Психология семьи. Тема Предмет та стан розвитку психології сімї
 Скачать 0.91 Mb.
|
|
І.В. Грєбєнніков виділив наступні типи сімей. Централістичний (авторитарний) одному з членів подружжя належить влада у вирішенні основних питань сім’ї. Автономний чоловік та дружина розподіляють ролі та не втручаються у сферу влади один одного. Демократичний – управління в сім’ї рівномірно розподілено між чоловіком і дружиною. У централістичниій (авторитарній) сім’ї влада зосереджена в руках когось одного — чоловіка, дружини та ін. Згідно з цим найважливіші рішення приймаються тільки зі схвалення цього члена родини. Соціологи за цим показником поділяють сучасні сім'ї на неопатріархальні і неоматріархальні. Для демократичних сімей характерна рівноправність усіх членів родини в прийнятті рішень, розподіл сімейних ролей відповідно до потреб конкретної обстановки, з особистісними якостями і здібностями подружжя, сумісне прийняття важливих рішень. Для автономних функціональний розподіл влади: в одних сферах життя головну роль відіграє чоловік, в інших — жінка, у третіх — хтось із батьків подружжя чи старші діти. А.І.Антонов та В.М.Мєшков структурували сім’ї за критерієм влади: патріархальні сім’ї – голова – батько; матріархальні - голова – мати; егалітарні сім’ї – ситуативний розподіл влади в залежності від виникнувши обставин. Виділення авторитарних і демократичних типів сімей має істотне значення для оцінки ресурсів сімейного виховання, але за умов, коли відомі інші характеристики спілкування і міжособистісних стосунків. Так, в інтегрованих, гармонійних, емоційно об'єднаних, з альтруїстичними установками сім'ях питання розподілу влади взагалі не виникає. Сімейна ієрархія, яка склалася, сприймається членами родини як природна й оптимальна, незалежно від того — авторитарна вона чи демократична. В дезінтегрованих сім'ях єдиновладдя може бути джерелом постійного психологічного напруження в родинних стосунках. За сімейним стажем: 1) сім’я молодят (це тільки-но створена сім’я, типовим для такої сім’ї є стан ейфорії – в них ще не розвіялися райдужні мрії, надії та плани, які нерідко відірвані від реальності, в житті все для них просто, повністю впевнені, що вдвох можуть “звернути гори”); 2) молода сім’я (у деяких через півроку, у інших – набагато раніше, якщо “медовий період” скорочується – сім’я стикається з першими, хоча і теоретично відомими, але для них несподіваними перешкодами, з’являються перші суперечки, прагнення дещо змінити, переробити його (її), подолати дуже явні недоліки); 3) сім’я, яка чекає дитину (турбота чоловіка про жінку); 4) сім’я середнього подружнього віку (від 3 до 10р. життя разом – найбільш відповідальний і небезпечний період у житті сім’ї – з’являється переживання нудьги, одноманітності, стереотипність у взаємовідносинах молодих людей, виникають конфлікти і у зв’язку з цим на даний період припадає більшість розлучень); 5) сім’я старшого подружнього віку (від 10 до 20 р. подружнього життя – морально-психологічне благополуччя на цьому етапі залежить від взаємної терпеливості, спільних потреб та інтересів); 6) похилі подружні пари (виникає після вступу в шлюб їхніх дітей, появи внуків, чоловік і жінка виконують нові для себе ролі бабусів і дідусів, засвоюють нові функції у сім’ї). За кількістю дітей: 1) бездітні (або інфертильні) сім’ї (це сім’ї, де на протязі 10 р. сумісного життя не з’явилися діти – таких сімей у нашій країні нараховується 16% від загальної кількості, причому 1% із них залишаються бездітними через медико-біологічні причини. Кожна третя сім’я із такої групи розпадається, частіше всього з ініціативи чоловіка – в основному, внаслідок дисонансу у взаємовідносинах подружжя); 2) однодітні сім’ї (таких сімей у містах – 53,6%,а в селах – 38-41%. Її педагогічні можливості, умови розвитку дитини, як правило, недостатньо сприятливі – діти недостатньо розвинуті у сферах морально-психологічній і комунікативній); 3) малодітні сім’я (сім’я з однією-двома дітьми – за даними соціологів, стабільність сім’ї з народженням другої дитини зростає, у порівнянні з однодітною, у три рази); 4) багатодітна сім’я ( троє і більше дітей – розлучення у таких сім’ях дуже рідкісні і якщо трапляються, то тільки через