Практикум Люта. В. Л. Люта о. В. Кононов в а. Люта о. В. Кононов
 Скачать 1.23 Mb.
|
|
Контрольні запитання
1 7. Які інгредієнти використовують у разі проведення розгорнутої реакції аглютинації?
Тести 1. Під час серологічної діагностики у сироватці крові виявля- ють: а) невідоме антитіло; б) невідомий антиген; в) усі відповіді правильні. 2. Серологічна ідентифікація культури мікроорганізмів поля- гає у визначенні: а) антигенної структури; б) форми клітини; в) здатності розчинятися специфічним фагом; г) спорідненості до барвників. 3. Імунні діагностичні адсорбовані сироватки містять: а) відомий антиген; б) специфічні антитіла; в) неспецифічні та специфічні антитіла; г) всі відповіді правильні. 4. Кров на серологічне дослідження відбирають: а) у 1-й день захворювання; б) на 2-й день захворювання; в) наприкінці 1-го тижня захворювання; г) всі відповіді правильні. 5. Як діагностикум у серологічних реакціях можуть бути ви- користані: а) завис живих мікроорганізмів; б) завис убитих мікроорганізмів; в) окремі антигени мікроорганізмів; г) всі відповіді правильні. Ситуаційні задачі 1. Оцініть результати реакції аглютинації на склі із прозо- рою краплею у КС:
2. Під час проведення розгорнутої реакції аглютинації з си- роваткою крові, відібраної на 6-й день хвороби, титр сироват- ки з черевнотифозним діагности кумом виявився 1:50. Під час повторного проведення реакції через 2 тиж після першого титр сироватки становив 1:200. Як оцінити цей результат? З Під час проведення розгорнутої реакції аглютинації з сироваткою крові, відібраної на 6-й день хвороби, титр сироватки з черевнотифозним діагностикумом виявився 1:50, під час повторного проведення реакції через 2 тиж після першого титр сироватки становив 1:50. Як оцінити цей результат? 4. Під час проведення розгорнутої реакції аглютинації сироватку крові хворого розвели у співвідношенні від 1:50 до 1:1600. У першій і другій дослідних пробірках осад оцінюється (++++), у третій — (+++), у четвертій — (++), у п'ятій — (+), у шостій — (-). Який титр цієї сироватки? Домашнє завдання Підготуйтеся до практичного заняття 6. Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 6
Практичне заняття 6 ВАКЦИНИ. СИРОВАТКИ. МЕТОДИ АЛЕРГОДІАГНОСТИКИ Мета заняття: — знати види препаратів для специфічної імунопрофілактики, імунотерапії інфекційних хвороб та алергодіагнос-тики. Оснащення: витяг з Наказу МОЗ України № 48 від 03.02.2006 р., препарати вакцин, сироваток, імуноглобуліпів. План
Хід заняття 1. Ознайомлення з препаратами вакцин, інструкціями щодо їх застосування Вакцини і сироватки використовують для проведення специфічної імунопрофілактики та імунотерапії. Специфічна імунопрофілактика — це система заходів, спрямована на запобігання, обмеження поширення і ліквідацію інфекційних хвороб шляхом проведення профілактичних щеплень. Специфічна імупотерапія — це метод лікування, оснований на введенні в організм вакцин і сироваток. Профілактичні щеплення — це вирішальний засіб боротьби з інфекційними хворобами. До виробництва і контролю вакцинних препаратів пред'являються особливо жорсткі вимоги, що зумовлено використанням патогенних мікробів для їх виготовлення. Виготовлення вакцинних препаратів проводять з урахуванням рекомендацій ВООЗ. Відповідальність за якість випущених препаратів несе підприємство-виробник. Контроль за випуском і використанням імунобіологічних препаратів покладено на Управління профілактики інфекційних захворювань ГССУ МОЗ України та Державне підприємство "Центр імунобіологічних препаратів". Завдання 1. Ознайомтеся з препаратами вакцин, інструкціями щодо їх застосування. Прочитайте, які дані про вакцину зазначено па коробці: назва вакцини, адреса піднриємства-виробника, кількість вакцини, серія, контрольний номер, термін придатності, спосіб введення. Прочитайте інструкцію щодо застосування вакцини. Зверніть увагу на склад вакцини, її імунобіологічні властивості, призначення, спосіб застосування, реакції на введення, протипоказання, форму випуску, умови зберігання та транспортування, термін придатності та в які організації посилається рекламація (від лат. гесІатаИо — голосне заперечення) на препарат у разі підвищеної реактогенності вакцини чи розвитку поствакцинальних ускладнень (методи виготовлепня вакцин — див. підручник, тема 7). 