В. Л. Стахневич особиста бойова зброя підготовка, організація та методика проведення тренувань і занять із практичним виконанням вправ підготовчих та навчальних стрільб із пістолета Макарова Навчальнометодичний посібник
 Скачать 1.45 Mb.
|
|
2.3. Наведення пістолета та прицілювання Прицілювання полягає в тому, що стрілець, наводячи зброю на ціль, повинен “взяти” так звану “рівну мушку”і навести її на точку (район) прицілювання. Вимога “взяти рівну мушку” означає, що під час прицілювання мушка має спостерігатися посередині прорізу цілика, а її вершина бути на одному рівні з верхніми краями гривки цілика. При цьому мушка має чітко проектуватися в прорізі цілика. Взагалі саме прицілювання є складно координованим зорово-руховим процесом. У практиці стрільби із пістолета Макарова, який має відкрите механічне пристосування (цілик і мушка) з постійною прицільною дальністю стрільби, стрілець зіштовхується з такими особливостями: 36 а) коли він дивиться в точку прицілювання, намагаючись якомога точніше прицілитись, бачить мішень чітко, а мушку в прорізі цілика розпливчасто, тобто фокусує більше свою увагу і погляд на мішені; б) коли дивиться на мушку й проріз, намагаючись добитися пра- вильного і точного розташування мушки в прорізу (добивається взят- тя та утримання “рівної мушки”), бачить їх чітко, а мішень розплив- часто, тобто в цьому випадку його увага та погляд уже більше фоку- суються на цілику та мушці. Справа в тому, що око людини не може бачити однаково чітко водночас два різновіддалених предмети: муш- ку із прорізом у гривці (а саме “рівну мушку”) і мішень, яка знахо- диться на лінії прицілювання. Практика стрільби та досвід професі- оналів приводять до висновку, що, прицілюючись, необхідно більше фокусувати погляд на мушці та прорізі гривки, чітко їх бачити, до- биваючись “рівної мушки”, не залишаючи при цьому поза увагою й мішень; в) не зважає на те, що прицільне пристосування ПМ має постій- ну прицільну дальність стрільби (50 м), і тому при стрільбі на різні дальності необхідно враховувати перевищення чи пониження траєкто- рії над лінією прицілювання в залежності від того, на якій дальності пістолет приведений до нормального бою. Фокусування погляду на мішені на мушці та цілику Рис. 2. Прицілювання під час стрільби з пістолета Макарова Нижче в таблиці наведені перевищення (пониження) траєкторії над точкою прицілювання при стрільбі з пістолета, приведеного до нормального бою на відстані 25 метрів. 37 Перевищення (пониження) середньої траєкторії при стрільбі з пістолета, приведеного до нормального бою на 25 м (см) Радіус розсіювання (см) Відстань, (м) із перевищенням середньої точки влучення на 12,5 см вище точки прицілювання із суміщенням середньої точки влучення із точкою прицілювання 100% куль 50% куль 10 +5,0 0 3,5 2,0 15 +7,8 +0,3 5,0 3,0 20 +10,2 +0,2 6,5 4,0 25 +12,5 0 7,5 4,5 30 +13,9 -0,5 9,0 6,0 40 +16,0 -2,5 12,0 7,0 50 +16,8 -5,7 16,0 8,0 Примітка: знаком “+” зазначені перевищення траєкторії над точкою прицілювання, знаком “–” – пониження При наведенні зброї на ціль, у будь-якому випадку відбувається більше чи менше коливання руки зі зброєю, тому на мішені можна вибирати не точку, а район прицілювання. Він може бути більшим чи меншим, залежно від підготовленості та досвіду стрільця. Навіть у добре підготовлених військових професіоналів і спортивних стрільців спостерігаються незначні коливання руки (пульсацію крові та роботу серця не призупиниш), одначе вони показують високі результати, тому що ретельно виконують дуже важливу вимогу під час прицілю- вання та спуску курка з бойового зводу – постійно тримають у полі зору мушку в прорізі цілика так, як того вимагає поняття “рівна мушка”. При стрільбі з пістолета рекомендується підводити зброю на лі- нію прицілювання не знизу, а зверху. Це викликано тим, що прийнят- тя положення для стрільби тісно пов’язане з фізичними особливос- тями стрільця. Доведено, що тверда стійкість руки зі зброєю під час прицілювання та спуску курка з бойового зводу досягається при най- меншому напруженні м’язів плечового пояса, а також грудного та ін- ших м’язів, що беруть участь в утриманні руки зі зброєю. Надмірне напруження м’язів для утримання руки зі зброєю на лінії прицілювання швидко викликає стомлення. 38 При перетримуванні руки зі зброєю виникає стомлення м’язів, і “рівна мушка” мимоволі опускається нижче бажаної точки прицілю- вання. При цьому, зберігаючи ще відносно добру стійкість мушки у прорізі цілика, стрілець не припиняє натискання на спусковий гачок, продовжуючи прицілюватись, одночасно “підтягуючи рівну мушку” до точки прицілювання. М’язи, що піднімають руку з пістолетом, підсилюють загальне напруження, тому, майже завжди, постріл відбувається вище точки прицілювання. Аналізуючи таке підтягування “рівної мушки”, помічено, що відбувається не плавне, а різке її переміщення у верхній район приці- лювання, який знаходиться вище точки прицілювання. Треба мати на увазі, що напруження м’язів з метою збільшення зусилля при піднятті “рівної мушки” відбувається значно різкіше, ніж при наведенні зверху, бо розслабляються м’язи більш плавно. Важливо з самого початку, ще під час навчання та тренувань по наведенню пістолета і прицілювання, визначити, яке око в стрільця є навідним. Можна порадити для цього простий спосіб: склавши вели- кий та вказівний пальці в кільце, не заплющуючи очей, навести це кільце на будь-який точковий предмет, виразно видимий на невеликій відстані. Після цього по черзі заплющувати обидва ока. Те око, при заплющенні якого предмет (точка) зникає з поля зору і є навідним. Це ж саме можна зробити, направивши пістолет у мішень, і визначити навідне око за допомогою прицільних пристосувань. Прицілювання із пістолета суттєво відрізняється від прицілю- вання із гвинтівки, автомата чи інших зразків стрілецької зброї, які мають відкриті механічні приціли. Відстань між оком стрільця й ці- ликом гвинтівки (автомата і т.