В. Л. Стахневич особиста бойова зброя підготовка, організація та методика проведення тренувань і занять із практичним виконанням вправ підготовчих та навчальних стрільб із пістолета Макарова Навчальнометодичний посібник
 Скачать 1.45 Mb.
|
|
Розділ ІІ. Загальні та професійні вимоги до підготовки стрільця із пістолета Макарова 2.1. Основи стрільби із пістолета Макарова Якщо балістичні якості зброї визначаються системою “патрон- зброя”, то влучність та загальна ефективність стрільби із пістолета визначається вже всією системою “патрон-зброя-стрілець”. Наведен- ня пістолета стрілець виконує власним тілом. Результативність стрільби у величезній мірі буде залежати від особистих якостей стрільця та його натренованості. Тому й кажуть про пістолет, що це особиста зброя. Особисті якості стрільця не можуть бути вродженими, успад- кованими. Мова йде про професійні якості особи, які набуваються наполегливою працею, навчанням і тренуваннями. Підготовку стрільця можна розділити на базову, спортивну та бойову. Базова підготовка є першим етапом, який практично одна- ковий для всіх стрільців – будуть вони після цього етапу тренуватися для змагань чи опановувати бойову (тактичну) стрільбу. Приступати ж до бойової підготовки, тобто вивчення прийомів стрільби у різних умовах бойових обставин, без відпрацювання базової безперспектив- но й навіть безглуздо. Стрілець, який хоче майстерно володіти осо- бистою зброєю, не повинен, просто не має права зневажливо ста- витися до навчальних вправ і тренувань. Навички, набуті в стрілець- кому тирі, ще нікому не завадили в реальному “вогневому контакті”. Стрілецький тир згадано не випадково – тільки наполегливим трену- ванням можна досягти пристойних результатів. Ніякий самовчитель не замінить кваліфікованого керівника (викладача) та роботу на вогневому рубежі. Будь-який варіант підготовки складається із підготовки стрі- лецької, технічної, тактичної, фізичної й психологічної – усі ці скла- дові взаємопов’язані і не можуть відпрацьовуватися й розвиватися незалежно. Ось чому такого важливого значення кафедра загально- військової підготовки ВІКНУ надає взаємодії та узгодженню своєї роботи з кафедрами тактики та оперативного мистецтва, фізичної підготовки, військової психології та педагогіки. Стрілецька підготовка передбачає знання будови, принципу дії та бойових можливостей зброї, внутрішньої та зовнішньої балістики, прийомів та правил стрільби, основ анатомії та фізіології людини, без чого неможливо правильно оцінити свої дії під час стрільби. 27 Тактична підготовка вчить швидко й правильно пристосовува- тися до різних умов бойових обставин, уміло, грамотно враховувати дії противника та його наміри, вигідно використовувати захисні та маскуючі властивості місцевості для досягнення успіху в бою. Фізична підготовка дає можливість стрільцю стати більш сильним, гнучким, спритним, витривалим і загалом більше працездатним. Психологічна – забезпечує готовність до адекватних дій у стресових ситуаціях. Особливості стрільби із пістолета полягають у тому, що наве- дення зброї на ціль і спуск курка з бойового зводу виконується одні- єю рукою при відносній (через коливання корпуса й руки) стійкості зброї. Крім цього, складність полягає ще й в тому, що існує необхід- ність одночасного утримання в полі зору прорізу цілика, мушку (при- цільні пристосування ПМ) та точку (район) прицілювання на мішені. Це пояснюється тим, що око людини не здатне водночас чітко бачити й мушку в прорізу цілика, що знаходиться приблизно на відстані 80 см від ока, і мішень – на відстані, наприклад, 25 м. Ці труднощі збільшуються через недостатню освітленість стрілецького тиру, коли зіниця ока розширюється для того, щоб більше пропустити світла. Внаслідок цього глибина різкості значно зменшується, прицільне пристосування “розпливається” і точне наведення зброї на ціль ще більш ускладнюється. При стрільбі з пістолета військовослужбовці, навіть із значним службовим досвідом, нерідко допускають найбільш розповсюджені помилки: – приймають положення для стрільби, яке не забезпечує стійкого положення зброї в момент пострілу; – застосовують хватку (спосіб утримання зброї), яка також не забезпечує стійкого та одноманітного положення пістолета в руці, особливо під час натискання на спусковий гачок; – затягують виконання пострілу, тобто перетримують його здій- снення під