Фарма. Фармакологія. Чекман. Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. 5 Історія лікознавства і фармакології

• Название: Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. 5 Історія лікознавства і фармакології
• Анкор: Фарма
• Дата: 23.01.2023
• Размер: 4.65 Mb.
• Имя файла: Фармакологія. Чекман.doc
• Тип: Документы; #900918
• страница: 57 из 89

8.2.5. Ціанокобаламін. (віт. В₁₂)

8.2.6. Кислота фолієва. (віт. Вс)

8.2.7. Кислота аскорбінова.

Найбільш характерними особливостями кислоти аскорбінової (віт. С) є активна відновна властивість, зумовлена воднем енольної групи при ^-СОН = СОН^- і легке окиснення до кислоти дегідроаскорбінової, яка виконує коферментну функцію. Кислота дегідроаскорбінова легко відновлюється цистеїном і глутатіоном.
Кислота аскорбінова належить до незамінних компонентів їжі людини. Важливими джерелами цього вітаміну є свіжі овочі й фрукти. Найбагатші на кислоту аскорбінову ягоди чорної смородини, горобини, обліпихи, плоди шипшини, хвоя тощо.

Фармакокінетика. При застосуванні всередину кислота аскорбінова абсорбується в кишках у вигляді кислоти дегідроаскорбінової, яка проникає крізь мембрану без енергетичних затрат.

Максимальна концентрація вітаміну в плазмі крові при введенні per os визначається через 4 год. Звідси кислота аскорбінова надходить до всіх органів, переважно накопичуючись у тканинах з інтенсивним обміном, зокрема в надниркових залозах, менше — у тканинах ока, головного мозку, серця, легень, нирок, печінки. У тканинах кислота аскорбінова перебуває як у вільному стані, так і в сполуках. Із організму виділяється з сечею в незміненому стані (20 %), а також у вигляді метаболітів. Паління і зловживання алкоголем прискорюють перетворення кислоти аскорбінової на неактивні метаболіти.

Фармакодинаміка. Кислота аскорбінова необхідна для окисних процесів. Вона сприяє оптимальному перебігу тканинного обміну. Бере активну участь в окисно-відновних реакціях, створюючи з кислотою дегідроаскорбіновою систему перенесення атомів водню. При цьому активується низка ферментів, що мають тіолові й дисульфідні групи, змінюється валентність металів.

Кислота аскорбінова відіграє важливу роль в окисно-відновних процесах у системі метгемоглобін — гемоглобін. Наявність її в еритроцитах захищає гемоглобін, перешкоджаючи його окисненню. Кислота аскорбінова здатна безпосередньо відновлювати метгемоглобін, сама при цьому окиснюється до кислоти дегідроаскорбінової, яка потім відновлюється під впливом глутатіону. Завдяки цій системі метгемоглобін не накопичується в клітинах.

Кислота аскорбінова поряд з токоферолом є біоантиоксидаптом, що забезпечує стабільність клітинних мембран. Ця дія пов'язана з її відновними властивостями: а) відновлює окиснений токоферол, який руйнує вільні радикали (в результаті вони набувають нейтральної молекулярної форми); б) руйнує пероксиди, пригнічуючи процеси вільнорадикального окиснення. Як антиоксидант забезпечує відновлений стан SH-груп, стимулює обмін РНК, забезпечує утворення кислоти фолінової із фолієвої. Цим пояснюється її здатність стимулювати регенерацію тканин, а також мітоз клітин.

Кислота аскорбінова бере участь у формуванні основної речовини сполучної тканини, зменшення якої в судинній стінці призводить до геморагічного діатезу. При недостатньому надходженні в організм кислоти аскорбінової виникає цинга: кровоточивість із ясен, слизових оболонок внаслідок підвищеної проникності стінок судин. Ураження сполучної тканини при недостатності вітаміну пов'язане з тим, що кислота аскорбінова бере участь в утворенні і забезпеченні нормального стану колагену — білка сполучнотканинного матриксу хрящів, кісток, дентину зубів тощо.

Вплив кислоти аскорбінової на вуглеводний обмін пояснюється підвищенням окиснення глюкози.

