С. О. Караман, О. В. Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи
 Скачать 1.14 Mb.
|
|
Уникайте помилок!
Правопис і вимова
Наголошування
118. Поставте наголос у словах, поділіть слова на склади, визначте ритмічну структуру виділених слів, поясніть їх лексичне значення. Складіть із виділеними словами речення. Випадок, виняток, витяг, виклик, вимова, вигода, виховання, вимога, вирощування, вирощення; страху, туману, краю, паркану, паркана, мосту, моста, плоту, плота; один до одного, одній, одному, одна друга, півтора, одинадцять, дванадцять, сімдесят, вісімдесят. Як правильно сказати? 119. І. Прочитайте. Виберіть правильну відповідь і обґрунтуйте. 1. Надійшов лист на мій домашній адрес чи на мою домашню адресу? 2. В одній з вітальних адрес чи в одному з вітальних адресів? 3. Лист вручили адресатові чи адресанту? 4. Я сфотографувався в анфас чи я сфотографувався анфас? 5. Анфас ніде не попадався чи в анфас ніде не попадався? 6. Павутина бабиного літа чи баб’ячого літа? 7. Батьківський будинок чи батьків будинок? Багатоповерховий дім чи будинок? 8. Я вийшов з дому чи з будинку? 9. Бути господарем у своєму домі чи будинку? 10. Будівники нового життя чи будівельники нового життя? ІІ. Запишіть виділені слова фонетичною транскрипцією, поділіть слова на склади, поясніть правопис і вимову. Практичне заняття № 10 Стиль і мовне оформлення виступу 120. Прочитайте. Чим відрізняється доповідь від виступу? Доповідь – одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення; має характер гострої злободенності. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв’язків із громадськістю (приміром, повідомлення своєї точки зору на проблему наукової та громадянської позиції тощо). Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді. Виголошення доповіді потребує серйозної підготовки. Перший крок у підготовці – накреслити мету та завдання виступу, визначити коло охоплюваних питань. Насамперед заздалегідь слід сформулювати предмет та тему виступу (можливо, все це вже визначили організатори зібрання). Другий крок – добір допоміжної інформації. Вона може бути отримана з двох джерел: 1) теоретичні джерела – це можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми, енциклопедичні, термінологічні та галузеві словники; 2) усні розмови з обізнаними з проблемою людьми. Висвітлюванні питання мають ґрунтуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях (якщо це наукова доповідь), на останніх виступах у пресі, на радіо та телебаченні як прихильників, так і опонентів (якщо це політична доповідь), на аналізі та посиланнях на протоколи попередніх засідань (якщо це громадські збори). Добираючи інформацію, необхідно пам’ятати, що повідомлення буде теоретично обґрунтованим та актуальним лише за умови наявності промовистих прикладів. Завершивши підготовку, слід систематизувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог: теоретична обґрунтованість, опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів, власне бачення проблеми. Наступний крок – занотовування плану доповіді, яка включає: – вступ; – основний текст (серцевина доповіді); – висновки. 121. Прочитайте. Поясніть, який зміст вкладено в ці поради: 1. Ввічливість обеззброює. 2. Вимовляйте слово “ви” голосно, а слово “я” – пошепки. 3. У товаристві не намагайтеся переговорити всіх. 4. Хто любить людей, того й люди люблять. 5. Якщо ви хочете дістати мед, не перекидайте вулика. 122. Прочитайте, перекажіть текст. Уявіть, що вам доручено зробити доповідь на тему: «Від чого залежить довголіття людини?». Працюючи в групах, оберіть мету виступу, відповідну аудиторію. Дайте відповіді на запитання, поставлені в кінці тексту. Спілкування з аудиторією (публікою) З історії красномовства ви знаєте, що основні правила спілкування з публікою (аудиторією) були сформульовані ще в стародавніх Греції та Римі. Уміння впливати словом на аудиторію допомагало у всі часи здобувати перемоги в битвах, відстоювати права людини. Першу теорію спілкування з аудиторією створили у V ст. до н. е. сіцілійські греки в Сиракузах, найвизначнішим з яких був оратор Горгій. Вам відомі імена майстрів слова Сократа, Платона, Демосфена, Цицерона та ін. З часом ораторське мистецтво удосконалювалося, виробилися певні вимоги до виступів перед аудиторією. Завдання виступу залежить від мети: а) поінформувати; б) переконати; в) розважити. До перших (інформативних)відносять звіт, лекції, доповіді. Матеріал у таких виступах розташовується за принципом: “від простого до складного”. У ньому слід дотримуватися давньоримської схеми: “Що, для чого, в який спосіб”. Щоб виступ був цікавий слухачам, треба використовувати приклади, порівняння, зіставлення, цифри, посилання на авторитети. До виступів-переконаньпідходять не лише з боку впливу на розум, а й з боку впливу на почуття. Цьому сприяє правильний добір аргументів, емоційно забарвлених прикладів, логічних висновків, закликів до дій тощо. Розважальний