Практикум Люта. В. Л. Люта о. В. Кононов в а. Люта о. В. Кононов
 Скачать 1.23 Mb.
|
|
Контрольні запитання
Л.Які серологічні реакції використовують для діагностики сифілісу?
Тести 1. Для виявлення спірохет у патологічному матеріалі препара- ти найчастіше фарбують за: а) Грамом; б) Цілем—Нільсеном; в) Буррі—Гінсом; г) Ромаповським—Гімзою. 2. Під час масового обстеження населення па сифіліс викорис- товують серологічну реакцію: а) зв'язування комплементу (Вассермана); б) МРП; в) іммобілізації трепонем; г) імунофлуоресценції. 3. Збудником ендемічного поворотного тифу є: а) В. duttoni; б) В. recurrentis; в) В. burgdorferi. 4. Переносником епідемічного поворотного тифу є: а) воші; б) кліщі; в) комарі; г) блохи. 5. Воші передають борелії поворотного тифу під час: а) укусу; б) втирання гемолімфи після роздавлювання; в) втирання випорожнень. 6. Збудником епідемічного поворотного тифу с: а) В. duttoni; б) В. recurrentis; в) В. burgdorferi; г) В. caucбsica. 7. Для виявлення лептоспір у воді відкритих водойм викорис- товують метод: а) бактеріологічний; б) біологічний; в) серологічний; г) мікроскопічний. Ситуаційні задачі
Домашнє завдання Підготуйтеся до практичного заняття 14. Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 14
Практичне заняття 14 ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ХВОРОБ, СПРИЧИНЕНИХ РИКЕТСІЯМИ, ХЛАМІДІЯМИ, МІКОПЛАЗМАМИ Мета заняття: — знати особливості взяття патологічного матеріалу на дослідження та його транспортування до бактеріологічної лабораторії, оформлення супровідної документації; — знати методи мікробіологічної діагностики. Оснащення: таблиці, заздалегідь поставлена PAP. План
Хід заняття 1. Вивчення методів мікробіологічної діагностики висипного тифу Завдання 1. Вивчіть методи мікробіологічної діагностики епідемічного висипного тифу. Діагностику епідемічного висипного тифу і хвороби Брилля проводять з урахуванням комплексу кліпіко-спідеміологічних даних, результатів серологічного дослідження крові хворого з антигеном рикетсій Провачека, а також даних анамнезу про перепесеппя в минулому епідемічного висипного тифу. У діагностиці епідемічного висипного тифу та хвороби Брилля вирішальними є серологічні дослідження. Антитіла накопичуються наприкінці 1-го — на початку 2-го тижня захворювання. Основними серологічними реакціями є: реакція аглютинації рикетсій — PAP, РЗК, РИГА, реакція непрямої імунофлюоресценції — РНІФ. PAP. Антитіла до рикетсій Провачека виявляють з 5—7-го дня хвороби. З 2-го тижня їх виявляють у всіх хворих у високих титрах (1:160 — 1:640). У період реконвалесценції титр аглютинуючих антитіл зменшується. Анамнестична реакція аглютинації через 1 рік і більше зберігається у низьких титрах (1:10 — 1:20). Діагностичним титром PAP при одноразовій постановці вважають 1:40 у разі використання антигену з рикетсій, накопичуваних за методом Вейгля (у кишках вошей), та 1:160 — у разі використання антигену із рикетсій, накопичуваних у курячих ембріонах. РЗК — суворо специфічна і високочутлива. Антитіла визначаються з 5—7-ї доби у 48 % хворих, на 2-му тижні — у 96 %, а на 3-му тижні — у 100 % . РЗК зберігається позитивною протягом багатьох років, навіть десятиліть після перенесеної інфекції. Реакцію використовують для ретроспективних досліджень під час пошуків джерел інфекції, а також для виявлення імунологічної структури населення відносно висипного тифу. У разі виявлення активної форми інфекції діагностичний титр РЗК становить 1:160, у разі ретроспективної діагностики — 1:10. РНГА, на відміну від РЗК, позитивна тільки протягом активної фази висипнотифозної інфекції і в найближчі строки реконвалесценції (до 6 міс). За допомогою РНГА визначають свіжі або порівняно недавні форми захворювання. Реакція вважається специфічною у розведенні 1:100, надійний діагностичний титр становить 1:1000. У хворих на висипний тиф гемаглютиніни визначаються переважно у високих титрах — 1:1000 — 1:25 000 і вище. РНІФ — високочутлива і високоспецифічна. На 5—7-у добу хвороби антитіла визначаються у високих титрах: 1:320 — 1:1230, на 10—15-у добу титр антитіл збільшується до 1:2560 — 1:10 240. РНІФ у низьких титрах зберігається багато років і навіть десятиліть, тому її застосовують для визначення гострої форми інфекції, ретроспективної діагностики і виявлення імунологічної структури населення, а також для визначення класів імуноглобулінів під час проведення диференціальної діагностики епідемічної форми хвороби і хвороби Брилля. Для хвороби Брилля як рецидивної форми хвороби характерно накопичення IgG із самого початку хвороби. Для епідемічної форми хвороби характерно, що спочатку накопичуються IgM. Але ці дослідження характерні тільки до 19-го дня хвороби, тому що у більш пізні строки IgG накопичуються як при хворобі Брилля, так і при епідемічній формі хвороби. Ці серологічні реакції бувають позитивними і при атипових формах висипного тифу, коли клінічно діагностувати висипний тиф неможливо. У динаміці титри антитіл підвищуються до максимуму наприкінці 2-го тижня (14—15 днів), тому дослідження сироватки крові проводять на 6—7-у добу хвороби і повторно через 3—5 діб. У деяких хворих спостерігається "випадання" окремих серологічних реакцій, тому дослідження слід проводити паралельно в двох серологічних реакціях одночасно: PAP і РЗК або PAP і РИГА. У разі застосування антибіотиків широкого спектра дії (тетрацикліну, рифампіцину) в ранні строки хвороби може спостерігатися зниження титрів антитіл або запізнення їх появи. Завдання 2. Ознайомтеся з методами мікробіологічної діагностики ендемічного висипного тифу. Для діагностики ендемічного висипного тифу використовують серологічний і біологічний методи. Для серологічної діагностики використовують PAP і РЗК. їх ставлять так само, як і відповідні реакції при епідемічному висипному тифі, але використовують діагностикум, виготовлений із R. typhi. Ці реакції дають змогу діагностувати ендемічний висипний тиф і провести диференціацію ендемічного й епідемічного висипного тифу. Біологічний метод здебільшого використовують для диференціації епідемічного й ендемічного висипного тифу. Кров'ю хворого заражають самців морської свинки впутрішньооче-ревинно. Рикетсії Провачека спричинюють у них гарачку, а R. typhi — скротальний феномен (рикетсійний періорхіт). 2. Ознайомлення з методикою проведешія PAP для діагностики висипного тифу Завдання 3. Ознайомтеся з методикою проведення PAP для діагностики висипного тифу. Реакція аглютинації з рикетсійним антигеном ставиться аналогічно до інших розгорнутих реакцій аглютинації. Облік результату реакції проводять без збовтування пробірок за системою чотирьох плюсів (від -М-++ до -). 3. Вивчення методів мікробіологічної діагностики хламідіозів Завдання 4. Ознайомтеся з методами мікробіологічної діагностики хламідіозів. Оптимальними ділянками для розмноження хламідій є циліндрічний епітелій сечостатевих органів: у чоловіків — передній відділ сечівника на глибині 2,5—4 см, у жінок — сечівник і слизова оболонка каналу шийки матки на глибині 1,5 см. Зскрібки зі слизових оболонок сечостатевого каналу у чоловіків відбирають одноразовим зондом (щіточкою, ложечкою Фолькмана або жолобуватим зондом) обертальним рухом на відстані 2—4 см у ділянці човноподібної ямки. Напередодні допускається провокація (гостра їжа, алкоголь), за 4—5 год до взяття матеріалу пацієнту слід утримуватись від випускання сечі. У жінок матеріал відбирають перед або не раніше ніж через 14 діб після менструації. Зскрібки беруть після вилучення слизової пробки із піхвової частини шийки матки, а також із сечостатевого каналу на глибині 0,5—1,5 см. Інструменти для взяття проб обережно вводять у цервікальний канал, не торкаючись стінки піхви, і легким рухом (не до крові!) відбирають матеріал. Зскрібок із кон'юнктиви (верхньої і нижньої повік) беруть затупленим очним скальпелем після анестезії 0,5 % розчином дикаїну. Зскрібки з носових ходів відбирають зондами або ватним тампоном. Досліджують також матеріали, отримані під час діагностичних пункцій, біопсій, хірургічним шляхом, а також секрети статевих залоз, кров, синовіальну рідину суглобів, змиви з бронхів. Для діагностики використовують мікроскопічний, бактеріологічний, серологічний, алергійний і молекулярно-генетичний методи. Мікроскопічний