Психология семьи. Тема Предмет та стан розвитку психології сімї
 Скачать 0.91 Mb.
|
|
Правильне розуміння старшокласниками ролі кохання в шлюбі є важливим елементом їх підготовки до майбутнього сімейного життя. Відомо, що шлюб може існувати без кохання, і кохання може бути без шлюбу. Із нетотожності шлюбу і кохання випливає висновок: навіть при високих моральних критеріях, передбачаючи кохання в якості невід’ємного елемента щасливого шлюбу, це прекрасне почуття виступає необхідною, але недостатньою умовою його існування. Бувають випадки, коли кохання виявляється фактором, що перешкоджає збереженню сімейного союзу: 1) у прагненні кохання ми шукаємо не чоловіка, а любимого, забуваючи про те, що жити нам не з одним цим почуттям, а з її предметом і носієм; 2) коли очікування кохання стає першочерговим мотивом шлюбу, основний смисл сімейного життя з його повсякденними турботами, доглядом за дітьми тощо зводиться до руйнування цих ілюзій, порушення чарівності, що призводить до пошуків любовного партнера поза шлюбом; 3) фетишизація кохання, бажання кохати і бути любимим заставляє нас нетерпеливо шукати це прекрасне почуття, і в цьому страсному пошуку ми сприймаємо за кохання дещо, що їй зовсім не відповідає. C.В. Ковальов виділяє наступні негативні особливості сучасних уявлень про шлюб молоді:
На жаль, результати соціологічного опитування свідчать про недостатню психологічну готовність сучасної молоді до створення сім’ї. Спостерігається підвищений рівень розлучень, що свідчить про нестабільність і вразливість сім’ї. Зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, спостерігається поширення консенсуальних шлюбів, відкладення шлюбів до “кращих” часів. У молоді змінюються світоглядні установи стосовно сім’ї та сімейного життя, послаблюються установки на взяття шлюбу. Зменшення частки приросту молодих подружжів призводить до зниження темпів омолодження шлюбно-сімейної структури населення та негативно впливає на демографічну ситуацію в Україні. Враховуючи вищезазначене, необхідно підвищити значення цілеспрямованої підготовки молоді до виконання сімейних ролей в цілому, необхідно здійснювати їхню систематичну і несистематичну підготовку. Систематичне навчання передбачає виклад цілого комплексу сімейних проблем (створення народних університетів, різного роду курсів, шкіл, передбачаючих відносно тривале і багатостороннє вивчення різних аспектів сімейного життя). Несистематична підготовка характеризується фрагментарністю, епізодичністю висвітлення складної і багатопланової природи шлюбно-сімейних і сімейно-побутових відносин (окремі консультації, бесіди, статті в газетах і журналах, радіопередачі тощо, які стосуються певної проблеми сімейного життя). Дані рівні підготовки переплітаються, взаємодоповнюють один одного. 5. Період дошлюбного залицяння є, мабуть, одним із самих складних в психолого-педагогічному плані з усіх етапів подружнього життя: по-перше, дана проблема виступає найменш вивченою сферою психології сім’ї; по-друге, властиве юнакам і дівчатам бажання кохання і гіпертрофування цього почуття в шлюбі призводить до того, що молоді люди часто не сприймають дошлюбне залицяння як один з важливих моментів, який визначає наступне благополуччя сімейного союзу. С.В. Ковальов виділив 3 функції (які відображають три етапи початку сімейного життя) дошлюбного залицяння:
Тема 5. Проблеми молодої сім’ї, задоволеність шлюбом та подружня сумісність. План:
Література: 1. Зацепин В.И. Молодая семья: социально-экономические, правовые, морально-психологические проблемы. – К.: Україна, 1991. - 313с. 2. Алексеенко Т.Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї/ АПН Укр., Інст. педагогіки., К., 1997. - 114с. 3. Журбицька Т. С. Молода сім'я. - К.: Політвидав У., 1985. - 101с. 4. Молода сім'я України 90-х / Ю.М. Якубова, Л.С. Волинець, Н.В. Лавриненко, Г.І. Оніщенко. - К.: АД., 1996. - 104 с. 5. Работа с молодой семьёй по разрешению конфликтов в эмоциональных отношениях: метод.рекоменд. - Луганск, 1995. - 24с. 6. Розин В.М. Судьба молодой семьи: психол. размышления о современной любви и семье: ожидания и разочарования. Идеалы и реальность. - М.: Моск. рабочий, 1990. - 109с. 7. Рибаченко В.Ф. Грані сумісності. - К.: Політвидав. У., 1987. - 110с. 8. Методи вивчення сім’ї. Науково-методичні матеріали/ І.М. Трубавіна, Н.