Шпора. 1 1 Поняття міжнародного права як особливої системи права Поняття міжнародного права як особливої системи права
 Скачать 1.64 Mb.
|
|
11.7. 11.6. Дія договорів 11.6. Дія договорів Принцип добросовісного виконання зобов'язань по міжнародному праву зобов'язує держави сумлінно реалізовувати в життя ухвали договору в міжнародній і внутрішній сфері. Відомо немало критичних висловів державних діячів щодо надійності договорів. Проте жоден з них не міг без них обійтися, а довільна відмова від договору завжди спричиняла за собою негативні наслідки. Р. Райлендс (британськийого парламентар XIX в.) : "Договори подібні до кірки пирога, вони готуються для того, щоб бути порушеними". Шарль де Голль: "Договори подібні до троянд і молодих дівчат; вони зберігаються поки зберігаються". Але існує і інша думка: "Договори подібні до жінок; жінка завжди жінка, а договір завжди договір". Добросовісне виконання означає, що сторони зобов'язані зробити все від них залежне для реалізації договору. Принцип сумлінності забороняє зловживання договірними правами, тобто використання на шкоду правам і законним інтересам інших суб'єктів. Відмова від договору допустима тільки відповідно до міжнародного права. Не можна посилатися на своє внутрішнє право як на підставу для невиконання договору. Декілька особливий характер дії мають універсальні правотворчі конвенції. Вони значною мірою є кодифікацією існуючих норм. Тому ухвали таких конвенцій не можуть ігноруватися і до набуття чинності. У цьому плані представляє інтерес рішення Міжнародного суду у справах про континентальний шельф Північного моря. Щодо Женевської конвенції про континентальний шельф Суд заявив: більше половини держав стала або стануть її сторонами, і тому слід вважати... реально або потенційно діють в здійснення Конвенції". Договір, як і закон, зворотної сили не має. Він діє лише відносно поведінки, що має місце після набуття ним чинності. Проте учасники можуть додати договору зворотної сили. Договір діє протягом зазначеного в ньому терміну. Існують договори безстрокові. Термін дії договору може бути продовжений на умовах, що передбачені в ньому або за взаємною згодою. Це називається пролонгацією. Вона має здійснюватися до закінчення терміну дії. Після цього можна відновити дію договору, що іменується реновацією. Реновація здійснюється за угодою учасників. Масова реновація в односторонньому порядку була передбачена мирними договорами 1947 р. і здійснювалася шляхом нотифікації держав-переможець. Пролонгація іменується автоматичною, якщо згідно ухвалам договору для цього не потрібні ніякі дії. Якщо такі дії необхідні, то пролонгація називається ініціативною. Якщо в договорі закріплено, що він обумовлений іншим договором або що він не повинен вважатися несумісним з іншим договором, то переважною силою володіють ухвали відповідного іншого договору. Коли всі учасники попереднього договору беруть участь в новому договорі з тих же питань, то попередній договір застосовується в тій мірі, в якій його ухвали не суперечать новому договору. Якщо не всі учасники нового договору є сторонами попереднього, то: а) між учасниками обох договорів застосовується вказане вище правило; б) між учасником обох договорів і стороною тільки в одному з них діє договір, в якому вони беруть участь. Досить часто договори містять положення про те, що вони не не спричиняють шкоду зобов'язанням сторін по інших договорах, включаючи договори з третіми державами. В такому разі договір слід тлумачити так, щоб він не вступав в суперечність з іншими зобов'язаннями. Порядок здійснення договорів регулюється значною мірою внутрішнім правом. В Україні головна відповідальність за виконання договорів лежить на Кабінеті Міністрів України. В міру ускладнення заснованих на зобов'язань набувають поширення різного роду міжнародні органи, покликані сприяти виконанню договорів. Багато двосторонніх договорів передбачають установу в цих цілях змішаних комісій, що складаються з рівного числа представників сторін. Важлива роль в цьому належить міжнародним організаціям. Перегляд договорів Перегляд (ревізія) договору проводиться за допомогою поправок, змін, доповнень. Зміна змісту договору може мати місце тільки за угодою учасників. Якщо учасники не домовилися про інше, то до перегляду договору застосовуються ті самі правила. Перегляд договору зазвичай здійснюється у зв'язку із зміною обставин. На це посилалася, наприклад, декларація урядів США, Великобританії і Франції 1951 р. про перегляд мирного договору 1947 р. з Італією. Після припинення існування Організації Варшавського договору був здійснений перегляд всієї системи політичних договорів між СРСР і колишніми учасниками Варшавського договору. Пропозиція про зміну договору повинна доводитися до відома всіх учасників. Угода про зміну не зв'язує учасників договору, які не прийняли цю угоду. Для них діє договір без змін. Якщо держава стає стороною в переглянутому договорі, то для неї обов'язковий тільки цей договір. Багатосторонній договір може бути змінений у взаєминах двох або декількох учасників за умови, що така можливість передбачена або принаймні не заборонена договором. При цьому зміна не повинна зачіпати права решти учасників і бути несумісним з цілями договору. 