Ющук І. П. Українська мова, український правопис. 2002 р
 Скачать 2.62 Mb.
|
|
Розділові знаки в складнопідрядному реченні Між простими реченнями (предикативними частинами), що входять до складнопідрядного, звичайно ставляться коми: Чо мусь саме сьогодні нараз перед ним з'явилось те питання, котрого він так ніби тікав досі, хоч і передчував, що воно колись прийде (Г. Хоткевич). Вона плакала, як мала дитина, і» зводила очей з того місця, де стояв на морі човен, доки небі одразу вияснилось, доки перестав вітер, неначе втік з мор: на степи, щоб нагулятись ще на степах досхочу на роздолл (1. Нечуй-Левицький). У першому прикладі є чотири синтаксичні центри, а отже, і чотири прості речення, і всі воні відділені одне від одного комами. У другому – сім прости; речень: частина як мала дитина – неповне речення з пропу щеним присудком плаче, приєднане сполучним словом як; не наче втік з моря на степи – теж неповне речення з пропуше ним підметом він (вітер); підрядна частина щоб нагулятись -інфінітивне речення. Але кома не ставиться перед підрядним реченням, якіш перед ним стоять частки не, і: Мене цікавить не як це сталося а які можливі наслідки цього факту. Треба бути уважним і колі обставини цьому не сприяють. При складених сполучниках і сполучних словах на зразок тому що, через те що, незважаючи на те що, внаслідок того що, для того щоб, замість того щоб, після того як, у той час як, з тих пір як тощо кома ставиться лише один раз: або перед усім сполучником, або тільки перед що, щоб, як; отже, можна записати і так: На морі ставало темно, таму що з берега насувала важка чорна хмара (О. Донченко), і так: На морі ставало темно тому, що з берега насувала важка чорна хмара. У другому варіанті більше уваги звертається на причину. Не ставиться кома між двома головними або двома однорідними супідрядними реченнями, якщо вони з'єднані неповторюваним сполучником / (й), та (= і), або, чи: Коли він торкався до струн скрипки, все на світі зникало і залишалася тільки музика (В. Собко). Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас в гості чи хоча б мама почала співати (М. Стельмах). Неприємно, коли п'явка впивається в жижку чи коли гавкають на тебе чужі пси або гуска сичить коло ніг (О. Довженко). При збігові двох сполучників чи сполучних слів кома між ними не ставиться (і не робиться пауза), якщо в другому підрядному реченні є співвідносні слова то, так: Певно, не забула того, що якби дід Улас не приберіг, то пропала б (Панас Мирний). Домашні знали добре всі норови Кирила Івановича, і коли наставали такі часи, то всі куди можна ховалися, щоб не стрітися з ним, не підбігти під гарячу руку (Панас Мирний). Був я трохи спочив на селі літом – та як вернувся додому та вскочив відразу у всякий клопіт та працю, так здоров'я й пропало (М. Коцюбинський). Скирта вже потемніла від негоди, та коли станеш виривати солому, лаштуючи для себе затишне кубло, то вона дихне тобі в обличчя стужавілими і злежаними пахощами осені (Є. Гуцало). Але якщо, наприклад, в останньому з наведених прикладів викинути співвідносне слово то, між сполучниками та і коли треба ставити кому (і робити паузу): Скирта вже потемніла від негоди, та, коли станеш виривати солому, лаштуючи для себе затишне кубло, вона дихне тобі в обличчя стужавілими і злежаними пахощами осені. Якщо перший сполучник протиставний (а, але, однак, проте, зате і т. д.), то кома після нього взагалі не ставиться (і не робиться пауза): Цар Микола її [волю] приспав. А щоб збудить хиренну волю, треба миром, громадою обух сталить (Т. Шевченко). Тире між підрядним і головним реченнями ставиться тоді, якщо друга частина вимовляється з різким підсиленням тону: Щоб жить – ні в кого права не питаюсь (П. Тичина). Хто волю хоче вбити – загине (Д. Павличко). Іноді тире ставиться між головним і підрядним, якщо головне речення неповне (на місці тире робиться довша пауза): 3 одного боку, весь час пильнуй, щоб на тебе турки й татари не наскочили, а з другого боку – щоб поляки не задушили (С. Тельнюк). Крапка з комою ставиться між двома однорідними супідрядними реченнями, якщо вони далекі за змістом або мають свої розділові знаки: Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані синіми волошками та червоними маками (І. Нечуй-Левицький).