А. Бугаєць. - К.: УДЦССМ, 2001. - 68с. Основні поняття: ідеалізація партнера, адаптація (матеріально-побутова, морально-психологічна, та інтимно-особистісна) та інтеграція в сім’ї, сумісність, розподіл ролей в сім’ї, види подружніх ролей. 1. Що ж таке молода сім'я? Це соціальна група, у якій вік чоловіка і дружини не перевищує двадцяти восьми років, а сімейний стаж – не більше п’яти років [1]. Її життєдіяльність здійснюється на основі спільного побуту, матеріально-економічної допомоги, народження та виховання дітей. На сьогоднішньому етапі існування нашої молодої держави особливу увагу слід приділити молодим сім'ям, адже на фоні катастрофічного демографічного спаду, складних соціально-політичних умов молода сім'я практично залишена без будь-якої допомоги. Добре відомо, що у перші роки подружнього життя формуються основні цінності, зразки поведінки, які впливають на майбутній розвиток сім'ї, виконання нею важливих функцій, в тому числі репродуктивної та виховної. Серед молодих сімей, життєдіяльність яких об'єктивно пов'язана з умовами підвищеної складності, існує група, що відчуває подвійні навантаження. Це подружжя, які на момент вступу в шлюб не закінчили власної професійної підготовки і продовжують її, знаходячись в шлюбі. В таких сім'ях ще не закінчено процес соціалізації, не досягнута економічна та соціальна самостійність, тому дуже актуальною і мало дослідженою залишається проблема молодих студентських сімей [И.Ф. Дементьева. Первые годы брака: проблемы становления молодой семьи. - М.: Наука, 1991. - 109с.] В роботах психологів та соціологів зустрічаються різні макросоціальні обґрунтування процесів функціонування сім’ї в суспільстві. Так, А.Г. Харчев довів, що суттєвою причиною нестабільності сім’ї та шлюбу є науково-технічна революція. Але, як вказують Е.М. Тійт та Д.Кутсар навіть на соціологічному рівні незрозумілі мікросоціологічні фактори, що обумовлюють розпад однієї сім’ї та збереження іншої. Автори роблять висновок, що ще немає оптимальної теорії, яка б повністю пояснювала функціонування сім’ї. Хоча в багатьох вищезазначених роботах виділяються найважливіші аспекти нормального функціонування сім’ї: готовність до вступу в шлюб; стабільність сім’ї; подружня сумісність; задоволеність сімейним життям. Поняття “стабільність сім’ї” в психологічну літературу ввів Н.Акерман. У його розумінні стабільність сім’ї співвідносилася з сімейною ідентичністю. Остання розглядалася як “зміст цінностей, прагнень, очікувань, тривог і проблем адаптації, які поділяють члени сім’ї чи взаємодоповнюють їх у процесі виконання сімейних ролей”, тобто когнітивне та емоційне “Ми” даної сім’ї. Ідентичність і стабільність сім’ї В.В.Столін вбачав у наступному: “зберігаючи “Ми”, яке включає в себе автономні взаємозалежні “Я”, постійно змінювати зміст цього співвідношення відповідно з вимогами розвитку всієї сім’ї та індивіда й контролювати при цьому неминуче виникаючі конфлікти і суперечності”. Вивчення сімейної нестабільності свідчить про те, що однією з найбільш поширених причин подружніх конфліктів є несумісність. Але, нажаль, часто цим поняттям прикривають відсутність взаєморозуміння, недовіру, неповагу. В роботах Т.Андрєєвої, Н. Вахітова, О.М.Обозової та М.М. Обозова подружня сумісність виступає важливою умовою стабільності та благополуччя подружньої пари. М.М.Обозов визначає сумісність як результат і умову ефективного розв’язання завдань. В.В.Давидов у психологічному словнику пояснює термін сумісності як „один із компонентів групової згуртованості”. С.В. Ковальов під груповою сумісністю розуміє соціально-психологічну характеристику групи, яка полягає у в здібності її членів узгоджувати свої дії та підтримувати відповідні взаємостосунки, що є однією з найважливіших умов створення позитивного психологічного клімату. Сумісність (за Рибалко) – динамічний збіг двох індивідуальностей, який забезпечує узгодженість і внутрішню єдність їх взаємодії. На думку І.В.