Роль класифікацій в економічній статистиці
 Скачать 1 Mb.
|
|
42. Показники оцінки працездатності та навантаження Працездатність людини є функцією багатьох змінних, залежить від вихідного функціонального стану людини та дії факторів навколишнього середовища взагалі і виробничого — зокрема. У зв’язку з цим для її оцінки використовується система різних показників, які характеризують як кількісні і якісні результати роботи, так і функціональні стани працівника. Методика оцінки працездатності передбачає обов’язкове додержання певних правил: в кожному конкретному випадку слід спиратися на показники, найбільш адекватні для даного виду праці; не обмежуватися одним показником, а використовувати їх систему; при аналізі показників враховувати нормальні зрушення їх у зв’язку з добовою періодикою; кількісні показники необхідно обов’язково доповнювати якісними. Для оцінки працездатності застосовуються три групи показників, які характеризують результати виробничої діяльності, фізіологічні зрушення і зміни у психічних функціях людини в процесі праці. Це виробничі, фізіологічні і психологічні показники. До виробничих показників належать: продуктивність праці — виробіток продукції за одиницю часу; трудомісткість роботи — витрати часу на виробничу операцію; якість роботи (продукції) — наявність браку; втрати робочого часу і простої устаткування з вини працівника. Зазначимо, що якісні показники роботи більш інформативні для оцінки працездатності, оскільки вони великою мірою залежать від функціонального стану працівника і раніше знижуються в зв’язку з втомою, ніж кількісні показники. До фізіологічних показників належать: величина енергозатрат; частота пульсу, ударний і хвилинний об’єм крові; м’язова сила; м’язова витривалість; час сенсомоторних реакцій; частота дихань, легенева вентиляція, коефіцієнт споживання кисню; сила, рухливість, урівноваженість процесів збудження і гальмування; критична частота злиття мигтінь; тремор (тремтіння рухової ланки); температура шкіри. Крім оцінки динаміки цих показників протягом робочого дня слід дати якісну оцінку, критеріями якої можуть бути: показники роботи при максимальному напруженні; фізіологічні затрати на одиницю роботи в динаміці робочого дня, тобто своєрідні коефіцієнти корисної дії працівника. До психологічних показників належать: увага (концентрація, переключення, розподіл); мислення; пам’ять; сприймання; емоційно-вольове напруження. Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості вакантних робочих місць:  43. . Статистичні показники економічної активності на ринку праці. Економічна активність населення — характеризується розподіл населення за статусом економічної активності, сюди відносять абсолютні показники і відносні рівні економічної активності, зайнятості, безробіття.
44. Джерела інформації про зайнятість населення Джерелами інформації для моніторингу соціально-трудової сфери України є статистичні показники, котрі характеризують соціально-демографічний стан населення, зайнятість, ринок праці та безробіття, умови праці на підприємствах, доходи та рівень життя населення. Показники, що використовуються, мають бути реаль ними, вірогідними та загальновизнаними. У моніторингу використовуються, здебільшого, комплексні показники, які складають ся з окремих статистичних даних. Для моніторингу соціально-тру дової сфери статистика необхідна, але її недостатньо, необхідні також дані експертів — керівників і спеціалістів та дані працівників підприємств і організацій, які збираються в ході соціологічних обстежень. Трудова діяльність населення є досить складним об'єктом дослідження та статистичного спостереження, оскільки в її центрі стоїть людина з певним набором особистісних та професійних якостей та характеристик. Важливим об'єктом дослідження є також підприємства, на яких безпосередньо здійснюється трудова діяльність. Од нак інформація, отримана під час дослідження підприємств, не дає відомостей про людей, які шукають роботу, здійснюють незареєстровану трудову діяльність, тобто цілісна картина щодо масштабів пропозиції праці в цьому випадку залишається недоступною. Ті самі дослідження, які стосуються окремого індивіда, чи інституціональних структур — профспілок, організацій роботодавців тощо, також не в змозі висвітлити повною мірою стан та тенденції роз витку в соціально-трудовій сфері. Потрібно комплексне використання всіх можливих джерел та методів здобуття інформації. До основних джерел інформації про зайнятість та соціально-трудові відносини належать такі: • адміністративна статистика; • вибіркові обстеження домогосподарств; • переписи населення; • вибіркові обстеження та перепис підприємств; • соціологічні обстеження. Адміністративна статистика — це стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій, державної служ би зайнятості та інших суб'єктів економічної діяльності, органів державного управління. До основних переваг цього джерела інформації належать: порівняна дешевизна; постійність інформації, яка дає змогу стежити за тривалістю та динамікою процесів з початку їх обліку; можливість отримання інформації по конкретних гру пах сукупності без похибки у вибірці. Але для цього способу отри мання інформації характерні й певні недоліки, серед яких такі: охоплення зареєстрованого контингенту тільки формально, відповідно до прийнятих правил; залежність від змін у правилах реєст рації (законодавства, правил виплати допомоги тощо); неможливість отримати комплексну інформацію щодо індивідуального об'єкта. Вибіркові обстеження домогосподарств — це дослідження у вигляді опитування з високою мірою регулярності — раз на рік, на півроку чи на квартал. Ці обстеження дають змогу отримати інформацію про всю робочу силу, її структуру, здійснити одночасне, за гальне та взаємовиключне вимірювання кількості зайнятих, без робітних, економічно неактивного населення, отримати достовірні дані про рівень життя. Багато з міжнародних стандартів та класи фікацій можуть