Кислота аскорбінова бере участь у катаболізмі холестерину, синтезі кортикостероїдів. При стресах її вміст в організмі значно знижується, особливо в надниркових залозах. Кислота аскорбінова стимулює синтез антитіл, інтерферону, сприяє фагоцитозу і відновлює функцію поліморфноядерних лейкоцитів. Таким чином, кислота аскорбінова підвищує адаптаційну здатність організму до несприятливих умов навколишнього середовища — інфекції, інтоксикації, переохолодження тощо.

Протианемічиа дія кислоти аскорбінової пов'язана з її впливом на обмін заліза, а саме з відновленням тривалентного заліза на двовалентне, що легко транспортується з кишок.

Показання: цинга, профілактика гіповітамінозу, особливо в зимово-весняний період року, під час інтенсивного фізичного навантаження, стресів; інфекційні захворювання, геморагічний діатез,капіляротоксикоз та інші порушення проникності стінки капілярів, анемія, променева хвороба, тривале загоювання ран, переломи кісток, запалення суглобів, пародонтит, гінгівіт, інтоксикація промисловими отрутами.

Побічна дія. Тривале застосування кислоти аскорбінової навіть у терапевтичних дозах може спричинити в організмі значні порушення. Виникає ушкодження острівців підшлункової залози (гальмується вивільнення інсуліну). Надлишкове утворення кислоти дегідроаскорбінової, яка перетворюється на щавлеву, призводить до утворення конкрементів у сечових шляхах і порушення метаболізму в судинній стінці. Знижується проникність стінки капілярів і гістогематичних бар'єрів, у зв'язку з чим порушується трофіка тканин. Тривале введення препарату призводить до прискореного згортання крові і тромбоутворення. Застосування у великих дозах призводить до викиднів.

8.2.8. Біофлавоноїди.

З великої групи біофлавоноїдів (рутин, кверцетин, гесперидин, тощо) — віт. Р у медицині практично застосовують рутин (З-рамноглюкозил-3',5,7,3',4'-пента-оксифлавон) і кверцетин.

Головне порушення в організмі при нестачі біофлавоноїдів — підвищення проникності стінки капілярів.

Фармакокінетика. Біофлавоноїди транспортуються з травного каналу помірно. В організмі вони підлягають біотрансформації. Так, рутин перетворюється на кислоти: гомованілінову, оксифенілоцетову і діоксифенілоцетову, які виводяться із сечею.

Фармакодинаміка. Біофлавоноїди мають антиоксидантні властивості. Вітамін захищає кислоту аскорбінову від надмірного окиснення, зберігаючи її біологічну активність. Сприяє її транспорту і депонуванню, збільшує накопичення в надниркових залозах, печінці та інших органах і одночасно сповільнює виведення її з організму. Укріплює стінку капілярів, діючи синергічно з кислотою аскорбіновою. Спільно з нею вітамін гальмує активність гіалуронідази, завдяки чому стабілізує міжклітинну речовину, в результаті знижується проникність стінки капілярів.

Вітамін гальмує окиснення адреналіну завдяки здатності зв'язувати йони заліза й міді, які каталізують окиснення адреналіну з утворенням міцних комплексів.

Застосування рутину та інших флавоноїдів підвищує стійкість тканин у випадках променевих уражень.

Показання: захворювання, що супроводжуються підвищенням проникності стінки судин (геморагічний діатез, капіляротоксикоз, променева хвороба тощо) разом з кислотою аскорбіновою, — профілактика ушкодження стінки капілярів, пов'язаного з застосуванням антикоагулянтів непрямої дії та саліцилатів.

Побічна дія — не встановлена.

8.2.9. Вікасол (віт. К₃).

8.3. Полівітамінні препарати.

Полівітамінні препарати — це комплекси окремих вітамінів у збалансованих фізіологічних співвідношеннях. Основою для комбінованого застосування вітамінних препаратів є взаємне посилення їх ефекту (наприклад, кислота аскорбінова підвищує гальмуючий вплив рутину на проникність стінки судин, фолієва -вплив ціанокобаламіну на кровотворення), а також зменшення токсичності (наприклад, токсичність кальциферолу зменшується під впливом ретинолу).

Деякі полівітамінні препарати для підвищення ефекту поєднують з амінокислотами, йонами металів і мікроелементів. Наприклад, комплекс «Декамевіт» містить 10 вітамінів та амінокислоту метіонін, «Глутамевіт» — 10 вітамінів, глутамінову кислоту, мідь, залізо, калій і кальцій.

