Ющук І. П. Українська мова, український правопис. 2002 р
 Скачать 2.62 Mb.
|
|
Складнопідрядні речення з підрядними умови Підрядні речення умови вказують на умову, за якої відбувається чи могла б відбуватися дія головного речення, і відповідають на питання обставин умови (за якої умови?). Підрядні речення умови до головного звичайно приєднуються за допомогою сполучників підрядності якщо, якщо б, якщо... то, якщо... тоді, якби, коли, коли б, як, аби, раз, тільки хай тільки, чим... тим, що... то. У головному реченні вказівних слів не буває: шдрядне речення умови відноситься до всього головного речення. Наприклад: Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді давайте краще першу частину кінокартини почнемо з пісні (О. Довженко). Коли я тривожуся долями вашими, для мене світлішим стає виднокруг (Л. Талалай). Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу (Леся Українка). А такий був: нехай тільки станеться кому з нашого села пригода – головою ляже,а вирятує (Марко Вовчок). У розмовному мовленні підрядні речення умови до головного можуть приєднуватися також за допомогою лише співвідносного елемента то, так у головному реченні (без сполучника); присудок у головній частині такого складнопідрядного речення вживається переважно в наказовому способі: Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (А. Головко). Попороби до поту, то й поїси в охоту (Нар. творчість); іноді присудок може стояти в дійсному способі: Не ми будемо стріляти з тих гвинтівок, то вони – по нас (А. Головко). Може, вернеться з дороги пані, то ще мене за лінощі скарає (Леся Українка). Варто лише прокричати, як на березі Дніпра відразу відгукнеться (В. Підмогильний). Розмовного характеру надає реченню і сполучник раз: Раз я вже вирішив, то хай так і буде (Григорій Тютюнник). Є два типи підрядних речень умови залежно від того, яку вони позначають умову: реальну чи бажану. Підрядні речення, що виражають реальну умову, за якої можлива дія, про яку йдеться в головному реченні, приєднуються до головного за допомогою сполучників якщо, як, коли, раз, аби: Все можуть зробити людські руки, коли захочуть (Григорій Тютюнник). Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (М. Коцюбинський). Раз буде своя збройна сила, то ми повинні мати й своїх командирів (П. Панч). Підрядні речення, що виражають бажану умову бажаної дії, про яку йдеться в головному реченні, приєднуються до головного за допомогою сполучників якби, коли б, якщо б (присудки в обох частинах такого складнопідрядного речення виражаються дієсловами в умовному способі): Коли б знав, де впадеш, то соломки підстелив би (Нар. творчість). Якби ви знали, паничі, де люди плачуть живучи, то ви б елегій не творили... Якби мені черевики, то пішла б я на музики (3 тв. Т. Шевченка). Підрядні речення умови можуть супроводитися відтінками інших обставин, а саме: а) обставини часу: Коли в людини є народ, тоді вона уже людина (Л. Костенко). Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (М. Коцюбинський); б) обставини причини: Не злякає страшний Божий суд, якщо не злякав людський (О. Довженко). Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. Стельмах); в) обставини мети: Якщо Україна хоче стати могутньою європейською країною, вона мусить перейняти кращі демократичні традиції гетьманської держави (3 газети); г) обставини допустовості: У відкритім бою, якщо й пора нено, то тебе врятують товариші (О. Гончар); г) обставини міри й ступеня (приєднуються парними сполучниками чим... тим, що... то): Чим вище піднімались бійці, тим заграва перед ними ширшала, розросталась (О. Гончар). Що ближче ми підходили до густих чагарів, то голосніше чувся тоскний звірячий плач (І. Муратов). Складнопідрядні речення з підрядними допустовими Підрядні допустові речення вказують на умову, всупереч якій відбувається дія, що про неї йдеться в головному реченні, і відповідають на питання обставин допустовості (незважаючи на що? всупереч чому?). До головного речення підрядне допустове приєднується сполучниками підрядності хоч, хоч і, хоч... але, хоч... проте, хай... але, незважаючи на те що, дарма що та сполучними словами із заперечною часткою як не, скільки не, куди не, де не, коли не, хто не, що не. У головному реченні вказівних слів не буває: підрядне допустове речення відноситься до всього головного речення. Наприклад: День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві (Марко Вовчок). Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах ездовою шляху (Ю. Смолич). Хоч було холодно, проте хуторяни, жаліючи чобіт, прийшли босі (О. Гончар). Скільки не дивись на море, воно ніколи не набридне (В. Козаченко). Хай мокро на ниві, хай тяжко орати, та я ж переверну ще гори ріллі/(С. Олійник). Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на штурм (В. Сосюра). Сполучник у підрядному допустовому реченні може опускатися, тоді на початку головного обов'язково ставляться протиставні сполучники а, аде, та, однак, проте, зате, все ж: Яка біда, яка чума косила!– а сила знову розцвіла (П. Тичина). Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист в 'яне (Леся Українка). За своєю структурою такі складні речення наближаються до складносурядних. Є два основні типи підрядних допустових речень: конкретно-допустові й узагальнено-допустові. Конкретно- допустові підрядні речення вказують на конкретну умову, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполучниками хоч, незважаючи на те що, дарма що, хай: Хоч на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати (Г. Хоткевич). Хоч і не зовсім Маруся повеселіла, та усе-таки неначе стала потроху оживати (Г. Квітка-Основ'янен-ко). Тепла все ще не було, дарма що минуло кілька днів березня (П. Тичина). Узагальнено-допустові підрядні речення вказують на крайній вияв умови, всупереч якій відбувається дія головного речення; до головного вони приєднуються сполучними словами із заперечною часткою не: Скільки вони не йшли, трясовина не кінчається (Григорій Тютюнник). Які слова не були б хороші, а без діла вони полова (І. Цюпа). Міцне коріння в родючому ґрунті ніхто не вирве, як би не хотів (О. Ющенко). Що б там не кричало, не оглянься (Т. Шевченко). Он посіяли дві десятини кукурудзи, роботи багато, а невістка, як не є, все-таки поміч (С. Олійник). Складені сполучники незважаючи на те що, дарма що на письмі звичайно не розриваються комами: Вечорами, як верталися з поля, то, повечерявши, – дарма що й завтра як світ іти на поле, – не лягали спати, а виходили за ворота й допізна сиділи на колодках... (А. Головко). Вони наважились покинути небезпечне місце, незважаючи на те що Остапові трудно було пускатися в далеку дорогу (М. Коцюбинський). Але можуть і розриватися, стаючи таким чином логічно наголошеними й інтонаційно виділюваними: Дарма, що Вовк, а добре розсудив... (Л. Глібов). Довго співали дівчата, довго гуляли хлопці, незважаючи на те, що другого дня треба було рано встати (1. Нечуй-Левицький). Складнопідрядні речення з підрядними причини Підрядні речення причини вказують на обставину, внаслідок якої відбувається чи не відбувається дія, що про неї повідомляється в головному реченні, і відповідають на питання обставин причини (ч о м у? ч є р є з що? з якої причини?). До головного речення підрядні причини приєднуються за допомогою сполучників бо, тому що, через те що, затим що, оскільки, що, щоб, позаяк, а також переважно в діловому й науковому стилях – завдяки тому що, у зв 'язку з тим що, в силу того що, з тієї причини що тощо: Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та ярке (Марко Вовчок). На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться, а більший меншого тусає та ще й б'є, затим що сила є (Л. Глібов). Оскільки електромотора не було, то динамку крутили руками (Григорій Тютюнник). Щасливий я, що народився на твоєму [Десно] березі, що пив у незабутні роки твою м'яку, веселу, сиву воду... (О. Довженко). У головному реченні вказівних слів не буває. Але якщо складені сполучники тому що, через те що, у зв'язку з тим що і под. розчленовуються, тоді в головній частині з'являються вказівні слова, які виступають тут логічно наголошеними обставинами причини: Чайка квилить над морем тому, що хоче їсти, а не тужить за кимось (Ю. Яновський). Напевне, тому й вижив, що бачив не хижі химери і страхіття, а тиху матір з немовлям (М. Стельмах). Окрему групу становлять підрядні речення, які вказують на гадану, нереальну причину (до головного вони приєднуються порівняльними сполучниками наче, ніби, мов): Летять, (чому? з якої причини?) мое сила їх незрима підганяє, птахи із вирію (М. Рильський). Ллється море, плеще в берег, б'ється в сірі скелі, мов з кайданів хоче вийти на степи веселі (О. Олесь). Панотець вертівся на лаві, немовби сидів на грані [на жару] (Л. Мартович). А він коня поганяє, нібито й не бачить [Катерини] (Т. Шевченко). Обмерзлі кригою дерева дзвонили й лускотіли, неначе вони були скляні (І. Багряний). Таким підрядним реченням властивий відтінок обставини міри й ступеня. Головна й підрядна частини складнопідрядного речення з підрядним причини можуть мати спільний підмет і різні підмети. Наприклад, зі спільним підметом: Ярема гнувся, бо не знав, не знав, сіромаха, що виросли крила (Т. Шевченко); із різними підметами: О пісне! Тебе ніхто не може побороть, бо вільний дух твій