|
|
СУЛМ, 2010. Робоча програма навчальної дисципліни сучасна українська літературна мова ( за вимогами кредитномодульної системи )
Тема 2. Типи лексичних значень слів.
Лексичне значення слова й поняття. Однозначні слова. Полісемія як лексико-семантичне явище. Пряме й переносне значення слова. Основні типи переносних значень слів.
Тема 3. Парадигматичні відношення в системі лексичних одиниць.
Омонімія як лексико-семантичне явище. Типи омонімів. Розрізнення омонімів і багатозначних слів. Синонімія як лексико-семантичне явище. Основні типи синонімів. Поняття про синонімічний ряд. Антонімія як лексико-семантичне явище. Загальномовні й контекстуальні антоніми. Пароніми.
Тема 4. Характеристика лексики української літературної мови за походженням.
Історичні зміни словникового складу мови. Зміни в лексичному значенні слова, етимологія слів. Незапозичена лексика. Співвідношення спільнослов’янської і власне української лексики. Старослов’янізми у складі лексики української мови. Запозичення із слов’янських мов.
Тема 5. Лексичні запозичення в українській мові.
Типи лексичних запозичень. Запозичення з грецької, латинської, інших європейських та східних мов. Ознаки іншомовних слів. Адаптація запозичень у лексичній системі української мови. Українські слова в інших мовах.
Тема 6. Характеристика лексики української мови за сферами комунікативного функціонування.
Поняття про активну й пасивну лексику. Територіальні й соціальні діалектизми, сфери функціонування. Неологізми, історизми й архаїзми, особливості їх побутування. Оказіоналізми.
Тема 7. Характеристика лексики української мови за стилістичними ознаками.
Загальновживані слова. Стилістично забарвлена лексика. Лексика високого та низького стилів. Термінологія. Проблема суржику. Принципи лексичного аналізу слова.
Тема 8. Фразеологізм як тип мовної одиниці.
Предмет і завдання фразеології. Фразеологізм як мовна одиниця. Фразеологізм і слово. Фразеологізм і словосполучення. Питання про межі фразеології. Вияв у фразеологізмах національної специфіки мови.
Тема 9. Класифікація фразеологізмів.
Семантичні типи фразеологізмів. Інші класифікації фразеологізмів. Джерела фразеологізмів. Багатозначність, синонімія та антонімія у фразеології. Мовні кліше, штампи, складені найменування. Поняття про паремію. Прислів’я, приказки, афоризми.
Тема 10. Українська лексикографія.
Лексикографія як лінгвістична дисципліна. Відомості з історії української лексикографії. Типи словників. Сучасні словники української мови. Електронні словники.
Теоретичні знання.
Студенти повинні знати:
спеціальні лінгвістичні дослідження, лінгводидактичні й науково-популярні праці з відповідної проблематики;
обсяг поняття «слово», співвідношення слова й поняття, роль словесних знаків у фіксації результатів пізнавальної діяльності людини;
функції слова;
принципи рівневої організації мови;
головні засади системного, взаємопов’язаного функціонування лексичних одиниць у словниковому складі української мови;
лінгвістичну природу й можливі сфери функціонування синонімів, антонімів, омонімів, паронімів;
диференціацію лексичних одиниць за ступенем їх уживаності в мовленнєвій практиці, залежність індивідуального лексичного запасу мовця від рівня освіченості, сфери професійної діяльності, загальної культури;
класифікацію лексики української мови з погляду походження, причини й джерела лексичних запозичень;
склад лексики української мови із стилістичного погляду;
класифікаційні ознаки фразеологізмів, їх типи;
співвідношення між лексичним значенням слова та значенням фразеологізму;
джерела формування української фразеології;
основні словники української мови.
Практичні вміння й навички.
