Психология семьи. Тема Предмет та стан розвитку психології сімї
 Скачать 0.91 Mb.
|
|
. Вони допоможуть здійснювати психотерапевтичну функцію шлюбу, оскільки здатність до співпереживання допоможе зміцнити міжособистісні зв’язки між членами подружжя. Висока естетична культура почуттів та поведінки особистості.Тут краще зазначити не обов’язково високу, але однакову за своїм рівнем культуру у членів подружжя. Наявність даної характеристики зменшить можливість появи розбіжностей у світогляді та погляді на виконання сімейних функцій, виховання дітей та ін. Вміння вирішувати конфлікти конструктивним способом, здібність до саморегуляції власної психіки та поведінки. Це положення запропоноване Є.С. Калмиковою, але воно істотно доповнює вищезазначені. Широке коло питань, пов’язаних із формуванням сімейно-шлюбних стосунків, стабілізація шлюбного союзу, психологічними проблемами сучасної родини, знайшло відображення у роботах Т.Ф.Алексєєнко, Л.В.Долинської, Т.А.Демидової, С.І.Голода, В.І.Зацепіна, С.В.Ковальова, А.П.Пономарьова, А.Г.Марченко, Д.М.Чечот та ін. Так, естонським соціологом Е.Тійт виділено три групи цілей укладання шлюбу: сумісне виховання дітей, розвиток чоловіка і жінки як цілісних особистостей, створення власного домашнього вогнища та затишку. С.І.Голод вказує такі мотиви створення сім’ї: кохання, спільність поглядів та інтересів, почуття самотності, наявність помешкання, матеріальна забезпеченість майбутнього чоловіка чи жінки. Серед мотивів створення нової сім’ї Н.Г.Юркевич називає мотив стереотипу, тобто принципу “всі так діють”. З іншого боку, як зазначає Д.М.Чечот, причина створення родини – кохання не гарантує стабільності сім’ї, оскільки за одним і тим же мотивом “кохання” приховуються різні потреби та почуття, а саме – лише статевий потяг (“ерос”), надмірна ідеалізація партнера та самі вимоги до сімейного життя, які важко реалізувати тощо. 2. Теорії вибору шлюбного партнера: 1. Теорія гомогамії – (Берардо, Боссард) стверджували, що вступити в шлюб можуть тільки соціально рівноцінні два індивіда, тобто гомогамні. Фактично до числа претендентів входять люди з однаковими характеристиками, які мають першочергове значення при вступі в шлюб (походження, економічне становище, освіта, вік, зовнішність). 2. Теорія „доповнюючих потреб” (Уинч, 1954) - представники зазначали, що гомогамність спрацьовує тільки щодо соц.-культурних характеристик, а на рівні особистісних характеристик притягуються протилежності (не тільки зовнішні хар-и: високим подобаються маленькі, білявим – чорняві..., але й особистісні якості: власному чоловікові подобається жінка, що не прагне до лідерства, холерик притягує меланхоліка ). 3. Інструментальна теорія (Сендерс, 1975) - відповідно до даної теорії людину притягує представник протилежної статі із подібними потребами або якщо потреби партнера доповнюють (наприклад: потреба в статевому задоволенні, потреба у духовному спілкуванні). 4. Теорія „Стимул – цінність - роль” (Мерстейн, 1970) вказує на 2 аспекти: 1) на кожному ступені розвитку взаємостосунки партнерів залежать від рівноцінності обміну (кожен намагається прорахувавши „+” та „-” обрати в супутники найбільш привабливу для себе людину); 2) шлюбний вибір складається із декількох стадій (фільтрів): стимул (привабливість партнера); цінність (подібність поглядів); роль (відповідність рольової поведінки обранця своїм бажанням). 5. Кругова теорія кохання” (Рейс. А., 1976) - автор розглядає 4 стадії:
6. Теорія ідентифікації – пошуки партнера по шлюбу відбуваються на основі ідентифікації претендентів із батьком чи матір’ю відповідно. Задоволеність шлюбом залежить від відповідності партнера образу із батьківської сім’ї. 7. Рольова теорія ( Парсонс Т., Бейлз Р., Харбер Б.) - зазначають що задоволеність шлюбом залежить від відповідності рольових очікувань партнерів рольовій поведінці. 