С. О. Караман, О. В. Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи

• Название: С. О. Караман, О. В. Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи
• Анкор: Orfoepichny_trening_-_kopia.doc
• Дата: 11.05.2018
• Размер: 1.14 Mb.
• Имя файла: Orfoepichny_trening_-_kopia.doc
• Тип: Документы; #19124
• страница: 17 из 24

197. За текстом попередньої вправи виконайте такі завдання: 1. Складіть стислу пам’ятку щодо впорядкування мови оповідача. 2. Підготуйте цікаву розповідь про якусь пригоду, подію. 3. Тезисно запишіть вимоги до стилю й мовного оформлення дискусії. 4. Підготуйте дискусію на тему: «Яким має бути сучасний вчитель».

Користуйтеся багатствами рідної мови!*
198. Прочитайте. Поясніть, за яким значенням розрізняють подані слова. Зробіть орфоепічний аналіз виділених слів.

Відстаючий – що (котрий, який) відстає – відсталий. “У нашому колективі не повинно бути відстаючих!”– читаємо в районній газеті й бачимо потребу виправити неприродне для української мови слово відстаючих. Можна виправити на описову форму: “У нашому колективі не повинно бути тих, що (котрі, які) відстають”; але можна обійтись і без неї, взявши прикметник відсталий: “У нашому колективі не повинно бути відсталих “.

Порядок, лад, у порядку, до ладу, як слід, гаразд. Порядок і лад – слова-синоніми, надто коли йдеться про хатні, господарські справи чи взагалі справи невеликого гурту людей: “Великий порядок і чистота в хаті й надворі показували, що Сухобрусівни були добрі хазяйки” (І.Нечуй-Левицький); “Дячиха господарювала і всьому лад давала” (Марко Вовчок). Уживається порядок і тоді, коли мовиться про громаду чи суспільство, але в такому разі його звичайно ставлять у множині: “Після татарщини нові порядки на Україні постали” (П.Куліш). Та коли мають на увазі державну або суспільну систему, користуються тільки словом лад.

У щоденному мовленні часто надуживають словом порядок, зводячи до мінімуму широкі виражальні можливості нашої мови. “Приведи в порядок усі папери”, замість упорядкуй усі папери, дай лад усім паперам; “Чи у вас усе в порядку?”, коли можна краще сказати: “Чи у вас усе як слід?” або “Чи у вас усе гаразд?» Замість “У нашій сім’ї був такий звичний порядок”, – краще сказати: “У нашій сім’ї був такий звичай” або “У нашій сім’ї так повелося”. Краще сказати: “Йому наказано це адміністра­тивним порядком”, – ніж в адміністративному порядку; “Я сказав це порядком пропозиції”, а не в порядку пропозиції. Краще сказати не “У його хаті погані порядки”, а безладдя (безлад), не підтримувати порядок, а пильнувати ладу.

Коштовність, дорогоцінність, коштовні речі, скарби, дорогоцінний камінь, самоцвітний камінь, самоцвіт, брильянт, діамант. У художній літературі й публіцистиці слова коштовність, коштовні речі й дорогоцінність майже витиснули давнє українське слово скарби. Може, до цього частково спричинилось те, що іменник скарб є синонімом до іншого українського слова – клад (“Нащо ліпший клад, коли в дітках лад”. – Приказка), але наша класика та й література радянських часів широко. послугувалися множиною цього іменника – скарби: “їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі... – їхала Чорним гаєм і попалася розбійникам” (Марко Вовчок); “Розум – скарб людини” (народне прислів’я); “Хай вам завжди мати мила буде скарбом дорогим” (М.Рильський).

Отже, не слід цуратись і цього слова.

По-різному називаємо ми також скарби, що складаються з коштовних каменів: дорогоцінний камінь, самоцвітний камінь, самоцвіт. Останнє слово майже зникло чомусь тепер з ужитку, а тим часом у А.Кримського читаємо: “Срібло, золото, самоцвіти”; в Панаса Мирного: “На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса”. Чи не краще заради уніфікації мови взяти для постійного користування якусь одну з цих трьох назв, що означають однакове поняття, приміром, слово самоцвіт? Мабуть, варто.

