Практикум Люта. В. Л. Люта о. В. Кононов в а. Люта о. В. Кононов

• Название: В. Л. Люта о. В. Кононов в а. Люта о. В. Кононов
• Дата: 06.09.2018
• Размер: 1.23 Mb.
• Имя файла: Практикум Люта.doc
• Тип: Документы; #49945
• страница: 8 из 14

6. Ознайомлення з препаратами для специфічної профілактики і лікування хвороб, спричинених патогенними коками

Завдання 11. Ознайомтеся з препаратами для специфіч­ної профілактики і лікування хвороб, спричинених патоген­ними коками.

Розгляньте препарати, що використовують для специфічної профілактики і лікування хвороб, спричинених гноєтворними коками, визначте придатність їх до використання.
Контрольні запитання

1. 
   На які поживні середовища проводять первинний посів на стафілокок? Які властивості культури на них вивчають?
   
2. 
   З якою метою проводять профілактичне обстеження на носійство стафілокока?
   
3. 
   Як проводять взяття патологічного матеріалу під час про­філактичного обстем<сння на стафілокок?
   
4. 
   Яких правил слід дотримуватись, оформлюючи направ­лення?
   
5. 
   Як проводять транспортування патологічного матеріалу і супровідної документації до лабораторії?
   
6. 
   Яких правил слід дотримуватися під час посіву патоло­гічного матеріалу на поживні середовища?
   
7. 
   Які властивості стафілококів враховують для їх виявлення?
   
8. 
   Які властивості стафілококів враховують для їх диферен­ціації?
   

9. Яке значення мають визначення фаговаріанта і чутли­вості стафілокока до антибіотиків?

10. 
    Як проводять взяття крові при сепсисі? На які поживні середовища і в якому відношенні проводять посів?
    
11. 
    Як проводять взяття матеріалу при назофарингіті? Як його досліджують?
    
12. 
    Як проводять взяття спинномозкової рідини? Як її до­сліджують?
    
13. 
    Як проводять взяття матеріалу при гонореї? Як його до­сліджують?
    

Тести

1. Під час обстеження на стафілококове носійство матеріал
відбирають із:

а) носа, мигдаликів;

б) задньої стінки глотки;

в) носоглотки;

г) носа і зіва.

2. Під час обстеження на стафілококове носійство первинний
посів проводять на середовища:

а) МПА, МПБ;

б) ЖСА, кров'яний агар;

в) сироватковий агар, МСА;

г) цукровий бульйон, МПА.

3. Для дослідження при менінгококовій інфекції матеріал
транспортують за температури:

а) 37—40 °С;

б) 30—37 °С;

в) 35—45 °С;

г) не нижче ніж 25 °С.

4. Для діагностики гонореї матеріал у хворих чоловіків відби-
рають із:

а) сечівника;

б) сечівника і прямої кишки;

в) сечівника, глотки, мигдаликів;

г) всі відповіді правильні.

5. Під час дослідження на сепсис посів крові проводять на:

а) кров'яний агар;

б) ЖСА;

в) цукровий бульйон;

г) МПБ.

6. У разі підозри па сепсис кров для виділення гемокультури
відбирають:

а) у день, коли хворий надійшов до стаціонару;

б) наприкінці 1-го тижня хвороби;

в) через 2—3 дні після прибуття хворого у стаціонар;

г) на початку 2-го тижня хвороби.

7. Під час відбирання матеріалу на мікробіологічне досліджен-
ий слід дотримуватися таких умов:

а) відбирати до початку антимікробного лікування;

б) відбирати натще;

в) відбирати у сухий чистий посуд;

г) всі відповіді правильні.
Ситуаційні задачі

1. 
   У пацієнта відібрали матеріал для профілактичного об­стеження па стафілокок. Через скільки днів він може отримати негативну відповідь, через скільки — позитивну?
   
2. 
   У пологовому будинку виявлений стафілокок у новонаро­дженої дитини, медичної сестри палати догляду за новонародже­ними й акушерки. Як визначити, хто є джерелом інфекції?
   
