С. О. Караман, О. В. Караман орфоепічний тренінг Завдання і вправи
 Скачать 1.14 Mb.
|
|
Користуйтеся багатствами рідної мови!* 107. Прочитайте. Поясніть, за яким значенням розрізняють подані слова. Зробіть орфоепічний аналіз виділених слів. Дійсний, дійсно, в дійсності, справжній, справді, насправді, на далі. У доборі відповідників до російських слів действительный, настоящий, действительно, в действительности автори статей, перекладачі й доповідачі надуживають словами дійсний (“Це – не вигадка, а дійсна подія”), дійсно (“Я дійсно не бачив її”), в дійсності (“Ми сподівалися великих наслідків від його проекту, а в дійсності це була авантюра”). Слова дійсний і дійсно є в українській мові, але не треба забувати й інших слів: справжній (“Ці квіти – не справжні”. – Леся Українка), справді (“Чи снилось це мені, чи справді так було?” – І.Нечуй-Левицький), насправді (“Інспектор у нас – людина молода, погарячився, а насправді не зробить лиха”. – С.Васильченко), на ділі (“На словах так, а на ділі інак”. – Словник за редакцією А.Кримського). У наведених на початку фразах правильніше було б сказати: “справжня подія”, “справді не бачив”, “насправді це була авантюра”. Слова дійсний, дійсно (дійсне), в дійсності виступають на своєму місці в таких фразах: “Ви бачите тут одно з дійсних чудес сучасної косметики” (М.Коцюбинський); “Ватя... примітила дійсне сільське своє життя, дійсні свої обставини” (І.Нечуй-Левицький); “Так дійсно воно й було” (з живих уст); “Я це дійсно знаю” (Словник за редакцією А. Кримського). Дружний і дружній. Через звукову подібність слів дружний і дружній їх часто плутають і ставлять не там, де слід: “Дружніми зусиллями здолали ми всі перешкоди”; “Передайте мій дружний привіт усім товаришам”. Дружний – це “одностайний, той, що має спільні інтереси з іншими”: “Тут ми самі, дружною силою, можемо собі допомогти” (І.Франко); “Дружній (у називному відмінку – дружна) череді вовк не страшний” (М.Номис). Іноді це слово має значення “швидкий, нестримний”: “Весна була рання, дружна “ (З.Тулуб). Слово дружній означає “приязний, народжений дружбою”: “Дружня розмова” (П.Куліш). Отож, у двох перших фразах треба було сказати: “Дружними зусиллями здолати”, “дружній привіт”. Запущений, занедбаний, занехаяний, задавнений. Прикметник запущений, написаний із найрізноманітнішими значеннями, заступає останнім часом у художній літературі й публіцистиці інші, більш підхожі для того чи того випадку слова, як це бачимо, наприклад, у газетній статті: “Тут запущена профспілкова робота, немає художньої самодіяльності”, – хоч куди краще було б написати: “Тут занедбано (або занехаяно) профспілкову роботу”. Навіть у художньому творі читаємо: “Хвороба моя була запущена, операція пройшла важко”, – хоч про хворобу треба казати тільки задавнена. Запущеною може бути худоба в спаш, ракета на війні (“Знялись серед пітьми ракети, запущені з протилежного берега”. – О.Гончар), якась річ, що її запустили в воду (“На запущену принаду накидаються лини”, – П.Воронько); запущеним (по-російському вонзенным) може бути щось гостре – ніж, пазури, запущеними, цебто довгими, відрослими, можуть бути борода, кучері (“Запущена, як у того попа, борода”. – З живих уст). Нема потреби тулити це слово й туди, де є напохваті інші, відповідніші слова, тому, коли мовиться про тяжкий стан людини, неохайний вигляд парку, саду або кепсько наладнані справи, там краще казати занедбана людина, занехаяний садок, занедбані справи, ніж запущена людина, запущені справи тощо. Уникайте помилок!