3. Психологічна готовність людини до шлюбу визначає подальші сімейні взаємини, їх успішність або ж їх конфліктність. Готовність, зокрема, включає: розуміння молодими людьми, які створюють сім’ю, соціальної сутності сім’ї, суспільної значущості своїх дій; відповідні зобов’язання одного перед одним; відповідальність за сім’ю та дітей; добровільне прийняття неминучих у сімейному житті турбот; обмеження особистої свободи. Без цієї готовності перехід від неформальних взаємин емоційного характеру (кохання) до формальних – регламентованих і обов’язкових стосунків між партнерами по шлюбу – виявляється пов’язаним із значними труднощами [5]. І.В.Грєбєнніков та С.В. Ковальов виділяють наступні види готовності до шлюбу: соціальну, етичну, економічну, психологічну готовність. Саме етико-психологічну готовність І.В. Грєбєнніков вважає ключовою. Цей вид готовності передбачає наявність у юнаків і дівчат ідеалів, уявлень та очікувань щодо сімейного життя, усвідомлення мотивації вступу в шлюб, ціннісних орієнтацій, установок щодо сімейного життя. Як показники соціальної готовності вступу в шлюб автор визначає: отримання освіти, оволодіння професією, початок самостійної трудової діяльності. О.І. Боднарчук виділяє чотири види готовності особистості до шлюбу та сімейного життя: фізична та фізіологічна зрілість, соціальна готовність, етико-психологічна готовність, сексуальна готовність. С.В. Ковальов виділяє такі види готовності до вступу в шлюб:
До вищезазначених характеристик В.П.Кравець, визначаючи основні аспекти підготовленості до шлюбу, додає ще естетичну. Вона полягає в ознайомленні молоді з етикетом у стосунках чоловіка та жінки, естетикою міжстатевих стосунків, у формування в молоді поваги до сімейних традицій, у розширенні уявлень про естетику повсякденного життя, у підвищенні значення мистецтва в житті сім’ї Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що підготовка підростаючого покоління до сімейного життя повинна відбуватися на всіх етапах розвитку і бути невіддільною від загальних проблем виховання, адже неможливо окремо готувати до сімейного життя або до прояву активної позиції в суспільстві чи трудової діяльності, тому що особистість не формується по частинах. Але і молодь повинна проявляти інтерес та бажання активно готуватись до подальшого подружнього життя і тоді, враховуючи двосторонню характеристику даного процесу, можна буде досягнути бажаних результатів. 4. В якості критерію готовності до майбутнього шлюбу можуть виступати ціннісні орієнтації молодих людей щодо шлюбно-сімейних стосунків. Вони визначають: мотиви вступу до шлюбу, визначають вибір майбутнього партнера, впливають на характер взаємостосунків у сім'ї; в подальшому визначають стабільність сім‘ї. С.В. Ковальов вихідним моментом готовності до вступу в шлюб вважає наявність усвідомлення суспільної значущості своїх дій, певних обов’язків перед партнером, відповідальності за сім’ю та дітей, добровільне прийняття обмеження особистісної свободи та наявності щоденних турбот про членів сім’ї. Вчений підкреслює важливість формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень юнаків і дівчат. В юності намір вступити в шлюб викликано, насамперед, бажанням молодих людей бути постійно з об’єктом свого захоплення, їх мрією пор тривалу духовну і фізичну інтимність, тобто сім’я тут виступає як подружжя. Орієнтація на подружжя є важливою ціннісною орієнтацією молодих людей перед вступом в шлюб і в перші роки сімейного життя. Якими ж є мрії і сподівання сучасної молоді щодо сімейного життя? Відрадно те, що цінність родини у свідомості сучасної молоді продовжує залишатися пріоритетною упродовж останніх років (дані соціологічного дослідження Державного інституту проблем сім’ї та молоді (2003) показують, що на шкалі загальнолюдських цінностей для переважної більшості молодих людей на першому місці стоїть “хороша сім’я” (88%)). Уявлення молоді про сімейні функції є певним індикатором їхньої готовності до подружнього життя. В процесі дослідження [5] молоді люди зазначили, зокрема, такі функції, як народження та виховання дітей, задоволення потреб у коханні, особистому щасті, почутті захищеності. Ці функції бути виділені всіма респондентами як особливо значущі. Щодо уявлення важливості інших сімейних функцій, то тут існують відмінності думок чоловіків і жінок. Жінки більше ваги надають веденню домашнього господарства, матеріальній підтримці