одеськиймедуніверситет
 Скачать 1.54 Mb.
|
|
Фіброзний метафізарний дефект є проявом гетерохронії — диспропорції між ростом скелета та м’язів, виникає у період бурхливого зростання у школярів. У місцях прикріплення ве- ликих м’язів (метафізи довгих трубчастих кісток нижньої кін- цівки) утворюються осередки фіброзної перебудови, які іміту- ють десмопластичну фіброму. Діти скаржаться на біль у но- гах, який виникає увечері, після фізичних навантажень; інколи трапляються патологічні переломи. Рентгенологічно визна- чається ексцентричний субкірковий осередок прояснення з чіт- кими інтраосальними склерозованими контурами (рис. 85). Екзостозна хвороба (екзостозна хондродисплазія) — природжене пухлиноподібне ураження, яке характеризується надмірним розвитком фізарного хряща з «викиданням» надлиш- кових хрящових мас за межі кістки. Гіперпластичні хрящові ма- си частково осифікуються — виникають екстраосальні кістко- во-хрящові новоутворення — кістково-хрящові екзостози (оди- ничні або множинні), які спершу локалізуються проти ростко- вих зон, але у подальшому з ростом кістки «відсуваються» у напрямку діафіза. Першою клінічною ознакою хвороби у до- шкільнят є поява щільних нерухливих безболісних пухлин. Ура- жена кістка може вкорочуватись або деформуватись; якщо ек- зостоз росте у бік парної кістки, він може спричиняти її викрив- лення, а великі за розмірами новоутворення можуть здавлю- вати судини та нерви. Рентгенологічно розрізняють лінійні, горб- Рис. 85. Фіброзний метафізар- ний дефект, патологічний перелом великогомілкової кістки. Оглядова рентгенограма куваті та кулясті екзостози, їх основа є складовою частиною кістки; контури чіткі, струк- тура неоднорідна (рис. 86), рентгенологічні розміри менші за клінічні (хрящовий компо- нент візуалізується не завж- ди). Екзостози припиняють свій ріст у пубертатному пері- оді; у дорослому віці в 10 % випадків спостерігається їх малігнізація (В. М. Бурдигін). Фіброзна дисплазія — при- роджене пухлиноподібне ура- 175 ження, що виникає внаслідок порушеного фіброгенезу, який ви- являється у інтраосальному персистуванні незрілої фіброзної тканини з гіперпластичними потенціями (може бути моно-, олі- го- та поліосальною). Перші та головні клінічні симптоми — деформації у вигляді потовщень та викривлень кісток — з’явля- ються у 3–5-річному віці; типовою є деформація стегна у ви- гляді «палиці», антекурвація гомілок. У 50 % випадків спосте- рігається біль, у 1/2 хворих — патологічні переломи, що спри- чинюють вторинні деформації та вкорочення; при моноосаль- ному ураженні частіше виникає подовження кінцівки. Поліоса- льна форма фіброзної дисплазії нерідко поєднується з такими позаскелетними змінами, як гіперпігментація шкіри та ендо- кринні розлади (синдром Albright). Рентгенологічно при фібро- зній дисплазії уражена кістка здута, у ній виявляються полі- морфні осередки розрідження, які чергуються з зонами ущіль- нення кісткової структури; межі фіброзних осередків нагаду- ють мереживо; при дифузному процесі ураження має вигляд «матового скла» (рис. 87). За даними В. М. Бурдигіна, малігні- зація при фіброзній дисплазії у дорослому віці досягає 8 %. До системних пухлиноподібних уражень кісток внаслідок природженого порушення хондрогенезу належать два види хон- дроматозу — хвороба Волкова (множинна деформуюча сугло- бова дисплазія) та хвороба Ollier (дисхондроплазія), за яких Рис. 86. Кістково-хрящовий екзостоз плечової кістки. Оглядова рентгеногра- ма Рис. 87. Поліосальна фіброзна дис- плазія. Оглядова рентгенограма 176 відбувається персистування незрілої хрящової тканини. Захво- рювання трапляються досить рідко, але індекс малігнізації при них становить 1:3 (В. М. Бурдигін). При хворобі Волкова відбу- вається надмірна