Фармакодинаміка. Полівітамінні препарати залежно від складу активізують різноманітні біохімічні процеси в організмі, стимулюють тканинне дихання, оксидне фосфорування, синтез білка, окисно-відновні реакції тощо. У зв'язку з цим полівітамінні препарати мають різноманітні ефекти. Вони стимулюють фізичну й розумову діяльність, білкоутворювальну, зовнішньосекреторну і знешкоджувальну функції печінки, підвищують імун- і ну реактивність та інші захисні властивості організму.

Показання: полігіповітамінози, поліпшення обміну речовин і загального стану в похилому віці, розумове і фізичне виснаження, період видужання після тяжких захворювань, тривале лікування протимікробними засобами, променева хвороба, підвищення адаптації організму до впливу екстремальних чинників (несприятливі кліматичні умови, вібрація тощо).

Антивітаміни. Можливим екзогенним і чинником гіповітамінозу є надходження антивітамінів. До них належать різні за характером дії чинники. Першу групу 1 утворюють антиметаболіти — сполуки, які є хімічними аналогами вітамінів (у молекулі заміщена будь-яка важлива хімічна група на неактивний радикал).

Типовим антивітаміном є окситіамін — неактивний аналог тіаміну. У медицині застосовують деякі лікарські засоби, механізм дії яких пов'язаний з їх антивітамінними властивостями (неодикумарин антагоніст рибофлавіну, гідразид ізонікотинової кислоти — піридоксину і кислоти нікотинової).

До другої групи антивітамінних чинників належать специфічні інактиватори вітамінів (наприклад, аскорбіназа, тіаміназа) або речовини, що обмежують їх дію в організмі (наприклад, білок авідин утворює комплекс з біотином, в якому біотин втрачає вітамінну активність).

8.4. Види вітамінної терапії.

Замісна вітамінотерапія передбачає введення вітамінного препарату у випадках певного гіпо- або авітамінозу (наприклад, хворим на пелагру — кислоти нікотинової, на цингу — кислоти аскорбінової), а також застосування вітамінних препаратів у разі латентної вітамінної недостатності. Замісна вітамінотерапія повинна бути полівітамінною, а кількісні співвідношення вітамінів — відповідати середньодобовій потребі.

Патогенетична вітамінотерапія — призначення вітамінних препаратів при захворюваннях, у патогенезі яких має суттєве значення відносна недостатність певного вітаміну. Наприклад, препарати тіаміну призначають хворим із недостатністю серця, коли в міокарді порушуються процеси вуглеводного обміну і має місце накопичення недоокиснених продуктів, продуктів метаболізму сахаридів. За цих умов збагачення тканин коферментами, які беруть участь у вуглеводному обміні, деякою мірою поповнює відносну їх нестачу. Для цього вводять тіамін, як кофермент вуглеводного обміну, або кокарбоксилазу (коферменту форму тіаміну).

Фармакодинамічну вітамінотерапію застосовують при захворюваннях, що не належать до гіпо- або авітамінозу. При цьому використовують не специфічні вітамінні біохімічні властивості даної речовини, а інші, не пов'язані з вітамінною природою. Дуже широко як фармакодинамічний засіб застосовують кислоту нікотинову. Вона є, з одного боку, типовим вітамінним препаратом, який вводять хворим на пелагру і цукровий діабет для стимуляції утворення НАД і НАДФ, а з іншого боку, їй властива дія, не пов'язана з вітамінною функцією. Наприклад, кислота нікотинова ефективно розширює судини. Цей фармакологічний ефект використовують для зниження артеріального тиску у хворих на гіпертензивну хворобу.

Особливістю фармакодинамічної терапії є дозування вітамінних препаратів: дози перевищують добову потребу людини в десятки і сотні разів. Наприклад, добова потреба для дорослої людини кислоти нікотинової становить 20 мг. У високих нефізіологічних дозах, що перевищують добову потребу в 100 або 1000 разів, кислота нікотинова пригнічує синтез холестерину, і цей ефект використовують при гіперхолестеринемії для лікування хворих на атеросклероз.

Вітамінні препарати.

Назва.Форми випуску, середні терапевтичні дози, способи застосування.