Правопис і вимова
Наголошування
108. Поставте наголос у словах, поділіть слова на склади, визначте ритмічну структуру виділених слів, поясніть їх лексичне значення. Складіть із виділеними словами речення. Нагін, наваха, навхильці, навдибки, навбач, навхрест, наввимашки, наввипинки, навперемінки, навідліг, навгад, навдогад; шляхи, дороги, ластівки, криниці, береги, зайці, зозуль, зозуля. Як правильно сказати? 109. І. Прочитайте. Виберіть правильну відповідь і обґрунтуйте. 1. Вирізали апендикс чи апендицит? 2. Батьків плащ чи батьківський плащ? 3. Проект зазнав серйозної критики від комісії чи проект зазнав серйозної критики з боку комісії? 4. Більшість зошитів чи більша частина зошитів? 5. Переважна більшість учнів чи більшість учнів? 6. Мене болить чи у мене болить (мені болить)? 7. Взяти до уваги чи приймати до уваги? 8. Я нікому не зобов’язаний чи я ні перед ким не зобов’язаний? 9. Студент попрямував до дверей з написом «Абонемент» чи студент попрямував до дверей з написом «Абонент»? 10. Сіяти розладдя не личить чи не годиться? 11. Як і (личить чи годиться?) учительці, Марія Іванівна ще й квіти передала. 12. Єдність мет і прагнень чи єдність цілей і прагнень. 13. Зупиняємось щоб, із метою чи через мету пообідати? 14. З метою виявлення чи для виявлення? 15. З метою вивчення чи щоб вивчити? ІІ. Запишіть виділені слова фонетичною транскрипцією, поділіть слова на склади, поясніть правопис і вимову. Практичне заняття № 9 Колоритно-стильові різновиди мовлення. Спілкування. Ситуація спілкування 110. Прочитайте. Порівняйте свій активний словник зі словником улюбленого поета чи письменника. Якої лексики у вас замало? Чому? Чи впливає на ваш словник спілкування з оточенням? Мовлення окремої людини ніколи не дорівнює мові народу, а тим більше людства. Винятком є мова справжніх поетів. Звичайно, якщо порівняти словник високообдарованого поета з лексиконом мови його народу, то може здатися, що це лише краплина в сяючому, вічно рухливому морі. Але саме ця краплина містить молекули живої води, яка прискорює життєві процеси в організмі мови, примушує її пізнавати саму себе, знову і знову виявляти ще непізнане й дивувати світ новою красою (В.Русанівський). 111. Дайте відповіді на запитання у вигляді зв’язної розповіді-роздуму на тему «Чи вмію я спілкуватися?». 1. Що таке спілкування? 2. Чи читали ви що-небудь про культуру спілкування? 3. З ким ви спілкуєтеся найчастіше? Для чого ви спілкуєтеся? 4. Чи вважаєте ви, що спілкування необхідно вчитися? 5. Чи були випадки, коли вас не розуміли? Хто був винен у тому, що спілкування не відбулося? 6. Чи вважаєте ви себе цікавим співрозмовником? 112. Прочитайте. Поясніть, як ви розумієте подане висловлювання. Розкажіть, як дотримуєтеся цих правил при спілкуванні. Треба уміти не тільки самому для себе втішатися мовою, а й дати змогу присутнім... відчути й зрозуміти те, що заслуговує на увагу. Треба непомітно вкласти слова та інтонацію у вуха слухачів... Погане мовлення створює непорозуміння одне за одним, їх набирається стільки, що вони затуманюють зміст (К.Станіславський). 113. Прочитайте, поясніть на прикладах, як ви розумієте подане висловлювання. Яке його пряме і переносне значення? Яка роль голосу під час бесіди? Як діють різні за тембром, гучністю голоси на вас? Які види інтонації ви знаєте? Чи можна інтонацією образити? Мова є справді п’ятою ефірною стихією світу. Проте в кожного сущого на землі свій голос, свій тембр, своє інтонаційне забарвлення (П.Мовчан). 114. І. Прочитайте. Як ви ставитеся до мовного етикету молоді? Чи потрібна (і наскільки) сучасній діловій людині порада І.Лафарета? I. Звичайно, важко перелічити всі форми мовного та будь-якого етикету в усіх життєвих ситуаціях і не так просто їх засвоїти. Проте, скориставшись ними, ми зможемо правильно поводитися в товаристві, зажити слави ґречної людини та самореалізуватись у спілкуванні з оточенням. І хоч наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер, проте й досі неабияке значення має «кодекс ввічливості» – адже через свою чемність ми нічого не втрачаємо, а завоювати можемо людину з великої букви (О.