Методичні вказівки для викладачів щодо організації навчального процесу з акушерства на медичному факультеті. Методичні вказівки для викладачів щодо організації навчального п. Степанківської Г. К., та ін

• Название: Степанківської Г. К., та ін
• Анкор: Методичні вказівки для викладачів щодо організації навчального процесу з акушерства на медичному факультеті .doc
• Дата: 06.01.2018
• Размер: 2.55 Mb.
• Имя файла: Методичні вказівки для викладачів щодо організації навчального п.doc
• Тип: Методичні вказівки; #13724
• Категория: Медицина
• страница: 24 из 39

IV. Зміст навчального матеріалу

Етіологія аномалій пологової діяльності

Регуляція скоротливої функції матки включає три основних компоненти:

1. 
   міогенна регуляція, заснована на особливостях морфофункціональної
   структури і кровопостачання матки;
   
2. 
   нейрогенна регуляція, заснована на чіткій взаємодії периферичної і
   центральної нервової систем;
   
3. 
   ендокринна регуляція, що включає взаємодію функцій ендокринної
   системи жінки і фетоплацентарного комплексу.
   

Порушення у взаємодії однієї з вищевказаних ланок призводить до роз­витку аномалій пологової діяльності.

Фактори, які визначають виникнення аномалій пологової діяльності, можна розділити на 5 груп:

1. 
   Фактори, пов'язані з патологією репродуктивної системи: штучні абор­
   ти, операції на матці, міоми матки, запальні процеси жіночих статевих
   органів, аномалії розвитку статевих органів, вік роділлі, нейроендок­
   ринні порушення;
   
2. 
   Акушерські фактори: передчасне відходження навколоплідних вод,
   диспропорція між розмірами голівки плода і розмірами пологового ка­
   налу, дистрофічні і структурні зміни в матці, ригідність тканин шийки
   матки, "незріла шийка матки", перерозтягнення матки у зв'язку з бага­
   товоддям і багатопліддям, аномалії розташування плаценти, тазове пе-
   редлежання плода, пізні гестози.
   
3. 
   Загальносоматичні захворювання, інфекції, інтоксикації, органічні за­
   хворювання центральної нервової системи, нейроендокринні порушен­
   ня різного генезу, судинні дистонії, ожиріння, діенцефалопатії, невро­
   тичні стани, анемії, серцеві пороки;
   
4. 
   Фактори, обумовлені впливом організму плода: великий плід, гіпо­
   трофія плода, хромосомні аберації, переношування вагітності,
   імуноконфліктна вагітність, фетоплацентарна недостатність;
   
5. 
   Ятрогенні фактори: необгрунтоване і несвоєчасне застосування поло-
   -гостимулюючих засобів, несвоєчасна амніотомія, неадекватне знебо­
   лювання пологів.
   

Класифікація аномалій пологової діяльності (ЛПД)

У даний час існує більше 20 класифікацій АПД, але усі вони в різних варіаціях розглядають три основні аномалії:

1. 
   Інертність (рідкісні, короткі, слабкі перейми);
   
2. 
   Гіперактивність (надмірно сильні, судорожні перейми);
   

1. 
   Дискоординація (нерівномірні, безладні, спастичні перейми) маткових
   скорочень.
   

В даний час у нас використовується наступна класифікація.

I. Патологічний прелімінарний період (хибні, або несправжні пологи).

II. Слабкість пологової діяльності (гіпоактивність, чи інертність, матки):


166

167

1. 
   первинна;
   
2. 
   вторинна;
   
3. 
   слабкість потуг:
   

а) первинна;

б) вторинна.

3. 
   Надмірно сильна родова діяльність (гіперактивність матки).
   
4. 
   Днекоординована родова діяльність.
   

1. 
   Дискоординація;
   
2. 
   Гіпертонус нижнього сегмента матки (зворотний градієнт, інверсія);
   
3. 
   Тетанус матки (судорожні перейми);
   
4. 
   Циркулярна дистоція (контракційне кільце).
   

