Ду Центр громадського здоровя Міністерства охорони здоровя України
 Скачать 0.7 Mb.
|
|
Можуть виникнути обставини, такі як факт неповідомлення пацієнтом про свій стан, за яких медичний працівник повинен самостійно повідомити про непридатність пацієнта керувати ТЗ до органу ліцензування водіїв, особливо якщо є очевидним непридатний стан пацієнта та потенційний ризик для безпеки дорожнього руху. Обстеження на ВІЛ, гепатит В та С Департамент охорони здоров’я штату Новий Південний Уельс тепер очікує, що всі служби з лікування нарко - та алкогольної залежності візьмуть на себе відповідальність за обговорення ризиків, повязаних з вірусами, що передаються через кров, у контексті роботи зі своїми пацієнтами. Рекомендовано запропонувати всім пацієнтам під час проведення оціночного інтерв’ю або після початку лікування обстежитися на ВІЛ, гепатит В та С i проконсультувати щодо можливості щепитися проти гепатиту В. Тести слід проводити лише тоді, коли пацієнти добровільно погодились на них, та у підходящий час етапу відміни (не в гострій фазі). Щоб допомогти пацієнтам у прийнятті рішення щодо тестування, надайте їм достатню інформацію, щоби вони могли дати усвідомлену згоду, та запевніть їх, що конфіденційність буде зберігатися. Якщо пацієнти вирішили пройти ці тести, необхідно надати передтестові та післятестові консультації, як зазначено в Директиві: Консультації, пов’язані з проведенням тестів на антитіла на ВІЛ - рекомендації. Забезпечення безперервного догляду Планування виписки Розробити стратегії, які допоможуть пацієнтові впоратися зі станом, що наступає після виходу з синдрому відміни опіоїдів, особливо якщо пацієнт потребував стаціонарного нагляду СВ. Планування виписки починається з початкової оцінки ведення СВ. Залучайте пацієнтів до планування виписки та дайте можливість проаналізувати повною мірою їхні опції. Частиною цієї участі є подумати про наявну підтримку, яку пацієнт може очікувати отримати після СВ. Клініцист повинен нести відповідальність за те, що пацієнти є обізнаними щодо наявних варіантів отримання подальшої допомоги. Якщо була можливість домовитися та встановити професійний контакт зі службою, яка буде надавати послуги підтримки - зробіть цей процес направлення якомога простішим. Пацієнти мають право відмовитись від подальшого спостереження. Якщо це сталося, відзначте відмову у картці пацієнта та уникайте реакції, що може розглядатися як засудження. Занотуйте планування виписки у картці пацієнта. Плануючи виписку, врахуйте: стабільність житла: живе людина сама або з іншими, хто вживає наркотики. масштаби їхньої соціальної мережі: наявні зв’язки із медичними працівниками місцевої громади. Основні вимоги до планування виписки після подолання СВ Організувати/полегшити подальше спостереження, а саме призначити подальші зустрічі. Забезпечити зв’язок із подальшим лікуванням (включно з реабілітацією, амбулаторним лікуванням, самодопомогою). Підтримувати комунікацію з іншими постачальниками відповідних послуг. Надати номери екстреної допомоги. Коли після завершення проходження програми відміни від наркотиків чи алкоголю подальша допомога відкладається, це може негативно вплинути на учасників цих програм. Відчувати фрустрацію можуть не тільки вони, але також й ті, хто їми опікувався, наприклад, залучені медичні працівники, їхні партнери, сім’ї та друзі. Як полегшити цей процес є складне питання і на нього немає простої відповіді, але вичерпна інформація про те, чого очікувати, може допомогти людям підготуватися до подальших процедур та пережити затримки. Ефективна комунікація в межах мереж дотичних провайдерів послуг може зменшити час затримки надання лікування. Проте надсилати людей до служб без попереднього повідомлення про це може бути марною тратою часу. Догляд після проходження програми відміни ПАР Допоміжні послуги можуть включати навчання певним навичкам (наприклад, запобігання рецидиву, навичкам вирішення проблем або оволодіння професійними знаннями), послуги з соціальної підтримки (наприклад, групи самодопомоги, такі як “Анонімні алкоголики (АА)”, “Анонімні наркомани (АН)”) або сеанси мотивації. Після закінчення етапу відміни, пацієнтам слід знаходитися під підтримуючим наглядом. Консультаційні та групові програми Консультування є важливою частиною процесу зцілення, яку слід враховувати при наданні догляду тим, хто закінчив програму відміни ПАР. Уряд, неурядові та приватні організації надають низку необхідних