РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНИІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПЗ медичні фа. Методичні вказівки для підготовки до практичних занять

• Название: Методичні вказівки для підготовки до практичних занять
• Дата: 03.01.2023
• Размер: 0.89 Mb.
• Имя файла: РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНИІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПЗ медичні фа.doc
• Тип: Методичні вказівки; #871843
• страница: 1 из 13

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Харківський національний медичний університет

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

З БІОЛОГІЧНОЇ ХІМІЇ
(для студентів медичних факультетів)

Частина 4

Функціональна біохімія


Харків

ХНМУ

2018


Затверджено

Вченою радою ХНМУ.

Протокол № 4 від 20.04.2017

Методичні вказівки для підготовки до практичних занять з біологічної хімії (для студентів медичних факультетів). Частина 4. Функціональна біохімія / Упор. О.А. Наконечна, С.О. Стеценко. – Х.: ХНМУ, 2018. – 83 с.

Автори: О.А. Наконечна

С.О. Стеценко

ЛІТЕРАТУРА

для підготовки до занять з учбової дисципліни «Біологічна хімія»

Основна

1. 
   Біологічна і біоорганічна хімія: у 2 кн.: підручник. Кн. 2. Біологічна хімія / Ю.І. Губський, І.В. Ніженковська, М.М. Корда, В.І. Жуков та ін.; за ред. Ю.І. Губського, І.В. Ніженковської. – К.: ВСВ «Медицина», 2016. – 544 с.
   
2. 
   Губський Ю.І. Біологічна хімія. Підручник / Губський Ю.І. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – 656 с.
   
3. 
   Губський Ю.І. Біологічна хімія / Губський Ю.І. – Київ–Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.
   
4. 
   Гонський Я.І. Біохімія людини. Підручник / Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744 с.
   
5. 
   Березов Т.Т. Биологическая химия. Учебник / Березов Т.Т., Коров-
   кин Б.Ф. – М.: Медицина, 1998. – 704 с.
   
6. 
   Биологическая химия: Практикум / Хмелевский Ю.В, Губский Ю.И., Зайцева С.Д. и др. – К.: Вища школа, 1985. – 212 с.
   
7. 
   Биохимия: Учебник / Под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЕОТАР-МЕД, 2003. – 784 с.
   
8. 
   Біологічна хімія / Вороніна Л.М. та ін. – Харків: Основа, 2000. – С. 109–117.
   
9. 
   Практикум з біологічної хімії / Бойків Д.П., Іванків О.Л., Кобилянсь-
   ка Л.І. та ін. / За ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 51–59.
   
10. 
    Лабораторні та семінарські заняття з біологічної хімії: Навч. посібник для студентів вищих навч. закл. / Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Загайко А.Л. та ін. – Х.: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004. – С. 82–84.
    
11. 
    Popova L. Biochemistry / Popova L., Polikarpova A. – Kharkiv: KNMU, 2012. – 540 p.
    
12. 
    Harper’s Biochemistry / Murray R.K., Granner D.K., Mayes P.A. et al. – Prentice-Hall Int. Inc., 1998 – 1014 p.
    

Додаткова

1. 
   Клиническая биохимия / Цыганенко А.Я., Жуков В.И., Леонов В.В. и др. – Харьков: Факт, 2005. – 456 с.
   
2. 
   Бышевский А.Ш. Биохимия для врача / Бышевский А.Ш., Терсенов О.А. – Екатеринбург: Урал. рабочий, 1994. – 384 с.
   
3. 
   Биохимия / Кучеренко Н.Е., Бабенюк Ю.Д., Васильев А.Н. и др. – К.: Вища школа, 1988. – 432 с.
   
4. 
   Николаев А.Я. Биологическая химия / Николаев А.Я. – М.: Мед. инф. агентство, 1998. – 496 с.
   
5. 
   Балаболкин М.И. Эндокринология / Балаболкин М.И. – М.: Универсум паблишинг, 1998. – 582 с.
   
6. 
   Боєчко Л.Ф. Основні біохімічні поняття, визначення та терміни: Навчальний посібник / Боєчко Л.Ф., Боєчко Л.О. – К.: Вища школа, 1993. – 528 с.
   
