Шпоры економика. 1. Зародження та основні етапи еволюції економічної теорії. Економічні закони,їх пізнання та використання Методологія,теоретикоекономічних досліджень
 Скачать 421.5 Kb.
|
|
за формою організації підприємств розрізняють: - індивідуальне (одноосібне володіння), що є власністю однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець є водночас власником, працівником, бухгалтером, управлінцем. Переваги: ек свобода вибору сфери діяльності, обсяги вир-ва напрямів використання доходу, оперативність, безпосередня зацікавленість у продуктивній праці, ефективному використанні і розподілі доходів, низькі організаційні витрати. Недоліки: обмежені фінансові можливості застосування НТП, обмежена можливість організації відпочинку. -товариство (форма організації підприємництва, що ґрунтується на пайовому формуванні громадянами чи юр особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності). Види товариств: Товариства з Обмеженою Відповідальністю (відповідальність обмежується тільки капіталом, а не майном), змішане товариство (об’єднання кількох фізичних/юр осіб для спільної діяльності на основі договору, де відповідальність визначається внесками членів). Переваги: зростання фінансових можливостей, довіра з боку кредитних установ, зниження ризику банкрутства, зростання ефективності внаслідок розподілу обов’язків. Недоліки: суперечності в інтересах учасників, розбіжності у виробленні стратегії та у прийнятті управлінських рішень. -корпорація або акціонерне товариство (форма об’єднання капіталів учасників акціонерного товариства, що засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право на отримання доходу та участь в управлінні товариством). Розрізняють товариства закритого (ЗАТ ,випускають акції без права вільного продажу) та відкритого типу (ВАТ, випускають акції, які вільно купують і продають). Переваги: стійкість, малий ризик банкрутства, ефективний менеджмент і маркетинг. Недоліки: значні витрати, складна організаційна структура управління і як наслідок, бюрократизм. Типи об’єднань підприємств: -картель (угода між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами чи ліцензіями, без регламентації вир-ва). -Синдикат (об’єднання підприємств, що виробляють однорідну продукцію та передбачає збереження виробничої самостійності; займається реалізацією товарів). -Трест (втрата юридичної та ек самостійності у вир-ві та реалізації, де частка підприємства визначається пакетом акцій). -Концерн (об’єднання формально самостійних підприємств, які фактично підпорядковані фінансовому контролю головної фірми, що і несе відповідальність за його діяльність). -Конгломерат (багатогалузеве об’єднання, що виникає на основі втручання фірми в численні мало пов’язані між собою галузі економіки шляхом скуповування акцій підприємств). -Диверсифікати ( багатогалузеві корпорації, об’єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування). Фінансово-промислові групи (об’єднання великих промислових фірм з банківськими структурами, в якому всі учасники самостійно вирішують власні завдання, враховуючи інтереси групи). 40.ЕКОНОМІЧНІ ПЕРІОДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА. 41.МОТИВАЦІЯ ПОВЕДІНКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ. 42.ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА:СУТНІСТЬ.ВИДИ ТА ФАКТОРИ,ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ЇХ ДИНАМІКУ. Фактори вир-ва – ресурси; елементи, які використовуються для вир-ва матеріальних та духовних благ: - робоча сила (сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці. Праця – свідома, доцільна діяльність людини, яка спрямована на задоволення потреб.). - предмети праці (речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту). - засоби праці (комплекс речей, якими людина діє на предмети праці). - людський капітал (сформований в результаті інвестицій і накопичення людиною певний запас знань, навичок, здібностей, які ефективно використовуються в певній сфері сусп вир-ва). - капітал (економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, що використовуються для вир-ва; має дві форми – натурально-речова – машини, обладнання, споруди, транспорт, сировина, матеріали і грошова – стартова сума економічного потенціалу). - земля (земля, лісові і водні ресурси, корисні копалини, тощо), може виступати як засобом так і предметом праці. - наука (специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, сус-во і мислення; втілюється у створенні нових засобів праці, впровадженні прогресивних технологій, тощо). - інформація (система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань з метою