д.) значно менша, ніж відстань від ці- лика до мушки, тобто довжини прицільної лінії. При стрільбі ж із пістолета навпаки: відстань від ока стрільця до цілика значно більша, ніж у гвинтівки (автомата), а прицільна лінія пістолета ПМ (130 мм) значно менша, ніж у тієї ж гвинтівки (автомата). При цьому мушка та цілик майже однаково віддалені від ока стрільця. Звідси, з одного бо- ку, виникає більша залежність точки влучення від навіть незначного зміщення мушки в прорізі цілика. З іншого боку, стрілець, наводячи пістолет в точку прицілювання, майже з однаковою чіткістю бачить цілик і мушку, тому має можливість краще фокусувати свій зір й ува- гу на мушці, надійно контролюючи її положення в прорізі цілика. Оскільки утримання “рівної мушки” для влучності стрільби відіграє ключове значення, саме на цьому й потрібно зосереджувати увагу, а мішень при цьому достатньо бачити як сіруватий силует (Рис. 2). 39 Для того, щоб мушка й проріз гривки не відблискували під час прицілювання, їх можна покрити кіптявою, потримавши кілька се- кунд у верхній частині полум’я палаючого сірника. Як уже було зазначено вище, хоч і незначне, але все ж таки не- минуче коливання зброї під час прицілювання примушує інколи “точ- ку прицілювання” змінювати на “район прицілювання”, особливо при недостатньому освітленні. Зазначимо, що гострота зору для стрільця із пістолета має значно менше значення, ніж для стрільця із гвинтівки чи автомата, і це пояснюється невеликими відстанями стрільби та незначним віддаленням прицільного пристосування від ока стрільця. Бойові характеристики пістолета та особливості стрільби з нього дають можливість, при певній натренованості, вести ефективний вогонь “навскидку” з так званим інстинктивним прицілюванням. Тому можна стверджувати, що рука при стрільбі із пістолета має більше значення, ніж око. Мушка рівна Кулі влучать в ціль Мушка: Кулі влучать: Мушка: Кулі влучать: мілка нижче крупна вище притримана праворуч правіше притримана ліворуч лівіше Рис. 3. До чого призводять помилки прицілювання 40 Після проходження початкової підготовки стрілець уже може переконатися, що заплющення одного ока під час прицілювання для нього зовсім необов’язкове. Адже коли одне око заплющене, то не тільки звужується поле зору, але й значно зменшується видимість предмета (мішені, цілі), загалом погіршується гострота зору. Стрільба з обома відкритими очима зменшує загальне напруження і дає мож- ливість краще оцінювати обстановку. Прицілювання з обома відкри- тими очима виконується так само, як і з одним закритим чи примру- женим оком і не вимагає чогось надто особливого, але також потре- бує практичного відпрацювання та практичних навичок. 2.4. Постановка подиху під час стрільби із пістолета Подих людини в спокійному стані складає 12–15 вдихів-видихів на хвилину. Вдих, видих і пауза після видиху складають дихальний цикл. Проконтролювавши циклічність дихання у стані спокою, не- важко помітити, що вдих змінюється видихом протягом 1–1,5 с., після чого настає пауза на 2–2,5 с. за рахунок того, що частина повітря залишається в легенях. Процес дихання супроводжується ритмічними рухами грудної клітки, живота, плечового пояса, а це, у свою чергу, неминуче викликає й коливання руки зі зброєю. Уна- слідок цього “рівна мушка” відхиляється від точки прицілювання. Повністю ж уникнути коливання руки з пістолетом практично немож- ливо, хоча б через пульсації крові. Однак коливання можна звести до мінімуму посиленням стійкості всього корпуса, урівноваженості всієї системи “стрілець-зброя”, що було розглянуто в попередніх пара- графах, та правильною постановкою подиху під час стрільби. Людина може, без неприємних для себе наслідків, затримувати дихання на 12–15 с., а цього цілком достатньо для прицілювання та виконання влучного пострілу. Постановка дихання стрільця зазвичай відпрацьовується під час навчання та тренування спуску курка з бойового зводу. Правильно поставлений режим дихання швидко переборює кисневу недостат- ність, приводить до норми ритм скорочень серця, сприяє створенню нормального теплообміну тіла, наближає до норми функціональну роботу внутрішніх органів, що регулюють кровообіг. Усе це, в свою чергу, сприяє відносній нерухомості всієї системи “стрілець-зброя” під час стрільби. Для зменшення рухомості тіла стрілець повинен зменшити й дозу повітря, що вдихає, – дихати неглибоко, щоб мінімізувати роз- ширення грудної клітки та коливання плечового пояса. 