3. 
   У хворого з діагнозом "назофарингіт" матеріал відбира­ють з носоглотки. Який тампон (сухий чи зволожений) слід ви­користати і за яких умов його транспортувати до лабораторії?
   
4. 
   Під час дослідження на менінгокок слиз із носоглотки за­сівають на сироватковий агар з лінкоміцином. З якою метою в поживне середовище додають антибіотик?
   

Домашнє завдання

Підготуйтеся до практичного заняття 9.
Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 9

1. 
   Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття, за­пишіть у щоденнику тему і план заняття.
   
2. 
   Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с. 218— 250; практикум, с. 105—113).
   

Практичне заняття 9

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ХВОРОБ, СПРИЧИНЕНИХ КИШКОВИМИ БАКТЕРІЯМИ

Мета запяття:

• 
  знати особливості взяття патологічного матеріалу для до­слідження та його транспортування до бактеріологічної лабораторії;
  
• 
  навчитися проводити взяття патологічного матеріалу для дослідження;
  

• 
  навчитися оформляти супровідну документацію;
  

• 
  навчитися проводити первинний посів матеріалу на по­живні середовища;
  
• 
  знати препарати для специфічного лікування та профі­лактики хвороб, спричинених кишковими бактеріями.
  

Оснащення: поживні середовища виготовлені та з ростом культури ешерихій і сальмонел, поживні середовища Ендо, Плоскирєва, вісмут-сульфіт агар, Ресселя, Гісса, МПБ з інді-каторними папірцями, фантом, ректальний тампон, ізотоніч­ний розчин натрію хлориду у флаконі, бланки направлення, стерильна баночка з дерев'яною паличкою (для демонстрації), стерильні баночки з розведеними фекаліями у відношенні 1:10, бактеріологічні петлі, шпателі для посіву, пінцети, маркер, сірники, спиртівки, вакцини, лікувальні преиарти.

План

1. 
   Взяття фекалій для дослідження, оформлення направ­лення.
   
2. 
   Посів калу на середовища Ендо, Плоскирєва, вісмут-сульфіт агар.
   
3. 
   Вивчення росту ешерихій, сальмонел, шигел на середо­вищах Ендо, Плоскирєва, Ресселя, Гісса, вісмут-сульфіт агарі.
   
4. 
   Ознайомлення з методикою проведення серологічного методу діагностики.
   
5. 
   Ознайомлення з препаратами для специфічної профілак­тики і лікування хвороб, спричинених кишковими бак­теріями.
   

Хід заняття

1. Взяття фекалій для дослідження, оформлення направлення
Завдання 1. Ознайомтеся з методами взяття фекалій на бактеріологічне дослідження.

Оскільки ентеробактерії (ешерихії, шигели, сальмонели) уражують переважно кишечник, на аналіз найчастіше відби­рають фекалії. Відбір проводять двома способами: фекалії від­бирають із суден, горшків чи лотків у стерильну баночку або забирають ректальним тампоном.

Оптимальний для виділення культури ентеробактерій відбір фекалії слід провести одразу після дефекації. Посуд, у який зби­рають фекалії від хворого, дезінфікують освітленим розчином хлорного вапна, потім багаторазово промивають гарячою водою до повного видалення слідів дезінфектанту. Фекалії відбирають із посуду (у немовлят — із пелюшок) стерильною дерев'яною па­личкою у кількості 3—5 г із останніх порцій (більшість ентеро­бактерій уражує тонку кишку) і вміщують у стерильну баноч­ку. Якщо у фекаліях є домішки, то їх обов'язково включають у пробу: гній, слиз, пластівці (але не кров!). У разі неможливості отримати фекалії після дефекації матеріал відбирають безпосе­редньо із прямої кишки ректальним тампоном.
Завдання 2. Проведіть (на фантомі) відбір фекалій рек­тальним (від лат. rectum — пряма кишка) тампоном.

