Практикум Люта. В. Л. Люта о. В. Кононов в а. Люта о. В. Кононов
 Скачать 1.23 Mb.
|
|
Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 10
Практичне заняття 10 ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ХВОРОБ, СПРИЧИНЕНИХ ЗБУДНИКАМИ ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИХ ІНФЕКЦІЙ Мета заняття:
Оснащення: мікроскопи, системи індикаторні паперові для ідентифікації вібріонів, мікропрепарати промислового виробництва, імерсійне масло, протичумний костюм, препарати для специфічної профілактики і лікування хвороб, спричинених збудниками особливо небезпечних інфекцій. План
Хід заняття 1. Ознайомлення з особливостями взяття матеріалу від хворого або підозрілого на особливо небезпечну інфекцію для бактеріологічного дослідження та його транспортування Завдання 1. Ознайомтеся з правилами взяття матеріалу від хворого або підозрілого на особливо небезпечну інфекцію для бактеріологічного дослідження. Для забезпечення постійної готовності лікувальних закладів до роботи в умовах епідемічних спалахів існують спеціальні укладки для взяття патологічного матеріалу від хворих з підозрою на особливо небезпечну інфекцію і укладки спеціального захисного одягу. В укладку для відбору матеріалу поміщають посуд і інструменти для взяття матеріалу, інструкцію, відповідно до якої слід проводити взяття, направлення, дезінфекційні засоби. Як спеціальний одяг використовують протичумний костюм І типу. Усі медичні заклади повинні мати запас засобів особистої екстреної профілактики та схеми їх використання. У період епідемічного благополуччя вони постійно зберігаються у відділеннях лікарень і бактеріологічних лабораторіях. Існує декілька різних укладок для взяття патологічного матеріалу від хворого або підозрілого на хворобу, а також від труна і для взяття патологічного матеріалу із об'єктів навколишнього середовища. Посуд та інструментарій складають в окремий бікс або ящик. Стерилізація елементів укладки проводиться один раз на 3 міс. Дезінфекційні засоби зберігають у спеціальному біксі, вони періодично підлягають заміні. Матеріал від хворого або підозрілого на захворювання відбирають негайно після виявлення хвороби, обов'язково до початку антибіотикотерапії. Після взяття патологічного матеріалу для дослідження на посуд із матеріалом наклеюють лейкопластир, на якому простим олівцем ставлять номер, пишуть назву матеріалу. В направленні зазначають також номер, прізвище, ім'я та по батькові хворого, місце роботи або навчання, професію, дату захворювання, дату і час взяття матеріалу. Направлення підписує особа, що забирала матеріал. Матеріал пакують в окремий бікс або в ящик з перегородками, опечатують, на кришці зазначають "верх", "обережно", направлення вміщують у поліетиленовий пакет і відправляють у лабораторію з посильним на спеціальному транспорті. Дослідження проводять у спеціалізованих лабораторіях, що мають дозвіл Центральної режимної комісії МОЗ України на роботу з матеріалом, зараженим або підозрілим на зараження мікроорганізмами І—II груп патогенності. 2. Ознайомлення з типами протичумних костюмів, правилами їх використання Завдання 2. Ознайомтеся з типами протичумних костюмів, правилами їх використання. Захисний протичумний костюм призначений для захисту від зараження збудниками інфекційних захворювань І—II груп небезпеки при всіх основних механізмах передачі: через укус кровосисними комахами, повітряно-краплинним шляхом і під час безпосереднього контакту із зараженим матеріалом. До складу захисного костюма (мал. 7) входять: комбінезон або піжама, шкарпетки, капці, медична шапочка або косинка, гумові рукавички, гумові або кирзові чоботи чи глибокі калоші, ватно-марлева маска (протипиловий респіратор) або фільтруючий чи киснево-ізолюючий протигаз, захисні окуляри типу "пілотні", рушник. За потреби костюм доповнюють прогумованим або поліетиленовим фартухом і такими самими нарукавниками. Комбінезон шиють із щільної тканини (бязі або полотна); спереду роблять глуху застібку на ґудзиках, на кінцях штанин 1 рукавів — зав'язки. Халат шиють також із бязі або полотна за типом хірургічного але значно довший — до нижньої третини гомілки; поли мають глибоко заходити одна за одну; поясок складається з 2 частин, які окремо пришиті до кожної поли; довжина поясу повинна бути такою, щоб його можна було зав'язати петлею. Біля високого комірця пришивають зав'язки за тим самим типом, що і поясок. До рукавів пришивають одну довгу зав'язку. Капюшон шиють з тієї самої тканини, він має повністю закривати лоб, щоки, шию і підборіддя. Косинка повинна мати розміри 90x90x125 см.  