час прицілювання та спуску курка з бойового зводу; – переключають увагу з прицільних пристосувань на мішень і навпаки; – смикають спусковий гачок у момент суміщення “рівної муш- ки” із точкою (районом) прицілювання; – не припиняють (не затримують) подиху під час прицілювання та спуску курка з бойового зводу; 28 – перебувають у нервовому напруженні, викликаному острахом (очікуванням) пострілу й тому відволікаються від процесів прицілю- вання та правильного спуску курка з бойового зводу. Ці та інші можливі помилки під час стрільби із пістолета є на- слідком причин, які заважають оволодінню технікою влучної стріль- би. Ось основні з них: а) низька методична підготовка керівника стрільби; б) відсутність приладів та пристосувань, які б дозволяли точно та вчасно виявляти наявність помилок, також можливий недогляд керівника стрільби, викладача, тренера; в) глибоке (найчастіше вперте й невиправдане) переконання стрільця, який допускає грубі помилки, що він правильно виконує постріл, а зброя не приведена до нормального бою й взагалі низької якості (це характерно, насамперед, для стрільців-початківців). Після перших невдач стрільці-початківці доходять до висновку, та ще й не без поради деяких керівників стрільби, що для успішної стрільби потрібно тренувати тільки руку та подовгу утримують у ній гантель, праску та інші, важчі за пістолет предмети. Але такі вправи не завжди приносять бажаний результат, тому що для утримання пістолета вагою 810 грамів протягом 8–10 секунд (приблизно стільки часу потрібно для підготовки та виконання пострілу) зовсім не потрібно значних м’язових зусиль. Головною є не сила в руках, а загальна стійкість корпуса. Правильне приготування до стрільби із пістолета трохи незвич- не для людини. Тому до нього треба звикнути. Для цього на кожному практичному занятті чи стрілецькому тренуванні досить приділяти по декілька хвилин уваги прийняттю правильного положення для стрільби і воно стане звичним. Помилково також вважати, що на майстерність стрільця впливає кількість зроблених пострілів, тобто чим більше “спалив” патронів, тим краще навчився стріляти. Це не відповідає істині. Велика кількість пострілів, що не вирізняються, зазвичай, високою якістю (особливо у стрільця-початківця), притупляє увагу, укорінюює дрібні помилки і, як наслідок, результати покращються дуже повільно або не покращються взагалі. Влучний постріл – це результат великої й кропіткої підготовчої роботи, оптимального положення для стрільби, надійного утримання зброї, точного й одноманітного прицілювання, своєчасного й пра- вильного спуску курка з бойового зводу. 29 Усім військовослужбовцям необхідно пам’ятати, що пістолет Макарова за своєю конструкцією має ряд особливостей, які треба враховувати для досягнення високих результатів в стрільбі. Ось основні з них: - коротка прицільна лінія (130 мм); - прицільні пристосування (гривка й мушка) розміщені на рухо- мому, щодо ствола, затворі; - зусилля натягу спускового гачка більше 2 кг; - порівняно потужний пороховий заряд, який надає початкову швидкість кулі 315 м/с, тобто більшу, ніж у спортивних пістолетів і револьверів; - на відміну від спортивної зброї, відсутня можливість зручного припасування рукоятки до руки. Відповідно до Курсу стрільб купчастість бою пістолета Мака- рова вважається нормальною, якщо розсіяні пробоїни при виконанні стрільби з відстані 25 м поміщаються в коло діаметром 15 см, а влучність бою визнається нормальною, коли відхилення середньої точки влучень від контрольної точки (центру цілі) у будь-який бік не перевищує 5 см. Необхідно також пам’ятати, що для успішного засвоєння тех- ніки стрільби із пістолета недостатньо оволодіти лише прийомами здійснення влучного пострілу. Потрібно ще чітко розуміти основні положення внутрішньої та зовнішньої балістики, добре знати основні складові та методику підготовки стрільця із пістолета, його будову, принцип дії та основні бойові характеристики. Це положення робиться ще більш значущим через той факт, що пістолет Макарова є штатною (службовою) особистою зброєю офі- цера Збройних Сил України. 