Алгоритм "Взяття фекалій ректальним тампоном":

• 
  надягніть гумові рукавички;
  

• 
  покладіть фантом на лівий бік (пацієнту пропонують ляг­ти на лівий бік і зігнути ноги в колінах);
  

• 
  візьміть ректальний тампон (без пробірки) у праву руку;
  

• 
  візьміть у ліву руку флакон зі стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду, зніміть з нього пробку мізин­цем правої руки;
  
• 
  опустіть ректальний тампон у флакон з ізотонічним роз­чином натрію хлориду;
  
• 
  видаліть ректальний тампон з флакона, віджимаючи його об стінки флакона;
  

— закрийте флакон пробкою (тампон тримайте правою ру­кою);
Увага! Не .можна відбирати матеріал сухим тампоном. Не можна вводити тампон силою. За наявності набряку слизової оболонки прямої кишки і виразок це призведе до додаткового травмування і спричинить біль у пацієнта.

• 
  розведіть сідниці пацієнта великим і вказівним пальця­ми лівої руки;
  
• 
  уведіть тампон у пряму кишку на 3—5 см у напрямку пупка, поверніть його паралельно до хребта і введіть ще на 5—7 см;
  

Увага! У дорослих тампон вводять на глибину 8—10 см, у дітей — на 3—5 см.

• 
  видаліть тампон із прямої кишки, опустіть його у сте­рильну пробірку (з якої був взятий), підпишіть на про­бірці номер аналізу;
  
• 
  поставте тампон у штатив, вимийте руки;
  
• 
  заповніть направлення.
  

2. Посів калу на поживні середовища Ендо, Плоскирсва, вісмут-сульфіт агар

Завдання 3. Проведіть посів фекалій на середовища Ендо, Плоскирсва, вісмут-сульфіт агар.

Фекалії, відібрані у стерильні баночки, мають бути посіяні не пізніше 2 год від моменту взяття.

Доставлені фекалії розводять ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:5 або 1:10 і дають відстоятися про­тягом 30—60 хв. Грубі часточки фекалій осідають на дно. Енте-робактерії як факультативні аероби скупчуються на поверхні, тому під час посіву матеріал відбирають з баночки бактеріоло­гічною петлею або піпеткою з поверхні і наносять 1—2 краплі на поверхню поживного середовища. Поверхня пластинчастих середовищ повинна бути підсушеною, на ній не має бути кра­пель конденсаційної води.

Посів проводять петлею або шпателем.

Методику посіву на пластинчасте середовище петлею див. у практичному занятті 3, завдання 2; методику посіву шпателем див. у практичному занятті 3, завдання 7.

Чашки з посівами ставлять у термостат за температури 37 °С.

3. Вивчепня росту ешсрихій, сальмонел, шигел на середовищах Епдо, Плоскирєва, вісмут-сульфіт агарі, Ресселя, Гісса

Завдання 4. Опишіть культуральпі властивості ентеро-бактерій па середовищах Endo, Плоскирєва, вісмут-сульфіт агарі, Ресселя, Гісса, (алгоритм див. у практичному занят­ті 3, завданнях 9,10,11).

Порівняйте стерильне середовище Ресселя із посівом куль­тури ентеробактерій, зробіть висновок, орієнтовно до якого роду можна віднести культуру: ешерихій, сальмонел чи шигел.

Оскільки ешерихії ферментують лактозу і глюкозу, у сере­довищі змінюється колір індикатора в косячку і в стовпчику. Сальмонели і шигели ферментують тільки глюкозу, тому колір індикатора змінюється тільки в стовпчику. Наявність газу ви­значають за наявністю кульок газу або розриву середовища.

Невелика кількість ознак, що виявляються у культури ен­теробактерій на середовищі Ресселя, не дає змоги достовірно визначити її родову приналежність, тому з метою диференціа­ції родів використовують середовища Гісса і МБП.