нерегульована проліферація суглобових хря- щів, що призводить до розростання патологічної хрящової тка- нини у суглобах і розвитку контрактур, анкілозів та гігантиз- му (переважно у дистальних відділах кінцівок). При хворобі Ollier проліферують осередки ембріонального хряща у метафі- зах, спричиняючи потовщення, викривлення та вкорочення кінцівок, а при акроформі — намистоподібне потовщення пальців. Дисхондроплазія може поєднуватися з множинними гемангіомами (синдром Maffucci). Рентгенологічно хондрома- тоз суглобів виявляється внутрішньосуглобовими безструктур- ними пухлиноподібними масами з осередками осифікації (рис. 88), хондроматоз кісток — спершу чіткими поздовжніми осе- Рис. 88. Хвороба Волкова. Оглядова рентгенограма Рис. 89. Хвороба Ollier. Оглядова рент- генограма 177 редками прояснення у метафізах, згодом здуттям уражених кісток внаслідок інтраосальної неосифікованої хрящової ткани- ни (хрящові осередки частково осифікуються у пубертатному періоді) (рис. 89). Усі доброякісні пухлини, великі прогресуючі фіброзні метафі- зарні дефекти, а також пухлиноподібні ураження кісток потре- бують хірургічного лікування. Оперативне втручання полягає у видаленні патологічних тканин у межах здорових, при інтра- осальних ураженнях неодмінним компонентом хірургічного втручання є заміщення кісткового дефекту. Для запобігання рецидивам при ощадливих операціях після видалення осередків ураження проводять електро- або СО 2 -ла- зерну коагуляцію залишкового кісткового ложа. Дефект кістки ліквідують шляхом комбінованої кісткової пластики. Викори- стовують кіркові алотрансплантати, що виконують роль ар- матури, при необхідності — фіксаторів, у поєднанні з фотомо- дифікованим аутологічним кістковим мозком (здійснюється ультрафіолетове опромінення кісткового мозку, клітини яко- го є безпосереднім джерелом локального репаративного остео- генезу). Така тактика у 98 % випадків забезпечує безрецидивні результати. Серед злоякісних пухлин кісткової тканини у дітей найчас- тіше трапляються остеогенна саркома та саркома Ewing. Остеогенна саркома характеризується різко виразним клі- тинним поліморфізмом і здатністю до утворення остеоїдної й атипової пухлинної кісткової тканини. Залежно від того, які процеси превалюють (деструктивний чи проліферативний), роз- різняють остеосклеротичний, остеолітичний та змішаний ва- ріанти. Пухлина становить 1/5 від всіх злоякісних пухлин кіс- ток у дітей і посідає перше місце серед злоякісних новоутво- рень кісток у дитячому віці; найчастіше спостерігається у під- літків. Улюблене місце локалізації остеогенної саркоми — ме- тафізи довгих трубчастих кісток, з них 75 % — сегменти, що утворюють колінний суглоб, 50 % всіх спостережень — уражен- ня стегна. У 1/2 випадків у анамнезі можна виявити травму. Першим і провідним симптомом є постійний, ниючий біль, що посилюється вночі. Вже протягом місяця з’являються синд- роми «плюс-тканини» і порушення функції (припухлість, конт- рактура суміжного суглоба, візуально та на дотик визнача- ється пухлина, температура над нею підвищена, судинна сітка 178 розширена), приєднується па- ранеопластичний синдром. При остеолітичному варіанті пухлини можуть виникати па- тологічні переломи. У 1/2 ви- падків спостерігається під- вищення загальної температу- ри тіла до 38–39 °С. Гемато- генні метастази виникають за 3–4 міс у легенях, інколи од- ночасно з первинним осеред- ком (первинно-метастазуюча форма). На початкових стаді- ях при рентгенологічному дос- лідженні в метафізі ураженої кістки виявляють осередки ос- теосклерозу або остеопорозу без чітких меж. З часом патологічні зміни збільшуються, пухлина вихо- дить під окістя і рентгенологі- чно визначається розповсю- дження кісткової дезоргані- зації, але без чіткої