правдою повитий (М. Рильський). Складнопідрядні речення з підрядними мети Підрядні речення мети вказують на обставину, заради якої відбувається чи не відбувається дія, що про неї повідомляється в головному реченні, і відповідають на питання обставин мети (навіщо? для чого? з якою метою?). До головного речення підрядні мети приєднуються за допомогою сполучників підрядності щоб, щоби, аби, хай, нехай, для того щоб, задля того щоб, з тим щоб, з тією метою щоб, в ім 'я того щоб тощо: Ні ранковий туман, ні будень не завадили сотням киян прийти до храму, щоб прилучитися до священної літургії на честь Архістратига Михаїла (3 газети). Піднімайтесь, не соромтесь, щоб і ви бачили далеко і високо, щоб і вас люди бачили на висоті (М. Стельмах). Для того щоб сміх перевернув світ, точкою опори має бути власне серце (Є. Дудар). Сюю просьбу шлю твоїй музі, хай вона, як зозуленька в лузі, звеселить твого смутного друга (Леся Українка). Складені сполучники, як правило, розчленовуються на вказівне слово, яке ставиться переважно в кінці головної частини, і простий сполучник щоб (у такому разі між ними ставиться кома): Зібралися тут лише для того, щоб нудитися (О. Гончар). Широкоплечі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по нивах, мов задля того, щоб ясне сонце й синє небо повсякчас любувалися та видивлялися у їх чистих, прозорих водах (Панас Мирний). Якщо обидві частини складнопідрядного речення з підрядним мети мають спільного діяча (суб'єкт), то присудок у підрядній частині виражається неозначеною формою дієслова (підрядне речення – інфінітивне): Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Т. Шевченко). Він рад буде навіть поступитися чим-небудь, аби привести діло до кінця (Панас Мирний). Таке складнопідрядне речення можна перетворити, щоправда не завжди, на просте: Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти (Т. Шевченко). – Вийшов з хати карбівничий ліс оглядіти. Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими і приєднувальними Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що повідомляється в головному реченні. Підрядні приєднувальні (супровідні) – містять додаткове повідомлення з приводу того, про що йдеться в головній частині. Ні ті, ні ті речення на питання не відповідають і ні з яким вказівним словом у головному реченні не співвідносяться – його немає і не може бути: ці підрядні речення стосуються головного в цілому. Підрядні наслідкові речення до головного приєднуються за допомогою сполучника так що, який не розчленовується: Теплий туман слався по полю і налив балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський). Край неба на сході помітно блідне, так що в нього вже можна розпізнати сіру пелену розірваних вітром хмар (В. Кучер). Молоді, чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки (1. Нечуй-Левицький). Якщо частину так перенести в головне речення, підрядне наслідкове перетвориться на підрядне міри й ступеня: Молоді, чорняві скрипалі позакидали назад голови так, що на них ледве держались шапки. Підрядні приєднувальні речення до головного приєднуються за допомогою сполучного слова що в будь-якому відмінку з прийменниками й без них: Скроні вже срібні, а сам ще стрункий, свіжий, смаглюватий, від чого сивина на скронях віддає ще більше (О. Гончар). Питання життя і смерті вражали, очевидно, мою дитячу уяву, що й залишилося в мені на все життя, пронизуючи в найрізноманітніших проявах мою творчість (О. Довженко). Тихович, який ніколи не стріляв і не любив крові, одвернувся від закривавленої дичини, чим образив трохи свого колегу-мисливця (М. Коцюбинський). І наслідкові, і приєднувальні підрядні речення завжди стоять тільки після головного речення. Порівняльний зворот Порівняльний зворот належить до стилістичних засобів мови. Порівняльний зворот, порівнюючи одні предмети з іншими, образно характеризує їх. Наприклад, у реченні Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям (Д. Луценко) доброта порівнюється з хлібом за допомогою порівняльного звороту як хліб. Порівняльні звороти вводяться в речення за допомогою слів як, мов, немов, немовби, немовбито, наче, начеб, начебто, неначе, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто, ніж і под. У реченні порівняльний зворот може бути або членом речення, або неповним підрядним реченням. У простому реченні порівняльний зворот виступає, як правило, іменною частиною складеного присудка: Моя любов (яка вона є?) як море, що висохнуть не може (В. Сосюра). / сорок літ ішов Франко-сіяч – і спів його звучав не раз як плач, і плач звучав як гімн народу (Д. Павличко). Рідко – іншим членом речення: Зима (ч и м?) ніби килимом вкрила