Порівнюючи контрольні й дослідні ряди середовищ Гісса і враховуючи колір індикаторних папірців, роблять висновок про сахаролітичні і протеолітичні властивості ентеробактерій. На се­редовищах Гісса визначають також рухливість мікроорганізмів. Якщо культура росте вздовж уколу, а середовище залишається прозорим, мікроби нерухливі, якщо культура росте по всьому об'єму середовища, то мікроби рухливі.

Найточніше визначають рід виділеної культури за антиген­ною структурою в РА на склі з імунними сироватками.

4. Ознайомлення з методикою проведення серологічного методу діагностики

Завдаїшя 5. Ознайомтеся з проведенням серологічного методу діагностики при захворюваннях сальмонельозної етіології.

Для серологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В та інших сальмонельозів використовують реакцію Відаля.

Антитіла у хворих на черевний тиф і паратифи А і В з'являються у крові уже на 4-у добу хвороби, і їх кількість різко збільшується на 8—10-у добу.

Оскільки клінічно черевний тиф і паратифи А і В дуже схо­жі, серологічні реакції, в тому числі і реакцію Відаля, ставлять одночасно з діагностикумами S. typhi (O- і Н-) і S. paratyphi А і В (ОН-). Збудником хвороби вважають той мікроорганізм, діа-гностикум з якого дає позитивну реакцію аглютинації з сиро­ваткою крові хворого. Збудники черевного тифу і паратифів А і В мають спільні групові антигени, тому їх діагностику ми здатні давати групову РА. Позитивним вважається результат у тому ряду пробірок, де аглютинація відбувається у більшому розведенні сироватки.

Щоб відрізнити РА у хворого від щеплювальної або анам­нестичної, реакцію Відаля ставлять повторно через 5—7 діб. У хворого титр антитіл зростає, а у щепленого або перехворілого не змінюється. Не змінюється також і результат групової реак­ції (табл. 5).

У період реконвалесценції титр антитіл зменшується, що також є діагностичною ознакою.


При інших сальмонельозах реакція Відаля може бути ви­користана для ретроспективної (від лат. retro — назад) діа­гностики, тобто діагностики після одужання. Однак необхідно враховувати індивідуальні відхилення від нормального циклу імуногенезу. В ослабленому організмі зі зниженою реактивніс­тю, а також у дітей 1-го року життя антитіла накопичуються повільно.

Після проведення обліку РЛ може бути 2 варіанти відпові­ді: 1) негативна РЛ — реакція з діагностикумом... негативна; 2) позитивна РЛ — реакція з діагностикумом... позитивна до титру...

Крім О- і Н-антигену S. typhi містять Vi-антиген. Оскільки ці форми S. typhi більш стійкі до захисних механізмів макроор­ганізму, вони здатні спричинити хронічне бактеріоносійство. При цьому у крові носія накопичуються Vi-антитіла. Отже, ви­явлення Vi-антитіл у крові є прямим доказом носійства збудни­ків черевного тифу. Для виявлення Vi-антитіл найбільш чутли­вою є реакція Vi-гемаглютинації.

Для встановлення більш обґрунтованого діагнозу проводять визначення антитіл, що належать до певного класу імуногло-булінів — IgM і IgG. Анамнестичні і щсплювальні належать в основному до класу IgM.

У разі вираженого гострого і особливо хронічного бактеріо-носійства зростає титр IgG.
5. Ознайомлення з препаратами для специфічної профілактики і лікування хвороб, спричинених кишковими бактеріями
Завдання 6. Ознайомтеся з інструкціями щодо застосу­вання препаратів для специфічної профілактики і лікуван­ня хвороб, спричинених кишковими бактеріями, визначте їх придатність до використання.

Контрольні запитання

1. 
   Які поживні середовища використовують для первинно­го посіву матеріалу з метою виділення ентеробактерій?
   
2. 
   Які існують методи відбору фекалій при хворобах, спри­чинених ентеробактеріями?
   
3. 
   Як проводять відбір матеріалу після дефекації? Як його готують до посіву?
   

