Психология семьи. Тема Предмет та стан розвитку психології сімї
 Скачать 0.91 Mb.
|
|
Захисна – допомагає нормальному функціонуванню всіх суспільних інститутів, на основі притаманності певних якостей, які сприяють найкращому виконанню всіх функцій. Виправдовуюча – пояснює певну упередженість щодо гендерної поведінки представників різних статей. 4.У вітчизняній психології значне місце серед вивчення психологічних проблем, орієнтованих на визначення ролей жінки і чоловіка, займає питання дослідження материнського інстинкту та проблема девіантної поведінки матері як порушення природної функції жінки. Такими дослідженнями займались В.І. Брутман, М.Г. Панкратова, А.Я. Варга, С.Н. Єніколопова, І.Ю. Хамітова, М.Ю. Колпакова та ін. [3, С.95]. Об'єктивна ж тенденція в умовах та способі життя жінки за останні десятиліття істотно змінилась. Жінка стає членом ще однієї, крім сім'ї, соціальної спільноти – виробничого колективу. Це призводить до виникнення ряду соціальних та моральних проблем. Проблеми подвійного стандарту: Жінки прагнуть гармонічно поєднувати свої сімейні та професійні обов'язки, але оскільки сімейно - побутові функції залишаються її обов'язком, то нерідко виникає конфлікт між професійною роботою і сімейними обов'язками. Це проявляється у “подвійній” завантаженості жінки, послабленні її фізичного і психічного здоров’я, у негармонійному способі життя. Крайніми варіантами вирішення даного конфлікту є або звільнення з роботи, або зменшення навантаження по догляду за сім'єю. Однією з причин “подвійного” навантаження є те, що процес залучення жінок до професійної діяльності відбувався непропорційно швидко, а зміни культурних норм щодо зменшення навантаження працею вдома та перерозподілу обов'язків між усіма членами родини відбувається надто повільно. Технічний прогрес значно полегшив працю жінки по догляду за сім'єю, поява пральних, посудомийних машин та іншої техніки значно скоротили затрати фізичних сил та часу, які витрачаються жінкою. Поява напівфабрикатів та можливість замовити готову їжу теж допомагає жінці зекономити свій час і присвятити його розвитку власної особистості. Але варто зазначити, що наша держава істотно відстає в галузі соціальної допомоги та розвитку соціальної інфраструктури. Рівність жінки та чоловіка в правах в багатьох аспектах є формальною. Жінки відчувають дискримінацію у підвищенні кваліфікаційного рівня, кар'єрному зростанні. Дуже часто відсутні гнучкі графіки та неповний робочий день. Для України дуже актуальним є питання працевлаштування людей. В пострадянській Україні проблемою є безробіття на основі зменшення промислового та аграрного виробництва, що призводить до відтоку робочої сили за межі держави, особливо ця тенденція стосується жінок. Так, за 12 років незалежності Україну залишили біля 7 млн. чоловік. Змінюється рольова структура сім'ї в бік більшої симетричності функцій чоловіка і дружини, змінюється уявлення про “годувальника” в родині. Економічна незалежність призвела до того, що чоловік перестав бути єдиним годувальником сім'ї. Це відобразилось на стосунках в родині не найкращим чином, можна сказати є парадоксом сучасної ситуації, що стосується сім'ї. Інструментальна роль батька залишається під питанням, або ж батько взагалі відсторонюється від сімейних проблем. Але для нормального існування подружжя, оптимальної соціалізації та статево-рольової ідентифікації дітей потрібна активна участь обох батьків. Значення батька у виховані і розвитку дітей має велике значення тому, що без нього підготовка дитини до ролі чоловіка (дружини) та батька (матері) стає неповноцінною. 4. У другій половині ХХ ст. з'явились тенденції, ворожі “дітоцентризму.” Сучасна жінка вже не може й не хоче бути тільки “вірною дружиною та дбайливою матір'ю”. Її самоповага має, крім материнства, і інше підґрунтя – професійні досягнення, соціальна незалежність, самостійно досягнуте суспільне становище. Це зовсім не відміняє цінності материнства і потреби в ньому, але суттєво змінює характер материнської поведінки. Вважаємо, що проблемам материнства та батьківства слід в наш час в сучасному суспільстві приділяти більше уваги. Як вже зазначалось, материнство визначено біологічно, хоча очікування щодо поведінки матері багато в чому пов’язані із традиціями суспільства. А.І. Захаров виділив ряд факторів розвитку материнського інстинкту:
