Психология семьи. Тема Предмет та стан розвитку психології сімї
 Скачать 0.91 Mb.
|
План
Література:
1. Сім'я — це мала соціальна група, заснована на шлюбі та кровній спорідненості. Члени сім'ї об'єднані емоційними зв'язками, спільністю побуту, моральною відповідальністю, взаємодопомогою. Сімейні взаємини є офіційними за формою та неофіційними за змістом. Кожне конкретно-історичне суспільство пропонує різні вимоги до характеру відносин між подружжям до способів прояву турботи про непрацездатних членів суспільства, до участі людей в праці, проведенні дозвілля і т.п. В первісному суспільстві низький рівень розвитку виробничих сил, недосконалість засобів життя вимагали об’єднання в праці всіх членів суспільства, рівного розподілу. Окрема сім’я не виділялася з роду, або це призвело би до ослаблення, так і сама сім’я з її невеликою кількістю людей без допомоги роду не вижила б. Первинною господарською одиницею виступав рід. Ніяке господарство поза роду вести було неможливо. Тому відтворення населення, виховання дітей, турбота про непрацездатних здійснювалася в роду. Цьому періоду відповідали груповий і парний шлюб. Разом з розвитком знарядь праць, всіх виробничих сил до такого рівня, що з їх допомогою одна людина або невелика група людей могли прокормити себе і створити деякі залишки, були створені умови виділення моногамної сім’ї, тобто сім’ї, яка складалася з одного чоловіка і однієї жінки, які проживають в стійкому шлюбі, і їх нащадків. В рабовласницьку епоху основною метою шлюбного союзу стало збільшення багатства і забезпечення умов його спадкування, жінка була віддана безумовній владі чоловіка. Навіть в дітонароджуваності роль жінки принижувалася. Наприклад, древні греки вважали, що роль жінки в народженні дитини така сама, як роль поля у вирощуванні урожаю. Оскільки чоловік “засіває” його, це “поле”, діти – його власність. Іноді чоловік навіть лягав у ліжко породіллі і стогнав голосніше жінки, щоб ні у кого не було сумніву, що дитину народив він. В Древньому Риму чоловік міг після року життя з жінкою зробити її своєю рабинею або продати її в рабство. Батьківська сім’я захищала її права, тому щоб зберегти свободу і права громадянства, жінка повинна була хоча б на один день в році піти в батьківську сім’ю і батьківську сім’ю. Сімейні стосунки, панівну позицію в яких займає чоловік, отримали назву патріархату. Під впливом різних умов життя в своєму історичному розвитку патріархат “пережив “ різні форми. В деяких країнах Сходу він набув форму полігінії(багатошлюбності), при якій чоловік одночасно перебуває в декількох шлюбах з різними жінками. Часто полігінія реалізовувалася у вигляді сім’ї гаремного типу. В більш пізніший час у деяких мусульманських народів Сходу полігінія збереглася як привілегія пануючого класу. В Європі і в більшості країн світу патріархальна сім’я поступово розвинулася в сторону закріплення моногамії. Патріархальна сім’я була стійким і достатньо міцним виробничим об’єднанням. Під час краху рабовласницького ладу вона продемонструвала свою живучість і в різних модифікаціях збереглася у багатьох народів і на протязі наступної епохи, епохи феодалізму. Лише під впливом капіталістичного способу виробництва патріархальна сім’я, накінець, зникла. В феодальному суспільстві панування голови сім’ї не було настільки деспотичним. Шлюби визначалися походженням жениха і нареченою. Жінка феодала часто займалася господарством. А сам феодал, як правило, був зайнятий на службі у короля, герцога і ін. була виробничою ячейкою суспільства. Їй була притаманна глибока патріархальщина – безмежна влада над її членами голови сім’ї. А над ним така ж влада феодала. Капіталізм був подальшим етапом в розвитку частної власності. Тут залежність шлюбу від економічних відносин проявляється особливо яскраво. В основі всіх відносин в буржуазній сім’ї лежать грошові відносини. Подружнє кохання, любов батьків до дітей і дітей до батьків, взаємоповага, спільність інтересів – всі ці і інші моральні фактори мають другорядне значення. Звичайно, не можна все уявляти в спрощеному вигляді, оскільки в сімейних відносинах багато різноманітних нюансів, перехідних положень. І в буржуазному суспільстві формувалися шлюби на основі кохання. Але цьому почутті приходиться витримувати багато випробувань. Відділення праці від сім’ї, індустріалізація виробництва призвели до утворення нуклеарної сім’ї. Така сім’я складається лише з самих необхідних для утворення сім’ї членів – чоловіка і жінки. В неї може входити скільки завгодно дітей, але стало фактом зменшення їх кількості і навіть утворення бездітних нуклеарних сімей. Вперше назву “нуклеарна” використав стосовно сім’ї в 1949 р. амер. соціолог Ж.П.Мурдок. Нуклеарна сім’я виявилася найкращим чином пристосована до сучасного індустріального суспільства. Нуклеарна сім’я може бути повною або неповною. Повною називалася така, яка складається з чоловіка, жінки і їх дітей. Неповною сім’єю називається така, яка складається з одного батьків і їх дітей. Історичні форми сім’ї: Проміскуїтет – невпорядковані статеві зв’язки. Вважається, що дана форма шлюбу існувала на зорі людства, але достовірних даних, які б це підтвердили немає. Груповий шлюб – включає в себе декількох чоловіків та жінок. Він є зафіксованим.
