Ду Центр громадського здоровя Міністерства охорони здоровя України
 Скачать 0.7 Mb.
|
|
Допомога пацієнтам з синдромом відміни опіоїдів (обрані розділи з клінічного керівництва Clinical Guidelines for Withdrawal Management and Treatment of Drug Dependence in Closed Settings - World Health Organization, 2009) Вступ Ведення пацієнтів з синдромом відміни (СВ)25 полягає в наданні медичної та психологічної допомоги пацієнтам із наркотичною залежністю, в яких розвиваються симптоми відміни (абстиненції) внаслідок припинення або скорочення вживання ПАР. Люди, в яких немає наркотичної залежності, не відчувають симптомів відміни, а отже, не потребують усунення СВ. Проведіть оцінку пацієнта, щоб визначити, чи залежний він/вона та чи потрібне усунення СВ. Пацієнти із опіоїдною залежністю, які згодні розпочати лікування метадоном, не потребують усунення СВ; вони негайно можуть розпочинати ПТАО метадоном (для отримання додаткової інформації див. протокол відміни опіоїдів). Не треба вважати, що усунення СВ призведе до стійкого утримання від вживання ПАР, часто спостерігаються рецидиви вживання наркотиків після виходу з СВ. Отже, усунення СВ, радше, є важливою першою сходинкою до початку психосоціального лікування. При веденні пацієнтів з СВ, необхідно зменшити дискомфорт для них та продемонструвати своє співпереживання, що може допомогти створити довірчі відносини між пацієнтами та медичним персоналом у спеціалізованих закладах закритого типу. Стандартна допомога при веденні пацієнтів з синдромом відміни Пацієнтів з СВ слід розміщувати окремо від пацієнтів, які вже вийшли з СВ. Медичні працівники повинні бути доступні цілодобово, в т.ч.: лікар, який приймає пацієнтів перед госпіталізацією, та за викликом відвідує їх у разі ускладнень; медсестри, які відповідають за моніторинг пацієнтів з СВ, видають ліки за призначенням лікаря та надають пацієнту інформацію про відміну. У зоні для пацієнтів з СВ повинно бути тихо та спокійно. Пацієнтам слід дозволяти спати або відпочивати в ліжку, якщо вони бажають, або займатися помірною фізичною активністю, такою як ходьба. Пацієнтам слід запропонувати можливості займатися медитацією чи іншими заспокійливими практиками. Пацієнтів з СВ не слід змушувати робити фізичні вправи. Немає доказів того, що фізичні вправи корисні при виході з СВ, навпаки, фізичні вправи можуть подовжити тривалість СВ та погіршити його симптоми. Пацієнти з СВ можуть відчувати занепокоєння або страх. Надайте їм точну, реалістичну інформацію про наркотики та симптоми відміни, щоб допомогти їм впоратися зі своїм занепокоєнням та страхами. Не намагайтеся на цьому етапі залучати пацієнта до консультування чи іншої психотерапії. Особа з СВ може бути вразливою та розгубленою, отже, на цьому етапі не рекомендується розпочинати консультування. Під час СВ деякі пацієнти можуть поводитися деструктивно, бути некерованими. Причин такої поведінки може бути багато. Пацієнт може боятися перебування в спеціалізованому закладі або може не розуміти, чому він/вона там знаходиться, або ж пацієнт може бути дезорієнтованим і розгубленим щодо того, де він/вона знаходиться. У першу чергу, щоб впоратися з поведінкою пацієнта, використовуйте стратегії управління поведінкою (Таблиця 2). Таблиця 2: Стратегії управління некерованою поведінкою20
Симптоми відміни залежать від речовини, від якої пацієнт має залежність, та від тяжкості такої залежності, але часто включають нудоту, блювання, діарею, занепокоєння та безсоння. У Таблиці 3 надаються рекомендації щодо лікарських препаратів для полегшення загальних симптомів відміни. 20 На основі матеріалів Настанов з клінічної практики детоксикації Департаменту охорони здоров’я штату Новий Південний Уельс (Австралія), 1999. Таблиця 3: Лікарські препарати для симптоматичного лікування при веденні синдрому відміни
|