економічні чи психологічні неспроможності чоловіків. За однорідністю соціального складу: 1) соціально гомогенні (однорідні) сім’ї (таких сімей у нашій країні – 70% - у таких сім’ях подружжя і їхні батьки належать одному прошарку суспільства, що забезпечує краще взаєморозуміння, спокійну, доброзичливу атмосферу, демократичне управління сім’єю. Однак, ті самі інтереси, професії, місця роботи не дають людині відключитися в сім’ї від проблем, які виникають після трудового дня); 2) соціально гетерогенні (різнорідні) сім’ї (таких сімей 30% - подружжя має різну освіту, різні професії, загальних інтересів виробничого плану тут, як правило, набагато менше. З батьками кожного членів подружжя відносини складаються не завжди доброзичливо. Одночасно, тут висока соціально, точніше, сімейна активність, спостерігається прагнення до самоосвіти подружжя, тому що неоднаковість освітнього рівня стимулює “відстаючого”, спонукає “передового” самовдосконалюватися [6]. За якістю відносин у сім’ї (виділяють значну кількість типів, але чіткого розмежування між ним не встановлено): 1) благополучні, щасливі сім’ї; 2) стійкі; 3) проблемні(частіше всього немає взаєморозуміння, тому й панує холодна психологічна атмосфера, з’являються суперечки, конфлікти); 4) конфліктні (члени сім’ї незадоволені своїм сімейним життям, від цього ці сім’ї нестабільні і педагогічно дуже слабкі); 5) соціально неблагополучні (як правило, культурний рівень подружжя досить низький, розповсюджене пияцтво, вихідці з таких сімей – основний контингент важковиховуваних, педагогічно запущених підлітків); 6) дезорганізовані сім’ї (процвітає культ сили, домінуючим почуттям є страх, кожен член сім’ї живе сам по собі, нормальних людських контактів між ними немає). За типом споживацької поведінки: 1) з фізичним нахилом (на першому місці знаходяться проблеми біологічного існування – їжа, одяг, всі інтереси членів сім’ї в залежності від рівня значимості для них цих цінностей); 2) з інтелектуальним типом поведінки (дані сім’ї завдяки матеріальному забезпеченню можуть зовсім не відрізнятися від першого типу сім’ї, не можуть похвалитися благоустроєм побуту, але їхні члени частіше хочуть мати гарну книгу, ніж смачну страву чи яку-небудь престижну річ із одягу); 3) змішаним тип сім’ї ( гармонійно співвідносяться інтереси, потреби матеріальні і навіть фізіологічні з інтересами духовними, культурними). За особливими умовами сімейного життя: 1) студентські сім’ї (особливість такої сім’ї – відсутність місця проживання у подружжя, майже повна матеріальна залежність від батьків, хронічна нестача грошей. Однак, ці сім’ї відрізняються великою активністю, емоційністю. Як правило, це найбільш прогресивні сім’ї, де твердо вірять в майбутнє, молоді люди здатні сприйняти все нове – в організації побуту, у приготуванні їжі, ум налагодженні сімейного устрою і т.п.); 2) дистатні сім’ї (у нашій країні таких сімей налічується близько 4% - сім’ї моряків, артистів, геологів, спортсменів, космонавтів і т.п. – дана сім’я значною мірою номінальна, оскільки подружжя більше часу не живе разом. У даному випадку більше ризику подружньої зради і розпаду сім’ї на цій основі. Хоча іноді такі сім’ї, навпаки, виявляються достатньо стійкими. Оскільки, у подружжя таких сімей довше зберігається свіжість почуттів, тому що воно поновлюється періодичними розлученнями [6]. Класифікація сімей за наведеними полярними ознаками дещо умовна. Характеризуючи сім'ю як той чи інший тип, беруть до уваги перевагу якоїсь однієї ознаки взаємин у сімейній групі й абстрагуються від усіх інших. Отже, чисті сімейні типи — це наукова абстракція, яка потрібна для розуміння суті явища. В житті звичайно трапляються змішані тини, у яких взаємини характеризуються поєднанням різних ознак у певному співвідношенні. Тому для діагностики сімейних стосунків з метою надання сім'ї психологічної допомоги доцільно визначати тип сім'ї за домінуючою ознакою, наприклад так: швидше інтегрована, ніж роз'єднана і т.п. Порушення структури сім’ї – це такі особливості структури, які затрудняють або зашкоджують виконують виконання сім’єю її функцій. Наприклад, порушенням структури відносин в сім’ї слід визнати сімейний конфлікт, який перешкоджає виканням сім’єю різних її функцій. Тема 3. Проблеми гендерних відмінностей та їх взаємозв’язок із нормальним функціонуванням сім’ї. План: 1.