А) Полігінія (багатожонство) – історична форма шлюбу, коли 1 чоловік перебуває одночасно в шлюбі із декількома жінками. Це сім’я гаремного типу (східні країни: Туреччина, історично такий тип шлюбу підходив - скотарям – кочівникам). Такий тип шлюбу зменшує показник плодовитості, але в деяких випадках збільшує показники народжуваності. Б) поліандрія – рідкісна архаїчна форма шлюбу, коли 1 жінка може перебувати одночасно у шлюбі із декількома чоловіками. У минулих сторіччях дана форма шлюбу була поширена серед деяких груп ескімосів і до нещодавнього часу існувала серед окремих меншин Тибету та Індостану. Явище поліандрії було зумовлене переважанням на шлюбному ринку чоловіків через високу смертність дівчаток. Моногамія – 1 чоловік перебуває у шлюбі із 1 жінкою. Селянам в Європі підходила моногамія. 2. Як соціальна група сім'я розв'язує завдання, які стосується осіб, які її складають, а також ті, що торкаються безпосередньо суспільства. Завдяки репродуктивній функції сім'я забезпечує відтворення суспільства. Крім того, шлюб є схваленою суспільством формою задоволення сексуальних потреб людей. Дорослі члени сім'ї, виконуючи в суспільстві професійні функції, своєю працею створюють економічні основи існування родини, забезпечують її матеріальні та культурні потреби. Сім'я виконує обслуговуючу й опікунську функції щодо своїх членів, забезпечуючи їм надання різноманітних послуг, а також піклуючись про тих, хто потребує допомоги (діти, старі або хворі та інваліди). Такий спосіб в сім'ї задовольняються альтруїстичні потреби. Сім'я виховує для суспільства нових громадян, передаючи їм мову, основні форми поведінки, національні традиції й звичаї, моральні та духовні цінності. Сфера життєдіяльності сім’ї, безпосередньо пов’язана з задоволенням певних потреб її членів, називається функцією сім’ї. Вчені (Харчев А.Г, Антонов А.І.) виділяють 2 види функції сім’ї: специфічні – випливають із сутності сім’ї та відображають її особливості як соціального явища. Неспецифічні – ті функції, до виконання яких сім’я пристосувалась у ході історії (функції пов’язані із накопиченням та передачею власності, особливості виробництва та використання різних засобів необхідних для життя, функції пов’язані із організацією відпочинку та дозвілля, піклуванням про фізичне та психічне здоров’я членів сім’ї) І.В. Грєбєнніков виділяє наступні основні функції сім’ї:
Мацьковський доповнює їх ще господарсько – побутовою організація сім’єю власного побуту, який би задовольняв потреби всіх її членів і відповідно позитивно впливав на емоційне та фізичне здоров’я членів сім’ї. Соціально – статусна (ф-я первинного соц. контролю) - створення сім’єю можливостей для кожного члена родини у підвищенні статусу і авторитету кожного як у суспільному житті, так і в колі сім’ї, а також забезпечення виконання соц. норм всіма членами сім’ї. Емоційно - терапевтична – формування у всіх членів родини емпатійних навиків та вміння допомагати та підтримувати кожного, також створення позитивного емоційного клімату в сім’ї. Дана функція забезпечує емоційну стабілізацію членів суспільства. Сексуально - еротична – можливість отримувати чоловікові та дружині приємні відчуття від інтимного спілкування та задоволення фізіологічних потреб.
