Ющук І. П. Українська мова, український правопис. 2002 р
 Скачать 2.62 Mb.
|
|
У родовому, знахідному, давальному відмінках однини та в більшості відмінків множини: а) в іменниках твердої й мішаної груп пишеться а, у: весну, площу; ювіляра, комара, хабара, звіра, вікна, скляра, т ."її прізвища; муляру, хабару, звіру, вікну, скляру, прізвищу веснам, площам, мулярам, хабарам, звірам, вікнам, скля рам, прізвищам; б) в іменниках м'якої групи пишеться я, ю: пісню, коня, лікаря, знання, збіжжя; коню, лікарю, знанню, збіжжю; пісням, коням, лікарям, знанням.
Відмінювання іменників I відміни Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників І відміни. Якщо в різних іменниках тієї самої групи виступають різні закінчення, вони подаються через кому, як, наприклад, у кличному відмінку однини: доле, доню – -є, -ю. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у родовому відмінку множини: суддів – (-ів). Знаком 0 показано нульове закінчення, як, наприклад, у родовому відмінку множини: весен, думок – 0. Відмінки Однина Множина Тверда М'яка Мішана Тверда М'яка Мішана з основою з основою з основою з основою не на й на й не на й на й
У давальному й місцевому відмінках однини г, к, х, г перед закінченням -і чергуються із з, ц, с, дз: дорога – дорозі, на дорозі; відпустка – відпустці, у відпустці; комаха – комасі, на комасі; ґерлиґа – ґерлидзі, на ґерлидзі. В орудному відмінку однини всі іменники 1-ї відміни в кінці мають -ю: дорогою, межею, суддею. У кличному відмінку однини іменники м'якої групи мають звичайно закінчення -є, -є: пісне, земле, душе, Маріє. Лише пестливі назви мають закінчення -ю: бабусю, Марусю, Галю. У родовому відмінку множини іменники 1-ї відміни мають звичайно нульове закінчення: трава – трав, груша – груш, земля – земель. Якшо голосні о, є опиняються в закритому складі, то вони нерідко чергуються з і: нога – ніг, корова – корів, підкова – підків, череда – черід, береза – беріз; але: розмова – розмов, загорода – загород, ворона – ворон, оселя – осель, лелека – лелек, мережа – мереж. Якшо в кінці основи збігаються два приголосні, то між ними може з'являтися вставний о або є: церква – церков, іскра –іскор, сосна – сосон, миска – мисок, сестра – сестер, весна –весен, сім'я – сімей, війна – воєн (але не завжди: вільха –вільх, буква – букв, шахта – шахт, ковдра – ковдр). Причомум'якість кінцевого приголосного основи зберігається: крапля –крапель, постеля – постель, пісня – пісень, сотня – сотень,.гривня – гривень, їдальня – їдалень, вишня – вишень, черешня – черешень, лазня – лазень, бойня – боєнь, робітниця –робітниць; але: буря – бур, зоря – зір. Кілька іменників у цьому відмінку мають: а) закінчення -їв: суддів, гайдамаків, теслів, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень), старостів (у весільному обряді) і старост (керівників); а також прізвища: Журба – Журбів, Чупринка – Чупринків, Нудьга – Вудьгів, Чайка – Чайків, Майборода – Май- бородів (і Майбород), Сорока – Сороків (і Сорок); б) закінчення -ей: мишей, вошей (ці два іменники пере йшли з III відміни, у якій таке закінчення закономірне); але в словоформах попадей (від попадя), свиней, статей (без подвоєння т, хоч стаття, статтею і т. д.), породі лей (без подвоєння л, хоч породілля, породіллею і т. ін.) бадей (без подвоєння д, хоч баддя, баддею і т. д.), як і в словоформах сімей (сім'я), ескадрилей (ескадрилья), ман тилеп (мантилья), дуеней (дуенья), виступає нульове закінчення з кінцевим приголосним основи й та вставним голосним є (у давнину ці іменники мали звукову форму відповідно [попад'йа], [свин'йа], [стат'йа], [по-род'іл'йа], [бад'йа]). Іменник