Роль класифікацій в економічній статистиці
 Скачать 1 Mb.
|
|
Індекс розвитку людського потенціалу— індекс для порівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя й інших показників країни Існують спроби розробити узагальнюючий показник рівня життя населення — індекс людського розвитку (ІЛР). Людський розвиток — це безперервний процес розширення можливостей вибору, які постійно змінюються. Серед різних можливостей вибору визначальними вважаються довге і здорове життя, здобуття освіти, доступ до засобів, що забезпечують гідний життєвий рівень. Ці три можливості є провідними для людського розвитку, всі інші підпорядковуються їм, є другорядними відносно них. 0>тже, рівень доходу виявляється важливою, але не єдиною складовою людського розвитку, і метою останнього є не лише постійне зростання доходів, а також збалансування зростаючих можливостей людини з використанням цих можливостей у різних сферах діяльності. Для визначення ІЛР за методикою ООН рекомендується враховувати три показники: ВВП на душу населення, середню тривалість життя, рівень освіти населення старше 25 років. Ці показники по країні зіставляються з максимальними у світі аналогічними показниками. Індекс людського розвитку (ІЛР) є простим середньоарифметичним індексів реального ВВП на душу населення (/ввп/н), досягнутого рівня освіти (/осв) та середньої тривалості життя (Лр.ж):  Під час розрахунків індексу людського розвитку визначається також тендерний показник, який враховує соціально-економічну нерівність у становищі чоловіків і жінок у країні. Це так звані гендерні відмінності. Якщо така нерівність має місце, то розрахунки зазначених вище індексів здійснюються окремо для чоловіків і жінок, що приводить до зниження індексу тендерного розвитку (ІГР) порівняно з індексом людського розвитку (ІГР < ІЛР). Якщо ж відмічається тендерна рівність, то ці індекси майже однакові. Фахівці Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ та Державного комітету статистики запропонували національну методику визначення ІЛР. За цією методикою ІЛР охоплює дев'ять показників, які характеризують: 1) демографічну ситуацію в країні та в регіонах кількість населення; міське, сільське населення; природний щорічний приріст (скорочення) населення; очікувану тривалість життя при народженні; індекс очікуваної тривалості життя; демографічне навантаження населення працездатного віку (%) — це відношення кількості населення у віці 0—15 років та пенсійного віку до населення у працездатному віці; 2) стан ринку праці: рівень зайнятості та безробіття; жіночу робочу силу; частку безробітних жінок; середню заробітну плату жінок у відсотках до зарплати чоловіків (у держсекторі); 3) рівень життя населення: ВВП на душу населення; індекс споживчих цін; децильний коефіцієнт диференціації доходів; кількість куплених радіоприймачів, телевізорів на 1000 жителів; кількість телефонів на 100 помешкань; 4) житлові умови: загальну площу житлового фонду; житлову площу на душу населення; рівень та динаміка оплати житлово-комунальних послуг; 5) охорону здоров'я та рівень здоров'я населення: державні витрати на охорону здоров'я у відсотках до ВВП; кількість населення в розрахунку на одного лікаря; материнську смертність на 1000 живонароджених; споживання алкогольних та тютюнових виробів на душу населення; 6) рівень освіти: державні витрати на освіту у відсотках до ВВП; рівень грамотності дорослого населення; індекс досягнутого рівня освіти — середньої, неповної вищої, вищої; сукупну частку учнів — частку осіб, які навчаються у закладах освіти серед населення відповідної вікової групи; приймання до вищої школи (у т. ч. на стаціонар) — частка осіб, які вступили до вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації (І—IV) серед населення віком 15—18 років; 7) соціальне середовище: щорічне відвідування закладів культури та мистецтва на одного жителя; разовий тираж газет на 100 жителів; видання книжок (одиниць на 100 тис. населення); криміногенну ситуацію: кількість осіб, які загинули внаслідок злочинів; частка підлітків серед злочинців; злочинність, пов'язана з наркотичними засобами (на 100 тис. населення); самогубства на 100 тис. населення; фінансування основних галузей, які забезпечують людський розвиток; екологічну ситуацію: викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище; Крім індексу людського розвитку, в практиці аналізу застосовують поняття добробуту, компонентами якого є: незалежна демократична держава; високий рівень освіти, охорони здоров'я, розвитку науки; інтелектуалізація праці; доступні ціни; високопродуктивна праця та її висока оплата; нормальні житлові умови; забезпечення культурних потреб; чисте довкілля. Добробут має нижчу та вищу межі. Нижчий рівень добробуту характеризується достатнім забезпеченням населення матеріальними благами й послугами. На вищому рівні на перше місце виходять духовні блага, наука, культура. |