С. О. Караман, О. В. Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи
 Скачать 1.14 Mb.
|
|
206. Прочитайте і перекажіть текст. Проаналізуйте вступ і основну частину промови, створеної вашою групою, колективно узагальніть головні думки, підсумуйте сказане і напишіть закінчення виступу на тему: „Роль держави у забезпеченні прав громадянина”. Більше двох тисяч років назад Сократ у бесіді з Федром сказав: «Що ж стосується заключної частини промови, то у всіх, очевидно, одна думка, тільки одні називають її повторенням, а другі інакше». Справді, повторити все сказане в промові важливо, але закінчення – це не лише повторення. Кінець промови – це підсилення, згусток основної думки виступу, фрази, що формулюють головну думку, повинні бути чіткими, зрозумілими всім, лаконічними і переконливими. Закінчення запам’ятовується слухачам надовго, останнє ж речення частіше всього – дослівно. Важливо чітко відокремити закінчення від основної частини виступу. Для цього можна скористатися виразами: «Я узагальнюю сказане» або «Я переходжу до висновків». У заключній частині також можуть використовуватися і цитата, і риторичні запитання, й антитеза, і художній образ, і анафора, і звернення до слухачів. Наприклад: «Отже, завершуючи свої міркування, я хотів би (попередження) висловити надію на те, що відповідальним за долю народів удасться знайти правильну відповідь на страшне запитання Ейнштейна, підготуємо кінець людству чи відвернемо війну (цитата з антитезою). Я думаю, що є шлях порятунку цього покоління від війни. Якщо це можливо завдяки нашим спільним зусиллям (звернення до слухачів). то чому б миру не досягнути наступним поколінням? (антитеза: війна – мир. риторичне запитання). Вам надано право вирішувати, які із творінь сьогоднішнього дня будуть перенесені через поріг нового століття (образ). Я думаю, що врешті-решт це буде здійснення ідеї свободи в усіх галузях суспільного життя, бо саме свободі (повтор) належить вічність. (Крейський, промова в ун-ті міжнародних відносин). 207. Доповніть таблицю доречними, на вашу думку, етикетними формулами.
208. Зробіть «заготовки» (вступ, основна частина, закінчення) до міні-промови на одну з тем: а) «Смаки і манери мого сучасника»; б) «Риторика в житті людини»; в) «Сучасний шлюб: чи є в нього майбутнє?». КористуЙтеся багатствами рідної мови!* 209. Прочитайте. Поясніть, за яким значенням розрізняють подані слова. Зробіть орфоепічний аналіз виділених слів. Міроприємство – захід, заходи. Коли й хто почав запроваджувати в нашу мову неоковирне слово міроприємство, – невідомо, але час від часу воно з’являється в діловому листуванні й чується в доповідях: “Щоб досягти помітного успіху, треба далі поглиблювати прийняті міроприємства”; “У нас провели такі міроприємства” і под. Такого слова не було й нема в українській мові, його наспіх склепали ті, що не знали багатства нашої мови, але хотіли висловити свою думку по-українському. Відповідником до російських мера, мероприятие є захід, а в множині – заходи: “Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів” (М.Коцюбинський). Ходить, мова мовиться, мовитись, річ у тім, ітися (ідеться), у тім сила. За польською мовою, подекуди, надто в південно-західних говорах України, кажуть: “Тут ходить не о (про) волю, а о (про) мус”. Нема потреби запозичати з інших мов слова, коли є свої, українські: мова мовиться (“Батько промовив ті слова так спокійно, наче мова мовилася про когось іншого, а не про нього”. – І.Нечуй-Левицький), мовитись (“Тут, бачите, мовиться ось про що”. – (З живих уст), річ у тім (“Не в тім річ, що в хаті піч, то біда, як нема”. – М.Номис), ідеться (“Тут ідеться чи дому вернеться”. – З живих уст), у тім сила (“Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе”. – Приказка). Значний, чималий, неабиякий (великий). Прикметником значний і прислівником значно в сучасній українській мові так надуживають останнім часом, що вони майже витиснули інші близькі слова, тим самим збіднюючи мову. Раз у раз чуємо й читаємо: значний унесок, значні впливи, значно кращий, значно більший тощо. Замість того, щоб сказати: “Ми маємо в галузі фізкультури значні досягнення”, – точніше й краще було б: чималі (неабиякі, великі) досягнення; замість: “Значно краще зробити це ось як”, – можна сказати: “далеко (або куди, набагато) краще”. Не слід забувати, що прикметник значний буває ще синонімом до слів відомий, шанований, заслужений: “Значні пани і шляхетство” (О.Стороженко), – а прислівник значно в деяких діалектах означає ще те ж, що й слова помітно, видно: “Значно, що господар” (Ю.Федькович). Уникайте помилок!
