С. О. Караман, О. В. Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи
 Скачать 1.14 Mb.
|
|
Культура мовлення Основні типи переносних значень слів Переносне значення слів особливо поширене у художньому та розмовному стилях. Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху. Метафора (від гр. metaphora – перенесення) – це тип переносного вживання слова, що ґрунтується на подібності тих або інших ознак. Найчастіше відбуваються метафоричні перенесення ознак, властивостей предметів на істоти і навпаки, наприклад: І земля, і вода, і повітря – все поснуло. Метафора може бути побудована на: 1) подібності форми: Помережив вечір кучерявий льодяними ґратами вікно (М.Драй-Хмара); 2) подібності кольору: Сонце хилилося уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини (І.Франко); 3) подібності властивості: Відомо, що за людина з Невкипілого – кремінь (А.Головко), 4) подібності вияву почуття: Думки, спогади краяли серце Костомарова (М.Івченко); 5) схожості поведінки, способу дії: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти себе не дає (В.Бичко). Метафора може ґрунтуватися і на основі вражень та оцінки будь-чого: Вишневі пахощі думок (М.Драй-Хмара). На основі метафоризації у художньому мовленні створюються мовні образи: грім оплесків, зоря надії. Метонімія (від гр. metonimia – перейменування) – це перенесення назви з одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують між собою, перебувають в органічному зв’язку. Може переноситися: 1) назва приміщення – на людей у ньому: Інститут святкує своє сторіччя (П.Воронько); 2) назва матеріалу – на виріб з нього: Весь стіл заставлено сріблом (тобто посудом зі срібла); 3) назва дії – на результат: зупинка (сама дія і місце, де зупиняються); 4) предмет, що вивчається, – на галузь науки: анатомія і фізіологія; 5) назва заходу – на її учасників: Конференція прийняла звернення; 6) назва емоційного стану – на його причину: Жах!; 7) ім’я автора – на його продукцію: Вивчаємо Шевченка; 8) назва об’єкта – на препарат: пігулки від голови; 9) назва предмета – на те, що в ньому знаходиться: – Ось, випий склянку, освіжись; 10) назва ознаки, властивості – на її носія: Сам народний бас, що сидів попереду, теж вибіг на сцену, трохи поспівав... (Ю.Яновський). Синекдоха (від гр. snekdohe – співпереймання) – це тип перенесення назви частини на назву цілого і навпаки. Наприклад: Ґринджолами мовчазно кожух проїхав (М.Драй-Хмара). Як і метонімія, синекдоха ґрунтується на понятті суміжності, але специфічним для неї є те, що ця суміжність кількісного характеру – загальніша і конкретніша назви: Він скрізь руку має, а ми що? (І.Карпенко-Карий). Синекдоха використовується як мовний художній засіб, але не так часто, як метафора і метонімія. 167. Прочитайте. Визначте типи переносних значень виділених слів. На чому ґрунтується перенесення ознак? 1. Жовтизною припали сходи вівса. Скручувала своє молоде листячко кукурудза (О.Бердник). 2. Бжевський замовк, скрутив грамоту і поклав її в скриньку (З.Тулуб). 3. Того дня дід Захарій занедужав. Скрутило його в ком... (О.Донченко). 4. Ось дорога скрутила вбік, побігла з гори в долину... (М.Коцюбинський). 5. Оце завів мене в западинці... Трохи в’язів не скрутила (І.Нечуй-Левицький). 6. Зовсім к лихій годині скрутили в’язи машині (Панас Мирний). 7. Вже вечір був прозорий і холодний (Л.Первомайський). 8. Без мистецтва життя було б холодним, незатишним, непривітним (Л.Дмитерко). 9. Бабуся відчинила комору, де зберігалися ... шаблі, списи, булави й інша холодна зброя (М.Старицький). 10. Холодні зорі байдуже дивились на землю (М.