бути застосовані лише за умов регулярного здій снення вибіркового обстеження домогосподарств. Виділяють такі переваги цього способу отримання інформації: визначення статусу зайнятості відповідає прийнятим міжнародним стандартам та визначенням; обстеження дає інформацію про весь контингент, що вивчається; результати досліджень різних періодів є порівняльними між собою; надається велика кількість додаткової інформації; отримується комплексна інформація щодо індиві дуального об'єкта, що дає змогу досліджувати взаємозв'язки різних характеристик; це дослідження може здійснюватись незалежно від інших, не потребує адаптації до існуючих статистичних систем чи їх зміни. До недоліків вибіркових обстежень домогосподарств відносять такі: використання вибірки мало підходить для аналізу даних на окремій місцевості, оскільки з розбиванням вибірки підвищуєть ся її похибка; необхідність вкладення великих коштів та зусиль зумовлює здійснення такого дослідження не частіше, ніж раз на квартал, а адміністративні джерела здатні давати більш оперативні дані; непостійність вибірки утруднює отримання даних за трива лий період спостереження. Дуже важливим джерелом інформації є переписи населення, котрі мають дещо спільне з попереднім способом збору інформації. Головна відмінність між ними полягає у масштабах обстеження, тобто в повному охопленні досліджуваної сукупності населення переписом, на відміну від вибіркових досліджень домогосподарств. Це джерело інформації дає змогу отримати всеосяжну інформацію про населення, що вимагає обмеженості переліку питань з приводу кожного конкретного аспекту дослідження населення. 45.Основні види цін за якими оцінюються потоки продукції та послуг в СНР З економічної теорії відомо, що ціна є формою виразу споживчої вартості одиниці товару або послуги. У конкретних умовах місця та часу ціна може мати певні відхилення від реальної споживчої вартості, зумовлені впливом випадкових причин та обставин або дією системних чинників. Показникистатистики цін дають характеристику рівня останніх, їх структури тадинаміки. Державна статистика веде спостереження та досліджує роздрібні ціни, тарифи на послуги, оптові ціни підприємств, кошторисні ціни на будівельні об’єкти, ціни зовнішньої торгівлі та інші ціни й тарифи. В умовах ринку значення статистичних досліджень цін і тарифів таскладність отримання інформації одночасно підвищуються. Завдання, щопостають у зв’язку з цим, наводяться в багатьох розділах Програмиреформування державної статистики на період до 2002 року. До завдань статистики цін і тарифів безпосередньо належать: а) дослідження рівня, структури й динаміки оптових та роздрібних цін ітарифів на послуги; б) внутрішні регіональні та міждержавні порівняння цін і тарифів; в) розрахунок індексів-дефляторів для оцінювання динаміки макроекономічних показників системи національних рахунків (СНР), змінифізичного обсягу виробництва в окремих галузях, динаміки споживаннянаселення та купівельної спроможності грошей. Вирішувати ці завдання в умовах ринкових відносин потрібно з використанням особливих методик статистичного спостереження тадослідження, що враховують специфіку об’єкта, а також значущість іможливості подальшого використання отриманих результатів наміждержавному, загальнодержавному, місцевому, галузевому та іншихгосподарсько-адміністративних рівнях. Окрім того, здобута інформація про ціни й тарифи широко використовується в маркетинговій діяльності, коли досліджується загальний стан товарного та фінансового ринків і окремих їх сегментів, вивчаються інвестиційна та страхова діяльність, виробниче, невиробниче та особисте споживання населення, подається загальна оцінка рівня життя, а також під час розгляду інших, не менш суттєвих питань економічної практики, яким присвячені відповідні розділи підручника. Згідно з чинною в Україні версією СНР потоки продукції та надання послугоцінюються за цінами, що фактично застосовуються в операціях. На ринковітовари та послуги основними цінами є ті, що склалися на ринку в період виробництва. Неринкові товари та послуги оцінюються за собівартістю. СНР передбачає окреме вивчення цін виробників та цін покупців. Ціна виробника відбиває ринкову вартість випуску товарів та послуг, що складається на підприємстві, яке виробляє продукцію або послуги. Вона утворюється з прямих витрат виробничого підприємства та проміжних його витрат, що вимірюються ним за цінами покупця (продукти короткострокового користування і послуги інших виробників, що використані виробництвом, включаючи ремонт і обслуговування основних фондів; куповані науково-технічні розробки та дослідження, поточні витрати з купівлі і продажу землі та нематеріальних активів, фінансові вимоги тощо), прибутку виробника, а також сальдо побічних податків з відрахуванням отриманих субсидій. Ціна покупця є ринковою вартістю товарів та послугпісля доставки покупцеві. Вона дорівнює ціні виробника з доданням до неїторговельних та транспортних націнок, сплачених покупцем. Залежно від обсягу та мети реалізації товарів розрізняють оптові та роздрібні ціни. Оптові ціни використовуються в разі продажу товарів у великих обсягах.Вони складаються з ціни виробників та основної торговельно-транспортноїнацінки. Метою оптового покупця є подальше виробниче використання купованого товару або перепродаж його меншими обсягами з виконанням додаткових операцій із сортування, доставки, упакування, комплектації і т. ін., що задовольняють потреби споживачів — виробничих підприємств або домашніх господарств. Державні оптові ціни встановлюються на продукціюта послуги підприємств і організацій державного сектору економіки. Вонизначною мірою впливають на рівень оптових цін підприємств інших формвласності. До державних оптових належать оптові ціни на продукцію промислових та сільськогосподарських підприємств державного сектору економіки, деякі інші державні регульовані ціни й тарифи. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||