41 Для цього стрілець має використати так зване поверхневе ди- хання, тобто подих за рахунок роботи верхівок легень. Звідси й назва – поверхневе дихання. При цьому в легені надходить мала кількість повітря, але його цілком достатньо для правильного виконання операцій точного прицілювання та плавного спуску курка з бойового зводу. Період поверхневого подиху складає 3–5 с. Подих затримується на видиху. Момент затримки дихання підбирається індивідуально для кожного стрільця. Оскільки постановка правильного дихання під час усього про- цесу пострілу має дуже важливе значення, розберемо оптимальну схему дихання стрільця, починаючи від прийняття положення для стрільби й до завершення пострілу. Розділимо її на чотири етапи: – на першому – подих глибокий і ритмічний. Завдання стрільця на цьому етапі – зробити належну вентиляцію легень, що, у свою чер- гу, буде сприяти роботі серця в режимі оптимального ритму його ско- рочень (65–85 скорочень на хвилину); – на другому – перехід від глибокого подиху до стадії спокій- ного дихання. Із переходом у цю стадію зменшуються коливання зброї, які мали місце під час глибокого подиху на першому етапі; – на третьому – перехід до режиму поверхневого подиху, змен- шується коливання всієї системи “стрілець-зброя”, створюються умови для більш точного наведення, “рівна мушка” підводиться до точки прицілювання, відбувається підготовка до повної затримки подиху на період спуску курка з бойового зводу; – на четвертому – подих затримується на 10–12 с для досягнення найкращої стійкості корпуса, остаточного суміщення “рівної мушки” із точкою прицілювання та здійснення плавного спуску курка з бойо- вого зводу. У періоди між пострілами потрібно зігнути руку зі зброєю в лікті (зброя направляється приблизно під кутом 45º уверх), зробити 3–4 глибокі вдихи й повні видихи, перейти на спокійне дихання та підготувати подих для виконання наступного пострілу. Виконуючи вправу навчальних стрільб, стрілець змушений пе- реносити фізичні навантаження статичного характеру й велике напру- ження нервової системи, викликаних психологічними труднощами та особливостями вогневої підготовки. При таких навантаженнях подих має найважливіше значення для відновлення витрачених сил. 42 Унаслідок нервового напруження під час стрільби, а також очі- кування своєї черги для стрільби прискорено скорочуються м’язи серця, прискорюється кровообіг, підвищується артеріальний тиск. Для збагачення крові потрібна велика кількість кисню, тому стрільцю в цьому випадку потрібно дихати глибше. Саме глибокими подихами в перервах між пострілами можна усунути кисневу недостатність і тим самим забезпечити нормальну функціональну роботу всіх органів впродовж виконання вправ навчальних стрільб. У деяких курсантів молодших курсів при стрільбі серцеві скоро- чення супроводжуються великим викидом крові й потреба в кисні різко зростає. Недостатність його через неправильну постановку по- диху викликає рясне потовиділення і, у цілому, організм швидко стомлюється. У цьому випадку можна рекомендувати спокійний гли- бокий подих, що буде сприяти поліпшенню роботи серця й приведе до нормальної частоти його скорочень. Закінчуючи розповідь про способи постановки подиху при стрільбі із пістолета, необхідно акцентувати увагу на тому, що під час спуску курка з бойового зводу краще за все робити повну затримку подиху на природному видиху. Короткочасна затримка подиху на природному видиху не викликає порушень кровообігу, і тільки підвищена частота пульсу через нервове напруження відчувається як пульсація. Але вона майже не передається на зброю у вигляді ритмічних відхилень. Підводячи підсумок вищесказаному, можна рекомендувати та- кий найбільш доцільний, перевірений на практиці й застосовуваний багатьма досвідченими стрільцями варіант подиху при стрільбі із пістолета Макарова: Стрілець підіймає руку зі зброєю трохи вище мішені, робить вільний вдих, потім, опускаючи руку зі зброєю в район прицілювання, робить неповний природний видих і затримує подих, одночасно виконуючи прицілювання (грубе наведення). Далі, не відновлюючи подиху, уточнює наведення зброї з одночасним натисканням на спусковий гачок. Якщо в цей час почне збільшуватися коливання руки зі зброєю, треба припинити тиск на спусковий гачок, зняти з нього палець, зігнути руку зі зброєю в ліктьовому суглобі, направив- ши пістолет вгору під кутом 45º. Зробити декілька не дуже глибоких вдихів і видихів (при дуже глибоких вдихах і видихах – гіпервенти- ляції легень – може запаморочитися голова) і знову розпочати підго- товку до пострілу. 43 2.5. Спуск курка з бойового зводу Спуск курка з бойового зводу є завершальним і найвідпові- дальнішим етапом правильного за технікою влучного пострілу. Він виконується плавним поступовим натисканням на спусковий гачок з одночасним утриманням “рівної мушки” у районі прицілювання. При натисканні на спусковий гачок важливо не допускати від- хилення “рівної мушки” від точки прицілювання. Для цього вказів- ний палець накладається на спусковий гачок серединою першої, ніг- тьової фаланги, друга фаланга при цьому не повинна торкатися піс- толета, а зусилля, прикладене до спускового гачка, має бути пара- лельним осі каналу ствола. Саме при такому положенні вказівного пальця спуск вимагає найменшого руху, зменшується і “збурююча” дія процесу спуску курка. Отже, у залежності від положення вказівного пальця на спус- ковому гачку зменшується зусилля та “збурююча” дія. Чим більше зусилля необхідно прикласти для спуску курка (тугий спуск), тим глибше в