Ватно-марлеву маску виготовляють із марлі завдовжки 125 см і завширшки 50 см. Посередині кладуть шар вати завдовжки 25 см, завширшки 17 см, завтовшки 1,5—2 см (20 г). Краї марлі загинають і під верхній її край кладуть 3 шматочки вати. Довгі кінці марлі розрізають вздовж, не доходячи до ватного шару (довжина розрізу 50 см). Після цього маску складають, загортають у папір, у якому потім стерилізують. Окуляри використовують "пілот -ні", з вигнутими скельцями і широкими краями, які щільно прилягають до обличчя. Окуляри можуть мати іншу конструкцію, яка забезпечує їх герметичність. Для одноразового використання замість окулярів молена використовувати прозорий целофан. Гумові рукавички беруть хірургічні або анатомічні. Залежно від характеру роботи ви- користовують різні типи захисних Мал.7.Захисний костюмів: протичумнийкостюм I тип: комбінезон, велика косин- Ітипу ка (капюшон), протичумний халат (зав'язка позаду), ватно-марлева маска (респіратор, протигаз), окуляри, гумові рукавички, рушник, шкарпетки, капці, чоботи (гумові або кирзові), фартух, нарукавники і друга пара рукавичок;
IV тип: піжама, шапочка, хірургічний халат, шкарпетки, капці; його використовують у бактеріологічній лабораторії. Надягаючи костюм, слід чітко дотримуватися певної послідовності: комбінезон (чи піжама), шкарпетки, тапці, капюшон (чи велика косинка), халат, чоботи. Зав'язки біля комірця халата, а також поясок зав'язують спереду на лівому боці обов'язково петлею, після чого закріплюють зав'язки па рукавах. Респіратор (чи маску) надягають на обличчя так, щоб були закриті рот і ніс, тому верхній край маски має розміщуватися на рівні нижньої частини орбіт, а нижній — під підборіддям. Верхні зав'язки маски зав'язують петлею на потилиці, а нижні — на тім'ї (за типом пращовндної пов'язки). Після надягання респіратора (чи маски) по боках носа закладають ватні тампони для того, щоб повітря не проходило поза маскою. Окуляри перевіряють на герметичність і міцність скелець, натирають спеціальним олівцем або сухим милом, щоб не пітніли. У місцях можливого проникнення повітря закладають ватні тампони. Гумові рукавички перед надяганням перевіряють на цілість. За поясок халата з правого боку закладають рушник. Перед розтином трупу людей чи тварин додатково надягають фартух, нарукавники, другу пару гумових рукавичок. Якщо необхідно користуватися фонендоскопом, його надягають перед капюшоном або великою косинкою. Знімають костюм повільно, у певній послідовності. Після знімання кожної частини костюма руки в рукавичках опускають у дезінфекційний розчин. Спочатку протирають у напрямку з верху до низу чоботи або калоші тампоном, змоченим дезінфекційним розчином; знімають рушник; протирають дезінфекційним розчином фартух, знімають його і складають внутрішньою поверхнею всередину; знімають нарукавники і другу пару рукавичок; потім знімають фонендоскоп; окуляри відтягують двома руками вперед, уверх і назад за голову; маску розв'язують і знімають, не торкаючись обличчя зовнішньою її поверхнею; розв'язують зав'язки комірця халата, поясок і, опустивши верхній край рукавичок, розв'язують зав'язки рукавів, знімають халат, загортаючи зовнішню поверхню всередину; знімають косинку, збираючи всі її кінці в одну руку на потилиці; знімають рукавички (цілість їх перевіряють у дезінфекційному розчині, а не повітрям); знімають чоботи. Після зняття захисного костюма руки обробляють 70 % етиловим спиртом, ретельно миють туалетним милом, потім миються під душем. Увесь захисний одяг знезаражується після одноразового використання замочуванням у дезінфекційному розчипі, авто-клавуванням або кип'ятінням. 