Фарма. Фармакологія. Чекман. Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. 5 Історія лікознавства і фармакології
 Скачать 4.65 Mb.
|
|
Побічна дія: головний біль, біль у надчеревній ділянці, сухість у роті, алергічні реакції. Протипоказання: вагітність, лактація, вік до 2 років, гострий виразковий коліт, непрохідність кишок. До протипроносних засобів належить смекта, що має адсорбційну й обволікаючу активність. |
| 6.9. Розчини для парентерального харчування. |
| Парентеральне харчування є необхідним компонентом лікування у випадках, коли неможливо здійснювати його природним шляхом, особливо у випадках білкового та енергетичного дефіциту виснажених хворих. Для парентерального харчування можна застосовувати сироватку і плазму крові людини, як енергетичний матеріал - глюкозу і жирові емульсії. Використовують гідролізати і суміші амінокислот — амінокислот препарати. Вітчизняні препарати гідролізованого білка містять амінокислоти й мінеральні солі. До їх складу входять 10 незамінних амінокислот (треонін, лейцин, ізолейцин, фенілаланін, лізин, аргінін, гістидин, метіонін, триптофан) і 7 замінних (кислоти аспарагінова і глутамінова, серин, гліцин, пролін, аланін, тирозин). Кількісні співвідношення амінокислот у різних препаратах коливаються у значних межах. Наприклад, поліамін містить 13 L-амінокислот, з яких 8 є замінними, і D-сорбіт. Фармакодинаміка. Амінокислотні препарати мають пластичну властивість. Вони залучаються до процесів біосинтезу білків, стимулюють анаболізм. На цих властивостях грунтується активізація фізіологічних функцій різних органів. Мають також гемодинамічні та дезінтоксикаційні властивості. Показання: дефіцит білка при захворюваннях травної системи, які супроводжуються порушенням транспортної (всмоктувальної) функції, опікова й променева хвороби, інтоксикація у післяопераційний період тощо. Амінокислотні препарати потрібно застосовувати у поєднанні з глюкозою, вітамінами, гормонами. Вводять внутрішньовенно повільно крапельно, починаючи з 20 крапель на 1 хв. Якщо хворий добре переносить введення, кількість крапель можна збільшувати до 40-60 на 1 хв. Швидше введення є недоцільним, оскільки амінокислоти не встигають засвоїтися і виводяться нирками. Препарати можна вводити під шкіру, в шлунок чи тонку кишку за допомогою зонда (також краплями). Добова доза становить 1,5-2 л. Побічна дія: нудота, блювання, тахікардія, порушення дихання, відчуття спраги - у разі підвищеної чутливості хворого чи швидкого введення препарату (після припинення введення побічні реакції зникають без лікування). Протипоказання: гостре порушення гемодинаміки, масивна втрата крові, шок, декомпенсація функції серця, недостатність печінки, нирок, збудження хворого. До препаратів амінокислот без електролітів належать вамін 14 і вамін 18, а також інтрафузин. Є препарати з електролітами (аміноплазмаль, нефрамін, аміностерил, інфезол), з глюкозою (вамін глюкоза), з вітамінами (аміносол). Для парентерального харчування як біоенергетичний засіб використовують жирову емульсію - ліпофундин - 10 чи 20 % емульсія соєвої олії і 7,5 чи 15 г соєвих фосфатидів. Показання: опіки, тяжкі інфекційні захворювання, післяопераційний період. Вводять внутрішньовенно крапельно, спочатку по 15-20 крапель на 1 хв, потім, якщо хворий добре переносить препарат, через 10-15 хв кількість крапель протягом 30 хв поступово збільшують до 60 на 1 хв. Вводять близько 500 мл на добу. Протипоказання: шок, інфаркт міокарда, крововилив у мозок, гілерліпідемія, атеросклероз, захворювання печінки, нефротичний синдром. Засоби, що впливають на функцію травної системи. Назва.Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування. Засоби, що впливають на апетит. Збір для збудження. Збір — трава полину (8 ч.), трава деревію (2 ч.) — для виготовлення настою з розрахунку 1 ст. ложка на склянку окропу. Species amare По 1 ст. ложці за 30 хв до їди Фепранон Драже по 0,025 г. Phepranonum Усередину по 1 драже 2-3 рази на день за 30 хв до їди Пентагастрин В ампулах по 2 мл 0,025 % розчину. Pentagastrinum Підшкірно з розрахунку 6 мкг на 1 кг маси тіла Гістаміну дигідрохлорид В ампулах по 1 мл 0,1 % розчину. Histamini dihydrochloridum Підшкірно по 10 мкг на 1 кг маси тіла Засоби замісної терапії Кислота хлороводнева У флаконах по 30 і 100 мл. розбавлена Acidum hydrochloricum dilutum Усередину по 10-15 крап, в 1/2 склянки води під час їди Пепсин Порошок. Pepsinum Усередину по 0,2-0,5 г або під час їди (часто разом з кислотою хлороводневою розбавленою) Сік шлунковий У флаконах по 100 мл. Succus gastricus naturalis Усередину по 1-2 ст. ложці під час або після їди Ранітидин Таблетки по 0,15 г і 0,3 г. Ranitidinum Усередину по 0,15 г 2-3 рази на добу Фамотидин Таблетки по 0,02 г і 0,04 г. Famotidinum Усередину по 0,02-0,04 г 1 раз на добу Омепразол Таблетки і капсули по 0,02 г. Omeprazolum Усередину по 0,02 г 1 раз на добу Антацидні засоби Натрію гідрогенкарбонат Порошок. Natrii hydrogencarbonas Усередину по 0,5-1 г на прийом Магнію оксид Порошок. Magnesii oxydum Усередину по 0,25-1 г па прийом; при отруєнні кислотами і як легкий проносний засіб — по 3-5 г на прийом Альмагель У флаконах по 170 мл. Almagel Усередину по 1-2 ч. ложки за 30 хв до їди, увечері перед сном Блювотні та противоблювотні засоби Апоморфіну гідрохлорид Порошок; в ампулах по 1 мл 1 % розчину. Apomorphini hydrochloridum Підшкірно по 0,2-0,5 мл 1 % розчину Етаперазин Таблетки, покриті оболонкою, по 0,1 г. Aethaperazinum Усередину по 1/2-2 табл. 3-4 рази на день Таблетки «Аерон» Таблетки, покриті оболонкою. Tabulettae «Aeronum» Усередину по 1-2 табл. за 30-60 хв до відправлення транспорту, потім ще одну таблетку через 6 год Метоклопрамід Таблетки по 0,01 г; в ампулах по 2 мл 0,5 % розчину. Metoclopramidum Усередину по 1-2 табл. 2-3 рази на день до їди; внутрішпьом'язово або внутрішньовенно 2-6 мл на добу Жовчогінні засоби, гепатопротектори Таблетки «Алохол» Таблетки, покриті оболонкою. Tabulettae «Allocholum» Усередину по 2 табл. 3 рази на день після їди Таблетки «Холензим» Таблетки, покриті оболонкою. Tabulettae «Cholenzymum» Усередину по 1 табл. 1-3 рази на день Холосас У флаконах по 300 мл. Cholosasum Усередину по 1 ч. ложці 2-3 рази на день Холагол У флаконах по 10 мл. Cholagolum Усередину по 5 крап. 3 рази на день за 30 хв до їди; під час нападів жовчної кольки — по 20 крап, на прийом Магнію сульфат Порошок; драже по 0,035 г. Magnesii sulfas Усередину по 1 ст. ложці 20-25 % розчину, по 1-2 драже на день після їди; для дуоденального зондування у дванадцятипалу кишку по 50 мл 30-33 % розчину Фламін Таблетки по 0,05 г. Flaminum Усередину по 1 табл. 3 рази на день за 30 хв до їди Есенціале В ампулах по 5 мл. Essentiale Внутрішньовенно по 5 мл Проносні засоби Магнію сульфат Порошок. Magnesii sulfas Усередину по 10-30 г натще або за 30хв до їди Олія рицинова У флаконах по 30 і 50 мл; капсули по 1 г. Oleum Ricini Усередину по 15-20 г Екстракт крушини сухий Таблетки, покриті оболонкою, по 0,2 г. Extractum Frangulae siccum Усередину по 1-2 табл. перед сном Таблетки екстракту сени Таблетки по 0,3 г. Tabulettae extracti Sennae siccum Усередину по 1-2 табл. перед сном Фенолфталеїн Таблетки по 0,1 г. Phenolphthaleinum Усередину по 1-2 табл. на прийом Ізафенін Таблетки по 0,01 г. Isapheninum Усередину по 1/2-1 табл. 1-2 рази на день Протипроносні засоби Лопераміду гідрохлорид Капсули і таблетки по 0,002 г; розчин для приймання всередину 0,02 % по 100 мл. Loperamidi hydrochloridum Усередину 2 капсули або таблетки, а потім по 1 табл. після кожного акту дефекації.Максимальна добова доза — 8 капсул Засоби, що застосовують при порушенні екскреторної функції підшлункової залози Панкреатин Таблетки по 0,25 і 0,5 г. Pancreatinum Усередину по 1 табл. 3 рази на день Панзинорм форте Таблетки, вкриті оболонкою. Panzynorm forte Усередину по 1 табл. 3 рази на день під час їди Фестал Драже в упаковці по 60 і 100 шт. Festal Усередину по 1-3 драже під час чи після їди Контрикал У флаконах по 10 000, 30 000, 50 000 ОД. Contrykal Внутрішньовенно крапельно по 10000-50000 ОД на добу; у черевну порожнину по 10000-20000ОД Розчини для парентерального харчування Поліамін У флаконах по 100, 200 і 400 мл. Polyaminum Внутрішньовенно крапельно Ліпофундин У флаконах по 100 і 500 мл. Lipofundinum Внутрішньовенно крапельно Класифікація. Серед засобів, що впливають на систему крові, розрізняють такі: І. Засоби, що впливають на кровотворення. 1. Стимулятори еритропоезу. 2. Стимулятори лейкопоезу. II. Засоби, що впливають на згортання крові. 1. Засоби, що підвищують згортання крові(коагулянти). 2. Засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти). а) антикоагулянти прямої дії; б) антикоагулянти непрямої дії. ІІІ. Засоби, що впливають на фібриноліз. 1. Фібринолітичні засоби. 2. Засоби, що пригнічують фібриноліз. IV. Засоби, що впливають на агрегацію тромбоцитів. |