спускову скобу просовується вказівний палець. При зусиллі в 10–500 г/с палець накладається на спусковий гачок самим кінчиком нігтьової фаланги (пістолет Марголіна), а при зусиллі спуску 1–3 кг/с – серединою фаланги або ближче до першого суглоба пальця (пі- столет Макарова). При занадто глибокому введенні вказівного пальця в спускову скобу друга фаланга пальця торкається пістолета і ви- кликає непомітне для ока відхилення дульної частини ствола пра- воруч, при спробі ж вижати тугий спуск кінцем нігтьової фаланги – ліворуч. Постріл же самозведенням (без попередньої постановки курка на бойовий звід) зі спусковим зусиллям 4–6 кг/с доводиться виконувати другим суглобом пальця. При стрільбі з ПМ рекомендується витрачати приблизно 2/3 зусилля для спуску курка на плавний рух спускового гачка й біля 1/3 – на завершальне натискання, тобто безпосередній спуск курка до зри- ву його з бойового зводу. При такому поступально-плавному спуску курка на його останню стадію витрачається 2–3 с. Слід пам’ятати та не допускати типової грубої помилки стрільців-початківців – “рвати спуск” у момент “спійманої десятки”. Швидкі та різкі натискання на спусковий гачок, замість поступально-плавного, призводять, зазвичай, до далеких відхилень пробоїн чи взагалі до промахів. Затягування ж пострілу є також не меншою помилкою й призводить до поганих результатів. При затягуванні пострілу стомлюються м’язи руки, тіла й очі, збільшуються коливання зброї. Хоча такі коливання періодично 44 гасяться, але лише на короткий час, якого не завжди вистачає для ви- конання правильного спуску курка з бойового зводу. Отже, варто пам’ятати, що чим довше стрілець утримує зброю в районі прицілю- вання, тим більша виникає амплітуда коливань руки й коротші за часом проміжки відносної стійкості зброї. Правильне натискання Неправильне натискання Рис. 4. Натискання вказівним пальцем на спусковой гачок Загальним же правилом спуску курка з бойового зводу є посту- пально-плавний (без ривків) спуск, щоб він відбувався начебто сам собою. Під час відпрацювання спуску та самого пострілу вказівний палець ні в якому разі не повинен втрачати контакту зі спусковим гачком. Техніка спуску курка в тренованого стрільця доводиться до рівня умовного рефлексу. Прицілювання та спуск курка – дії тісно взаємопов’язані та мають бути чітко скоординованими. Виробивши “почуття зброї”, стрілець виконує всі правила та вимоги правильного приготування до стрільби, прицілювання та спуску курка з бойового зводу майже автоматично, не розділяючи їх. І на завершення розповіді про спуск курка з бойового зводу не- обхідно зауважити, що форма та величина коливань руки зі зброєю, наведеною на ціль, залежать від фізичної підготовки стрільця, його натренованості, досвіду, емоційного та психологічного стану. Необ- хідно також мати на увазі, що найбільш шкідливі для влучного по- стрілу є кутові відхилення в зап’ясті, коли мушка “гуляє” у прорізі цілика. Коливання ж передпліччя та в плечі проявляються у хвиле- подібному переміщенні “рівної мушки” у районі прицілювання та цілком допустимі. 45 2.6. Можливі варіанти невдалих пострілів та їх причини Розглянемо варіанти невдалих пострілів по грудній мішені (мі- шень № 4 із кругами), та вкажемо на можливі причини. Зауважимо, що робити висновки можна лише за результатами серії із 4–5 пострілів, але аж ніяк із двох. Ось ці деякі можливі варіанти: Кулі влучають достатньо купчасто, але в нижній частині мішені 1. “Смикання” спускового гачка під час пострілу. 2. Згинання зап’ястка донизу. Справа в тому, що зап’ясток зі зброєю має бути постійно за- фіксованим. Намагання ж випрямити його в останній момент, одночасно із закінченням спуску курка з бойового зводу, приведе до зміщення ствола угору – ствол передасть це зміщення кулі, що рухається по каналу ствола – пробоїна знову виявиться в нижній частині мішені. 3. Передчасне розслаблення кисті або зап’яс- тка до закінчення процесу пострілу й вильоту кулі із каналу ствола. Відразу після виконання спуску курка з бойового зводу стрілець пере- микає увагу на оцінку влучення, автоматично розслабляючи кисть та всю руку, і куля, заз- вичай, влучає нижче Влучання зосереджені у верхній частині мішені (на 12-ту або 1-шу годину) 1. Не виключено, що стрілець підсвідомо осте- рігаючись віддачі, одразу після спуску курка піднімає кисть із пістолетом або подає її назад. Тут ще раз можна нагадати про необхідність зберігання стійкості зброї перед пострілом, у момент спуску курка з бойового зводу та від- разу після його завершення. Необхідно по- вторити вправи на стійкість, щільність хватки, утримання зап’ястя, ліктя та плеча від згинан- ня. 2. Надмірне натискання на рукоятку пістолета великим пальцем “стріляючої” руки 46 Кулі відхиляються ліворуч від точки прицілювання Вірогідніше за все вказівний палець лягає на спусковий гачок кінцем першої фаланги й за- надто напружений під час спуску курка з бойового зводу Кулі відхиляються праворуч від точки прицілювання Вказівний палець, який натискає на спусковий гачок, занадто глибоко просунутий у спускову скобу і його друга чи навіть третя фаланга під час виконання спуску відштовхує задню частину зброї Кулі відхиляються вниз і вліво (на 7-му годину) Необхідно прослідкувати, чи не розслаблена рука в кисті, та намагатися утримувати її у фіксованому положенні перед пострілом, під час спуску курка з бойового зводу та відразу після його закінчення Кулі відхиляються вниз і праворуч (на 5-ту або 4-ту години) Різке стискання кисті в момент спуску курка з бойового зводу, пов’язане із загальним напру- женням стрільця в очікуванні спуску курка та віддачі. Виправляється легко – постійним, щільним посиленим обхватом рукоятки пісто- лета на всіх етапах пострілу, навіть при роз- слабленому вказівному пальці, а також утри- манням у фіксованому положенні зап’ястка Влучання витягнуті в лінію по горизонталі або вертикалі 1. Коливання корпусу. 2. Перед спуском курка з бойового зводу стрілець не затримує подих 47 Влучання розсіяні всією площиною мішені, низька купчастість стрільби Так буває, коли недосвідчений стрілець, нама- гаючись покращити результат попереднього пострілу: 1. Кожного разу змінює точку прицілювання. 2. Намагається “зловити” рівну мушку, не дба- ючи про плавність спуску курка з бойового зводу та збереження рівноваги Відхилення окремих влучень від центра купчастості (на 7-му годину) 1. Посилення чи послаблення хвату пістолета при наближенні моменту пострілу. 2. Натискання другою фалангою вказівного пальця на бокову поверхню рукоятки. 3. Мимовільне посилення тиску на рукоятку пістолета середнім та безіменним пальцями під час виконання вказівним пальцем остан- ньої стадії спуску курка з бойового зводу Добре засвоївши все, про що йшлося вище, Ви зможете само- стійно спостерігати, думати, аналізувати, робити правильні висновки та вносити, за необхідності, корективи у свої практичні дії. Ці рекомендації можна застосовувати, коли незадовільні резуль- тати стрільби є наслідком неправильних дій стрільця, а не технічним станом пістолета. Тому краще заздалегідь перевірити бій пістолета та, за необхідності, привести його до нормального бою. Приведення пістолета до нормального бою полягає в сумі- щенні середньої точки попадання (далі – СТП) із контрольною точкою (далі – КТ). Перевірка купчастості та влучності бою пістолета проводиться контрольною стрільбою на фіксованій дальності. Балістичні характеристики пістолета краще перевіряти не з ви- тягнутої руки, а з упору або спеціального станка. Так менше впли- вають на достовірність бою пістолета його незначні дефекти та осо- бисті якості стрільця, а результати залежать, головним чином, від стану ствола та прицільних пристосувань. Як упор можна викорис- товувати торбинку з тирсою або піском, спеціальну дерев’яну підставку. При стрільбі з упора кисть руки з пістолетом не повинна лежати на упорі. Добре треновані стрільці можуть проводити пристрілку з руки, без використання упору. 48 Пристрілка ПМ проводиться на відстані 25 м від перевірочної мішені патронами однієї серії та партії. Стрільба ведеться по чорному кругу діаметром 25 см, закріпленому на вертикально встановленому щиті висотою 1 м і шириною 0,5 м. Точкою прицілювання (ТП) має бути нижній край круга. На ньому крейдою або кольоровим олівцем наноситься контрольна точка (КТ), яка для ПМ співпадає з центром круга. Виконується підряд 4 постріли з ретельним та одноманітним прицілюванням. Після закін- чення стрільби оглядається щит і по розташуванню пробоїн визна- чають купчастість бою та положення СТП. Купчастість бою пістолета визнається нормальною, якщо всі 4 пробоїни (допускається 3 із 4-х) уміщуються в габаритний круг, діа- метр якого відповідає нормальному розсіюванню куль при стрільбі із пістолета. Для ПМ ця величина складає 160 мм. Якщо ж купчастість бою пістолета не відповідає цій вимозі і після повторної стрільби, – пістолет належить відправити до ремонт- ної майстерні. Якщо купчастість бою виявиться нормальною, то визначається відхилення СТП від КТ. Величина відхилення визначеної СТП від КТ в будь-якому напрямку не повинна перевищувати 50 мм. Якщо ж ця вимога не виконується, замірюється відхилення СТП від КТ за напрямком (правіше, лівіше) та висотою (вище, нижче) і виконується відповідне переміщення цілика за напрямком або заміна його за висотою. Із мушкою нічого робити не можна! Якщо СТП виявиться вище КТ, цілик на пістолет треба вста- новити менший за висотою, якщо нижче – більший за висотою. При відхиленні СТП від КТ лівіше цілик необхідно змістити праворуч і навпаки. Корисно запам’ятати просте мнемонічне пра- вило: “цілик веде кулю”, тобто цілик необхідно переміщувати (змі- нювати за висотою) у тому напрямку, куди необхідно перемістити реальну СТП. Переміщення цілика по горизонталі в міліметрах або заміну його за висотою (за номером) необхідно проводити з урахуванням наступного дослідного висновку для ПМ: зміщення ціли- ка за напрямком у будь-який бік на 1 мм викликає зміну положення реальної СТП щодо КТ на 190 мм. Заміна цілика за висотою на один номер викликає зміну положення реальної СТП щодо КТ також на 190мм. Правильність корекції цілика перевіряється стрільбою з тієй ж відстані, тобто 25 м. 49 2.7. Усунення можливих технічних проблем та запобігання їм Неабияке значення для успішної стрільби із пістолета Макарова мають знання можливих затримок, причин, що їх викликають, та спо- собів усунення проблем під час приготування до стрільби та її прове- денні. Безумовно, крім знань мають бути й уміння щодо усунення затримок, а ще краще – по запобіганню їх причин. Уміння та навички визначати тип, причину затримки