Козаченко Укр мова. Г. В. Козаченко українська мова за професійним спрямуванням
 Скачать 13.79 Mb.
|
|
Г.В. КОЗАЧЕНКО УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ ЗАТВЕРДЖЕНО Міністерством охорони здоров'я України як підручник для студентів вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І рівнів акредитації Київ ВСВ Медицина 2013 у д к ні 1.1 (і і І;І;К. к.ч.:{Укі>.и7:{ К 5!) Автор Г.В. Козаченко, викладач української мови, викла- дач-методист вищої кваліфікаційної категорії Житомирського базового фармацевтичного коледжу ім. ГС. Протасевича. Навчальний посібник створено відповідно до освітньо-ква- ліфікаційної характеристики й освітньо-професійної програми Галузевого стандарту вищої освіти України з підготовки фахів- ців зі спеціальності "Фармація", а також відповідно до сучасних концепцій викладання української мови за професійним спряму- ванням. Посібник зорієнтовано на формування у студентів мов- нокомунікативних компетенцій. Посібник містить теоретичний матеріал про українську мову як необхідний складник формування особистості фахівця, систему різних мовних елементів, норми сучасної літературної укра- їнської мови, її лексичний склад, стилі, фахову термінологію, правила складання документів. Поряд із теоретичним матеріалом у посібнику подані прак- тичні завдання й вправи, спрямовані на формування і закріплен- ня навичок грамотного мовлення, засвоєння складних ииаадків правопису, оволодіння мовними нормами та практичними аспектами офіційно-ділового стилю. Особливу увагу приділено етиці мовного і професійного спіл- кування. Для студентів вищих медичних (фармацевтичних) наачаль- них закладів І рівнів акредитації. Рецензенти: ГЛ. Василенко — канд. філол. науіс, проф, завідувач кафедри українознавства Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова; М.І. Лісоїшй ісанд. пед. наук, доц. кафедри українознавства Вінниці.ісого національ- ного медичного університету ім. М.І. Пирогова; (І.О. ІІу.ііі.'іор — канд. філол. наук, проф. Житомирського держанного уніаерси- тету імені І.Я. Франка 3.1. Грабовецька — викладач української мови, викладач-методист вищої кваліфікаційної категорії 1 Горт- ківського державного медичного коледжу; А.В. ІСоломиці. аи- кладач української мови та літератури, викладач методист ви- щої кваліфікаційної категорії Черкаського медичного коледжу; ТО. Матвійчук — голова обласного методичного об'едш л ви- кладачів філологічних дисциплін ВНЗ І ріаніа акредитації Житомирської області, викладач-методист ашцої ісааліфікацій- ної категорії Житомирського технологічного коледжу. В 978-617-505-274-7 © Г.В. Козаченко, 201.4 © ВСВ "Медицина, оформлення, Н ЗМІСТ Передмова 6 Розділ І. Культура фахового мовлення 8 Тема 1. Державотворча роль мови 8 Основні етапи історії української мови 8 Правовий статус української мови 10 Мова і мовлення. Функції мови 12 Стилі сучасної української літературної мови 15 Контроль знань 24 Завдання 25 Тема 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови 30 Поняття літературної мови ЗО Мовна норма, варіанти норм ЗО Мовна компетенція. Культура мовлення. Ознаки культури мовлення 34 Мова і професія 37 Контроль знань 39 Завдання 40 Розділ II. Етика ділового спілкування 48 Тема 1. Поняття спілкування 48 Спілкування і комунікація. Функції спілкування 48 Види і форми спілкування 49 Невербальні засоби спілкування 52 Основні комунікативні бар'єри в спілкуванні 56 Тема 2. Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця 62 Правила конструктивної критики 68 Культура телефонного діалогу 71 Контроль знань 74 Завдання 75 Тема 3. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада, переговори 77 Етапи підготовки до публічного виступу 77 Ділова бесіда 81 Співбесіда з роботодавцем: умови досягнення успіху 84 Переговори 93 Контроль знань 98 Завдання 99 Розділ III. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні 100 Тема 1. Терміни і професіоналізми 100 Найуживаніші медико-фармацевтичні терміноелементи 102 Контроль знань 106 Завдання 106 Тема 2. Лексикографія. Типи словників 112 Контроль знань 114 Завдання 114 Тема 3. Фразеологічні одиниці та їх використання у мовленні 115 Джерела виникнення фразеологізмів 116 Крилаті вислови в українській літературній мові 118 Контроль знань 122 Завдання 122 Тема 4. Точність мовлення. Складні випадки слововживання 124 Синонімічний вибір слова. Пароніми у фаховій мові 124 Складноскорочені слова й абревіатури 130 Спеціальні фармацевтичні скорочення 134 Технічні правила переносу 137 Контроль знань 138 Завдання 139 Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення 146 Тема 1. Орфографічні норми сучасної української літературної мови 146 Чергування приголосних 147 Спрощення груп приголосних 148 Подвоєння приголосних 149 Подовження приголосних 150 Правопис апострофа 150 Правопис м'якого знака 151 Правопис слів іншомовного походження 152 Вживання великої літери 154 Правопис складних слів 163 Правопис прислівників 166 Правопис часток 170 Контроль знань 172 Завдання 173 Тема 2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови 182 Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку 182 Рід невідмінюваних іменників 185 Особливості творення та відмінювання форм по батькові 189 Про кличний відмінок прізвищ, імен та імен по батькові 190 Особливості відмінювання прізвищ 191 Ступені порівняння прикметників 192 Творення присвійних прикметників 193 Числівник. Загальні відомості про числівник 193 Відмінювання числівників 194 Запис цифрової інформації у професійних текстах 196 Особливості вживання прийменника по у мовленні 197 Особливості використання дієприкметників 200 Контроль знань 203 Завдання 203 Тема 3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови 208 Словосполучення. Способи зв'язку слів у словосполученні 208 Речення. Різновиди речень 210 Основні правила пунктуації 212 Контроль знань 221 Завдання 222 Розділ У. Складання документів Тема 1. Загальні вимоги до складання документів Види документів та їх класифікація Реквізити документа Основні правила оформлення реквізитів Оформлення сторінки Рубрикація тексту Контроль знань Завдання Тема 2. Документи щодо особового складу Заява Характеристика Автобіографія Резюме Наказ щодо особового складу Контроль знань Завдання Тема 3. Довідково-інформаційні документи Доповідна записка Пояснювальна записка Довідка Доручення Протокол Звіт Оголошення Запрошення Контроль знань Завдання Тема 4. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування Лист-привітання Супровідні листи Лист-претензія Лист-запит Телеграма Контроль знань Завдання Як правильно Типові порушення мовних норм Завдання з редагування Орфографічний практикум Варіанти завдань для контрольної роботи Рекомендовані теми для написання реферату Рекомендації щодо написання реферату Додатки Додаток 1 Додаток 2 Додаток 3 Список літератури Міра володіння рідною мовою є міра духовності людини та суспільства, отже, — міра загального поступу людини. П. Кононенко ПЕРЕДМОВА Мовна культура є свідченням інтелектуального рівня кожної людини, надійним фундаментом освіченості та інтелігентності, а також важливим складником професійних відносин, а особливо фармацевтів, лікарів, для яких слово є одним із інструментів професійної діяльності. Так, відповідно до Галузевого стандарту вищої освіти, зміст підготовки фармацевтів передбачає набуття майбутнім фахівцем ключових компетенцій, до переліку яких належить здатність до усної та писемної комунікації державною мовою. Отож, комуні- кативна компетенція розглядається як необхідна складова час- тина професійної компетентності, а вивчення дисципліни "Укра- їнська мова (за професійним спрямуванням)" сприяє її форму- ванню. За такого підходу актуальним є використання на заняттях цього посібника, який допоможе студентам — опанувати норми сучасної української мови; — підвищити загальномовний рівень майбутніх фахівців; — сформувати навички комунікативно виправданого ко- ристування засобами мови в різних ситуаціях під час форму- лювання висловів з дотриманням правил українського мовного етикету; — сформувати практичні навички з оформлення ділових до- кументів, добору і використання в науковому та офіційно-діло- вому стилях доцільних мовних засобів; 6 — сформувати високий рівень комунікативної культури у сфері професійного спілкування в його усній та писемній формах, виробивши навички практичного володіння мовою в різ- них видах мовленнєвої діяльності в обсязі тематики, зумовленої професійними потребами. Навчальний посібник відповідає чинній навчальній програмі з української мови (за професійним спрямуванням) для студентів вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів Укра- їни І рівнів акредитації і містить такі розділи: культура фахового мовлення; етика ділового спілкування; лексичний аспект сучасної літературної мови у професійному спілкуванні; нормативність і правильність фахового мовлення; складання професійних документів. Особливу увагу приділено етиці мовного і професійного спіл- кування; редагуванню, яке сприятиме вихованню у студентів чуття слова, вибору правильної граматичної та стилістичної форми; зосереджується увага на різних видах словникової робо- ти, що має на меті навчити студентів працювати з різними видами словників, збагатити словниковий запас термінологічною, фаховою лексикою. При опрацюванні термінологічної, фахової та інших груп лексики звертається увага на правопис, вимову, стилістичні функції аналізованих слів, що сприяє підвищенню загальномовної культури майбутніх спеціалістів. Автор сподівається, що посібник допоможе студентам успішно опанувати мовні знання, набути мовні та комунікативні уміння, сприятиме співпраці на занятті викладача й студента як повно- правних учасників навчально-виховного процесу. РОЗДІЛ І » КУЛЬТУРА ФАХОВОГО МОВЛЕННЯ Тема 1. Державотворча роль мови Основні етапи історії української мови Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І.П. Котляревський — автор перших високохудожніх творів українською мовою ("Енеїда", "Наталка Полтавка", "Мос- каль-чарівник"). Він першим використав народно-розмовні ба- гатства полтавських говорів і фольклору. Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови. Традиції Т. Шевченка у розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Па- нас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники. В основу української літературної мови деякі письменники й до Т. Шевченка намагалися покласти живу народну мову, але це мало переважно діалектний характер мова І. Котляревського спирала- ся на полтавську говірку; мова Г. Квітки-Основ'яненка — на хар- ківську тощо. Тарас Шевченко першим у своїй творчості піднісся до розу- міння синтетичності та соборності літературної мови. Проте ще довго точилася дискусія щодо галицького впливу на українську літературну мову. Через певний час дискусія привела до відмо- ви від крайнощів й утвердження середньої лінії. Українська 8 Тема 1. Державотворча роль мови літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей про- цес супроводжується усталенням, шліфуванням обов'язкових для всіх літературних норм. Українська мова у своєму розвитку пройшла кілька етапів. 1. Давньоукраїнська мова. Уст. нашої ери унаслідок взаємодії різних слов'янських племен склався етнос, що в майбутньому сформував державу Київська Русь. Звідси багато науковців і починають відлік істо- рії української мови як певно-означеної, яскраво-індивідуальної одиниці. Офіційна мова Київської Русі — давньоруська мова стала основою як для української, так і для інших майбутніх східнослов'янських мов: російської та білоруської. Ознаки в писемних памятках XI—XIII ст. свідчать, що нагой час граматика мови Київської Русі вже набула виразних діа- лектних рис. Тоді ж таки починає формуватися українська фоно- логія; із системи протоукраїнських говірок постає єдина мова. 2. Староукраїнська мова. У часи панування Великого князівства Литовського нате- риторії нинішніх України та Білорусі була поширена писемна староукраїнська мова — спільний предок для білоруської та української. З початком панування поляків писемна українська мова по- ступово занепадає через тиск на неї з боку польської. Жива українська мова відділяється від книжної староукраїнської. 3. Українська мова уст. Переломним періодом стало видання поеми Івана Котлярев- ського "Енеїда", написаної живою українською мовою. З неї бере початок сучасна українська мова, що згодом розвивалася завдяки таким митцям слова, як Тарас Шевченко, Леся Україн- ка, Іван Франко та інші. Проте наприкінці X I X ст. політика російського царизму щодо української мови стає значно жорсткішою, і 1863 рви- ходить Валуєвський циркуляр, що забороняв видавати книги українською мовою. У 1864 р. було заборонено використовувати українську мову навіть у початковій школі. Проте вже на початку XX ст, у 1905 р, навіть Академія наук Російської імперії визнала українську мову повноцінною і самостійною мовою посеред інших слов'янських. Таким чином, вона позбулася статусу "діалекту" російської мови. 9 Тема 1. Державотворча роль мови Незадовго до проголошення незалежності України, 12 лютого 1991 р, Рада Міністрів України ухвалила Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Укра- їнській РСР на період до 2000 р, яку так і не було виконано навіть наполовину. Уст Конституції незалежної України, прийнятій 28 черв- ня 1996 р, записано Державною мовою в Україні є українська мова. Держава за- безпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. За- стосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Конституційний Суд України своїм рішенням від 14 грудня 1999 р. дав таке тлумачення цього та інших пунктів Конституції: Таким чином, положення Конституції України зобов'язують застосовувати державну — українську мову як мову офіційного спілкування посадових і службових осіб при виконанні ними службових обов'язків у роботі і в діловодстві тощо органів дер- жавної влади, представницького та інших органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також у навчальному процесі в державних і комунальних навчальних закладах України". Стосовно ж національних меншин зазначимо, що всі міжна- родні правові документи вимагають, щоб національні меншини, досконало оволодіваючи своєю мовою, у повному обсязі володіли й мовою країни свого проживання. Зокрема, у преамбулі до Єв- ропейської хартії про регіональні мови й мови меншин від 5 листопада р. зазначено: "Захист і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні проводитися на шкоду офіційним мовам і необхідності вивчати їх". У першому пункті Гаазьких рекомендацій щодо прав національних меншин на освіту, при- йнятих під егідою Організації з безпеки та співробітництва в Європі в жовтні 1996 р, наголошується: "Разом з тим особи, які належать до національних меншин, зобов'язані інтегруватися в більш широке суспільство держави через належне володіння державною мовою" . У Пояснювальній записці до Гаазьких реко- мендацій це положення ще раз повторюється: "Така інтеграція 11 Ро діл І. Культура фахового мовлення спортивного суддівства тощо. Однак мова продовжує посідати чільне місце. Усі позамовні знакові системи є похідними від мови, без неї їх не можна було б ні створювати, ні вивчати, ні використовувати. Експресивна функція. Вона полягає в тому, що мова є універ- сальним засобом вираження внутрішнього світу людини. Вона дає змогу перетворити внутр і ш н є , су б ' є к т ив не в зов н і ш н є , об'єктивне, доступне для сприйняття. "Говори — і я тебе поба- чу", — стверджували мудреці античності. Кожна людина — це неповторний світ, сфокусований у її свідомості, у сферах інте- лекту, емоцій, волі. Але цей світ прихований від інших людей, і тільки мова дає змогу розкрити його для інших. Чим доскона- ліше володієш мовою, тим виразніше, повніше, яскравіше по- стаєш перед людьми як особистість. Те ж саме можна сказати і про народ, націю. Ідентифікаційна функція. Мова є засобом спілкування. Це правда. Але, додамо, — тільки для тих, хто її знає. Спілкувати- ся за допомогою якоїсь мови можуть лише носії цієї мови. Тіль- ки для них вона є засобом ідентифікації, ототожнення в межах певної спільноти. Мова поєднує людей більше, ніж класова, партійна, релігійно- конфесійна приналежність, більше, ніж історія народу (її не всі знають), а іноді навіть більше, ніж етнічне походження. Гносеологічна функція. Мова є засобом пізнання світу. Людина, на відміну від тварини, користується не тільки індивідуальним досвідом, але й усім тим, що досягли її попередники та сучасни- ки, тобто суспільним досвідом. Людині ніколи не треба починати пізнання світу "з нуля. Досвід суспільства закодовано і зафіксо- вано в мові, в її словнику, граматиці. Пізнаючи мову, людина пізнає світ, причому світ у баченні саме цієї мовної спільноти. "Межі моєї мови означають межі мого світу" (Л. Вітгенштейн). Мислетворча функція. Вона полягає в тому, що мова є засобом формування думки — людина мислить у мовних формах. Не- дарма кажуть: хто ясно думає, той ясно висловлюється. Або й дошкульно: видно з мови, якої ти голови. Естетична функція. Мова є знаряддям і водночас матеріалом створення культурних цінностей — фольклор, художня літера- тура, театр, пісня тощо. Мова має поетичну природу, навіть окреме слово — це "малий твір мистецтва" (Г. Глінц). 14 Тема 1. Державотворча роль мови |