2. Ознайомлення з основними положеннями Наказу МОЗ України № 48 віл 03.02.2006 р. "Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні" Завданпя 2. Ознайомтеся з вимогами щодо проведення вакцинації. Профілактичні щеплення проводять в кабінетах при лікувально-профілактичних закладах, медичних кабінетах дошкільних і шкільних установ (спеціальних освітніх установ), медпунктах підприємств та кабінетах щеплень суб'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідну ліцензію на медичну практику із застосуванням профілактичних щеплень. Профілактичні щеплення проводять медичні працівники, що володіють правилами організації та техніки проведення щеплень, а також заходами невідкладної допомоги у разі розвитку поствакцинальних реакцій і ускладнень. Обсяги профілактичних щеплень узгоджують з територіальними санітарно-епідеміологічними станціями. Перед проведенням профілактичного щеплення обов'язково проводиться медичний огляд з термометрією для виключення наявності гострого захворювання. Після проведення профілактичного щеплення потрібно забезпечити медичний нагляд протягом терміну, визначеного інструкцією. У разі розвитку незвичайної реакції або ускладнення на введення вакцини необхідно негайно повідомити керівника лікувально-профілактичного закладу і направити екстрене повідомлення (форма № 58) до територіальної санітарно-епідеміологічної станції. Кабінет щеплень має бути оснащепий:
У кабінеті для проведення масових щеплень підлога, панелі, стіни та столи миють гарячою водою з милом або протирають серветками, змоченими 0,2 % розчином дезактіну або іншого дезінфекційного засобу. Стіл для інструментів накривають стерильним простирадлом. Після цього в кімнату допускаються лише ті особи, які беруть участь у проведенні щеплень. Усі медичні працівники повинні зняти обручки, годинники, браслети, коротко підстригти пігті, надягти чисті, щойно попрасовані халат і шапочку, помити руки водою з милом та щіткою, надягти продезінфіковані рукавички. Після кожної маніпуляції рукавички миють і обробляють стериліумом. Через кожні 2 год рукавички знімають і занурюють у розчин дезінфекційного засобу на 1 год, потім промивають водою, висушують. Після кожного необережного доторкування до нестерильного предмета рукавички обробляють дезінфекційним розчином. Перед використанням препарату треба звернути увагу на правильність розфасовки, цілість етикеток і ампул, а також на фізичні особливості препарату. Кожна коробка, в яку були розфасовані ампули або флакони з препаратом, повинна мати етикетку. На цій етикетці мають бути вказані назва установи-виробника, її адреса, повна назва препарату та його дози, номер серії, контрольний номер, термін використання та умови зберігання. На кожній ампулі також має бути чітка етикетка, де зазначено кількість препарату в ампулі, номер, серію, контрольний номер, термін зберігання. Препарати не можна використовувати:
Відкриття ампул, розчинення ліофілізованих вакцин, вакцинацію проводять відповідно до інструкції за чіткого дотримання правил асептики. Безпосередньо перед використанням препарату кінець ампули протирають спочатку етиловим спиртом, а потім досуха стерильною ватою або серветкою. Надрізають пилочкою, після чого вдруге протирають етиловим спиртом, накривають серветкою, обламують і через отвір набирають препарат у шприц. Перед використанням сухих препаратів їх попередньо розчиняють дистильованою водою, ізотонічним розчином натрію хлориду або спеціальним розчинником, які вводять в отвір ампули за допомогою шприца в кількості, вказаній на етикетці. Якщо сухий препарат знаходиться у флаконі або ампулі, розчинник уводять у флакон шляхом проколу гумової пробки, попередньо знявши пінцетом металевий ковпачок та протерши поверхню пробки етиловим спиртом. Після введення розчинника в ампулу або флакон та змочування сухого препарату ампулу або флакон злегка струшують та залишають стояти до повного розчинення. Отвір ампули накривають стерильною марлевою серветкою. Шприц, яким уводили розчинник в ампулу чи флакон, загортають у стерильну марлеву серветку. Після повного розчинення вмісту ампули чи флакона препарат уводять пацієнту тим самим шприцом, яким уводили розчинник.  Розкриту ампулу чи флакон слід використати в перші години після відкриття (згідно з інструкцією до кожного препарату), зберіганню не підлягає. Шкіру на місці щеплення безпосередньо перед ін'єкцією протирають 70 % етиловим спиртом, якщо немає інших вказівок. Знезаражену шкіру захоплюють у складку лівою рукою, а голку вводять в основу складки зверху вниз. Інструменти, які використовують для вакцинації, мають бути одноразовими. їх потрібно приводити у непридатність у присутності пацієнта.
