Ющук І. П. Українська мова, український правопис. 2002 р
 Скачать 2.62 Mb.
|
|
При творенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш-основа прикметника може зазнавати певних змін: а) суфікси -к-, -ок-, -еквипадають: солодкий – солодший, короткий – коротший, тонкий – тонший, широкий – ширший, глибокий – глибший, далекий – дальший; б) приголосні г, з, ж разом із суфіксом -шзмінюються на -жч (таких прикметників сім): важкий – важчий, тяжкий – тяжчий, близький – ближчий, низький – нижчий, вузький – вужчий, дужий – дужчий, дорогий – дорожчий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: дужчати, ближчати, подорожчання; в) у двох прикметниках ці зміни не відбуваються: легкий – легший, довгий – довший; г) приголосний с разом із суфіксом -шзмінюється на -щ(таких прикметників три): високий – вищий, товстий – товщий (і товстіший), красивий – кращий; буква щ зберігається і в похідних словах: покращити, потовщення; ґ) приголосні т, д перед -пізвучать як ч, дж, але на письмі ця зміна не позначається: короткий – коротший [корочший], багатий^багатший [багачший], молодий – молодший [молоджший], гладкий – гладший [гладжший]. В інших випадках основа прикметника залишається без зміни: м 'який – м 'якший, дешевий – дешевший, здоровий – зборовший. Вищий ступінь кількох прикметників утворюється від інших основ, а саме: добрий, хороший – кращий, ліпший; гарний – кращий; поганий – гірший; великий – більший; малий – менший. Деякі прикметники можуть мати паралельні форми вищого ступеня порівняння – з суфіксом -іші з суфіксом -ні-. Ці форми нерідко різняться відтінками свого лексичного значення: старіший (за віком) і старший (за становищем), багатіший (стосується лише матеріальних цінностей) і багатший (стосується і змісту), здоровіший (за станом здоров'я й за розмірами) і здоровший (за станом здоров'я), товстіший (стосується лише осіб) і товщий (стосується і предметів). Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми додаванням префіксів най-, рідше – щонай-, якнай-: тугіший – найтугіший, коротший – найкоротший, ближчий – найближчий, вищий – щонайвищий, багатший – якнайбагатший. Іноді неправомірно вживають виший ступінь порівняння замість найвищого: вищий сорт замість найвищий сорт, кращий знавець замість найкращий знавець або один із найкращих знавців тощо. Немає в українській мові й таких форм найвищого ступеня, як «самий близький друг», «сама більша заслуга», а тільки найближчий друг, найбільша заслуга. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння вживається рідко – переважно в науковому й офіційно-діловому стилях. Вона утворюється за допомогою слів більш, менш, найбільш, найменш, які ставляться перед звичайною формою прикметника: розвинений – більш розвинений (а не «більш розвинені-ший»), найбільш розвинений (а не «найбільш розвиненіший»); світлочутливий – менш світлочутливий, найменш світлочутливий. Велика міра якості може бути передана й без порівняння – за допомогою різних морфем та слів, а саме: а) префіксами пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі-: премудрий, всесильний, надчутливий, завеликий (надто великий), заширокий, ультрамодний, архіважливий; б) суфіксами -ущ-, -уч-, -езн-, -анн-, -енн-: худющий, злючий, височезний, нездоланний, незрівнянний, нескінченний, незбагненний', в) за допомогою слів дуже, вкрай, особливо, надзвичайно, занадто: дуже вигідний, вкрай потрібний, особливо корисний, надзвичайно популярний, занадто самовпевнений. Зменшена міра якості може бути передана: а) суфіксами -уват-, -ав-: темнуватий, синюватий, білявий, золотавий; б) за допомогою слів трохи, ледь, не дуже: трохи вузький, ледь теплий, не дуже свіжий. Творення деяких відносних прикметників Багато відносних прикметників утворено за допомогою суфікса -н-: народний, залізний, вчасний, професійний, комедійний, хатній, верхній. Якщо твірна основа закінчується на н, то відбувається подвоєння – нн: район – районний, бетон – бетонний, вікно – віконний, південь – південний, осінь – осінній. Приголосні г, к, х перед суфіксом -нчергуються відповідно із ж, ч, ш: дорога – дорожній, рік – річний, втіха – втішний. Якщо твірна основа закінчується збігом приголосних, то між ними може з'являтися вставний о або є: церква – церковний, молитва – молитовний, дно – бездонний, земля – безземельний, торгівля – торговельний, купівля – купівельний, за готівля – заготівельний, ребро – міжреберний, відро – десятивідерний. У прикметниках буквений, казармений, формений, потомствений вставний є виникає між твірною основою й суфіксом -н- У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ан (-ян-), букван не подвоюється. дерев'яний, олов'яний, солом'яний, вітчизняний, весняний, горілчаний, дощаний, кожушаний, піщаний. Велика група прикметників, що вказують на відношення предмета до дії, твориться за допомогою суфікса -льн-, який додається до основи неозначеної форми дієслова (частина дієслова без -ти): копіювати – копіювальний, освітлювати – освітлювальний, наступати – наступальний, навчати – навчальний, свердлити – свердлильний, живити – живильний, місити – місильний. Відносні прикметники від іншомовних назв часто утворюються за допомогою суфікса -ичн(-ічн-): історія – історичний, циліндр – циліндричний, атлет – атлетичний, ідеологія – ідеологічний, хімія – хімічний, алгоритм – алгоритмічний. Багато відносних прикметників твориться за допомогою суфікса -овабо його варіанта -ев-: зимовий, лісовий, фірмовий, овочевий, полудневий. У вживанні варіантів суфікса -овта -евмає значення наголос: а) якщо наголос падає на закінчення, завжди вживається -ов-: нульовий, польовий, крайовий, бойовий, сторожовий, грошовий, ключовий; б) якщо наголос падає на основу, то після м'яких і шиплячих вживається -ев-: травневий, емалевий, кореневий, насіннєвий, стронцієвий, життєвий (але: життьовий), взуттєвий (але: взуттьовйй), грушевий, плюшевий, обручевий, борщевий (але: борщовий); після твердих вживається -ов-: кварцовий, липовий, службовий. Префіксальний словотвір прикметників менш продуктивний, ніж суфіксальний. Прикметники за допомогою префіксів утворюються переважно від прикметників: прадавній, суцільний, співзвучний, антинауковий, проурядовий, ультрамодний, нелегкий, неуважний. Частина відносних прикметників утворилася від прийменникових форм іменників одночасним додаванням префіксів без-, на-, над-, під-, при-, поза-, від-, до-, за-, між-, перед-, серед(прийменники, що перейшли в префікси) і суфіксів -н(ий), -ов(ий): беззвучний, безплановий, наочний, надмірний, підземний, привокзальний, позаштатний, відцентровий, доречний, захмарний, міжрядковий, передсвітанковий, Середземний. Творення прикметників від географічних назв Прикметники від географічних назв творяться звичайно за допомогою суфікса -ськ-: Київ – київський, Харків – харківський, Чорнобиль – чорнобильський, Чинадієве – чинадіївський. Причому, відповідно до фонетичних законів української мови, стаються такі зміни: г, з, ж + ськ = зьк: Острог – острозький, Лейпциг – лейпцизький, Санкт-Петербург – санкт-петербурзький, Кавказ – кавказький, Запоріжжя – запорізький, Лютеж – лютезь-кий; к, ц, ч + ськ = цьк: Кременчук – кременчуцький, Вінниця – вінницький, Дарниця – дарницький, Кролевець – кролевець-кий, Гадяч – гадяцький, Маневичі – маневицький, Гринвіч – гринвіцький', х, с, ш + ськ = ськ: Глеваха – глеваський, Карабах – карабаський, Одеса – одеський, Черкаси – черкаський, Золотоноша – золотоніський', суфікс -квипадає: П'ятихатки – п 'ятихатський, Русані-вка – русанівський, Бородянка – бородянський, Боярка – боярський', іноді випадає суфікс -ц-: Васютинці – васю-тинський, Капустинці – кахетинський; якщо відкритий склад з о, є стає закритим, то ці голосні чергуються з і: Гуляйполе – гуляйпільський, Лозове – лозів-ський, Берегове – берегівський, Жердове – жердівський, Мукачеве – мукачівський, Хмелеве – хмелівський; але в прикметниках, утворених від інших слов'янських назв, о, є зберігаються в закритому складі: Ростов – ростовський, Іваново – івановський, Габрово – габровський, Ченстохова – ченстоховський, Сараєво – сараєвський, Воропаєво – воропаєвський, Кричев – кричевський; при збігу приголосних у твірній частині між ними може з'явитися вставний о або є: Москва – московський, Лубни – лубенський, Гречинці – гречинецький, Дробівці – дра-бовецький; у відносному прикметнику білоцерківський (від назви Біла Церква) відбулося чергування вставного о з і. Перед суфіксом -ськм'який знак не пишеться: Оболонь – оболонський, Ірпінь – ірпінський, Прип 'ять – прип 'ятський, Бершадь – бершадський; але після л м'який знак пишеться завжди: Хорол – хорольський, Ворзель – ворзельський, Трипілля – трипільський, Сімферополь – сімферопольський. Іноді, шоб