Стельмах). 11. Нарешті припинили розмови про «холодну війну» і пішли спати (О.Бердник). 168. Складіть казку за поданим початком, використовуючи різні типи переносних значень слів. Жива вода Джерельце народилося вночі. Мати-Земля спала, щільно вкрита мороком, стомлена. А її дзюркотливому немовляті хотілося кудись бігти, радіти, співати. Джерельце тихенько захлюпотіло і спробувало звільнитися з маминих обіймів. Та Земля міцно тримала його. 169. І. Прочитайте. Знайдіть у тексті слова, вжиті в переносному значенні. Які художні засоби завдяки цій властивості слова створили автор тексту і поет Олександр Олесь? Чи доводилося вам чути голос вітру? Так, люди часто прислухаються до його звуків, дивуючись їхній силі та виразності. У нашій мові існує багато влучних характеристик, які яскраво відтворюють своєрідну «симфонію» вітру. Іноді він здається нам могутнім велетнем, що владною рукою пригинає ліс, жене морські хвилі, крутить вітряки. Його голос звучить у кронах дерев, у безмежних степах, у димарях будинків – і тоді кажуть, що вітер шумить, свистить, гуде, реве, навіть сопе. Але буває, що пісня вітру нагадує тужливий голос пораненого звіра – і люди, почувши той жалібний звук, добирають зовсім інші слова для його характеристики. Спробуйте згадати ці слова. Мабуть, ви не раз чули такі вирази: вітер плаче, стогне, скиглить, виє, голосить... Скільки жалю і співчуття в цих словах! Людина ніби переймається болем і сумом, що виливає природа у часи неспокою та негоди. Вітер хворий віє стиха. То в гаю зламає гілку, Ледве ходе, ледве диха, Стане, виструже сопілку, То щось думає неначе І на дудці тихо грає, І без голосу заплаче. І прохожим серце крає... Такий образ створив Олександр Олесь у поемі «Щороку» (В. Тихоша). II. Розкажіть, які саме звуки уявляються вам, коли чуєте вираз плаче вітер. Якби ви були композитором, то яку музику створили б до цих слів? Опишіть її. 170. Прочитайте. Знайдіть слова, вжиті в переносному значенні. Визначте тип переносного значення (метафора, метонімія, синекдоха). Яка їх роль у тексті? Проведіть стилістичний експеримент: замініть слова в переносному значенні на слова в прямому значенні. Як змінився текст? 1. – На грязі,– сухо звелів Воронцов, знаючи, що в окопах бойової охорони грязюки по пояс.– Там пройде. Пороки серця і всі інші пороки як рукою зніме... 2. Німців у місті вже не було, проте сліди їхні ще не прочахли, і міські темні околиці похмуро зализували себе язиками велетенських пожеж... 3. А на нас, як не кажи, Європа дивиться. 4. Думаю про тебе, далека моя любов. Чи ти була насправді? Чи я тільки вимріяв тебе? 5. На танки ворожі вони кидались з горючими пляшками за Дніпром (3 те. О.Гончара). 6. Палав «Собор» – палали й інші кращі твори, трагічно ламалися під тим вогнем долі окремих літераторів і всієї літератури... (В.Коваль). 171. І. Прочитайте. Який основний мотив кожного з уривків? Які художні засоби розкривають ідею твору? На чому вони базуються? 1. Всі кажуть: кривавий двадцятий вік. Всі бачать: жорстокий вік. І мало хто знає, що він Приходить світанком до океану, І обмиває від поту чоло, І гойдає мільйони колисок, Щоб дітей не збудити. 2. Кудись пішла, не повертає, Хоч біля серця стеле цвіт, Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт (З тв. А.Малишка). 3. Біжать тумани, пробудились води, Вітри вирують, дзвонить сіножать. А соняшники вийшли на городи І до ставка вмиватися біжать (М.Сингаївський). II. Складіть власний вірш про батьківщину. 172. На основі переносного значення слів складіть висловлювання (поетичні чи прозові), у яких би були метафора, метонімія, синекдоха. Голова, колона; небо, плакати; вчинки, засліпити; вітер, грати, співати; місто, святкувати. 