7. 
   Клінічна біохімія / Бойків Д.П., Бондарчук Т.І., Іванків О.Л. та ін. / За ред. Склярова О.Я. – К.: Медицина, 2006. – 432 с.
   
8. 
   Halkerston I.D.K. Biochemistry: 2nd edition / Halkerston I.D.K. – The National medical series for independent study, 1988. – 522 р.
   
9. 
   Stryer L. Biochemistry / Stryer L. – W.H. Freeman and Company, New York. – 1995. – 1064 p.
   

ЗАНЯТТЯ 1 (4 години)
ТЕМА 1 (4 години): Функції крові. Фізико-хімічні властивості і хімічний склад крові. Буферні системи, механізм дії та роль у підтриманні кислотно-лужного стану організму. Білки плазми крові, їх роль. Кількісне визначення загального білка в сироватці крові.

АКТУАЛЬНІСТЬ. Кров – рідка сполучна тканина, що складається з клітин (формених елементів) і міжклітинного рідкого середовища – плазми. Кров виконує транспортну, осморегуляторну, буферну, знешкоджувальну, захисну, регуляторну, гемостатичну та інші функції. Склад плазми крові є дзеркалом метаболізму, тому що зміни концентрації метаболітів у клітинах, навіть якщо вони відбуваються в окремих органах, відбиваються на їх концентрації в крові; склад плазми крові змінюється також при порушенні проникності клітинних мембран. За цією причиною, а також у зв’язку з доступністю проб крові для аналізу, її дослідження широко використовується для діагностики захворювань та контролю ефективності лікування. Кількісне та якісне дослідження білків плазми крові, крім специфічної нозологічної інформації, дає уявлення про стан білкового обміну в цілому. Показник концентрації водневих іонів у крові (рН) є однією з найбільш строгих хімічних констант організму; відбиває стан метаболічних процесів, залежить від функціонування багатьох органів і систем. Порушення кислотно-лужного стану крові спостерігається при багатьох патологічних процесах. Своєчасна їх корекція є необхідним компонентом терапевтичних заходів.

МЕТА. Ознайомитись з функціями, фізико-хімічними властивостями крові; кислотно-лужним станом та його основними показниками. Вивчити буферні системи крові та механізми їх дії; порушення кислотно-лужного стану організму (ацидоз, алкалоз). Сформувати уявлення про білковий склад плазми крові, охарактеризувати білкові фракції та окремі білки, їх роль, порушення вмісту та методи визначення. Ознайомитись з методом кількісного визначення загального білка в сироватці крові та його клініко-діагностичним значенням.
ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1.	Функції крові в життєдіяльності організму.
2.	Фізико-хімічні властивості крові, сироватки, лімфи: рН, осмотичний та онкотичний тиск, відносна щільність, в’язкість.
3.	Кислотно-лужний стан крові, його регуляція. Основні показники, що відображають його порушення.
4.	Буферні системи крові, роль в підтриманні кислотно-лужного стану.
5.	Ацидоз: види, причини, механізми розвитку.
6.	Алкалоз: види, причини, механізми розвитку.
7.	Білки крові: вміст, функції, зміни вмісту при патологічних станах.
8.	Основні фракції білків плазми крові. Методи дослідження.
9.	Альбуміни, фізико-хімічні властивості, роль.
10.	Глобуліни, фізико-хімічні властивості, роль.
11*.	Імуноглобуліни крові, структура, роль.
12.	Гіпер-, гіпо-, дис- та парапротеїнемії, причини виникнення.
13*.	Білки гострої фази. Клініко-діагностичне значення їх визначення.