зем* лю, тепло їй під снігом. Якщо порівняльний зворот виступає членом простого речення, то він комами не виділяється. Наприклад, у реченні Голова без розуму (яка вона є?) як ліхтар без свічки (Нар. творчість) слова як ліхтар – складений іменний присудок. Таким самим членом речення є вислів як люди в першому реченні Люди як люди. У кожного своя біда (О. Довженко). У реченні Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні) слова наче тоне – присудок, однорідний із присудком ламається і з'єднаний із ним одиничним сполучником й. Тому в цих реченнях коми не потрібні. У реченні Мов пара іде із вогкої землі, стає на лузі, ніби хмара, в рожево-синюватій млі (П. Василенко) слова мов пара так само не треба виділяти комами, бо це підмет (присудки при ньому – іде, стає). У складному реченні порівняльний зворот найчастіше виступає підрядним способу дії: Між горами старий Дніпро, неначе в молоці дитина, красується, любується на всю Україну (Т. Шевченко). Іноді він може бути підрядним міри й ступеня: У тебе голос чистий, як струмок (Леся Українка); підрядним причини: Мовчить, наче води набрав у рот (Нар. творчість). Такий порівняльний зворот не можна вважати членом простого речення, тому що він, як правило, має якийсь головний член речення, найчастіше – підмет, присудок при якому домислюється з головного речення: Мигтіли дні, як [мигтять] п'яти марафонця (Л. Костенко). Нерідко в такому порівняльному звороті буває також обставина, яка явно стосується пропущеного присудка: Двір заріс споришем та зеленів, неначе лука [зеленіє] повесні (М. Коцюбинський). Якщо ж у ньому немає жодного з головних членів, то обставина вказує, що їх тут треба домислювати: В небі чистім і прозорім сонце сяє, наче [воно сяє] в морі (М. Рильський). Душа летить в дитинство, як [птах летить] у вирій (Л. Костенко). Порівняльний зворот, який виступає неповним підрядним реченням, виділяється з обох боків комами. Наприклад, у складному реченні Неволя, як той чад, задурманила людям голови (Панас Мирний) слова як той чад є неповним реченням зі своїм синтаксичним центром, у якому з контексту домислюються присудок і два додатки: як той чад задурманює людям голови. Так само в реченні Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало (Леся Українка) порівняльні звороти немов на крилах і мов сон є підрядними реченнями, у першому з яких пропущено синтаксичний центр він летів (немов він летів на крилах), у другому – присудок минає (мов сон минає). Тому ці порівняльні звороти виділено комами. Виділяються комами порівняльні звороти як звичайно, як і раніше, як навмисне, як правило, як виняток, як один: І всі ми, як один, підняли вгору руки, і тисячі молотів о камінь загуло (І. Франко). Щастя! Воно прийшло, як завжди, неждано-негадано (О. Гончар). Не виділяються комами порівняльні звороти, що входят до стійких лексичних словосполучень (фразеологізмів) на зразок холодний мов лід, білий як стіна, почервонів як рак, упав як підкошений, дивиться як теля на нові ворота тощо: Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра (І. Н-Левицький). Не виділяються комами вислови зі словами як, ніж, які стоять після слів більш, менш, не раніше, не пізніше, не довше, не далі: Продуктивність праці зросла більш ніж удвічі. Не далі як учора ми мали розмову про це. Складнопідрядні речення з кількома підрядними У складнопідрядному реченні до одного головного може приєднуватися не тільки одне, а й два або більше підрядних речень. Складнопідрядні речення з кількома підрядними поділяють на чотири різновиди: складнопідрядні з однорідною супідрядністю, складнопідрядні з неоднорідною супідрядністю, складнопідрядні з послідовною підрядністю, складнопідрядні мішаного типу. У складнопідрядному реченні з однорідною супідрядністю два або більше підрядних того самого виду однаково залежать від того самого слова головного речення: Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми (П. Грабовський). Тут від присудка люблю, що в головному реченні, однаково залежать три підрядні додаткові (відповідають на те саме питання кого? щ о?). Такі підрядні речення до головного приєднуються, як правило, однаковими сполучниками. Але можуть вживатися також різні сполучники чи сполучні слова: Тихо розмовляли, наказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити, чим засіяти пари і що сіяти по озимині (С. Скляренко). Супідрядні однорідні речення можуть з'єднуватися між собою сполучниками сурядності (як однорідні члени). Якщо таю два однорідні супідрядні речення з єднано неповторюваним сполучником /, та або, чи, то кома між ними не ставиться незалежно від того, чи сполучник підрядності (або сполучне