та швидко її усувати досягаються ретельним і доскональним вивченням загальної будови пістолета, принципу його дії та наполегливими тренуваннями. Затримки під час стрільби можуть виникати через зношення частин і механізмів, але частіше – через необережне поводження зі зброєю та недбайливого догляду за нею. Для запобігання можливим затримкам під час підготовки до стрільби та при її проведенні необхідно: – своєчасно, із дотриманням усіх вимог, доглядати, чистити та змащувати пістолет, особливо ретельно необхідно стежити за станом його ствола. Важливо після кожної стрільби чистити та змащувати частини, що взаємодіють та підлягають впливу порохових газів; – своєчасно проводити ремонт пістолета; – перед стрільбою обов’язково оглядати набої. Треба пам’ятати та враховувати, що більшість затримок під час стрільби та при підготовці до неї пов’язані саме з набоями. І в цьому полягає головна відмінність затримок від поломок самої зброї. Більшість затримок, які виникають під час стрільби, можна спо- чатку спробувати усунути шляхом перезаряджання, для чого необ- хідно швидко відвести затвор у крайнє заднє положення, відпустити його й продовжити стрільбу. Якщо ж поновити стрільбу таким спосо- бом не вдається, необхідно з’ясувати причину затримки та усунути її. Ось перелік основних можливих затримок під час стрільби із пі- столета, їх імовірні причини та варіанти способів усунення проблем. Затримки та їх харакеристика Причини затримок Способи усунення 1. Осічка. Затвор у крайньому передньо- му положенні, курок спущений із бойово- го зводу, але пострі- лу не відбулося 1. Капсуль патрона несправний. 2. Забруднення каналу ударника або згущення мастила. 3. Не повністю затягну- тий гвинт рукоятки 1. Перезарядити піс- толет. 2. Оглянути й прочис- тити пістолет. 3. Затягнути гвинт ру- коятки. 50 4. Малий вихід ударни- ка або наявність забоїн на бойку 4. Відправити пістолет до майстерні 2. Недокриття патрона затвором. Затвор зупинився й не дійшов уперед до кінця, спуск курка з бойового зводу уне- можливлений 1. Забруднення патрон- ника, пазів пістолетної рамки або чашечки зат- вора. 2. Утруднений рух вики- дача через забруднення пружини викидача або гнітка 1. Дослати затвор до кінця вперед поштов- хом руки. Прочистити пістолет. 2. Оглянути й прочис- тити пістолет 3. Патрони не пода- ються із магазину в патронник. Затвор знаходиться в передньому поло- женні, але патрон в патроннику відсут- ній; затвор зупинив- ся в передньому по- ложенні разом із пат- роном, не дославши його в патронник 1. Забруднення магази- на й рухомих частин піс- толета. 2. Вийшла з ладу пру- жина магазину. 3. Погнутість верхніх країв корпуса магазину 1. Перезарядити піс- толет. Прочистити піс- толет і магазин. 2. Замінити магазин. 3. Замінити магазин 4. Прихоплення гільзи затвором. Гільзу не викинуто крізь вікно затвора, її прихоплено між затвором і патрон- ником 1. Забруднення рухо- мих частин пістолета. 2. Несправність викида- ча, його пружини або відбивача 1. Викинути прихоп- лену гільзу й продов- жити стрільбу. 2. Відправити пістолет до майстерні 5. Автоматична стрільба 1. Згущення мастила або забруднення ударно- спускового механізму. 2. Зношення курка або носика шептала. 3. Послаблення або по- ломка пружини шептала. 4. Поличка уступу запо- біжника торкається зуба шептала 1. Оглянути й прочис- тити пістолет. 2. Відправити пістолет до майстерні. 3. Так само. 4. Так само 51 У приведеній таблиці розглянуті основні, можна сказати, об’єк- тивні затримки та ймовірні їх причини. Ще під час приготування до стрільби та її проведенні можуть виникнути затримки, які можна вва- жати суб’єктивними, тобто такі затримки, які виникають, у більшості випадках, через помилки та невмілі дії стрільців, особливо не досвід- чених. До таких невмілих дій та помилок, на які необхідно звертати особливу увагу керівникам занять, у першу чергу можна віднести: неправильне спорядження магазину, неповне досилання його в руко- ятку пістолета, повільне та неповне відведення затвора в крайнє заднє положення під час заряджання та супровід (притримування) рукою затвора під час досилання ним патрона в патронник. Ці та інші суб’єктивні причини багатьох затримок є прямим наслідком недбалого та безвідповідального ставлення до нав- чання не тільки тих, хто навчається, а й тих, хто навчає! 2.8. Заходи безпеки під час стрільби із ПМ Згідно з вимогами Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин (КС СЗ і БМ-2009) безпека під час стрільби досягається чіт- кою організацією стрільб, точним дотриманням правил та вимог без- пеки, високою дисциплінованістю всіх військовослужбовців. Пістолет, як і будь-яка вогнепальна зброя, є предметом підвище- ної небезпеки, особливо при легковажному поводженні з ним. Варто пам’ятати, що куля, випущена з пістолета Макарова, має велику енер- гію й зберігає свою забійну силу до 350 м. Тому всім, хто залучається для проведення та забезпечення стрільби, необхідно уважно вивчити, запам’ятати та неухильно дотримуватися заходів безпеки. Під час проведення стрілецьких тренувань чи занять із практич- ним виконанням вправ навчальних стрільб із ПМ категорично забороняється: – заряджати зброю до команди керівника стрільби; – направляти зброю на людей, у бік чи в тил стрілецького тиру незалежно від того, заряджена вона чи ні; – вести вогонь без дозволу на те керівника стрільби або з не- справної зброї; – розвертати зброю в будь-який бік від встановленого напрямку стрільби у випадку виникнення затримок під час її проведення, а також опускати руку із зарядженим пістолетом униз; – залишати будь-де заряджену зброю або передавати її іншим особам без команди керівника стрільби; – передавати пістолети наступній зміні без команди на те керівника стрільби (при проведенні стрільб із курсантами). 