173. Складіть текст про матір (поетичний чи прозовий) з метафорами лебедіє пам’ять, заплітати проміння в коси, час пливе, сивіє вечір. За 5 хвилин утворіть метафори, до складу яких входили б дієслова горіти, палати, спалахнути та іменники сміх, сльоза, надія, смуток. За 10 хвилин складіть чотиривірш, використавши іменникові метафори землі хода, подих світань, подив трав, берізки ніжність, поцілунок вишні. 174. Прочитайте. Яка ідея поезії? Який художній засіб використав автор і яка його роль у вираженні основної думки? Сміється сміх. Горить на рукаві, Сміється так дитинно, стопричинно. Сміється українно – ми живі; І карим сміхом двері в світ розчинено. Сміється розум. Аж пашить крилом, Сміється дотеп, смутком перешитий, Добро сміється над горбатим злом. А доки ми сміємось – будем жити (І. Драч). Культура мовлення 175. І. Прочитайте. Перекажіть текст. Користуючись тлумачним словником, поясніть вимову й значення виділених слів. Складіть з ними речення. УКРАЇНСЬКІ СЛОВА В ІНШИХ МОВАХ Збагачуючись за рахунок іншомовної лексики, українська мова також є джерелом оновлення словника мов тих народів, з якими український має тривалі стосунки і зв’язки. Українські слова в різні часи засвоєні російською мовою. Деякі з них у XIX ст. і ще раніше (бондарь, вареник, галушка, корж, кожух, хлопец, хлебороб, школяр, дивчина, детвора, хутор), а більшість – у XX ст. (селянство, незаможник, недобиток, тысячница, доярка, косовица, девчата). До запозичень з української мови належать також утворення з суфіксом -щин(а) у власних географічних назвах: Полтавщина, Черниговщина, Звенигородщина. Спершу такі форми вживалися лише в українських географічних назвах, а останнім часом під впливом їх поширилися й у російських: Орловщина, Саратовщина, Смоленщина, Тамбовщина. До польської мови запозичено з української такі слова, як: богатир, ватага, гарбуз, гук, гукати, голота, дурень, дужий, череда, черешня, гречка, годувати, маячити, собор та ін. Починаючи з XVI століття, лексичними запозиченнями з української мови збагачується також словник французької мови. Серед слів, засвоєних з української мови, такі: поріг, козаки, курінь, січ, отатаман, гайдамак, сотник, джура, старшина, булава, бандура, староста, слобода, хутір, борщ та ін. У французькій мові трапляються і кальки з українських слів, як 1е disainer (десяцький), 1е centainer (сотник) тощо. Лексика, запозичена з української мови, є і в білоруській, чеській, словацькій, румунській, угорській та в деяких інших мовах. Але питання про зв’язки української мови з багатьма слов’янськими та неслов’янськими мовами досі, на жаль, ще майже не досліджене (М. Жовтобрюх). II. У першому реченні тексту назвіть частини мови. Поясніть розділові знаки у реченнях останнього абзацу. Виділені слова запишіть фонетичною транскрипцією. III. Спробуйте визначити, чи є українські запозичення в іноземній мові, яку ви вивчаєте. Що дає підстави так вважати? Правильне і доцільне використання запозичень в усному і писемному мовленні 176. Спишіть, добираючи з синонімів у дужках найдоцільніші. Спробуйте визначити їх походження, користуючись словником. У Грузії можна (швидко, скоро) спуститися від (холодних, студених, зимних) льодовиків до пляжу, де хлюпоче (блакитними, голубими, лазуровими) хвилями (тепле, літнє, лагідне) Чорне море. Грузія (розташувалась, розкинулась, розмістилась) у (центрі, серці) Кавказу. Столичне місто Тбілісі (лежить, знаходиться, розташоване) серед гір. На орлиних вершинах видніються руїни (древніх, давніх, старовинних) фортець. Вони нагадують: ще до нашої ери грузинам доводилось (захищати, боронити) свою благодатну (землю, країну, державу) від ворожих (навал, нашесть). А по схилах, над якими (бовваніють, маячать, видніються, мріють) (фортеці, вежі, башти),– плантації теплолюбних цитрусових дерев і чаю. Серед гір – (відомі, славнозвісні, знамениті) курорти. У долинах – гідроелектростанції, міста, заводи (Т.