Ду Центр громадського здоровя Міністерства охорони здоровя України
 Скачать 0.7 Mb.
|
Таблиця 4: Дозування клонідину при помірному/тяжкому СВО
Усунення СВО за допомогою бупренорфіну Бупренорфін є найкращим опіоїдним препаратом при усуненні помірного та тяжкого СВО. Він полегшує симптоми відміни і знижує потяг до наркотиків. Через його фармакологічну дію (частковий агоніст опіату), бупренорфін слід давати лише після того, як пацієнт починає відчувати симптоми відміни (тобто принаймні через вісім годин після останнього прийому героїну). Бупренорфін слід давати з обережністю, якщо в пацієнта: Дихальна недостатність Непрохідність уретри Діабет Дозування бупренорфіну необхідно щодня коригувати залежно від того, наскільки добре контролюються симптоми та чи наявні побічні реакції. Чим більше опіоїдів вживав пацієнт, тим більша доза бупренорфіну необхідна для контролю симптомів відміни. Запропонований протокол дозування надається в Таблиці 5 нижче. Симптоми, що недостатньо контролюються бупренорфіном, можна лікувати симптоматично по мірі необхідності (див. Таблицю 3). Таблиця 5: Дозування бупренорфіну при веденні СВО
Усунення СВО за допомогою метадону Метадон полегшує симптоми відміни опіоїдів і знижує потяг до наркотиків. Метадон застосовується для детоксикації від опіоїдів тривалої дії, таких як морфін або сам метадон. Метадон слід давати з обережністю, якщо в пацієнта: Дихальна недостатність Гостра алкогольна залежність Травма голови Лікування інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) Виразковий коліт або хвороба Крона Печінкова недостатність тяжкого ступеню Дозування метадону необхідно щодня коригувати залежно від того, наскільки добре контролюються симптоми та чи наявні побічні реакції. Чим більше опіоїдів вживав пацієнт, тим більша доза метадону необхідна для контролю симптомів відміни. Запропонований протокол дозування надається в Таблиці 6 нижче. Якщо симптоми контролюються метадоном недостатньо, можна або повільніше знижувати дозу метадону, або лікувати симптоматично (див. Таблицю 3). Таблиця 6: Дозування метадону при веденні СВО
Щоб уникнути ризику передозування в перші дні усунення СВО, дозу метадону можна розділити, наприклад, давати 30 мг в двох дозах, по 15 мг вранці та ввечері. Деякі аспекти лікування інтоксикації та синдрому відміни опіоїдів (обрані розділи з практичного керівництва Practice Guideline For The Treatment of Patients With Substance Use Disorders. Second Edition. American Psychiatry Association, 2006) Лікування при інтоксикації Догляд за пацієнтами, які мають розлади, викликані вживанням опіоїдів, часто ускладнюється через епізодичне виникнення у них рецидивів. Отже, під час тривалого лікування важливо розпізнавати інтоксикацію та забезпечувати лікування із застосуванням опіоїдів чи інших речовин. При легкій та помірній інтоксикації опіоїдами лікування зазвичай непотрібне. Пацієнт з неускладненим передозуванням опіоїдом короткої дії з відносно коротким періодом напіввиведення (наприклад, героїном) може отримати лікування у відділенні невідкладної допомоги та виписатися вже через декілька годин. Проте при передозуванні опіоїдами з довшим періодом дії (наприклад, метадоном) пацієнт має перебувати під ретельним наглядом у стаціонарі протягом щонайменше 24-48 годин. Крім того, тяжке передозування опіоїдами, що характеризується дихальною недостатністю, може призвести до смерті, тож пацієнти мають отримувати лікування у відділенні невідкладної допомоги або у стаціонарі. Налоксон є антагоністом опіоїдів. Він реверсує дихальну недостатність та пригнічення роботи ЦНС, а також інші прояви передозування (застосування препарату докладно описано у розділі II.E.1.) Якщо пацієнт навмисно приймає смертельну дозу наркотика у спробі вчинити самогубство, необхідно провести оцінку його психічного стану у стаціонарних умовах. Плануючи виписку пацієнтів, які не потребують медичної чи психічної госпіталізації, необхідно забезпечити належне подальше лікарське спостереження за їхнім станом. Ведення пацієнтів з синдромом відміни Особа із залежністю від опіоїдів може перенести синдром відміни замість отримання ПТАО метадоном або бупренорфіном, якщо, наприклад, пацієнт має коротку історію зловживання опіоїдами в анамнезі та має гарний прогноз щодо утримання від вживання наркотиків без медикаментозної терапії, або якщо програма ПТАО відсутня у місцевому закладі, або якщо пацієнт відмовляється від ПТАО через обмеження, пов’язані з прийомом препарату. Деякі пацієнти, які успішно отримували ПТАО із застосуванням таких препаратів, як метадон або бупренорфін, також матимуть бажання припинити вживання наркотиків під медичним наглядом. Критеріями відміни ПТАО для пацієнтів, які протягом тривалого часу отримували метадон чи бупренорфін є очевидний прогрес у підтримці способу життя без вжиття наркотиків, стабільна адаптація у особистій та професійній сфері, відсутність інших розладів внаслідок вживання речовин та успішне лікування і ремісія будь-яких супутніх психічних розладів. Прискорений вихід з програм ПТАО та одночасна відміна метадону можуть з високою ймовірністю призвести до рецидивів, незаконного вживання опіоїдів, арештів та смерті. Добровільне припинення терапії метадоном також несе високий ризик рецидиву навіть для пацієнтів, які мали успішні результати лікування. Пацієнти, які добровільно припиняють ПТАО, мають отримувати підтримувальне лікування під час відміни ПТАО, а також послуги, які надаються після проходження лікування, щоб вони змогли утримуватися від вжиття наркотиків. Пацієнтам, у яких виникають повторні рецидиви навіть попри надану підтримку, необхідно надати можливість отримувати добровільну тривалу терапію метадоном або бупренорфіном. Мета зменшення доз опіоїдів - звести до мінімуму гострі симптоми відміни та допомогти пацієнтам перейти на тривале лікування залежності від опіоїдів. Використання стандартної рейтингової шкали для відміни наркотиків (наприклад, шкали Клінічного інституту дослідження наркотичної залежності (CINA)) може допомогти прийняти рішення щодо дозування, застосовуючи об’єктивний та рутинний спосіб. Загалом використовують п’ять фармакологічних стратегій: ПТАО метадоном з поступовим зниженням доз метадону, різке припинення застосування опіоїдів із використанням клонідину для пригнічення симптомів відміни, детоксикація клонідином/налтрексоном у випадках, коли симптоми відміни були викликані застосуванням налтрексону і потім пригнічені за допомогою клонідину, ПТАО бупренорфіном з подальшим різким або поступовим припиненням застосування бупренорфіну та використання інших препаратів для лікування симптомів відміни. |