Якщо ж інститут материнства є не тільки біологізованим, але й історичним, то тим більш історичним слід вважати інститут батьківства. Е. Фромм у своїй праці „Мистецтво любові” говорить про два типи батьківської любові: материнську та батьківську. Він пояснює, що материнська любов безумовна, тому що мати виносила та народила дитину і тим самим реалізувала свою потребу, в той час як батьківська любов обумовлена, її треба завоювати, тобто відповідати певним критеріям, дотримуватись встановлених традицій та норм. Хоча пізніше Е. Фромм зазначає, що охарактеризовані ним типи скоріше ідеальні, ніж реальні. Саме такі роздуми підводять до питання: яке співвідношення біологічних та соціокультурних детермінант материнської та батьківської ролей? Спостереження за поведінкою батьків та матерів по відношенню до дитини, яка опинилася в складній ситуації (впала, порізалась, злякалась), доводять, що психофізіологічні реакції, які супроводжуються емоціями майже однакові і в чоловіків, і в жінок. Істотно дана характеристика залежить від присутності сторонніх людей. Чим більше присутніх, тим активніше виявляє турботу і почуття співпереживання жінка, оскільки така поведінка буде ознакою добре розвинених природних материнських інстинктів. В той час як при збільшенні кількості присутніх істотно буде зменшуватись відкритий прояв чоловіком співпереживання та стурбованості за дитину, тому що суспільна роль чоловіка не передбачає прояву таких почуттів і в певних випадках їх засуджує . Поєднання жінкою професійних та сімейних ролей відображається на її духовних можливостях двояко. З одного боку, виробнича праця розширяє коло контактів жінки, які сприяють збагаченню її особистості, стимулюють її духовність, підвищують інтерес до мистецтва та соціальної інформації загалом. З іншого боку, велике коло обов'язків по веденні домашнього господарства та догляду за дітьми в сполученні з професійною роботою суттєво обмежують соціальну активність жінки [6, С.57]. Хоча більшість чоловіків позитивно ставляться до професійної діяльності жінки в цілому, вони не намагаються розділити обов'язки по веденню домашнього господарства і вихованню дітей і тим самим дати можливість жінці більше часу приділити соціальному навантаженню. Перевагу традиційно-патріархальному устрою надають в більшості чоловіки, що проживають в сільській місцевості, оскільки історично сформовані гендерні стереотипи набагато повільніше руйнуються там, де пріоритетом є важка, але не розумова праця (чоловік працює в полі і є годувальником, а жінка займається господарством і є підлеглою). Освіта ж сприяє зворотній тенденції. Чим вищий рівень освіти у дружини, тим ймовірніше, що чоловік підтримує бажання дружини працювати у виробничій сфері. Проте більшість працюючих жінок вважають роботу по дому своїм обов'язком, а не загальносімейним пріоритетом. Які ж побутові функції фактично виконують чоловіки? Найчастіше вони погоджуються брати на себе різні види покупок, рідше погоджуються займатися прибиранням, а ще рідше пранням. Зафіксовано, що по мірі збільшення родини та зростання тривалості сімейного життя більшість домашніх турбот перекладаються на плечі жінки, тому важливим завданням є перебудова чоловічої психології, а тим самим і поведінки в родині. Це не просто банальний перерозподіл обов'язків між чоловіком і дружиною, а формування нових гендерних стереотипів щодо поведінки в родині. Що ж стосується виховної функції батька, то вона знаходиться в прямій пропорції до рівня освіти чоловіка. Людина з вищою освітою має більше можливостей для духовної компенсації в інших сферах (професійна, хоббі, спілкування з однодумцями) і відповідно менше часу приділяє вихованню дітей, особливо, якщо чоловік обіймає керівну посаду. При цьому варто зазначити, що чоловіки називають свої стосунки з дітьми більш теплими і дружніми, ніж були у них в дитинстві з батьком. Крім вищезазначених проблем, треба звернути увагу на істотні зміни у статевих стосунках, що відбулися завдяки “сексуальній революції”. Фактично норми соціальної поведінки і моральні