3. Визначення морфологічних і тинкторіальних властивостей збудників особливо небезпечних інфекцій у мікропренаратах Завдання 3. Визначте морфологічні і тинкторіальні властивості збудників особливо небезпечних інфекцій у мікропренаратах або на таблиці. Увага! Розгляньте під мікроскопом препарати, що містять збудника чуми, туляремії, холери, бруцельозу, сибірки, або таблиці. Зверніть увагу на форму бактеріальних клітин, їх відносний розмір (великі, дрібні, товсті, тонкі), наявність спори і капсули, взаємне розміщення клітин, забарвлення. 4. Ознайомлення з методами діагностики особливо небезпечних інфекцій Завдання 4. Ознайомтеся з методами діагностики особливо небезпечних інфекцій, (див. підручник, тема 11). Останнім часом для прискореної ідентифікації збудників інфекційних хвороб (у тому числі збудників холери) використовують системи індикаторні паперові (СІП). Системи індикаторні паперові для ідентифікації вібріонів — це диски або паперові стрічки, просякнуті відповідними реактивами. Вони призначені для диференціації бактерій роду Vibrio від схожих з ними бактерій, а також для визначення ферментативних груп вібріонів за Хейбергом, у тому числі для експрес-діагностики холери. їх випускають у вигляді набору, який дає змогу визначити 13 біохімічних ознак: ферментацію глюкози, лактози, сахарози, маннози, арабінози, маніту, інозиту, лізину, орнітину, аргініну, наявність ферментів оксидази, уреази і здатність утворювати індол. Системи індикаторні паперові можна використовувати у комплексі з експрес-методами, коли досліджується 1 колонія або чиста культура. У пробірки з 1 % пептонною водою і про тихолерною сироваткою додають культуру і опускають диски. Через 3—5 год інкубації за 37 °С одночасно враховують реакцію аглютинації та ферментативну активність. В іншому випадку, під час постановки проби з холерними діагностичними фагами по колу цієї чашки на місця, вільні від фага, кладуть диски з вуглеводами. Результат враховують через 5 год інкубації. 5. Ознайомлення з препаратами для специфічної профілактики і лікування особливо небезпечних інфекцій Завдання 5. Ознайомтеся з препаратами для специфічної профілактики і лікування особливо небезпечних інфекцій, визначте принципи та придатність їх до використання. Контрольні запитання
Тести 1. Середовищем накопичення для V. cholerae є: а) 1 % пептонна вода; б) МПБ; в) МПА; г) лужний агар. 2. Експрес-діагностику особливо небезпечних інфекцій прово- дять методом: а) алергійним; б) біологічним; в) серологічним; г) люмінесцентно-серологічним. 3. Реакцію Хсддльсона ставлять для діагностики: а) чуми; б) туляремії; в) бруцельозу; г) сибірки. 4. Для виявлення антигену збудпика сибірки в старих шкурах використовують реакцію: а) Райта; б) Асколі; в) Бюрне; г) Хеддльсона. 5. Збудником чуми є: а) Y. enterocolitica; б) Y. pestis; в) Y. pseudotuberculosis. 6. Основним фактором патогенності збудника сибірки є: а) капсула; б) фактор набряку; в) фактор протективного антигену; г) летальний фактор. 7. Синантропні гризуни можуть бути резервуаром і джерелом збудників: а) Y. enterocolitica; б) Y. pseudotuberculosis; в) F. tularensis; г) всі відповіді правильні. Ситуаційні задачі
Домашнє завдання Підготуйтеся до практичного заняття 11. Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 11
 Практичне заняття 11 ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ХВОРОБ, СПРИЧИНЕНИХ ЗБУДНИКАМИ ПОВІТРЯНО-КРАПЛИННИХ БАКТЕРІАЛЬНИХ ІНФЕКЦІЙ Мста заняття:
Оснащення: тампони для зіва і носа на алюмінієвому дроті, шпатель для зіва, середовища виготовлені стерильні та з ростом відповідної культури: КА, кров'яно-телуритовий агар (КТА); казеїново-вугільний агар (КВА), середовище Борде—Жангу з додаванням антибіотиків, мікроскопи світловий і бінокулярний стереоскопічний, імерсійне масло, баночка для збирання мокротиння, спиртівка, сірники, маркер, пінцет, шпатель для посіву, мікропрепарати промислового виготовлення, препарати для специфічної профілактики (АКДП, БЦЖ), протидифтерійна сироватка і лікувальні препарати, календар профілактичних щеплень. План