неповнолітніх дітей та членів родини. Чоловіків ж більше приваблює задоволення сексуальних потреб, організація раціонального відпочинку. Рівень підготовленості молоді до подружнього життя визначається усвідомленням важливості і відповідальності щодо цього кроку і необхідністю ґрунтовного обговорення питань майбутнього життя з партнером. Що ж обговорюють молоді люди під час спілкування і яких тем уникають? Результати опитування [5] свідчать, що досить значна частина молодих людей (майже третина) взагалі не обговорювала питання майбутнього сімейного життя зі своїм подружжям. Рівень освіти респондентів також не впливає на усвідомлення ними важливості спілкування. Відповіді свідчать, що навіть такі традиційно важливі проблеми, як наявність житла й матеріальна забезпеченість, обговорювалися не всіма молодими подружжями і не достатньо активно. Недостатньо уваги приділялося також таким потенційно гострим зонам сімейного життя як взаємовідносини з батьками, хто буде головою в родині. Лише кожне четверте молоде подружжя активно обговорювало ці питання, а майже половина взагалі їх не торкалися. Особливо показовим є те, що найбільші розбіжності спостерігаються в актуальності таких питань: хто буде головою сім’ї і хто буде розпоряджатися грошима. Якщо серед партнерів точиться суперечка за лідерство, це свідчить про наявність наочного або прихованого конфлікту в стосунках майбутнього подружжя, вона є симптомом підвищеного ризику розпаду сім’ї. Найрідше молоді люди обговорювали світоглядні питання, які прояснювали їхнє ставлення до релігії та національних проблем. Хоча у 28% опитаних сімей подружжя належить до різних національностей, тільки 6% приділяли увагу питанням додержання національних традицій у родині. Молоді люди, які згодом створили сім’ю, частіше обговорюють з своїм майбутнім чоловіком/дружиною “конструктивні” питання, позитивні в психоемоційному плані: час народження дитини, кількість дітей, характер сімейного відпочинку, коло друзів. Результати опитування дають підстави говорити про недостатню готовність молоді до виконання домашніх обов’язків, що спричинює особливі численні сімейні конфлікти. На неузгодженість у розподілі та виконанні домашньої роботи як причину сварок вказали 25% чоловіків і 28% жінок. Певним свідченням готовності молодих людей до самостійного сімейного життя є наявність у них належної матеріальної бази. Повністю матеріально забезпеченими визнали себе тільки 2% опитаних, 46% назвали своє матеріальне становище критичним. Середній рівень добробуту мають 52% молодих сімей. Чинником, який свідчить про недостатньо підготовленість значної частини молоді до сімейного життя, є відсутність у них власного життя. Тільки 34% молодих людей мають власне окреме житло, а, отже, й можливість самостійно вирішувати свої сімейні проблеми, 28% змушені наймати квартиру чи мешкати в гуртожитку. Більше третини молодих людей мешкає на житловій площі батьків або інших родичів (37%). Для переважної більшості молоді характерні поверхові й приблизні уявлення про сімейне право,правові основи шлюбу. Про це, зокрема, свідчить слабке впровадження у практику традиції укладання шлюбного контракту, який визначає не лише майнові чи інші проблеми подружнього життя, а й чітко регламентує права, зобов’язання кожного з подружжя стосовно одне одного, а також стосовно дітей у випадку розлучення. Шлюбні контракти підписали 2% молодих подружжів. Про стан взаємин партнерів і, відповідно, про перспективність стосунків доволі наочно свідчить мотивація тих респондентів, які вирішили зареєструвати свій шлюб. Чоловіки і жінки із повних сімей набагато частіше говорять про бажання законодавчо оформити свої взаємовідносини, що можна інтерпретувати як констатацію факту вже сформованих стосунків (певної усталеної ситуації). До цього їх також підштовхує усвідомлення необхідності дотримуватись існуючих традицій, що свідчить про впливовість певних світоглядних установок. Що стосується представників неповних сімей (тих, що розлучилися), то їх свого часу до шлюбу більш активно підштовхнули дві обставини: 1) бажання бути більш упевненим у майбутньому, тобто наявні стосунки з партнером створювали відчуття невпевненості; 2) на шляху наполягали батьки. Інші мотиви небажання укладати шлюб пов’язані з усвідомленням відповідальності за майбутнє сім’ї. Чоловіки і жінки не поспішають укладати шлюб, якщо мають місце перешкоди для благополучного сімейного життя – незадовільне матеріальне становище, незавершене навчання і т.