Орієнтувальна картка для опрацювання теоретичних питань

для самостійного вивчення

Зміст	Вказівки до навчальних дій
1. Імуноглобуліни крові, структура, функції.	1.1. Імуноглобуліни – білки тетрамерної будови, складаються з чотирьох поліпептидних ланцюгів: 2Н (тяжких) та 2L (легких); класи – IgА, IgМ, IgG, IgЕ, IgD. 1.2. Місце синтезу – В-лімфоцити. 1.3. Білки γ-глобулінової фракції плазми крові. 1.4. Роль: захисна, ефектори гуморального імунітету.
2. Білки гострої фази. Клініко-діагностичне значення їх визначення.	2.1. Білки гострої фази – група білків крові з різними функціями, об’єднаних за загальною ознакою – швидким і значним підвищенням концентрації при запаленні, бактеріальних, вірусних або паразитарних інфекціях, травмах, токсичних або аутоімунних реакціях, злоякісних новоутвореннях, у гострий період захворювань. 2.2. Характеристика основних представників. - С-реактивний білок – має широку лігандну специфічність, активує комплемент, взаємодіє з різними типами клітин; роль – розпізнавання різних субстанцій, представлених на поверхнях клітин мікроорганізмів або тканин людини; активація відповідних функціональних систем і, як наслідок, елімінація патогенів, а також некротизованих клітин організму. С-реактивний білок визначають у крові за наступних обставин: 1) діагностика бактеріальної інфекції та моніторинг відповіді на терапію антибіотиками; 2) діагностика гострої стадії захворювання при системному червоному вовчаку, виразковому коліті та ін. 3) діагностика гострої стадії захворювання та моніторинг терапії при ревматоїдному артриті; 4) рання діагностика інфекційно-запальних ускладнень у прооперованих хворих; 5) діагностика інфекційних ускладнень у разі пересадки кісткового мозку та нирок; 6) оцінка ризику розвитку серцево-судинної патології та ін. - α2-Макроглобулін – універсальний інгібітор протеїназ; бере участь у регуляції систем тканинного протеолізу, згортання крові, фібринолізу, імунних процесів, функціонуванні системи комплементу, реакціях запалення, регуляції судинного тонусу. Підвищення вмісту α2-макроглобуліну спостерігається при нефротичному синдромі, захворюваннях печінки, цукровому діабеті, бронхопневмонії та вроджених захворюваннях серця (зниження вмісту – при фібринолізі, гострому панкреатиті, каменях у жовчному міхурі або нирках, виразковій хворобі шлунка та 12-типалої кишки, інфаркті міокарда). - α1-Антитрипсин – інгібітор протеолітичних ферментів систем кініну та комплементу, фібринолітичної системи, протеаз, що виділяються нейтрофілами; при запальному процесі у легеневій тканині ефективно пригнічує активність еластази, попереджаючи деградацію білка сполучної тканини – еластину у стінках альвеол та розвиток емфіземи легень; модулює локальну імунну відповідь, чинить антиоксидантну та антимікробну дію. Підвищення вмісту α1-антитрипсину спостерігається при інфекційних і ревматоїдних захворюваннях, некрозі тканин, гепатитах. - Гаптоглобін – специфічний білок, що зв’язує гемоглобін крові → комплекс гаптоглобін-гемоглобін нездатний проходити через канальці ниркових клубочків, що попереджає виведення гемоглобіну з організму; головна фізіологічна роль гаптоглобіну – збереження заліза: при руйнуванні комплексу гаптоглобін-гемоглобін вивільняється залізо, яке транспортується білками крові у червоний кістковий мозок, де утворюються еритроцити; комплекс гаптоглобін-гемоглобін чинить антиоксидантну дію. Підвищення вмісту гаптоглобіну спостерігається при інфекційних захворюваннях, травмах, некрозі, опіках, сепсисі, системних захворюваннях сполучної тканини (ревматизм, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит), цукровому діабеті, виразковому коліті, інфаркті міокарда та ін. (зниження вмісту – при гемолітичній анемії). - Церулоплазмін – здійснює транспорт міді до тканин, каталізатор при окисленні заліза (фероксидаза), бере участь в окисленні катехоламінів та серотоніну, чинить антиоксидантну та протизапальну (пригнічує активність гістамінази сироватки крові) дію. Підвищення вмісту церулоплазміну спостерігається при хронічних запальних процесах (особливо після перенесених хірургічних операцій), в гострий період інфекційних захворювань, при неспецифічній пневмонії, туберкульозі легень, ревматизмі, злоякісних новоутвореннях, захворюваннях печінки (гепатити, цироз, механічна жовтяниця), перниціозній анемії, дизентерії, меланомі, інфаркті міокарда та ін. (зниження вмісту – хвороба Коновалова-Вільсона).

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які з перелічених величин рН відповідають нормальним значенням в артеріальній крові?