Корніяка). 2. Хочеш бути розумним, навчись розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати і припиняти розмову, коли більше нічого сказати (І.Лафарет). II. Поміркуйте, у якому випадку буде доречним звертання на «ви», а в якому – на «ти». Обґрунтуйте свою думку. 115. Прочитайте. Перекажіть текст, дібравши приклади для ілюстрації різних стилів усного мовлення. Колоритно-стильові різновиди мовлення Крім функціональних стилів, в українській мові виділяються й інші стильові різновиди, основою класифікації яких є неоднакове експресивне забарвлення, характерне для того чи іншого мовлення. За допомогою такого забарвлення виявляються різне ставлення того, хто говорить, до висловлюваного, різний тон і колорит висловлюваної думки. З цього погляду розрізняють такі експресивно забарвлені різновиди літературної мови: урочисто-офіційний, інтимно-ласкавий, ввічливий, фамільярний, жартівливий, сатиричний. Вони не збігаються з функціональними стилями, хоч можуть накладатися на них. Урочистий різновид характеризується вживанням слів і словосполучень з піднесеним емоційним змістом, окличних речень. Урочисте забарвлення мови найчастіше виявляється в публіцистичному й ораторському стилях, іноді також у художньому й епістолярному. Офіційне забарвлення властиве діловому і зрідка приватному листуванню, а іноді й усному розмовному мовленні. Воно створюється вживанням офіційних звертань (слів з офіційно-ділової мови, описових синтаксичних зворотів), а також тим, що в такому листуванні немає займенників першої і другої особи однини тощо. Інтимно-ласкаве забарвлення досягається насамперед використанням слів із суфіксами пестливості та вживанням епітетів із пестливим значенням і простих синтаксичних конструкцій, властивих розмовному мовленні. Воно доречне у розмовно-побутовому, епістолярному і художньому мовленні для вираження інтимної близькості, симпатії і подібних почуттів. Забарвлення ввічливості у мові досягається вживанням слів із значенням пошани до особи, якій адресується висловлювання, а фамільярний тон характеризується наявністю слів і словосполучень, які підкреслюють перебільшену невимушеність, надмірну розв’язність та безцеремонність у ставленні до своїх співрозмовників. Емоційне забарвлення ввічливості або фамільярності може виявлятися в епістолярному та розмовно-побутовому стилях літературної мови. Жартівливий, або гумористичний, колорит надається мові вживанням слів у невідповідному до ситуації значенні, контрастно-комічними зіставленнями, перебільшенням якостей осіб і предметів, про які йдеться у висловлюванні, невідповідними змістові висловленої думки висновками та іншими подібними засобами. До такого емоційного забарвлення вдаються в художніх творах та в розмовно-побутовому мовленні. Сатиричний емоційний тон найчастіше спостерігається в публіцистичному, ораторському і художньому мовленні, а іноді й у розмовному. Найголовнішим мовним засобом сатири є вживання слів, за допомогою яких виражається презирство і зневага до потворних вчинків, обурення ними, а також глузливі означення-епітети, порівняння, архаїзована лексика і синтаксичні конструкції, влучні дотепи тощо. 116. І. Прочитайте. Визначте за експресивним забарвленням колоритно-стильовий різновид мовлення кожного з уривків. 1. – Мамочко, як гарно! – скрикнув Павлусь. – Що тобі, синку? – заклопотано вбігла мама з другої кімнати. – Мамо! Ах який дощик теплесенький, сонечко, весна! (Дніпрова Чайка). 2. Атмосфера у хаті не дуже мирна: Розкричалася мати, пішла у наступ. Як сержант перед маршалом, тихо, смирно І покірно стояла поблідла Настя. – Таж тобі вісімнадцять! Ти ще дитина, І до хлопців тікать крадькома – це сором. Ось візьму я у руки оцю лозину, То, клянусь, не посидиш з ним поруч скоро... (І.