Характер пологової діяльності визначається па підставі кількісної оцінки трьох основних процесів:

1. 
   динаміка маткових скорочень;
   
2. 
   динаміка розкриття шийки матки;
   
3. 
   динаміка просування передлеглої частини плода по родовому каналу.
   Методи оцінки:
   

1. Оцінка скоротливої діяльності матки (СДМ):

• 
  суб'єктивне відчуття роділлі (неточно, різний поріг болючої чутли­
  вості);
  

• 
  пальпація;
  

• 
  зовнішня кардіотокографія (одноканальна і багатоканальна) внутрішня
  токографія, радіотелеметрія;
  

• 
  електрогістерографія.
  

2. Шийка матки:

• 
  вагінальне дослідження;
  
• 
  цервікодилятометрія;
  
• 
  УЗД-метод Воскресенського.
  

3. Передлегла частина:

• 
  піхвове дослідження;
  
• 
  промежинне УЗД.
  

Критерії оцінки характеру пологової діяльності: А. Топографічно:

	Гіподинаміка	Норма	Гіпердинаміка
1. Частота перейм за 10 хвилин	<2	2 5	>5
2. Базальний тонус	<8 мм. рт. ст.	8—12 мм. рт. ст.	>12мм. рт. ст.
3. Інтенсивність перейм (амп­літуда)	<30 мм. рт. ст.	30—50 мм. рт. ст.	>50 мм. рт. ст.
4. Тривалість перейм	<50 сек	60—100 сек	> 100 сек
5. Аритмічність (хвилини)	3>	1—2	<1
6. Активність (ЕО. Монтевідео)	<100	100—250	>250

Б. За динамікою розкриття шийки матки

	Гіподинаміка	Норма	Гіпердинаміка
1. Латентна фаза (тривалість)	>	7,5 годин (5)	<
(згладжування шийки матки, темпи розкриття до 3—4 см)		0,35 см/год
2. Активна фаза (тривалість)	>	2—3 годин (1—1,5)	<
(темпи розкриття від 4 до 8 см)		1,5 см/год (2)
3. Фаза уповільнення (тривалість)	>	1,5—2 годин (1—1,5)	<
(темпи розкриття від 8 до 10 см)		1,0 см/год (1,5)
Тривалість 1 періоду	>18(14)	10—12 (6—7)	<4

Примітка: У дужках надані цифри для повторнонароджуючих.

Прелімінарний період спостерігається в 33% вагітних при терміні вагітності 38—40 тижнів. Нормальний прелімінарний період характеризуєт­ься нечастими, слабкими переймоподібними болями в низу живота й у попе­реку, що виникають на тлі нормального тонусу матки. Тривалість його може досягати 6—8 годин. Зріла шийка матки діагностується в 87% жінок.

Патологічний прелімінарний період характеризується болісними, пере­міжними за силою і відчуттям переймами, що виникають на тлі підвищеного тонусу матки. Перейми по силі і частоті подібні пологовим, але не приводять до структурних змін і розкриття шийки матки. Перейми стомлюють вагітну, призводять до порушення добового ритму сну і загальної активності. Три­валість патологічного прелімінарного періоду складає більш 8—12 годин.

Для патологічного прелімінарного періоду характерна недостатня про­дукція гормонів фетоплацентарного комплексу, зниження активності симпа­тичної ланки симпатоадреналової системи, зменшення накопичення серо­тоніну в крові вагітної. Патологічна імпульсація з рецепторів статевих органів призводить до розвитку функціональних змін у ЦНС і порушення координації скорочень поздовжніх і циркулярних шарів міометрія.

Для корекції застосовують спазмолітики (но-дша, баралгін), аналгетики (промедол 2%—1,0 п/шк, трамал 15—20 мг на ніч), холінолітики (апрофен 25 мг, піпольфен), при стомленні вагітної — ГОМК 50—60 мг/кг. Для термінової підготовки шийки матки до пологів використовують препарати ПГ Ег (простенон, дінопрост, препиділ-гель) у шийку матки.

Препарати окситоцинового ряду протипоказані через небезпеку посилення спастичного скорочення циркулярних м'язів шийки і нижнього сегмента матки.

При патологічному прелімінарному періоді існує велика небезпека роз­витку дискоординованої пологової діяльності.

