



Завжди необхідно проводити фіксацію двох суглобів: вище та нижче місця перелому.

4. По можливості, зафіксуйте пошкоджену кінцівку за допомогою косинкової пов'язки (мал. 35).
Навичок № 8

Положення пацієнта/постраждалого
1. Підведене положення головної частини тіла на 30°.

Використовується у постраждалих, з підозрою на черепно-мозкову травму. Голова фіксується у нейтральному положенні (мал. 36).

Мал. 36


2. Положення з опущеною головною частиною тіла (протишокове положення).

Використовується при тяжкій травмі хребта, тазу, нижніх кінцівок та при масивній кровотечі (мал. 37).

Мал. 37

Мал. 38


3. Положення з підведеною головною частиною тіла (напівсидяче положення).

Використовується при травмі грудної клітки, бронхіальній астмі та ін. Ефект можна посилити за рахунок опущення ніг (мал. 38).

Навичок №9

Точки притиснення артерії на відстані


Навичок №10

Зняття шолому у мотоцикліста
1. Знімати шолом з постраждалого необхідно вдвох - перший рятувальник фіксує шию та голову, другий знімає шолом (мал.. 39).

2. Один з рятувальників фіксує голову однією рукою - у потиличній ділянці, іншою-утримує нижню щелепу (мал. 40).

3. Другий рятувальник розстібає або розрізає ремінь шолому, потім максимально розтягуючи бокові частини шолому, напівобертальними рухами навколо точки фіксації (точка дотику шолома до поверхні) знімає його (мал.39-41).

4. Категорично забороняється тягнути шолом догори!

Мал. 39

Мал. 40

5. Перший рятувальник, в момент зняття шолома, повинен надійно фіксувати голову та шию.

Мал. 41

6. Після зняття шолому другий рятувальник фіксує голову та шию постраждалого, а перший накладає шийний комірець. 


Навичок №11

Евакуація постраждалого з автомобіля
1. Накладіть постраждалому шийний комірець (див. маніпуляцію №7).

2. У разі необхідності зафіксуйте грудний відділ хребта (мал. 42-43).

Мал. 42

Мал. 43


3. Перемістіть постраждалого на довгу транспортувальну дошку (чи тверду рівну поверхню.

Мал. 44

Мал. 45


4. У разі відсутності іммобілізаційних засобів - використовуйте метод ручної фіксації шийного відділу хребта (мал. 44-45).
Навичок №12

Накладання давлючої пов’язки
1. Накрийте рану стерильною серветкою, поверх якої розташуйте давлючий елемент (нерозгорнутий бинт та ін.) (мал. 46).


Мал. 46

Мал. 47

2
Мал. 48

Мал. 49
. Накладіть циркулярну пов'язку, здійснюючи максимальний тиск на рану (мал. 47-49).




Мал. 50


Схема давлючої пов'язки і розміщення давлючого елемента (мал. 50).

Маніпуляція №18

Накладання пов’язки при наявності стороннього тіла в рані
1. В жодному разі не виймайте з рани стороннє тіло! Це може посилити та/або відновити кровотечу.

2. Обережно огорніть стороннє тіло стерильною серветкою (мал. 51).


3
Мал. 51

Мал. 52
. Зафіксуйте стороннє тіло за допомогою двох марлевих/бинтових валиків (мал. 52).


4
Мал. 53

Мал. 54
. Накладіть фіксуючу пов'язку на рану не зміщуючи стороннього тіла (мал. 53-54).
Маніпуляція №19

Накладання пов’язки при наявності внутрішніх органів в рані
1. Розріжте одяг, який заважає проведенню маніпуляції (мал. 55).

2. Накладіть на внутрішні органи, що знаходяться в рані, стерильну серветку, по можливості змочивши її стерильним фізіологічним розчином мал. 56-57).



Мал. 55

Мал. 56


  1. Обережно зафіксуйте серветку не здійснюючи тиску на рану (наприклад, за допомогою лейкопластиру) (мал. 58).




-
Мал. 57

Мал. 58
В жодному випадку не намагайтесь вправити внутрішні органи, що знаходяться в рані, у черевну порожнину!