2.2. Технічна підготовка стрільця із пістолета Макарова Технічна підготовка стрільця – це навчання правильним діям та їх вдосконалення, розраховане на виконання влучного пострілу. Фун- даментом цього є знання основ, правил і техніки стрільби, матеріаль- ної частини зброї, а також основ фізіології та психології. Під технікою стрільби розуміється правильне виконання при- йомів стрільби та комплексу різних дій, об’єднаних у єдину систему, яка спрямована на здійснення влучного пострілу. При цьому не- обхідне також й уміння переносити певні психологічні та специфічні фізичні навантаження. 30 Стрільба – це вища форма вогневої підготовки Різноманітність вправ та практичних дій на стрілецьких трену- ваннях спрямована на оволодіння тими, хто навчається, основними складовими підготовки влучного стрільця. Це й прийняття положення для стрільби, й утримання пістолета кистю руки, і прицілювання, і правильна постановка подиху та виконання плавного спуску курка з бойового зводу. Для успішного й ефективного відпрацювання кожної із цих складових застосовуються свої методи та способи, які й будуть розглянуті в цьому розділі. Важливим методом навчання стрільця із пістолета є розучуван- ня прийомів і правильних дій спочатку по елементах, а потім у ком- плексі із закріпленням їх у вигляді навички. Подальші тренування передбачають вдосконалення техніки стрільби. Одночасно треба спо- нукати до набуття тими, хто навчається, уміння психологічно налаш- товуватися на досягнення високого результату та навички фізіологіч- ного пристосування до обстановки сучасного бою. Методика розучування та відпрацювання елементів техніки стрільби в ході тренування має бути такою, щоб викликати у тих, хто навчається, зацікавленість та бажання постійного вдосконалення й шліфування якихось одного-двох елементів чи всього комплекса в цілому. Основні елементи техніки стрільби – прийняття положення для стрільби та утримання пістолета кистю руки, вивчаються роздільно й по елементах, а в ході стрільби виконуються паралельно та злитно. Потрібно вдумливо вивчати питання техніки стрільби, помічати й відчувати дрібниці, які, на перший погляд, нібито й не заважають, а тим часом мають неабияке значення. При цьому роль та місце керівника стрільби (викладача, тренера) неможливо переоцінити. Взагалі ж цілеспрямованість керівника, його глибоке розуміння мети та завдання кожного тренування, висока особиста відповідаль- ність за кінцевий результат навчання, уміння раціонально та ефек- тивно використовувати кожну хвилину навчального часу та ще багато чого з того, що було розглянуто в попередньому розділі, викладач повинен намагатися передавати тим, хто навчається. Тільки при такій умові та відповідальному ставленні до підготовки тренувань (занять) викладач може розраховувати на успішне досягнення наміченої мети в справі підготовки вмілого стрільця із особистої зброї офіцера. 31 Прийняття положення для стрільби (стійка стрільця зі зброєю) розглядається як основа стійкого положення зброї під час прицілювання та спуску курка з бойового зводу. Під час виконання вправ навчальних та контрольних стрільб із пістолета Макарова, де за умовами вправ стрільба має вестись стоячи, для утримання зброї у відносно нерухомому стані дуже важливо, на- самперед, приймати правильне і найбільш зручне положення, яке б забезпечувало найкраще, раціональне розташування частин корпуса й створювало єдину систему “стрілець-зброя”. Найоптимальніше положення для стрільби стоячи: стрілець роз- ташовується правим боком до мішені, ноги – на ширині пліч, ступні ніг дещо розведені. Права рука зі зброєю повністю випрямлена в ліктьовому суглобі й направлена в бік мішені. Ліва рука розслаблена. Її можна вільно опустити вздовж стегна або вперти в нього чи завести долонею за поясний ремінь. У цих положеннях вона сприяє компен- саторному відхиленню корпуса та створює противагу піднятій правій руці зі зброєю. Проекція центра ваги корпуса має бути в центрі площини, обмеженої ступнями ніг, трохи ближче до лівої ступні. Щоб перевірити правильність прийняття зазначеного положен- ня, можна перерозподіляти центр ваги тіла спочатку на праву ногу, потім на ліву, далі на обидві ноги рівномірно й під кінець залишити ліву ногу трохи більш завантаженою, ніж праву. А ще для перевірки правильності приготування до стрільби по- трібно заплющити очі, розслабити м’язи й потім подивитися, куди спрямована зброя. Якщо виявиться, що вона спрямована в бік від мі- шені, то потрібно, не змінюючи прийнятого положення, перестав- лянням ніг розвернути весь корпус так, щоб зброя була спрямована точно на ціль. Варто пам’ятати, що розвертати