Студенти повинні вміти:
з’ясовувати різні вияви відношень і зв’язків між словами;
визначати механізми формування багатозначності слів, порівнювати власне мовну (значеннєву) і художньо-зображальну (образну) природу метафори, метонімії, синекдохи;
з’ясовувати лінгвістичну природу омонімів, омографів й омофонів і відмінності між омонімічними та багатозначними словами;
аналізувати конкретні випадки використання синонімів, омонімів, антонімів, паронімів у писемному та усному мовленні;
розрізняти й характеризувати слова за ознаками активного й пасивного функціонування;
розрізняти й кваліфікувати архаїзми, історизми, з’ясовувати номінативну сутність неологізмів та оказіоналізмів, пояснювати на цій основі тісні зв’язки між мовою та суспільством;
аналізувати функціональне співвідношення між літературно-нормативною лексикою і словами-діалектизмами;
аналізувати значеннєву і формально-граматичну специфіку слів іншомовного походження;
розрізняти й характеризувати лексичні одиниці за стилістичним забарвленням;
використовувати відповідну наукову та лінгводидактичну літературу;
виконувати лексичний аналіз слів;
досягати ефективного слововживання в усному й писемному мовленні;
домагатися експресивно-виражального багатства усного й писемного мовлення за допомогою доречного вживання фразеологізмів;
характеризувати лінгвістичну природу фразеологізмів;
визначати самобутню специфіку української фразеології;
виконувати фразеологічний аналіз;
визначати тип словника, з’ясовувати його призначення і значення для лінгвістичних досліджень;
аналізувати структуру словника і словникової статті;
визначати спосіб лексикографування матеріалу;
узагальнювати лінгвістичну інформацію, яку подає словникова стаття.
Модуль 6. Морфеміка і словотвір.
Тема 1. Морфема як тип мовної одиниці.
Морфеміка як лінгвістична дисципліна. Поняття морфеми, її співвідношення з іншими одиницями мови. Морф і морфема, аломорфи і варіанти морфем.
Тема 2. Типи морфем в українській мові.
Класифікація морфем української мови: за значенням, за позицією в структурі слова, за функцією, за формою, за ступенем повторюваності, за походженням. Поняття нульової морфеми. Полісемія, омонімія, синонімія, антонімія морфем.
Тема 3. Основа слова. Морфемний аналіз слова.
Морфемний склад слова. Основа слова і закінчення. Типи основ. Подільність основ. Історичні зміни в морфемній структурі слова (спрощення, перерозклад, ускладнення, декореляція). Принципи морфемного аналізу слова. Етимологічний аналіз слів.
Тема 4. Морфонологія.
Морфонологія як учення про регулярні фонологічні процеси у складі морфем, пов’язані із словотвором і словозміною. Поняття морфонологічної позиції і морфонеми. Закономірності сполучуваності морфем у слові. Морфотактика. Морфонологічні явища (елізія, інтерфіксація, аглютинація, фузія, накладання, морфонологічні чергування, наголос).
Тема 5. Словотвір як учення про мотивацію і творення похідних слів.
Об’єкт і завдання словотвору, зв’язок з іншими мовознавчими дисциплінами. Поняття похідного слова (деривата). Похідність і подільність слів. Диференційні ознаки похідних слів. Твірна основа і словотворчий формант. Словотвірна структура слова. Словотвірна пара. Словотвірна мотивація. Особливості семантичної мотивації.
Тема 6. Основні поняття словотвору.
Словотвірне значення. Словотвірний ланцюжок, його будова. Поняття словотвірної системи мови. Словотвірний тип і словотвірне значення. Різновиди словотвірного типу. Продуктивність словотвірного типу. Словотвірна парадигма. Словотвірне гніздо, його структура. Поняття словотвірної моделі.
Тема 7. Способи словотворення в українській мові.
Поняття способу словотворення. Класифікація способів словотворення. Поняття форманта. Морфологічні способи творення слів: афіксальні, безафіксні, змішаного типу; складання (основоскладання, словоскладання, змішані способи творення складних слів, абревіація, її типи).
Тема 8. Неморфологічні способи словотворення.
Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення, його різновиди. Синтаксичний, морфологічний, семантичний ступені переходу слів з однієї лексико-семантичної групи в іншу. Лексико-семантичний і лексико-синтаксичний способи словотворення.
Тема 9. Словотвір різних частин мови. Словотвірний аналіз.
Словотвір іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Принципи й процедура словотвірного аналізу слів.
