Гемоліз. гемоліз. Розділ Структура і організація роботи акушерської служби
 Скачать 0.92 Mb.
|
|
В нормі ЧСС плоду знаходиться в межах 110-170 ударів за хвилину. У разі появи частоти серцевих скорочень плоду, що виходять за межі норми, необхідно змінити положення тіла жінки (слід уникати положення на спині) та провести повторну аускультацію, дотримуючись вище описаної методики За наявності стійких аускультативних порушень серцебиття плоду проводять кардіотокографічне (КТГ) дослідження (див. розділ 6). Слід зазначити, що рутинне застосування КТГ всім роділлям не доцільне через високий відсоток хибнопозитивних результатів та збільшення частоти акушерських втручань, в тому числі і оперативних пологів [A] Колір навколоплідних вод визначається під час їх вилиття та під час кожного внутрішнього акушерського дослідження. В нормі навколоплідні води є прозорими. Поява свіжого та густого меконію у навколоплідних водах свідчить про погіршення стану плоду, особливо у поєднанні з порушенням частоти серцевих скорочень плоду. Конфігурація голівки плоду це процес пристосування її до пологових шляхів жінки. Завдяки наявності швів та тім’ячок кістки черепа плоду мають здатність зближуватись та находити одна на одну за рахунок чого об’єм голівки плоду зменшується. Виділяють три ступені конфігурації голівки плоду Перша – кістки черепа зближені, торкаються одна одної Друга – кістки помірно находять одна на одну Третя – кістки значно находять одна на одну Третя ступінь конфігурації голівки у поєднанні з відсутністю просування голівки по пологовому каналу за наявністю активної пологової діяльності є ознакою невідповідності між розмірами голівки плоду та тазу матері (клінічно вузький таз) та потребує розродження шляхом кесарського розтину. Контроль за станом жінки здійснюють шляхом реєстрації наступних показників: пульс та артеріальний тиск (кожні 2 години), температура (кожні 4 години), сеча: об’єм – підчас кожного сечовипускання, але не рідше ніж кожні 4 години; наявність білка або ацетону – за показаннями. Клінічний перебіг та ведення фізіологічних пологів Основною метою надання допомоги під час пологів є забезпечення безпеки для жінки та дитини при мінімальному втручанні в фізіологічний процес шляхом: ретельного моніторингу стану матері, плоду та прогресування пологів; створення умов для надання невідкладної допомоги роділлі/породіллі та новонародженому; проведення заходів, що спрямовані на попередження інфекційних та гнійно- запальних ускладнень; впровадження та суворе дотримання принципів „теплового ланцюжка”. 1-Клінічний перебіг та ведення першого періоду пологів Спостереження за перебігом першого періоду пологів, станом матері та плоду здійснюється за допомогою партограми (Див.додаток Використання партограми). Особливості ведення партограми. Відносно часової осі на партограмі графічно відображають наступні показники: 1. Перебіг пологів: Швидкість розкриття шийки матки, визначену методом внутрішнього акушерського дослідження (кожні 4 години) – Опускання голівки плоду, визначене за допомогою абдомінальної пальпації (кожні 4 години) – Частоту (за 10 хвилин) та тривалість (в секундах) перейм (кожні 30 хвилин), 2. Стан плоду: – Частотусерцебиття плоду, оцінену методом аускультації або ручного доплеровського аналізатора (кожні 15 хвилин) – Ступінь конфігурації голівки плоду (кожні 4 години), – Стан плідного міхура та навколоплідних вод (кожні 4 години) 3. Стан роділлі: – Пульс та артеріальний тиск (кожні 2 години), – Температура (кожні 4 години) – Сеча: об’єм підчас кожного сечовипускання, але не рідше ніж кожні 4 години; наявність білка або ацетону – за показаннями. Партограма представлена на Мал.29 Переваги партограми: • Ефективне спостереження за перебігом пологів • Своєчасне виявлення відхилення пологів від нормального перебігу • Допомога під час прийняття рішення щодо необхідності втручань Особливу увагу слід звернути на принципи ведення першого періоду пологів, які передбачають заходи, спрямовані на психологічну підтримку роділлі – партнерські пологи (присутність чоловіка або членів сім’ї, а в окремих випадках близьких друзів), профілактику стомлення роділлі, порушення стану плоду, уникнення материнського та дитячого травматизму у пологах. Обов’язковим при веденні пологів є вільний вибір жінкою положення (сидячи, стоячи, з нахилом у перед, лежачи на боці тощо) (Мал.30); небажаною вважається позиція жінки у пологах на спині, що сприяє виникненню аорто-кавальної компресії, порушенню кровообігу у матці, негативно впливає на загальний стан роділлі, призводить до різкого зниження артеріального тиску й погіршення стану плоду. Крім того, положення на спині зменшує інтенсивність маткових скорочень і негативно впливає на перебіг та тривалість пологів. Найбільш виправданим у першому періоді пологів є активна поведінка жінки, що прискорює процес розкриття шийки матки, зменшує болючість перейм, знижує частоту порушень серцевої діяльності плоду. Окремо слід наголосити на необхідності правильного режиму дихання роділлі – швидкий вдих через ніс та повільних видих через рот. Такий спосіб дихання сприяє як знеболюванню переймів, так і покращанню центральної та матково-плацентарної гемодинаміки. Серед немедикаментозних методів, що зменшують больові відчуття під час першого періоду пологів, може використовуватися музикотерапія, а також інші нефармакологічні засоби зняття болю (душ, ванна, джакузі, масаж) (Мал.30). Застосування цих методик викликає подразнення специфічних аферентних периферичних нервових рецепторів, що призводить до зростання рівня ендорфінів у спинномозковій рідині, які є ендогенними знеболюючими речовинами. Застосування фармакологічних знеболюючих засобів у пологах проводиться тільки за наявністю клінічних показань. 