метод. Одразу після взяття матеріал обертальними рухами наиосять на поверхню ямки чистого знежиреного предметного скла так, щоб усі боки тампона торкалися поверхні скла. Мазок висушують па повітрі протягом 20—30 хв і фіксують холодним (4 °С) абсолютним хімічно чистим ацетоном упродовж 5—10 хв. Мазок фарбують за Романовським— Гімзою. В уражених клітинах виявляють цитоплазматичні включення, що утворюються хламідіями. Це зернисті структури, що містять збудника на різних етапах його розмноження. Включення, що містять ретикулярні тільця, забарвлюються в синьо-фіолетовий колір, елементарні тільця (зрілі) — в рожево-червоний. Одним із найбільш доказових, але і трудомістких є культу -ральний метод (бактеріологічний). Його проводять тільки в спеціалізованих лабораторіях. Для виділення хламідій використовують культуру клітин НеЬа-229, ВНК-21 у вигляді моно-шару на покрівному склі. Інкубують матеріал за 37 °С протягом 48—72 год. Збудника виявляють під мікроскопом у разі фарбування препарату за Романовським—Гімзою. Серологічний метод використовують для виявлення антитіл у РНІФ, ІФА, РЗК, РИГА. Для проведення моленулярно-гепетичного дослідження використовують ДНК-зондову гібридизацію та ЛПР. Розроблені і застосовуються імунохроматографічні експрес-методи. Тривалість аналізу становить 10—30 хв, але чутливість і специфічність експрес-аналізів набагато нижча від традиційних. 4. Вивчення методів мікробіологічної діагностики мікоплазмозів Завдання 5. Вивчіть методи мікробіологічної діагностики мікоплазмозів. Для дослідження відбирають мокротиння, змиви з бронхів, кров, спинномозкову рідину, а також матеріал із сечостатевих органів. Використовують бактеріологічний і серологічний методи діагностики. Під час бактеріологічного методу посіви виконують у рідке і на щільне спеціальні для мікоплазм поживні середовища. Посіви інкубують за температури 36,5—37 С протягом 24—48 год. Результат вважають позитивним, якщо після закінчення терміну інкубації колір середовища змінюється від жовтого до рожевого за відсутності каламуті. На щільному поживному середовищі (це саме рідке середовище + агар) посіви інкубують 5 діб в умовах підвищеного вмісту С02. Колонії розглядають під мікроскопом (об'єктив х40). Виділену культуру ідентифікують за куль турельними, морфологічними та біохімічними властивостями. Для їх типуван-ня використовують реакції пригнічення росту або метаболізму специфічними імунними сироватками. Для виявлення мікоплазм у спермі використовують реакцію імунофлюоресценції. Для серологічного методу діагностики використовують ІФА, реакцію агрегат-гемаглютинації (РАГА), РПГА. Контрольні запитання
9. Які методи використовують для діагностики хламідіозів? 10. Який матеріал відбирають і якими методами його дослі- джують при міконлазмозах? Тести 1. Рикетсії зазвичай не розмножуються: а) у курячому ембріоні; б) на поживних середовищах; в) у культурі клітин; г) в організмі тварин. 2. Епідемічний висипний тиф передається шляхом: а) трансмісивним; б) повітряно-краплинним; в) аліментарним; г) водним. 3. Запалення легень можуть спричинити: а) М. pneumoniae; б) U. urealyticum; в) М. hominis. 4. Інфекційна форма хламідій: а) елементарні тільця; б) ініціальні тільця; в) проміжні тільця. 5. Хвороба Бриля—Цинссера розвивається після: а) вторинного зараження до одужання; б) вторинного зараження після одужання; в) після одужання без додаткового зараження; г) у період реконвалесценції. Ситуаційні задачі
Домашнє завдання Підготуйтесь до практичного заняття 15. Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 15
Практичне заняття 15 ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ Мета заняття:
Оснащення: таблиці, відеофільм (по можливості), екскурсія до вірусологічної лабораторії (по можливості), розчин Хєнк-са, розлитий у пробірки по 0,5 см3, стерильні сухі тампони для носа і зіва, стерильні шпателі для зіва, клейка стрічка, бланки направлень, пастикові пакети різного розміру, враховуючи розмір пробірок, вата, термоізолюючий контейнер, пакет для направлень, препарати для специфічної профілактики і лікування вірусних інфекцій. План
Хід заняття |