Хід заняття 1. Взяття матеріалу у разі обстеження на дифтерію, заповнення направлення, підготовка до транспортування, проведення первинного посіву патологічпого матеріалу Для взяття матеріалу використовують сухі і зволожені тампони. Зволожені тампони застосовують у разі транспортування матеріалу на великі відстані. Оскільки при первинній дифтерії патологічний процес локалізується у ротоглотці і посі, то за будь-якої локалізації патологічного процесу обов'язково відбирають матеріал із ротоглот-ки і носа, а при дифтерії незвичайної локалізації (здебільшого вторинна дифтерія) відбирають додатково матеріал із місця ураження: ока, вуха, шкіри, піхви, рани. Із ротоглотки матеріал беруть натще або не раніше ніж через 2 год після споживання їжі. Під час ларингоскопії матеріал забирають із гортапі. У разі оперативного втручання відбирають плівки, а також слиз із інтубаційної трубки. У разі взяття матеріалу з ураженої ділянки шкіри її спочатку протирають "промокальними" рухами стерильною марлевою серветкою, змоченою стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду, потім обережно піднімають або відгортають краї плівки і відбирають матеріал сухим тампоном на межі здорової й ураженої ділянок. В усіх випадках матеріал відбирають до початку антибіотико-терапії або не рапіше ніж через 3 доби після відміни лікування, щоб уникнути бактеріостатичної дії антибактеріальних препаратів на збудника. Після смерті хворого відбирають матеріал з мигдаликів, гортані і носа. Завдання 1. Візьміть патологічний матеріал у разі обстеження на дифтерію. Алгоритм "Взяття патологічного матеріалу у разі обстеження на дифтерію":
Увага! Не можна торкатися тампоном язика, слизової оболонки щік та зубів!
Увага! Не можна торкатися тампоном до зовнішньої поверхні крил носа! — опустіть тампон у пробірку "Н". Завдання 2. Заповніть направлення, підготуйте матеріал до транспортування. У направленні обов'язково зазначають дату і час відбору матеріалу, прізвище лікаря і номер телефону, за яким можна сповістити попередпій результат дослідження; у пункті "на які інфекції провести дослідження" зазначають "на дифтерію" або на БЛ чи ВЬ (бактерія Леффлера). Пробірки від однієї особи скріплюють разом гумовим кільцем і складають у бікс, дно і стінки якого застелені бавовняною серветкою. Кінцями цієї серветки накривають пробірки, закривають бікс. Направлення вміщують у поліетиленовий пакет або папку і доставляють окремо від пробірок з тампонами. Не допускається поміщати направлення у бікс з патологічним матеріалом! Тампони мають бути доставлені до лабораторії не пізніше З год після взяття матеріалу. Якщо посів матеріалу проводять біля ліжка хворого, чашки Петрі з посівами доставляють до лабораторії негайно або ставлять у термостат за 37 "С і доставляють до лабораторії не пізніше ніж через 20—23 год. В осінньо-зимовий період на дно бікса або сумки, в яких транспортують чашки чи тампони, кладуть грілку з водою, нагрітою до 40 °С. На чашках Петрі крім усіх необхідних позначень (назва середовища, номер аналізу, дата посіву, назва посіяного матеріалу) мас бути зазначена дата виготовлення середовища. Проведепня первинного посіву патологічного матеріалу Посів патологічного матеріалу із ротоглотки і носа від однієї особи роблять на одну чашку, засіваючи одним тампоном на половині середовища. За наявності патологічного матеріалу, взятого з місця іншої локалізації, роблять посів па додаткову чашку. Не допускається посів патологічного матеріалу від декількох осіб на одну чашку! Первинний посів роблять на зігріті поживні середовища. Завдання 3. Проведіть первинний посів патологічного матеріалу на поживні середовища КЛ і КТЛ. Алгоритм "Проведення первинного посіву патологічного матеріалу па поживні середовища КА і КТЛ":
Увага! Під час посіву не можна переходити лінію поділу чашки, щоб не змішувалися посіви з різних тампонів!