2-Клінічний перебіг та ведення другого періоду пологів Ведення другого періоду пологів вимагає: вимірювання артеріального тиску, пульсу у роділлі кожні 10 хвилин; контролю серцевої діяльності плоду кожні 5 хвилин під час ранньої фази, та після кожної потуги під час активної фази; контролю за просуванням голівки плоду по родовому каналу, який здійснюється за допомогою внутрішнього акушерського дослідження кожну годину. Окремо слід звернути увагу на те, що тривале стояння голівки плоду в певній площі малого тазу без динаміки просування може призвести до формування ректо- і уровагінальних нориць. Через зростання ризику висхідного інфікування пологового каналу додаткові внутрішні акушерські дослідження у другому періоді пологів припустимі лише за показаннями: Проведення амніотомії, якщо не відбувається своєчасного вилиття навколоплідних вод При багатоплідній вагітності після народження першого плоду При прийняті рішення оперативного вагінального розродження (акушерські щипці, вакуумекстракція, екстракція плоду за тазовий кінець) Народження голівки плоду потребує обережного надання ручної допомоги, метою якої є не тільки збереження цілісності промежини жінки, але й попередження внутрішньочерепної, спинальної та інших травм плоду. Захист промежини складається з п'яти прийомів: 1. Запобігання передчасному розгинанню голівки плоду - долоня лівої кисті упирається в лобок, пальцями стримують стрімке просування голівки, обережно натискаючи на неї. 2. Зменшення напруження тканини промежини - долоння поверхня правої кісті розташовується на промежині, пальцями зсувають тканини великих статевих губ у бік промежини. 3. Виведення голівки плоду із статевої щілини - після утворення точки фіксації, поза потугою, обережно знімаючи бічні краї вульварного кільця з голівки, дають їй можливість розігнутись. 4. Допомога під час внутрішнього повороту плечиків і зовнішнього повороту голівки - головку, що народилася, захоплюють обома руками так, щоб долоні лягли на ділянку вух; голівку обережно відтягують донизу доти, поки переднє плічко не підійде під лобкову дугу 5. Вивільнення плечового поясу - голівку захоплюють лівою рукою і відводять до лона, правою рукою обережно знімають тканину промежини з заднього плічка. Після народження плечового поясу тулуб дитини охоплюють обома руками, кінці пальців мають перебувати у пахвових ямках. Тулуб спрямовують угору і виймають плід. Існує тактика ведення другого періоду пологів без захисту промежини. Надання вільного положення жінки під час потуг сприяє більш динамічному проходженню плоду через пологові шляхи, при цьому найбільш ефективними є позиції сидячи навпочіпки, сидячи на стільці, стаючи, підтягуючись на дробинці, лежачи на боці (Мал.30). Важливо підкреслити, що тільки при необхідності під час періоду вигнання, може бути проведений допоміжний розтин промежини (перінеота епізіотомія). Показаннями до проведення розтину промежини є: Ускладнені вагінальні пологи (вакуум екстракція, акушерські щипці, сідничне передлежання) Наявність рубцевих змін промежини після розтину у попередніх пологах, особливо після поганого загоєння Дистрес плоду у другому періоді пологів Слід зазначити, що використання епізіотомії за показанням ''загроза розриву промежини” не завжди є обґрунтованим. Відсутність чітких об’єктивних критеріїв „загрози розриву промежини” є підґрунтям для більш широкого використання епізіотомії, яка є не чим іншим ніж ятрогенним розривом промежини другого ступеню. У більшості випадків, коли за наявності так званої „загрози розриву промежини” розтин промежини не проводиться, відбувається спонтанний розрив лише шкіри промежини та слизової оболонки піхви, без ураження м’язів тазового дна (розрив першого ступеню). Слід також визнати, що у ряді випадків промежина дійсно є суттєвою перепоною для народження, і її розтин є необхідним заходом запобігання розривів тяжкого ступеню. Згідно з сучасним науковими доказами існують наступні рекомендації щодо використання розтину промежини в пологах: Використання епізіотомії має бути обмежено показаннями [А]; Прерінеотомія супроводжується більшою частотою глибоких розривів піхви з ураженням прямої кішки та анального сфінктеру у порівнянні з епізіотомією. [А]; Рутинне проведення епізіотомії не призводить до зменшення частоти глибоких розривів піхви з ураженням прямої кішки та анального сфінктеру. [В]; У разі необхідності проведення розтину промежини слід надавати перевагу епізіотомії, а не перінеотомії. [В]. У будь якому випадку рішення про проведення операції повинно бути клінічно обґрунтованим і доведеним до жінки, з отриманням від