11.8. 11.7. Дія договорів 11.7. Дія договорів Право міжнародних договорів містить презумпцію дійсності договорів: кожен договір, що діє, обов'язковий для учасників, поки інше не встановлене на основі міжнародного права. Недійсність договору може бути відносною і абсолютною. Підставами відносної недійсності міжнародного договору є:
Всі ці випадки рідко зустрічаються і важко доказові. Проте вони відомі практиці. Питання про значення помилки виникло, наприклад, коли Угорщина в 1989 р. вирішила відмовитися від угоди з ЧССР про будівництво гідровузла на Дунаї на тій підставі, що технічний проект не враховував негативних наслідків цього будівництва. Правонаступниця ЧССР - Словаччина не визнала довід Угорщини переконливим. Позиція Словаччини була підтверджена при розгляді цієї справи Міжнародним судом. Відносна недійсність договору робить його оспорюваним. Зазвичай допущені помилки усуваються додатковою угодою сторін. Прикладом може служити угода у формі обміну нотами, що виправляла плани об'єктів і певні технічні помилки в Договорі по ракетах середньої і меншої дальності 1988 р.. Абсолютна недійсність означає нікчемність договору із самого початку. Її підставами є:
Впродовж всієї історії нав'язані силою договори вважалися правомірними. Діяло правило "хоча і погодився, будучи примушеним, але все таки погодився". Віденські конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. і 1986 р. підтвердили норму, згідно якої договір є нікчемним, якщо він був укладений в результаті погрози силою або її застосування порушуючи принципи міжнародного права, закріплені Статутом ООН (ст. 52). Це означає, що правомірне застосування сили, наприклад до агресора, не робить недійсним укладений в результаті придушення агресії договір. Прикладом можуть служити мирні договори, що завершили Другу світову війну, правомірність яких підтверджена Статутом ООН (ст. 107). Після встановлення недійсності договору кожен учасник має право зажадати, щоб в межах можливого було відновлено положення, змінене в результаті здійснення договору. Якщо договір недійсний через суперечність імперативній нормі, то учасники зобов'язані в межах можливого усунути наслідки будь-якої дії, здійсненої на підставі такого договору. У випадках відносної недійсності, коли учасник має право оспорювати дійсність договору, він повинен зробити необхідні дії після того, як йому сталі відомі відповідні факти. Це право втрачається, якщо такі дії не були зроблені. Інакше договір постійно знаходився б в невизначеному стані. Це ж положення стосується права учасника припинити договір при його порушенні іншою стороною або у разі корінної зміни обставин. 11.9. 11.8. Припинення і призупинення дії договорів 11.8. Припинення і призупинення дії договорів Припинення договору або вихід з нього здійснюються згідно з попложеннями договору або за угодою учасників. В більшості випадків договір припиняється в результаті закінчення терміну або виконання. Факт виконання юридично оформлюється сторонами. Багато договорів містять норми про порядок їх денонсації, тобто одностороннього припинення дії договору на умовах, передбачені в ньому. Іноді зустрічаються договори, що забороняють денонсацію, наприклад Міжнародна угода по цукру 1953 р. Одностороннє правомірне припинення дії договору на підставах, в ньому не передбачених, називається анулюванням. Необґрунтована відмова від договору не спричиняє за собою його припинення. В рішенні у справі "Угорщина проти Словаччини" Міжнародний суд визначив, що "нотифікація Угорщини про припинення (договору)... не мала юридичного значення для припинення Договору 1977 року і пов'язаних з ним актів". У міжнародному праві передбачені для анулювання наступні підстави:
За всіх умов намір анулювати договір повинен бути чітко виражений. Протест проти порушення договору не означає відмови від нього. Підставою для припинення договору може бути тільки серйозне порушення його основних положень. Інші порушення породжують правовідносини відповідальності, але не анулюють договір. Міжнародний суд підтвердив, що тільки серйозне "порушення самого договору державою-стороною в договорі дає іншій стороні підставу для припинення договору". Інші порушення "можуть виправдовувати вжиття певних заходів, включаючи контрзаходи, постраждалою державою, але не є підставою для припинення згідно праву договорів". Особливе положення займають договори про права людини, а також відповідні положення в інших договорах. Ніяке порушення такого роду договору не може бути підставою для відмови від нього. Міжнародний суд визнав, що право припинення на підставі порушення не відноситься до договірних "ухвал, що стосуються захисту людини". Поняття "Неможливість виконання" гранично обмежене в порівнянні із загальним принципом права: при неможливості виконання закон звільняє від зобов'язання (quia implementia exusat legem). У міжнародному праві мова йде лише про випадки безповоротного зникнення об'єкту, необхідного для виконання договору. Навіть стан необхідності не дає підстав для припинення договору. Міжнародний суд визначив, що стан необхідності "не є підставою для припинення договору. На нього можна посилатися лише для уникнення відповідальності... договір може не діяти в той час, коли продовжує існувати стан необхідності... але, якщо сторони за взаємною угодою не припинять договір, він продовжуватиме існувати" . Застереження про незмінність обставин (clausula rebus sic stantibus) добре відомо міжнародній практиці. Воно означає, що договори укладають при визнанні застереження, що мається на увазі, щодо того, що вони можуть бути припинені при докорінній зміні обставин. Ця підстава була активно використана новими незалежними державами для відмови від нав'язаних їм у минулому колоніальних договорів. Враховуючи численні випадки зловживання застереженням і її недостатню визначеність, Віденські конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. і 1986 р. не підтверджують її існування. Вони забороняють відмову від договору на підставі докорінної зміни обставин, за винятком двох випадків: a) якщо наявність таких обставин складає істотна підстава згоди учасників на обов'язковість для них договори; b) якщо наслідки зміни обставин корінним чином змінюють сферу дії договору (ст. 62). Таке обмежене визначення зміни обставин як підстави, що дає право на припинення договору, привело до того, що зазвичай на зміну обставин посилаються як на підставу для перегляду, а не анулювання договору. У листопаді 1990 р. посол Австрії в Москві передав МЗС СРСР повідомлення свого уряду про те, що, виходячи з основоположних змін в Європі, воно розглядає ряд положень Державного договору 1955 р. застарілими. Одночасно воно підтверджує прихильність Державному договору в цілому. У врученій послу пам'ятній записці була викладена позиція Радянського уряду, який не мав заперечень проти тлумачення відмічених положень як таких, що втратили практичне значення. Одночасно було виражено задоволення готовністю Австрії і надалі дотримуватися Державного договору. Припинення договору звільняє учасників від обов'язку виконувати його положення, але не впливає на права і обов'язки, набуті в результаті виконання договору. Призупинення означає тимчасове припинення дії договору. Воно може мати місце відповідно до договору, з відома учасників, а також на основі міжнародного права. У останньому випадку підставами є істотне порушення договору і тимчасова неможливість його виконання. Два або декілька учасників багатостороннього договору можуть шляхом угоди припинити дію договору в своїх взаєминах за умови, що це не позначиться на правах решти учасників і не суперечитиме цілям і принципам договору. Призупинення тимчасово звільняє учасників від обов'язку виконувати договір, не впливає на набуті права і обов'язки. Учасники мають утримуватися від дій, які зробили б відновлення договору неможливим. Останнім часом все частіше зустрічаються випадки припинення і призупинення дії договорів відповідно до рішень міжнародних організацій, зазвичай як санкції за порушення міжнародного права. В обов'язкових вирішеннях Ради Безпеки ООН відносно Іраку містилася вимога до держав здійснювати певні заходи незалежно від їх договірних зобов'язань відносно Іраку. Подібний підхід може бути застосований і при розгляді питання про виключення держави з міжнародної організації за порушення її статуту. Представляє інтерес положення європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р., згідно якому припинення членства в Раді автоматично припиняє участь в Конвенції (п. 3 ст. 65). Як вже наголошувалося, договір є єдиним цілим. Тому припинення або призупинення дії може стосуватися лише всього договору. Припинення або призупинення дії окремих положень можливе лише тоді, коли це передбачено договором або узгоджено між сторонами. Так, Угода про створення СНД допускає припинення або відміну певних положень. 