| 7.1. Засоби, що впливають на кровотворення. |
| До цієї групи належать різноманітні засоби, що як стимулюють, так і пригнічують кровотворну систему. 7.1.1. Стимулятори еритропоезу Засоби цієї групи стимулюють синтез гемоглобіну й утворення еритроцитів, збільшують кількість їх в одиниці об'єму крові. Залежно від етіології й патогенезу анемії хворих лікують різними фармакологічними засобами. Разом з тим варто враховувати, що анемія часто є супутником різних захворювань. При цьому слід усунути причину, яка викликала її. Для зручності розгляду принципів лікування хворих з анемією, її можна умовно розділити на 4 основні групи: 1. Нормобластна (залізодефіцитиа) анемія — продукуються нормальні зрілі еритроцити, проте у недостатній кількості і з пониженим вмістом гемоглобіну. Колірний показник при цьому низький, тому її називають гіпохромною. 2. Мегалобластна (фолієводефіцитна) анемія — кількість еритроцитів зменшується, визначаються пойкілоцити, незрілі форми, які містять підвищену кількість гемоглобіну. Колірний показник підвищений — гіперхромна анемія. 3. Гіпопластична анемія — недостатня кількість нормальних еритроцитів із зниженим вмістом гемоглобіну; порушена регенерація кісткового мозку. 4. Гемолітична анемія — підвищене руйнування нормальних еритроцитів. Нормобластна (залізодефіцитиа) анемія розвивається найчастіше. Хворим призначають препарати заліза (заліза закисного сульфат і лактат). Заліза (закисного) сульфат і лактат призначають у капсулах по 0,3-1 г. Драже «Фероплекс» містить заліза сульфат і кислоту аскорбінову, таблетки «Ферокаль» — заліза сульфат із церебролецитином і кальцію фруктозодифосфатом. Таблетки «Гемостимулін» — заліза лактат з міді сульфатом. Капсули і таблетки заліза слід ковтати не розжовуючи (негативний вплив на зубну емаль). Для внутрішньовенного введення використовують ферковен, який складається із заліза сахарату, кобальту глюконату і розчину вуглеводів. Створено людський рекомбінатний еритропоетин — комплекс глікопротеїдів. Випускається у вигляді препарату епоетин альфа. Стимулює проліферацію і диференціацію еритроцитів. Фармакокінетика. Абсорбція і засвоєння заліза організмом — процес складний і залежить від багатьох чинників. Залізо з тваринних продуктів краще абсорбується, ніж з рослинних, цистеїн і метіонін підвищують абсорбцію заліза. Абсорбції заліза сприяють кислота хлороводнева, аскорбінова, бурштинова, фруктоза. У випадках гіпоацидного стану шлунка вміст у харчових продуктах значної кількості солей кальцію, фосфору, алюмінію, магнію, натрію гальмує транспорт заліза. За наявності кислоти хлороводневої у шлунку залізо частково перетворюється на заліза біхлорид, частково утворює розчинні комплекси з харчовими речовинами і надходить у кишки. У шлунку може абсорбуватись 1-2% заліза, а решта—в кишках, головним чином у дванадцятипалій кишці шляхом активного транспорту. У клітинах епітелію слизової оболонки кишок залізо сполучається переважно з апоферитином і створює комплекс феритин, який у крові сполучається з білком трансферином і у вигляді феротрансферину надходить до депо (кістковий мозок, печінка, селезінка), де може утилізуватися чи депонуватися у вигляді феритину (в одній молекулі міститься майже 4 500 атомів заліза) і подібного до нього гемосидерину. При парентеральному введенні залізо швидко надходить у кров, де сполучається з трансферином. Виводиться із сечею, потом, епітелієм, який відлущується, частково через слизову оболонку травного каналу. Жінки втрачають заліза більше, ніж чоловіки. Регуляція балансу заліза в організмі