корпус потрібно за допомогою обох ніг, тому що перестановка тільки однієї ноги веде до закручування та додаткового напруження м’язів. Для більш зручного прийняття положення можна подати таз трішки вперед, а корпус трохи відхилити назад, збалансувавши вагу тіла й зброї у випрямле- ній руці. При цьому не повинно бути додаткового напруження м’язів корпуса й руки. Уявна лінія, що проходить крізь плечі, має бути паралельною уявній лінії, що проходить крізь ступні ніг. При добрій стійкості системи “стрілець-зброя” у тих, хто навча- ється, зникає (принаймні зменшується) острах зробити незадовільний постріл. Це має неабияке значення щодо психологічної підготовки до пострілу. 32 Приймаючи положення для стрільби, ще слід звернути увагу на такі особливості: приготування до стрільби має бути невимушеним, із закріпленими колінними суглобами ніг та плечового пояса, із відхи- леним назад корпусом, із переміщеною трохи вперед тазостегновою областю. Саме таке положення корпуса сприяє закріпленню колінних суглобів із найменшими м’язовими зусиллями. Ліктьовий суглоб пра- вої руки має бути “у замку”, а м’язи-згиначі руки – розслабленими. Таке положення вважається найбільш вигідним: це дає можливість уникнути коливань передпліччя, які неминуче виникають у напів- зігнутій руйі. Утримування пістолета відбувається захопленням його руко- ятки кистю руки, – звідси й походить розповсюджений термін “хватка” або “хват”. Хваткамає забезпечувати стійкість зброї в процесі прицілю- вання та спуску курка з бойового зводу. Із лівого боку рукоятка охоплюється великим пальцем, витягнутим уздовж ствола, а з правої сторони й попереду – трьома пальцями (без вказівного). Він не пови- нен бути задіяним в утримуванні зброї. Хватка може бути слабкою або сильною. При повільній стрільбі це не має вирішального значення, головне, щоб вона була одноманіт- ною. Основна задача хватки – забезпечення стійкого положення зброї в процесі прицілювання та спуску курка з бойового зводу. Утримування пістолета кистю руки – складний та важливий елемент техніки, головне в якому – постійний та щільний фрикційний зв’язок рукоятки пістолета з кистю руки (із м’якою поверхнею її долоні). Вирішення задачі утримуваання пістолета під час прицілювання в нерухомому стані, тобто з найменшою амплітудою коливань, завдає немало труднощів у підготовці стрільця. І подолати ці труднощі має, насамперед, сам стрілець наполегливим тренуванням, домагаючись досягнення поставленої мети. При цьому дуже ефективними можуть бути індивідуальні самостійні тренування без патронів. Для цього можна використовувати макет пістолета й проводити тренування, в основному, на його утримування, стійкість і фізичну витривалість у кімнатних умовах. Утримуючи пістолет за рамку й ствол лівою рукою, стрілець “уставляє” його рукоятку у “вилку” між великим і вказівним паль- цями в кисть правої руки так, щоб її задня площина із зусиллям лівої руки приблизно в 4–5 кг удавлювалась у м’якоть правої долоні. 33 Рис. 1. Правильне утримування ПМ у руці При цьому потрібно намагатися, щоб напрямок осі каналу ствола був прямолінійним продовженням осі передпліччя. “Уставляти” рукоятку ПМ у кисть правої руки треба так, щоб нібито “втирати” її задню площину в м’якоть долоні, а середнім, безіменним пальцями та мізинцем обхопити передню площину рукоятки. Важливо, щоб ці пальці не були здавлені між собою і своєю щільною прилягаючою поверхнею забезпечили надійне її захоплення. Щільність захоплення має бути оптимальною, із однаковим м’язовим зусиллям по всій поверхні рукоятки, що дасть можливість зберігати чутливість до її форми при кожному пострілі. Таким чином, захоплення рукоятки пістолета – це щільне її утримання, яке забезпечує надійний зв’язок руки зі зброєю із зусил- лям, при якому не виникало б тремтіння зброї в руці в процесі приці- лювання та спуску курка. При розслабленому ж захопленні в момент завершення спуску може виникнути раптове скорочення м’язів кисті, що неминуче призведе до порушення стійкості зброї. Захоплення має виконуватися одноманітно й оптимально за формою та зусиллям м’язів. Під час проведення тренувань потрібно розвивати здатність у тих, хто навчається, відчувати м’язову роботу при захопленні рукоят- ки, утримуванні зброї й діях, пов’язаних зі здійсненням плавного спуску курка з бойового зводу, і взагалі запам’ятовувати відчуття, що мають відношення до техніки виконання влучного пострілу. Кожному стрільцю необхідно створити свій правильний еталон захоплення рукоятки і спуску курка. А це можливо лише тоді, коли кожне тре- нування, кожен постріл аналізується стрільцем та його керівником. 