вівця в родовому відмінку множини має форму овець, іменники дошка, зморшка – дощок, зморщок. У знахідному відмінку множини: а) назви істот мають таку саму форму, як і в родовому відмінку: бачу сестер, дочок, учениць, корів, овець, качок, бджіл, комах, але якщо йдеться про назви тварин (не людей), то може вживатися й форма називного відмінка: бачу корови, вівці, бджоли; б)назви неістот мають таку саму форму, як і в називному відмінку: бачу книжки, дороги, вишні. В орудному відмінку множини іменники свиня і сльоза, крім типових форм свинями, сльозами, мають ще форми свиньми і слізьми. Іменник гра в множині має форми з початковим і-: ігри, ігор і т. д. Іменники людина, дитина, курка, гуска, дівчина вживаються тільки в однині. Для вираження значення множини цих понять використовуються множинні однокореневі форми люди, діти, кури, гуси, дівчата. Відмінювання іменників II відміни чоловічого роду Відмінювання іменників II відміни чоловічого роду Нижче в таблиці наведено буквені відмінкові закінчення іменників II відміни чоловічого роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи, як, на приклад, у родовому відмінку однини: дуба, лісу –а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску, як, наприклад, у місцевому відмінку однини: на коні, на коневі, на коню і / -еві / -ю. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки, як, наприклад, у називному відмінку множини: хліба – (-а). Знаком 0 показано нульове закінчення, як, наприклад, у родовому відмінку множини: киян – 0. Відмінки Однина Множина Тверда М'яка Мішана Тверда М'яка Мішана з основою з основою з основою з основою не на й на й не на й на й Відмінювання іменників II відміни середнього роду Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників II відміни середнього роду. Через кому подаються різні закінчення в різних іменниках тієї самої групи. Паралельні закшчення в тих самих іменниках подано через похилу риску. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки. Знаком 0 показано нульове закінчення. Відмінки Однина Множина Тверда М'яка Мішана Тверда М'яка Мішана з основою з основою з основою з основою не на й на й не на й на й
У давальному відмінку однини іменники II відміни середнього роду звичайно мають закінчення -у: вікну, місту, життю, знанню. Однак у назвах істот на -к(о) та в деяких інших іменниках буває закінчення -ові, -еві: дитятку і дитяткові, лошатку і лошаткові, серцю і серцеві, сонцю і сонцеві. У місцевому відмінку однини іменники II відміни середнього роду звичайно мають закінчення -і: у вікні, місті, селі, полі, житті, обличчі, оці, вусі, молоці, прізвищі, подвір Т Але більшість іменників на -к(о) мають переважно закінчення -у: у війську, ліжку, пальтечку, на лошатку, телятку, коліщатку. Закінчення -у з'являється й тоді, коли іменник вжито з прийменником по: по селу (і по селі), місту, полю. Закінчення -ові можуть мати назви малих істот: на лошаткові, теляткові. У називному відмінку множини іменники II відміни середнього роду мають закінчення -а: вікна, вуха, яблука, коліна, очка, дена (від дно), моря, знання, вим я, прізвища. Тільки два іменники мають закінчення -і: очі і плечі (колишня форма двоїни). Іменники небо, чудо, слово, тіло можуть приймати архаїчний суфікс -ес(а): небеса, чудеса, словеса, тілеса, який потім зберігається в усіх відмінках множини. У родовому відмінку множини іменники II відміни середнього роду звичайно мають нульове закінчення (при цьому між двома кінцевими приголосними може з'являтися вставний о або є): яблук, слів, вух, озер, вікон, очок, відер, ден (від дно), кілець, пальт, місць, століть, знань, питань, облич, роздоріж, піддаш (від піддашшя). У кінці слова немає подвоєння приголосних. М'який знак ставиться лише після зубних; після шиплячих м'який знак не пишеться. Невелика кількість іменників має закінчення -ів: полів (рідко піль), морів, іклів (від ікло), відкриттів, почуттів, життів, сприйняттів, укриттів, подвір 'їв, повір 'їв, верхів 'їв, між-гір 'їв, сузір 'їв, прислів 'їв, вим 'їв, тім 'їв. Перед закінченням -ів подвоєння приголосних зберігається. Два іменники мають закінчення -ей: очей (і він), плечей (і пліч). Іменник серце має дві форми: сердець і серць. В орудному відмінку множини іменники II відміни середнього роду звичайно мають закінчення -ами: селами, полями, знаннями. Але два іменники мають закінчення -има: очима і плечима. Два іменники мають паралельні закінчення: крилами і крильми, колінами і коліньми. Іменники тім 'я і вим 'я, що звичайно відмінюються, як слово життя, у родовому, давальному й місцевому відмінках однини можуть приймати суфікс -єн-: тімені, вимені. Відмінювання іменників III відміни Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників III відміни. Закінчення, шо трапляються як винятки, взято в дужки. Знаком 0 показано нульове закінчення. Відмінки Однина Множина
У називному відмінку однини в іменниках III відміни м'який знак пишеться тільки після зубних д, т, з, с, ц, л, н: доповідь, відомість, галузь, вісь, міць, емаль, осінь. Після губних м, в, п, б, ф, шиплячих ш, ч, ж, дж та р м'який знак не пишеться: кров, Об, Перм, верф, ніч, жовч, фальш, подорож. В орудному відмінку однини всі іменники НІ відміни мають лише закінчення -ю: тінню, честю, матір 'ю, подорожжю, ніччю. Проте в написанні основ цих іменників є певні особливості. В основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному чи знахідному відмінку: сіль – сіллю (хоч солі), мудрість – мудрістю (хоч мудрості), постіль – постіллю (хоч постелі), річ – річчю (хоч речі). Перед закінченням -ю: а) зубні й шиплячі подвоюються, якщо вони стоять безпосередньо після голосного (тобто між двома голосними): ожеледдю, галуззю, піччю, тушшю, подорожжю; б) зубні й шиплячі не подвоюються, якщо є збіг приголосних: більшістю, областю, шерстю, жовчю, фальшю, Керчю; в) після губних та р ставиться апостроф: любов 'ю, верф 'ю,Об'ю, Перм'ю, кіновар'ю. У родовому відмінку множини всі іменники III відміни, за винятком іменника мати, мають закінчення -ей: ночей, подорожей, верфей, постелей, радостей. Іменник мати в непрямих відмінках вживається із суфіксом -ір-, -ер-, у родовому й знахідному відмінках множини він має закінчення -ів: матері, матір, матір'ю, матерів, матерям, матерями, при матерях. Форма матір у називному відмінку вживається тільки в словосполученні Матір Божа. Іменник вісь у непрямих відмінках, крім знахідного й орудного відмінків однини (вісь, віссю) у має форми з початковим о-: осі, осей, осям і т. д. Відмінювання іменників IV відміни Нижче в таблиці подано буквені відмінкові суфікси та закінчення іменників IV відміни (лише тих, що приймають суфікс -ат-).
В іменниках IV відміни в усіх непрямих відмінках, крім орудного відмінка однини, з'являється суфікс -ат-. В орудному відмшку однини іменники мають лише закшчення -ам (без суфікса -ат-): каченям, гусям, лошам, коліщам. Іменники ім 'я, сім 'я (в однині), що теж належать до IV відміни, відмінюються так:
Іменник плем 'я відмінюється так само, як ім'я. Іменники тім 'я і вим 'я за характером відмінкових форм належать скоріше до II, ніж до IV відміни. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||