Грєбєннікова - під сумісністю слід розуміти подібність соціальних позицій, психологічних та антропологічних процесів та якостей. Вчений виділяє 2 підходи до розуміння сумісності: 1) сумісність - це співзвучність ціннісних орієнтацій, інтересів, установок, поглядів на життя. В першому випадку сумісність можна вважати потенційною можливістю вдалих сімейних стосунків; 2) сумісність виникає не на основі подібних чи доповнюючих одна одну якостей, а завдяки прагненню партнерів по шлюбу до поступок, взаєморозуміння, завдяки активному пошуку гармонійних стосунків. В другому - сумісність є реальною гарантією успішного шлюбу і напряму пов’язана із адаптацією. В даному випадку варто зазначити, що адаптація – це єдність двох процесів: асиміляції та акомодації, психологічна сутність яких полягає у взаємоподібності та взаєморозумінні почуттів, думок, поведінки. Сумісність частково визначається через задоволеність шлюбом партнерів. Сумісність може бути охарактеризована двома характеристиками, які включаються в афективний компонент взаємодії: 1) показниками суб’єктивної задоволеності партнером; 2) показниками емоційно-енергетичних затрат партнерів, що спілкуються. 2.Аналізуючи наявну літературу з проблеми сумісності можна виділити три класичних підходи у її вивченні:
Найбільш відомим дослідженням, проведеним в традиціях даного підходу є дослідження психологічної сумісності А. Аугустінавіюте. Вивчалось 50 подружніх пар - 19 з них повністю безконфліктні, вміють кооперуватися, питання про розлучення ніколи не поставало. Саме ці позитивні шлюби і довели яскраво виражену закономірність у виборі партнера. 17 пар створено з психологічно доповнюючих один одного партнерів (в дослідженнях використовувалася методика К.Юнга). Якщо один з подружжя характеризувався як представник мислительного типу, то інший – емоціонального, якщо один являв собою „сенсорний” тип, то інший „інтуїтивний”. Один з партнерів був екстравертом, а інший – зазвичай інтровертом [Аугустінавіюте А., 1981]. Дослідження Т.Карцевої пар друзів та „не друзів” теж підтверджує теорію Р.Вінча про компліментарність. Вона віднайшла, що в таких парах з’єднуються абсолютно різні люди. Приблизно половина людей були інтровертами, половина екстравертами, майже рівна кількість людей була із високим рівнем IQ та із низьким, хоча люди із однаково високим рівнем інтелекту частіше потрапляли у пари недругів, так само рідко сполучались у парах друзів двоє спокійних, нерішучих та ін. людей. Отже теорія компліментарності і тут віднайшла своє підтвердження. Цікавим є дослідження Т.В.Галкіної та Д.В.Ольшанської - вчені створили „адаптаційну модель” мотивації вибору партнера по діаді у стосунках кохання та дружби. В діаді “кохання” опинилися люди, які відносяться до протилежних темпераментів (холерики обирали флегматиків, сангвініки – меланхоліків і навпаки). А у дружніх стосунках всі, крім флегматиків, переважно обирали партнерів із подібним темпераментом. Флегматики ж обирали представників всіх типів, крім флегматиків. Через рік дружні стосунки збереглися в 75%, любовні стосунки завершились шлюбом у 40%, і розривом у 20%. Тому принцип компліментарності підтвердився у „любовних” стосунках і не підтвердився у дружніх. В дослідженнях Т.В. Андрєєвої, А.В. Толстової вивчався вплив особливостей темпераменту та ін. факторів на сумісність подружжя. Об’єктом дослідження були добре адаптовані подружжя, зі стажем подружнього життя більше 5 років, що знаходяться у першому шлюбі. Були отримані такі дані: найбільша задоволеність шлюбом та розподілом ролей зустрічається в сім’ях у людей із протилежним темпераментом. Найкращим є показник в тих сім’ях, де чоловік сангвінік, а дружина меланхолік, таких сімей було 10%, причому малюнки „ідеальної сім’ї” не відрізнялись від реальної, і відповідно можна зробити висновок про повну задоволеність існуючими стосунками. В парах сангвінік – холерик часто подружжя сперечається про лідерство, і при вирішенні подружніх конфліктів майже відсутня тактика компромісу чи взаємопоступок. Складними є стосунки у парі холерик-меланхолік. Це пов’язано із емоційною нестриманістю обох і в той же час легкою ранимістю. Таке сполучення темпераментів призводить до конкурентних стосунків [Андрєєва Т.В., Толстова А.В. Темперамент супругов и совместимость в браке // Ананьевские чтения. - СПб.: СПбГУ, 2001. ]. Ряд авторів вказують на необхідність подібності світоглядних, ціннісно-орієнтаційних аспектів для сумісності подружжя (Обозова О.М., Обозов М.М., Краткохвіл С., Навайтис Г., Коростилєва Л.А.). Г.Навайтис наводить приклад розходження цінностей (на матеріальний добробут та цінність дитини), через яке було неможливим консультування пари та попередження розлучення. 2. Функціональний підхід |