Методологічна характеристика основних понять гендеру (гендер, стать, гендерна культура, гендерний стереотип). 2. Теорії механізмів статевої соціалізації. 3.Етапи дослідження категорії „гендеру” у вітчизняній та зарубіжній науці. Функції статево-рольових стереотипів. 4.Проблема „подвійного стандарту” в сучасному суспільстві. Фактори розвитку материнського інстинкту 5.Поняття життєвого та сексуального сценарію. Основні поняття: гендер, стать, гендерний стереотип, гендерний дисплей, гендерна рівність, подвійний стандарт, гендерна культура, життєвий сценарій. Література:
1. На даному етапі розвитку України все частіше виникає необхідність переосмислення ролей жінки і чоловіка в суспільстві, а точніше створення елгалітарних принципів рівності. Елгалітарна концепція виходить з того, що жінка і чоловік – рівні як особистості, і тому повинні мати в суспільстві рівні можливості. Даний принцип рівності статей слід розуміти не як скасування різниць між жінкою і чоловіком, а, навпаки, зважаючи на природну роль жінки – материнство, будувати такі соціальні умови, щоб всі мали рівні можливості прояву власних талантів та новаторських ідей у рівній мірі, незалежно від статі. Дослідженням проблем гендеру займалися такі вчені: Дж. Маккі, А. Шерис, Д. Хартлі, а також ряд видатних вітчизняних вчених: Т. В. Виноградова, Л. Б. Шнейдер, М. І. Пірен, В.В. Семенов, Н.В. Лавриненко, О. І. Бондарчук. Піднімаючи проблему гендерних відмінностей між жінками і чоловіками варто згадати, що слід розуміти під терміном “гендер”. Стать - сукупність морфологічних і біологічних характеристик. Гендер - соціально детерміновані уявлення про чоловіка і жінку. Ці уявлення дуже сильно впливають на розвиток хлопчиків і дівчаток, а саме на їх соціалізацію. Гендерна відмінність впливає: на суспільний стан і статус, норму поведінки для чоловіка і жінки; якості, які повинні бути притаманні представникам різних статей. Категорія гендера не постійна, тому, що безпосередньо залежить від історичних та культурних норм, які панують у суспільстві. Яскравим прикладом може слугувати становище жінки в суспільстві. Жінка могла бути виключена з активного суспільного життя доти, поки соціальні умови були обмежені тісними гендерними рамками, а коло зацікавленості індивіда було обмежене. В останній час істотно змінилися погляди на можливості жінки, її професійну придатність, освітній рівень та інноваційні здібності. В усіх розвинених країнах активно задіяно жінок у сфері найманої праці (30-50 %), в той час у країнах, що не набули високого індустріального рівня зайнятість жінок сягає тільки 20-30%. За даними ООН, зайнятість жінок буде зростати, причому більш швидкими темпами ніж зайнятість чоловіків. У Європі в цілому на 2001 рік частина працюючих жінок репродуктивного віку збільшилась до 60%. За даними зарубіжних вчених освічені жінки, що складають зараз половину випускників вищих навчальних закладів, можуть зробити для постіндустрійної економіки 1985-2010 років те саме, що зробили селяни для фабричного бума 1950-1973 років. Культурна антропологія переконливо довела: те, що в якомусь суспільстві сприймається як жіночість, в іншому може вважатися ознакою чоловіків. Із цього погляду деякі характеристики жінок, наприклад емоційність, схильність до самопожертви, орієнтованість лише на сім’ю і дітей, поставали не як природні якості, а як характеристики, сформовані певним типом суспільства. Отже, з'ясувалося, що поняття “жіночність”, “мужність” зумовлені і біологічними особливостями і культурою, тому сприймаються неоднаково. Надто ж це притаманно поліетнічній Україні. У контексті вивчення гендерних відмінностей бажано дати певний аналіз «гендерної культури». Гендерна культура - це сукупність суспільних цінностей, які склалися в тому чи іншому суспільстві, відшліфовувалися суспільством у перебігу його історії, і їй повинен підлягати кожен індивід, дотримуючись норм і щодо чоловіка і щодо жінки. Гендерна культура - це суспільний феномен, що формується, вбираючи в себе все найкраще, визнане суспільством, стосовно поведінки жінки й чоловіка та формування принципів і норм їхніх взаємин у сім’ї, місце кожного з них у реалізації суспільних потреб. Гендерна культура пов’язана із статевою специфікою людей та їхньою життєтворчістю. У фундаменті гендерної культури лежить міжстатевий поділ праці, що надає їй характеру біполярності. Даний феномен впливає як на професійну культуру, так і на інші аспекти життя соціуму, зокрема сім’ю. Гендерний дисплей - різноманітність проявів, пов'язаних із суспільними вимогами щодо чоловічої і жіночої поведінки та взаємодії. 