демаркації зі здоровими тканинами. З’яв- ляється періостит — голко- подібний (spiculum) чи козир- ковий (симптом Сodman) від- повідно до остеосклеротично- го чи остеолітичного варіанта саркоми (рис. 90, 91). Після гістологічної верифі- кації діагнозу і стадіювання процесу проводять комплекс- не лікування. Саркома Ewing — це пух- лина нейроектодермального походження. Здебільшого спо- стерігається у підлітків і за частотою посідає друге місце після остеогенної саркоми. Рис. 90. Остеогенна саркома стегнової кістки. Оглядова рент- генограма. Визначається голкопо- дібний періостит Рис. 91. Остеогенна саркома стегнової кістки. Оглядова рент- генограма. Визначається козирко- вий періостит 179 Уражає переважно діафізи довгих трубчастих кісток та кістки грудної клітки. Провідним симптомом є непостійний біль, який здебільшого супроводжується підвищенням температури тіла до 39 °С. Відтак приєднуються локальні симптоми «плюс-тканини»: біль при перкусії, припухлість, потовщення кістки, підвищення місцевої температури, венозний застій, які потім дещо стиха- ють і настає коротка ремісія. Згодом стан хворого знов погір- шується, з’являється виразний біль, виявляються локальні пато- логічні явища та паранеопластичний синдром. У цілому хворо- ба має прогресуючий циклоподібний перебіг. Патологічний процес розповсюджується на регіонарні лімфовузли і метастазує перш за все у кістки черепа, хребет та легені; 20 % випадків становлять первинно-метастазуючі форми. Рентгенологічно для саркоми Ewing характерні розсі- яний дрібнофокусний остеопороз і цибулиноподібний періостит (рис. 92). Діагноз верифікують гістологічно і після уточнення стадії захворювання проводять комбіноване лікування (променева та поліхіміотерапія). Нефробластома Пухлина Wilms, чи нефробластома, — злоякісне новоутво- рення метанефрогенного походження. Найчастіше виявляється у дітей віком 1–5 років, у 8 % випадків ураження двобічне. Не- Рис. 92. Саркома Ewing ключиці. Огля- дова рентгенограма. Визначається цибу- линоподібний періос- тит 180 фробластома нерідко поєднується з природженими вадами роз- витку. При аніридії, аномаліях сечостатевої системи, гемігіпер- трофії ризик виникнення пухлини становить відповідно 30, 8 і 6 %; у сім’ях, де вже була пухлина Wilms, ризик виникнення досягає 30–45 %. Ранніми ознаками слід вважати помірні прояви паранеопла- стичного синдрому, бо синдром «плюс-тканини» і пов’язані з ним симптоми виявляються тільки при великих нефробласто- мах, тому їх можна залічити до пізніх симптомів. До пізніх сим- птомів також належать: пухлина, що пальпується (рухливість її залежить від стадії захворювання), ознаки стискування (біль, підвищення артеріального кров’яного тиску, розширення судин передньої черевної стінки, варикоцеле, порушення випорожнен- ня кишечника), сечові паранеоплазії (гематурія). Метастазуван- ня патологічного процесу найчастіше відбувається в легені, печінку, регіонарні лімфовузли. Оглядова рентгенограма виявляє гомогенне затемнення у ді- лянці ураженої нирки, урограма — збільшення нирки, деформа- цію колекторної системи, часткову її «ампутацію», в задавне- них випадках — «німу нирку». При двобічному ураженні слід проводити ангіографію. Комп’ютерна томографія дозволяє уто- чнити розміри пухлини, відношення до суміжних органів, утя- гування їх та лімфатичних вузлів до патологічного процесу. Після пункційної біопсії, цитологічного дослідження та вирі- шення питання про віддалені метастази проводять комплексне лі- кування, схема якого варіює залежно від стадії захворювання. Нейробластома Пухлина плюрипотентних клітин симпатичної нервової си- стеми у різновидах симпатогоніоми, симпатобластоми, гангліо- нейробластоми, називається нейробластомою. Найчастіше ви- являється у дітей віком до 4 років, у 65 % випадків локалізу- ється у заочеревинному просторі, у 25 % — у задньому сере- достінні. Первинно-метастатичні форми (метастази у кістко- вий мозок, кістки, печінку, лімфатичні вузли) у дітей віком до 1 року становлять 25 %, більш дорослих — 68 %. Пухлина не- рідко виникає у пацієнтів із природженими вадами розвитку, такими як хвороба Favali — Hirschsprung, нейрофіброматоз Recklinhausen. У дітей до 1 року високий ступінь спонтанної регресії пухлини. 