слово) повторюється на початку кожного підрядного речення, чи стоїть тільки перед першим: Так буває лише ранньої весни, (кол и?) коли пробуджується степ і розімліла від сонця земля сповнюється чарами материнства (І. Цюпа). Події, що про них гомін ходив у народі і що до них закликали всі оті промовці на ярмарку, тепер уже здавалися не химерою, а неминучою дійсністю (А. Головко). У складнопідрядному реченні з неоднорідною супідрядністю два або більше підрядних по-різному залежать від того самого головного речення. Неоднорідними є підрядні речення різного виду: (коли?) Коли я був хлопчиком на Десні, мені хотілось, (ч о г о?) щоб дикі птиці сідали мені на голову і на плечі не тільки в снах (О. Довженко). Тут до головного речення мені хотілось приєднано підрядне обставини часу (починається сполучним словом коли) і підрядне додаткове (починається сполучником підрядності щоб). Ці супідрядні речення неоднорідні. Неоднорідними є й ті підрядні, які хоч і одного виду, проте стосуються різних слів у головному реченні: Ми працю любимо, (я к у?) що в творчість перейшла, і музику палку, (я к у?) що ніжно серце тисне (М. Рильський). У складнопідрядному реченні з послідовною підрядністю перше підрядне залежить від головного, друге – від першого, третє – від другого і т. д.: Я син народу, (я к ог о?) що вгору йде, (незважаючи на щ о?) хоч був запертий в льох (1. Франко). Щ підрядні так і називаються: підрядне першого ступеня (що вгору йде), підрядне другого ступеня (хоч був запертий в льох) і т. д. У такому реченні можуть опинитися поряд два сполучники чи сполучні слова: Віщувало серце, що, як тільки зміцніють синові крила, не втримати його в хаті (О. Гончар). Між ними звичайно ставиться кома. Але якщо далі йде друга частина сполучника то, так, то кома між ними не ставиться: Отут, серед цвіту, здається, що якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі (Є. Гуцало). Тут до головного речення за допомогою сполучника що приєднано не просто підрядні перціого та другого ступеня, а ціле складнопідрядне речення ...якби людина навчилася мудрості в дерев, то не була б ворогом самій собі й природі, частини якого не можна переставити місцями за принципом підпорядкованості. Ці відношення схематично можна зобразити так (угорі – головне, під ним – підрядні): З однорідною супідрядністю З неоднорідною супідрядністю З послідовною підрядністю У складнопідрядному реченні мішаного типу поряд існують однорідна й неоднорідна супідрядність, супідрядність і послідовна підрядність. Наприклад, у реченні Треба було ще глибоко розуміти, (кого? щ о?) що мова тільки та невичерпно багата й гарна, (я к а?) яка виплекана твоїм рідним народом, яка живиться із народних джерел, (яки х?) що ніколи не замулюються (П. Панч) перше (мова багата й гарна), третє (яка живиться) і четверте (що не замулюються) підрядні одне до одного приєднані способом послідовної підрядності, а друге (яка виплекана) і третє (яка живиться) – з'єднані між собою як однорідні супідрядні. Ще більш складні підрядні відношення між предикативними частинами в реченні / коли ми так стоїмо і на мене хвилями напливають уривки згадок про сьогоднішній вечір, хаотична суміш згуків, барв, думок, почуттів, сказаних слів, мені починає здаватись, що все, що було сьогодні ввечері, було химерою, що не було нічого, що ієратичний спокій господаря, коли він говорив, був удаваний, що в ньому сьогодні немає вже віри, що ті думки, які він плекав у собі протягом століть, стали нетривкі, ланки – розірвалися (В. Домонтович). У цьому складнопідрядному реченні головне – мені починає здаватись. До нього по-різному приєднано одинадцять підрядних. Перше (ми стоїмо) і друге (напливають уривки, суміш) – супідрядні однорідні; так само супідрядні однорідні між собою третє (все було химерою), п'яте (не було), шосте (спокій був удаваний), восьме (немає), дев'яте (думки стали нетривкі) й одинадцяте (ланки розірвалися). Між першою (підрядні часу) і другою (під рядні підметові) групами однорідних супідрядних речень існу неоднорідна супідрядність. А третє (що було), сьоме (він гово рив) і десяте (він плекав) підрядні приєднані до попередні підрядних за принципом послідовної підрядності. Буває також, коли одне підрядне речення приєднуєтьс відразу до двох чи більше головних, пов'язаних між собої сурядним зв'язком: Море так невинно голубіє під стінами скел і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється (М. Коцюбинський). Тут підрядне речення міри й ступеня уточнк вказівне слово так водночас в обох головних реченнях. такими головними реченнями, якщо вони з'єднані неповто рюваним сполучником /, та (= і), або, чи, кома не ставиться |