- Не заливайте в рану розчин йоду чи спирт - достатньо накласти стерильну пов'язку!

- Не забувайте про власну безпеку: надавайте допомогу у гумових рукавичках!

Додаток 1.

ПРОГРАМА ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ ІЗ ПОЛІТРАВМОЮ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ

1. Оцінка тяжкості стану та виявлення порушень дихання та кровообігу, які загрожують життю.

2. Проведення екстрених реанімаційних заходів при гострих розладах життєвих функцій.

3. Проведення знеболювання та іммобілізації.

4 Швидка госпіталізація до спеціалізованого стаціонару.


Додаток 2.

СХЕМА ПЕРВИННОГО ОГЛЯДУ ТРАВМОВАНОГО

1. Здійснити ревізію порожнини роту та її механічне очищення за призначенням

2. Визначити функцію дихання. Якщо частота дихальних рухів <10 або >30 за одну хвилину або постраждадий без свідомості - необхідно виконати ендотрахеальну інтубацію.

3. Визначити показники кровообігу - частоту пульсу та артеріальний тиск. Пам'ятайте, що закритий масаж серця з частотою 80-100 натискань за одну хвилину забезпечує лише 1/3 нормального серцевого викиду.

4. Визначити рівень свідомості.

5. Зняти одяг для визначення ушкоджень, які загрожують життю: закрита травма або проникаюче поранення із нестабільними життєвими ознаками, закрита або відкрита черепно-мозкова травма, ушкодження спинного мозку, тяжкі опіки, чисельні переломи великих кісток.

Додаток 3.

ЗАХОДИ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ

1. Невідкладне лікування гіпоксії - застосування кисню під тиском 60 мм рт.ст. та вище. Інгаляція кисню може бути зменшеною, якщо спостерігають: зменшення серцевого викиду внаслідок шоку, анемії та гіпоксії. Кисневий запит може збільшувати біль, паніку та неспокій. Лікування гіповолемії розчинами кристалоїдів, колоїдів та препаратів крові, додатково можливо застосування катехоламінів. Якщо на догоспітальному етапі кровотечу неможливо зупинити, для відновлення ОЦК слід розпочати внутрішньовенну інфузію (0,9% NaCl, розчин Рінгера, реосорбілакт) та найшвидше транспортувати постраждалого до лікувального закладу.

2. Іммобілізація та раннє введення метілпреднізолона постраждалим із травмою спинного мозку. З метою запобігання вторинних пошкоджень спинного мозку, оточуючих тканин та судин, важливим додатковим заходом є іммобілізація шийного відділу хребта та транспортна іммобілізація переломів довгих трубчатих кісток.

3. Знеболювання шляхом застосування опіоїдів, нестероїдних протизапальних засобів або кетаміну.
Додаток 4

ДОСВІД НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ НА ДОГОСПІТАЛЬНОМУ ЕТАПІ В США.

На догоспітальному етапі, в США, в умовах міста медичну допомогу надає бригада у складі двох парамедиків які поперемінно виконують функцію водія санітарного транспорту. Після прибуття до лікарні один з них бере активну участь в госпіталізації травмованого:

1. Допомагає медичному персоналу відділення невідкладної медичної допомоги (emergenci depatment):

- перекласти хворого на ліжко;

- якшо потрібно налагодити додаткову інфузію розчинів;

- налагодити інгаляцію кисню з використанням стаціонарного обладнання.

2. Оформляє необхідну медичну документацію (аналог супровідного листа).

Доки йде передача хворого в лікарні другий парамедик, який виконував функції водія, проводить санітарну обробку санітарного транспорту:

1. Обробляє салон дезінфікуючими розчинами.

2. Змінює білизну на ношах.

Час передачі хворого становить близько 40 хв.

Якщо нещасний випадок стався за межами міста, коли час транспортування наземним транспортом складає понад 20 хвилин використовують гелікоптер згідно програми "Life flight". У такому випадку бригада складається з лікаря відділення невідкладної медичної допомоги (emergenci physician) та кваліфікованої медичної сестри.

1   2   3   4   5   6   7   8


написать администратору сайта