181 Як і при нефробластомі, при нейробластомі ранніми проява- ми хвороби є паранеопластичні симптоми з превалюванням симпатикотонічних ефектів (напади пітливості, різка блідість шкіри, виразні прояви вегетосудинної дистонії, гіпертонія, діа- рея). Локальні симптоми (пухлина, що пальпується, ознаки стискування органів заочеревинного простору, черевної та грудної порожнин, шиї, спинного мозку) з’являються пізніше й обумовлені топікою та розмірами пухлини. При ураженні заочеревинного простору пухлина визначаєть- ся при пальпації, виявляються зміщення нирки, печінки, стис- кування v. cava inf., v. porta; при локалізації у середостінні — порушення дихання, стискування v. cava sup., неврологічні роз- лади; при розташуванні у шийній ділянці може визначатися пухлина, спостерігатися стискування судинно-нервових утво- рень. Рентгенологічно виявляється гомогенна інтенсивна тінь пух- лини у паравертебральних відділах (рис. 93); зміни хребців та сколіоз спостерігаються більш як у 1/2 хворих, у 1/5 пацієнтів у пухлині визначаються кальцинати. При локалізації пухлини в заочеревинному просторі урографія показує зміщення нир- ки, колекторної системи та сечоводу уперед, донизу чи лате- рально, що залежить від топіки нейробластоми; у задавнених випадках збиральний апарат нирки деформується. Комп’ютер- на томографія дозволяє дістати дані, що уточнюють розповсю- дженість пухлини при будь-якому її розміщенні. Лікування ком- плексне. Рис. 93. Нейро- бластома середостін- ня. Оглядова рентге- нограма 182 Лімфосаркома Неходжкінська лімфома (НХЛ) — лімфосаркома — злоякіс- не лімфопроліферативне новоутворення, нодальна або екстра- нодальна неоплазма лімфоїдної тканини. Вона становить 20 % серед гемобластозів і 7 % від усіх злоякісних пухлин у дітей; хлопчики хворіють удвічі частіше за дівчаток. Ризик виникнен- ня НХЛ підвищений у дітей із природженими та набутими іму- нодефіцитними станами, а також у осіб, які одержали проти- пухлинну терапію. Неходжкінська лімфома, як нефро- та нейробластома, най- частіше спершу проявляється у вигляді паранеопластичного синдрому (млявість, зниження апетиту, втрата маси тіла, суб- фебрильна та фебрильна температура, блідість тощо), а клінічно маніфестує через 4–6 міс залежно від морфологічно- го варіанта пухлини. Дифузна лімфосаркома (Беркіттоподіб- на лімфома, В-клітинна лімфома) має В-клітинне походження, у 90 % випадків уражає черевну порожнину і проявляється аб- домінальними симптомами (біль у животі, пухлина, що паль- пується, порушення випорожнення кишечника, інші ознаки стис- кування), інколи у вигляді гострого живота. Лімфобластна лімфосаркома (не-В-клітинна лімфома) походить з Т- або В- клітин-попередників, у 75 % випадків локалізується у сере- достінні, внаслідок чого при маніфестації провідними сим- птомами є ознаки зростаючої дихальної та серцево-судинної недостатності. Великоклітин- на лімфома найчастіше похо- дить з Т-клітин або клітин О- типу, переважно уражає пери- феричні лімфовузли, у 1/2 хво- рих — шийні (рис. 94). У дітей усі випадки НХЛ вважаються первинно-генералізованими (В. Д. Дроздова, В. Г. Бебеш- ко). Комплекс досліджень при НХЛ (див. табл. 10), включа- Рис. 94. Неходжкінська лімфо- ма шиї 183 ючи люмбальну пункцію та білатеральну трепанбіопсію, до- помагає