установки, що їм відповідають, швидко змінюються. Між старшим і молодшим поколіннями існують суттєві відмінності. Молодь не тільки раніше дозріває, а й раніше починає жити статевим життям, причому варто зазначити, що дошлюбні статеві стосунки не отримують такого засудження як раніше. Ранній початок статевого життя досить негативно впливає на здоров’я молодих людей, з чим вони зазвичай не погоджуються, називаючи „цнотливість” стереотипом консерватизму. Отже, суттєво змінюється “гендерний дисплей” (різноманітність проявів, пов'язаних із суспільними вимогами щодо чоловічої і жіночої поведінки та взаємодії) щодо статевої поведінки представників обох статей. Змінилася сексуальна поведінка у шлюбі. Покращене харчування сприяє підвищенню сексуальної активності, криза традиційних релігійних заборон та поява ефективних контрацептивів – відділенню сексуально-еротичних стосунків від репродуктивної функції. Сучасна людина живе більш повним і інтенсивним статевим життям, ніж її предки. Таким є стереотип інформаційного суспільства. В останні десятиріччя різко зросла сексуальна активність жінок та їх вимоги щодо статевого життя. Жінки повністю відкидають принцип “подвійного стандарту”, вважаючи його дискримінуючим. Вони часто скаржаться на психологічну черствість та сексуальну неграмотність чоловіків. Поширення концепції “сексуальної революції” призвело до того, що поняття “кохання” стало активно замінюватися поняттям “секс”. Особливо істотно це вплинуло на форму поведінки молоді і підлітків. Прогресивна тенденція до індивідуалізації сексуальних почуттів і стосунків здійснюється на фоні і в рамках індивідуалістичного способу життя і це породжує ряд протиріч. По-перше, секс розглядається як важлива сфера індивідуального самоствердження і стає для багатьох молодих людей “останньою межею”, на якій вони прагнуть виявити власну індивідуальність. По-друге, секс стає розвагою, спортом, грою, які протиставляються відповідальності, серйозності, почуттю обов'язку, що уже негативно відображається на моралі і відповідальності партнерів один перед одним. По-третє, деякі молоді люди бачать у сексі форму протесту проти загального конформізму і можливість продемонструвати власне неприйняття існуючого суспільства та його моралі. Це проблема, що потребує серйозного соціально-політичного та психологічного дослідження. 5. Поняття „життєвий сценарій” було запроваджено американським психотерапевтом Еріком Берном. Сценарій – це постійно розгортаючийся життєвий план, який формується ще в ранньому дитинстві, зазвичай під впливом батьків.Саме цей психологічний імпульс штовхає людину до здійснення сценарію навіть несвідомо. Сценарій - це план, а життєвий шлях – це те, що відбувається в дійсності. Сценарій передбачає: батьківські інструкції; сприятливий особистісний розвиток; прийняття рішення в дитячому віці; дійсну „включеність” в певний метод чи методику, який програмує подальші успіхи чи невдачі; переконуючу установку чи навіяну зовні впевненість. Сценарії руйнуються під дією наступних факторів:
Сценарій не знаходиться у підсвідомості. Виявити його можна шляхом опитування або уважного самоспостереження (варто фіксувати документально). Одним із варіантів прояву сценарію – є сексуальний сценарій. Діти в більшості випадків наслідують сімейні стосунки батьків. Сексуальний сценарій – це уявлення про те хто, з ким, коли, в яких умовах, та чому повинен чи не повинен чогось робити. Сексуальний сценарій, як і життєвий, є складною диспозиційною системою, яка спонукає людину до певного виду поведінки. Людина має зазвичай не один, а декілька видів сценаріїв (фантазії, оціночні судження, плани реальної поведінки). Класифікація сексуальних сценаріїв: 1. За кількістю та різноманітністю компонентів сценарію та співвідношення уявного та реалізованого (коло мотивів, партнерів, місць та часу, обставин). 2. За їх регідністю, жорсткістю та рутинізацією (наскільки можлива похибка відповідно до сценарію). 3.За їх звичайністю, конвенціональністю (наскільки даний сценарій відповідає нормам суспільства). 4.За особливостями ставлення людини до своїх сценаріїв (задоволена вона ними, чи соромиться їх). Тема 4.Готовність до шлюбу і сімейного життя. План.