Слабкість пологової діяльності — це стан, при якому інтенсивність, три­валість і частота перейм недостатні, а тому згладжування, розкриття шийки


168

169

матки і просування плода при його відповідності з розмірами таза йде уповільненими темпами.

Етіологія СПД — як результат недостатності імпульсів, що викликають, підтримують і регулюють скоротливу діяльність матки, так і нездатність мат­ки сприймати ці імпульси.

Патогенетичні моменти:

1. 
   Зниження рівня естрогенів і підвищення вмісту прогестерону;
   

1. 
   Недостатня продукція окситоцину, простагландинів, серотоніну, аце­
   тилхоліну та інших тономоторних медіаторів;
   
2. 
   Висока активність ферментів окситоцинази, кінази, холінестерази, мо-
   ноаміноксидази і т. п.;
   
3. 
   Зниження інтенсивності окислювально-відновних процесів і порушен­
   ня процесу споживання кисню в міометрії;
   
4. 
   Недостатнє накопичення макроергів — актоміозину, фосфокреатиніиу,
   глікогену;
   
5. 
   Стомлення м'яза і перехід на анаеробний шлях окислювання
   (глікогеноліз-лактат, піруват);
   
6. 
   Зменшення концентрації окситоцинових та простагландинових рецеп­
   торів.
   

Розрізняють первинну і вторинну слабкість пологової діяльності. Первин­ною — називають слабку родову діяльність, що виникає на самому початку пологів і триває протягом періоду розкриття, може продовжуватись і до кінця пологів. СПД, що виникає після періоду тривалої регулярної пологової діяль­ності і виявляється в характерних ознаках, зазначених вище, називають вто­ринною.

Слабкість потуг характеризується їхньою недостатністю внаслідок слаб­кості м'язів черевного преса і стомлення (інфантилізм, ожиріння, грижі, пе­реповнений сечовий міхур). У практичному акушерстві слабкість потуг відносять звичайно до вторинної слабкості пологової діяльності Дуже часто тривалі пологи, обумовлені іншими видами аномалій пологової діяльності, помилково відносять до слабкості.

Діагноз слабкості пологової діяльності можна поставити протягом 4—6 годин клінічного спостереження та протягом 2-х годин при можливості гісте-рографії.

Лікування

1. Історично: хінін, пахікарпін, серотонін, прозерин, ізоверин 5% — 1 мл
— гангліоблокатор. В наш час ці препарати вже не застосовуються.

Сьогодні:

2. Окситоцин (дезаміноокситоцин чи сандост, сандопард 25—50 ЕД)
(тільки в активній фазі) чи препарати, що містять оситоцин (пітуїтрин,
гіфотоцин, мамофізин);

3. 
   Простагландин Р2 (ензапрост Р, дінопрост, простий Р2) 5 мг в/в на
   глюкозі (після 4 см розкриття шийки матки);
   
4. 
   Простагландин Е2 (дінопростон, простий Е2, простармон Е, ензапрост-І)
   0,5 мг — таблетки, амп. 5 мл (до 4 см розкриття шийки матки);
   
5. 
   В-адреноблокатори (обзидан, анаприлін) 5 мг/400 мл фіз. розчину;
   
6. 
   Апрофен(1% — Імл) периферичний і центральний М- і Н-холінолітик
   — розслаблює шийку матки, підсилює маткові скорочення;
   
7. 
   Застосування озонованих трансфузійних середовищ.
   
8. 
   Кесарів розтин при поєднанні слабкості пологової діяльності та гіпоксії
   плода.
   

Дискоординована пологова діяльність. Частота 1—3%.

Спостерігається відсутність координованих скорочень між різними відділами матки (правої-лівої, верхніми і нижніми відділами, порушення ко­ординації між ділянками матки аж до фібріляції і тетанусу). Розвивається звичайно в 1 періоді пологів до розкриття 5—6 см.

Причини — аномалії розвитку, порушення іннервації внаслідок перенесе­них абортів, запалень, пухлини.

Несприятливе тло — відсутність підготовки всіх структур (незріла шийка, міграція "водія ритму").