А. 7,25-7,31 В. 7,40-7,55 С. 7,35-7,45 D. 6,59-7,0 Е. 4,8-5,7

2. Якими механізмами забезпечується сталість рН крові?

А. Виведенням СО₂ легенями В. Буферними системами

С. Секрецією іонів водню нирками D.Метаболізмом речовин

Е. Всіма переліченими

3. Яка причина розвитку метаболічного ацидозу?

А. Збільшення продукції та зниження окислення кетонових тіл

В. Збільшення продукції та зниження окислення лактату

С. Втрата основ

D. Неефективна секреція іонів водню, затримка кислот

Е. Все перелічене

4. Яка причина розвитку метаболічного алкалозу?

А. Некомпенсовані втрати іонів водню, «нелетких» кислот

В. Втрата калію С. Затримка основ D. Введення основ Е. Все перелічене

5. Значні втрати шлункового соку внаслідок блювоти обумовлює розвиток:

А. Дихального алкалозу В. Метаболічного алкалозу

С. Дихального ацидозу D.Метаболічного ацидозу

6. Значні порушення кровообігу внаслідок шоку обумовлюють розвиток:

А. Метаболічного ацидозу В. Дихального ацидозу

С. Дихального алкалозу D. Метаболічного алкалозу

7. Пригнічення дихального центру головного мозку наркотичними препаратами призводить до:

А. Дихального ацидозу В. Метаболічного ацидозу С. Гіперглікемії

D. Дихального алкалозу Е. Метаболічного алкалозу

8. У хворого на цукровий діабет значення рН крові змінилось до 7,3. Компоненти якої буферної системи використовуються для діагностики розладів кислотно-лужного стану?

А. Фосфатної В. Бікарбонатної С. Оксигемоглобінової

D. Гемоглобінової Е. Білкової

9. У пацієнта спостерігається закупорювання мокротою дихальних шляхів. Яке порушення кислотно-лужного стану можна визначити в крові?

А. Респіраторний ацидоз В. Метаболічний ацидоз

С. Кислотно-лужний стан в нормі D. Респіраторний алкалоз

Е. Метаболічний алкалоз

10. Хворому з тяжкою травмою підключили апарат штучного дихання. Після повторних визначень показників кислотно-лужного стану виявили зниження в крові вмісту діоксиду вуглецю та підвищення його виведення. Для якого порушення кислотно-лужного стану характерні такі зміни?

А. Респіраторного алкалозу В. Респіраторного ацидозу

С. Метаболічного алкалозу D. Метаболічного ацидозу

11. Назвіть буферну систему крові, якій належить найбільше значення у регуляції кислотно-лужного гомеостазу?

А. Фосфатна В. Білкова С. Гемоглобінова D. Бікарбонатна

12. Яка буферна система крові виконує важливу роль в підтриманні рН сечі?

А. Фосфатна В. Гемоглобінова С. Гідрокарбонатна D. Білкова

13. Які фізико-хімічні властивості крові забезпечують наявні в ній електроліти?

А. Онкотичний тиск В. Активна реакція крові С. ШОЕ

D. Осмотичний тиск Е. В’язкість

14. При обстеженні хворого виявлено гіперглікемію, глюкозурію, гіперкетонемію, кетонурію, поліурію. Який тип кислотно-лужного стану спостерігається у даному випадку?

А. Респіраторний алкалоз В. Метаболічний ацидоз

С. Метаболічний алкалоз D.Респіраторний ацидоз

Е. Кислотно-лужний стан непорушений

15. Людина у стані спокою примушує себе дихати часто та глибоко протягом 3-4 хвилин. Як це вплине на кислотно-лужний стан організму?

А. Метаболічний ацидоз В. Метаболічний алкалоз

С. Респіраторний алкалоз D.Респіраторний ацидоз

Е. Кислотно-лужний стан не зміниться

16. Який білок плазми крові зв’язує та транспортує мідь?

А. Трансферин В. Брадикінін С. С-реактивний білок

D.Церулоплазмін Е. Калікреїн

17. У плазмі крові пацієнта вміст загального білка знаходиться в межах норми. Які з приведених показників (г/л) характеризують фізіологічну норму?

А. 35-45 В. 50-60 С. 55-70 D. 65-85 Е. 85-95