Складне безсполучникове речення Складне речення, частини якого поєднані між собою лише за допомогою інтонації – без сполучників і сполучних слів, називається складним безсполучниковим. У складному безсполучниковому реченні немає головного й залежного речень, і все-таки між його частинами можуть бути різні смислові зв'язки. Залежно від цього складні безсполучникові речення поділяють на: речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами: На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли (М. Рильський); між такими частинами існує зв'язок, близький до сурядного; вони, як і складносурядні речення, можуть мати спільний член: При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему! (Леся Українка); речення з відносно залежними частинами, одна з яких пояснює, доповнює іншу: Будеш сіяти з сумом – вродить печаль (М. Стельмах); між такими частинами існує зв'язок, близький до підрядного; їх, щоправда не завжди, можна перетворювати на складнопідрядні речення: Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль. Складні безсполучникові речення з відносно рівноправними частинами можуть виражати: а) одночасність подій: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар. творчість); такі речення становлять незамкнений ряд, предикативні частини в них можна переставляти місцями; б) послідовність подій: Все море зараз спузирило, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський). Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло ора ча в поле (М. Коцюбинський); такі речення так само становлять незамкнений ряд, але предикативні частини в них не можна переставляти місцями; в) рівнозначність подій (у поетичному мовленні): Літа орел, літа сизий попід небесами, гуля Максим, гуля батько степами, лісами (Т. Шевченко). Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала (Ю. Федькович); такі ре чення, як правило, мають однотипну, паралельну побудову і становлять замкнений ряд. Складні безсполучникові речення з відносно залежними частинами об'єднують по дві предикативні частини і, таким чином, становлять замкнений ряд. Вони найчастіше виражають: а) причиново-наслідкові відношення: Не кидай іскру в солому, і сама згорить, і село спалить (Нар. творчість). Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне (П. Тичина). Людство не усвідомить себе як єдине ціле – не буде йому добра (О. Гончар); б) умовно-часові відношення: Минали дні – брат не повертався. Прийде осінь – у засіках буде хліб золотий (З тв. О. Десняка). Зрубав дерево – посади два (Нар. творчість). Трапиться слово зрадливе – геть його, сину, гони! (Б. Олійник); в) з'ясувально-доповнювальні відношення: Наука – не -> пиво: в рот не наллєш (Нар. творчість). Всім же ясно, навіть дітям: земля велика (О. Довженко). Коло примерклого багаття точиться некваплива бесіда – кожне докидає до її повільного вогню по слову, по двоє (Є. Гуцало); г) зіставно-протиставні відношення: Не русалонька блукає – то дівчина ходить (Т.Шевченко). Ми вийшли з льоху – чи вернемось у льох?/ З тюрми ж ми вийшли – й знову у тюрму?! (і. Драч). Сполохані орли злітають у небо, сполохані жаби стрибають у болото (Є. Дудар). Нерідко, особливо в описах, безсполучниковим зв'язком об'єднуються кілька предикативних частин, між якими можуть існувати різні відношення. Наприклад, у реченні Вони пристали до старої-престарої – хтозна-яких часів – греблі, – тільки дві чи три палі чорніли у воді, в глибині, певно, тут колись був міст, сама гребля осунулася, поросла бур'янами, травою – ледве вгадувалася (Ю. Мушкетик) таких частин п'ять: друга, третя й четверта частини уточнюють образ, названий у першій (стара-престара гребля), остання – висновок, узагальнення з повідомлення, що міститься в четвертій частині. Складні безсполучникові речення емоційніші, інтонаційно багатші, ніж складносурядні й складнопідрядні. Тому вони частіше вживаються в розмовному та художньому стилях, ніж у науковому й діловому. У складних безсполучникових реченнях важливу роль відіграє інтонація – саме завдяки їй передаються різні відтінки зв'язку між окремими частинами складного речення. На письмі інтонація відображається за допомогою розділових знаків: коми, крапки з комою, двокрапки, тире. Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні Кома ставиться між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар. творчість). Небо прорізали вогняні стріли, ударив грім, на пильних дорогах знявся вихор, закрутився клубком і помчав у жита (О. Десняк). Крапка з комою ставиться між відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення, якщо ці частини далекі за змістом або мають свої розділові знаки: Дощ давно вже перестав; хмари розійшлися; виплив ясний місяць, заглянув у вікна, а на долівці й по стінах розмальовував чудні якісь узори (Панас Мирний). Дощ поступово затихає; навколо світлішає (Ю. Збанацький). Часом і в таких реченнях ставляться лише коми: Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були чорні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки (Ю. Яновський). Двокрапка ставиться між двома відносно нерівноправними частинами складного безсполучникового речення, якщо друга частина: а) виражає причину того, про що повідомляється в першій частині (до неї можна поставити питання ч о м у?, а перед нею – вжити сполучник бо): Не кидай іскри в солому, і сама згорить, і село спалить (Нар. творчість). Вже пахло морем: ось-ось воно мало з'явитися із-за обрію (О. Гончар). Ще не вмерла Україна, але може вмерти: ви самі її, ледачі, ведете до смерті! (Б. Грінченко); б) доповнює або розкриває зміст першої частини (до неї можна поставити питання що? а що саме? який? як? і що побачи в): Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко). Поглянь у себе: море там вирує, міниться і грає (Л. Горлач). Але якщо хочуть інтонаційно виділити другу частину, тоді ставлять не двокрапку, а тире: Не копай іншому яму – сам упадеш (Нар. творчість). На ярмарку почуто поміж людом – Устима вбито (Марко Вовчок). Тире ставиться між двома відносно нерівноправними частинами безсполучникового складного речення, якщо: а) перша частина вказує на час або умову того, про що мовиться в другій (перед першою частиною можна, як правило, поставити сполучники коли, якщо, хоч): У товаристві лад – усяк тому радіє (Л. Глібов). Гаї шумлять – я слухаю. Хмарки біжать – милуюся (П. Тичина); б) друга частина виражає наслідок або висновок із того, про що мовиться в першій (до неї можна поставити питанняі який наслідок? і шо це означає?): Танцюють зорі – на мороз чималий показують (М. Рильський). Вже купол на Аскольдовій Могилі зійшов хрестом – розцвів золотоквіт! (Р. Лубківський); в) зміст обох частин зіставляється або протиставляється (між ними можна поставити сполучники а, наче): Любов і надія не в зорях, не в морі – між людьми поради питати!(Леся Українка). Гляне – холодною водою обіллє (Марко Вовчок). Проте іноді там, де за правилами в складному безсполучниковому реченні мало б стояти тире, ставляться й коми: Годинник не тенька дзвінко, в кімнаті моїй тишина (В. Сосюра). Літо дбає, зима поїдає (Нар. творчість). Складні синтаксичні конструкції Предикативні частини складних речень, які складаються з трьох та більше простих, можуть бути поєднані різнотипними граматичними зв'язками: сурядним і підрядним, сполучниковим і безсполучниковим. Такі речення називаються складними синтаксичними конструкціями. Можливі різні варіанти таких поєднань. У складному реченні може співіснувати безсполучниковий і сурядний сполучниковий зв'язки. Причому за допомогою сполучника сурядності приєднується, як правило, остання частина, що надає всьому реченню характеру завершеності: Вітрило напнулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко (І. Драч). Виходиш із лісу – в голову тобі цілять сонячні стріли, спека оповиває твоє тіло, в 'ялить думки, і ти стаєш її безвольним бранцем. Дивишся вгору – світло заливає очі, сліпить; опустиш погляд на землю – відбите від землі, воно теж починає різати зір, і ти примружуєшся, кліпаєш... (З тв. Є. Гуцала). А в реченні Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева (Л. Тендюк) повторюваний сполучник створює враження незавершеності. Сурядним зв'язком можуть об'єднуватися як окремі синтаксичні блоки складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями – таким чином виникають складні речення із сурядністю й підрядністю. Сурядним зв'язком об'єднується складнопідрядне речення з незалежним і навпаки: Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека (О. Гончар). Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя (М. Коцюбинський). Тут у першому випадку до незалежного речення за допомогою сполучника сурядності / приєднано складнопідрядне речення з підрядним допустовим, у другому – до складнопідрядного речення з підрядним способу дії за допомогою сполучника сурядності однак приєднано незалежне речення. Може бути й кілька таких синтаксичних блоків, об'єднаних сурядним зв'язком: Хтось нараяв їй писати у військкомат, і вона написала, й через два тижні надійшло їй пояснення, що податки з неї стягнено неправильно, оскільки вона солдатська жона і солдатська мати і має право на пільги, й що військкомат поклопочеться за неї (Ю. Мушкетик). Тут перша й друга частини – незалежні речення, до них приєднано складнопідрядне речення з однорідною й послідовною підрядністю. Сурядним зв'язком об'єднуються між собою складнопідрядні речення: Як швидко минають дні, коли в людини є хліб і вода, і як повільно течуть вони, коли немає ні ковтка води (С. Скляренко). Тут два складнопідрядні речення з підрядними умови поєднані між собою сполучником сурядності і. У реченні Недарма деякі люди життя своє присвячують, щоб вибудувати й дослідити своє генеалогічне дерево, бо людина – єдина істота, яка має відчуття історії, і коли відчуття в ній згасає, вона морально дичавіє (Вал. Шевчук) перший із таких блоків являє собою складнопідрядне речення з послідовною підрядністю, другий – складнопідрядне з підрядним умови, яке стоїть перед головним реченням. Безсполучниковим зв'язком як окремі синтаксичні блоки можуть об'єднуватися складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями – таким чином виникають складні речення з безсполучниковим зв'язком і підрядністю. Безсполучниковим зв'язком об'єднуються складнопідрядне речення з незалежним і навпаки, причому між дими блоками можуть бути відношення як рівноправності, так і нерівноправності: Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька (В. Сухомлинський). Як мала у тебе сила, то з гуртом єднайся ти: вкупі більше зробиш діла, швидше дійдеш до мети. Щастя дурно не дається: тільки той його придбає, хто за його в бої б'ється (3 тв. Б. Грінченка). Безсполучниковим зв'язком об'єднуються між собою складнопідрядні речення – то як рівноправні: Хто визволяється сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме (Леся Українка). Не може кермувати той людьми, хто сам не бачить шляху із пітьми, не може дати волю той народу, хто душу закував у темноту (Д. Павличко). Щоб шанувати, треба мати талант; щоб заздрити, таланту не треба (Григір Тютюнник), – то як нерівноправні: Невдача мовби примирила нас з тими, від кого ми досі уперто намагалися відірватись: беремося тепер спільно обмірковувати становище, в яке тут разом потрапили (О. Гончар). В одному реченні може співіснувати сполучниковий І безсполучниковий, сурядний і підрядний зв'язки, наприклад: я подумав: як то добре отако вірити в когось, покластися на когось, але все те до пори, бо надходить час, і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей та справи (Ю. Мушкетик). Тут перше і друге речення поєднані безсполучниковим зв'язком, третє приєднане до другого за допомогою сполучника сурядності але, четверте й п'яте, які разом становлять синтаксичний блок – їх поєднує сполучник , приєднані до попередньої частини за допомогою сполучника підрядності бо. У реченні Але землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і подумати про головне (Є. Сверстюк) перша і друга частини пов'язані безсполучниковим зв'язком, третя приєднана сурядним, четверта – підрядним. У реченні Гудуть два бубни, ухкають брязкальцями, рвуться на скрипках струни, зубатий рубель гризе качалку, заслінка деренчить, жалібно дзвенить під ногами, – танцюють дерева, хилитаються з боку на бік хати, танцюють цигани, танцює ведмідь з кільцем у носі, а козак іде видрібця, а козак притупує, відтак зриває з голови шапку і летить, неначе шуліка, по колу, перекидається в повітрі, б'є ногами та долонями по землі, аж курява встає (Ю. Мушкетик) перші вісім предикативних частин об'єднані безсполучниковим зв'язком, дев'ята й десята приєднані за допомогою сполучника сурядності а, одинадцята й дванадцята – за допомогою сполучників підрядності неначе, аж. Розділові знаки між кожними двома частинами таких складних синтаксичних конструкцій ставляться так само, як і між будь-якими двома частинами складносурядних, складнопідрядних чи складних безсполучникових речень. |