Примітка. ШВ — інактивована поліомієлітна вакцина; ОПВ — оральна поліомієлітна вакцина; АаКДП — вакцина зі зменшенням коклюшного компоненту (дітям з високим ризиком розвитку ніслявакцинальних ускладнень). Наказ МОЗ України № 48 регламентує три види щеплень:
У Наказі висвітлені питання: яку вакцину слід використовувати залежно від стану здоров'я, наявності тимчасових медичних протипоказань; наведена схема вакцинації ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД дітей (дітям з діагнозом "СНІД" вакцинацію не проводять), а також схема вакципації проти вірусного гепатиту В дітей із злоякісними новоутвореннями, дітей, що перебувають на гемодіалізі та отримують багаторазові довготривалі переливання донорської крові або її препаратів. 3. Поняття про автовакцини Завдання 3. Ознайомтеся з принципом виготовлення ав-товакцин. Автовакцини — це вакцини, виготовлені із штаму збудника, виділеного від хворого, і призначені для лікування цього ж хворого. Для цього проводять посів патологічного матеріалу на щільне поживне середовище, виділяють чисту культуру, потім її змивають стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду і доводять до певної густини за стандартом мутності. Культуру мікроорганізмів інактивують (частіше за умови підвищеної температури). Виготовлену вакцину перевіряють на стерильність, розливають в ампули і запаюють. Термін придатності автовакцини — 6 міс. Оскільки автовакцина виготовляється з тієї самої мікрофлори, яка спричинила хворобу, її застосування дає більший ефект, ніж гетерогенна вакцина. Автовакцини використовують для лікування фурункульозу, фолікуліту, гідраденіту, отиту, рецидивуючих хвороб верхніх дихальних шляхів (риніт, синусит, фарингіт, бронхіт), циститу, уретриту, пієліту й інших хронічних і рецидивуючих захворювань стафілококової етіології. Інколи автовакцини використовують для лікування вірусних інфекцій (герпес). Після перевірки на наявність в організмі гіперчутливості автовакцини вводять за певною схемою. 4. Ознайомлення з препаратами сироваток, імуноглобулі-нів, методами їхотримання та застосування Завдання 4. Ознайомтеся з препаратами сироваток та імуноглобулінів, методами їх отримання і застосування. Прочитайте, які дані про препарат зазначено на коробці, які — в інструкції про застосування препарату. Зверніть увагу, з чого виробляють препарат, для чого використовують, як уводять, за яких умов зберігають (види сироваток, імуноглобулі-нів, методи їх отримання — див. підручник, тема 7). 5. Алергодіагиостика Завдання 5. Ознайомтеся з принципами алергодіагностики. Накопичення в макроорганізмі під впливом мікроорганізмів факторів імунної відповіді (сенсибілізованих лімфоцитів), які виконують не тільки функцію специфічного захисту, а й сенсибілізують макроорганізм, призводить до формування специфічної гіперчутливості. На виявленні специфічної гіперчутливості ґрунтується алергодіагиостика. Сенсибілізовані Т-лімфоцити специфічно взаємодіють з алергеном і продукують медіатори запалення. Специфічність цих реакцій використовують у діагностиці багатьох інфекційних хвороб. При цьому специфічний алерген уводять підшкірно (за Кохом), нашкірно (за Пірке) або внутрішньошкірно (за Ман-ту). Як алерген використовують фільтрат бульйонної культури (туберкулін), лізат бульйонної культури (актинолізат), завис убитих бактерій (тулярин, бруцелін). За наявності гіперчутливості на місці введеного алергену виникає місцева реакція, яка проявляється інфільтратом, гіперемією, болем. Іноді виникають і загальні реакції: загальна слабкість, загострення інфекційного процесу. Найчастіше діагностичні алергійні реакції проводять за Манту. Для цього 0,1 см3 алергену вводять внутрішньошкірно у верхню третину долонної поверхні передпліччя. Результати враховують через 2 доби. Діаметр інфільтрату вимірюють прозорою лінійкою і роблять висновок про наявність відповідного збудника в організмі. При туберкульозі, туляремії позитивною вважають реакцію, за якої діаметр інфільтрату становить 5 мм і більше. Алергодіагиостика використовується обмежено через небезпеку виникнення системної анафілактичної або місцевої відстроченої реакції. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||