здійснюється абсорбцією (всмоктуванням): у разі дефіциту абсорбція (транспорт) підвищується, у разі надмірності — припиняється. Фармакодинаміка. Залізо стимулює еритропоез. Будучи важливою складовою частиною гемоглобіну і багатьох тканинних ферментів, цей біометал є необхідним для їх побудови. Показання: нормобластна (залізодефіцитна) анемія різноманітної етіології. Усередину призначають у таблетках або капсулах препарати дво- і тривалентного заліза після їди, які потрібно запивати розведеною кислотою хлороводневою (10-15 крапель на 0,5 склянки води) чи одночасно приймати по 0,1-0,2 г кислоти аскорбінової. Мідь, як мікроелемент, сприяє транспорту заліза з кишок і каталізує утворення гему, до складу якого входить залізо. Мідь міститься у препараті «Гемостимулін». Побічна дія. Після прийому всередину внаслідок подразного впливу може виникати нудота, блювання, зниження апетиту. Сполучаючись із сірководнем у кишках, залізо може викликати запор. У випадках тривалого приймання може виникати інсомнія, тахікардія, висип на шкірі. У разі парентерального введення препаратів заліза може виникати біль у місці ін'єкцій, в попереку, стиснення в грудях. Протипоказання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит, ентерит, гемолітична анемія, гемосидероз, гострий нефроз. Коамід — комплексна сполука кобальту і нікотинаміду — використовується як стимулятор еритропоезу. Коамід можна застосовувати з препаратами заліза. Легко абсорбується, міститься в кістковому мозку, печінці, нирках, у білках плазми крові, еритроцитах. Виводиться нирками, а також з вмістом кишок. Фармакодинаміка. Сприяє засвоєнню заліза і залученню його до метаболічних процесів. Стимулюючи вироблення еритропоетину, активізує еритропоез. Підвищує синтез амінокислот, активність сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази, збільшує вміст у тканинах РНК і ДНК. Вводять підшкірно по 1 мл 1 % розчину один раз на добу. Можна призначати всередину в порошку по 0,1 г тричі на добу. Побічна дія: зрідка нудота, запаморочення. Протипоказання: тяжкі захворювання серця і судин. Хворим на мегалобластну анемію призначають ціанокобаламін (віт. В12). Це кристалічний порошок рубіново-червоного кольору. У природі синтезується синьо-зеленими водоростями, актиноміцетами, бактеріями. В організмі людини і тварин синтезується мікрофлорою кишок. Надходить до організму з продуктами тваринного походження. Фармакокінетика. У шлунку сполучається з гастромукопротеїдом, що запобігає поглинанню його мікрофлорою кишок. Комплекс гастро-мукопротеїд-ціанокобаламін абсорбується у тонкій кишці незначною мірою. У кров ціанокобаламін надходить у вільному стані і з'єднується до 93 % з глобуліном. Із крові надходить у печінку, де перетворюється на активну форму — кобамамід. Незначна частина надходить у різні органи. Резерв ціанокобаламіну і його коферменту в печінці є достатнім для того, щоб задовольнити потребу в ньому протягом 2-3 років. Виведення вітаміну при парентеральному введенні здійснюється більш ніж на 50 % нирками, а кишками лише на 6-7 %. Після перорального прийому нирками виділяється 1 -2 %, тоді як більша частина виявляється у калі. Фармакодинаміка. Стимулює перехід мегалобластного типу кровотворення в нормобластний, знижує процеси гемолізу. Еритропоетичний ефект ціанокобаламіну зумовлений впливом на процеси обміну. Він спільно з фолієвою кислотою бере участь у синтезі пурино- і піримідинових основ, внаслідок чого посилюється синтез нуклеїнових кислот. Активізує синтез білка, метіоніну — донатора метильних груп, необхідних для гемопоезу. Бере участь в обміні жирів, зокрема, в синтезі мієліну та інших ліпопротеїдів, а також у вуглеводному обміні. Показання: злоякісна мегалобластна анемія (авітаміноз В12), інші форми анемії, променева хвороба, трофічні й запальні захворювання центральної і периферичної нервової системи, реконвалесценція після тяжких виснажливих захворювань і травм. Вводять під шкіру і внутрішньом'язово по 50-500 мкг. Побічна дія: алергічні реакції, підвищена збудливість, тахікардія, біль у ділянці серця, ліпоїдна інфільтрація печінки. Протипоказання: еритремія, тромбоемболія. |