стадіювати патологічний процес, а біопсія з цитохіміч- ним і гістологічним дослідженням та імунофенотипуванням до- зволяє визначити гістологічний субтип та імунофенотип пух- лини. Лікування НХЛ комплексне. Треба ще раз наголосити, що при злоякісних новоутворен- нях лікувальна тактика визначається тільки після гістологіч- ної верифікації діагнозу і стадіювання процесу. Схема лікуван- ня (поліхіміо-, променева терапія, хірургічне втручання, варіан- ти їх поєднання та послідовність) детермінована віком дити- ни, особливостями самої пухлини, наявністю регіонарних та віддалених метастазів. При остеогенній саркомі, нефроблас- томі, нейробластомі, як правило, проводиться комплексне ліку- вання, при саркомі Ewing, лімфопроліферативних процесах пе- ревага віддається поліхіміотерапії, а променева терапія віді- грає консолідуючу роль. За даними УНДРРОІ, при злоякісних захворюваннях поча- ток адекватного лікування пацієнтів у І стадії патологічного процесу забезпечує одужання у 90 % випадків, у ІІ стадії — 70–80 %, у III стадії — 40 %, у IV стадії — лише 10 % ремісій. Має рацію М. М. Петров: «...діагностика злоякісних пухлин важлива головним чином як рання діагностика», що, безумов- но, є шансом на одужання. Незаперечною є значущість онколо- гічної настороги, яка, за Л. А. Дурновим, полягає в такому: — знанні ранньої симптоматики злоякісних новоутворень; — вмінні розпізнавати премалігнантні захворювання; — виявленні груп підвищеного онкоризику; — ретельному дослідженні дитини, якщо симптоматика є не- зрозумілою, а перебіг патологічного процесу нетиповим; — швидкій верифікації діагнозу. 184 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Абальмасова Е. А., Лузина Е. В. Врожденные деформации опорно- двигательного аппарата и причиныих возникновения. — Ташкент: Ме- дицина, 1986. — 178 с. 2. Акжигитов Г. Н., Юдин Я. Б. Гематогенний остеомиелит. — М.: Медицина, 1998. — 208 с. 3. Актуальні питання дитячої онкології: Матер. наук.-практ. семіна- ру. — К., 1998. — 105 с. 4. Акопян В. Г. Хирургическая гепатология детского возраста. — М.: Медицина, 1982. — С. 297-376. 5. Баиров Г. А. Срочная хирургия детей. — СПб.: Питер, 1997. — 462 с. 6. Барта О. Врожденный вывих бедра и его раннее консервативное лечение. — Будапешт: Изд-во АН Венгрии, 1972. — 215 с. 7. Білинський Б. Т., Стернюк Ю. М. Онкологія. — Львів: Світ, 1992. — 285 с. 8. Волков М. В. Болезни костей у детей. — М.: Медицина, 1985. — 510 с. 9. Гудушаури О. Н., Чихладзе Р. Т., Лордкипанидзе 3. Ф. По поводу термина «врожденный вывих бедра» // Ортопедия, травматол. и проте- зирование. — 1990. — № 2. — С. 62-64. 10. Даценко Б. М. Теория и практика местного лечения гнойных ран. — К.: Здоров’я, 1995. — 382 с. 11. Долецкий С. Я., Гаврюшов В. В., Акопян В. Г. Хирургия новорож- денных. — М.: Медицина, 1976. — 320 с. 12. Долецкий С. Я., Гаврюшов В. В., Матвеев М. П. Диагностика и лечение неотложных состояний у детей. — М.: Медицина, 1977. — 677 с. 13. Долецкий С. Я., Щитинин В. Е., Арапова А. В. Осложненный ап- пендицит у детей. — М.: Медицина, 1982. — 148 с. 14. Долецкий С. Я. Общие проблемы детской хирургии. —М.: Меди- цина, 1984. — 270 с. 15. Дурнов Л. А. Злокачественные опухоли у детей. — Ташкент: Изд- во им. Ибн-Сина, 1996. — 186 с. 185 16. Ерохин И. А. Травматическая болезнь — общепатологическая кон- цепция или нозологическая категория // Ортопедия, травматол. и проте- зирование. — 1994. — № 1. — С. 12-15. 17. Исаков Ю.