В основі патогенезу лежить порушення функціональної рівноваги вегета­тивної нервової системи:

• 
  зниження функції симпатоадреналової і перевага тонусу парасимпа­
  тичної (холінергічної) підсистем;
  
• 
  перезбудження обох відділів;
  
• 
  перезбудження тільки холінергічної частини.
  

Але у всіх випадках порушується синхронізація скорочення і розслаблен­ня міометрія, причому має місце співпадання піків скорочення. Зникають періоди загальної релаксації матки, порушується правило потрійного низхідного градієнту.

У результаті — неадекватне підвищення тонусу, зміна ритму, частоти пе­рейм, укорочення діастоли, посилення болю за рахунок залишкового скуп­чення крові в міжворсинчатому просторі.

Основні клінічні симптоми:

1. 
   болючі, нерегулярні перейми, що іноді мають постійний характер;
   
2. 
   передлегла частина рухлива, але може бути і фіксованою;
   
3. 
   плоский плодовий міхур;
   
4. 
   передчасне чи раннє відходження вод;
   
5. 
   симптом Шикеле (скорочення країв шийки матки під час перейми);
   
6. 
   форма матки часто — вузький овоїд зі спастичним кільцем.
   Результат неусунутої дискоординації пологової діяльності:
   

- розриви шийки матки і піхви;


170

171

• 
  затяжний плин пологів при, здавалося б, сильній пологовій діяльності;
  
• 
  порушення біомеханізму пологів;
  
• 
  гіпоксія плода і пологова травма новонародженого.
  

І все це — при повній клінічній відповідності розмірів плода і таза матері.

Лікування

Родостимулююча терапія окситоцином, простагландинами й іншими уте-ротоніками при дискоординованій родовій діяльності категорично проти­показана, інакше можливе настання тетанусу матки.

Основними компонентами лікування ДРД є:

1. 
   Спазмолітики(но-шпа, баралгін);
   
2. 
   Холінолітики(діпрофен, ганглерон);
   
3. 
   Анестетики (трамал, трамадол, промедол, морфіноподібні препарати);
   
4. 
   В-адреноміметики (патусистен інтрапартал, алупент, рітодрин, бри-
   каніл);
   
5. 
   Вітаміни;
   
6. 
   Психотерапія, електроаналгезія, епідуральна анестезія, седуксен, ре-
   ланіум, наркоз;
   
7. 
   Медикаментозний сон-відпочинок;
   
8. 
   Перидуральна анестезія;
   
9. 
   Амніотомія;
   
10. 
    Кесарів розтин.
    

Надмірно сильна пологова діяльність (швидкі і стрімкі пологи) — гіпердинамічна дисфункція СДМ

Умовно до стрімких пологів відносять їхню тривалість до 3 годин, до швидких —А—6 годин.

Стрімкі пологи небезпечні для матері і плода не тільки через акушерсь­кий травматизм (розриви пологових шляхів, гіпоксично-травматичні ушкод­ження немовляти), але і тим, що їх дуже важко коригувати.

Виділяють три основні варіанти стрімких пологів:

1. 
   "Вуличні пологи" (швидкі і безболісні);
   
2. 
   При істміко-цервикальній недостатності;
   
3. 
   Як варіант гіпертонічної дисфункції СДМ (частота перейм >5, трив.
   120—150 сек до тетанусу).
   

Причини:

• 
  надмірно сильний вплив на міометрій біологічно активних речовин (БАР)
  — гіперрецепторні поля чи каскадний викид БАР при одномоментному
  відходженні великої кількості навколоплідних вод при багатоводді
  
• 
  переміщення водія ритму в центр дна чи середину тіла матки;
  
• 
  надмірне виділення ендогенного окситоцину;
  
• 
  ЩН (особливо після зняття циркулярного шва з шийки матки);
  

- ятрогенні причини (недотримання правил родостимуляції — великі до­зи утеротоників чи застосування препаратів, потенціюючих дію один одного).

Лікування: "гострий токоліз" (партусистен, гініпрал, фенотерол), ба­ралгін, но-шпа, папаверін, атропін, метацин, положення на боку, протилеж­ному позиції плода.