2. Вивченпя культуральних властивостей корипебактерій, визначення морфологічних і тинкторіальних властивостей коринебактерій у мікропрепаратах Завдання 4. Опишіть культур алый властивості коринебактерій на середовищі КТА, вивчіть морфологічні і тинк-торіальні властивості коринебактерій у препараті. Колонії, що виросли на чашках з середовищами КА і КТА, розглядають через 24 год після посіву матеріалу (якщо посів було проведено у другій половині дня, то і препарат розглядають у другій половині наступного дня) за допомогою стереоскопічного бінокулярного мікроскопа. Через 24 год утворюються колонії дрібні, з рівним краєм, випуклі, сірого кольору, в'язкі; через 48 год — сірі або чорні з металевим блиском, рівними або ледь хвилястими краями, в'язкі чи крихкі. Розгляньте під мікроскопом препарат, виготовлений із культури С. аірптлісгіае. Зверніть увагу на форму бактеріальних клітин, відпоєний їх розмір, взаємне розташування, колір (залежно від способу фарбування), наявність зернистості. 3. Взяття патологічного матеріалу для дослідження за підозри па коклюш, проведення первинного посіву на середовища КВА і Борде—Жаигу З діагностичною метою обстежують дітей за клінічними ознаками або тих, які кашляють протягом 5—-7 днів, без ознак запалення у ротоглотці, незалежно від наявності контакту з хворим на коклюш; дорослих з підозрою на коклюш, які працюють у пологових будинках, дитячих лікарнях, дитячих садках і ін., а також дорослих, які працюють з дітьми і кашляють протягом 5—7 днів і більше. За епідеміологічними показаннями обстежують осіб, які спілкувалися з хворими на коклюш. Взяття матеріалу на бактеріологічне дослідження з діагностичною метою потрібно проводити у ранній термін захворювання 2—3-разово щодня або через день. Пізніше 3-го тижня захворювання можливість виділення збудника різко знижується. Для дослідження забирають слиз із задньої стінки глотки. При цьому треба пам'ятати про те, що у верхніх відділах носоглотки знаходяться авірулентні штами, схильні до автолізу, а вірулентні колонізують нижній відділ верхніх дихальних шляхів. Відбір матеріалу можна здійснювати двома способами: задньоглотковим тампоном і методом "кашльових пластинок". Задпьоглотковим тампоном матеріал беруть як з метою діагностики, так і за епідеміологічними показаннями, а також у будь-якому випадку у дітей грудного віку. Для цього використовують два тампони: сухий і зволожений. Сухим тампоном роблять посів (обов'язово), а зволожений відправляють до лабораторії. Метод "кашльових пластинок" використовують тільки з діагностичною метою за наявності кашлю. Завдання 5. Проведіть взяття патологічного матеріалу для дослідження за підозри на коклюш, заповніть направлення. Алгоритм "Взяття патологічного матеріалу задньо-глотковим тампоном, заповнення направлення": — візьміть у ліву руку стерильну пробірку з тампоном, позначте на ній номер аналізу;
Увага! Під час взяття матеріалу не можна торкатися тампоном до слизової оболонки щік, язика, мигдаликів, піднебіння!