12.2. 12.1. Поняття права міжнародних організацій 12.1. Поняття права міжнародних організацій Право міжнародних організацій - галузь міжнародного права, принципи і норми якої визначають порядок створення міждержавних органів і організацій, а також їх статус і функції. В сучасному світі все більш відчутною є тенденція до посилення ролі міжнародних організацій. Взаємозалежність держав скорочує сферу проблем, які держави здатні вирішувати поодинці. Вирішення життєво важливих для кожної держави міжнародних проблем можливе тільки організованими колективними зусиллями. Як результат - збільшується кількість міжнародних організацій, розширюються їх функції. Міжнародна система не могла б нормально функціонувати без розвиненого комплексу організацій. Міжнародним організаціям належить важлива роль у функціонуванні міжнародного права. Це стосується як правотворчого процесу, так і правозастосування. Організація володіє інтегральними якостями, тобто такими, яких немає у жодного з її членів. Вона не сума членів, а система їх взаємодії, що істотно збільшує її потенціал. Участь в організації відкриває нові можливості перед кожною державою. Основний масив права організацій утворюють норми їх установчих актів, а також договорів, що стосуються організацій (Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями 1986 р.). Збільшується число і посилюється роль звичаєвих норм в цій сфері. Особливе місце займає внутрішнє право міжнародних організацій. Статут не в змозі врегулювати всі питання, пов'язані з діяльністю такої організації. Тому вирішення значної кількості конкретних питань внутрішньої діяльності надається самій організації, органу. До таких питань належать, зокрема, процедурні правила та ін. Внутрішнє право міжнародних організацій регулює внутрішньоорганізаційну діяльність, а не відносини між державами. Організації не наділені правом створювати норми міжнародного права. Тому воно має специфічну обов'язкову силу, необхідну для регулювання внутрішньоорганізаційної діяльності. Дотримання внутрішнього права забезпечується засобами самої організації. Мова йде про особливий різновиді міжнародних норм, об'єктом якого є внутрішньоорганізаційні відносини, у тому числі і за участю фізичних осіб. У одному випадку вони належать до адміністративного права організацій, в іншому - до їх трудового права. Наявність права організацій є однією з характерних ознак сучасного міжнародного права. 12.3. 12.2. Постійні міжнародні органи 12.2. Постійні міжнародні органи Постійні міжнародні органи - органи взаємодії держав, що володіють спеціальною компетенцією в певній області і спрощеною організаційною структурою. Постійні міжнародні органи можуть мати різні найменування, наприклад Рада держав Балтійського моря, Чорноморське економічне співробітництво, Центральна комісія судноплавства на річці Рейн, Дунайська комісія. Основою міжнародних органів є міжнародні договори. Їх організаційна структура може бути достатньо розвиненою, наближеною до структури міжнародної організації. Рада держав Балтійського моря має раду міністрів закордонних справ, комітет вищих посадових осіб, комісара з прав людини, робочі групи. В інших органах вона простіша. Наприклад, Дунайська комісія складається з самої комісії і секретаріату. Міжнародні органі, як правило, не володіють міжнародною правосуб’єктністю. Їх правосуб'єктність існує в рамках права країни перебування (власність, імунітет і ін.), рішення не мають юридично обов'язкового характеру. Особливо виділимо найбільш численну категорію органів - змішані комісії, що створюються на основі двосторонніх або багатосторонніх угод і покликані сприяти здійсненню цих угод. Створюються вони на паритетних засадах і схвалюють правила процедури. Вони розглядають питання, що належать до реалізації угоди, приймають програми співпраці, встановлюють порядок їх реалізації, контролюють хід виконання угод. Їм надано право приймати рекомендації. Інколі угоди передбачають порядок вступу рекомендацій в силу. Відомі угоди, що передбачають обов'язковий характер резолюцій, навіть прийнятих більшістю голосів членів комісії. Мова, зрозуміло, йде про спеціальні сфери співпраці. Держави можуть наділити комісію правом ухвалювати обов'язкові рішення в межах своєї компетенції. В основному це акти здійснення норм договору. Якщо ж вони встановлюють більш загальні правила, то останні відносяться до категорії міжнародних адміністративних норм. |