Кублицький). 177. Прочитайте, перекажіть текст. Сформулюйте правила використання іншомовних слів у мовленні. Іншомовні слова, що ввійшли до активного словника міжнаціонального спілкування, широко використовуються і в ділових стосунках, і в побуті. Наприклад, лексика поштово-телеграфного зв’язку: телефон, телеграф, бандероль, бланк, шифр, номер, серія, адреса тощо. Слід бути уважними та обережними під час використання іншомовних слів в усному й писемному мовленні. Якщо іншомовне слово можна замінити відповідним українським, то вживання іншомовного не завжди доречне. Вживаючи іншомовні слова, треба пам’ятати про такі вимоги: а) вживати запозичення лише в тому значенні, яке закріплене за ним у словнику; б) не використовувати іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові; в) не послуговуватися в тому самому тексті то іншомовним словом, то його українським відповідником. Надмірне вживання слів іншомовного походження засмічує рідну мову, робить її немилозвучною, малозрозумілою для слухачів, співрозмовників. Бажано користуватися у спілкуванні національною мовою, що значно полегшить взаєморозуміння, а в окремих випадках звертатися до іншомовної лексики (За Л. Паламар). 178. З’ясуйте за словником іншомовних слів значення слів, складіть і запишіть з ними речення. Поставте знак наголосу. Абітурієнт, абонемент, абонент, адажіо, генезис, гіпотеза, ідентифікація, кардинальний, ліцензія, лобі, лобісти, пантеон, пабліситі, ратифікація, симбіоз, субсидія, сувенір, тендер, трилер, турне, факсиміле, факс, фарисеї, хіт, целібат, чартер, шаріат, юрисдикція. 179. Визначте, з якої мови прийшли в українську мову слова і словосполучення, що вони означають. Використайте «Сучасний словник-мінімум іншомовних слів» (К., 1999). [Аб ово]; [адіо]; [на війні, як на війні]; [ол райт]; [о ревуар]; [бейбі]; [бонжур]; [шарм]; [шерше ля фам]; [екс лібрис]; [фініта ля комедія]; [мерсі боку]; [хеппі енд]; [нота бене]; [мон шер]; [мементо морі]; [пардон]; [сіль ву пле]; [статус кво]; [табуля раза]; [терра інкоґніта]; [тет а тет]; [тутті фрутті]. 180. За 5 хвилин виправте помилки у вживанні іншомовних слів. 1. На мій адрес прийшов чужий лист. 2. Діти подарували спонсорам пам’ятні сувеніри. 3. Я купив новий абонент до міського басейну. 4. Таке ж аналогічне рішення прийняла педагогічна рада. 5. На яку інстанцію бігає рекордсмен вашої школи? 6. Банк надав нам безкоштовний кредит. 7. У руках Микола тримав новенький дипломант. 8. У магазині розплатився вензелем. 9. У податковій інспекції кожному видають його ідентичний номер. 10. На актрисі була ефективна сукня. 11. На завод привезли дефектні ізолятори. 12. Закомпостуйте, будь ласка, білет! 13. Перед концертом ми звичайно довго репетуємо. 