1. Предмет і завдання історії мовознавства
 Скачать 117.5 Kb.
|
30. Гумбольдт - основоположник загального теоретичного мовознавства.В першій половині 19 ст. відбувалося філософське осмислення онтології мови. Брати Шлегелі, Гумбольдт, Потебня, Штейнталь з’ясовували природу мови та відношення до мислення. Особливе місце посідають праці Гумбольдта, який є основоположником філософії мови. Ім'я Гумбольдта знаменує собою появу загального мовознавства. Гумбольдт володів багатьма мовами, зокрема баскською, яка вважалась ізольованою. Він сам об'їздив всі кути земної кулі і міг сам перевірити всі знання, що були в його розпорядженні. Гумбольдт чудово орієнтувався в тому, як розвивається порівняльно-історичне мовознавство. Він листувався з Боппом, Гріммом. Він високо оцінював успіхи порівняльно-історичного мовознавства, але вважав, що крім збирання і осмислення фактів мов, потрібно замислитися над загальними проблемами. Найціннішою роботою Гумбольдта є 3-томна праця «Про мову каві на о. Ява», яка була опублікована після його смерті. У теоретичному вступі «Про різноманітність будови людської мови та її вплив на духовний світ людства» Гумбольдт виклав свою теоретичну концепцію. Ця праця справила великий вплив на розвиток мовознавства. Провідна його думка – антропоцентризм, тобто підхід до мови, за якого вивчення мови повинно здійснюватися у тісному зв’язку із свідомістю та мисленням людини, її культурою та духовним життям. Гумбольдта неможливо віднести до жодної лінгвістичної школи. Він має абсолютно особливе положення. Сама його лінгвістична система є якісно новим етапом в розвитку науки про мову. Вперше в історії мовознавства він використовує всі знання, які мала в своєму розпорядженні лінгвістична наука того часу. Він зміг створити дуже струнку теорію, обґрунтувавши багато теоретичних питань: внутрішній склад мови, зв'язок мови з мисленням і суспільне функціонування організму мови. Всі ці питання складають проблематику мовознавства і сьогодні. Гумбольдт має велику кількість праць, конкретних лінгвістичних робіт, що торкаються проблем окремих мов. Як наприклад, доклад «Про порівняння вивчених мов, стосовно різних етапів їх розвитку», який цікавий тим, що у ньому охоплюється велика кількість мов. Висловлюється думка про необхідність типологічного підходу до вивчення мов. Він набагато випередив можливості свого часу і передбачив, в якому напрямку буде розвиватися лінгвістика в майбутньому. Він вважав, що в мовознавстві разом із порівняльно-історичною можуть існувати інші області, які розвиватимуться за іншими методами. 31. Учення В.фон Гумбольдта про мову й дух народу.В першій половині 19 ст. відбувалося філософське осмислення онтології мови. Брати Шлегелі, Гумбольдт, Потебня, Штейнталь з’ясовували природу мови та відношення до мислення. Особливе місце посідають праці Гумбольдта, який є основоположником філософії мови. Гумбольдт володів багатьма мовами, зокрема баскською, яка вважалась ізольованою. Найціннішою роботою Гумбольдта є 3-томна праця «Про мову каві на о. Ява», яка була опублікована після його смерті. У теоретичному вступі «Про різноманітність будови людської мови та її вплив на духовний світ людства» Гумбольдт виклав свою теоретичну концепцію. Ця праця справила великий вплив на розвиток мовознавства. Провідна його думка – антропоцентризм, тобто підхід до мови, за якого вивчення мови повинно здійснюватися у тісному зв’язку із свідомістю та мисленням людини, її культурою та духовним життям. У вченні про мову й дух народу Гумбольдт розглядав свідомість як особливу першооснову, яка не залежить від матерії і розвивається за своїми законами. Гумбольдт пише, що мова народу є його дух, а дух народу є його мова. Мова розвивається за законами духа. Кожна конкретна мова пов’язана з духом народу, носієм цієї мови. Мова – це зовнішній вияв духу народу. Дух народу можна пізнати тільки через мову. Дух народу основа розрізнення мов. Зв'язок мови й духу народу недоступний людському розумінню. За сучасним же визначенням, дух – це психічні здібності, свідомість, мислення. 32. Учення В.фон Гумбольдта про мовлення й мислення.В першій половині 19 ст. відбувалося філософське осмислення онтології мови. Брати Шлегелі, Гумбольдт, Потебня, Штейнталь з’ясовували природу мови та відношення до мислення. Особливе місце посідають праці Гумбольдта, який є основоположником філософії мови. Гумбольдт володів багатьма мовами, зокрема баскською, яка вважалась ізольованою. Найціннішою роботою Гумбольдта є 3-томна праця «Про мову каві на о. Ява», яка була опублікована після його смерті. У теоретичному вступі «Про різноманітність будови людської мови та її вплив на духовний світ людства» Гумбольдт виклав свою теоретичну концепцію. Ця праця справила великий вплив на розвиток мовознавства. Провідна його думка – антропоцентризм, тобто підхід до мови, за якого вивчення мови повинно здійснюватися у тісному зв’язку із свідомістю та мисленням людини, її культурою та духовним життям. У вченні про мовлення й мислення, Гумбольдт вперше підриває монополію логічної мови у мовознавстві. Лінгвісти розглядали мову як технічний засіб творення думки, а Гумбольдт доводив, що мова і мислення пісно пов’язані і мова – це той орган, який творить думку. Мислення не просто залежить від мови, а зумовлюється мовою. Мови – це органи оригінального мислення нації. Мова – це посередник між людиною і зовнішнім світом. Різні мови є не різними позначеннями однієї і тієї ж речі, а різними баченнями її. Мислення не можливе без мови і мова, у свою чергу, припускає мислення. |