Теоретичні знання.
Студенти повинні знати:
базові поняття морфеміки;
класифікацію морфем української мови за різними ознаками;
функціональні відмінності між кореневими й афіксальними морфемами;
історичні зміни в морфемній структурі слів;
основні морфонологічні явища;
принципи та процедуру морфемного аналізу слова;
основні поняття словотвору;
зміст словотвірних категорій;
поняття словотвірної системи як сукупності похідних лексичних одиниць у їх взаємозв’язках;
семантичні відношення між твірним і похідним словами;
способи словотворення в українській мові;
механізм творення похідних;
засади словотвірного аналізу слів;
Практичні вміння й навички.
Студенти повинні вміти:
ідентифікувати й кваліфікувати з функціонального погляду всі різновиди морфем;
аналізувати морфемну структуру слова як системно впорядковану єдність його значущих складових частин;
характеризувати типові зміни в морфемній структурі слова;
з’ясовувати й пояснювати морфонологічні явища;
користуватися словниками морфем;
виконувати морфемний аналіз слова;
ідентифікувати й визначати лінгвістичну сутність властивих українській мові способів словотворення;
з’ясовувати продуктивність відповідних способів словотворення, механізми творення фактично безмежної кількості слів від непохідних і похідних основ за допомогою обмеженої кількості афіксальних морфем;
використовувати в інтерпретації українського словотворення відомості про реальне функціонування таких категорій, як словотвірна парадигма, словотвірне гніздо, словотвірний ланцюжок, словотвірний тип;
виконувати словотвірний аналіз слів.
Модуль 7. Граматика.
Тема 1. Основні поняття граматики.
Предмет і завдання граматики. Розділи граматики. Основні граматичні поняття: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Відмінність граматичного значення від лексичного. Способи й засоби вираження граматичних значень слів в українській мові. Синтетичні та аналітичні граматичні форми слів. Парадигма слова, повні й неповні парадигми. Морфологічні, синтаксичні, функціонально-семантичні («приховані») граматичні категорії.
Теоретичні знання.
Студенти повинні знати:
поняття про граматику як структуру, «скелет» мови, а саме систему засобів і правил творення слів, словоформ і їх зв’язку в процесі комунікації;
граматичну будову СУЛМ;
основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія;
загальні принципи системності граматичного рівня української мови і конкретні механізми його функціонування на засадах взаємозумовлених правил.
Практичні вміння й навички.
Студенти повинні вміти:
конкретизувати абстрактну суть таких понять, як «граматика», «морфологія», «граматична система»;
з’ясовувати лінгвістичну природу граматичної форми, граматичного значення, граматичного способу, граматичної категорії;
розкривати конкретні механізми функціонування граматичного рівня української мови на засадах строго взаємозумовлених правил.
Модуль 8. Морфологія. Іменні частини мови.
Тема 1. Частини мови і принципи їх класифікації.
Морфологія як розділ граматики, її предмет і завдання. Поняття частин мови. Принципи класифікації слів за частинами мови. Повнозначні й службові частини мови. Проблема поділу слів на частини мови в сучасному мовознавстві.
Тема 2. Іменник як частина мови.
Загальна характеристика іменника. Лексико-граматичні розряди іменників: власні / загальні, істот / неістот, конкретні / абстрактні, іменники збірні, одиничні, предметні і речовинні.
Тема 3. Граматичні категорії іменників.
Морфологічна категорія роду іменників. Семантичний і формально-граматичний принципи розподілу іменників за родами. Класифікація іменників за родами. Іменники парного роду, спільного роду (маскулізми, фемінативи), подвійного роду. Хитання в роді. Рід абревіатур. Рід незмінюваних іменників. Категорія числа іменників.
Тема 4. Категорія відмінка іменників. Словозміна іменників.
Система відмінків української мови. Семантика відмінків. Парадигми відмінювання іменників.
Тема 5. Прикметник як частина мови.
Загальна характеристика прикметника. Граматичні категорії прикметника. Короткі, стягнені і нестягнені форми прикметників. Відмінювання прикметників.
Тема 6. Лексико-граматичні розряди прикметників.