виступмає розвеселити людей, підняти настрій, тому у темі треба знайти комічні моменти, дещо перебільшити значення якоїсь події, включити веселі історії, дотепи, жарти, анекдоти. Але при цьому основа зберігається серйозною. Готуватися до виступу треба заздалегідь, збирати матеріал з теми, занотовуючи його до записника, або вирізки з газет, цифрові таблиці, цитати збирати в окремий файл. Таким чином, протягом певного часу буде накопичено значний матеріал, що дасть змогу побудувати цікаву доповідь. Можна створити картотеку статей, у яких розглядається проблема, що вас цікавить: на аркуші певного формату записується тема, нижче стисло назву статті й про що в ній ідеться. Підготовка доповіді залежить від ряду факторів: життєвого досвіду промовця, мети, місця, специфіки аудиторії тощо. Доповідь краще записати повністю і потім прочитати; але можна написати вивчити виголосити з пам’яті. Але за будь-якої умови не слід виступати з доповіддю перед слухачами, доки не зберете якнайбільше матеріалу, важливого й цікавого для них. Приказка говорить: “З посудини не можна вилити більше, ніж було в неї налито”. Так і людина не може сказати більше., ніж знає. Готуючи доповідь, слід поставити собі такі запитання: – Чого чекає слухач від мого виступу? – Які з їхніх проблем я допоможу розв’язати? – Що знають слухачі з теми доповіді? – Який загальний рівень їхньої підготовки? – Що слід висвітлити детально? – Про що слід сказати лише побіжно, в загальних рисах? – Які слова, терміни слухачі не зрозуміють? – Які тези слід підтвердити прикладами? Відповіді на ці запитання дадуть змогу врахувати всі труднощі під час виступу з доповіддю і попередити їх. 123. Прочитайте, усно перекажіть. Дібравши цікавий матеріал з підручника української літератури чи історії, опрацюйте його відповідно до вимог, викладених у тексті вправи. Виступіть перед групою, дотримуючись вимог. Із практичних занять курсів: «Сучасна українська мова», «Культура усного і писемного мовлення» вам відомо, що виступ складається з 3-х частин: вступу, головної частини й закінчення. Промовець повинен чітко уявляти собі, що треба сказати у вступі, що в головній частині, а що наприкінці свого виступу. При цьому важливо правильно розподілити час. Читаючи свою доповідь перед виступом, слід розподіляти час так, щоб з усього, виділеного регламентом, приблизно 10-12 % припадало на вступ, 4-5% – на закінчення, а решта (85%) – на головну частину. У доповіді повинно бути стільки пунктів, скільки промовець зможе висвітлити за відведений час повністю. У ході виступу потрібно розчленовувати текст доповіді на окремі абзаци, слідкуючи, щоб між ними були логічні переходи. Для цього добре служитимуть відповідні слова та словосполучення: через те, що; незважаючи на це; внаслідок цього; окрім того; замість того (цього); натомість; а з другого боку; з цього погляду; але в той же час; та ін. Початок виступу дуже важливий. Залежно від того, яке враження справив доповідач у вступі, буде сприйнята вся доповідь. Перед тим, як говорити, варто зробити коротку паузу, дихання має бути глибоким, мовлення повільним, погляд спокійний і впевнений. Це дасть можливість заспокоїтися, досягти рівноваги. Треба пам’ятати, що вступ стосується слухачів, а закінчення – суті проблеми. На початку промови слід завоювати симпатії слухачів, а цього можна досягти лише знанням справи, уникненням шаблону. Доповідь починається з чогось цікавого, можливо не надто серйозного, краще всього з приємної для слухачів інформації. При викладі головної частини доповідач має постійно стежити за тим, чи все, що він говорить, зрозуміле слухачам; викладати думки у хронологічній послідовності, але розвивати їх треба по-різному: описувати, пояснювати, доводити, розповідати. Найцікавішою формою викладу думки є розповідь про події, учасниками яких були певні люди. Тому під час виступу треба пожвавлювати сухі твердження й описи колоритною розповіддю про якісь цікаві події, що можуть ілюструвати сказане. Включені у доповідь пригоди, ситуації повинні бути стислими і динамічними, аргументи вагомими. При цьому промовець не має права на вираження суб’єктивної оцінки подій і фактів, лише об’єктивність дасть можливість переконати інших. Закінчення доповіді складається з двох частин: а) узагальнення сказаного, підсумок, логічне видокремлення головного, можливо, заклик до певних дій; б) останні слова, звернені до слухачів (прикінцеві й останнє речення). Слухачі запам’ятовують загальні висновки, тому закінчувати доповідь треба підведенням підсумків, що випливають із сказаного. Останні речення повинні бути виразними і переконливими. 