52 Власник особистої зброї (офіцер, прапорщик) ніколи не повинен говорити собі: “Зброя незаряджена”, поки не переконається в цьому особисто. Але і після цього краще поводитися зі зброєю так, ніби патрон знаходиться в патроннику. Не варто заглядати у ствол пісто- лета за винятком, коли ви займаєтесь його чищенням та змащенням. Палець не накладайте на спусковий гачок раніше, ніж треба буде зробити постріл. Дістаючи пістолет із кобури, краще обперти палець об спускову скобу. У випадку, якщо після спуску курка з бойового зводу пострілу не відбулося, не слід поспіхом відкривати або пере- смикувати затвор – це може виявитися не осічка, а затяжний постріл. Краще перечекати секунду-другу. Інакше постріл може відбутися при відкритому затворі, і гільза, яка вилетить із патронника, або поранить стрільця, або виведе з ладу зброю. Керівникам стрільби (викладачам), щоб не стати прямими та без- посередніми винуватцями в практично гарантованому порушенні за- ходів безпеки тими, хто прибув на стрільбу, необхідно самим суворо дотримуватися вимог щодо виконання своїх обов’язків. В цьому кон- тексті важливо перед стрільбою уважно виявляти та рішуче не до- пускати до стрільби не тільки стрільців-початківців, а й досвідчених та впевнених у собі (а може, самовпевнених) з тих, хто прибув на стрільбу, якщо вони: – не знають будови, основних бойових, технічних і балістичних характеристик пістолета та принципу його дії; – не знають і не володіють прийомами та правилами стрільби із пістолета; – не знають умови та порядок виконання вправи навчальних чи контрольних стрільб; – не засвоїли і, як цього вимагає Курс стрільб, не склали залік по дотриманню заходів безпеки під час стрільби; – хворі, які почувають себе не зовсім добре або занадто знерво- вані, психічно неврівноважені, збуджені чи навпаки, відверто байдужі, апатичні. Не розпочинайте стрільбу, якщо немає виписки з відповідного наказу начальника ВІКНУ (командира в/ч), при відсутності на стріль- бі лікаря (фельдшера, медичної сестри). Не зневажайте цими вимогами та рекомендаціями, відповідаль- но готуйтеся до проведення кожного тренування та заняття з практич- ним виконанням вправ навчальних стрільб, будьте максимально від- повідальними та уважними під час їх проведення! 53 Розділ III. Підготовка, організація та методика проведення тренувань із курсантами (студентами) по підготовці до виконання 1-ої вправи навчальних стрільб із пістолета Макарова 3.1. Загальні положення Тренування – це метод навчання, при якому шляхом багаторазо- вого, цілеспрямованого й свідомого повторення прийомів та дій тими, хто навчається, виробляються та вдосконалюються уміння та прак- тичні навички. Тренування з курсантами (студентами) по підготовці до ви- конання вправ навчальних стрільб із пістолета Макарова можуть бути як індивідуальними, так і груповими (у складі навчальної групи). Індивідуальні тренування (вправи) проводяться з метою набуття курсантами (студентами) умінь та навичок, необхідних кожному вій- ськовослужбовцю. Вони характеризуються тим, що окремі курсанти (студенти) під керівництвом викладача або самостійно відпрацьо- вують одні й ті ж прийоми чи практичні дії згідно з поставленим ним завданням (наприклад, тренуються в правильності прицілювання та спуску курка з бойового зводу). Групові тренування (вправи) проводяться з метою набуття кур- сантами (студентами) умінь та практичних навичок колективних дій та для відпрацювання злагоджених дій у складі підрозділів. Вони ха- рактеризуються тим, що кожен чітко й злагоджено виконує дії в скла- ді підрозділу (зміни) за командами викладача (керівника заняття). Тренування (вправи) зі стрілецької зброї та вогневої підготовки повинні проводитися цілеспрямовано й систематично. На кожне тренування (вправу) повинна ставитися конкретна мета, досягненню якої підпорядковується вся організація та зміст тренування. Тренування за своїм змістом повинні бути зв’язані між собою, але кожне наступне тренування разом із вивченням нових прийомів та дій має забезпечувати нарощування та вдосконалення набутих знань, умінь і навичок. При цьому від тренування до тренування ускладню- ються умови виконання вогневих завдань та доводяться до автома- тизму навички дій зі зброєю, виконання прийомів та правил стрільби. У ході тренування треба якомога менше навчального часу витра- чати на зайві роз’яснення, часті зміни навчальних місць, довгі та бага- тослівні розбори тощо. 54 Головна мета тренування: добиватися правильних прийомів та дій зі зброєю тих, хто навча- ється, з високою ефективністю та інтенсивністю; розвивати у тих, хто навчається, постійне бажання змагатися за досягнення кращих результатів. Досвід військ та ВВНЗ свідчить про те, що якість проведення стрі- лецьких тренувань із підготовки до виконання вправ навчальних стрільб із пістолета Макарова, повне досягнення поставлених цілей залежить, перш за все, від рівня вогневої виучки та методичної май- стерності викладача (керівника тренування). 