Ф., Степанов Э. А., Гераськин В. И. Руководство по торакальной хирургии у детей. — М.: Медицина, 1978. — 360 с. 18. Исаков Ю. Ф., Бурков И. В., Ситковский Н. Б. Ошибки и опасно- сти в хирургии пищеварительного канала у детей. — К.: Здоров’я, 1980. — 195 с. 19. Исаков Ю. Ф., Степанов Э. А., Дронов А. Ф. Острый аппендицит в детском возрасте. — М.: Медицина, 1980. — 189 с. 20. Исаков Ю. Ф., Степанов Э. А., Красовская Т. В. Абдоминальная хирургия у детей. — М.: Медицина, 1988. — 415 с. 21. Исаков Ю. Ф. Хирургические болезни у детей. — М.: Медицина, 1993. — 569 с. 22. Исаков Ю. Ф. Детская хирургия: из прошлого в будущее // Дет. хирургия. — 1997. — № 1. — С. 6-8. 23. Корж А. А., Бондаренко Н. С. Повреждения костей и суставов у детей. — Харьков: Прапор, 1994. — 432 с. 24. Крисюк А. П. Деформирующий коксартроз у детей и подростков. — К.: Вища шк., 1982. — 214 с. 25. Куценок Я. Б., Рулла Э. А., Мельник В. В. Врожденная дисплазия тазобедренного сустава. Врожденный подвывих и вывих бедра. — К.: Здоров’я, 1992. — 180 с. 26. Лагунова И. Г. Клинико-рентгенологическая характеристика дис- плазий скелета. — М.: Медицина, 1989. — 255 с. 27. Ленюшкин А. И. Проктология детского возраста. — М.: Медици- на, 1976. — 399 с. 28. Ленюшкин А. И. Болезнь Гиршспрунга: традиции и новые тенден- ции // Дет. хирургия. — 1997. — № 1. — С. 31-37. 29. Медицина дитинства / Під ред. П. С. Мощича. — К.: Здоров’я, 1994. —Т. 2. — 730 с.; 1999. — Т. 3. — 615 с.; 1999. — Т. 4. — 709 с. 30. Пугачев А. Г. Хирургическая гастроэнтерология детского возрас- та. — М.: Медицина, 1982. — 288 с. 31. Разумовский А. Ю. Некоторые вопросы хирургического лечения портальной гипертензии у детей // Дет. хирургия. — 1998. — № 3. — С. 56-59. 32. Некоторые дискуссионные вопросы современной антибиотикоте- рапии в педиатрии и детской хирургии / М. Р. Рокицкий, А. А. Ахунзя- нов, П. Н. Гребнев, Н. Н. Модчанов, Е. В. Карпухин, Л. Ф. Рашитов // Там же. — 1999. — № 2. — С. 4-7. 33. Ситковский Н. Б., Топузов В. С., Каплан В. М. Гнойная хирургия новорожденных. — К.: Здоров’я, 1982. — 141 с. 186 34. Степанов Э. А., Красовская Т. В., Кучеров Ю. И. Гастроэзофаге- альный рефлюкс у младенцев // Дет. хирургия. — 1998. — № 1. — С. 41- 44. 35. Сушко В. І., Гладкий П. М., Нагорний Є. І. Провідні синдроми в хірургії дитячого віку. — Дніпропетровськ, 1998. — 113 с. 36. Терновой К. С., Прокопова Л. В., Алексюк К. П. Лечение остеомие- лита у детей. — К.: Здоров’я, 1979. — 252 с. 37. Тошовски В. Острые процессы брюшной полости у детей. — Пра- га: Авиценум, 1987. — 471 с. 38. Ульрих Э. В. Аномалии позвоночника у детей. — СПб.: СОТИС, 1995. — 335 с. 39. Фищенко В. Я., Улещенко В. А., Шевченко С. Д. Прогнозирование течения диспластического сколиоза: Метод. рекомендации. — К., 1987. — 27 с. 40. Фищенко В. Я., Сайед Мухсен. Этиология и патогенез сколиоти- ческой болезни // Ортопедия, травматол. и протезирование. — 1997. — № 2. — С. 100-103. 41. Шугабецкер С., Пауль X. Хирургия сарком мягких тканей и кос- тей / Пер. с англ. — М.: Медицина, 1996. — 137 с. 42. Adams J. C., Hamblen D. L. Outline of Fractures. Churchill Livingstone, 1995. — 302 p. 43. Adams J. C., Hamblen D. L. Outline of Orthopaedics. Churchill Livingstone, 1995. — 448 p. 44. Botsford T. W., Wilson R. E. The acute abdomen. — Philadelphia, London, Toronto: W. B. S. Company, 1987. — 325 p. 45. Cockburn F., Carachi R., Goel K. N., Young D. G. Children’s Medicine and Surgery. — Arnold, London. Sydney Auckland, 1999. — 539 p. 46. Dormans J. D., Drummond D. S. Pediatric hematogenous osteo- myelitis; New trends in presentation, diagnosis and treatment // J. American Academy of Orth. Surg. — 1994. — N 2. — P. 333-341. 47. Goldschmidt R. B., Hoffmann E. B. Osteomyelitis and septic arthritis in children // Current Orthopaedics. — 1991. — N 5. — P. 248-255. 48. Hull D., Johnston D. I. Essential pediatrics. — Churchill Livingstone, 1993. — 365 p. 49. Lister J., Irvine I. M. Neonatal surgery. — 3 rd edition. — Butterworths, London, 1990. 