використання в різних сферах людського життя). - екологія (роль стану природного середовища в процесі відтворення сусп продукту та робочої сили; проявляється у знаходженні альтернативних сировинних ресурсів, збереженні та підтриманні життєво необхідних екологічних процесів, вжитті природоохоронних та відновлюваних заходів, що впливають на динаміку окремих показників господарської діяльності). - підприємницькі здібності (поєднання та ефективне використання всіх інших факторів вир-ва з метою створення благ та послуг). витрати підприємства – сукупність матеріальних витрат і живої праці, що показує скільки коштує вир-во фірмі, виступає у формі собівартості продукції. Складаються з матеріальних затрат (без зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на державне, соціальне страхування, відрахування на обов’язкове медичне страхування, амортизація. Розрізняють: 1. за підрахунком: - прямі витрати (пов’язані з процесом вир-ва – затрати на сировину, матеріали, зарплатню). - непрямі витрати (пов’язані з роботою підприємства – цехові та загально виробничі витрати). 2. за змістом: - основні (витрати на вир-во). - накладні (витрати на організацію, управління, технічну підготовку; відсотки за кредит банку, охорона праці, канцелярські витрати, зарплатня). 43.СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ. Основні види конкуренції. Вільна конкуренція – для неї характерна велика кількість конкурентів – виробників і конкурентів – продавців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. За таких умов ціноутворення відбувається внаслідок вільної взаємодії попиту, пропозиції та цін, що означає саморегулювання економічної системи. Товаровиробники (завжди) орієнтуються на задоволення потреб споживачів. При вільній конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну. Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зниженню затрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, стимулює процес концентрації виробництва і капіталу. Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють в різних галузях господарства. Через різні умови виробництва в галузях підприємці при однакових затратах капіталу отримують неоднаковий прибуток. Товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку намагалися вкласти капітали у галузі, де був вищий прибуток. В результаті міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або суспільна вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни. Недосконала конкуренція – ведеться між дрібними і середніми фірмами за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями). Ця конкуренція грунтується на впровадженні нових досягнень науки й техніки у виробництво і спрямована на покращення якості продукції. Тому розрізняють ціновий і неціновий види конкуренції. Цінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення затрат виробництва, зниження ціни на товари і послуги без суттєвої зміни їх якості і асортименту. Підприємці встановлюють занижені ціни на товар, поки не завоюють ринок збуту, після чого підвищують ціни. Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що веде до покращення якості продукції, її асортименту. Для завоювання ринків збуту компанії продовжують строки гарантованого обслуговування, надають кредит для покупців. Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція, яка ведеться переважно неекономічними методами. Це передусім підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику цін і навіть застосування диверсій проти конкурента. 44.ЗМІСТ ПРОЦЕСУ СУСПІЛЬНОГО ВІДТВОРЕННЯ,ЙОГО ВИДИ ТА ДИНАМІКА. Основою життя людського суспільства є матеріальне виробництво, бо в ньому створюються необхідні засоби існування людини. Проте одним актом виробництво не закінчується. Так само, як людство не може перестати споживати, воно не може перестати виробляти. Тому виробництво повинно постійно повторюватись. Безперервне повторення виробництва отримало назву відтворення. . Процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називається суспільним відтворенням. Для цього процесу необхідне постійне відновлення всіх факторів виробництва: робочої сили, засобів виробництва та природних ресурсів, середовища існування, При цьому відновлення останнього — нагальна потреба суспільного відтворення в сучасних умовах інтенсифікації виробництва. Всі зазначені фактори необхідні для нормального ходу відтворення.