безкоштовних або платних послуг, якими можна скористатися . Програми самодопомоги Існує декілька програм самодопомоги за моделями 12-ступінкової програми, розробленої спочатку “Анонімними алкоголіками (AA)”, такі як Анонімний наркоман (АН) та Аль Анон (групи для людей, які постраждали або страждають від чиєїсь залежності), “Анонімні гравці” та інші, які організовують регулярні зустрічі. Вони грунтуються на переконанні, що повне утримання від залежності - це єдиний шлях до одужання. Зацікавлених людей потрібно мотивувати відвідувати такі зустрічі та ставати частиною їхніх програм. Не існує офіційного процесу направлення на ці групи підтримки (AA або Ah), але пацієнтам можна порадити встановити контакт із функціонуючою групою у їхньому районі. Цей безкоштовний ресурс для громади слід обговорити з пацієнтами, які хочуть продовжувати утримуватися від вживання ПАР. Фармакотерапії Наразі є низка фармакотерапій, які є доступними для людей, які припиняють вживання наркотиків та алкоголю. Фармакотерапії лікування опіоїдів включають метадон, бупренорфін (Субутекс), бупренорфін та налоксон (Субоксон) і налтрексон - всі вони описані в Програмі лікування опіоїдів штату Новий Південний Уельс: клінічні рекомендації щодо лікування метадоном та бупренорфіном (відділ охорони здоров’я NSW GL2006_019, 2006). Фармакотерапії лікування алкогольної залежності включають налтрексон, акампрозат та дисульфірам. Фармакологію цих засобів необхідно зрозуміти перед їхнім застосуванням. Програми реабілітації Державні та приватні реабілітаційні програми включають амбулаторні та стаціонарні програми. Їхня тривалість, філософія, вартість, процедури оцінювання, цільові групи (виключення) та підтримка різняться. Як це відбувається у більшості постачальників послуг, вони захочуть поговорити з людиною, яку направляють, перш ніж запропонувати їй місце. Програми працюють протягом періоду від 3 тижнів до року, і для більшості послуг існують списки очікування (іноді тривалі). 5 Опіоїди Резюме Початок і тривалість синдрому відміни опіоїдів (СВО) залежить від періоду напіввиведення препарату, що приймається. У разі прийому героїну, суб’єктивні симптоми відміни зазвичай виникають через 6-24 години після останньої дози, досягають піку через 2448 годин і вщухають через 5-10 днів. У разі прийому метадону симптоми зазвичай починаються через 36-48 годин після останньої дози. Ступінь тяжкості синдрому відміни метадону, як правило, значно нижчий, ніж при відміні героїну, але вихід з СВ є виснажливим та триває 3-6 тижнів. Щоденний огляд пацієнта може включати моніторинг симптомів за допомогою Клінічної шкали тяжкості синдрому відміни опіоїдів. Бупренорфін є основним варіантом лікування при веденні пацієнтів з синдромом відміни опіоїдів. Починати дозування бупренорфіну слід після появи симптомів відміни. Багато служб, які використовують бупренорфін, не розділяють лікування синдрому відміни та ПТАО, ініціюючи прийом бупренорфіну для усунення СВ, але водночас дозволяють пацієнтам продовжувати проходити замісну підтримувальну терапію бупренорфіном, що ефективніше залучає їх до ПТАО. Планове усунення СВО за допомогою налтрексону є підтвердженим і корисним варіантом лікування для деяких пацієнтів, що повинно проводитись лише в спеціалізованих закладах під наглядом. Протягом першого тижня лікування слід обговорити варіанти лікування після виходу пацієнта з синдрому відміни опіоїдів. До таких варіантів належить утримання від вживання наркотиків з/без налтрексону, надання допомоги за місцем проживання або продовження лікування бупренорфіном. Вживання та вплив опіоїдів Опіоїди, що зв’язуються з рецепторами та активують їх, називають «агоністами» (морфін та метадон), а ті, що зв’язуються з рецепторами, але не активують їх, називаються «антагоністами» (налоксон та налтрексон). Також існують часткові агоністи (бупренорфін), що зв’язуються з тими ж самими рецепторами, але активують їх з меншим максимально можливим ефектом. Опіоїди-агоністи викликають: нечутливість до болю (аналгезія) (особливо при усуненні афективного компонента болю) гарне самопочуття (ейфорія) заспокоєння •пригнічення центральної нервової системи, зокрема дихальну недостатність (при високих дозах) звуження зіниць зниження пульсу та тиску. Прийом опіоїдів може призвести до появи побічних реакцій: нудота та блювання закреп підвищення потовиділення порушення статевої функції (імпотенція). Опіоїди, приблизні еквівалентні дози
|