1. Політикоправова система сучасного українського конституціоналізму поняття, принципи, зміст. Поняття та структура методології сучасного конституціоналізму
 Скачать 2.78 Mb.
|
|
Об’єктом завжди є суспільні відносини, які регулюються нормами різних галузей права й охороняються нормами адміністративного права. Він буває загальним, родовим і безпосереднім. Об’єктивна сторона проступку характеризує його зовнішню сторону і включає: протиправне діяння, шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками, місце, час, спосіб, обстановку, знаряддя вчинення проступку тощо. При цьому слід мати на увазі, що більшість адміністративних проступків характеризуються «формальним» складом, тобто для об’єктивної сторони є необхідним тільки протиправне діяння. Суб’єктом адміністративного проступку є особа, яка його вчинила. На відміну від злочину, суб’єктом може бути як індивідуальна особа, так і юридична особа (колективний суб’єкт). Виокремлюють три види суб’єктів: загальний, спеціальний та особливий. Загальним суб’єктом є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Законодавство не дає визначення осудності, але, виходячи із змісту статті 20 КпАП України, можна зробити висновок, що осудність — це здатність особи усвідомлювати свої дії й керувати ними, нести за них відповідальність. Спеціальний суб’єкт характеризується, окрім зазначених вище ознак, ще якимись додатковими властивостями. До них можна віднести посадових осіб, водіїв, державних службовців та ін. Особливим суб’єктом є та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в особливому порядку (згідно з дисциплінарними статутами): військовослужбовці, працівники міліції, цивільної авіації та ін. Стосовно адміністративної відповідальності колективних суб’єктів необхідно мати на увазі, що вона передбачається не в КпАП, а тільки окремими Законами України: від 07. 06. 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції», від 23. 02. 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок», від 30. 10. 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів», від 14. 10. 1994 р. «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування», від 15. 11. 2001 р. «Про ветеринарну медицину». У проекті нового КпАП України передбачаються конкретні склади проступків, суб’єктами яких можуть бути колективні суб’єкти, перелік стягнень, що накладатимуться на них. Адміністративну відповідальність неповнолітніх, тобто осіб, які вчинили проступок у віці від 16 до 18 років. Вони несуть відповідальність згідно із ст. 13 КпАП. За загальним правилом на них накладаються заходи впливу, передбачені ст. 24/1 КпАП. У разі вчинення проступку особою, яка не досягла 16 років, до адміністративної відповідальності притягуються батьки, або особи, що їх замінюють за ст. 184 КпАП, тобто за невиконання обов’язків щодо виховання дітей. Суб’єктивна сторона – це вина, тобто психічне ставлення особи, яка вчинила адміністративний проступок до свого діяння і до шкідливих наслідків, які наступили внаслідок цього діяння. Виокремлюють дві форми вини: умисел (прямий і непрямий) та необережність (протиправна самовпевненість і протиправна необачність). Адміністративне законодавство передбачає систему адміністративних стягнень (ст. 24 КпАП), до якої належать: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднім об’єктом проступку; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом проступку; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; виправні роботи; адміністративний арешт; видворення за межі держави іноземців та осіб без громадянства (ст. ст. 25–32 КпАП). Обставини, які виключають адміністративну відповідальність: крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності (17–22 КпАП). Порядок накладення адміністративних стягнень, який регламентується статтями 33–40 КпАП, звернувши увагу на загальні правила накладення стягнень, обставини, що пом’якшують або обтяжують адміністративну відповідальність, строки накладення стягнень тощо. Особливості правового регулюванняадм. відпов. – це те, що кожне правопорушення, крім КпАП, регулюється відповідними нормативно-правовими атами, що регююють ту чи іншу сферу відповіних правовідносин – ЗУ «Про засади запобігання корупції» від 07. 04. 2011 (зміни -2012), КпАП, Митний кодекс, Податковий кодекс, тощо. 58. Адміністративний проступок: сутність, ознаки, склад. Визначення адміністративного проступку надається у ст. 9 КпАП України. Законодавець ототожнює поняття «проступок» і «правопорушення», що є невірним, оскільки останнє, за своєю сутністю, є значно ширшим за перший. Адміністративний проступок характеризується ознаками, які слід відрізняти від елементів його складу, а саме: протиправність, винність, карність. На відміну від поняття «злочин» («кримінальне правопорушення»), законодавець не передбачив для адміністративного проступку суспільну небезпеку, яку в юридичній літературі інколи заміняють суспільною шкідливістю. До складу адміністративного проступку належать чотири взаємопов’язані елементи: об’єкт і об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона. Слід мати на увазі, що відсутність хоча б одного елементу свідчить про відсутність самого проступку. Об’єктом завжди є суспільні відносини, які регулюються нормами різних галузей права й охороняються нормами адміністративного права. Він буває загальним, родовим і безпосереднім. Об’єктивна сторона проступку характеризує його зовнішню сторону і