Література:
7. Ковалёв С.В. Психология современной семьи: Информ.–метод. материалы к курсу «Этика и психология семейной жизни». – М.: Просвещение, 1988. –208 с. 8. Кон И.С. Дружба: Этико-психологический очерк. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1987. – 350 с. 9. Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения. – Екатеринбург: Изд. АРД ПТД, 1997. – 144 с. 10. Словарь по этике / Под ред. А.А.Гусейнова и И.С. Кона. – М.: Политиздат, 1989.- 447 с. 11. Этика и психология семейной жизни /Под ред. И.В. Гребенникова. – М.: Просвещение, 1984. – 256 с. Основні поняття: механізми статевої соціалізації, статева типізація. самокатегорізація, статева приналежність, здібність до шлюбу. 1. В останні роки на фоні складної демографічної ситуації велике значення в працях науковців як теоретиків, так і практиків посідає проблема створення та розвитку міцної, стабільної сім’ї. Дуже актуальною стала проблема готовності молоді до вступу в шлюб, оскільки вона багатьма авторами визначається як один із основних чинників подальшої задоволеності шлюбом. Проведений аналіз літературних джерел та досліджень довів, що питання підготовки дітей до подальшого сімейного життя цікавило вчених ще в давні часи. Ще античні мислителі Аристотель та Платон, а також педагоги Я.А.Коменський та И. Г. Песталоцці у своїх працях звертали увагу на підготовку дітей і молоді до сімейного життя. Досить плідно працювали з даною тематикою видатні філософи та педагоги минулого Д.Локк, Ж.Ж. Руссо, К.Д.Ушинський та ін. Вони у своїх працях давали рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї та підготовки їх до майбутнього шлюбу. На початку 20 століття моральні аспекти взаємодії між представниками різних статей розглядалися А.Н.Берштейном, Н.Є. Румянцевим, Н. Жарінцевою. У двадцятих роках минулого століття проблемі підготовки молоді до вступу в шлюб великого значення у своїх працях надавали І.С. Сімонов, Д.І. Азбукін, М.М. Рубінштейн, В.Є.Ігнатьєв, М.М. Василєвський. Учені відводили важливу роль вчителю та школі у процесі підготовки дітей до сімейного життя. Цінні рекомендація з даного приводу були розроблені П.П. Блонським, Д.П. Пінкевичем. В подальші роки на проблему шлюбного виховання у своїх працях звертали увагу В. О. Сухомлинський та А.С. Макаренко. Серед сучасних науковців, які приділяють увагу даній проблематиці, можна зазначити Т. Андрєєву, І.В. Грєбєннікова, В.І. Зацепіна С.В. Ковальова, В.П. Кравця, В.А. Сисенко, C. Шнейдер та ін. Готовність до вступу в шлюб - система сформованих стійких якостей особистості, необхідних для створення та успішного функціонування сім'ї (Шнейдер). Ціннісні орієнтації - регулятор поведінки особистості в сім’ї та показник готовності старшокласників до майбутнього сімейного життя. В.А. Лисенко, охарактеризовуючи морально-психологічну готовність, запропонував поняття „здібність до шлюбу”. „Здібність до шлюбу” - передбачає наявність ряду особистісних якостей. До подібних висновків дійшла Н.В Малярова. Складові здібностей до шлюбу:
|