Так само слід позбутись розбіжності у відповідниках російського слова брильянт, який наші автори пишуть то брильянт, то діамант. Українські класики воліли писати діамант: “Діамант дорогий на дорозі лежав” (В.Самійленко); “Найчистіші діаманти сяють ясні та прозорі” (Леся Українка). Сучасний український письменник В.Собко вживає від іменника діамант прикметника діамантовий: “Тільки-но пройшов свіжий дощ, діамантові крапельки мінилися під сонячним промінням”. Проте в цитованої вже Лесі Українки ми можемо прочитати фразу й зі словом брильянт: “Дістаньте шкатулку з брильянтами”, – але це тільки стверджує потребу прийти до якогось одного з цих слів, що не мають ніякої значеннєвої різниці. Певно, що давня мовна традиція дає перевагу слову діамант.
Уникайте помилок!

Розмовне (ненормативне) мовлення	Літературне (унормоване) мовлення
Висказуватися вголос Тяжке положення Сплатити налоги Я рахую, що ви відповіли вірно Наблюдати за подіями Він являється учасником Спасати від ворога По любому поводу Заказати музику Слідуючий план

Правопис і вимова

Правильно пишіть	Правильно вимовляйте
експонат кастаньєта колеж коледж комюніке легато емпатія конгеніальний інтроверт екстраверт	[екхспонат] [кастан’jeта] [колеж] [колеж:] [ком’jyн’іке] [леигато] [еимпат’іja] [конгеніал’ни] [інтроверт] [екстраверт]

Наголошування

Правильно наголошуйте слова!

елліни еталон журавлина забаганка ікебана інавгурація грошей середина інцидент

Як правильно сказати?

199. І. Прочитайте. Виберіть правильну відповідь і обґрунтуйте.

1. Я єсть народ чи я є народ?

2. Я є вчитель, я єсть учитель чи я вчитель?

3. Цей студент являється членом нашого студентського парламенту чи цей студент є членом нашого студентського парламенту?

4. Не заважай слухати чи не мішай слухати?

5. Завдавати брехню завдавати брехні?

6. Завдавати шкоду завдавати шкоди?

7. Заподіяти шкоду заподіяти шкоди?

8. Завдяки успіхам чи через успіхи?

9. Завдяки матеріальній скруті чи через матеріальну скруту?

10. Завдяки родинним обставинам чи у зв’язку з родинними обставинами?

11. Завдяки сказаному вище чи з огляду на сказане вище?

12. Завзятий фотограф чи стійкий фотограф?

13. Отаман завзятий чи отаман запеклий?

14. Запекла боротьба чи завзята боротьба?

15. Запеклі вороги чи завзяті вороги?

16. Жорстока експлуатація чи запекла експлуатація?

17. Завідувач кафедрою чи завідувач кафедри?

18. Завідуючий клубу чи завідуючий клубом?

19. Загальний розвиток чи спільний розвиток?

20. Загальні збори чи спільні збори?

21. Загальні інтереси чи спільні інтереси?

22. Загальний зміст чи спільний зміст?

23. Загальна робота чи спільна робота?

24. Загальноприйнятий метраж чи загальноприйнятний метраж?

25. Пропозиція є загальноприйнятною чи загальноприйнятою?

26. Загальноприйнятий чи загальноприйнятний метод вважається узвичаєним? Примітка.

Загальноприйнятий – «визнаний усіма». Загальноприйнятний – «такий, що його всі можуть визнати, прийняти».

ІІ. Запишіть виділені слова фонетичною транскрипцією, поділіть слова на склади, поясніть правопис і вимову.

Практичне заняття № 14
Виступ
200.І. Прочитайте виступ Олеся Гончара перед молоддю. Визначте стиль і його будову: вступ, головну частину, висновки. Проаналізуйте виступ щодо основних вимог: правильність, точність, ясність, лаконічність, мовне багатство, емоційність.