включає: протиправне діяння, шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками, місце, час, спосіб, обстановку, знаряддя вчинення проступку тощо. При цьому слід мати на увазі, що більшість адміністративних проступків характеризуються «формальним» складом, тобто для об’єктивної сторони є необхідним тільки протиправне діяння. Суб’єктом адміністративного проступку є особа, яка його вчинила. На відміну від злочину, суб’єктом може бути як індивідуальна особа, так і юридична особа (колективний суб’єкт). Три види суб’єктів: загальний, спеціальний та особливий. Загальним суб’єктом є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Законодавство не дає визначення осудності, але, виходячи із змісту статті 20 КпАП України, можна зробити висновок, що осудність — це здатність особи усвідомлювати свої дії й керувати ними, нести за них відповідальність. Спеціальний суб’єкт характеризується, окрім зазначених вище ознак, ще якимись додатковими властивостями. До них можна віднести посадових осіб, водіїв, державних службовців та ін. Особливим суб’єктом є та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в особливому порядку (згідно з дисциплінарними статутами): військовослужбовці, працівники міліції, цивільної авіації та ін. Стосовно адміністративної відповідальності колективних суб’єктів необхідно мати на увазі, що вона передбачається не в КпАП, а тільки окремими Законами України: від 07. 06. 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції», від 23. 02. 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок», від 30. 10. 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів», від 14. 10. 1994 р. «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування», від 15. 11. 2001 р. «Про ветеринарну медицину». У проекті нового КпАП України передбачаються конкретні склади проступків, суб’єктами яких можуть бути колективні суб’єкти, перелік стягнень, що накладатимуться на них. Адміністративну відповідальність неповнолітніх, тобто осіб, які вчинили проступок у віці від 16 до 18 років. Вони несуть відповідальність згідно із ст. 13 КпАП. За загальним правилом на них накладаються заходи впливу, передбачені ст. 24/1 КпАП. У разі вчинення проступку особою, яка не досягла 16 років, до адміністративної відповідальності притягуються батьки, або особи, що їх замінюють за ст. 184 КпАП, тобто за невиконання обов’язків щодо виховання дітей. Суб’єктивна сторона – це вина, тобто психічне ставлення особи, яка вчинила адміністративний проступок до свого діяння і до шкідливих наслідків, які наступили внаслідок цього діяння. Виокремлюють дві форми вини: умисел (прямий і непрямий) та необережність (протиправна самовпевненість і протиправна необачність). 59. Адміністративні стягнення: сутність, види, порядок накладення. Відповідного ст.. 23 КпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Адміністративне законодавство передбачає систему адміністративних стягнень (ст. 24 КпАП), до якої належать: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднім об’єктом проступку; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом проступку; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові; виправні роботи; адміністративний арешт; видворення за межі держави іноземців та осіб без громадянства (ст. ст. 25–32 КпАП). Обставини, які виключають адміністративну відповідальність: крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності (ст. ст. 17–22 КпАП). Порядок накладення адміністративних стягнень, який регламентується статтями 33–40 КпАП України, звернувши увагу на загальні правила накладення стягнень, обставини, що пом’якшують або обтяжують адміністративну відповідальність, строки накладення стягнень тощо. КПАП Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх. За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання. Стаття 25. Основні і додаткові адміністративні стягнення Оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в частині першій статті 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення. Стаття 26. Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У передбачених ЗУ випадках попередження фіксується іншим установленим способом. Стаття 27. Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Стаття 28. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України. Стаття 29. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України. Стаття 30. Позбавлення наданого даному громадянинові права полювання застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Стаття 30-1. Громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років. Стаття 31. Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Стаття 32. Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп. Стаття 33. Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Стаття 34. Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Стаття 35. Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою. Стаття 36. Накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушеньПри вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Стаття 37. Строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт - місяцями або днями, позбавлення спеціального права - роками, місяцями або днями. Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. Адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 164-14 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Стаття 39. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. |