Відновлення робочої сили пов’язане з відновленням працездатності її і у ширшому розумінні з підготовкою замість працівників, які відходять від виробництва, наступної належної зміни. Цього можна досягти постійним відновленням предметів і засобів особистого споживання, розвитку системи соціального захисту, підготовки працівників відповідної кваліфікації тощо. На початку кожного наступного циклу економічного кругообігу слід мати необхідні засоби виробництва. Спрацьовані засоби праці (машини, механізми, технологічні лінії, будівлі, споруди тощо) мають бути замінені на нові чи відремонтовані, а використане паливо — відновлене. Відтворення не може відбуватися і без відновлення предметів праці (запасів сировини). Складовими процесу відтворення сьогодні стало відтворення природних ресурсів, які використовують у процесі виробництва, та середовище проживання людей у цілому. Для постійного відтворення необхідне постійне відновлення природних ресурсів: поновлення родючості земель, лісних масивів, підтримання чистоти водних і повітряних просторів тощо. Особливого значення набули, по-перше, раціональне використання таких не відтворюваних ресурсів, як нафта, газ, металеві руди; по-друге, пошук на основі наукових досягнень заміни їх іншими джерелами енергії та сировиною. Види відтворення Відомо два види відтворення: просте і розширене. Просте відтворення — це відновлення виробництва в незмінних масштабах щодо кількості та якості виготовленого продукту. Фактори виробництва при цьому залишаються незмінними в кожному наступному циклі виробництва, весь додатковий продукт повністю використовується на особисте споживання. Таке відтворення характерне для традиційних суспільств з неринковою економікою, де надзвичайно низькі темпи розширення виробництва, а звідси — уповільненість економічного та соціального прогресу. Сьогодні просте відтворення розповсюджене в багатьох країнах, що розвиваються, в традиційних укладах їх економіки. Розширене відтворення — це відновлення виробництва в кожному наступному циклі у зростаючому масштабі щодо кількості та якості виготовленого продукту. При цьому, по-перше, завжди зростає кількість виготовленого суспільного продукту; по-друге, часто досягається також поліпшення якості його складових. Для розширеного відтворення в кожному наступному циклі потрібні додаткові чи якісніші ресурси, фактори виробництва. При такому відтворенні фактори виробництва не залишаються незмінними: основним джерелом їх розширення або якісного поліпшення є додатковий продукт, який у такому процесі вже не може бути повністю використаний на особисте споживання, Кількісні та якісні зміни факторів виробництва досягаються також за рахунок раціоналізації їх використання, розвитку науково-технічного прогресу. Такий вид відтворення типовий для розвинутого ринкового суспільства, проте досягти безперервності кількісного чи якісного зростання виробництва, безперервності розширеного відтворення при існуючих ринкових економічних системах неможливо. Вони не забезпечують безперервності зростання виробництва, оскільки об’єктивно породжують і не можуть усунути появу стагнації, спадів та періодичних криз в економіці. Розширене відтворення суспільного продукту втілюється в економічному зростанні. Від розв’язання проблеми економічного зростання залежить створення відповідних основ соціально-економічного прогресу суспільства, перспектив зростання національного багатства та добробуту кожної людини. Економічне зростання і розширене відтворення — це ідентичні, проте не тотожні поняття. Розширене відтворення належить як до макрорівня (національне і світове господарства), так і до мікрорівня (підприємство, фірма, галузь). Якщо йдеться про розширене суспільне відтворення, то в центрі знаходиться проблема пропорційності в зростаючому суспільному виробництві, увага акцентується на капіталонагромадженні та підвищенні суспільної продуктивності праці. 45.СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ:СУТНІСТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ. 46.СПОСОБИ ВИМІРУ ВАЛОВОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ.(ВНП) ВНП — це назва, яка дається сукупній вартості кінцевих товарів і послуг, що вироблені країною за один рік. Це цифра, до якої приходять, коли застосовують грошову одиницю до вимірювання різних товарів і послуг, від яблук до цитр, від лінкорів до металообробних верстатів, що їх країна виробляє за допомогою землі, праці і капіталу. ВНП дорівнює сумі вартостей усіх споживчих та інвестиційних товарів, урядових покупок, обсягу чистого експорту в інші країни. Існують 3 способи вимірювання ВНП (ВВП): 1. За витратами (метод кінцевого використання). 2. За доданою вартістю (виробничий метод). 