утворити прикметник від географічної назви, одного суфікса -ськнедостатньо. Тоді використовують складні суфікси (з інтерфіксами): -івськдодається переважно до назв, що мають форму множини: Вишняки – вишняківський, Москаленки – мо-скаленківський, Семипілки – семипілківський, Півні – півнівський, Загальці – загальцівський, -анськдодається до деяких назв на -а: Биківня – биків-, нянський, Рогізна – рогізнянський, Рудня – руднянський, Бу-_ дища – будищанський, Ружа – ружанський, Залуччя – залучанський; -енськдодається до багатьох назв на -є: Рівне – рівненський (милозвучніше було б рівенський – із вставним є), Красне – красненський, Підлісне – підлісненський, Ставище – ставищенський, Городище – городищенський; -инськчасом додається до іншомовних назв: Ялта – ялтинський, Баку – бакинський, Караганда – карагандинський, Аляска – аляскинський, Сочі – сочинський, Чита – читинський, Амудар 'я – амудар Інський. Прикметники, утворені від географічних назв, написаних через дефіс, пишуться також через дефіс: Пуща-Водиця – пу-ща-водицький, Михайло-Коцюбинське – михайло-коцюбинський, Кам 'янець-Подільський – кам 'янець-подільський, Віта-Пошто-ва – віта-поштовий, Київ-Товарний – київ-товарний, Нью-Йорк – нью-йоркський, Ла-Манш – ламанщський. Прикметники, утворені від географічних назв, що складаються з прикметника та іменника, пишуться разом: Біла Церква – білоцерківський, Гостра Могила – гостромогильський, Вітряні Гори – вітряногірський, Західна. Європа – західноєвропейський. Від географічних назв, у яких вже є суфікс -ськ-, відносні прикметники утворюються додаванням закінчення -ий: Луцьк – луцький, Скадовськ – скадовський, Куп'янськ – куп'ямський, Покровське – покровський. Творення і вживання присвійних прикметників Присвійні прикметники утворюються майже виключно від назв осіб, рідко – від назв тварин. Вживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник. Від іменників 1 відміни прикметники творяться за допомогою суфікса -ин-, причому кінцеві приголосні твірної основи г, к, х чергуються із ж, ч, ш: Оксана – Оксанин, Олеся – Олесин, Настя – Настин, Микола – Миколин, Ольга – Оль-жин, Інга – Інжин, Марійка – Марійчин, Стеха – Стешин, свекруха – свекрушин. Але якщо твірна основа закінчується на й, то виступає суфікс -ін(на письмі: -їн-): Надія – Надіїн, Зоя – Зоїн, Софія – Софіїн. Від іменника мати присвійний прикметник – материн. Від іменників II відміни присвійні прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів, який чергується з -овабо -ев-. Вживання варіантів суфікса -овта -евзалежить від групи іменника: а) від іменників твердої групи присвійні прикметники утворюються за допомогою -ів-, -ов-: Тарас – Тарасів, Тарасова, Стельмах – Стельмахів, Стельмахова; батько – батьків, батькова; столяр – столярів, столярова; командир – командирів, командирова; б) від іменників м'якої та мішаної груп присвійні прикметники утворюються за допомогою -ів-, -ев-: Василь – Василів, Василева; Мусій – Мусив, Мусієва; Михась –Михасів, Михасева; Кублій – Кубліїв, Кублієва; Черниш – Чернишів, Чернишева; лікар – лікарів, лікарева; школяр –школярів, школярева. Присвійні прикметники повністю зберігають особливості написання іменників, від яких вони утворені, зокрема й написання м'якого знака, великої букви тощо (тільки чергуються кінцеві г, к, х із ж, ч, пі): Вутанька – Вутаньчин, Маланка – Маланчин, Тодоська – Тодосьчин, Тодоска –Тодосчин, Пріська – Прісьчин, Параска – Парасчин, невістка – невістчин. Від назв тварин присвійні прикметники творяться по-різному: птах – пташиний, соловей – солов Тями, горобець – горобиний, гороб'ячий; лисиця – лисячий, заєць – заячий, вовк – вовчий, сорока – сорочий, ведмідь – ведмежий, ведмедів. Присвійні прикметники вживаються: а) на позначення належності предмета людині: Шевченків «Заповіт», Франкові твори, материне слово; рідко – тварині: соловейків спів, ластівчине гніздо; б) у термінологічних словосполученнях (пишуться з малої чі букви): базедова хвороба, антонів вогонь, адамове яблуко (борлак), петрів батіг (цикорій), торрічеллієва пустота, архімедова спіраль; в) у крилатих висловах (пишуться з малої букви): соломонове рішення, ахіллесова п 'ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, сізіфова праця, дем 'янова юшка, крокодилячі сльози. Частина присвійних прикметників вживається тепер: а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Харків (від Харко), Львів, Васильків, Святошин, Пирятин, Козятин, Клавдієве, Сватове, Гречине, Маріїне; б) як прізвища: Ковалів, Пономарів, Щоголів, Іванишин (від Іваниха), Павлишин, Ковалишин. Повні і короткі прикметники За наявністю закінчень прикметники поділяються на повні й короткі. Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови. У народній творчості та в поезії вживаються також нестягнені повні прикметники: вірная (замість: вірна), вечірнюю (замість: вечірню), синєє (замість: синє), молодії (замість: молоді). Наприклад: Любив козак три дівчиноньки: чорнявую та білявую, третю руду та поганую. Нічка розсипала зіроньки яснії (Нар. творчість). Слово, чому ти не твердая криця? (Леся Українка). Нестягнені повні форми трапляються також у прислів'ях: Хата чужая як свекруха лихая. Ні гульня, ні робота, коли рванії чоботи. На сухеє дерево і вогонь пада. Прикметники, у яких немає закінчення, називаються короткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду: славен, молод, повен. У сучасній українській мові без певного стилістичного забарвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі прикметники (паралельно з повними формами): варт, винен, годен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад. Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн. Форми на зразок «Івановий» не є нормативними. Паралельно вживаються форми маків і маковий цвіт', але тільки королевий цвіт. Інші короткі прикметники вживаються лише в народній творчості та в поезії: Ой зійди, зійди, ясен місяцю (Нар. творчість). Шумить в кімнаті зелен гай (О. Ющенко). Відмінювання прикметників Прикметники мають дві групи відмінювання: тверду – з основою на твердий приголосний у називному відмінку однини: білий, біла, біле; гарячий, гаряча, гаряче; народний, народна, народне; батьків, батькова, батькове; м'яку – з основою на м'який н або й: синій, синя, синє; ранній, рання, раннє; безкраїй, безкрая, безкрає. До м'якої групи належать більшість прикметників: а) на -дній, -тній: безодній, будній, городній, задній, іногородній, обідній, передній, полудній, посередній, середній, спідній, сусідній (але: природний); братній, всесвітній, досвітній, достатній, житній, кутній, літній, майбутній, •'№'&( могутній, незабутній, новітній, освітній, передсвітній, присутній, путній, самобутній, самодостатній, самотній (але: самітний), старосвітній, суботній, хатній; б) на -жній, -шній: ближній, дорожній, заміжня, мужній, нижній, подовжній, подружній, порожній, справжній, художній; внутрішній, вчорашній, горішній, долішній, до-:я машній, завтрашній, зовнішній, колишній, навколишній, нинішній, прийдешній, ранішній, сінешній, сьогоднішній, теперішній, торішній, тутешній; в) інші: безкрайній, верхній, вечірній, давній, дальній, древній, крайній, осінній, останній, пізній, ранній, синій, сторонній, безкраїй, довгошиїй, довговіїй. Слід розрізняти прикметники дружній (належний другові, сповнений почуття дружби: дружній погляд) і дружний (зв'язаний дружбою, злагоджений: дружний гурт). Ознаки обох груп мають при відмінюванні прикметники на -лиций: блідолиций, довголиций, круглолиций і т. д. Усі інші прикметники належать до твердої групи. Прикметники змінюються за відмінками, родами (в однині) і числами. На відміну від іменників, закінчення в усіх прикметниках однотипні. Є лише деякі відмінності у вживанні и та і в закінченнях прикметників твердої і м'якої груп. Нижче в таблиці подано буквені закінчення прикметників. Паралельні закінчення в тих самих прикметниках подано через похилу риску. Знаком 0 показано нульове закінчення. Відмінки Однина Множина Чоловічий рід Жіночий рід Тверда М'яка Тверда М'яка Тверда М'яка група група група група група група
У називному відмінку чоловічого роду нульове закінчення мають присвійні прикметники на зразок батьків, материн. Прикметники в середньому роді мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, тільки в називному й знахідному відмінках у твердій групі вони мають закінчення -є, а в м'якій –є: біле, синє. Прикметники на -лиций здебільшого відмінюються, як прикметники твердої групи. У них лише перед голосними заднюго ряду а, о, у кінцевий звук ц стає м'яким (як у займеннику цей). Відмінки Однина Множина Чоловічий рід Жіночий рід (безлиці)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||