3.2. Організація підготовки до тренування Керівником стрілецького тренування у ВВНЗ зазвичай є викла- дач. Контрольне заняття можуть проводити: начальник кафедри, на- чальник факультету або особи, призначені керівником ВВНЗ. Підготовка керівника тренування проводиться згідно з розкла- дом занять або за вказівкою старшого начальника в робочий час або в часи самостійної підготовки. Залежно від рівня особистої підготовки, службового та педаго- гічного досвіду викладач (керівник тренування), готуючись до проведення тренування, повинен: чітко з’ясувати та зрозуміти тему, навчальні питання та мету тренування, а також місце й час, який від- водиться на його проведення, умови навчальної та підготовчої впра- ви, команди та порядок дій за ними, підібрати та вивчити необхідні положення й вимоги настанов, керівництв, інструкцій, Курсу стрільб та інших методичних посібників і документів, що регламентують питання майбутнього тренування. Під час підготовки до проведення тренування викладач (керів- ник тренування) повинен врахувати підготовленість тих, хто буде навчатися, досвід проведення попередніх тренувань, готовність місця для проведення тренування (тиру, стрілецького вогневого містечка), наявність навчальної зброї (пістолетів) та боєприпасів (навчальних патронів), навчальних посібників та приладів. Для зразкового показу (методичну цінність якого неможливо переоцінити) виконання прийомів та дій, які відпрацьовуватимуться під час тренування, викладач (керівник тренування) зобов’язаний самостійно потренуватися у виконанні команд, прийомів стрільби, вивчити варіанти можливих доповідей тих, хто буде навчатися. 55 Вивчивши та практично відпрацювавши розглянуті вище пи- тання, викладач (керівник тренування) остаточно визначається з по- рядком організації та проведення тренування. Визначає навчальні місця, які навчальні питання будуть відпрацьовуватися на них та навчальний час для вивчення кожного з них. Стрілецькі тренування проводяться на декількох навчальних місцях. При цьому обов’язковими (постійними) навчальними місцями для кожного тренування повинно бути місце для виконання підготов- чих вправ по виконанню стрільби (прийняття положення для стріль- би, відпрацювання правильної хватки, прицілювання, спуску курка з бойового зводу, тимчасове та повне припинення вогню, розряджання зброї та пред’явлення її для огляду). Решта навчальних місць не є постійними й можуть змінюватися від заняття до заняття залежно від змісту й навчальних цілей стрілецьких тренувань та обладнання тиру чи стрілецького вогневого містечка. Під час приготування до проведення стрілецького тренування по темі “Прийоми та правила стрільби із пістолета Макарова. Підготовка до виконання 1-ої вправи навчальних стрільб із ПМ” може бути наступний варіант навчальних місць та питань, які будуть на них відпрацьовуватися: 1-е навчальне місце – вивчення загальної будови та основних бойових характеристик пістолета Макарова; 2-е навчальне місце – виконання неповного розбирання пісто- лета та його збирання. Відпрацювання нормативів № 13 та № 14; 3-є навчальне місце – виконання вправи підготовчої стрільби із пістолета Макарова з використанням навчальних патронів (для 1-ої вправи навчальних стрільб). Викладач (керівник тренування) зазвичай особисто проводить заняття на основному навчальному місці – місці для виконання під- готовчої вправи. При цьому він повинен спланувати свою роботу на навчальному місці так, щоб мати можливість здійснювати контроль за ходом занять на інших навчальних місцях і надавати підлеглим необхідну методичну допомогу. У навчальних підрозділах і у війсь- ково-навчальних закладах із метою прищеплення методичних нави- чок до проведення занять на навчальних місцях необхідно залучати курсантів. Підготовка до проведення стрілецького тренування закінчується розробкою індивідуального плану проведення заняття та його затвер- дженням у свого безпосереднього начальника (командира). 56 До тренування необхідно готувати й тих, хто буде навчатися. Їм повідомляється тема, навчальні питання й мета тренування, який навчальний матеріал необхідно вивчити чи повторити для якісного відпрацювання та засвоєння питань тренування. Для цього з тими, хто навчається, напередодні (під час самостійної підготовки) вивча- ються умови виконання навчальної та підготовчої вправ стрільб із пістолета, правила стрільби та вимоги Курсу стрільб щодо дотри- мання заходів безпеки. Водночас треба приділити увагу підготовці курсантів-керівників занять на навчальних місцях, надання їм допо- моги в написанні інструктивних записок. Викладач (керівник тренування) організовує отримання навчаль- ної зброї й навчальних боєприпасів, приладів, пристосувань та інших засобів матеріального забезпечення заняття. Для проведення стрі- лецького тренування викладач (керівник тренування) напередодні (за добу) надає необхідні заявки за встановленим у навчальному закладі порядком на отримання навчальної зброї й навчальних патронів, ста- вить завдання начальнику стрілецького тиру (стрілецького вогневого містечка), навчально-допоміжному складу для підготовки навчальних об’єктів та навчально-матеріального забезпечення до заняття. |