3. За доходами (розподільчий метод). При розрахунку ВНП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, що використовують ВНП (домогосподарств, фірм, держави та іноземців). Фактично мова йде про сукупний попит на вироблений ВНП. Сумарні витрати можна розкласти на декілька компонентів: ВНП = Y = C + I + G + NX, де C - особисті споживчі витрати, які включають витрати домогосподарств на товари тривалого користування і поточного споживання, на послуги (крім витрат на покупку житла). I - валові приватні внутрішні інвестиції. Включають виробничі капіталовкладення (інвестиції в основні виробничі фонди), інвестиції в житлове будівництво та інвестиції в запаси (ТМЦ). Інвестиції розуміються як додавання до фізичного запасу капіталу. Придбання фінансових паперів (акцій, облігацій) не є інвестиціями. Термін «внутрішні інвестиції» означає, що це інвестиції, вироблені жителями даної країни (у т.ч. витрати на імпортні товари). Термін «приватні» інвестиції означає, що вони не включають державні інвестиції. Термін «валові» означає, що з інвестицій не віднімається амортизація: Валові інвестиції = Чисті інвестиції + Амортизація. Зростання запасів враховується зі знаком «+», а зменшення зі знаком мінус. G - державні закупівлі товарів і послуг (будівництво та утримання шкіл, доріг, армії, витрати на національну оборону, зарплату державних службовців і т.д.). Сюди не входять трансфертні платежі. Державні трансферти - це виплати, не пов'язані з рухом товарів і послуг. Вони перерозподіляють доходи держави через допомогу, пенсії, виплати по соціальному страхуванню. NX - чистий експорт. Він дорівнює різниці вартісних обсягів експорту та імпорту. Якщо країна експортує більше, ніж імпортує, то на світовому ринку вона виступає «нетто-експортером», а ВНП перевищує обсяг внутрішніх витрат. Якщо ж імпортує більше, то є «нетто-імпортером», величина чистого експорту є негативною. Сума витрат перевищує обсяг виробництва. 47.ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ,ЙОГО ТИПИ ТА РУШІЙНІ СИЛИ. ПІід економічним зростанням розуміють розвиток національної економіки протягом певного періоду котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами приросту цих показників у розрахунку на душу населення.Показники абсолютного приросту використовуються в більшості випадків для оцінювання темпів зростання економічного потенціалу країни; приріст на душу населення — для аналізу динаміки добробуту населення країни та порівняння рівнів життя в різних країнах. Екстенсивний тип економічного зростання досягається1 завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня .У таких умовах обсяг національного продукту зростає за рахунок кількісного збільшення обсягів праці (чисельності працівників, збільшення тривалості робочого часу), залучення у виробництво нових джерел сировини, палива, енергії, використання додаткових земельних площ. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх.Зазначений тип економічного зростання здійснюється на базі технічного й технологічного вдосконалення виробництва, якісних змін у кваліфікації робочої сили, економії природних ресурсів тощо. Зазвичай це або переважно екстенсивний, або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Належність до того чи іншого типу зростання визначається за питомою часткою приросту ВВП, отриманого за рахунок кількісної чи якісної аміни виробничих факторів.Для характеристики економічного зростання, окрім наведених показників, використовують показники темпів приросту ВВП та НД, а також їхні обсяги в розрахунку на душу населення. Це дає змогу глибше проаналізувати рівень економічного розвитку країни і порівнювати його з економічним^ показниками інших країн. Окремими показниками, що характеризують економічне зростання, є коефіцієнти зростання продуктивності праці, капіталовіддачі тощо. За допомогою цих параметрів виявляються кількісні і якісні зміни в економіці. Факторами економічного зростання називають явища та процеси, які впливають на обсяги реального виробництва і якість продукції. За способом впливу на економічне зростання всі фактори можна поділити на прямі й непрямі.Прямі фактори безпосередньо впливають на економічне зростання:— удосконалення технології та організації виробництва;— збішвення кількості та поліпшення якості природних ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму трудових ресурсів— збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основи оте капі галу;— розвиток підприємництва.Непрямі фактори — впливають на можливість реажі-зації потенціалу прямих факторів:— рівень цін на виробничі ресурси;рівень податків; норма позичкового процента;ступінь монополізації ринку. 48.СУКУПНИЙ ПОПИТ:ЦІНОВІ ТА НЕЦІНОВІ ФАКТОРИ. Сукупний попит: сутність, цінові та нецінові чинники, графічна інтерпретація їх впливу на сукупний попит. |