Тіаміну хлорид (віт. В₁) Thiamini chloridum В ампулах по 1 мл 2,5 і 5 % розчину; порошок, таблетки по 0,005-0,01 г. Усередину по 0,002-0,01 г 1-5 разів на добу через 10-15 хв після їди; внутрішньом'язово — по 0,5-1 мл 5 % розчину

Кокарбоксилаза Cocarboxylasum В ампулах по 0,05 г сухої речовини в комплекті з розчинником; порошок, таблетки по 0,01 г; 0,01 % розчин — очні краплі. Усередину дорослим 0,05-0,1 г на добу; внутрішньом'язово

Рибофлавін (віт. В₂) Riboflavinum В ампулах по 1 мл 1 % розчину. Внутрішньом'язово

Кальцію пантотенат (віт. В₅) Calcii pantothenas Таблетки по 0,01 г; в ампулах по 1 мл 20 % розчину. Усередину дорослим по 0,1-0,2 г 2-4 рази на добу, дітям по 0,05-0,2 г на добу; парентерально 1-2 мл 20 % розчину 1-2 рази на добу

Кислота фолієва (віт. Вс) Acidum folicum Порошок, таблетки по 0,001 г. Усередину дорослим по 0,0005-0,001 г 1-2 рази на добу

Кислота нікотинова (віт. В₃) Acidum nicotinicum Порошок, таблетки по 0,05 г; в ампулах по 1 мл 1 % розчину. Внутрішньом'язово і внутрішньовенно

Нікотинамід Nicotinamidum Порошок по 0,015 г; таблетки по 0,005; 0,015 і 0,025 г; в ампулах по 1 мл 1 і 5 % розчину і по 2 мл 2,5 % розчину. Усередину і парентерально

Піридоксину гідрохлорид (віт. В₆) Pyridoxinі Hidrochloridum Порошок, таблетки по 0,002 і 0,01 г; в ампулах по 1 мл 1 і 5 % розчину. Усередину по 0,02-0,05 г 1-3 рази на добу; внутрішньом'язово, підшкірно і внутрішньовенно по 1-2 мл 1; 2,5 та 5 % розчину

Ціанокобаламін (віт. В₁₂) Cyanocobalaminum В ампулах по 1 мл (30; 100; 200 і 500 мкг) в 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (по 1 мл 0,003; 0,01; 0,02 і 0,05 % розчину). Парентерально

Кислота аскорбінова Acidum ascorbinicum Порошок; таблетки по 0,05 і 0,1 г; по 0,025 г — для дітей; по 0,02 г разом з глюкозою; комплексні таблетки «Аскорутин»; в ампулах по 1 і 2 мл 2 і 10 % розчину та по 1, 2 і 5 мл 10 % розчину. Усередину профілактично 0,05-0,1 г на добу; для лікування 0,05-0,1 г 3-5 разів на добу дорослим; парентерально. Разова доза — не більше 0,2 г, добова — 0,5 г

Галаскорбін Galascorbinum Порошок, таблетки по 0,5 г. Усередину по 0,5 г 3-4 рази на добу; зовнішньо при тріщинах, опіках, променевих ураженнях шкіри — 0,5-1 % водний розчин

Рутин (віт. Р) Порошок, таблетки по 0,02 г. Усередину дорослим по 0,02-0,05 г 2-3 рази на добу

«Аскорутин» Ascorutinum Таблетки (аскорбінової кислоти 0,05 г; рутину 0,05 г; глюкози 0,2 г). Усередину по 1 табл. 2-3 рази на добу

Ретинолу ацетат (віт. А) Retinoli acetas У капсулах по 0,2 г 0,568, чи 5,68 % розчину (3 300; 5 000; 33 000 МО); 3,44 і 8,6 % розчину (в 1 мл 100 000 і 250 000 МО; в 1 краплі 5 000 і 12 500 МО відповідно) в ампулах по 1 мл, що містять 25 000, 50 000 і 100 000 МО. Усередину в капсулах і краплях; внутрішньом'язово

Ергокальциферол (віт. D₂) Ergocalciferolum Драже по 0,0125 мг (500 МО); у флаконах по 10 мл 0,0625 % (в 1 мл - 25 000 МО), 0,125 % (в 1 мл - 50 000 МО) і 0,5 % (в 1 мл — 200 000 МО) розчину в олії; у флаконах по 5 мл 0,5 % спиртового розчину ( в 1 мл — 200 000 МО)