2. Психосексуальний розвиток – результат статевої соціалізації, в процесі якої людина засвоює певну статеву роль та правила поведінки (Кон І.С., 1988). Існує декілька теорій психологічних механізмів статевої соціалізації: 1. Теорія ідентифікації – бере початок із психоаналізу і формується на емоціях та наслідуванні. Дитина підсвідомо імітує поведінку дорослих представників своєї статі, місце яких він хоче зайняти. Негатив теорії в невизначеності самих механізмів соціалізації (і наслідування, і самоідентифікація із значимим дорослим, навіть ототожнення). 2. Теорія статевої типізації – теорія спирається на теорію соціального научіння і надає важливе значення механізмам психічного підкріплення. Хлопчиків хвалять за прояви суто чоловічих характеристик (маскулінних) і засуджують прояви жіночних (фемінних). Я люблю отримувати заохочення. Мене заохочують, якщо я здійснюю „хлопчачі вчинки”, тому я хочу бути хлопчиком. 3. Теорія самокатегорізації – бере витоки із когнітивно-генетичної теорії і підкреслює важливість самосвідомості. Дитина спочатку засвоює уявлення про статеву ідентичність, потім ідентифікує себе або із хлопчиком, або із дівчинкою і намагається відтворити саме притаманний їм тип поведінки. Негатив в тому, що статево-рольова диференціація проявляється в дітей набагато раніше, ніж формується стійке усвідомлення своєї приналежності до певної статі. Приклад: Я хлопчик, і тому хочу робити „хлопчачі вчинки”, мені це подобається. 4. Теорія соціалізації, яка аналогічна засвоєнню мови, чи іншої системи правил. Статева роль не що інше як правила, які треба засвоїти. 5. Стадіальна теорія – охоплює закономірності розвитку соціалізації: засвоєння стандартів соц. поведінки; навчання статево специфічній поведінці; співставлення себе та ін. людей; усвідомлення неминучості своєї статі та наслідування „правил статі” не за внутрішніми, а за зовнішніми мотивами. 3. 1 етап - Перші дослідженя були пов’язані із спробами відокремити типові ознаки маскулінності та фемінності (ДЖ. Мак Ки, А. Шерріфс, 1957р.). Маскулінні ознаки: необмежений стиль поведінки, частково виправдовуючий грубість, компетентність, раціональні здібності, активність. Фемінні ознаки – соціальні та комунікативні навички, теплота, емпатійні здібності. 2 етап - Популярними стають дослідження стереотипних уявлень про здібності чоловіків та жінок, їх компетентність в різних сферах діяльності. П.Колдберг віднайшла істотну долю невиправданого заниження здібностей жінок, навіть у представниць слабкої статі. Наприклад: студентки оцінюють вище наукові статті чоловіків, а якщо не знають автора, то оцінки врівноважуються. Щодо чоловіків було проведено інше дослідження. Написані майстрами картини оцінювались на декілька порядків нижче, якщо вони визначали себе як новачки. На основі даних досліджень К. Доу створила теорію каузальної атрибуції. Теорія каузальної атрибуції зазначає, що результат, досягнений в будь-якій галузі чоловіком, пояснюється його здібностями, такий самий результат, отриманий жінкою, пояснюється її зусиллями, випадковим везінням та ін. нестабільним причинами. 3 етап в дослідженні статево-рольових стереотипів полягає не тільки в їх описі, але й у виясненні їх функцій: Функції статево-рольових стереотипів: регулятивна - регулює наявність у різних сферах соціальної діяльності певного співвідношення представників обох статей. Пояснювальна – охарактеризовує історичний аналіз переважання в певних галузях чоловіків та жінок, а також існування певних характерологічних стереотипів. Трансляційна – формує на даному етапі і в розрізі найближчого майбутнього наявність феміного та андрогіного набору якостей, які є і будуть притаманні обом статям. |