124. Прочитайте, підготуйте коротку доповідь на загальну тему: “Вимоги до оратора”, ілюструючи власними прикладами. Схарактеризуйте особистість мовця, виходячи з вимог. Особистість мовця Ви починаєте справляти певне враження ще до того, як заговорите. Популярність у колективі залежить від того, наскільки зовнішній вигляд, поведінка та манери спілкування того чи іншого індивіда відповідають уявленням і неписаним правилам відповідної суспільної групи. Популярні люди мають такі риси характеру, які позитивно сприймаються в більшості суспільних груп (веселу вдачу, товариськість, тактовність та ін.), а крім того, вміють пристосовувати свою поведінку до правил тієї чи іншої групи. Гарні рухи і вміння поводитися – такі ж важливі складники приємного зовнішнього вигляду, як і фізичні дані та вбрання. У ході викладу не вживайте довгих речень, бо їх важче зрозуміти. Вживайте довгі речення з короткими почергово. Не знеособлюйте речення, часто вживаючи третю особи однини чи множини (“було проведено”, “були вжиті заходи”). Вживаючи першу особу множини, ви наблизите виклад до рівня знань слухачів («ми підготували…»). Не переобтяжуйте виклад іншомовними словами, термінами, абстрактними поняттями. Намагайтеся долучити у виступ приклади, порівняння, доречний дотеп, жарт. Уникайте зайвих подробиць, щоб за ними не втратити головне. Важливу думку аргументуйте; стислість у такому разі зашкодить (За Іржі Томаном). 125. Прочитайте, перекажіть. Напишіть 10 варіантів початку доповіді на тему: «Молодість – не вада» або «Молодь і релігія», відповідно до вимог виголосіть його перед аудиторією, дайте оцінку кожному. Як встановити контакт із слухачами? Що сприяє встановленню контакту між: промовцем і слухачами? Це і його поведінка, і зміст доповіді. Якщо ви впевнено виходите на трибуну, то вже цим справляєте позитивне враження. Запам’ятайте, що більшість слухачів протягом перших хвилин виступу приділяють промовцеві всю свою увагу: вони приглядаються до нього, як він іде? як розкладає папери, як починає говорити, як поводиться за трибуною. Якщо, йдучи до трибуни, ви виявляєте свою знервованість, поспіх, страх і т. п., то все це неодмінно впливає на слухачів, на їх увагу та зацікавленість. Тому ви повинні всією своєю поведінкою виражати впевненість і віру в свої сили. Впевнено станьте за трибуну, розкладіть свої папери, впевнено і спокійно погляньте на слухачів. Почекайте, поки всі повсідаються. Така коротка пауза дає можливість слухачам зайняти свої місця і заспокоїтися. Те, що ви поки що не починаєте говорити, приверне їхню увагу, та й ви самі зможете протягом цієї короткої хвилі заспокоїтися й зосередитися. Ця пауза і ваш прямий погляд справлять позитивне враження ще до того, як ви почнете говорити. Велике значення має ваш упевнений погляд. Якщо промовець лише два-три рази скрадливо гляне на присутніх, то враження він справить разючо відмінне від того, коли впевненим поглядом дивиться в очі присутнім. Легка посмішка викликає доброзичливість з боку слухачів, сприяє встановленню з ними контакту. Тут знову ж таки слід наголосити: хто любить людей, того й люди люблять. Більшості досвідчених і популярних лекторів властиве таке ставлення до своїх слухачів. Далі контакт закріплюється вже під час промови – так само, як і під час особистої зустрічі з людьми. Про встановлення контакту зі слухачами не забувайте ніколи. Продумайте заздалегідь, що у вас може бути з ними спільного, з’ясуйте, які проблеми і труднощі хвилюють їх. Так само, як і під час встановлення особистих контактів, намагайтеся неодмінно знайти, що пов’язує вас зі слухачами. Початок доповіді: “Зараз я вам усім доведу, як ви помиляєтеся, коли думаєте, що...” – дуже невдалий. Промовець налаштовує таким чином слухачів проти себе так, що вони потім не звертатимуть уваги на будь-які його аргументи. Запам’ятайте, що, не встановивши контакту зі слухачами, їх не можна ні зацікавити чим-небудь, ні змінити їх погляди на те, про що ви будете їм говорити (За Іржі Томаном). 126. Прочитайте текст і стисло запишіть з пам’яті правила мовного оформлення виступу у таблицю:
Про стиль і мовне оформлення виступу Мова повинна бути ясною і зрозумілою. Намагайтеся розширити свій словниковий запас. Читайте книги про культуру мови. Вибір слів Для збагачення свого власного словникового запасу читайте твори авторитетних авторів, слухайте кваліфікованих промовців і принагідне записуйте (або підкреслюйте олівцем у власній книжці) слова й вислови, які б ви хотіли вживати у своїй мові. Виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтеся замінити їх іншими словами й мовними зворотами. Навчіться точності висловлювання. Вибирайте точні та однозначні слова. Пам’ятайте: якщо наказ допускає подвійне тлумачення, то він обов’язково буде виконаний неправильно. Точності висловлювання вчіться, знайомлячись з текстами угод або інших важливих документів. Читайте текст повільно, слово за словом, намагаючися встановити, як інакше можна витлумачити окремі слова й речення. Які речення сформульовано неясно? При цьому уявіть, що ваше завдання полягає в тому, щоб знайти недосконалі місця в тексті. Надуживання абстрактними поняттями вимагає від слухачів великого напруження (наприклад, афоризми не можна читати без пауз). |