неї згоди. Операцію слід проводити після попереднього місцевого знеболення. Оцінка стану новонародженого Відразу після народження акушерка викладає дитину на живіт матері, здійснює обсушування голови і тіла дитини попередньо підігрітою стерильною пелюшкою, одягає дитині чисті шапочку і шкарпетки, накриває сухою чистою пелюшкою та ковдрою. Одночасно лікар-педіатр-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушергінеколог, здійснює первинну оцінку стану новонародженого Стан новонародженого оцінюють за шкалою Апгар через 1, 5 та 10 хвилин після народження. Шкала передбачає оцінку за десятибальною системою п’яти показників (0-2 бали за показник): серцевий ритм, дихання, шкіряні покриви, тонус м’язів, рефлекси. Хорошим показником вважають стан новонародженого при оцінці не нижчій 8 балів, задовільним – не нижче 7, нижчі оцінки свідчать про можливу асфіксію різного ступеня тяжкості. Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини акушерка, замінивши стерильні рукавички, перетискає та перетинає пуповину, за умови задовільного стану дитини залишає дитину на грудях матері. За появи пошукового і смоктального рефлексу (дитина піднімає голову, відкриває широко рот, шукає груди матері) акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей матері. Через 30 хв. після народження дитини акушерка електронним термометром вимірює новонародженому температуру тіла в аксилярній ділянці та записує результати термометрії у карті розвитку новонародженого. Після проведення контакту матері і дитини «очі в очі» (але не пізніше першої години життя дитини) акушерка після обробки рук проводить новонародженому профілактику офтальмії із застосуванням 0.5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі відповідно до інструкції застосування одноразово. Контакт "шкіра-до-шкіри" проводиться не менше 2 годин у пологовій залі, за умови задовільного стану матері та дитини. Після завершення контакту “шкіра-до-шкіри” акушерка, перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює обробку та клемування пуповини, вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини, зважування, одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички (дитина не сповивається!). Дозволяється використовувати чистий домашній одяг Дитина, разом з матір'ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка. Тепловий ланцюжок. Тепловий ланцюжок – це комплекс заходів, які впроваджуються під час пологів та в перші дні після народження дитини з метою зменшення втрат тепла у всіх новонароджених. Невиконання хоча б одного з цих заходів розриває тепловий ланцюжок та ставить новонароджену дитину під загрозу переохолодження. Недотримання теплового ланцюжка підвищує ризик розвитку у новонародженого гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, інфекції, дихальних розладів, уражень центральної нервової системи (крововиливи, судоми). Десять кроків теплового ланцюжка: 1) Тепла пологова кімната (операційна). [B]. Приміщення повинно бути чистим та теплим, без протягів з відчинених вікон, дверей та кондиціонерів (вентиляторів). Оптимальною (безпечною) для матері та дитини вважається температура навколишнього середовища 25 оС –28 оС. 2) Негайне обсушування дитини [B]. Відразу після народження (до перетинання пуповини) акушерка повинна обсушити тіло та голову дитини стерильними, сухими, попередньо підігрітими пелюшками. Викласти дитину на живіт матері і закінчити обсушування. Вологі пелюшки треба відкласти, одягнути на дитину чисті шапочку і шкарпетки та накрити чистою сухою попередньо підігрітою пелюшкою. Все необхідне для зігрівання дитини (пелюшки, шапочка, шкарпетки, сорочечки, повзунки, ковдра) треба підготувати і підігріти завчасно. 3) Контакт “шкіра –до –шкіри” [С]. Контакт “шкіра-до-шкіри” запобігає втратам тепла та сприяє колонізації організму дитини флорою матері. На грудях матері дитина накривається чистою попередньо підігрітою пелюшкою та спільною з матір’ю ковдрою і знаходиться там до переведення в палату спільного перебування не менше 2 годин. З метою контролю дотримання заходів теплового ланцюжка перше вимірювання температури тіла новонародженого здійснюється через 30 хвилин після народження в аксілярній ділянці електронним термометром. Межами нормальної температури тіла новонародженого слід вважати 36,5 оС -37,5 оС при вимірюванні в аксілярній ділянці. 4) Грудне вигодовування. [A]. Грудне вигодовування треба починати як можна раніше протягом першої години після народження, коли дитина проявляє ознаки готовності до початку годування та знаходиться з матір’ю в контакті “шкіра-до-шкіри”. Не треба примушувати дитину розпочинати перше годування, якщо вона не проявляє цих ознак. 5) Відкласти зважування та купання. [B]. Купання та зважування новонародженого відразу після народження приводить до втрат тепла, тому ці процедури треба відкласти. Кров та меконій частково видаляються зі шкіри новонародженого при обсушуванні після пологів. Залишки родової змазки не видаляються у дитини. Перше купання доцільно здійснювати вдома. Зважування та антропометрію дитини необхідно проводити після здійснення контакту “шкіра-до-шкіри” перед переведенням в палату спільного перебування. |