Як у складну епоху планетарного наступу науково-технічної революції зберегти духовну пам’ять людей? Як у тривогах нашого напруженого часу не дати вбити чи здрібнити в людині людину? Ці наші питання постають з особливою гостротою і хвилю­ють нині багатьох. Ось позавчора я одержав листа від однієї читачки. Вона пише, що хотіла б заглянути в XXI століття і побачити, якими тоді будуть люди. Бо ж так важливо знати сьогодні, як ітиме розвиток людини: буде вона вдосконалю­ватись, збагачуватись духовно чи прийде до остаточного порушення гармонії – інтелект збільшуватиметься, а моральність падатиме? Отака тривога. Почувається, що це запитує не споживач, не дрібнодуха особа, а людина мисляча, яку хвилює майбутнє дітей, Батьківщини, світу. Ми, письменники, свою місію в тому і вбачаємо, щоб робити людину духовнішою, спадкоємницею всього того, що створено людством. До цього і звернуті наші думки. Нас турбує, щоб сучасника нашого не засліпив достаток., щоб у майбутнє людина йшла не здрібненою, не з пригаслою, а розквітлою духовною жагою. Але, на жаль, у житті доводиться спостерігати речі, які засмучують: байдужість до народних святинь і традицій, неприязнь, холоднеча в стосунках, рвацтво, намагання жити за рахунок інших, зневага до товариша і колективної думки. Якою тут бачиться роль літератури? Звичайно, література – не підручник педагогіки, який дає рецепти на всі випадки життя. Література не дає таких рецептів, але виробляє напрям устремління, порушує суспільні проблеми й активізує людське ставлення до цих проблем, висловлює свою позицію, бо в центрі ставить людину, яка бореться за гуманістичні ідеали. Нам дорогий процес гуманізації літератури, усвідомлення людиною своєї місії господаря і творця.

Є над чим задуматись письменникам. У своїх творах маємо дати справжнє відчуття краси духовного життя народу, його історії. Згадаймо, які прекрасні і гуманні звичаї були в нас навіть у тяжкі дореволюційні часи. Згадаймо Шевченкове – «У нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим». Жорстоке кріпацьке пекло і разом з тим – який мир, який проблиск світла людської душі! Село наше потерпало в недостатках, у класовій нерівності, а які ж пісні, які звичаї і традиції, яку цноту кохання і вічні скарби фольклору несли світові це трудове село і його люди, що зростали в любові до землі... Та ось бездумно-бульдозерно вторглася на цю землю НТР, поруйнувала ґрунти, перевернула усе догори дном, залишила пустку і дикі місця на тисячах родючих гектарів... Порушено ж не тільки землю – перерито ґрунт у народному житті, в його традиціях і культурі. А коли перекопано земне і духовне начало, годі сподіватися врожаю. Література росте з тих чорноземів, які плодоносять, з національних глибин; а їх треба від­роджувати, тоді буде колоситись і у нас, і у вас.

Література – це ви самі, це частина вашого життя. Ви, творці хліба, будете мати справу з книгою землі. Йдіть у життя не тільки як фахівці, що добре знають свою справу, а як носії культури. Ви молода інтелігенція, ви йдете в народне море. Там чекають вашої поради і підтримки, вашого мудрого слова.

Тож зробіть усе, щоб довкола вас квітували народні таланти, щоб ви навчили тих, хто недовчений, любові до свого народу і його мови, високого почуття самовідва­ги і розуміння, що народ наш. своєю славною історією вартий, аби його шанували.

ІІ. Які виражальні засоби риторики використав автор: порівняння, метафори, деталі, цитування, протиставляння, заклик, парадокс, гіперболу, риторичні запитання? З якою метою?
201. Проведіть ділову гру „Еврика”: переглянувши молодіжну пресу (газети та журнали), визначте 2-3 теми, які вас найбільше цікавлять; створіть відповідну кількість груп (за інтересами); запишіть питання, над якими ви будете працювати; зберіть матеріал до теми, обговоріть його в групі. Ознайомтеся зі способами запису джерел, поданими нижче.

Зрозуміло, що часу ви маєте дуже мало. Запис же будь-яким з цих двох способів забирає не більше однієї хвилини. Зате ви завжди зможете витягнути з конверта, скриньки чи картотеки аркуш, на якому будуть зазначені всі статті, книги та інші джерела з питання, що ви вивчаєте. Що треба для того, щоб оволодіти цим способом?

1. Приготуйте 50-100 розлінованих аркушів певного формату.

2. На правій половині аркуша розлінуйте 4 вузькі вертикальні стовпчики.

3. На кожному аркуші вгорі напишіть назву однієї з тем, за якою ви збираєтеся стежити.

4. Опрацювавши ту чи іншу статтю, запишіть, про що в ній ідеться. Кожній статті присвятіть на аркуші один рядок, який починайте зі слова (рубрики), що виражає зміст статті.