34 Не завжди викладачі вогневої підготовки (керівники тренування, стрільби) приділяють належну увагу утримуванню зброї з однаковим м’язовим зусиллям. А це груба професійна та методична помилка. Адже від цієї, на перший погляд, непомітної та малозначущої особ- ливості техніки стрільця багато в чому залежить можливість досяг- нення високих та стабільних результатів. Якщо цієї навички нема, під час наведення зброї на ціль, точного прицілювання та спуску курка з бойового зводу відбуваються зміщення ствола, які виникають через дію двох сил під час пострілу. Сила віддачі, спрямована в бік, проти- лежний напрямку вильоту кулі, зустрічається із силою реакції проти- дії руки. Сила протидії руки дорівнює силі віддачі зброї й спрямована в протилежну віддачі сторону. Частина кисті, яка сприймає силу віддачі, знаходиться нижче й правіше осі каналу ствола, що створює деяке плече. Унаслідок цього зброя набуває обертального руху нагору й вліво. При цьому вісь кана- лу ствола зміщується на деякий кут. Цей кут між напрямками осі каналу ствола в момент наведення зброї на ціль та в момент вильоту кулі із каналу ствола, називається кутом вильоту. Різні кути вильоту, що виникають через різні, неодноманітні захоплення рукоятки й щільності її утримування призводять до значного розсіювання куль. Тому захоплення рукоятки потрібно ретельно контролювати перед кожним пострілом, доводячи його до автоматизму. Варто мати на увазі, що утримування зброї в руці може бути й трохи іншим – залежно від індивідуальних особливостей руки стріль- ця. Однак при будь-яких варіантах хватки потрібно добиватися такого положення зброї в руці, щоб, піднявши пістолет, без додатко- вого коригування можна було бачити “рівну мушку”. Для перевірки правильності хватки потрібно, ретельно прицілю- ючись, декілька разів звести курок незарядженого пістолета та зроби- ти спуск його з бойового зводу. Якщо при спуску курка мушка не здригається і не зміщується в прорізі цілика, тобто зберігається “рівна мушка”, – хватка й положення зброї правильні. Натискання на спусковий гачок необхідно виконувати паралель- но осі каналу ствола, а це легше всього зробити при описаному поло- женні захоплення рукоятки пістолета. Коли вказівним пальцем вико- нується робота по здійсненню спуску курка з бойового зводу пра- вильним, плавно зростаючим натисканням на спусковий гачок, ство- рюється додаткова умова для забезпечення стійкості зброї в руці. 35 Виконуючи натискання на спусковий гачок, вказівний палець своїм тиском ніби підключається до утримання зброї в стійкому положенні під час прицілювання. Навичка незалежної й найбільш важливої роботи вказівного пальця може бути відпрацьована під час тренування легше й швидше, якщо стрілець при утримуванні зброї не буде напружувати м’язи великого пальця. Коли ж м’язи великого пальця напружені, ця нап- руга передається на м’язи вказівного пальця, що призводить до пору- шення правильної техніки спуску курка з бойового зводу та викликає зайву рухову реакцію великого пальця. Унаслідок цього м’язи вели- кого пальця, напружуючись, створюють додатковий тиск на рукоятку пістолета ліворуч, від якого порушується стійкість зброї в руці. І це при тому, що саме великий палець має сприяти виконанню однома- нітного та щільного захоплення рукоятки пістолета. Завершуючи розгляд такого важливого елемента технічної під- готовки стрільця із ПМ, яким є хватка та утримування пістолета під час стрільби, хочеться ще раз наголосити, що рука має тримати зброю твердо, але майже без напруження. Зайве напруження кисті руки, що утримує зброю, як і розслаблення, призводить до сильного коливання зброї та ускладнює спуск курка з бойового зводу. Зусилля хватки має бути таким, щоб видимі коливання мушки були мінімальними. Свого часу це породило думку (вона зустрічаєть- ся й сьогодні), що рукоятку пістолета треба тримати якомога вільні- ше, розслаблено, щоб пістолет “висів” спусковою скобою на вказів- ному пальці. Однак, практика кращих стрільців із пістолета Мака- рова, майстрів цієї справи, підтвердила перевагу щільної хватки з “дозованим” напруженням м’язів. |