Токоферолу ацетат (віт. Е) Tocopheroli acetas У флаконах по 10, 20 і 50 мл 5, 10, 30 % розчину в олії; в ампулах по 1 мл 5, 10 та 30 % олійного розчину. Усередину, внутрішньом'язово

Аеровіт Aerovitum Капсули по 0,2 г (0,035 г ретинолу ацетату і 0,1 г токоферолу ацетату). Усередину

«Декамевіт» Decamevitum Полівітамінний препарат. Усередину по 1 табл. 1-2 рази на день після їди

Горобини звичайної плоди Fructus Sorbi aucupariae В упаковці по 100 г. У вигляді настою або чаю (1 ч. ложка на склянку окропу) по 1/2 склянки 1-3 рази на добу

Шипшини плоди Fructus Rosae В упаковці по 100 г; сироп вітамінний — (в 1 мл 0,004 г кислоти аскорбінової) у флаконах по 250 мл; настій (10,0 : 200,0). Усередину 2 рази на день по 1/4-1/2 склянки настою для дорослих, по 1/8-1/4 склянки — для дітей; для профілактики у вигляді вітамінного сиропу по 1 ч. ложці 2 рази на день (сироп слід запивати водою); для лікування — 2-3 рази на день.

Серед засобів, що впливають на обмін речовин, значне місце посідають ферментні препарати. Ферменти — це білкові сполуки, каталізатори реакцій, що відбуваються в живому організмі.

До ферментних препаратів належать також коферменти та інгібітори ферментів.

Фармакологічна класифікація ферментних препаратів пов'язана з їх функцією.

1. Пептидази, які розривають пептидні зв'язки в молекулах білка, нормалізують секреторну і моторну функцію шлунка, кишок, печінки, нирок. Вони містять інгредієнти травних соків, ефективні при діареї, гіпоацидному, анацидному гастриті (пепсин, пептиди, сік шлунковий натуральний та ін.).

2. Протеази розривають пептидні зв'язки в молекулі білка, розщеплюють пептони та амінокислоти.

Препарати (трипсин кристалічний, хімотрипсин кристалічний) отримують з підшлункової залози великої рогатої худоби.

Хімотрипсин розщеплює переважно зв'язки, що утворені залишками ароматичних амінокислот (тирозин, триптофан та ін.) і тому проникає в білкові молекули глибше, ніж трипсин.

Протеолітичні властивості мають препарати, які отримують з мікроорганізмів (наприклад, аспераза та ін.). Вони можуть бути рослинного походження: карикіназа з папайї, лекозим із динного дерева та ін. Препарати протеолітичних ферментів при місцевому застосуванні розплавляють змертвілі ділянки тканин, фіброзні утворення, в'язкі секрети, ексудати, харкотиння. Препарати мають відхаркувальний, протизапальний, протимікробний, імуностимулюючий ефекти. Вони поліпшують мікроциркуляцію. На здорові тканини ці препарати не впливають: в них містяться інгібітори протеолітичних ферментів.

Збереження ферментативної активності трипсину після надходження в кров зумовлене наявністю в сироватці крові специфічного білка в α2-глобуліновій фракції (інгібітор), з яким фермент утворює комплекс.

Показання: для розрідження плевральних ексудатів і в'язких секретів, запальні захворювання дихальних шляхів (бронхіт, бронхоектатична хвороба тощо), некротичні виразки, опіки, абсцеси, емпієма, тромбофлебіт, остеомієліт, пародонтоз, іридоцикліт, крововилив у камери ока, деструктивні форми туберкульозу легень.

Побічна дія: подразнення шкіри, слизових оболонок, алергія.

Протипоказання: злоякісні пухлини (може виникнути генералізація процесу), недостатність кровообігу в стадії декомпенсації, ураження печінки.

3. Нуклеази (рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза) також отримують із підшлункової залози великої рогатої худоби. Механізм дії пов'язаний з де полімеризацією нуклеїнових кислот до олігонуклеотидів.

Фармакодинаміка, показання, побічна дія, протипоказання такі самі, як для протеаз.

Рибонуклеазу призначають також при кліщовому енцефаліті, вірусному менінгіті, а дезоксирибонуклеазу — при герпетичних, аденовірусних захворюваннях.

4. Препарати гіалуронідази (лідаза, ронідаза).