Правопис і вимова
Наголошування
210. Поставте наголос у словах, поділіть слова на склади, визначте ритмічну структуру виділених слів, поясніть їх лексичне значення. Складіть із виділеними словами речення. Кілометр, спідометр, анонім, псевдонім, квартал, універсал, цемент, постамент, фундамент, диспансер, партер, шофер, гастрономія, кулінарія, агрономія, індустрія, каталог, філолог. Як правильно сказати? 211. І. Прочитайте. Виберіть правильну відповідь і обґрунтуйте. 1. Зіставляти погляди вчених чи порівнювати погляди вчених? 2. Інколи слово змістовий, що означає «пов’язаний зі змістом», плутають зі словом змістовний, що означає «багатий змістом, з великим внутрішнім змістом». Визначте у якому реченні допущено помилку: 1. Доповідь студента була надзвичайно змістовою. 2. У роботі студент припустився змістової неточності. 3. Інколи слово зрошувальний, – «такий, що здійснює зрошування»; «призначений для зрошування», плутають зі словом зрошуваний – «той, що його зрошують». Визначте, у якому реченні допущено помилку: 1. Вода стікала в зрошувальний канал. 2. Рік у рік зростають зрошувальні дільнки землі в західних регіонах України. 4. Досягнення науки сприяють розвитку економіки, культури, обумовлюють прогрес суспільства в цілому. Чи правильно вжито слово обумовлюють, яке означає «обмежувати якоюсь умовою, застереженням»? 5. У договорі обидві сторони зумовили ряд питань. Чи правильно вжито слово зумовили, яке означає «бути причиною чогось, створювати умови для виникнення чогось»? 6. Різноманітність тематики (зумовлює чи обумовлює?) і різноманітність художніх засобів. 7. Сумлінне ставлення студентів до написання курсових робіт (обумовило чи зумовило?) успішний їх захист. 8. Нас обходить це питання чи нас не обходить це питання? 9. Врешті – (що чи чому) мене має обходити якась пана Анеля? 10. Об’являти чи оголошувати збори відкритими? 11. Опанував себе чи собою? 12. Ним став оволодівати смуток чи його став оволодівати смуток? 13. Втома оволоділа тіло чи тілом? 14. Ліхтар (освітив чи висвітлив?) доріжку. 15. Водій спинився, яскраво (висвітлюючи чи освітлюючи?) фарами. 16. Усі питання висвітлено чи освітлено? ІІ. Запишіть виділені слова фонетичною транскрипцією, поділіть слова на склади, поясніть правопис і вимову. Практичне заняття № 15 Виступ під час дискусії 212. Прочитайте й поясніть, чим відрізняються поняття. Чи доводилося вам брати участь у дискусіях, диспутах? Поділіться своїми враженнями щодо тем, правил поведінки, культури виступів. Дискусія (лат. (discussio – розгляд, дослідження) – 1) широке публічне обговорення якогось спірного питання на зборах, у пресі тощо; 2) переносне: спір, суперечка окремих осіб, співбесідників. Диспут (лат. (disputo – міркую, сперечаюся) – 1) спір на наукову, літературну та іншу тему, що відбувається перед аудиторією; 2) застаріле: публічне обговорення наукової праці, написаної для здобуття наукового ступеня (Словник іншомовних слів). 213. Прочитайте, обговоріть і доповніть правила ведення дискусії, враховуючи особливості однокурсників. Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Дискусія повинна проходити в атмосфері довіри та взаємоповаги. Тому вам треба знати правила культури ведення дискусії. Вони такі: 1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно. 2. Не перебивайте того, хто говорить. 3. Критикуйте ідеї, а не особу, що її висловила. 4. Поважайте висловлені думки (точки зору). 5. Не смійтеся., коли хтось говорить, якщо він не жартує. 6. Не відхиляйтеся від теми дискусії. 7. Заохочуйте до участі в дискусії інших (За О.Пометун). 214. І. Прочитайте текст і, працюючи в парах, поставте один одному запитання, подані під текстом. Відповідайте щиро, відверто – це допоможе вам підготуватися до дискусії. Якщо ви хочете когось переконати ... Думки стародавніх авторитетів, таких, як грецький філософ Арістотель та римський оратор і теоретик ораторського мистецтва Квінтіліан, збігаються з думками сучасних психологів у тому, що людина у своїй поведінці й рішеннях керується логікою значно менше, ніж нам видасться. „На дії і вчинки людей, – говорив Арістотель, – впливають сім чинників: випадок, природа, примус, звичка, розум, бажання, пристрасть”. Зверніть увагу на те, що серед семи згаданих чинників, які, за твердженням Арістотеля, впливають на поведінку людини, лише один пов’язаний з розумовою діяльністю. Подібного погляду дотримувався Квінтіліан, що навчав молодих римлян ораторського мистецтва, яке відігравало велику роль на суді в Стародавньому Римі: „Докази, звичайно, можуть змусити суддів поставитися до нашої справи прихильніше, ніж до справи нашого супротивника. Але вияви почуттів сильніші за докази: вони примусять суддів прагнути, щоб нашу справу було вирішено краще. А чого хочуть, у те й вірять” (З кн. «Мистецтво говорити»). ІІ. Дайте відповіді на запитання: 1. Чим частіше всього ви керуєтеся у своїй поведінці: розумом, емоціями, користю, бажаннями, інстинктом, симпатією, порадою, рекомендацією тощо? 2. Чи вмієте ви спрямувати увагу співрозмовника у потрібному напрямку? 3. Чи знаходите ви потрібні аргументи? Чи вмієте ви їх правильно викладати? 4. На що звертають увагу оратора античні філософи і чому? Прокоментуйте прочитане. 215. Розгляньте і прокоментуйте зміст таблиці. Розподіліть нижче наведені аргументи до тези за типами, доповнивши їх прикладами з життя чи художніх творів.