5. Аркуші вкладіть у конверт або картотеку.

Цей спосіб, що називається скороченим методом документування, дасть вам змогу при мінімальних затратах часу зробити огляд усіх важливих статей, в яких порушуються питання, що вас цікавлять. Через певний час ви переконаєтеся, що у вас є список літератури з усіх потрібних вам питань.

Іноді краще занотувати не джерело інформації, а саму інформацію, особливо якщо вона коротка. Коли читаєте ви, наприклад, повідомлення про видання нових цікавих книжок, то досить записати прізвище автора, назву книги, назву видавництва, рік і місце видання. Маючи такі дані, ви зможете цю книгу замовити або позичити.
202. Прочитайте поради промовцеві. Обговоріть у мікрогрупі, яким способом підготовки виступу слід скористатися кожному члену групи.

Підготовка виступу залежить насамперед від того, який у вас досвід щодо цього. Для досвідченого промовця досить кількох коротких нотаток, зроблених незадовго до виступу, тоді як початківець неодмінно повинен присвятити підготовці значно більше часу.

Чи виступ слід написати повністю, чи вистачить коротких нотаток? Все залежить від досвіду промовця та обставин, за яких відбувається виступ.

Загалом існують чотири варіанти підготовки до виступу та його проведення:

1) написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам;

2) написати текст виступу, кілька разів прочитати його, а потім виголосити по пам’яті, коли-не-коли заглядаючи в рукопис;

3) підготувати лише коротенькі записи;

4) виступати без будь-яких нотаток.

Рекомендуємо насамперед другий і третій варіанти. До першого й четвертого вдавайтеся лише зрідка.

Чому початківцеві слід мати під рукою повний текст промови? Тому, що, виступаючи перед широким загалом, він повинен стежити за багатьма речами: станом свого одягу, виходом на трибуну, диханням та голосом, виразністю артикуляції, темпом мовлення, силою голосу, реакцією слухачів і т. ін. Навряд чи зуміє молодий лектор думати ще й над змістом промови та формулюванням думок.
203. Проаналізуйте зібрані вами матеріали до виступу за такими запитаннями:

1. Чи хочете ви, щоб ваш виступ справив на слухачів приємне враження?

2. Що дасть ваш виступ слухачам? Чи довідаються вони про щось таке, чого раніше не знали?

3. Чи допоможе ваш виступ розв’язати якусь проблему, краще вчитися, краще зрозуміти життя, правильно зорієнтуватися у виборі професії, навчального закладу тощо?

4. Чи буде ваш виступ цікавим для слухачів?

Пам’ятайте:

1. Передусім точно визначте тему виступу.

2. Ніколи не виступайте перед слухачами, доки не зберете якомога більше матеріалу, важливого й цікавого для слухачів.

3. Говоріть лише тоді, коли маєте що сказати.

4. Будь-які тези треба підкріпляти вдалим прикладом, порівнянням,

5. Весь час пам’ятайте про мету свого виступу (За І.Томаном).
204. Проведіть ділову гру „Навчаючись, учусь”.

Напишіть короткий вступ до промови на тему «Роль держави у забезпеченні прав громадянина» на картці, обміняйтеся картками з членами вашої групи (почергово), вислухайте думку товаришів і висловіть свою про роботу кожного. Доопрацюйте свій вступ відповідно до зауважень, які ви вважаєте слушними.
205. У „домашніх” групах підготуйте основну частину промови на вказану вище тему. Створіть експертну групу (по 1 з кожної групи). Вислухайте представників „домаш­ніх” груп, проаналізуйте матеріал. Експертна група оцінює виступи, виходячи з вимог до основної частини виступу.

Вимоги до основної частини виступу

1. Інформація в основній частині має відповідати темі, меті і завданням, поставленим у вступі виступу.

2. Виклад має вестися логічно й переконливо, обґрунтовано.

3. Виклад має містити цікаві достовірні факти, які оцінюються об’єктивно.

4. Дібраний матеріал відповідати формі промови, рівню слухачів, їхнім інтересам.

5. Спеціальні вислови і терміни слухачам пояснити.

6. В основній частині доцільно поєднати різні способи викладу: пояснення, опис, розповідь, доведення.

7. Мова виступу точна, прості речення використовуються зі складними почергово, слова зрозумілі.

8. Доцільне використання засобів риторики.