Проведення первинного посіву на середовища КВА і Борде—Жангу Посів матеріалу з діагностичною метою проводять паралельно на дві чашки, за епідеміологічними показаннями — на одну. Посів здійснюють на середовища, оброблені антибіотиками для пригнічення сторонньої мікрофлори. Під час взяття матеріалу методом "кашльових пластинок" застосовують середовища без антибіотика, тому що супутня мікрофлора в цьому разі буде незначною. Для посіву обов'язково використовують тепле поживне середовище. У разі взяття матеріалу сухим тампоном посів проводять негайно через низьку стійкість збудника. Однією з основних умов посіву є отримання ізольованих колоній. Для цього використовують кілька методів посіву. В одному випадку ретельно втирають матеріал тампоном, повертаючи його навколо своєї осі, по периферії середовища у чашці Петрі на 4—5 бляшок, а потім, не торкаючись до них тампоном, роблять у центрі чашки штрих у вигляді літери Ті. Післяпідсихання цей штрих ретельно розтирають шпателем, не торкаючись бляшок. Якщо посів проводять на місці взяття, то матеріал втирають тампоном на одній половині середовища, а потім у лабораторії проводять його розштрихування бактеріологічною петлею ще на 2 сектори. Засіяні чашки ставлять у термостат за температури 35— 37 °С. Для зволоження повітря в термостат ставлять відкриту чашку Петрі з водою. У зв'язку з тим що останнім часом відмічається уповільнений ріст В. pertussis, чашки з посівом витримують у термостаті до 7 діб, але проглядають їх щодоби через можливий ріст В. parapertussis і В. bronchiseptica. Завдання 6. Проведіть первинний посів на середовища КВА і Борде—Жангу. Алгоритм "Проведення первинного посіву на середовища КВА і Борде—Жангу":
4. Вивчення культуральних, морфологічних і тинкторіальних властивостей бордетел у мікропренаратах Завдання 7. Вивчіть культуральні властивості бордетел на середовищах КВА і Борде—Жангу, морфологічні і типкторіальні властивості у препараті. Колонії бордетел на щільних поживних середовищах випуклі, вологі, гладенькі, блискучі, з рівним краєм, сірого кольору з блакитним, перлинним, металевим, а іноді жовтуватим, зеленкуватим або білуватим відтінком. Промінь світла, що падає збоку на колонії, відбивається її поверхнею, внаслідок чого утворюється світловий конус ("хвостик", "промінець"), що падає від центру колонії на поверхню поживного середовища. Це можна спостерігати в стереоскопічному мікроскопі, спрямовуючи світло від лампи на поверхню середовища з ростом культури бордетел. Колонії В. bronchiseptica можуть бути двох типів: схожі на колонії В. pertussis або білі, плоскі, з піднятим центром. В. pertussis і В. bronchiseptica не змінюють кольору середовищ, В. parapertussis спричинює побуріння середовища КВА і потемніння середовища Борде—Жангу внаслідок розщеплення амінокислоти тирозину. Колонії усіх трьох видів борде-тел мають маслянисту консистенцію, легко знімаються петлею, на середовищі з кров'ю утворюють зони слабкого гемолізу. Розгляньте колонії бордетел на середовищах КВА і Борде— Жангу неозброєним оком і під стереоскопічним (бінокулярним) мікроскопом зі штучним освітленням. Опишіть властивості підозрілих колоній. Під час мікроскопії зверніть увагу на відносний розмір клітин (великі чи дрібні, однорідні чи поліморфні), їх форму, взаємне розміщення, забарвлення. 