Теза: Совість – це наше сумління, голос правди, що живе в душі кожного. Людина повинна жити по совісті. Аргументи: 1. “Совість – це моральна категорія, з якою людина народжується і яка спрямовує її на добрі вчинки”. Наприклад:................................. 2. “Що таке совість, я не знаю, на мою думку, – це абстракція, химера, придумана для спонукання інших людей зробити щось для мене”. 3. “За Біблією, совість – це закон, за яким повинна жити людина”. 4. “Совість – це те, від чого сьогодні люди уже відмовилися”. 5. “Я не знаю, що це таке, але точно знаю: у мене її немає”. 6. “Ми сьогодні доведемо, що совість є в кожної людини. Наведемо приклад: …”. 7. “Совість – це те, чого немає у більшості з нас...”. Наведу приклад...... 8. “Що ж то за дивний „голос душі” у кожного з нас, ім’я якому – совість?” 216. Прочитайте, сформулюйте й стисло запишіть вимоги до мовного оформлення виступу. Психологи твердять: щоб мова звучала переконливо, треба враховувати основні людські інстинкти й бажання. Вплив мови значною мірою залежить від її характеру. Якщо вона суха, невиразна, монотонна, то навряд чи схвилює когось із слухачів. Якщо ж промовець сповнений натхнення, то він неодмінно викличе інтерес у слухачів. Не думайте, що вони виявлять більше зацікавлення до того, про що йде мова, ніж сам промовець. Ще Горацій колись сказав: „Якщо хочеш примусити мене заплакати., то насамперед мусиш заплакати сам” (Іржі Томан). 217. Прочитайте, скористуйтеся порадами, готуючись до дискусії та виступаючи у ході обговорення проблем. Замолоду семеро з нас утворили дискусійний гурток. Дискусії зробили неабиякий вплив на наше життя. Вони навчили нас ставити проблеми й визначати поняття; уточнювати свої висловлювання; інтенсифікувати мислення і правильно аргументувати докази; дотримуватися дисципліни, даючи можливість говорити іншим; керувати дискусією; обов’язково закінчувати її формулюванням висновків. Опишу коротенько правила нашого дискусійного гуртка. Кожен з учасників готував на засідання гуртка одне питання. Першим на нього відповідав його сусід праворуч, а далі по порядку всі члени гуртка. Після розв’язання цього питання другий член гуртка пропонував підготовлене ним питання. Першим виступав його сусід праворуч. У такий спосіб протягом одного засідання дискутувалося сім питань. Кожен член гуртка відповідав на одне питання першим, на друге другим, потім третім і т. д. Господар виконував функції голови. Він керував дискусією і відповідав за те, щоб висвітлювалася суть питання і наприкінці підбивалися підсумки. Перший промовець мав перевагу над іншими у тому, що міг користуватися будь-якими аргументами, адже ніхто до нього ще не користувався ними. Але, виступаючи першим, він не мав можливості довго обдумувати свій виступ. Натомість останній промовець мав час обдумати свій виступ і критично оцінити аргументи попередніх промовців. Однак підтвердити свою точку зору аргументами йому було важко: майже всі вони були вже вичерпані в ході дискусії. Учасники дискусії не повинні перебивати одне одного, відхилятися від дискутованої проблеми, втрачати самовладання, зводити особисті рахунки, повинні уникати багатослів’я. Усім треба забезпечити можливість висловитися, а наприкінці дискусії слід підбити підсумки. Ось кілька порад, як позбутися ніяковості, сором’язливості, нерішучості: 1. Перед тим як говорити, подумайте, що ви хочете сказати і як це можна висловити якомога стисліше. 2. Говоріть не поспішаючи, щоб заспокоїтися і говорити спокійно. 3. Використовуйте кожну нагоду, щоб потренуватися в мовленні: починайте із заздалегідь підготовленої розповіді спочатку в розмові з однією особою і в вузькому колі, а далі, коли посміливішаєте, говоріть і в більш широкому товаристві (За І.Томаном). |