Савич). 3. Піти лишень подивиться До царя в палати, Що там робиться.– Приходжу: Старшина пузата Стоїть рядом; сопе, хропе, Та понадувалась, Як індики, і на двері Косо поглядала. Аж ось вони й одчинились. Неначе з барлоги Медвідь виліз, ледве, ледве Переносить ноги; Та одутий, аж посинів: Похмілля прокляте Його мучило. Як крикне На самих пузатих – Всі пузаті до одного В землю провалились!.. (Т. Шевченко) II. Знайдіть і випишіть із повісті І.С.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» приклади колоритно-стильових різновидів мовлення. Користуйтеся багатствами рідної мови!* 117. Прочитайте. Поясніть, що можуть означати подані слова. Введіть їх у речення. Зробіть орфоепічний аналіз виділених слів. Відпускати, пускати, видавати, продавати. “Тепер я вашу зброю всю у закладі лишаю, а вас додому відпущу”, – читаємо ми в Лесі Українки й розуміємо, що йдеться тут про те, щоб пустити людей на волю, а не тримати їх у полоні. Ну, а як зрозуміти напис на коморі: “Відпуск товарів провадиться з 8 години ранку до 6 години вечора”? Це – явна калька з російського вислову отпуск товаров. По-українському треба написати: крам видається або видача краму. Похідним іменником від дієслова відпускати є відпустка, а не відпуск, наприклад: “Треба брати відпустку на місяць і десь відпочити” (І.Ле). Дієслово відпускати може означати ще “зменшувати тиск, послаблювати”: “Оце наївся, треба й очкур відпустити “ (Б.Грінченко); це ж дієслово й похідні від нього, зокрема іменник відпуск, трапляються в технічній термінології: відпускати болт, відпускати сталь, попускати гальмо, відпуск деталей (Російсько-український технічний словник). Включати, умикати, виключати, вимикати, поставити, унести, пустити. “Треба включити електрику”; “Виключи струм”, – кажуть неправильно, забуваючи, що по-українському слід казати: умикнути (увімкнути), умикати електрику, вимикати струм. Від.цих дієслів походять і українські технічні терміни: умикач (по-російському включатель) і вимикач (по-російському выключатель). Аналогічно помилково кажуть: “Пропонується включити до порядку денного три питання”, – замість “поставити (або внести) до порядку денного”. Так само неправильно – “У роботу включили всі існуючі агрегати”, – замість “пустили всі наявні агрегати”. Залицятися, упадати, доглядати, ходити. Для українських дієслів залицятися (до когось), упадати (біля когось), доглядати (когось), ходити (коло когось) є російські відповідники ухаживать, смотреть, присматривать. Однак російське дієслово ухаживать може бути відповідником до кожного з наведених українських дієслів, зате не кожне з них відповідає російському ухаживать. Якщо, приміром, цілком природно по-українському звучать фрази: “Ні, ти насамперед скажи, що то за дівчина була, до котрої ти тут залицявся.” (І.Франко), – або “Чоловіка стрінула... як ластівка, впадала й покірно лащилася до нього...” (І.Ле), – то ніяк не можна сказати: “Хворий був у тяжкому стані, й тому коло нього треба було ввесь час упадати”. Дієслова залицятись, упадати належать до семантичної групи, об’єднаної поняттям кохання чи симпатії. А коли йдеться про догляд дитини, людини, що опинилася в безпорадному стані, або хворого, там треба вживати дієслів доглядати, ходити: “А Оришка – стара вже, нездужала, – тільки й того, що доглядає дитину...” (Панас Мирний); “Стара циганка взяла Остапа під свою опіку. Вона ходила коло нього, варила йому зілля” (М.Коцюбинський). Забуваючи про ці слова, в українській мові дехто зрідка вдається до російського ухаживать, нашвидку переробивши його на український кшталт: “Мати вже два тижні хворіє, і, крім мене, нема кому за нею вхажувати”, – замість правильного “нема кому доглядати її” або “нема кому ходити коло неї”. |