1. 
   Як проводять відбір матеріалу ректальним тампоном?
   
2. 
   Як проводять первинний посів відібраного матеріалу?
   

4. 
   За якими ознаками проводять первинну ідентифікацію ентеробактерій?
   

1. 
   Які середовища використовують для вивчення фермен­тативної активності ентеробактерій?
   
2. 
   Які визначення слід провести для остаточної ідентифі­кації культури?
   
3. 
   Які серологічні реакції використовують для діагности­ки сальмонельозу? Як відрізнити реакцію аглютинації у хворого від щеплювальної або анамнестичної?
   

10. Яку серологічну реакцію використовують для виявлен­ня хронічних носіїв інфекції?

Тести

1. Ешерихії, що спричинюють дезиптерієподібну форму хво-
роби:

а) ЕПЕК;

б) ЕІЕК;

в) ЕТЕК;

г) ЕГЕК.

2. Патогенні ешерихії здатні спричинити інфекції:

а) тільки ендогенні;

б) тільки екзогенні;

в) ендогенні й екзогенні.

3. Коліентерити у дітей раннього віку спричинюють:

а) ЕПЕК;

б) ЕІЕК;

в) ЕТЕК;

г) ЕГЕК.

4. Товсту кишку уражають:

а) ЕПЕК;

б) сальмонели;

в) ЕТЕК;

г) шигели.

5.На бактеріологічне дослідження відбирають:

а) кал, гній і слиз;

б) кал, кров і слиз;

в) кал, гній і кров;

г) кал без домішок.

6. Середовища для виділення ентеробактерій нід час первин-
ного посіву:

а) ЖСА і кров'яний агар;

б) Ендо і Плоскирєва;

в) Плоскирєва і сироватковий агар;

г) Сабуро і тіогліколеве.

7. Для серологічної діагностики черевного тифу використову-
ють реакції:

а) Вассермана;

б) Вейля—Фелікса;

в) Відаля;

г) Райта.

8. Для виявлення хронічних носіїв збудників черевного тифу
найефективнішими є:

а) виявлення збудника у випорожненнях;

б) виявлення О- і Уі-антитіл у сироватці крові;

в) виявлення збудника у крові;

г) виявлення О- і Н-антитіл у сироватці крові.

9. Для профілактики внутрішньолікарняних інфекцій, спри-
чинених ентеробактеріями, використовують:

а) піобактеріофаг;

б) колі-протейний фаг;

в) еубіотики;

г) антибіотики.

Ситуаційні задачі

1. 
   Після посіву випорожнень на середовища Ендо і Плоски­рєва виросли яскраво забарвлені і безбарвні колонії. Які коло­нії дають підставу запідозрити наявність патогенних ентеро-бактерій у досліджуваному матеріалі?
   
2. 
   Випорожнення хворого на дизентерію залили 3 % розчи­ном хлораміну і витримали 3 год. Чи достатньо цього для знеза­раження матеріалу?
   
3. 
   Хвороба проявляється нудотою, блюванням, частими ви­порожненнями, які спочатку виділяються у великій кількості, можуть мати вигляд м'ясних помиїв або мутного слизу і крові — "ректальний плювок". Які мікроорганізми могли спричини­ти такі клінічні ознаки? Як підтвердити діагноз?
   
4. 
   Для діагностики черевного тифу поставили реакцію аглю­тинації з черевнотифозним О- і Н-діагностикумом. Титр сиро­ватки з О-діагностикумом— 1:50, з Н-діагностикумом— 1:200. Який висновок можна зррбити, виходячи з цих результатів?
   

1. 
   Проводячи облік реакції Відаля, виявили, що О-антитіла виявляються у титрі 1:800, Н-аититіла— 1:200. Про який пері­од хвороби це свідчить?
   
2. 
   Під час профілактичного обстеження на черевний тиф у сироватці крові виявили О-, Н- і Уі-антитіла. Про що свідчать результати цього дослідження?
   

Домашнє завдання

Підготуйтесь до практичного заняття 10.