Г.М.Свердлов і В.А.Рясенцев в якості важливих сім’ї називають функції продовження роду, виховну, господарську і взаємодопомоги. В.П.Ключников – продовження роду, виховання дітей і господарську. С.Д.Лаптенок – господарсько-побутову, відтворення населення, виховну і організацію дозвілля своїх членів. Н.Г.Юркевич – духовного спілкування, сексуальну, народження дітей, співробітництва в процесі виховання, добування необхідних засобів для введення домашнього господарства, організації дозвілля, взаємної матеріальної і моральної підтримки. А.Г.Харчев – відтворення населення, соціалізації, господарську, організації дозвілля. Виховна функція сім’ї полягає в задоволенні індивідуальних потреб в батьківстві і материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях. По відношенню до суспільства у процесі реалізації виховної функції сім’я забезпечує соціалізацію підростаючого покоління, підготовку нових членів суспільства. Відомо, що під вихованням розуміється система цілеспрямованих впливів на дитину з метою присвоєння нею певних ідейно-політичних поглядів, моральних норм і зразків поведінки, а також певних морально-психологічних і фізичних якостей. Соціалізація – явище більш широке, яке включає також всю сукупність стихійно виникаючих обставин і факторів, які впливають на становлення і розвиток особистості. В результаті соціалізації особистість засвоює соціальні норми і цінності, включається в суспільне життя. Виховна функція має три аспекти: 1) передача її дорослими членами дітям накопиченого суспільством соціального досвіду; 2) систематичний виховний вплив сімейного колективу на кожного члена на протязі всього його життя; 3) постійний вплив дітей на батьків, спонукання їх активно займатися самовихованням. Успіх виховання пов’язаний з виховним потенціалом сім’ї, який залежить від її матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сім’ї, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого процесу сімейного виховання. Внаслідок зростання кількості розлучень, нестабільності та деформації шлюбу, особливу турботу викликають сім’ї, які не в змозі забезпечувати належний рівень сімейного виховання і в яких створюються передумови для негативного формування особистості. Житлово-побутова функція полягає в задоволенні матеріальних потреб членів сім’ї, ведення домашнього господарства, забезпечення житлом, організація побуту. З даною функцією тісно пов’язана проблема управління сім’єю. Звичайно, самий прогресивний принцип сімейного управління – рівноправ’я подружжя. При цьому рівність подружжя повинно бути приблизним: в тих питаннях, в яких більш компетентна жінка, їй повинна належати первісність, а в інших питаннях право вирішального голосу може належати чоловікові. Для цього слід прагнути кожній сім’ї. За даними соціол. досліджень, лише 5-7% молодих людей, які беруть шлюб, забезпечені власним житлом. Через п’ять років спільного проживання власне житло мають 23% молодих сімей, інші – або проживають з батьками (48,5%) або знімають окрему квартиру, кімнату в гуртожитках. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації домашнього господарства і загалом на мікрокліматі сім’ї. Матеріально-економічна – становлять бюджет сім’ї, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення витрачених на виробництві сил. Як свідчать дані соціологічних досліджень, переважна більшість молодих сімей (близько 90%) має життєвий рівень нижчий прожиткового мінімуму, більше як 50 % цих сімей перебувають за межею бідності. Прибуток молодої сім’ї у два рази нижчий за необхідні витрати і лише 15% з них можуть обійтися без матеріальної допомоги батьків [4]. Крім того, значна кількість молодих людей незайнята або неповністю зайнята у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану, скорочення, має нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сім’ю, молодь повинна займатися так званою “комерційною діяльністю”. Емоційна функція – задоволення її членами потреб в симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисту. Комунікативна (духовного (культурного) спілкування)) – створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім’ї, задоволення потреб в сумісному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченні. Психолого-педагогічні дослідження підтверджують, що формування різних соціальних орієнтацій, установок, емоційної культури, моральне і психологічне здоров’я людини знаходиться в прямій залежності від характеру внутрішньосімейного спілкування, від морально-психологічної атмосфери в сім’ї. В сім’ях, де коло спілкування вузький і його зміст однобічний, збіднюється духовне життя, понижуються можливості виховання. Достатньо багато сімей недооцінюють вплив спілкування на формування дітей, на розвиток їх інтелекту і емоційної сфери. Часто на формування багатьох особистісних якостей різні форми спілкування впливають опосередковано. Наприклад, спілкування батьків з дітьми в сумісній праці по дому впливає на виховання у них працелюбства, а опосередковано на розвиток самостійності, вимогливості до себе, колективізму. Психологічний клімат може бути сприятливим, несприятливим, суперечливим (то повна злагода, то сварки). Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату: згуртованість членів сім’ї, висока доброзичлива вимогливість, почуття захищеності, емоційна задоволеність, відповідальність за сім’ю та кожного її члена. Функція первинного соціального контролю – забезпечення виконання соціальних норм членами сім’ї, особливо тими, хто в силу різних обставин не володіє достатньою мірою здатністю самостійно будувати свою поведінку у повній відповідності з соціальними нормами. Сексуально-еротична – задоволення сексуально-еротичних потреб членів сім’ї. Рекреативна функція включає в себе надання фізичної, матеріальної, моральної і психологічної взаємодопомоги, зміцнення здоров’я один одному, організацію дозвілля членів сім’ї. Вона відіграє роль збереження сім’ї як цілісної однини ці, сприяє вихованню дітей, емоційному поєднанню подружжя, зміцнює сім’ю й закріплює її кращі традиції. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, відіграє культурну роль, формуючи, розвиваючи та передаючи культурні, моральні, духовні цінності та норми. У стабільній сім’ї – дана функція постійно змінюється і розвивається, у дезорганізованих – руйнується або виконується частково. Деяка частина сучасних молодих сімей позбавляється можливості духовного розвитку своїх членів. Незадовільні житлові умови і вимушена необхідність проводити своє дозвілля здебільшого вдома можуть призводити до роздратованості, негативного стереотипу поведінки в сім’ї, конфліктів, незадоволеності шлюбом [5]. Репродуктивна (демографічна) – називають ще функцією діти народжуваності або відтворення населення. Дослідники виділяють три типи репродуктивної сім’ї – багатодітний, середньодітний, малодітний. Спроби вивчення репродуктивної поведінки населення і регулювання діти народжуваності здійснювалися ще давним-давно. Так, Платон вважав, що ідеальна країна повинна мати небагатокількісне населення і пропонував регулювати кількість населення виселенням його залишків в колонії. Ідею колоніальної країни підтримував і Аристотель, але він пропонував прийняти закон про шлюб, який би забороняв мати дітей чоловікові до 37, а жінці – до 18 років. В наш час з метою регулювання діти народжуваності різні країни свідомо виробляють і проводять в життя демографічну політику ( це частина політики народонаселення, яка включає в себе економічні, соціальні і юридичні заходи, спрямовані на досягнення і довготривалій перспективі бажаного типу дітонароджуваності. Дана функція включає себе елементи всіх інших функцій, оскільки сім’я приймає участь не лише в кількісному, але й в якісному відтворенні населення. Якщо сім’я має декілька дітей, то створюються природні умови для формування повноцінного сімейного колективу, відбувається активне взаємо виховання дітей, в житті кожної дитини природнім чином функціонує колективізм, співпереживання, солідарність, почуття товариськості, дружби. І це збагачує життя кожного члена сім’ї і створює сприятливу ситуацію для успішного виконання сім’єю виховної функції. В сім’ї, де одна дитина, все це ускладнюється. Статичні дані свідчать, що особливістю сучасної молодої сім’ї є її малодітність (більшість сімей – 52,1% - має 1 дитину), бездітність, відкладання народження дітей на невизначений період. Регулятивна функція включав себе систему регулювання відношень між членами сім’ї, в тому числі первинний соціальний контроль і реалізацію влади і авторитету. В демократичній сім’ї дана функція здійснюється лише за допомогою моральних норм, особистого авторитета членів сім’ї, і в першу чергу авторитета батьків по відношенню до дітей. Відновлювальна функція – це взаємна підтримка здоров’я, життєвого тонусу, організація дозвілля і відпочинку. Звичайно, підтримка здоров’я і життєвого тонусу вимагає не лише морально-психологічної підтримки в сім’ї, але і дотримання режиму праць і відпочинку, режиму харчування, систематичних занять фізкультурою, дотриманням особистої, сімейної, суспільної гігієни. Сімейне дозвілля повинно бути засобом відновлення фізичних і духовних сил людини, підготовлює її до подальшої трудової і суспільної діяльності. В певні історичні періоди сім’я виконувала всі вищезазначені функції, в деякі частину функцій брала на себе держава. Г. Навайтис в якості найбільш важливої особливості функцій сім’ї виділяє комплексність. Кожна потреба може бути задоволена і без участі сім’ї, але тільки сім’я дозволяє задовольнити всі потреби у комплексі. Вчений вказує на основні види потреб, які задовольняє сім’я:
|