5. Ознайомлення з методами відбору патологічного матеріалу для мікробіологічного дослідження за підозри на туберкульоз, умовами його транспортування Завдання 8. Ознайомтеся з методами відбору патологічного матеріалу для мікробіологічного дослідження за підозри на туберкульоз, з умовами його транспортування. Для виявлення збудника туберкульозу відбирають патологічний матеріал: мокротиння, промивні води бронхів, шлунка, сечу, пунктати із закритих порожнин (спинномозкову рідину, ексудати і трансудати з плевральної і черевної порожпин), гній із нориць, виділення ран, менструальну кров, виділення з відкритих порожнин. Патологічний матеріал слід відбирати до початку лікування або після дводенної перерви у вживанні антибактеріальних препаратів. При легеневій формі туберкульозу відбирають мокротиння. Медичний працівник повинен детально пояснити хворому правила збирання мокротиння і видати йому стерильну скляну широкогорлу банку з кришкою (плювальницю). Взяття мокротиння треба проводити у присутності медичного працівника. Для запобігання зараженню туберкульозом медичпий працівник повинен бути у шапочці, масці, клейончастому фартусі, гумових рукавичках і стояти за спиною пацієнта. Збирання мокротиння проводиться у спеціально призначеному для цієї процедури приміщенні, яке обладнане вентиляційними установками і бактерицидними лампами. Мокротиння збирають у ранкові години. Якщо його виділяється мало, збирають протягом доби і зберігають у холодильнику, не допускаючи замороження. Для посилення секреції бронхіального вмісту хворому дають відхаркувальні препарати або застосовують подразнювальну аерозольну інгаляцію. Перед збиранням мокротиння хворий повинен почистити зуби без пасти, прополоскати рот, сплюнути носоглотковий слиз і слину в дезінфекційний розчин. Відкашлювати мокротиння потрібно з глибоких нижніх дихальних шляхів. Для цього хворий повинен зробити декілька глибоких вдихів, потім похаркати у плювальницю і перевірити наявність у посуді мокротиння (не менше ніж 10 см:1). Відбирають 3 проби мокротиння. Першу пробу мокротиння беруть у хворого в день звернення його за медичною допомогою в присутності медичного персоналу. Потім йому дають посуд для збирання ранкового мокротиння (хворий самостійно збирає другу пробу). Останню (третю) пробу збирають у присутності медпрацівника у день доставки другої проби. Зібране мокротиння заливають консервантом у співвідношенні 1:1 і герметично закривають кришкою. Як консервант використовують 10 % розчин натрію фосфату, 5—10 % розчин гліцерину, 10 % розчин натрію хлориду або 2—3 % розчин борної кислоти. Розчин борної кислоти використовують в умовах спекотного клімату. За відсутності у хворого мокротиння відбирають промивні води бронхів (маніпуляцію виконує лікар-отоларинголог). У дітей здебільшого відбирають промивні води шлунка (діти ковтають мокротиння). Для цього останнє споживання їжі хворим має бути не пізніше 12 год до взяття матеріалу. Хворому дають випити 200 см3 дистильованої води, потім уводять шлунковий зонд і збирають вміст шлунка у стерильну склянку. Сечу збирають у стерильний флакон. Після ретельного туалету зовнішніх статевих органів відбирають середню порцію ранкової сечі. З ниркових мисок сечу забирають катетером з кожної нирки окремо. Спинномозкову рідину відбирають за підозри на менінгоен-цефаліт так само, як при менінгококовій інфекції. Ексудати, трансудати з плевральної і черевної порожнин беруть стерильним шприцом у стерильний посуд. Кров відбирають капілярну або венозну за загальноприйнятими методиками. Менструальну кров відбирають методом відсмоктування за допомогою ковпачка Кафка. Гній із нориць, виділення ран, виділення з відкритих порожнин беруть стерильним шприцом або стерильним ватним тампоном у стерильний посуд. На посуд із зібраним для аналізу матеріалом наклеюють етикетку, в якій зазначають прізвище хворого і адресу. Крім того, заповнюють направлення. Посуд встановлюють у дерев'яний ящик із гніздами, спеціальний контейнер або металевий бікс і негайно доставляють до лабораторії. Направлення доставляють у поліетиленовому пакеті або папці. |