Якісні, відносні, присвійні прикметники. Проміжні розряди прикметників. Якісні прикметники безвідносної і співвідносної міри якості. Ступені порівняння якісних прикметників.
Тема 7. Числівник як частина мови.
Значення числівника і його граматичні ознаки. Широке й вузьке розуміння числівника як частини мови. Функціональні (кількісні – означено-кількісні (власне кількісні, збірні, дробові), неозначено-кількісні; порядкові) і структурні (прості, складні, складені) типи числівників. Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками.
Тема 8. Займенник як частина мови.
Загальна характеристика займенника. Поділ займенників на розряди за значенням і функціональним співвідношенням з іншими частинами мови. Словозміна займенників.
Теоретичні знання.
Студенти повинні знати:
типологічну природу української мови як виразно флективної;
принципи виділення частин мови;
поняття «частина мови»;
природу українського іменника та його категорії, особливості відмінювання;
особливості прикметника як частини мови, лексико-граматичні розряди прикметників (основні й проміжні), правила творення й уживання ступенів порівняння якісних прикметників, правила словозміни;
характеристику числівника як частини мови, розряди та правила відмінювання числівників;
неоднозначний статус порядкових прикметників – порядкових числівників;
лінгвістичні засади виділення займенників в українській мові в окремий клас слів, групи займенників, особливості відмінювання й функціонування.
Практичні вміння й навички.
Студенти повинні вміти:
аналізувати лінгвістичну й когнітивну природу принципів виділення частин мови;
з’ясовувати значення поняття «частина мови», розкривати дискусійний, суперечливий характер поділу слів на частини мови;
з’ясовувати частиномовну природу іменника;
аналізувати й узагальнювати принципи розподілу іменників за типами відмін;
з’ясовувати лінгвістичну сутність іменникової категорії відмінка, аналізувати в доступній формі значення відмінкових форм, розкривати мотивацію термінологічного позначення відмінків;
характеризувати взаємодію прийменників і відмінкових форм іменників;
аналізувати лінгвістичну природу прикметника як однієї з частин мови, з’ясовувати когнітивну сутність ознаки як обов’язкової умови виділення окремого предмета позамовної дійсності;
визначати засади виділення лексико-граматичного розряду якісних прикметників, характеризувати властивий їм комплексний склад диференційних лінгвістичних ознак, з’ясовувати мовне відображення градації ознак за допомогою спеціальних форм – ступенів порівняння, пояснювати неможливість творення форм ступенів порівняння від якісних прикметників зі значеннями абсолютних ознак, характеризувати співвідношення вищого і найвищого ступенів порівняння з іншими мовними засобами вираження міри вияву відповідних ознак – лексичними показниками;
з’ясовувати лінгвістичну й когнітивну природу лексико-граматичних розрядів відносних і присвійних прикметників;
з’ясовувати принципи прикметникової словозміни, обґрунтовувати чинність початкової форми прикметникової лексичної одиниці – називного відмінка однини чоловічого роду, характеризувати розрізнення твердої і м’якої груп прикметників;
використовувати історичні й діалектологічні коментарі, пояснювати співіснування в системі прикметникової словозміни форм зі стягненими і нестягненими закінченнями, форм з нульовим закінченням;
дотримуватися сучасних правописних норм, пов’язаних з іменниковою і прикметниковою словозміною;
обґрунтовувати виділення в системі повнозначних частин мови числівника як окремого лексико-граматичного класу слів, пояснювати частиномовну специфіку іменникових числових назв на тлі власне числівників;
з’ясовувати розвиток кількісних числівників;
характеризувати особливості відмінювання різних структурних розрядів числівників з особливою увагою до функціонування паралельних відмінкових форм та особливості поєднання числівників з іменниками;
з’ясовувати частиномовну природу займенника, обґрунтовувати засади виділення семантичних розрядів займенника, характеризувати поділ займенників за граматичними ознаками;
визначати роль займенників в ідентифікації учасників мовної комунікації.
Модуль 9. Морфологія. Дієслово. Незмінювані частини мови.
|
|
|
Скачать 0.66 Mb.