181. І. Прочитайте. Проаналізуйте роль іншомовних слів у тексті. Чи можна їх замінити українськими відповідниками? Відповідь аргументуйте. Запишіть іншомовні слова фонетичною транскрипцією. ЩО ТАКЕ РЕНЕСАНС? Ренесанс (біля 1450–1650 рр.) проявляється в різноманітних художніх формах – архітектурі, живопису. Найбільш повно особливості ренесансного стилю відобразилися в італійському мистецтві: причому найбільш яскраво в живопису і скульптурі. Саме слово «ренесанс» означає «нове народження». Ідеї для своїх творів архітектори цього періоду знаходили в грецькому та римському мистецтві. Зодчі вводили елементи цього стилю як в архітектуру громадських будівель, так і тих, що зводилися для багатих купців. Головним для них було створити будинок, у якому людина почувала б себе зручно. В готичному мистецтві особливу роль відіграє вертикальна лінія. Для архітектури Ренесансу важлива загальна співмірність будівлі, відповідність її пропорціям людської фігури. Над головним входом у собор часто зводився різьблений прямокутний барабан. Верхня частина вікон і дверей прикрашалася трикутниками з плавно заокругленими кутами. Між вікнами і дверима ставилися пілястри – плоскі або напівкруглі колони. Здається, що ці пілястри тримають на собі вагу верхніх поверхів. Насправді ж вони мають суто декоративне значення – прикрашають будівлю. Пам’ятники періоду Ренесансу оздоблені скульптурами людей або рослинним орнаментом. Прикраси з квітів і листя утворюють похилу горизонтальну стрічку – гілку з листям – гірлянду (3 кн. «Все про все»). II. На основі тексту побудуйте діалог на тему «Архітектурні шедеври нашого міста». Лексика української мови з погляду сфер уживання За сферами вживання словниковий склад української мови поділяється на загальновживану і спеціальну лексику, або лексику обмеженого вживання. Загальновживану лексику називають ще загальнонародною. До її складу належать слова, використовувані всіма носіями літературної мови. Це назви предметів побуту (двері, човен, молоток, вікно, чоботи, сорочка, стіл, відро), процесів трудової діяльності (нести, різати, пекти, читати), явищ природи (дощ, сніг, мороз, вітер), людей, звірів, птахів, риб, рослин (дочка, мати, діти, голуб, ластівка, окунь, щука, калина, верба), кольорів, смаків, почуттів (зелений, солодкий, радість, жаль), розміру, ваги (великий, важкий), військових понять (військо, куля, зброя), понять культури (пісня, книга, мелодія), суспільно-політичних понять (держава, народ), чисел (два, п’ятдесят) тощо. Використання цих слів нічим не обмежене, вони становлять активний словник української мови і використовуються у всіх стилях, тому називаються стилістично нейтральними. Крім основного лексичного фонду української мови, є слова, використання яких обмежене або територією, або тією чи іншою сферою науки, техніки, мистецтва, виробництва. Такі слова належать до пасивного словника, використовуються лише в певних стилях і тому називаються стилістично маркованими. Це діалектна лексика, терміни, професіоналізми, жаргонізми. Близькими до жаргонізмів є арготизми (від франц. argot – замкнутий) – слова, які зазнали навмисних змін вставленням складів, додаванням звуків тощо з метою утаємничити, зробити незрозумілим для інших їхній смисл. Наприклад: дулясник – вогонь, ботень – борщ, зивро – відро, хаза – хата, морзуля – цибуля. До пасивної лексики належать також застарілі слова (архаїзми та історизми) і неологізми. Стилі української мови мають своєрідні лексичні ознаки, спеціально дібрані лексичні засоби, або стилістично забарвлену лексику. Основу всіх стилів становить міжстильова (або нейтральна) лексика, вона зрозуміла для кожного. Стилістично забарвлена поділяється на лексику усного мовлення, лексику писемного мовлення, офіційно-ділового, публіцистичного та наукового стилів. Окрему групу становить емоційна лексика – слова з позитивним чи негативним забарвленням (білявенький, дубище, хлопчисько). В уснорозмовному стилі виділяють також просторічні слова (бовдур, роззява, телепень, беркицьнутися). |