50. Plowman P. N., Pinkerton C. R. Pediatric oncology. — Chapman Hall, London, 1992. 51. Wilson J. N. Watson-Jones Fractures and joint injuries. — 6 th edition. — Churchill Livingstone, 1982. — 326 p. 187 ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА ......................................................................................... 7 Лекція І. ОСОБЛИВОСТІ ПЕДІАТРИЧНОЇ ХІРУРГІЇ Й ЕТАПИ РОЗВИТКУ ХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ ОДЕЩИНИ ......................................... 8 Морфофункціональна незрілість (8). Гетерохронії (12). Природжені та набуті вади розвитку (13). Філософія дис- ципліни та спеціальності (16). Історія розвитку педіатричної хірургії (17) Лекція ІІ. СИНДРОМ БЛЮВАННЯ ..................................................22 Головні причини синдрому блювання (22). Природжені вади розвитку стравоходу (23). Діафрагмальні грижі (30). Ано- малії шлунково-кишкового тракту (35). Пілоростеноз (39). Висока та низька кишкова непрохідність (42) Лекція III. ГОСТРИЙ ЖИВІТ У ДІТЕЙ ..........................................48 Головні клінічні симптоми та причини гострого живота (48). Інвагінація кишечника (49). Гострий апендицит (56) Лекція IV. КРОВОТЕЧІ З ТРАВНОГО ТРАКТУ ...........................65 Головні причини кровотеч із травного тракту (65). Мелена новонароджених (67). Вади розвитку (68). Поліпи ки- шечника (71). Портальна гіпертензія (72). Виразкова хвороба та стресові виразки (78) Лекція V. ОСОБЛИВОСТІ КІСТКОВО-ГНІЙНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ.................................................................81 Гострий гематогенний остеомієліт (81). Первинно- та вто- ринно-хронічний остеомієліт (91) 188 Лекція VI. ПРИРОДЖЕНІ ВАДИ РОЗВИТКУ КІНЦІВОК ..........98 Недостатність розвитку (98). Надлишок розвитку (101). Контрактури внаслідок недорозвинення (102). Дисплазія кульшового суглоба та вивих стегна (105). Системні за- хворювання скелета (118) Лекція VІІ. ДЕФОРМАЦІЇ СКЕЛЕТА ТУЛУБА ............................ 126 Типи постав (126). Патологічний кіфоз і лордоз (127). Ско- ліоз (128). Природжені вади розвитку хребта (128). Дис- пластичний сколіоз і сколіозна хвороба (131). Деформації грудної клітки (136). Вади ребер (140). Кривошия (140) Лекція VІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ТРАВМАТОЛОГІЇ ДИТЯЧОГО ВІКУ................................................................... 143 Види й особливості дитячого травматизму (143). Переломи кісток (145). Політравма й травматична хвороба (153) Лекція IX. ОСОБЛИВОСТІ ОНКОЛОГІЇ ДИТЯЧОГО ВІКУ................................................................... 159 Відмітні риси онкології дитячого віку (159). Структура новоутворень у дітей та основні клінічні синдроми (160). Алгоритм досліджень і головні принципи лікування (163). Гемангіома (165). Лімфангіома (167). Папіломи та поліпи (168). Тератома (ембріома) (169). Пухлини та пухлино- подібні захворювання кісток (170). Нефробластома (179). Нейробластома (180). Лімфосаркома (182) СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.................................................................... 184 189 Áiáëiîòåêà ñòóäåíòà-ìåäèêà Провідний редактор серії В. М. Попов Художнє оформлення серії О. А. Шамшуріна Навчальне видання Н. Г. Ніколаєва ПЕДІАТРИЧНА ХІРУРГІЯ Вибрані лекції Навчальний посібник Провідний редактор В. М. Попов Редактор А. А. Гречанова Художній редактор О. А. Шамшуріна Технічний редактор А. А. Шипіцин Коректор Т. М. Ананьєва Здано до набору 15.09.99. Підп. до друку 07.12.99. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Гарн. Таймс. Друк різографічний. Ум. друк. арк. 14,23. Обл.-вид. арк. 15. Тираж 1000. Зам. 147. Одеський державний медичний університет. 65026, Одеса, Валіховський пров., 2. |