п. Зовсім інші мотиви домінували у чоловіків і жінок із неповних сімей. Головною причиною нереєстрації шлюбу є небажання батьків або партнера. Слід відзначити, що для представників із неповних сімей більш важливі можливість жити з людиною, яка поділяє твої погляди, смаки, життєві цінності, отримати статус одруженої особи та реалізувати себе в сім’ї. Однак, крім впливу суто психологічних чинників, має місце також дія соціально-економічного фактору. Однак, було б несправедливо приписувати представникам неповних сімей тільки меркантильні очікування від шлюбу. Вони, на відміну від подружжів із повних сімей, надають більшого значення і духовним сторонам сімейних стосунків. Ефективність сім’ї в підготовці юнаків і дівчат до сімейного життя значною мірою визначається позицією, яку вони займають в ній, тобто насамперед, наявністю чіткої визначеності прав і обов’язків, участю в обговоренні сімейних проблем і інформованістю про внутрішньо- і позасімейні проблеми. Соціологічні дослідження показують, що більше половини міських школярів приймають участь тільки в трьох видах домашніх справ – покупці продуктів, прибиранні будинку, митті посуду. Парадоксальне ще й полягає в тому, що учні старших класів мають менше домашніх обов’язків, ніж шести-восьмикласники, які лише епізодично задумуються про шлюб і сім’ю. Необхідно вказати юнакам і дівчатам на те, що основним в розподілі домашніх обов’язків повинно бути саме їх узгодженість. На жаль, психологи і педагоги лише порівняльно недавно звернули увагу на значення юнацьких взаємостосунків в плані підготовки юнаків і дівчат до сімейного життя. Дружні відносини між юнаками і дівчатами виступають своєрідним прообразом інтимно-особистісних відносин в майбутній сім’ї. Психологи доказали, що у випадку, коли ці відносини є задовільними, вони стають зразками для побудови сімейних стосунків. Більше того, це виявляється важливим для тих юнаків і дівчат, в сім’ях яких були несприятливі стосунки. Важливу роль у формуванні майбутньої сім’ї відіграють формуючі еталони мужності і жіночості. Дані дослідження виявили, що уявлення неповнолітніх про ідеальні для взаємостосунків статей якості чоловіків і жінок переважно пов’язані з поняттям товариськості без врахування статевої приналежності. Тому ідеальні уявлення і реальна поведінка знаходяться в різних планах, оскільки ідеал не виконує регулятивної функцію. Слід відмітити також, що поняття жіночності юнаки пов’язували виключно з материнством, а в розкритті поняття чоловічості забували про таку важливу якість, як відповідальність. Проблема благополуччя сім’ї займає центральне місце в підготовці майбутніх сім’янинів. На жаль, дослідження соціологів, психологів і педагогів демонструють, що розуміння юністю проблем сімейного щастя досить суперечливе. Це протиріччя полягає в своєрідному протиставленні духовних і матеріальних складових благополуччя сім’ї. З однієї сторони, в шлюбно-сімейних уявленнях юнаків і дівчат духовне, здавалося б, займає гідне місце – вони сильно орієнтовані на кохання і психологічну близькість подружжя як критерій вступу в шлюб. Але справа в тому, що ці їхні уявлення стосуються тільки мотивації шлюбного вибору і недостатньою мірою стосуються самого сімейного життя, яке юнаками і дівчатами більше інтерпретується в більш матеріальному плані. Буває і таке, що в їх уявленні духовне і матеріальне починає розділятися, а кохання і шлюб протиставляються, що призводить до спроб побудувати своє сімейне щастя на виключно об’єктивній основі, залишаючи все суб’єктивне за межами шлюбу. Старшокласникам необхідно пояснити, що змістовність і спільність захоплень є дуже важливим фактором сімейного благополуччя. Так, для більшості невдалих шлюбів виявилася бідність захоплень – і індивідуальних, і загальносімейних. |